ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
УСОВ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 165.191.312
МІФОЛОГІЗАЦІЯ СВІДОМОСТІ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії в Черкаському інженерно-технологічному інституті.
Науковий керівник – доктор філософських наук, професор
Шпак Володимир Тимофійович,
Черкаський інженерно-технологічний інститут,
завідувач кафедри філософії.
Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор
Мокляк Микола Миколайович,
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України,
завідувач відділу соціальної філософії;
-
кандидат філософських наук
Бойченко Михайло Іванович,
Київський національний
університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри філософії.
Провідна установа - Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії, м. Київ.
Захист відбудеться 18.01.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.161.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, .
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).
Автореферат розіслано 17.12.2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат філософських наук Л.А. Ситниченко
Актуальність теми. Цілісний соціально-філософський аналіз міфологізації сучасної суспільної свідомості зумовлений насамперед тим, що глибинні перетворення способу життя і соціальної поведінки населення є невідємною ознакою трансформації суспільства. Сьогодні відбувається зміна основних принципів, на яких ґрунтуються стосунки між людьми, змінюється ціннісно-нормативна система поведінки людей, здійснюється відмирання старих і створення нових соціальних, ідеологічних, буденних міфологічних конструкцій, активне, хоч іноді й непомітне впровадження їх у масову свідомість через засоби масової інформації з метою впливу та маніпулювання нею.
Позаяк міфологічні проекти пронизують усі сфери сучасного суспільства, то дослідження характерних рис сучасної міфології, шляхів та принципів утворення сучасних міфів, механізмів свідомої чи несвідомої міфологізації суспільної свідомості, а також впливу цих процесів на формування та задоволення сучасних духовних і матеріальних потреб є, на наш погляд, надзвичайно важливим. Адже саме міфологічне світобачення є за певних обставин одним із витоків формування як індивідуальної, так і суспільної свідомості. Вивчення природи та структури сучасних міфологічних конструкцій, визначення їх реальної ролі в мотивації соціально-політичної та морально-естетичної діяльності людей, шляхів та способів проникнення міфології в численні сфери суспільства, формування на цій основі певних алгоритмів поведінки соціальних груп є, безумовно, актуальним для соціально-філософського аналізу.
Саме філософська думка ХХ століття актуалізувала проблему відмінності первісного міфу та сучасної міфологізації, співвідношення міфології та конкретно-історичної реальності, що її породжує, причин та способів співіснування міфу архаїчного та сучасного. Проте найвідмітнішою рисою цілісного дискурсу процесів сучасної міфологізації стає заміна акцентів – від інтересу до функціонального значення міфу, його співвідношення з релігією, до осягнення специфіки самого міфологічного світобачення.
Така зміна теоретичних та практичних пріоритетів зумовлена перехідним, кризовим станом сучасного соціального буття та особливостями міфологічного світогляду, як певної системи бачення світу з достатньою цілісністю та високим рівнем узагальнення і типізації. Означені процеси є яскравим свідченням загостреного інтересу людства до питань буттєвого характеру, прагнення змоделювати цілісну картину світу та віднайти в ній свої власні онтологічні та екзистенціальні ніші. Таким чином, соціально-філософське осягнення проблеми міфологізації форм свідомості є важливою складовою теоретико-методологічних рефлексій процесів формування світоглядних уявлень індивідів у процесі розвитку суспільного буття.
Ступінь наукової розробки теми. Можна виокремити декілька основних напрямків та принципів філософсько-культурологічних досліджень сенсу, характерних рис та механізмів функціонування міфологізації свідомості, які сприяли дослідженню означеної теми.
Наукова розробка терміну “міфологізація” та його залучення до філософського вжитку в ХІХ-ХХ ст. відбулася завдяки працям Е.Б. Тейлора, М. Мюллера, Е. Ланга, В. Вунджа, Л. Леві-Брюля, Е. Кассірера, Б. Маліновського – представників структурної, ритуальної і психологічної шкіл. З вітчизняних досліджень на рівні світової думки стоять праці М. Костомарова, О. Потебні, Ф. Вовка. Міфологізацію як прояв колективної свідомості розглядали Л. Леві-Брюль та К. Леві-Стросс, як прояв колективного несвідомого – К.Г. Юнг, як вияв індивідуальних несвідомих бажань – З. Фрейд. Структураліст Р. Барт розглядав міфологізацію як процес створення певних знакових систем; Е. Кассірер тлумачить міфотворчість найвищим проявом духовної діяльності людей; відомі представники сучасної німецької та американської філософії М. Горкхаймер, Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм та Ю. Габермас підходять до цієї проблеми в межах обґрунтування стратегії внутрішньої критики суспільних патологій.
Вагомим є внесок російських філософів у дослідження проблеми міфологізації: О. Лосєва – проблема виникнення архаїчного міфу та його природи, Я. Голосовкера – міфологізація як вияв творчої активності людини, М. Лівшиця – проблема співіснування міфології сучасної та давньої, А. Гуревича – дослідження міфологізації як елементу історичного розвитку ментальності та її впливу на соціокультурні форми життя суспільства. На особливу увагу заслуговують роботи П. Гуревича, Г. Дилигенського, М. Попова, В. Феофанова в царині дослідження типів, форм та механізмів функціонування соціальних міфів, праці С. Аверинцева та Н. Автономової з реконструкції психоаналітичних та постмодерністських підходів до означеної проблеми.
Значним є доробок вітчизняних філософів у розв’язанні проблем міфологізації. Принципові аспекти впливу міфології на розвиток форм суспільної свідомості досліджені у працях В. Шинкарука, В. Горського, А. Бичко, І. Бичка. Визначення соціального міфу через міф історичний проходить у роботах М. Поповича. Тенденції використання технологій міфологізації в сучасній політичній боротьбі в українському суспільстві розглядаються у Ю. Баумана, проблема формування соціальної психології на ґрунті міфології – у працях Н. Паніної та Є. Головахи, проблеми створення міфологічних орієнтирів в економічній сфері в процесі приватизації – М. Міщенка, поширення міфологем через засоби мистецтва – у працях Н. Гончаренко та О. Левченко, парадоксальне відновлення міфологічної картини світу через прагнення до повного її заперечення та знищення – у дослідженнях І. Лисого.
Проте онтологічні та соціально-психологічні засади формування сучасної соціальної міфології та її впливу на розвиток форм суспільної свідомості не набули ще достатнього висвітлення в сучасній науці. Недостатньо дослідженими залишаються проблеми штучного створення сучасних міфів, вивчення механізмів їх розробки, розповсюдження та впровадження у масову свідомість через засоби масової комунікації.
Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження стали соціально-філософські теорії суспільно-історичного процесу. Досліджуючи основну проблему, ми спираємося на вітчизняні та зарубіжні соціально-філософські (це, насамперед, роботи І. Бойченка, Г. Горак, М. Михальченка, М. Мокляка, Б. Попова, Р. Арона, Г. Батіщева, К. Ясперса) та історико-філософські праці (М. Бахтіна, С. Кримського, М. Мамардашвілі, В. Ляха, В. Пазенка, Н. Поліщук, Є. Соловйова, В. Табачковського), а також роботи, присвячені визначенню сутності та характерних рис перехідного суспільства в його духовно-культурних (С. Кримського, Я. Любивого, Б. Парахонського, Б. Попова, М. Поповича, М. Степико, В. Табачковського, В. Шинкарука, Л. Шкляра) та соціально-політичних вимірах (В. Андрущенка, І. Бойченка, Є. Бистрицького, А. Бичко, І. Бичка, П. Гайденко, Г. Горак, В. Горського, В. Загороднюка, В. Кременя, С. Кримського, А. Лоя, В. Ляха, Я. Любивого, В. Малахова, М. Мокляка, В. Пазенка, В. Табачковського, В. Шинкарука, Л. Шкляра). Саме ці роботи мають принципове методологічне значення для всебічної розробки теми дисертаційного дослідження.
Концептуальні основи теорій “постіндустріального суспільства”, суспільства “третьої хвилі” розроблені зарубіжними (Д. Беллом, Й. Масудою, О. Тоффлером, З. Бжезинським) та вітчизняними вченими (Є. Бистрицьким, Б. Горбатенко, І. Дзюбою, С. Макєєвим, В. Кременем, В. Степаненко) сприяють можливості адекватного розуміння нових обставин людського існування.
Особливого сенсу для роботи набули ті ідеї, методологічні підходи і концептуальні розробки, які базуються на принципах об'єктивності, гуманізму, діяльнісного та соціально-психологічного підходів. Це перш за все роботи О. Лосєва, К.Г. Юнга, З. Фрейда, Е. Кассірера, Р. Барта, Х. Ортеги-і-Гассета.
Плідною ідейною базою дисертаційного дослідження стали також такі відомі твори в царині соціальної філософії та методології соціальних наук як праці М. Еліаде, К. Мангейма, К. Леві-Стросса, М. Лівшиця, Е. Фромма, а також результати як зарубіжних, так і вітчизняних соціологічних досліджень.
Проблеми, які постали під час роботи над дисертацією, зумовили залучення до їх вирішення фундаментальних положень не тільки філософії, а й соціології, політології, психології, культурології.
Об’єкт дослідження – форми та рівні суспільної свідомості як об’єкт міфологізації.
Предмет дослідження – причини, принципи та механізми створення та поширення сучасних міфів у масовій свідомості, шляхи та способи міфологізації свідомості в тоталітарному суспільстві, роль і місце міфологізації в сучасному суспільстві.
Мета і задачі дослідження.
На основі синтезу соціально-філософського та гуманітарного підходів автор має на меті розкрити механізми міфологізації суспільної свідомості в сучасному суспільстві, окреслити онтологічні, соціокультурні та ціннісно-нормативні суперечності, що виникають між реальним світом та уявленням про нього через призму трансформації дійсності засобами міфологізації, на основі всебічного аналізу сутності та основних рис міфологічної свідомості.
Згідно з метою дослідження у роботі вирішуються такі завдання:
-
визначити загальні риси міфологізації свідомості в сучасному суспільстві, дослідити місце і роль міфологічного мислення в процесах розвитку сучасної культури;
-
дослідити причини міфологізації форм свідомості в сучасному суспільстві;
-
проаналізувати вплив процесів міфологізації на розвиток масової свідомості, розглянути структуру сучасного міфу;
-
реконструювати механізми штучної розробки, створення та розповсюдження міфологічних структур у сучасній масовій свідомості;
-
довести, що саме масовість, укорінення в тотальній міфологізації як формі духовного буття суспільства є вирішальним фактором тотальної міфологізації свідомості;
-
обґрунтувати залежність міфологізації масової свідомості суспільства від засобів масової комунікації та визначити характерні риси соціалізації міфології на цьому шляху;
-
розкрити механізм примусового формування уніфікованих масових інтерпретацій духовних та матеріальних потреб людини через засоби сучасної комунікації та міфологізації цих потреб;
-
проаналізувати соціально-онтологічні причини постійного відтворення міфологічного бачення світу;
-
дослідити шляхи та механізми міфологізації сучасної масової свідомості, співвідношення соціальних, політичних та ідеологічних міфів.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена темою дисертаційного дослідження, а також характером мети та дослідницьких завдань. Вона полягає в соціально-філософській реконструкції причин, шляхів та методів міфологізації суспільної свідомості в сучасних умовах.
У дисертаційній роботі вперше систематично досліджена природа та роль міфологічних інтерпретацій тоталітарного та перехідного етапів розвитку соціального буття; принципи та механізми створення та поширення сучасних міфів через засоби масової комунікації.
У результаті цілісного аналізу феномену міфологізації свідомості висунуто та обґрунтовано ряд нових ідей, які виносяться на захист:
·
з’ясовані основні шляхи, теоретичні принципи та перспективи інтерпретації природи та сутнісних рис міфологізації свідомості сучасною зарубіжною філософією;
·
доведено, що міфологічне мислення виступає одним із способів освоєння масовою людиною явищ навколишнього світу; окреслення та аналіз основних причин міфологізації свідомості в сучасному суспільстві дозволяє стверджувати, що міфологізація як суспільне явище є невід’ємною частиною життєдіяльності сучасного суспільства;
·
обґрунтовано висновок про реальну можливість штучного створення та розповсюдження міфологічних структур у сучасному суспільстві, а також впровадження таких структур у масову свідомість;
·
реконструйовано загальні риси міфологізації свідомості в сучасному суспільстві на підставі з’ясування умов інтеграції міфологічного мислення в процес розвитку сучасної культури та аналізу причин міфологізації сучасної суспільної свідомості;
·
визначено поняття масовості як фактора тотальної міфологізації свідомості та розглянуто тотальну міфологізацію як одну з форм суспільного буття українського суспільства;
·
досліджені причини та способи функціонування міфологічних структур у тоталітарному суспільстві, їх вплив на соціально-психологічний рівень суспільної свідомості;
·
з’ясована зумовленість міфологізації свідомості діяльністю засобів масової комунікації та подані характерні риси соціалізації міфології через ці засоби;
·
доведена домінуюча роль засобів масової комунікації у створенні, розповсюдженні та впровадженні штучних міфологічних концепцій на рівні підсвідомості;
·
розкрито механізми формування уніфікованих масових уявлень про духовні та матеріальні потреби людини через засоби масової комунікації шляхом міфологізації самих потреб;
·
простежено, що штучне створення і маніпулятивне впровадження міфологічних потреб у сучасної масової людини призводить до втрати нею реалій суспільного буття, її втечі у світ віртуальної реальності зі штучно створеними атрибутами удаваного благополуччя;
·
доведено, що міфологічні структури масової свідомості є реакцією пересічної людини на виклик соціального буття на індустріальному та постіндустріальному етапах його розвитку;
·
з’ясовано інтерсуб’єктивний та конвенційний характер процесів сучасної міфотворчості як одного з механізмів упорядкування соціального буття;
·
доведено тісний зв’язок процесів міфологізації свідомості з утопічно-просвітницькими принципами створення духовно-онтологічних вимірів суспільства та особливостями функціонування духовних цінностей в умовах перехідного суспільства.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що отримані результати не лише наповнюють більш конкретним змістом цілу низку соціально-філософських понять, за допомогою яких досліджуються причини, механізми та наслідки міфологізації форм суспільної свідомості, а й слугують основою раціонального понятійного апарату для розуміння проблем міфологізації свідомості, який дозволить сучасній людині адекватно ставитись та критично ставитися до засобів міфологізації, спрямованих на маніпуляцію свідомістю та вчинками більшості людей, і не лише в масовому суспільстві.
Основні положення дисертації можуть бути використані для подальших соціально-філософських та соціально-психологічних досліджень у царині проблеми міфологізації суспільної свідомості, в лекційній роботі, під час проведення семінарських занять.
Особистий внесок здобувача.
Уперше проводиться соціально-філософський аналіз механізмів створення та розповсюдження міфів у сучасній масовій свідомості, розглядаються причини міфологізації форм суспільної свідомості, аналізується роль засобів масової комунікації у створенні та розповсюдженні міфів, а також вивчення процесів формування потреб людини через засоби комунікації за допомогою створення міфологічного уявлення про ці потреби.
Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданнях кафедри філософії Черкаського інженерно-технологічного інституту, Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МВС України, на міжнародних, всеукраїнських та обласних науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: на науково-практичній конференції “Українська державна ідея: історія та сучасність” (Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, 1997 р.), П’ятій міжнародній конференції “Україна – Франція: діалог культур” (Дніпропетровський державний університет, 1998 р.), науково-теоретичній конференції “Людина: дух, душа, тіло” (Сумський державний університет, 1996 р.), науково-практичному семінарі “Перспективи критичного мислення в модернізації пострадянської освіти” (Харківський університет внутрішніх справ, 1999 р.), Міжнародній науковій конференції “Символ, міф, обряд: традиції і сучасність” (Академія мистецтв України, Київ, 2000 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Україна між минулим і майбутнім” (Прикарпатська філія національної академії внутрішніх справ України, Івано-Франківськ, 2001 р.).
Публікації
Теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження відображені у 8 наукових публікаціях, серед яких 5 статей – у наукових та фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи визначені метою та завданнями дослідження, а також з огляду на існуючі вимоги щодо обсягу та структури дисертаційних праць. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Матеріал викладено на 170 сторінках, список використаної літератури містить 189 джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь вивченості теми, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, розкрито науково-практичну значимість досліджуваних проблем, показано структуру роботи.
У першому розділі дослідження “Роль і місце міфології в сучасному суспільстві” міститься три параграфи. В першому параграфі “Основні напрямки філософської реконструкції міфологічної свідомості” наголошується, що у ХХ столітті міф став одним із найважливих понять у філософії, релігії, психології, теорії культури. Феномен міфу як окремої форми суспільної свідомості давно і ретельно досліджується у світовій філософській та науковій літературі. Ще за давніх часів виникли три способи тлумачення міфів: онтологічний, морально-алегоричний та історичний. У ХІХ-ХХ ст. значний внесок у вивчення міфологічної свідомості зробили Е.Б. Тейлор, М. Мюллер, Е. Ланг, В. Вундж, Л. Леві-Брюль, Е. Кассірер, Б. Маліновський, О.Ф. Лосєв, представники структурної, ритуальної і психологічної шкіл. З вітчизняних досліджень на рівні світової думки стоять праці М. Костомарова, О. Потебні, Ф. Вовка та ін.
Предметом досліджень цих видатних мислителів був перш за все архаїчний та класичний міф. Вивчаючи міфи народів світу, вони самою логікою дослідження були спрямовані на встановлення загальних спільних закономірностей міфологічного мислення. Саме ці закономірності і є базисом, на якому виникло якісно нове утворення – соціальний міф. У ХХ столітті міф стали розглядати не в загальному значенні – як ілюзію, вигадку, фантазію, а так, як його розуміли в первісних примітивних суспільствах, де міф означав реальну подію, що служила прикладом для наслідування. Тобто міф стає однією з функцій людського мислення, невід’ємною складовою людського світосприйняття. Велика кількість різноманітних неоміфологічних форм у житті сучасної людини свідчить про те, що міфи виникають як певні моделі дійсності, що поступово змінюються й удосконалюються. У процесі пізнання людиною навколишнього світу, розширення її світогляду, звернення до нових явищ зростає й прагнення залучення нових понять до власної системи поглядів з доповненням та перебудовою міфологічної моделі світу на свій манер. На підставі сказаного в роботі доведено, що новий міф майже не пов’язаний з давнім міфом, він не відтворюється, а створюється знову як конкретно-історична форма існування цього явища в новому часі. Але і в тому, і в іншому випадку очевидна етологічна функція міфу, його нормативне значення: міф – це те, у що людина має повірити безумовно і беззастережно, ототожнюючи себе з тим, у що вірить. Перш за все звертає на себе увагу той факт, що міф визначається дивною привабливістю для людської свідомості, залишає в ній вагомі сліди, формує спрямованість людської поведінки. З цієї основної міфологічної функції походять часткові міфологічні функції, що здійснюють вплив на емоції, поведінку, інтелект людини.
В емоційній сфері найбільш сильно проявляється афективна функція міфу, тобто його здатність викликати в людині сильні та глибокі почуття й утримувати їх довгий час. Для інтелекту більш важливою є когнітивна функція міфу. Якими б нелогічними та бездоказовими не виступали міфологічні пояснення, вони все ж таки дають можливість орієнтуватися у світі та жити в ньому, а тому можуть існувати довгий час, доки більш надійні та переконливі наукові пояснення не прийдуть їм на зміну. А оскільки межі непізнанного розширюються пропорційно зростанню людських знань, для міфологічних пояснень завжди знайдеться місце в картині світу. Величезне значення має міф для регулювання поведінки в суспільстві. Цю функцію називають регулятивною.
Основне джерело філософських та інших міфологічних концепцій знаходиться в процесі ототожнення міфу та дійсності, тобто свідомості та буття. У буденному житті людина не завжди мислить логічними загальними категоріями, досить часто покладаючись на безпідставні емоції. У сучасному суспільстві роль “головного міфологізатора” виконують засоби масової інформації, міфологічні можливості яких за останні десятиріччя зросли в декілька разів. Насамперед це стосується телебачення, яке впливає на чуття і підсвідомість людини, обминаючи свідомість. Телебачення творить масове несвідоме. Телевізійний екран, що має об’єднувати людину зі світом, насправді вводить її у “нову реальність”. Телебачення формує міфологію нового типу, що заснована на культі сучасності.
Міфологічні концепції в сучасному світі мають відповідати двом основним вимогам. Перша – вони повинні постійно демонструвати громадянам суспільства певні стандарти поведінки. Інша вимога полягає в тому, щоб створити єдину міфологічну концепцію, що відповідатиме індивіду маси й усій масі. Необхідна “компактна” концепція, тому що суспільство реагує саме на доступні, зрозумілі, “компактні” теорії. Міфологічна теорія має відповідати прагненням усіх і кожного окремо.
Особливу роль у суспільній свідомості відіграють політичні міфи. Політичний міф реалізується через засоби масової інформації, а тому має бути досить простим, “компактним”, але разом з тим достатньо переконливим. Політичний міф, що має за предмет будь-яку проблему, включає в себе низку інших міфів, у яких містяться окремі аспекти проблеми. Політичний міф, головне завдання якого створювати та підтримувати певні ілюзії в суспільстві, застосовує різні види переконань: посилання до науки або відмова від неї, звернення до авторитетів, апеляція до законів тощо. Головна мета політичного міфу – затвердження в суспільній свідомості як безсумнівної істини.
Міфологічні уявлення за формами суспільної свідомості можна поділити на політичні, правові, наукові, філософські, релігійні. У структурі суспільної свідомості передбачаються три елементи: суспільна психологія, ідеологія, наука: відповідно, розрізняються два рівні: буденний і теоретичний. Міфологічні уявлення мають місце в кожному з елементів даної структури, адже в ній переплітаються і взаємодіють матеріальне й ідеальне, об’єктивне та суб’єктивне, стихійне і свідоме, воля мас і воля партій, інтереси груп й інтереси особистостей.
У другому параграфі “Вплив міфологізації на розвиток масової свідомості” доводиться, що поведінку масової людини можна витлумачувати не просто як абстрактне “нижче”, нерозвинене, малокультурне, але і як відродження або зберігання архаїчних тенденцій та структур міфологічної свідомості. Сама ж масовість інтерпретується вже не в термінах прориву ірраціонального, а як особливість соціальної організації, що характеризується зрівнюванням життя, формуванням однакових стандартів поведінки, споживання. Масовість визнається існуючим порядком, більш того, порядком, що посягає на тотальність як експансія однієї структури за відсутності перспектив. Механізм дії такого суспільства трактується як спроможність поглинути будь-яку перспективу, тому відроджується уявлення про закінчення всіх розрізнень, створених європейською культурою (ідеологія, філософія, мистецтво). Порядок не має альтернатив, оскільки орієнтований на задоволення почуття задоволення. Масове суспільство перетворюється на масову культуру, оскільки предмети, що відповідають потягу, розглядаються як сфера цінного, як те, чого варто прагнути. Тому про масове йдеться вже в контексті аналізу специфічності норм, зразків, стандартів, що регулюють поведінку. Забуття істини, приховування її за товщею знаків дозволяє характеризувати масову свідомість як міфологічну, а міфологію трактувати вже не як сферу фантазії, а як символічну систему. Міф стає тим принципом, що організовує масову свідомість. Для того щоб стан задоволення не зникав, варто породжувати все нові й нові знакові системи. Знову ж при такому підході знак перестає бути символом. Тепер він говорить про себе самого, про свою структуру, а не про те, що стоїть за ним. Адже для споживача важливе не проникнення в зміст твору, а переживання, для чого більш важливою є організація знаків (стиль, ритм, конфігурація). Подібна структура повинна бути простою, у тому смислі, що має бути доступна кожному. Це легко досягається за допомогою переописання наявного та підключення уяви як засобу проживання в переописаному світі. Суть переописання криється в тому, що значення має не зміст слова, а його ритміка, його спроможність збудити, перевести у світ сакрального. Суть переописання і полягає в тому, що продукти, які нав’язуються індустріальною культурою або ідеологами, членуються на елементи, що знову потім пов’язуються, але на інших принципах.
Стратегія масової поведінки як поведінки міфологічної полягає не в схильності до визначених змістовних цінностей, а в дії щодо постійної перевірки ефективності цих цінностей. Свідомість, реалізуючи такий інтерес, постійно перевіряє себе: чи збереглася при висміюванні повага до змісту архетипу, а значить, чи збереглася стабільність культурної ситуації. Якщо ні, то зміст цінності йде у небуття. Тому характеризувати таку поведінку як поведінку обивателя або прояв низької культури буде нерозумним. Навпаки, ми маємо справу з дуже гнучкою культурною стратегією, що дозволяє цінностям функціонувати і забезпечує механізм їхньої зміни без руйнівних для самої культури наслідків.
Масовість як міфологічність існувала, існує і буде існувати завжди. Більш того, такий тип людини завжди буде домінуючим. З огляду на самий ідеал суспільства як суспільства загального споживання цивілізація йде до нього назустріч. Масова свідомість перебуває в міфі і не потребує рефлексії та розповіді історій про себе. Цього потребує дослідник, оскільки він виходить із міфу і дивиться на нього з боку з пізнавальними і практичними цілями.
У третьому параграфі “Механізм формування міфів у сучасній масовій свідомості” наголошується, що дослідження про побудову міфу Р. Барта і М. Еліаде та суспільної психології З. Фрейда і К.Г. Юнга дають змогу сформулювати механізм виникнення й існування міфологічної структури. Існує певна міфологічна структура, що здатна поглинути будь-який зміст, з подальшим перетворенням його з певною метою. Міф стає “операцією структури”. Ця структура самодостатня в тому розумінні, що вона реалізує основні функції культури: створює стандарти поведінки, забезпечує емоційне переживання, подає опис світу і виступає настановою для дій. Тому ніякого залучення з боку релігії, філософії, науки чи ідеології вона не потребує. Міфологічна структура використовує їх через механізм запозичення сюжетів як висхідного матеріалу для подальшого будівництва власних конструкцій. Міфологічна свідомість не має власного міфологічного джерела інформації, вона бере інформацію з інших форм суспільної свідомості. Сам по собі міф виникнути не може, потрібен той, хто створить цей міф, хто зробить висловлювання, хто забажає через нього сповістити про власні прагнення. Міфічне слово – це повідомлення. Воно не обов’язково повинне бути усним. І письмова мова, а також фотографія, кінематограф, репортаж, спортивні змагання, видовища, реклама є матеріальними носіями міфічного повідомлення.
Зміст міфу має власну значимість, він є частиною певної події, в ньому міститься готове значення, яке може бути самодостатнім, до того моменту, доки ним не заволодів міф і не перетворив його на форму. Коли зміст стає формою, він втрачає конкретність, залишається лише знак. Форма не знищує зміст, вона тільки відсуває його на другий план. Зміст є для форми місцем збереження конкретних подій, які за певних обставин можуть перетворюватися на реальне сприйняття подій, тобто ставати частиною реального сприйняття світу. Міф завжди зберігає дві сторони: завжди є зміст, щоб виразити форму, а також завжди є форма, щоб приховати зміст. Між змістом і формою ніколи не виникає протиріччя, вони не стикаються один з одним.
Але міфічна побудова не існує сама по собі, вона завжди відповідає інтересам того чи іншого суспільства. Міфологічна структура повинна бути простою для того, щоб бути доступною кожному. Цього можна досягнути через перегляд та переописання існуючого з позицій підключення уяви як засобу проживання в перетвореному світі, коли людина прагне вийти за межі буденності, живе в удаваному світі, перетворюючи повсякденне в сакральне, наслідуючи поведінку взірців. Таким чином, міф може створюватися кожною людиною і, відповідно, панувати над кожною людиною. Достатньо подивитися на об’єкти іншим поглядом, адже переживання є те, що доступне завжди і кожному. Що буде виступати сакральним, у даному випадку несуттєво. Один з принципів побудови міфу полягає у відбудові цілого з частини, коли жест виступає символом, який втілює архетип. Приєднанням до частини здійснюється проживання в цілому. Суть перетворення в тому і полягає, що продукти, які нав’язуються масовою культурою та ідеологією, розтинаються на елементи, які потім знову зв’язуються, але за іншими принципами. При цьому окремі елементи виступають просто порожнім звуком, профанацією. Той, хто створює міф, і той, хто його споживає, по-різному розуміють міф. Дослідження міфологічності масової свідомості полягає передусім у створенні стратегії інтерпретації міфологічних символів, метою якої є формування механізму комунікації з масовою свідомістю.
Другий розділ дослідження “Соціальна міфологія в тоталітарному суспільстві” складається з двох параграфів. Перший параграф “Масовість як фактор тотальної міфологізації суспільної свідомості” доводить, що у ХХ столітті індивід стає об’єктом маніпуляцій з боку соціальних структур. Масовість виявляється загальною нормою життя, головною ознакою якої стає тотальність. Масове суспільство перетворюється на суспільство масової культури, де цінності також стають масовими. Індивід практично не має вибору, бо за нього цей вибір зробило суспільство. Тому переважаючою рисою людини масового суспільства стає конформізм, коли кожен має відмовитися від власного на користь суспільного і стати “як інші”. Звідси походить прагнення до порядку, який спочатку виступає фактором згуртування і зміцнення суспільства. Якщо порядок у суспільстві стає тотальним, то він має охоплювати і міфологічні прояви несвідомого і кожен міф повинен стати реальністю. Такий підхід дає змогу вписувати в систему будь-які прояви непокори шляхом зміни контекстів. Зміст спустошується, а символ протесту перетворюється на один з елементів системи. У результаті людина не просто усвідомлює себе конформістом, що відмовляється від власних прагнень, а переконана у правильності існуючого порядку. Таким чином, масова свідомість з поверхневої, недорозвиненої перетворюється на міфологічну свідомість, що не знає про реальний стан речей, а головне – не бажає знати. Відчуження стає об’єктивною реальністю, його ніхто не відчуває, панує загальна анонімність, де кожен є частиною тотального механізму.
Характерною рисою міфологічної свідомості стає забуття істини, приховування її за символічними образами. Міф стає основним принципом організації масової свідомості. У такій ситуації кожен новий проект стає втіленням міфологічної фантазії. Набуття істини не може відбутися, оскільки будь-яка непокора народить тільки черговий міф. Кінцевою метою тотального суспільства стає створення міфу заради суспільного порядку, а суспільного порядку – заради міфу як втілення ідеї масового задоволення. Масова свідомість у тоталітарному суспільстві набуває статусу тоталітарної свідомості, оскільки індивідуальна свідомість повністю розчинена і підкорена тоталітарною ідеологічною машиною.
У другому параграфі “Тотальна міфологізація: соціально-онтологічні виміри” наголошується, що важливим напрямком у маніпуляції тоталітарною свідомістю стала настанова на відрив від минулого, культивація загального забуття. Сформувати свідомість, що буде орієнтуватися лише на авторитет, можна через спотворення уявлення людей про справжнє історичне минуле, через фальсифікацію історії. Одночасно необхідно представити міфологічну мету – прекрасне майбутнє, що возноситься до рівня обожнювання. Насамперед тоталітаризм виявлявся у сфері ідеології. Тоталітарна міфологія – це історичне явище, що формується шляхом підпорядкування міфологічній ідеї політичних, економічних, духовних реалій суспільного життя. Тоталітарна міфологія не може бути повністю усвідомлена громадянами суспільства, вона базується передусім на вірі. Ідеологія спрямована на створення міфу про владу, тобто який влада бажала б мати вигляд в очах народу. Основою цього міфу є проект всезагального щастя. Саме цей проект гарантує певний ступінь науковості міфу.
Ідеологічна система такого типу є закритою системою: будь-який ідеологічний факт виводиться лише з іншого подібного ідеологічного факту. Виробляється певна ідеологічна термінологія, що дозволяє цій ідеології мати вигляд засобу пізнання дійсності і давати одноманітне пояснення світу з переважним акцентом на системі оцінок.
Практика тоталітарних систем у багатьох випадках є практикою магічного мислення і магічних дій. Але, якщо магізм спирається в першу чергу на віру, то головною рисою тоталітарного суспільства є насильство над особистістю. Віра гарантувала успіх насильству, насильство підтримувало непохитність віри. Послаблення насильства породжувало падіння віри. При цьому віра була не тільки результатом потужного впливу цілеспрямованої пропаганди. Вона була проявом дуже характерного для соціуму стадного інстинкту, інстинкту натовпу, до якого схильні не тільки рядові малоосвічені обивателі, а й високоінтелектуальні особистості. При цьому стадне чуття може призвести до соціальної істерії, що виявляється у найрізноманітніших формах.
Тоталітарному суспільству властива особлива форма організації соціуму, яка тяжіє до максимального контролю над суспільним та особистим життям населення. До неї входять: апарат терору із завданням придушення та фізичного знищення всіх дійсних та потенційних супротивників, створення атмосфери страху; апарат організованого впливу на населення, що забезпечує контроль над усіма формами суспільної діяльності; апарат пропагандистської обробки широких народних мас, що займається формуванням суспільної думки й ідеологічних стереотипів.
Третій розділ дослідження “Механізми реалізації міфологізації через засоби комунікації” складається з двох параграфів. У першому з них “Особливості функціонування міфів у системі сучасної масової комунікації” розглядається проблема формування світоглядних орієнтирів масової людини. Сучасна людина живе у світі рекламних технологій, які постійно й непомітно впливають на її як свідомість, так і підсвідомість. Для людини конкретна річ є суб’єктивним поняттям. Величезну роль відіграє не стільки певний предмет, скільки створений навколо нього ореол. Людина бачить предмет крізь образ, який створився в неї в голові раніше. Багато факторів впливають на формування цього образу. З одного боку – це архетипи колективного несвідомого, які незалежно від нашої волі формують у нас певні уявлення про речі, створюють образи предметів. Інший бік – спеціально розроблена інформація, що розповсюджується з певною метою. Якщо не існує такої точки зору, з якої інформація виступала б істинною, тоді це – омана. Однак, якщо можна знайти певні точки зору, з яких інформація хибна, але в той же час є певні точки зору, з яких вона істинна, при цьому є заінтересовані в певній інтерпретації особи, – це і є умовою виникнення сучасного міфу.
Сучасний міф тісно пов’язаний з поняттям іміджу. Міфи надають силу іміджу, стають змістом, ідеєю тієї форми, яка отримує назву імідж. Імідж стає цілеспрямовано сформованою потребою, яка активно розповсюджується через засоби комунікації.
Основні властивості сучасного міфу проявляються у злитті реального та ідеального, спиранні на несвідоме (наприклад, на особливу довіру до дітей та тварин), синкретизмі сприйняття, коли явище не підкоряється законам формальної логіки. Важливою якістю сучасної міфології є імперативність думки, тобто міф спонукає до певної дії самим фактом існування у свідомості, він керує нашою поведінкою, формує нашу поведінку.
У другому параграфі “Формування потреб людини через засоби міфологізації” розглядається роль сучасних засобів комунікації у формуванні міфологічного сприйняття людиною дійсності, її стосунків із суспільством. Міфології сучасного суспільства є проекцією світу реалізації потреб людини на сферу її стосунків з навколишнім предметним середовищем. Міфологія обіцяє кожній людині посилення власних ресурсів за рахунок придбання певного предмета. Міфологія використовує прагнення людського мислення надати антропоморфних рис об’єктам навколишнього світу. Символічність міфології виявляється у прагненні надавати об’єктам значення символів успіху.
Сутність сучасної міфології полягає в тому, що вона створена людьми для людей з метою задоволення потреб (матеріальних або духовних) і має величезний вплив на психіку людини завдяки активному поширенню через засоби масової комунікації. Міфи надають силу іміджу, це зміст, ідея тієї форми, що отримує назву іміджу. Адже імідж – це цілеспрямовано створена уява потреби. Для систематичного опису міфів, пов’язаних із потребами, важливими є дві речі. По-перше, мати уявлення про структуру потреб, а по-друге, уявляти, як у сучасному світі можна задовольняти певні потреби через згадування про інші потреби. Потреби є джерелом активності особистості. Потреба – стан організму, людської особистості, що виявляє залежність від об’єктивного змісту умов їхнього існування і розвитку. У людини процес задоволення потреби виступає як цілеспрямована діяльність. Усвідомлюючи ціль суб’єктивно – як потребу, людина переконується, що її задоволення можливе лише через досягнення цілі. Динаміка потреби складається в переході від усвідомлення мети до мобілізації засобів, за допомогою яких відбувається її досягнення. Потреби виявляються в мотивах, що спонукають до діяльності, і стають формою прояву потреб. Об’єкти потреби, проходячи через свідомість, виступають як мотиви (потяг, бажання тощо), що припускають наявність більш-менш усвідомленої мети діяльності. Тому система мотивів, що розкривається у поведінці особистості, ознаками багатша, ніж потреба, що складає її сутність.
У “Висновках” містяться теоретичні узагальнення, окреслюються перспективи дослідження проблеми.
Визначення загальних рис міфологізації свідомості в сучасному суспільстві показало, що міфологічна свідомість посідає дуже важливе місце у формуванні світогляду сучасної людини, а також у формуванні загальних соціальних уявлень про світ та місце людини в ньому. Аналіз умов включення міфологічного мислення в процес розвитку сучасної культури показав, що міфологічне мислення виступає одним із дієвих засобів освоєння масовою людиною явищ навколишнього світу.
Окреслення та аналіз основних причин міфологізації свідомості в сучасному суспільстві дозволяє стверджувати, що міфологізація як суспільне явище є невід’ємною частиною життєдіяльності сучасного суспільства. Аналіз впливу міфологізації на розвиток масової свідомості та визначення структури сучасного міфу свідчить про поглинання цією структурою будь-якого змісту і перетворення його на один із засобів міфологізації.
Дослідження механізму формування міфологічних структур у сучасній масовій свідомості дозволяє зробити висновок про можливість і реальність штучного створення і розповсюдження міфологічних структур у сучасному суспільстві, а також про можливість перенесення й насадження таких структур у масову свідомість.
Визначення поняття масовості як фактора тотальної міфологізації свідомості є доцільним у контексті тотальної міфологізації як однієї з форм суспільного буття, через яку пройшло сучасне українське суспільство і наслідки якої ще довго будуть залишатися і спрацьовувати у свідомості масового українця.
Обґрунтування залежності міфологізації від масової комунікації, визначення її характерних рис дозволило зробити висновок про те, що засоби масової комунікації відіграють першочергову роль у розповсюдженні та підсвідомому насадженні штучних міфологічних концепцій, а також виступають як творці міфології сучасності. Розкриття механізму формування потреб масової людини через засоби комунікації шляхом міфологізації дає підстави стверджувати, що штучна розробка і примусове насадження міфологічних потреб сучасної масової людини призводить до втрати людиною реалій суспільного буття, втечі її у світ віртуальної реальності та штучно розроблених атрибутів удаваного благополуччя.
Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях автора:
1. Усов Д.В. Роль нерелігійних вірувань у формуванні світогляду учнівської та студентської молоді // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.: ІЗМН, 1998. – Вип. 9. – С. 158–162.
2. Усов Д.В. Магічні уявлення і тоталітарна свідомість // Франція та Україна: Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Зб. наук. праць 5-ї Міжнар. конф.: У 2-х т. – Дніпропетровськ, 1998. – Т. 1. – Ч. 2. – С. 92–99.
3. Усов Д.В. Міфологізація свідомості в сучасному суспільстві // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. – К.: Знання, 1998. – С. 53–58.
4. Усов Д.В. Нетрадиційні вірування як фактор емоційно-психологічного стану пожежних // Зб. наук. праць Черкаського
