ЛЬВІВСЬКИЙ державний інститут ФІЗИЧної КУЛЬТУРи

Віндюк Андрій Валерійович

УДК 796.01.011.3

ОСНОВи технології самостійних занять физичними вправами учнів молодших класів

24. 00. 02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Львів – 2002

Дисертацію є рукопис.

Роботу виконано у Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніціпального управління” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Денисенко Нінель Федорівна,

Запорізький областний інститут післядипломної педагогічної освіти, доцент кафедри дошкольної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України,

Вільчковський Едуард Станіславовіч,

Львівський державний інститут фізичної культури, професор кафедри педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Мельник Володимир Васильович,

Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання.

Провідна установа: Харківська державна академія фізичної культури, кафедра теорії та методики фізичного виховання, Державний комітет молодіжної політики, спорту й туризму України, м. Харків.

Захист відбудеться 30 серпня 2002 року об годині на засіданні спеціалізованої вченої рали К.35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшко,11).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшко,11).

Автореферат розіслано червня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Парламентські слухання з питань фізичної культури і спорту, що проходили в 1998 році, підтвердили, що фізична культура і спорт є важливим напрямом соціально-культурної діяльності. Ухвалена резолюція з питання передбачає заходи з реалізації цільової комплексної програми “Фізичне виховання - здоров'я нації”. У ній окремим пунктом виділено, що основним принципом змін є розробка і реалізація ефективного дидактичного наповнення змісту виховання у початкових класах.

Школа не вирішує повною мірою проблеми задоволення біологічної потреби дітей у рухах. Уроки фізичної культури лише на 11-13 % компенсують необхідний для дитячого організму об’єм рухової активності (М.В. Антропова, 1999; Т.В. Гнітецька,1998; М.П. Козленко, 1985; А.Г. Хрипкова, 1981,
С.В. Хрущьов, 1999 та ін.).

Дефіцит у рухової активності, обмеження можливостей шкільного режиму негативно впливають на фізичний розвиток, стан здоров’я, рухову підготовленість молодших школярів (І.А. Аршавський, 1982; Е.С.Вільчковський, 1997; Н.Т. Лебедєва, 2000; Е.Г.Булич, І.В. Муравов, 1998; Б.М. Шиян, 2001 та ін.). Таким чином, актуальною залишається проблема пошуку засобів та методів збільшення рухової активності учнів.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми у початковій школі, на наш погляд, є самостійні заняття фізичними вправами, які при правильній організації та раціональній взаємодії з уроками фізичної культури могли б дати позитивний ефект.

Проблемі самостійних занять фізичними вправами школярів присвячені: наукові дослідження А.Ф.Борисенка, (1988), О.Д. Дубогай, (1998),
М.П. Козленко, (1985), В.Ф. Новосельського, (1990), Г.А. Пастушенко, (1986), Б.М. Шияна, (2001). Однак у вказаних роботах організація та методика самостійних занять розкриті недостатньо.

Таким чином, виявилося протиріччя між потребою школи в організації самостійних занять фізичними вправами з молодшими школярами та недостатньою розробкою теоретичних основ та методики цих занять.

Розробка організаційних прийомів та методичних підходів до самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів і зумовили необхідність і актуальність вибору теми дисертаційного дослідження: “Основи технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр за темою 2.1.6 “Комплексний підхід до вирішення завдань фізичного виховання учнівської молоді” , а також до теми, затвердженої рішенням вченої ради Гуманітарного університету “ЗІДМУ” на 1999-2003 рр. та плану наукових досліджень Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 5 від 14.06.1999 р.). Роль автора у виконанні даної теми полягала в самостійній організації, виборі методик та проведенні дослідницької роботи.

Об’єкт дослідження: система фізичного виховання учнів молодших класів.

Предмет дослідження: технологія самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

Мета дослідження: обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка ефективності технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

Завдання дослідження:

1. Дослідити стан проблеми в науково-методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань організації самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

2. Проаналізувати ставлення вчителів фізкультури, учнів, батьків до самостійних занять фізичними вправами.

3. Розробити та теоретично обґрунтувати основи технології самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку.

4. Оцінити ефективність розробленої технології, встановити її вплив на здоров’я, рухову підготовленість учнів молодших класів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; вивчення практичного досвіду педагогів; педагогічні спостереження; експертна оцінка рівня сформованості самостійної діяльності учнів; анкетування вчителів фізичної культури, учнів, батьків, учителів молодших класів; антропометричні виміри; тестування рівня фізичної підготовки; обробка результатів досліджень методом математичної статистики.

Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів полягає:

- у розробці концептуальних підходів до проблеми організації самостійних занять школярів фізичними вправами та формування в них готовності до самостійної рухової діяльності;

- у комплексному дослідженні ставлення вчителів фізичної культури, учнів та їх батьків до самостійних занять фізичними вправами;

- у визначенні рівня сформованості самостійної рухової діяльності у молодших школярів;

- у доповненні системи оцінювання домашніх завдань з фізичної культури, у розробці шкільного зошиту обліку та виконання домашніх завдань з фізичної культури;

- в удосконаленні методу взаємодії учителя, учнів і батьків в організації самостійних занять фізичними вправами.

Практичне значення роботи полягає:

- у впровадженні в практику фізичного виховання учнів молодших класів авторської програми організаційно-методичних основ самостійних занять фізичними вправами;

- у розробці системи заходів із взаємодії школи та сім’ї в організації самостійних занять фізичними вправами;

- у впровадженні результатів дослідження в роботу шкіл м. Запоріжжя;

- у доповненні новими даними розділу “Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей шкільного віку” навчального курсу “Теорія і методика фізичного виховання” для студентів Гуманітарного університету “Запорізького інституту державного та муніципального управління”.

Особистий внесок автора полягає в аналізі, узагальненні програмно-методичних положень самостійних занять фізичними вправами школярів; у розробці, обґрунтуванні та впровадженні організаційно-методичної технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів; методичних рекомендацій для вчителів, в апробації та впровадженні комплексів домашніх завдань з фізкультури, в узагальненні результатів експерименту.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми фізичної культури та спорту в сучасних соціально-економічних та екологічних умовах” (Запоріжжя, 2000 р.), на ІV Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, 2000 р.), на VІ Міжнародній конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2002 р.).

Матеріали дисертації були викладені та обговорені на засіданнях кафедри педагогіки Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (1999 – 2001 рр.), на засіданнях кафедри теоретичних основ фізичної культури Гуманітарного Університету “ЗІДМУ” (2001 - 2002 рр.), на міському семінарі дитячих лікарів м. Запоріжжя (2000 р.), на педагогічних радах школи-комплексу № 7 м. Запоріжжя (1999 - 2001 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 робіт, у тому числі чотири статті в наукових фахових виданнях України з даної спеціальності. Усі публікації одноособові (без співавторів).

Структура та обсяг дисертації складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку літератури та 6 додатків. Текст дисертації викладено на 141 сторінці комп’ютерного набору. Він має 18 таблиць, 21 малюнок, 9 додатків. У роботі використано 318 джерел наукової та спеціальної літератури, з них 15 - іноземною мовою.

ОсновнИЙ ЗМІСТ роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені об’єкт і предмет дослідження, мета, завдання та методи, розкрита наукова новизна та практичне значення роботи, а також особистий внесок дисертанта, указана сфера апробації результатів виконаних досліджень.

У першому розділі “Теоретичні аспекти фізичного виховання учнів молодших класів” представлено аналіз значення занять фізичними вправами для розвитку школярів.

Необхідність удосконалення змісту системи фізичного виховання учнів обумовлена тим, що значна частина дітей мають певні відхилення в стані здоров’я (М.М. Безруких, С.П. Єфимова, 1991, Н.Т. Лебедєва, Е.А. Лосицький, 2000, І.В. Абрамова, Т.І. Бочкарьова, 2000).

У зв’язку з цим, актуальним є дослідження, пов’язане з подальшим удосконаленням та науковим обґрунтуванням системи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку, істотним доповненням якій може бути реалізація педагогічних досліджень, направлених на активізацію самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

Аналіз стану проблеми дав можливість уточнити предметну галузь досліджень, робочу гіпотезу та загальну направленість експериментальної частини роботи.

Методологічною основою дослідження були основні положення теорії та методики фізичного виховання. Загальні напрями досліджень пов’язані з проведенням порівняльного аналізу впливу самостійних занять фізичними вправами на стан здоров’я, на фізичну активність та підготовку, на рівень сформованості умінь та навичок учнів самостійно виконувати фізичні вправи. Ці дані представлені у другому розділі “Методи та організація дослідження”.

Дослідження проводились поетапно протягом 1998 - 2001 рр.

На першому етапі (1998 - 1999 рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми в її теоретичному та прикладному аспектах. Були розроблені програма та модель дослідження, сформульована мета, об’єкт, предмет та завдання дослідження, визначена програма наступної експериментальної роботи.

На другому етапі (1999 - 2001 рр.) розроблена програма та апробована експериментальна технологія самостійних занять фізичними вправами у молодших класах.

В експерименті взяли участь 190 школярів молодших класів (початок навчання з 7-ми років), які за станом здоров’я відносились до основної медичної групи. До експериментальної групи входили учні школи-комплексу №7, до контрольної – учні середньої школи №84. Рівень фізичної підготовки в кожній з них визначався двічі на навчальний рік протягом двох років. Учні обох груп займалися два рази на тиждень фізкультурою в однакових умовах за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів “Фізична культура, 1-11 класи”. Уроки фізкультури в експериментальній групі проводились автором дисертації. Принципова відмінність експериментальної та контрольної груп полягала у тому, що протягом всього дослідження школярі експериментальної групи займалися фізичною культурою згідно розробленої автором педагогічної технології з формування навичок самостійного виконання фізичних вправ. Результати попереднього дослідження свідчили про відсутність значних розбіжностей між показниками фізичного розвитку та рухової підготовки дітей експериментальної та контрольної груп.

На третьому етапі (2001 - 2002 рр.) було систематизовано та узагальнено дослідницький матеріал, зроблені висновки, визначена ефективність технології організації самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів та її вплив на фізичний розвиток дітей, їх рухову підготовку, стан здоров’я. Експериментальні дані оброблялись за допомогою методів математичної статистики.

У третьому розділі “Основи технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів” представлено аналіз рівня фізичної підготовки та антропометричних даних першокласників, розкрита самостійна робота як діяльність і форма фізичного виховання, подані організаційно-методичні прийоми навчання школярів початкових класів самостійній роботі на уроках фізкультури, її перевірка та оцінка. Узагальнення досвіду особистої роботи послужило основою технології самостійних занять фізичними вправами в молодших класах.

На думку 70,9 % вчителів, рівень фізичного здоров’я та рухової підготовки школярів за минуле десятиліття погіршився, що підтверджується літературними даними (І. Кучеров, 2000; О.М. Масюк, 2001; В.А. Сластьонін, 2000). 98,9% вчителів фізичної культури вважають, що двох уроків фізичної культури на тиждень недостатньо, і необхідний обсяг занять різними видами фізичних вправ має становити не менше 60 хвилин.

Більшість із 225 школярів опитаних класів вважають оптимальною таку кількість уроків фізкультури: 1 урок – 0,9 % першокласників, 4,34 % другокласників, 2 уроки – відповідно 8,1 % та 8,7 %, 3 уроки – 15,3 % та 9,41 %, 4 уроки – 29,8 % та 18,84 %, 5 уроків, тобто кожного дня один урок фізкультури в режимі школи – 32,8 % та 40,58 %, 6 та більше уроків на тиждень вважають необхідними 8,2 % першокласників, 18,86 % другокласників.

Завдання вчителя фізичної культури полягало в організації самостійних щоденних занять, процес реалізації якої представлений схематично моделлю управління самостійною руховою активністю школярів на уроці фізичної культури (мал.1).

У процесі реалізації нами виділені такі етапи навчання: мотиваційний, орієнтуючий, виконавчий, оцінний. Тривалість етапів визначалася вчителем фізичної культури залежно від поставлених завдань.

На першому, мотиваційному, етапі формувалась зацікавленість дітей до фізичних вправ.

На другому, орієнтуючому, етапі дітям пропонувалось самостійно виконати задану вправу на уроці. У випадку нерозуміння дитиною завдання або виникнення труднощів під час його виконання вчителем створювалася ситуація, у результаті якої встигаючі учні, що впоралися із завданням, допомагали тим, що відстають. Дітям повідомлялися нормативні вимоги, пропонувались вправи, що сприяють успішній здачі контрольного завдання.

Кількість повторів рекомендувалась за максимально можливою кількістю виконаних вправ за одну хвилину, числом повторень, що відповідає 50% від максимально можливого на даному етапі.

Третій, виконавчий, етап був безпосередньо пов’язаний з виконанням поставленого перед дитиною завдання. На цьому етапі вчитель здійснював поточний контроль за ходом виконання завдань, виправляв помилки.

На четвертому, оцінному, етапі здійснювалася перевірка виконаного завдання та виставлялись оцінки. Велике значення надавалось оцінці як засобу стимуляції до підвищення ефективності фізичного виховання, розвитку

Мал. 1. Модель управління самостійною руховою активністю молодших школярів (СРА).

активності, ініціативи та творчості, самоконтролю, самовиховання. Адекватна та своєчасна оцінка самостійної навчальної рухової діяльності учнів дозволяла активізувати процес навчання, надавати йому творчого характеру, що спонукає дітей до прояву ініціативи в процесі самостійної рухової діяльності. На кожному уроці фізичної культури здійснювався контроль за самостійним засвоєнням навчального матеріалу.

Аналіз результатів власних досліджень та даних, опублікованих в науково-методичній літературі, дозволив представити основи технології самостійних занять фізичними вправами молодших школярів у вигляді мал. 2, який відображає взаємозв’язок компонентів формування у школярів готовності до самостійної рухової діяльності.

Формування готовності до самостійних занять фізичними вправами ґрунтується на необхідності задоволення біологічної потреби молодших школярів у рухах. Здатність до самостійних занять фізичними вправами базується на визначеній сумі знань, умінь, навичок. На кожному уроці фізкультури виділялись 1 - 2 хвилини для бесід, у яких повідомлялися теоретичні знання, визначався рівень умінь школярів зіставляти отримані знання з руховими уміннями та навичками.

Мотивація до самостійної рухової активності у школярів формувалась через оцінку та схвалення будь-яких, навіть незначних, успіхів, організацію змагань між дітьми, групами, класами. Ці прийоми сприяли формуванню зацікавленості фізкультурою та стимулювали до самостійного виконання фізичних вправ.

Методичні основи формування самостійної рухової активності включали: індивідуальний підхід, який враховував особливості фізичного та розумового розвитку даного віку, фізичну підготовку, стан здоров’я, статеві відмінності, міжособистісні відношення.

Педагогічні умови, що забезпечують формування самостійної рухової активності, узагальнені в чотири блоки технології самостійних занять фізичними вправами. Реалізація цих умов передбачає використання методів роботи зі школярами, що застосовуються у практиці фізичного виховання
(мал. 2).

Проведений експеримент дозволив визначити рівні сформованості самостійної діяльності школярів як високий, середній, низький. У ролі експертів з оцінки рівнів виступали вчителі початкових класів, фізичної культури, а також батьки.

Технологія самостійних занять фізичними вправами молодших школярів реалізовувалася таким чином: учитель фізкультури на уроці створював умови для самостійного виконання фізичних вправ, за завданням учителя та під його контролем школярі самостійно працювали на уроці. При цьому враховувалися індивідуальні особливості кожного учня.

Школярі отримували домашні завдання з фізкультури. У позаурочний час школяр самостійно виконував завдання учителя, на уроках фізкультури вчитель перевіряв, оцінював виконану ним роботу. Якщо учень розв’язував поставлене завдання, то перед ним ставилося нове, тобто дитина переходила на якісно новий рівень підготовки до самостійної рухової діяльності.

Плануючи самостійну роботу школярів, учитель розробляв вимоги з урахуванням індивідуальних особливостей на даному рівні володіння матеріалом, враховував труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних груп дітей, визначав місце й обсяг занять, середні розміри витрат часу на її виконання, визначав раціональний спосіб перевірки виконаної роботи.

У четвертому розділі “Організація самостійних занять фізичними вправами в сім’ї” розглядаються домашні завдання як вид самостійної роботи, які сприяли більш міцному засвоєнню програмного матеріалу, вихованню звички до систематичних самостійних занять фізичною культурою, чинили позитивний вплив на здоров’я, фізичний розвиток, рухову підготовку дітей.

Мал. 2. Взаємозв’язок компонентів формування у школярів умінь та навичок до самостійної рухової активності

У школярів створювалася позитивна мотивація до виконання домашніх завдань через організацію успіху, демократичний стиль взаємовідношень та

доброзичливу взаємодію вчителя, класу та кожного учня. Оцінка ставилась за

виконання нормативів, за виявлену творчість, за приріст результату від вихідних даних. Для підтримки зацікавленості у виконанні довготривалого домашнього завдання на кожному уроці протягом 1-2 хвилин у двох-трьох школярів перевірявся хід його виконання, аналізувалися результати, виправлялися помилки.

Слід відмітити, що ефективність виконання домашніх завдань багато в чому залежала від того, на якій позиції стояли батьки. Для визначення ролі та місця сім’ї у цьому процесі було проведено анкетування батьків 93 учнів других класів.

Батьки відмічали, що найбільший вплив на розвиток та формування особистості дитини робить: школа – 90,9 %, сім’я – 76,19 %, вулиця – 28,57 %, засоби масової інформації – 31,81 %.

77,27 % батьків, як і вчителі фізичної культури, вважали, що двох уроків фізичної культури на тиждень недостатньо для збереження та зміцнення здоров’я дітей, тому необхідні додаткові заняття фізкультурою в режимі школи. Такими можуть бути домашні завдання з фізичної культури - вважають 76,2 % батьків.

Аналіз відповідей батьків показав позитивне ставлення до предмету “фізична культура”, необхідності збільшення часу на рухову активність у режимі дня школяра. Реалізація цього побажання вимагала науково-обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення системи самостійних занять фізичними вправами.

З великої кількості існуючих форм взаємовідносин сім’ї та школи в нашій роботі особлива увага приділялась батьківським зборам, індивідуальним бесідам з батьками, а також запрошенню батьків на уроки фізичної культури та змагання не тільки в якості глядачів, але і в якості суддів, помічників, учасників.

Систематична робота з батьками дала результати: вони по достоїнству стали цінувати роль фізкультури у вихованні своїх дітей, частіше зверталися до вчителів фізкультури за консультаціями.

У п’ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів експерименту” представлено педагогічний аналіз результатів власних досліджень, які дозволили визначити готовність та сформованість умінь та навичок у молодших школярів до самостійної рухової активності (мал. 2).

Рівні сформованості умінь до самостійної діяльності (високий, середній, низький) визначалися вчителем фізичної культури методом спостереження за школярами та анкетування вчителів початкових класів та батьків учнів.

Результати аналізу самостійної діяльності учнів, за даними вчителів, показали, що 57 % учнів експериментальної групи мають високий рівень самостійності, 41,4 % - середній рівень, 1,5 % - низький рівень; у контрольній групі 42,1 % учнів мають високий рівень самостійності, 49,7 % - середній рівень, 8,1 % - низький рівень.

За оцінкою батьків, високий рівень самостійності мали 52,7 % дітей експериментальної групи і 49 % - контрольної; середній рівень – 41 % дітей експериментальної та 38,3 % контрольної груп. Низький рівень відмічали у 6,3% дітей експериментальної групи та у 12,7 % в контрольній групі.

Експериментально апробована педагогічна технологія формування навичок самостійних занять фізичними вправами дозволила покращити стан здоров’я та рівень фізичної підготовки школярів.

Зменшилась кількість днів, пропущених через хворобу, в експериментальній групі з 6,8 до 5,2 днів, у контрольній групі - з 6,7 до 5,9 днів на одну людину на рік.

Рівень фізичної підготовки на початку експерименту визначався як низький у 7,04% хлопчиків контрольної групи та 3,91% експериментальної групи, нижче середнього – у 19,63% та 12,74%, середній - у 40,37% та 39,56%, вище середнього – у 22,22% та 36,09%, високий – у 11,1% та 7,83% відповідно. Показники рівнів фізичної підготовки у дівчаток обох груп ідентичні (табл. 1, мал. 3, 4).

Таблиця 1

Фізична підготовка молодших школярів на початку (1 дослідження) та в кінці (4 дослідження) педагогічного експерименту, у %

В експериментальній групі відмічалося збільшення високого рівня фізичної підготовки у хлопчиків з 7,83% до 31,74%, у контрольній - з 11,1% до 14,4%, у дівчаток експериментальної групи - з 15,44 % до 29,12 % у порівнянні з контрольною - з 13,33% до 16,36%.

Порівнюючи зміни у фізичній підготовці школярів контрольної та експериментальної груп, видно, що в експериментальній групі приріст результатів був більший, як у дівчаток, так і у хлопчиків.

Як правило, найбільший приріст результатів спостерігався у школярів, які, за даними вчителів, батьків мали високий рівень сформованості самостійної рухової активності.

Мал. 3. Рівні фізичної підготовки контрольної та експериментальної груп (вересень1999 р.)

Мал. 4. Рівні фізичної підготовки контрольної та експериментальної груп (травень 2001 р.)

Отримані результати досліджень свідчать про необхідність упровадження в практику роботи шкіл компонентів технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів, що дає можливість підвищити ефективність педагогічного процесу фізичного виховання школярів і покращити їх здоров’я.

Результати наших досліджень підтвердили дані багатьох авторів про необхідність збільшення рухової активності школярів (Г.Л. Апанасенко, 1992; Е.С. Вільчковський, 1998; Н.Ф.Денисенко, 1994; О.Д. Дубогай,1998;
Б.М. Шиян, 2000 та ін.) і доповнили існуючі науково-методичні розробки

висновки

1.

2.

3.

-

-

-

-

4.

-

-

-

-

-

-

5.

6.

7.

8.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Виндюк А.В. Влияние двигательного режима на здоровье и физическую подготовленность детей седьмого года жизни // Фізичне виховання, спорт і здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць.-Луцьк.- 1999.-С. 598-602.

2. Виндюк А.В. Готовность школьников начальных классов к самостоятельной деятельности по физической культуре // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. Праць під редакцією С.С. Єрмакова. – Х., 2002. - №3. - С. 69-74.

3. Виндюк А.В. Домашние задания как одна из форм самостоятельной деятельности по физической культуре // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Х., 2002.-№1. - С. 88-94.

4. Віндюк А.В Перевірка та оцінка самостійної навчальної діяльності молодших школярів з фізичної культури // Молода спортивна наука України: Зб. наук. Праць з галузі фізичної культури та спорту. – Вип. 6: У 2-х т.. – Львів, 2002. – Т.1. С. 178-181.

5. Виндюк А.В. Активизация самостоятельной работы по физической культуре в начальных классах // Педагогіка і психологія творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць.- К.; Запоріжжя, 1999. – Вип.15. - С. 73-75.

6. Виндюк А.В. Роль домашних заданий по физической культуре в совершенствовании двигательной системы младших школьников // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоровя, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доп. VI Міжнародного наукового конгресу. - К. - 2000.- С. 349.

7. Віндюк А.В. Організація самостійної роботи з фізкультури в перших класах // Наукові записки: Зб. наук. статей. – К.: НПУ, 2000. - Ч. 4. - С. 15-21.

8. Виндюк А.В. Новые подходы определения готовности детей 7 лет к обучению в школе // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. – К.; Запоріжжя, 2000. - Вип. 17. - С. 152-155.

9. Виндюк А.В. Формирование у младших школьников творческой инициативы и самостоятельности средствами физического воспитания // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. – К.; Запоріжжя, 2000. - Вип. 16. - С. 160-162.

10. Виндюк А.В. О ведении тетрадей по физической культуре первоклассниками // Актуальні проблеми фізичної культури та спорту в сучасних соціально-економічних та екологічних умовах: Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Запоріжжя, 2000. - С. 43-45.

11. Виндюк А.В. Теоретико-педагогические аспекты физического воспитания младших школьников // Педагогіка і психологія фомування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць.– К.; Запоріжжя, 2001. – Вип. 18. - С. 256-260.

12. Віндюк А.В. Етапи навчання першокласників самостійному виконанню фізичних вправ // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. – К.; Запоріжжя, 2001. - Вип. 19. – С. 262-265.

13. Виндюк А.В. Применение метода круговой тренировки на уроках физической культуры в младших классах // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць.– К.; Запоріжжя, 2001. - Вип. 21. – С. 287-289.

14. Виндюк А.В. Влияние различной двигательной активности на детей седьмого года жизни // Теория и методика физического воспитания: Сб. науч. трудов.- Владимир, 1988. - С.32-36.

15. Віндюк А. Організация самостоятельной работы первокласников на уроках физической культуры // Зб. наук. праць Волинського державного університету імені Лесі Українки.-Луцьк,2002.-Том 1.-С.184-186.

АНОТАЦІЇ

Віндюк А.В. Основи технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2002 рік.

Дисертаційна робота присвячена проблемі організації самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

У роботі теоретично та експериментально обґрунтовано технологію формування самостійної рухової діяльності у школярів молодших класів, основами, якої є: створення на уроках фізичної культури умов, що сприяють самовихованню та самовдосконаленню школярів, залучення їх до практичної, інструкторської діяльності на уроках фізичної культури, формування у школярів потреби у самостійній руховій діяльності; наявність довірливих взаємин між учасниками процесу фізичного виховання, взаємосхвалення та співпереживання за однокласниками, самостійні заняття за відділеннями з призначеннями старшого, проведення рухливих ігор, загальнорозвиваючих вправ самими учнями, домашні завдання, ведення зошитів, взаємоконтроль та взаємооцінка на уроках, самоконтроль та самооцінка.

Рівень сформованості самостійної рухової діяльності оцінювався як високий у 54,9%, середній - у 41,9%, низький - у 3,9% школярів експериментальної групи та відповідно у 45,6%, 41,5%, 12,4% школярів контрольної групи.

Результатом проведеного експерименту стало зниження кількості днів, пропущених через хворобу, підвищення рівня фізичної підготовки учнів молодших класів.

Основні результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл та в Гуманітарному університету міста Запоріжжя.

Ключові слова: школяр молодших класів, технологія, самостійні заняття, фізичні вправи, організація, методика.

Виндюк А.В. Основы технологии самостоятельных занятий физическими упражнениями учащихся младших классов. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. – Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2002 год.

Диссертационная работа посвящена проблеме организации самостоятельных занятий физическими упражнениями учащихся младших классов, в которой теоретически и экспериментально обоснована технология формирования самостоятельной двигательной деятельности у школьников младших классов.

Во введении обоснована актуальность проблемы, определены цель и задачи, объект и предмет, научная новизна и практическое значение работы, а также личный вклад автора. Актуальным является исследование, связанное с необходимостью дальнейшего совершенствования и научного обоснования системы физического воспитания детей младшего школьного возраста, существенным дополнением которой может быть реализация педагогических исследований, направленных на активизацию самостоятельных занятий физическими упражнениями учащимися начальных классов.

Важным фактором самостоятельных занятий физическими упражнениями явилось формирование готовности к самостоятельным занятиям физическими упражнениями, которое основывается на необходимости удовлетворения биологической потребности младших школьников в движениях. Способность к самостоятельным занятиям физическими упражнениями базировалось на определённой сумме знаний, умений, навыков.

Мотивация к самостоятельной двигательной активности у школьников формировалась через оценку и одобрение любых, даже незначительных успехов, организацию соревнований между детьми, группами, классами. Эти приёмы способствовали формированию интереса к физкультуре и стимулировали самостоятельное выполнение физических упражнений.

Методические основы формирования самостоятельной двигательной активности включали: индивидуальный подход, который учитывал особенности физического и умственного развития школьников данного возраста, их физическую подготовленность, состояние здоровья, половые различия, межличностные отношения.

Технология самостоятельных занятий физическими упражнениями младших школьников реализовывалась следующим образом: учитель физкультуры на уроке создавал условия для самостоятельного выполнения физических упражнений, по заданию учителя и под его контролем школьники самостоятельно работали на уроке, с учётом индивидуальных особенностей получали домашние задания по физкультуре. Во внеурочное время школьник самостоятельно выполнял задание, на уроках физкультуры учитель проверял, оценивал выполненную им работу. Если учащийся справлялся с поставленной задачей, то перед ним ставилась новая, т.е. ребёнок переходил на качественно новый уровень готовности к самостоятельной двигательной деятельности.

На каждом уроке, в течение 1-2 минут у нескольких школьников проверялся ход выполнения домашнего задания, анализировались результаты, исправлялись ошибки.

В диссертации рассматривались домашние задания как вид самостоятельной работы, которые способствовали более прочному усвоению программного материала, воспитанию привычки к систематическим, самостоятельным занятиям физической культурой, оказывали положительное влияние на здоровье, физическое развитие, двигательную подготовленность детей.

Уровень сформированности самостоятельной двигательной деятельности оценивался как высокий у 54,9%, средний у 41,9%, низкий у 3,9% школьников экспериментальной группы и соответственно - 45,6%, 41,5%, 12,4% у школьников контрольной группы.

Экспериментально апробированная педагогическая технология формирования навыков самостоятельных занятий физическими упражнениями позволили улучшить состояние здоровья и уровень физической подготовленности школьников.

Снизилось количество дней, пропущенных по болезни в экспериментальной группе с 6,8 до 5,2 дней, в контрольной группе с 6,7 до 5,9 дней на одного человека в год.

Основные результаты диссертационной работы нашли практическое применение в учебно-воспитательном процессе общеобразовательных школ и Гуманитарного университета “Запорожский институт государственного и муниципального управления”.

Ключевые слова: младший школьник, технология, самостоятельные занятия, физические упражнения, организация, методика.

Vindyuk A.W. Non-assistance physical training technology basis of junior pupils. The thesis for a Candidate of a Pedagogical sciences Degree on speciality 24.00.02 – Physical training, physical education of different social group – Lvov State Institute of Physical Education, Lvov, 2002.

The dissertation is dedicated to the organisation of non-assistance -physical training of junior pupils.

The technology of formation of junior pupils’ self-moving activity are theoretically and experimentally substantiated in the thesis. Present technology of formation includes: making of the conditions which promote self-education and self-improvement of pupils; involving the pupils in practical and instructive activity at the Physical Training lessons, formation the pupils’ need of independent moving activity, presence of confidential relations between the members of the educational process. It also consists of the teacher’s approval, encouragement of the parents, interapproval, cofeeling, instructive tendency of the lesson, non-assistance department work with senior appointed, instructive activity of the eldest, conducting of outdoor games and general developing exercises by the pupils themselves, hometasks, keeping of notebooks, intercontrol, interevaluation, self-control and self-evaluation.

The level of formation of self-moving activity among the pupils of the experimental group was evaluated as high 54,9%, average 41,9%, low 3.9% and correspondingly 45,6%, 41,5% and 12% among the pupils of the control group.

The result of the experiment conducted was reduction of a number of days missed on account of sickness, increase of the level of physical preparedness of junior pupils.

Primary results of the thesis have been practically adopted in the educational progress of the secondary schools and University of the humanities "Zaporizhja institute of state and municipal government" in Zaporizhja.

Key words: junior pupil, technology, non-assistance-work, physical exercises, organization, methodic.