НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Здоровко Людмила Миколаївна

УДК 349.6 (477)

ПРАВОВІ ПИТАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО

ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсове право.

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

Харків 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Гетьман Анатолій Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з навчальної роботи, член-кореспондент АПрН України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Мунтян Василь Лук'янович, Київський національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри правознавства;

- кандидат юридичних наук, доцент Фролов Максим Олександрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права.

Провідна установа - Одеська національна юридична академія, кафедра аграрного, земельного та екологічного права. Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться 21 травня 2003 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д, 64.086.02. у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 18 квітня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Підготовка даного дослідження обумовлена необхідністю розробки питань правового регулювання регіонального екологічного контролю в Україні.

Актуальність теми. Проблема охорони довкілля не тільки продовжує залишатися однією з актуальних і злободенних для України, а й потребує невідкладного вирішення саме сьогодні.

Оновлення екологічного законодавства, створення принципово нових еколого-правових положень та чинників, запровадження ефективного механізму природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки - це ті структурні елементи, які покликані зрушити з місця свідомість всього українського суспільства в напрямку вирішення екологічної проблеми. Багато чого залежить і від належного виконання екологічного законодавства України всіма його суб'єктами. Практиці застосування екологічного законодавства відома низка чинників, які впливають на стан і характер його реалізації. Це організаційні, економічні, політичні, ідеологічні, правові гарантії. Серед цих гарантій чільне місце посідають екологічний контроль в цілому, а також його різновид - регіональний екологічний контроль, який є одним з найбільш ефективних інструментів забезпечення належної реалізації еколого-правових норм.

Для стабільного екологічного розвитку суспільства та ефективного функціонування державної екологічної політики необхідно забезпечити баланс загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів і територіальних громад на основі принципів унітарності держави та цілісності її території.

Це зумовлює потребу в дослідженні не тільки загальнотеоретичних аспектів організації та здійснення екологічного контролю на загальнодержавному (національному) рівні, а й, що є важливим та актуальним, організаційно-правових засад регіонального екологічного контролю. Повільність темпів та незадовільний стан охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки на рівні регіонів, де виникає відповідна екологічна ситуація, свідчить про відсутність належного екологічного контролю в регіонах та його сталого правового забезпечення.

Зазначене визначає актуальність наукових досліджень проблеми правового регулювання організації та здійснення регіонального екологічного контролю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми "Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку" (державна реєстрація № 0186.0.070871).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії екологічного права знаннями щодо особливостей та закономірностей правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення регіонального екологічного контролю, розробка пропозицій щодо вдосконалення екологічного законодавства України в зазначеній галузі. Це зумовило такі задачі наукового пошуку:–

вивчення національного історичного досвіду становлення та розвитку регіонального екологічного контролю;–

визначення правового поняття регіонального екологічного контролю;–

обґрунтування та визначення міжнародно-правових стандартів регіонального екологічного контролю для національного законодавства України;–

виявлення особливостей процедури його здійснення;–

аналіз регіонального екологічного контролю як функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля;–

дослідження регіонального екологічного контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки;–

виявлення та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль.

Об'єктом дослідження є норми екологічного законодавства, які регулюють діяльність, пов'язану з організацією та здійсненням регіонального екологічного контролю.

Предметом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією регіонального екологічного контролю, особливості їх формування, здійснення та правового регулювання.

Методи дослідження.. Дисертаційне дослідження проведено із застосуванням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та деяких інших методів та наукових засобів теорії пізнання.

За допомогою історичного методу дисертанткою були досліджені національні історичні аспекти та особливості становлення і розвитку регіонального екологічного контролю. Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі аналізу наукової літератури, де розглядаються питання розвитку державного та громадського екологічного контролю і його окремих різновидів. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок здійснення регіонального екологічного контролю. Системно-функціональний метод застосовувався в процесі дослідження міжнародно-правових документів щодо реалізації регіонального екологічного контролю та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України. Правове регулювання регіонального екологічного контролю розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.

Теоретична основа дослідження. Сформульовані у дисертації теоретичні висновки, рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців, які займалися проблемами екологічного права та законодавства: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, М.М. Бринчука, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, В.Л. Мунтяна, О.І. Казанніка, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, М.В. Краснової, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, В.К. Попова, М.О. Фролова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.О. Чуйкова.

В роботі також використані наукові праці учених-правознавців, які досліджували питання контрольної діяльності з позицій загальної теорії права: С.С. Алексєєва, В.М. Горшеньова, І.Б. Шахова; теорії управління та адміністративного права: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, В.Г. Афанасьєва, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, Б.М. Лазарєва, М.С. Студенікіної.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у належному теоретико-прикладному аналізі правового регулювання регіонального екологічного контролю. Робота є однією з перших дисертацій, де наводиться детальна характеристика стану чинного законодавства стосовно правових засад здійснення регіонального екологічного контролю, а також визначені напрями його вдосконалення.

До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі.

1. Вперше в юридичній літературі визначено наукове поняття регіонального екологічного контролю. Воно розглядається як складова частина екологічного контролю, тобто як такий стан екологічних суспільних відносин, що виникає у зв'язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських об'єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб'єктами в межах, визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України.

2. Дістало подальший розвиток дослідження історичних аспектів розвитку правового регулювання регіонального екологічного контролю та запропоновано його періодизацію.

3. Подальший розвиток одержало положення про суб'єктний склад органів, що здійснюють регіональний екологічний контроль, та його об'єкти. Суб'єктами є: органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації (суб'єкти загальної компетенції); державні органи управління природокористуванням та охороною довкілля (суб'єкти регіонального екологічного контролю спеціальної компетенції). Об'єктами є: довкілля, земельні, водні, лісові ресурси, надра, об'єкти рослинного та тваринного світу, атмосферне повітря, території та об'єкти природно-заповідного фонду, які знаходяться в межах відповідних регіонів.

4. З урахуванням положень Концепції адаптації законодавства України до Європейського Союзу в роботі вперше обґрунтовано значення міжнародно-правових норм для регулювання регіонального екологічного контролю та зроблено висновок про необхідність їх імплементації в національне екологічне законодавство України.

5. Додатково проаналізовано питання процедури здійснення регіонального екологічного контролю. Пропонуються такі стадії його провадження: а) вибір об'єкта контролю і форм його здійснення; б) перевірка та аналіз фактичних обставин на підконтрольному об'єкті; в) прийняття рішення; г) перевірка виконання рішення. Наведено характеристику кожної із зазначених стадій.

6. Подальший розвиток одержало положення про регіональний екологічний контроль як самостійну функцію управління у сфері природокористування та охорони довкілля.

7. Вперше в юридичній літературі обґрунтовується положення про регіональний екологічний контроль як одну із важливих гарантій забезпечення екологічної безпеки.

8. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль. На думку дисертантки, можливі два його шляхи, а саме: включення розділу "Регіональний екологічний контроль" до Екологічного кодексу України, якщо кодифікація екологічного законодавства піде відповідним шляхом; прийняття спеціального нормативно-правового акта “Положення про регіональний екологічний контроль”.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:–

у правотворчості – в процесі подальшого вдосконалення екологічного законодавства України, при розробці проекту Екологічного кодексу України та запропонованого проекту Положення про регіональний екологічний контроль, інших нормативно-правових актів;

– у науково-дослідницьких роботах – у процесі подальших наукових досліджень проблеми екологічного контролю та його правового регулювання;

– у навчальному процесі – при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Екологічне право України”.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких проблем дисертації авторка висвітлила у доповіді на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення” (Харків, жовтень, 2001 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені в 3 опублікованих у фахових виданнях працях і тезах наукових повідомлень.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою та задачами дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 185 сторінок, з них основний текст 166 сторінок, кількість використаних джерел 184 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність та новизна обраної теми дослідження, визначаються головна мета та завдання роботи, її структура, характеризуються методологія дослідження, теоретична база, науково-практичне значення, формулюються основні положення, які виносяться на захист, підкреслюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ “Юридична природа регіонального екологічного контролю” складається з п’яти підрозділів і присвячений обґрунтуванню питань екологічного контролю в регіонах та його сталого правового забезпечення, де в найбільшій мірі спостерігається наявність певних недоліків та прогалин у правовому забезпеченні механізму його організації та реалізації.

У підрозділі 1.1. “Поняття регіонального екологічного контролю” дисертантка зазначає, що актуальним для дисертаційного дослідження є виявлення змісту поняття “регіональний екологічний контроль”. Це обумовлено двома причинами. По-перше, постановка цього питання вимагає окреслити коло тих наукових проблем, аналіз яких виноситься на захист. Це можна здійснити за допомогою визначення змісту, який укладається в поняття “регіональний екологічний контроль”. По-друге, проблема юридичної термінології як складової частини юридичної техніки має велике значення в сучасний період для подальшого вдосконалення екологічного законодавства. Термін “регіон” в якості прикметника широко використовується для позначення різних видів соціально-правової діяльності, складовою частиною яких є екологічний контроль, наприклад, регіональне управління, регіональна політика, регіональний адміністративний ресурс, регіональна екологічна безпека, регіональні проблеми охорони довкілля і т.ін. В роботі наводиться аналіз кожного з зазначених соціально-правових явищ. Автор також досліджує Концепцію державної регіональної політики України, затверджену ІІ Всеукраїнським з’їздом Спілки лідерів місцевих та регіональних властей України 9 вересня 2000 р. Голос України. – 2000. – 4 лист. – № 203 (2450)., де наводяться поняття та визначення терміна “регіон” і споріднених з ним термінів.

Але надзвичайно важливого значення в контексті аналізованого питання набувають положення постанови Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. “Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, якою визначаються три рівні управління: національний, регіональний, місцевий.

Отже, з урахуванням усього наведеного та проаналізованого, на думку дисертантки можна вважати, що термін “регіон” та його вживання як прикметника до інших термінів (регіональне управління, регіональна політика, регіональна безпека, регіональні органи тощо) є різноплановою і поліфункціональною інтегрованою категорією, яка відтворює реальне фізико-географічне, адміністративно-господарське, зоогеографічне, економіко-географічне, національно-державне, адміністративно-територіальне, природно-економічне та соціально-правове явище.

На підставі викладеного автором пропонується таке визначення регіонального екологічного контролю: це складова частина екологічного контролю, тобто такий стан екологічних суспільних відносин, який виникає у зв’язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських екологічних об’єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб’єктами в межах визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України.

У підрозділі 1.2. “Становлення та розвиток правового регулювання регіонального екологічного контролю” зроблено загальний огляд історичного розвитку його правового регулювання з початку ХХ ст. до прийняття Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.).

На підставі аналізу нормативно-правових актів екологічної спрямованості, автор пропонує відповідну періодизацію становлення та розвитку правового регулювання регіонального екологічного контролю. Перший етап пов’язаний з підготовкою та створенням спеціальних органів управління в галузі охорони природи в колишніх РСФРР та УСРР (1920-1930 роки). Наступним етапом слід вважати розосередження функцій управління і контролю у сфері охорони природи між різними відомствами. Воно було проявом тенденції об’єднання в єдиному органі функцій господарського використання природних ресурсів та контролю за їх використанням (1930-1940 роки). Третій етап – післявоєнний період, - проблема реалізації регіонального екологічного контролю набуває нових рис. З одного боку, продовжує зміцнюватися відомчо-галузевий принцип у справі охорони природи, а з іншого – намічається тенденція до правового регулювання проведення контролю місцевими структурними підрозділами загальносоюзних міністерств і відомств, що здійснюють управлінські функції у галузі охорони природи, а також місцевими радами. Четвертий етап пов’язаний з прийняттям наприкінці 50-х – початку 60-х років у всіх колишніх союзних республіках законів про охорону природи. П’ятий етап становлення та розвитку правового регулювання регіонального екологічного контролю – створення в шести союзних республіках колишнього СРСР Державних комітетів по охороні природи з системою органів на містах (1960-1975 роки). Останній етап – загальносоюзна та республіканська кодифікація земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного та атмосфероповітряного законодавства, проведена з кінця 60-х до початку 80-х років.

У підрозділі 1.3. “Особливості суб’єктного складу та об’єкти регіонального екологічного контролю” аналізується його суб’єктний склад та об’єкти, що підлягають регіональному екологічному контролю.

На підставі аналізу літературних джерел та нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері, дисертантка поділяє суб’єктів регіонального екологічного контролю на три групи: загальної компетенції; спеціальної компетенції; громадські об’єднання та організації екологічної спрямованості.

В роботі наводиться їх характеристика, досліджена компетенція в галузі здійснення регіонального екологічного контролю та вносяться пропозиції до законодавства щодо подальшого вдосконалення їх діяльності.

Питання про об'єкти регіонального екологічного контролю, що видається на перший погляд зрозумілим і теоретично не підлягає обговоренню, має дискусійний характер. Це обумовлено наступним: по-перше, немає єдиної позиції у визначенні об'єктів екологічного контролю в цілому, про що свідчать різні точки зору, що існують у юридичній літературі; по-друге, об'єкти регіонального екологічного контролю не були предметом наукового обговорення в теорії екологічного права.

Автором проаналізовані наявні в юридичній літературі точки зору із зазначеного питання та наведені нормативно-правові акти, в яких визначаються об’єкти екологічного контролю. На цій підставі в роботі зроблено висновок про те, що до об’єктів регіонального екологічного контролю слід віднести: довкілля, земельні, водні, лісові ресурси, надра, об’єкти рослинного та тваринного світу, атмосферне повітря, території та об’єкти природно-заповідного фонду, які знаходяться в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних регіонів України.

Підрозділ 1.4. “Міжнародні – правові стандарти регіонального екологічного контролю” присвячений міжнародним аспектам формування правових засад регіонального екологічного контролю в Україні.

На думку автора, проблема регіонального екологічного контролю як складової управлінської функції контролю за використанням природних ресурсів та охороною довкілля виходить за рамки суто національного значення. носить глобальний характер і потребує вирішення на міждержавному рівні. У зв’язку з наведеним національне державне регулювання зазначених питань повинно максимально повно імплементувати стандарти та вимоги міжнародного права, які склалися відносно екологічної діяльності та проведення екологічного контролю, використовувати накопичений досвід міжнародного співробітництва у цій сфері. Особливо це стосується законодавства Європейського Союзу, оскільки в Україні діє

Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. Офіційний вісник України. – 1999. – № 3. – Ст. 1735..

Визначення “міжнародно-правові стандарти” стосується сучасних міжнародних документів у галузі здійснення екологічного контролю, які беруть свій початок з Декларації Стокгольмської конференції ООН з проблем оточуючого людину середовища, яка була проведена в 1972 р., та з двох інших документів – Всесвітньої хартії природи (1982 р.) і Декларації з навколишнього середовища та розвитку, що була прийнята на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.)

З урахуванням проведеного дослідження десяти міжнародно-правових документів (конвенцій, декларацій, рамкових угод тощо) дисертантка приходить до наступного висновку: норми, що передбачають здійснення контрольної діяльності з охорони, використання, захисту природних ресурсів, ландшафтів, комплексів, навколишнього природного середовища, або створення необхідних для такої діяльності контрольних органів і містяться в міжнародно-правових документах є стандартами, які слід максимально повно імплементувати у національне екологічне законодавство України.

У підрозділі 1.5. “Провадження по здійсненню регіонального екологічного контролю” досліджується питання його процесуального забезпечення.

Метою зазначеного провадження є реалізація (застосування) матеріальних норм екологічного права, що регулюють суспільні відносини у сфері нагляду та перевірки природоохоронної діяльності підконтрольних суб’єктів у межах регіону. Така реалізація матеріальних норм являє собою необхідну умову ефективного та якісного використання природних ресурсів, забезпечення їх обліку, планування природоохоронних заходів, інформування населення регіонів про стан довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

Для провадження по здійсненню регіонального екологічного контролю характерною є наявність відповідної специфіки, яка обумовлена межами здійснення контролю, його особливістю та значущістю для раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. Автор виділяє такі стадії провадження: 1) вибір об'єкта контролю і форм його здійснення; 2) перевірка та аналіз фактичних обставин на підконтрольному об'єкті; 3) прийняття рішення; 4) перевірка виконання рішень.

У роботі наведена характеристика кожної з зазначених стадій провадження та пропонується доповнення до чинних процесуальних норм екологічного законодавства, які регулюють відповідне коло суспільних відносин.

Розділ другий “Регіональний екологічний контроль у правовідносинах екологічної безпеки” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню питань регіонального екологічного контролю як функції управління в сфері екології, як гарантії забезпечення екологічної безпеки, а також проблемам вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль.

Підрозділ 2.1. “Регіональний екологічний контроль як функція управління у сфері екології” присвячений дослідженню питання про регіональний екологічний контроль в системі управління природокористуванням та охороною довкілля.

Функція регіонального екологічного контролю є однією із найважливіших гарантій виконання управлінських рішень і додержання екологічної законності.

Найважливішою особливістю регіонального екологічного контролю є його активний, коригуючий характер. Він має також велике превентивне значення, оскільки застерігає можливих порушників екологічного законодавства в тому, що їх дії не залишаться для них без юридично негативних наслідків. При цьому сама регіональна контрольна діяльність в механізмі управління у сфері природокористування та охорони довкілля здійснюється в точній відповідності з чинним законодавством.

Автор вважає, що регіональний екологічний контроль за своєю юридичною природою є динамічним. Він постійно вдосконалюється в зв'язку з удосконаленням всього механізму управління у сфері екології. Його організація і здійснення обумовлюються нормами екологічного права, що визначають коло об'єктів і суб'єктів контрольної діяльності.

У підрозділі 2.2. “Регіональний екологічний контроль як гарантія забезпечення екологічної безпеки” досліджується питання, що мають надзвичайне важливе значення в контексті проголошеної державою та безпосередньо закріпленої в Конституції України тези про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (ст. 16).

На думку автора, розробка проблем екологічної безпеки орієнтує дослідників, з одного боку, на розгляд питань охорони довкілля і раціонального природокористування у взаємозв'язку з проблемами, що виникають як результат становлення економіки України на ринковий шлях і пов'язаної з цим інтенсифікації виробничо-господарської діяльності, а з іншого – на вивчення господарських відносин крізь призму природоохоронних завдань.

Одним з важливих напрямків регіонального екологічного контролю як гарантії екологічної безпеки має стати забезпечення екологізації виробничо-господарської діяльності.

Екологізація виробничо-господарської діяльності забезпечується насамперед економічними заходами, проведеними на рівні відповідних регіонів, а саме: плануванням правильного розміщення виробничих об'єктів та їх розвитком, капіталовкладеннями в будівництво і реконструкцію об'єктів виробничої і господарської діяльності, вдосконаленням методів господарювання, підвищенням ефективності наукових досліджень і скороченням строків їх впровадження у виробництва і т.д.

Автор стверджує, що процес екологізації виробничо-господарської діяльності безпосередньо пов’язаний з необхідністю екологізації законодавства, тобто з впровадженням і конкретизацією екологічних вимог у нормах права, що регулюють господарську, рекреаційну та іншу діяльність, яка в тому чи іншому ступені впливає на довкілля.

Зроблено висновок про те, що дійовий вплив на стимулювання регіонального екологічного контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки має справляти легалізація нових форм виробничого та громадського контролю, здійснення яких безпосередньо відбувається на рівні регіонів, а також розробка процедур їх реалізації.

У підрозділі 2.3. “Проблеми вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль” автор зазначає, що для регіонального екологічного контролю у правовідносинах екологічної безпеки надзвичайно важливим є рівень розвитку чинного законодавства та передбачуваної ним ефективної системи економічних і соціально-правових гарантій.

Аналіз правового регулювання регіонального екологічного контролю свідчить про те, що суспільні відносини у цій сфері регламентовані значним, але разом з тим не впорядкованим масивом правових норм, що містяться в нормативно-правових актах державного, галузевого і локального призначення.

Проведення екологічного контролю взагалі і регіонального контролю зокрема регламентується переважно тимчасовими нормативними актами або положеннями про місцеві (регіональні) структурні підрозділи державних органів управління в галузі природокористування та охорони довкілля.

З урахуванням положень Конституції України наведену ситуацію не можна визнати нормальною. Для досягнення високої ефективності регіонального екологічного контролю потрібно замінити відомчо-галузевий підхід у регулюванні цих відносин на державний. Необхідно розробити і прийняти один акт або пакет нормативно-правових актів, де будуть сформульовані норми конкретної, прямої дії, а не набір декларацій чи методичних вказівок і рекомендацій.

Автор пропонує два шляхи вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль, а саме: виключення розділу “Регіональний екологічний контроль” до Екологічного кодексу України, якщо кодифікація екологічного законодавства піде відповідним шляхом; прийняття спеціального нормативно-правового акта. “Положення про регіональний екологічний контроль”.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації викладені найбільш важливі наукові і практичні результати проведеного дослідження. Автором наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у теоретичному обґрунтуванні наукових підходів до проблеми вдосконалення правового регулювання регіонального екологічного контролю в Україні.

На підставі аналізу результатів дисертаційного дослідження наводиться таке визначення регіонального екологічного контролю: це складова чистина екологічного контролю, тобто такий стан екологічних суспільних відносин, який виникає у зв’язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських екологічних об’єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб’єктами в межах, визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України.

В дисертації проаналізовано законодавство у сфері охорони природи та її окремих ресурсів колишнього СРСР та УРСР з початку 20-х років до початку 90-х років ХХ ст. з позиції зародження, становлення та розвитку регіонального екологічного контролю.

На думку дисертантки, проблема регіонального екологічного контролю виходить за рамки суто національного значення, носить глобальний характер і потребує вирішення на міждержавному рівні. Державне регулювання зазначених питань повинно максимально повно імплементувати стандарти та вимоги міжнародного права щодо проведення регіонального екологічного контролю, використовувати накопичений досвід міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.

У роботі сформульовані конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері регулювання регіонального екологічного контролю.

Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора:

1. Здоровко Л.Н. Становление и развитие правового регулирования экологического контроля в Украине // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збір. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 43. – С. 67-71.

2. Здоровко Л.М. Поняття регіонального екологічного контролю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. - № 4. – С. 67-70.

3. Здоровко Л.М. Забезпечення регіонального контролю в міжнародно-правових документах // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. – Випуск 4. – 2002. – С. 150-154.

4. Гетьман А.П., Здоровко Л.М. Правові проблеми вдосконалення регіонального контролю за використанням і охороною земель // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Центр екологічної освіти та інформації. – 2001. – С. 175-177.

АНОТАЦІЯ

Здоровко Л.М. Правові питання регіонального екологічного контролю в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків. 2003.

Дисертація присвячена комплексному та всебічному дослідженню проблем правового забезпечення регіонального екологічного контролю в Україні. Робота є однією з перших дисертацій, де наводиться детальна характеристика стану чинного законодавства стосовно правових засад здійснення регіонального екологічного контролю.

В роботі досліджуються питання про поняття регіонального екологічного контролю, проведено історико-правовий аналіз розвитку законодавства у зазначеній сфері. Визначені особливості суб’єктивного складу та об’єкти регіонального екологічного контролю, його міжнародно-правові стандарти та процесуальний порядок здійснення.

У роботі сформульовано концептуальні положення, обґрунтовано нові пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання регіонального екологічного контролю в Україні.

Ключові слова: регіональний екологічний контроль; екологічна безпека; функції управління у сфері екології; вдосконалення екологічного законодавства.

АННОТАЦИЯ

Здоровко Л.Н. Правовые вопросы регионального экологического контроля в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 – земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2003.

Диссертация посвящена комплексному и всестороннему исследованию проблем правового регулирования регионального экологического контроля.

В работе анализируется понятие регионального экологического контроля. Он рассматривается как составная часть экологического контроля, т.е. такое состояние экологических общественных отношений, которое возникает в связи с деятельностью органов государственного управления, местного самоуправления, а также общественных экологических объединений и обеспечивает соблюдение требований экологического законодательства его субъектами в пределах административно-территориальных единиц или природно-географических регионов Украины.

Проведен историко-правовой анализ развития законодательства в сфере регионального экологического контроля за период с 1920 по 1991 годы. Исследован вопрос об особенностях субъектного состава органов осуществляющих региональный экологический контроль. Автор подразделяет их на три категории: органы общей компетенции; органы специальной компетенции; общественные объединения и организации экологической направленности.

Значительное место в диссертации отводится вопросу о международно-правовых стандартах регионального экологического контроля. По мнению диссертантки, международно-правовые нормы, содержащиеся в конвенциях, декларациях, рамковых соглашений, регулирующих контрольную деятельность в сфере использования, воспроизводства, защиты и охраны природных ресурсов, а также охраны окружающей среды, должны максимально быть имплементированы в Национальное экологическое законодательство Украины.

Важное место в работе отводится анализу регионального экологического контроля как гарантии обеспечения экологической безопасности. Этот вопрос имеет чрезвычайно большое значение в контексте провозглашенного государством и закрепленного в Конституции Украины положения о том, что обеспечение экологической безопасности и поддержание экологического равновесия на территории Украины, сохранение генофонда Украинского народа является обязанностью государства.

Сформулированы концептуальные положения, обосновывающие предложения, касающиеся совершенствования правового регулирования регионального экологического контроля в Украине.

Ключевые слова: региональный экологический контроль; экологическая безопасность; функции управления в сфере экологии; совершенствование экологического законодательства.

SUMMARY

L.M. Zdorovko Legal Issues of Regional Environmental Supervision in Ukraine. – Manuscript.

Dissertation for a Candidate of Legal Sciences Degree on speciality 12.00.06 – Land Law; Agrarian Law; Environmental Law; Nature and Resources Law. – National Law Academy of Ukraine named after Yaroslaw Mudry. – Kharkiv, 2003

The dissertation deals with complex and thorough research of issues of legal providing for regional environmental control in Ukraine. This work is one of the first dissertations where the detailed characteristic is given of the legislation in force on legal basis for implementing regional environmental control.

The work researches issues on definitions of regional environmental control, also the historical and legal analysis of the legislation development in mentioned above sphere has been carried out. The peculiarities of subjective nature and objects of regional environmental control, its international legal standards and procedural order of implementing have been defined.

The conceptual provisions have been grounded in this work, new propositions concerning legal regulation of regional environmental control in Ukraine.

Key words: regional environmental control; environmental safety; management functions in environmental field; improving of environmental legislation.