НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КАЛАМАЖ РУСЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 340.6 (075.8)

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ

ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ВИБОРЦІВ

Спеціальність: 19.00.06 – юридична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті “Острозька академія”,

Кабінет Міністрів України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Пасічник Ігор Демидович,

Національний університет “Острозька академія”, ректор,

професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, член-кореспондент

Академії педагогічних наук України, професор

Татенко Віталій Олександрович,

Інститут соціальної і політичної психології

АПН України, головний науковий співробітник;

кандидат психологічних наук

Александров Денис Олександрович,

Навчально-науковий інститут підготовки кадрів

оперативних служб міліції Національної

академії внутрішніх справ України, начальник

кафедри прикладної психології.

Провідна установа: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

м. Київ.

Захист відбудеться 5” липня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий 1 червня 2004 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І.Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Становлення України як демократичної, соціальної, правової держави, формування засад громадянського суспільства, розвиток міжнародних відносин безпосередньо пов’язані із нагальною потребою підвищення правової культури населення, його соціальної активності. Особливої гостроти ці питання набувають у період проведення в нашій державі виборчих кампаній та референдумів. Електоральна правова культура є однією з найважливіших складових загальної системи гарантій виборчих прав громадян. Більше того, правова культура і правосвідомість в цілому утворюють передумови становлення та розвитку інститутів виборчої демократії.

Державна політика в галузі формування електоральної правової культури та правосвідомості уже має певні традиції і практику. Указом Президента України від 8 грудня 2000 року № 1322/2000 було затверджено Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні. Вибори, що відбулися у березні 2002 року, продемонстрували не тільки актуальність і необхідність реалізації цієї Концепції, а й підтвердили безумовну перспективність нових наукових пошуків та розробок, що стосуються проблем підвищення правової культури та правосвідомості учасників виборів.

Принципове значення має визнання важливості врахування психологічного компонента в комплексі заходів, спрямованих на підвищення правової культури виборців. Криза, в якій опинилася наша країна в результаті пострадянських трансформацій, має не тільки економічний, політичний, але й психологічний характер. У цей період яскраво виражені такі психологічні феномени, як апатія, цинізм, амбівалентність, розчарування в духовних цінностях тощо. Тому необхідно не тільки реформувати саму реальність – економічні, соціальні, політичні, правові інститути, а й скоригувати суб’єктивне ставлення людей до цієї реальності.

Для осмислення даної проблеми велике значення мають наукові праці, присвячені різним аспектам правової культури та правосвідомості, а саме: О. Аграновської, Г. Балюк, П. Білого, Й. Васьковича, В. Головченка, А. Долгової, О.Зорченко, М. Козюбри, В. Кудрявцева, В.Копєйчикова, М. Костицького, В.Котюка, В. Лазарева, О.Лукашевої, В. Малахова, М. Матузова, О.Мурашина, Л.Петрової, Д. Потопейка, І. Рябка, П. Рабіновича, О. Ратінова, С.Сливки, М.Соколова, О. Семітка, В. Сальникова, В. Селіванова, О.Скрипнюка, І. Фарбера, Є.Федика, В.Щегорцова та ін.

Методологічні аспекти дослідження правосвідомості як психологічного феномена правової культури розкрили у своїх працях вчені-психологи: Б. Ананьєв, К. Абульханова-Славська, Л. Виготський, В. Зінченко, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Медведєв, В. Москалець, В. Мясіщев, С. Рубінштейн, В. Рибалка, В. Синьов, М. Савчин, С. Яковенко та ін.

Звідси означується проблема: який комплекс психолого-соціальних умов формування соціогенних потреб та новоутворень свідомості необхідний для інтенсифікації правової культури виборців? Для її вирішення необхідне теоретичне та практичне переосмислення правових та психологічних чинників, наповнення їх новим змістом, домінантою якого буде звернення до особливостей посткомуністичного суспільства через відображення нових соціально-психологічних, економіко-правових та культурно-політичних реалій. Все вищевикладене зумовило вибір теми нашого дослідження “Психологічні аспекти формування правової культури виборців”.

Обєкт дослідження – правова культура виборців.

Предмет дослідження – психологічні умови, форми і методи формування правової культури учасників виборів.

Методи дослідження. Для розвязання поставлених завдань і перевірки гіпотез використовувалась система взаємодоповнюючих теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз феномена правової культури та правосвідомості, соціально-психологічних особливостей суспільної свідомості пострадянського суспільства, ментальних чинників правової культури; аналіз державних документів: Конституції України, Закону України “Про вибори народних депутатів України”, Указів Президента України “Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні”, “Про Національну програму правової освіти населення” та ін.; синтез емпіричних фактів; порівняння при визначенні співвідношення понять правова культура, правова культура виборця, правова свідомість, політична культура; абстрагування при визначенні критеріїв рівнів правової культури; емпіричні методи - природний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний), бесіди, анкетування, інтерв’ю, аналіз продуктів діяльності, метод узагальнення незалежних характеристик, експертне оцінювання, методи математичної статистики.

Мета дослідження – виявлення та теоретико-експериментальне обгрунтування комплексу шляхів і методів формування правової культури учасників виборів як основи демократичного, свідомого волевиявлення громадян на виборах й превентивного фактора порушення виборчого законодавства з врахуванням психологічних та соціально-регіональних чинників.

Виходячи з цього, було сформульовано головні гіпотези дослідження:

- психологічні особливості правової культури виборців обумовлюються прогресивно-правовим розвитком особистості, ступенем її активності та відповідальності у процесі реалізації політичних конституційних прав, рівнем правової культури суспільства;

- рівень правової культури особистості виборця опосередковується рівнем розвитку її когнітивної, емоційно-вольової та поведінкової сфер;

- формування правової культури виборців слід розглядати як процес спеціально організованої просвітницько-виховної роботи, що відповідає виокремленим психолого-педагогічним умовам: гуманізація, особистісно-діяльнісний підхід, діалогізація та полілогізація, групова динаміка та груповий вплив, індивідуально-творчий підхід;

- психологія правової культури, її морально-ціннісний потенціал самореалізації формується завдяки принципу інтегральної суб’єктності через самодетермінацію та саморозвиток виборця з урахуванням таких соціальних рівнів активності: конвенційний, врівноважений, індиферентний, неконвенційний.

Відповідно до мети дослідження і перевірки висунутих гіпотез ми прагнули розвязати такі завдання:

1) проаналізувати стан розробки проблеми дослідження, виокремити історико-психологічні та соціально-психологічні чинники правової культури виборців;

2) розкрити зміст та визначити поняття правової культури виборців;

3) дослідити маніпулятивний вплив виборчих кампаній на правову культуру виборців;

4) виділити психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність діяльності з формування правової культури учасників виборів;

5) дослідити психологічні особливості правової культури, формування соціогенних потреб та їх реалізацію в когнітивній, емоційній та поведінкових сферах;

6) розробити практичні рекомендації з психології формування правової культури учасників виборів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає державній політиці України, спрямованій на побудову демократичної, соціально-правової держави, положення якої викладені в Конституції України, законі України “Про вибори народних депутатів України”, Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні, плану науково-дослідної роботи Національного університету “Острозька академія” на 2003 – 2004 навчальний рік (протокол вченої ради № 2 від 25.09.2003 р.), плану науково-дослідної роботи кафедри психолого-педагогічних дисциплін Національного університету “Острозька академія” (протокол №2 від 22.09.2002 р.)

Джерельну базу дослідження складають положення, що містяться в працях вітчизняних та зарубіжних учених, які стосуються методологічних основ та методів юридичної психології, психології особистості, правової соціалізації, психологічного впливу ( О. Бандурка, В. Бедь, В.Васильєв, М. Єнікеєв, М.Костицький, Я.Кондратьєв, Л.Казміренко, В.Медведєв, В. Романов, О.Ратінов, В.Татенко та ін.); поняття, змісту, структури, функцій, ментальних чинників правової культури та правосвідомості в правовій, філософсько-правовій та психологічній літературі; сучасних соціально-психологічних чинників правової культури в соціологічній, політологічній, культурологічній літературі та ін. ( І.Бекешкіна, О.Донченко, Є.Доценко, Г. Дилигенський, Є.Головаха, С.Кара-Мурза, І.Мартинюк, В.Оссовський, М.Паніна, І. Пасічник, Г.Почепцов, М.Рябчук, М.Шульга та ін.), психолого-педагогічних аспектів досліджуваної проблеми (В.Дубровський, В.Головченко, В. Рибалка, Л. Твердохліб, Л.Фрідман, М.Фіцула, Т. Яценко та ін.).

Використано значну кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі права, соціології, філософії, психології, політології, зокрема публікації в журналах “Політична думка”, “Політика і культура”, “Социс”, “Полис”, “Власть” та інші публікації, що стосуються соціологічних, політичних, культурологічних, психологічних досліджень ситуації виборів та пов’язаних з ними явищ, що з’явилися в останні роки.

Дослідження проходило в три етапи:

На першому етапі (1998 – 2000рр.) вивчався стан проблеми психологічних аспектів правової культури в правовій, психологічній, філософській, соціологічній, культурологічній, політологічній літературі, особливості її характеристик, функцій, структури, динаміки. Вивчався категоріальний апарат дослідження, формувалася концепція експериментальної роботи.

На другому етапі (2000 – 2002рр.) здійснювався структурно-функціональний аналіз правової культури, вивчалась взаємодія когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів правової свідомості, компоненти механізму електоральної поведінки, раціональні та ірраціональні чинники мотивації поведінки виборців. Реалізовано експериментальні дослідження, спрямовані на виявлення рівня правової культури виборців у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах; досліджено психолого-педагогічні умови формування правової культури учасників виборів; розроблено рекомендації з питань психологічних механізмів впливу на правову культуру виборців.

На третьому етапі (2002 –2004рр.) узагальнювались і теоретично інтерпретувались результати досліджень. Здійснювалась практична реалізація програми формування правової культури виборців у юридичній клініці. Оформлялися результати дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає:

- запропоновано авторське визначення поняття правової культури виборців;

- у розробці нових науково-практичних концепцій дослідження рівня правової культури виборців у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах та її формування із врахуванням психолого-педагогічних умов процесу навчання та виховання;

- у розкритті зв’язку між психологічними особливостями правової культури та соціогенними потребами і новоутвореннями свідомості.

Практичне значення одержаних результатів визначається їх використанням для подальшої науково-теоретичної та практичної розробки проблем формування правової культури;

- у викладанні курсу “Юридичної психології” при вивченні закономірностей розвитку і функціонування правосвідомості та правомірної поведінки людини;

- при розробці стратегії та тактики передвиборчої боротьби;

- у розробці рекомендацій тим службам і організаціям, які покликані формувати правову культуру виборців.

Впровадження результатів дослідження у практику здійснювалося шляхом розробки, апробації та популяризації методик формування правової культури виборців у Національному університеті “Острозька академія” та Рівненському регіоні під час проведення парламентських виборів у 2002 році.

Надійність і вірогідність результатів дослідження та його основних висновків базуються на теоретичних положеннях, які були розвинені та обгрунтовані у працях із психології, юриспруденції, соціології, культурології, філософії. Валідність та надійність отриманих даних забезпечується розробкою та використанням взаємодоповнюваних методик, повторним проведенням експериментів, особистою участю автора в експериментальній роботі.

Апробація результатів дисертації здійснювалась у ході їх обговорення на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного університету “Острозька академія” з 1998 по 2004 рік, на науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” з 2001 по 2004 р. (м. Острог, Національний університет “Острозька академія”).

Дисертація обговорена на міжкафедральних семінарах за участю провідних учених кафедр юридичної психології, конституційного права, філософії права та юридичної логіки, прикладної психології Національної академії внутрішніх справ України 18 грудня 2003 року, 15 березня 2004 року.

Публікації. Основні положення дисертації відображені автором у 5 публікаціях, з них чотири - у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, переліку використаних джерел (295 найменувань, з них - 9 іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 262 сторінки, з них 220 сторінок - основна частина. Робота містить три додатки на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається предмет, об’єкт, мета, гіпотеза та завдання дослідження, розкриваються теоретико-методологічні засади, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження правової культури виборців” здійснено аналіз стану досліджень правової культури та правосвідомості у правознавстві, визначено авторський підхід до розуміння поняття правової культури особистості виборця, розкрито співвідношення понять правова культура та правова свідомість виборця, досліджено зміст та функції правової культури особистості виборця, виокремлено психологічні основи її становлення та позитивної динаміки, встановлено співвідношення понять правової та політичної культури у процесі виборів, розглянуто ментальні чинники правової культури.

Проведений аналіз теоретичних засад вивчення правової культури показав, що її слід розуміти як якісну характеристику рівня розвитку правової дійсності, нормативних правових актів, правосвідомості, особистості тощо. Правову культуру повною мірою можна зрозуміти лише в загальному контексті соціального прогресу. Вона акумулює в собі прогресивні досягнення всіх типів правових культур як теперішнього часу, так і минулого. Функціонування і розвиток правової культури нерозривно пов’язані з системою світоглядно-ціннісних орієнтацій людини і суспільства, які виступають у формі суспільно-правових ідеалів, ідей, принципів тощо. Найбільш оптимальним для нашого дослідження ми вважаємо розуміння правової культури як багатогранного соціокультурного та правового феномена, що характеризує рівень правової свідомості та правомірної поведінки особистості.

Якісною характеристикою правової культури є правосвідомість особистості, що включає правові знання, розуміння принципів права, повагу до нього, упевненість у справедливості законів, юридичних прав та обов’язків й інших правових явищ, внутрішню потребу особистості виконувати правові приписи.

Правосвідомість розглядається на різних рівнях – буденному та теоретичному; індивідуальному, груповому, суспільному; ідеологічному та психологічному.

Психологічний аспект вивчення правосвідомості передбачає врахування закономірностей свідомості й самосвідомості як особливих феноменів особистості, їх здатності регулювати й саморегулювати поведінку і діяльність особистості на різних рівнях її розвитку.

Сутність правової самосвідомості полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в юридично значимих ситуаціях своєї діяльності та поведінки, у взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення, а потім у поняття свого власного “Я” як суб’єкта правозначимої поведінки, що відрізняється від інших суб’єктів.

Порівняльний аналіз структурних компонентів свідомості дає підстави виділити три основні компоненти правової самосвідомості — когнітивний (особистісні знання та уявлення у сфері відносин, що регулюються правом); емоційний (оцінка своїх якостей як члена суспільства, держави, групи; ставлення до свого членства в групі, наявність групової ідентифікації); поведінковий компонент (реальний механізм усвідомлення і прояву себе у сфері правових відносин).

Правова самосвідомість є умовою свідомого, спрямованого розвитку і вдосконалення особистості, перебудови й організації її внутрішнього світу. Правова самосвідомість розглядається як одна з важливих внутрішніх детермінант правової активності особистості. Актуалізація та розвиток таких механізмів самосвідомості, як самопізнання, самоповага, самовиховання – основні шляхи підвищення рівня правової культури виборців.

Надзвичайно важливою характеристикою правової культури є її національно-історичні особливості. У розділі розкрито вплив менталітету українців на формування правової культури. Специфіка правової культури України очевидна, а її спадок, як показують дослідження, доволі суперечливий. Менталітет народу розглядається як особливий психологічний склад суспільства, що, з одного боку, зумовлюється природними особливостями, географічним положенням, історичними та соціальними процесами, а з іншого боку, впливає на останні. Він лише частково усвідомлюється конкретною особою, впливаючи на характер взаємодії зі світом через підсвідомі структури та механізми.

У розділі розкрито вплив на формування правової культури таких найбільш загальних рис української ментальності, як: переважання інтравертованості над екстравертованістю, переважання індивідуалізму над колективізмом, перевага ірраціональності над раціональністю, перевага жіночого начала над чоловічим. Ці та інші риси української ментальності, прямо не визначаючи змісту досвіду, поведінки людини, зумовлюють особливості сприймання світу, характер вчинкової активності, характер системи моральних вимог, цінностей, норм, форму взаємин між людьми тощо.

Такі привабливі риси українського національного характеру, як сердечність, інтравертивність, чуттєвість та ін. у політичному контексті часто отримують зовсім інше забарвлення, перешкоджаючи сприйняттю ідей та думок, що знаходяться за межами морально-етичних установок. Людині, яка не орієнтована на компроміс з тими, хто не поділяє її базових цінностей, важко повірити в законність та справедливість правових норм, що встановлюють правила легітимації влади. Певною мірою саме в царині менталітету можна шукати причини поведінки частини виборців, які систематично не беруть участі в виборах або голосують проти всіх.

Обгрунтовано важливість еволюційного впровадження інновацій в життя, збереження безперервності соціальних та культурних ідентифікацій. Наголошено на існуванні гострої психологічної проблеми українського суспільства – відсутності у ньому солідарності, його “атомізованості” на окремих індивідів, які в більшості своїй переймаються проблемами власного виживання. Відповідно необхідною є наявність об’єднавчих ідей, які здатні інтегрувати активність індивідів – носіїв великого числа різноспрямованих приватних цілей у напрямку, що не суперечить інтересам соціуму. Й хоча до сьогодні так і не знайдено відповідь на питання про те, що повинно становити зміст української національної ідеї, очевидним є, що такі її складові, як національна самосвідомість, патріотизм, високі правові ідеали перебувають у безпосередньому зв’язку із сучасними державотворчими процесами.

У другому розділі “Соціально-психологічні засоби впливу на правову культуру виборців” висвітлюється маніпулятивний аспект виборчих кампаній, застосування адмінресурсу у виборчому процесі, актуальні проблеми впливу засобів масової інформації на правову психологію та громадську думку під час виборів, описуються методологічні засади експерименту.

Маніпулятивний аспект виборчих кампаній полягає у впливові за допомогою різноманітних інформаційно-психологічних засобів на особистість виборця з метою його спонукання до дій в інтересах окремих осіб, груп чи організацій, що здійснюють цей вплив. Маніпулятивний вплив реалізується через когнітивну, емоційну, мотиваційну сферу особистості. У розділі розкрито маніпулятивний вплив під час виборчих кампаній такими найпоширенішими способами, як: використання технологій цілеспрямованого перетворення інформації; створення міфів, переконання людей в тому, що їм хочуть допомогти, або, що їм щось загрожує; експлуатація феномена етноцентризму; використання стереотипів як фільтрів, через які об’єкти маніпуляції бачать дійсність тощо. Особливості пізнання людиною об’єктів соціально-політичної дійсності обумовлюють значну роль узагальнених, стереотипних уявлень, засвоєних у готовому вигляді.

Засоби масової інформації здатні справляти сильний комунікативний вплив на виборців, причому не тільки безпосередньо при сприйманні ними інформації, а й опосередковано через первинні групи сусідів, сім’ї, друзів, лідерів громадської думки, обговорення з якими остаточно формує думку людини.

Сьогодні ЗМІ виступають не просто передавальною ланкою. Мас-медіа визначають соціальний сенс подій, що відбуваються; препарують цілісну дійсність, оформлюючи її у певні поняття, образи, символи; тим самим мають великі можливості впливу на свідомість та поведінку громадян. В ситуації виборів зростає питома вага “віртуальної реальності”, що розширює поле маніпулювання масовою свідомістю. Встановлено, що чіткість розуміння виборцями своїх інтересів, цілей, смислових пріоритетів, розвиненість правової рефлексії є одними із найголовніших засобів захисту проти застосування маніпулятивних технологій.

У побудові експериментальної частини ми виходили з тези, сформульованої С.Д.Максименком, що формування як специфічний спосіб розвитку психічних явищ виступає одночасно і як специфічний метод їх вивчення. Таким чином, положення про співвідношення формування як зовнішнього впливу, і формування як інтимно-психологічного процесу стало основою вибору природного експерименту як основного методу дослідження правової культури особистості виборця. Природний експеримент проводився у його найбільш поширених видах: констатуючий, формуючий, контрольний.

Експериментальне дослідження відбулося у період з листопада 2001-го по квітень 2002-го року на базі юридичної клініки Національного університету “Острозька академія”. Для дослідження були відібрані такі категорії виборців – представники інтелігенції, робітники, селяни. З експериментальних груп було спеціально вилучено фахівців у галузі правознавства. Методологічною основою дослідження слугувало положення про те, що рівень правової культури проявляється в когнітивній, емоційній та поведінковій сферах особистості. З метою отримання достовірних характеристик у процесі дослідження широко застосовувались допоміжні методи, а саме: анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування, метод аналізу продуктів діяльності.

У процесі реалізації дослідження використовувалась така шкала оцінювання рівня розвитку когнітивної, емоційної та поведінкової сфер правової культури:

Таблиця 1

Шкала оцінювання рівня розвитку когнітивної, емоційної

та поведінкової сфер правової культури:

Рівень розвитку когнітивної, емоційної, поведінкової сфери |

Дуже низький рівень |

Низький

рівень |

Середній

рівень |

Високий рівень | Кількість балів (S), які визначають відповідний рівень |

0 < (S) < 5 |

5 = (S) < 10 |

10 = (S) < 15 |

15 = (S) = 20 |

За результатами виконання учасниками експерименту тестових завдань виявлено, що загальний рівень правових знань у всіх категоріях переважно середній (35%) та низький (50%).

Таблиця 2

Розподіл категорій виборців за рівнями правових знань

Категорія

виборців | Дуже низький рівень знань | Низький рівень

знань

Середній рівень

знань | Високий рівень

знань | 1. Інтелігенція | 0% | 15% | 13,34% | 3,33% |

2. Робітники | 0%

13,33% | 13,34% | 5% | 3. Селяни | 5%

21,67% | 8,34% | 1,67% | Загальний показник: | 5% | 50% | 35% | 10% |

Відзначаючи провідну роль засобів масової інформації (48,34%) та міжособистісного спілкування (36,67%) в отриманні суспільно-політичної інформації під час виборів, слід вказати на низький ступінь довіри до ЗМІ (тільки 23,33 % засвідчили, що вони повністю чи певною мірою довіряють ЗМІ).

Чітко простежується ефект суб’єктивного вибіркового ставлення особистості не тільки до джерел, а й до самої правової інформації. Суттєвий вплив на відбір правової інформації справляють компоненти особистості: її потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, установки, переконання, світогляд, звички тощо. Серед багатьох внутрішніх факторів, що впливають на вибіркове ставлення особистості до правової інформації, особливе місце займає її життєвий досвід у сфері правових відносин. Якісні правові знання можуть стати доброю передумовою формування правосвідомості. Проте для характеристики правової культури особистості недостатньо орієнтуватися на її правові знання. Роль правових оцінних уявлень виявляється у тому, що особа не прямо репродукує у своїх діях те, що моделюється у правових нормах, а критично оцінює, переосмислює їх, співвідносить зі своїми поглядами про правове, обов’язкове, необхідне. У процесі формування поведінки виборців важливу роль відіграє стадія перетворення нормативних приписів у внутрішню цінність особистості.

Результати експерименту дозволили виділити чотири рівні учасників в залежності від їх оціночного ставлення до права: високий рівень поваги, середній рівень поваги, низький рівень поваги, дуже низький рівень поваги до права.

Таблиця 3

Розподіл категорій виборців за рівнями поваги до права

№ п/п | Категорія виборців | Дуже низький

рівень

поваги до

до права | Низький

рівень

поваги до

права | Середній

рівень поваги до права | Високий рівень поваги до права | 1. | Інтелігенція | 0% | 10% | 15% | 6,66% | 2. | Робітники | 1,67% | 15% | 11,67% | 5% | 3. | Селяни | 0% | 21,66% | 11,67% | 1,67% | Загальний показник | 1,67% | 46,66% | 38,34% | 13,33% |

Також встановлено чотири групи виборців за критерієм соціальної активності та поваги до права: соціально-активних-конвенційних (10%), соціально-активних-неконвенційних (11,67%), соціально-врівноважених (26,67%) та соціально-індиферентних (51,66%).

Дослідження рівнів сформованості когнітивної, емоційної та поведінкової сфер, у яких проявляється правова культура, засвідчило, що правова активність – найменш виражена якість у структурі правової культури виборців, тоді як правові знання, демократичні вірування виражені в ній більш яскраво. На вербальному рівні демократичні цінності широко схвалюються, тоді як на поведінковому рівні вони часто ігноруються. Разом з тим у свідомості виборців достатньо не відрефлексований факт необхідності включення у суспільний процес активного впливу на трансформацію суспільства.

Визначення рівня розвитку правової культури здійснювалось за такими критеріями:

Високий рівень правової культури (0,75 балів – 1,00 бал) характеризується гармонійним розвитком усіх трьох сфер особистості, між ними не спостерігається суперечностей. Зокрема, для цього рівня характерним є достатньо висока розвиненість когнітивної сфери правосвідомості, високий ступінь поваги до права, а також висока політико-правова активність суб’єкта, яка свідчить про глибоке усвідомлення певних правових положень, готовність діяти в правовій сфері відповідно до вимог закону.

Достатній рівень правової культури (0,50 балів – 0,75 балів) характеризується досить розвиненими когнітивною, емоційною, поведінковою складовими, між якими спостерігаються суперечливі співвідношення. Так, розвинені когнітивна й емоційна складові поєднуються з недостатньо розвиненою поведінковою.

Для низького рівня правової культури (0,25 балів – 0,50 балів) характерна наявність вкрай несистематизованих уявлень про політико-правові явища. Відповідно невідрефлексованим є власний політико-правовий статус. Правова поведінка характеризується пасивністю, конформізмом.

Дуже низький рівень правової культури (0,00 балів – 0,25 балів) характеризується відсутністю правових знань, неповагою до права і закону, конформністю та маргінальністю правової поведінки.

У третьому розділі “Електоральна поведінка як прояв правової культури виборців” висвітлюється її мотиваційний аспект, форми реалізації, раціональні та ірраціональні чинники мотивації виборців, описується методика формування правової культури виборців, наводяться результати формуючого експерименту.

У мотиваційній складовій механізму електоральної поведінки значне місце належить потребам особистості, в яких закладений значний потенціал її активності. Підкреслюється важливість багатства й різноманіття потреб, у задоволенні яких здійснюється всебічна самореалізація людини, її саморозвиток. Потреби активізують і надають цілеспрямованого характеру пізнавальним та емоційно-вольовим процесам, які є засобами досягнення потреб, викликають певні психічні стани, емоції та почуття. Рушійні сили розвитку особистості полягають у суперечності між новими потребами, які постійно ускладнюються, і реальними можливостями їх задоволення. Подолання суперечностей у діяльності можливе через оволодіння відповідними засобами (в даному випадку правовими знаннями, вміннями, навичками) задоволення актуалізованих потреб.

Психологічною основою становлення та розвитку правової культури виборців виступають найважливіші соціогенні потреби — в ідентифікації, співробітництві, відповідальності, згуртуванні, а також потреби у повазі (усвідомлення своєї необхідності для інших, престиж), самоповазі (у компетентності, визнанні, досягненнях) та самореалізації.

Під час формуючого експерименту встановлено, що найбільш суттєвими факторами впливу на правову культуру виборців є: інформаційний вплив (поширення правових знань, наявність різнопланової інформації, яка охоплює різні точки зору, що дозволяє зменшити вплив стереотипів на оцінні судження особи та її позицію); емоційний вплив; груповий вплив (якщо група підтримує думку, то це посилює вплив стереотипу і навпаки). Виявлено, що фактор групової взаємодії дозволяє частково зняти індивідуальні психологічні установки і стереотипи, які заважають неупередженому аналізу проблеми.

Результати формуючого експерименту засвідчили зростання рівня правової культури його учасників.

Таблиця 4

Показники рівнів сформованості правової культури виборців

Рівень сформованості правової культуриПочатковий зрізПідсумковий зрізГрупа на початку експерименту (N=60)Група в кінці експерименту (N=60) | к-сть% (Е1) | к-сть% (Е2) | високий | 6 | 10 | 17 | 28,34 | достатній | 20 | 33,34 | 22 | 36,66 | низький | 32 | 53,33 | 20 | 33,34 | дуже низький | 2 | 3,33 | 1 | 1,66 |

Найбільші зрушення були помітні у когнітивній сфері правосвідомості в усіх категоріях учасників. Певні зміни спостерігались й в емоційній та поведінковій сферах правосвідомості. З’ясовано, що найважче піддаються формуючому впливу представники групи інтелігенції, а також соціально-активні неконвенційні виборці. Група соціально-активних конвенційних виборців – це потенційні учасники будь-яких політичних подій. Особливої уваги потребує робота з формування правової культури молодих виборців.

Таблиця 5

Порівняльний аналіз показників рівня сформованості правової культури виборців на початку та в кінці експерименту

Рівень сформованості правової культури | Початковий і підсумковий зріз учасників експерименту

(Е2-Е1) | (Е2-Е1)2/Е2+Е1

високий | 18,34 | 8,77

достатній | 3,32 | 0,16

низький | -19,99 | 4,61

дуже низький | -1,67 | 0,55

?x2 | 14,09

x2 табл. при Р<0,01 | 9,2

Порівняльний аналіз результатів початкового й підсумкового зрізів експериментальної групи дає підстави стверджувати, що визначені нами методики формування правової культури виборців в юридичних клініках ефективні і можуть використовуватися у практиці (х2 = 14,09; х2 > х2 табл.).

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити низку висновків, що розкривають виконання завдань дослідження та підтверджують сформульовані гіпотези.

1. В юридичній психології спеціальні наукові, в тому числі експериментальні, дослідження правової культури виборців не проводились.

Встановлено, що правова культура виборця – це прогресивно-правовий розвиток особистості, обумовлений правовою культурою суспільства, що визначається ступенем її активності та відповідальності у процесі реалізації політичних конституційних прав.

Змістом правової культури виборця є рівень його правосвідомості та правомірної поведінки. Обґрунтовано, що правову самосвідомість слід розглядати як одну з важливих внутрішніх детермінант правової активності особистості.

Правова культура тісно пов’язана з загальною культурою, моральністю, з менталітетом нації.

На правову поведінку громадян-виборців впливають негативні тенденції сприйняття соціальної ситуації (відчуття безсилля, безпорадності, невизначеності, тривоги, страху тощо), особливості масової свідомості (амбівалентність, аномія), специфічні соціально-психологічні риси, сформовані за колишнього соціального ладу (патерналізм, екстернальність). Це актуалізує формування суб’єкт-суб’єктної взаємодії між громадянином та державою, довіри і взаємоповаги між ними, виховання ставлення громадян до себе як до найбільшої цінності в суспільстві, зміни соціально-психологічних установок стосовно взаємовідносин у державі, зростання правових форм політичної активності.

2. Психологічний вплив на особистість виборця слід розглядати за двома критеріями: моральним та правовим. В основі названого впливу лежить психологічна модель людини як суб’єкта діяльності, а сама взаємодія суб’єкта і об’єкта впливу конституюється у суб’єкт-суб’єктному форматі. Здатність виборця розпізнавати та чинити опір маніпулятивному впливу залежить насамперед від чіткості усвідомлення своїх інтересів, устремлінь, цілей, смислових пріоритетів, активності рефлексивних механізмів свідомості. Актуалізація рефлексивних процесів досягається за допомогою формувального впливу, спрямованого на спонукання до більш глибокого пізнання себе, людей та явищ навколишньої дійсності.

3. Досліджено електоральну поведінку як важливу складову та показник правової культури виборців. Обґрунтовано, що електоральна поведінка підлягає оцінці з точки зору правової та моральної цінності для людини, оточуючих, суспільства. Мотиви, що спонукають громадянина брати участь у суспільно-політичному житті та виборчому процесі зокрема, загалом розглядаються в двох контекстах: егоцентричні та просоціальні. Встановлено, що правова культура у ситуації виборів проявляється у безпосередньому зв’язку складових механізму електоральної поведінки з основними соціально-психологічними механізмами політичного вибору. Останні слід розглядати в контексті класичних концепцій – класового голосування, партійної ідентифікації, раціонального вибору. Електоральний вибір значної частини українських виборців (близько 80%) не відповідає формату, характерному для розвинутих демократичних країн. Вплив жодного із розглянутих раціональних та ірраціональних чинників не можна вважати провідним чи достатнім для пояснення електорального вибору. Це свідчить про існування великого резерву для проведення освітньої та виховної роботи серед виборців, яку повинні здійснювати різні суб’єкти: державні органи, політичні партії, громадські організації, навчальні заклади, засоби масової інформації, спеціально організовані юридичні клініки та ін.

4. Розробка конкретних практичних рекомендацій по формуванню правової культури учасників виборів передбачає перш за все методику діагностичного дослідження з метою встановлення наявного рівня правової культури виборців. Доведено ефективність застосування її чотирирівневої моделі.

В процесі спеціально організованого навчання виборців слід враховувати конкретні завдання стосовно розвитку когнітивної, емоційної та поведінкової сфер особистості.

Визначено шляхи реалізації окреслених завдань - актуалізація критичного та креативного мислення, спонукання до здійснення особистістю самопізнання та самооцінки, актуалізація соціогенних потреб, розвиток ціннісно-смислової сфери свідомості особистості, узгодження останньої із ментальним досвідом та правовими цінностями суспільства, нації, групи.

5. Цілеспрямоване формування правової культури виборців слід розглядати як процес спеціально організованої просвітницько-виховної роботи з дотриманням певних психолого-педагогічних умов. Такими умовами є: гуманістична спрямованість, діалогізація та полілогізація процесу просвітницько-виховної роботи; використання у змісті навчання природноправових понять, ідей; застосування особистісно-діяльнісного та індивідуально-творчого підходу; врахування факторів групової динаміки та групового впливу.

Формування психічних новоутворень опосередковується комплексом якісних характеристик: зацікавленість у досягненні суспільно важливої мети; усвідомлення власної причетності до своєї держави; розуміння значення і смислу участі у виборах; зацікавленість у результатах виборів; інтерес до політико-правової сфери життя суспільства, питань розвитку демократії, політико-правових форм власної соціальної активності тощо.

6. Виявлено чотири групи виборців за критерієм соціальної активності: соціально-активні конвенційні; соціально-активні неконвенційні; соціально-врівноважені; соціально-індиферентні. Така диференціація може стати основою для розробки спеціальних навчально-виховних програм для юридичних клінік.

7. Рекомендовано організацію мережі спеціальних юридичних клінік в містах, селах, районах міст, вищих закладах освіти з метою налагодження роботи по формуванню правової культури громадян. Наголошено на необхідності розроблення на державному рівні концепції діяльності юридичних клінік, унормування в законі чи іншому юридичному акті статусу, завдань, організаційних, фінансових та інших аспектів їх функціонування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поняття правосвідомості та структура індивідуальної правосвідомості з позиції психології особи // Наукові записки. Психологія і педагогіка. – Острог: Вид-во ун-ту “Острозька академія”, 2000. – Вип.1. – С.219 – 226.

2. Психологічні аспекти правової культури виборців // Наукові записки. Серія “Психологія і педагогіка”. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2002. – Вип. 3. – С.327 – 335.

3. Соціально-психологічні передумови проведення виборів в Україні // Актуальні проблеми психології. – К.: Інститут психології ім. Г. Костюка АПН України, 2002. – Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – Частина 7. – С. 81 – 88.

4. Формування демократичної правової культури в контексті юридичної психології // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К.: Вид-во “ГНОЗІС”, 2003. – С. 91 – 96.

5. Психологічні особливості впливу громадської думки та ЗМІ на правову культуру виборців // Соціально-психологічні проблеми пострадянських трансформацій: Збірник тез науково-практичної конференції. – Острог, 2004. – С. 3 – 4.

АНОТАЦІЯ

Каламаж Р.В. Психологічні аспекти формування правової культури виборців. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Національна академія внутрішніх справ України. - Київ, 2004.

У дисертації проаналізовано сутність правової культури з позицій структурно-функціонального та аксіологічного підходів, розглянуто правосвідомість як її якісну характеристику, розкрито зміст та поняття правової культури виборців.

Правова культура особистості виборця вивчається у її зв’язках з правовою культурою суспільства; з національним менталітетом; з політичною культурою; з функціонуванням засобів масової інформації; з діяльністю політичних сил, які розробляють виборчі технології. Доведено, що розв’язання проблеми формування правової культури виборців значною мірою залежить від врахування психологічного фактора пострадянських перетворень.

Запропонована комплексна методика впливу на правову культуру виборців, що передбачає активне включення в освітньо-виховний процес усіх трьох сфер особистості: когнітивної, емоційної, поведінкової. Виділено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність діяльності з формування правової культури учасників виборів. Виокремлено чотири типи виборців за критеріями поваги до морально-правових норм та соціальної активності.

Ключові слова: правова культура, виборці, правова свідомість, поведінка електоральна, вплив соціально-психологічний.

АННОТАЦИЯ

Каламаж Р.В. Психологические аспекты формирования правовой культуры избирателей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. – Национальная академия внутренних дел Украины. – Киев, 2004.

В диссертации произведен анализ сущности правовой культуры с точки зрения структурно-функционального и аксиологического подходов, раскрыто содержание и понятие правовой культуры избирателей, рассмотрено правосознание как качественная характеристика правовой культуры, отмечено, что правовое самосознание - одна из важных внутренних детерминант правовой активности личности.

Специфика правовой культуры избирателей заключается в сфере ее функционирования – это общественные отношения, связанные с осуществлением народовластия путем таких форм непосредственной демократии как выборы и референдумы. Согласно авторской концепции, правовая культура избирателя рассматривается как прогрессивно-правовое развитие личности, обусловленное правовой культурой общества, и определяется степенью ее активности и ответственности в процессе реализации политических конституционных прав.

Правовая культура личности избирателя изучается в ее связях с правовой культурой общества, с национальным менталитетом, с политической культурой, с функционированием средств массовой информации, с деятельностью политических сил, которые разрабатывают избирательные технологии. Доказано, что решение проблемы формирования правовой культуры избирателей в большей степени зависит от учета психологического фактора постсоветских преобразований.

В диссертации исследован феномен влияния на личность избирателя во время избирательных кампаний. В частности произведен анализ влияния общественного мнения и СМИ на правовую культуру избирателей.

Особое внимание в работе отведено исследованию компонентов механизма электорального поведения и основным социально-психологическим механизмам политического выбора. Констатируется значительная роль эмоционально-чувствительного, иррационального фактора при выработке позиции избирателей, что свидетельствует о существовании значительного резерва для проведения просветительской и воспитательной работы.

Предложена комплексная методика влияния на правовую культуру избирателей, которая предполагает активное включение в учебно-воспитательный процесс когнитивной, эмоциональной, поведенческой сфер личности. Определены психолого-педагогические условия, которые обеспечивают еффективность деятельности по формированию правовой культуры избирателей. Рассмотрены пути повышения правовой культуры личности избирателей, связанные с субъективными факторами: актуализация критического и креативного мышления, способствование осуществлению личностью самопознания и самооценки, актуализация социогенных потребностей, развитие ценностно-смысловой сферы личности, ее согласование с правовыми ценностями общества.

Выделено четыре типа избирателей в соответствии с критериями уважения морально-правовых норм и социальной активности. Доказана еффективность организации целенаправленной просветительской работы среди избирателей через специально организованные юридические клиники.

Ключевые слова: правовая культура, правовое сознание, избиратели, влияние социально-психологическое, поведение электоральное.

SUMMARY

Kalamazh R.V. Psychological Aspects of Formation of Electorate Legislative Culture. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in psychology, speciality 19.00.06 – law psychology. – The National Academy of Internal Affairs of Ukraine. – Kyiv, 2004.

The essence of the legal culture from structural, functional and cognitive points of view has been analyzed. The thesis focuses on the essence, the idea of electorate legal culture and