ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ОРЛОВ Валерій Федорович

УДК 371.134:7

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий консультант: | доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України ЗЯЗЮН Іван Андрійович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, директор. | Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник МИРОПОЛЬСЬКА Наталія Євгенівна, Інституту проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії естетичного виховання, м. Київ; | доктор філософських наук, професор СЕМАШКО Олександр Миколайович, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри соціології, м. Київ; | доктор педагогічних наук, професор ЛЕЩЕНКО Марія Петрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний науковий співробітник відділу теорії і практики педагогічної майстерності, м. Київ. |

Провідна установа: | Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, кафедра теорії і методики професійної освіти, Міністерство освіти і науки України, м. Харків. | Захист відбудеться “12” травня 2004 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий: “10” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Мистецтво, в якому втілені віковічний життєвий досвід народу, його мудрість, краса, погляди на різноманітні явища природи, традиційно є обов’язковим компонентом навчання і виховання молоді. Видатні мислителі та просвітителі різних часів розвитку українського суспільства Г.С. Сковорода, Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко, М.В. Лисенко та інші висловлювалися щодо вагомості мистецтва як форми суспільної свідомості, стверджуючи що спілкування з ним є способом передачі культурних, моральних, етичних і естетичних цінностей, духовного становлення особистості.

Сучасні дослідження в галузі художньо-педагогічної освіти підтверджують традиційну роль мистецтва як засобу виховання. Проте у теорії педагогіки і практиці виховання ще недостатньо вивчені та не повною мірою використовуються механізми дієвості мистецтва, форми і методи спрямування учнівської молоді на сприйняття художньо-естетичних цінностей, духовної, моральної і матеріальної краси світу. Досить часто надто прямолінійно трактуються складні проблеми спілкування з мистецтвом, осмислення і засвоєння глибоко інтимного характеру художньо-образної інформації. Отже, проблема подальшого вдосконалення системи художньо-естетичного виховання, а, разом з тим, і професійного розвитку вчителів мистецьких дисциплін є актуальною.

Домінантою навчально-виховного процесу стає підготовка вчителя-вихователя, спроможного вийти за межі власного предмета, усвідомлювати значущість фахових знань у системі культури. Напрямом професійної переорієнтації вчителів мистецьких дисциплін є рух від просвітництва до здійснення життєво творчої та культурної місії, від маніпулятивного, авторитарного викладання мистецтвознавчого змісту дисципліни до особистісно орієнтованої, комунікативної художньої педагогіки, де мистецтво з об’єкта вивчення переходить у статус суб’єкта живого спілкування.

Вчителі мистецьких дисциплін – це категорія працівників освіти, предметом діяльності яких є розвиток художньо-естетичної культури підростаючого покоління засобами різних видів і жанрів мистецтва. До них відносяться фахівці освітньої галузі, які працюють у загальноосвітніх школах, професійних навчальних закладах різних рівнів акредитації: вчителі образотворчого й театрального мистецтва, музики, світової художньої культури, хореографії та пластики, кіномистецтва тощо.

Підготовка і професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін мають спиратися на ті науково-педагогічні дослідження, в яких розкриваються процеси формування світоглядних позицій педагога. У першу чергу, це – твори класиків педагогіки – К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського, в яких утверджується ідея виховання вчителя високої духовної і професійної педагогічної культури, гуманіста, творчої особистості, здатної перетворювати себе і світ. Суттєвий інтерес для нашого дослідження становлять праці, де розглядаються принципи підготовки вчителя, вдосконалення сутнісних основ професійної педагогічної освіти (С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Л.Г. Коваль, М.П. Лещенко, Н.Г. Ничкало, О.П. Рудницька, О.Я. Савченко, С.О. Сисоєва, О.В. Сухомлинська); коригується спрямованість навчання на формування творчої особистості, на своєрідність її індивідуальних проявів (В.І. Загвязінський, О.І. Кульчицька, В.В. Рибалка, В.С. Шубинський, П.Г. Щедровицький). Вирішення в педагогіці проблеми професійного розвитку особистості неможливе без використання наукових уявлень про розвиток людини як особистості, її природних характеристик (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов).

Для обґрунтування теоретичних і методичних засад професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін важливо було виявити тенденції до персоніфікації професійної діяльності педагога, його особистісної зорієнтованості, що висвітлені в працях Г.О. Балла, І.Д. Беха, В.В. Рибалки, В.А. Семиченко. Різноманітні аспекти професійної підготовки педагога, які стосуються й проблеми професійного становлення, розглядалися в працях вітчизняних і зарубіжних учених. Так, проблемам індивідуалізації професійно-педагогічної та самостійної підготовки, саморозвитку в процесі формування професіоналізму і професійного становлення вчителя присвячені дослідження Н.Є. Миропольської, О.М. Пєхоти, О.Я. Ростовського, Р.І. Хмелюк, Г.П. Шевченко та інших; проблемам саморозвитку з позицій саморегуляторної активності особистості присвячені праці І.М. Семенова, В.В. Століна, С.Ю. Степанова, А.В. Петровського. Проблеми самовиховання досліджували вчені А.І. Кочетов, О.П. Кондратюк, Л.І. Рувінський; формування у студентів професійної спрямованості, розвиток різних аспектів професійної культури педагога вивчали С.Ф. Збандуто, І.І. Кобиляцький, І.О. Синиця; розвиток педагогічної майстерності, професійних умінь – С.Б. Єлканов, І.А. Зязюн, В.А. Кан-Калік та інші. Останнім часом ряд аспектів педагогічної освіти розроблявся з позицій неперервності і самостійності професійного розвитку вчителя (А.М. Алексюк, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, В.І. Луговий, В.К. Майборода). Це – якісно новий рівень педагогічних досліджень навчально-виховного процесу і той аспект діяльності вищої школи, який безпосередньо стосується теми даного дослідження. Він вимагає системного вирішення проблем з позицій нової парадигми освіти як системи фундаментальних методологічних принципів, що передбачають змістові й технологічні перетворення. У цілому ж процес професійного становлення вчителя у вищій школі поки що не має достатньої теоретичної бази, яка б забезпечувала його особистісну спрямованість, сприяла формуванню досвіду саморозвитку студента, неперервності професійного самовдосконалення майбутнього вчителя як митця і педагога. Незважаючи на певні досягнення у розробці проблем професійного розвитку особистості, формування професійної педагогічної культури, професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін не було предметом комплексного логіко-філософського і психолого-педагогічного вивчення. Висвітлення проблеми у науково-педагогічній літературі мало розрізнений характер і не здійснювалося на рівні цілісного теоретико-методологічного обґрунтування засад професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Теоретичний аналіз і вивчення практичного досвіду підготовки студентів до майбутньої професійної педагогічної діяльності (Е.Б. Абдуллін, В.Г. Бутенко, Л.Г. Коваль, М.П. Лещенко, Н.Є. Миропольська, О.М. Олексюк, Г.М. Падалка, О.М. Пєхота, О.Я. Ростовський, О.П. Рудницька, Г.П. Шевченко, О.П. Щолокова та ін.) розкривають ряд суперечностей, що об’єктивно існують у вищій художньо-педагогічній освіті між: усвідомленням у суспільстві необхідності активізації творчих сил особистості і відсутністю відповідних соціально-педагогічних умов для їхнього формування і розвитку; типовою (традиційною) системою “масової” підготовки вчителів і особистісним, індивідуальним, творчим характером професійної діяльності вчителів мистецьких дисциплін; переважним використанням у навчально-виховному процесі застарілих репродуктивних методів, засобів спеціальної та фахової підготовки у колективних і групових формах роботи, а також вимогою проявляти активно-творчі позиції, дотримуватися гуманістичних принципів особистісно орієнтованого навчання і виховання; вимогами щодо цілісності навчально-виховного процесу та професійної підготовки, неперервності професійної освіти і відсутністю системного зв’язку між психолого-педагогічною і художньо-естетичною підготовкою та художньо-педагогічною практикою майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Соціально-педагогічна важливість професійного становлення в процесі підготовки вчителів мистецьких дисциплін до професійної художньо-педагогічної діяльності та недостатня дослідженість проблеми, потреби вищої педагогічної школи у розробці нових теоретичних та методичних підходів зумовили вибір теми – “Теоретичні та методичні засади професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова теми “Художньо-естетичний розвиток особистості в системі професійної освіти” (РК № 0102U000400) та згідно з планом пріоритетних напрямів дослідження Міністерства освіти і науки України: код напряму 8 – “Проблеми нового змісту та методики навчання і виховання”.

Тема затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 травня 1999 р., протокол № 7 та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 29 жовтня 2002 р., протокол № 8.

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки педагога.

Предмет дослідження – професійне становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Мета дослідження – теоретичне і експериментальне обґрунтування концептуальних засад професійного розвитку вчителів мистецьких дисциплін.

Концепція дослідження. Проблема професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін розглядається в контексті створення системи неперервної професійної освіти як важливої складової національної системи освіти. Основні напрями дослідження випливають із філософії освіти, в якій обґрунтовуються гуманістичний, особистісно зорієнтований підходи до процесу професійного становлення фахівця в системі неперервної професійної освіти.

В основу концепції покладено ідею самопізнання і самовдосконалення педагога на етапах його професійного становлення. Вона грунтується на гуманістичних принципах і, зокрема, на принципі людиноцентризму, згідно з яким особистість, пізнаючи основи науки і мистецтва, а разом з тим вивчаючи світ у собі, забезпечує власний професійний саморозвиток (І.А.Зязюн). Суть концепції полягає в єдності особистісного та професійного становлення вчителя, що детермінується особливостями художньо-педагогічної діяльності та художньо-естетичного виховання в процесі спілкування з мистецтвом.

Відповідно до принципів самопізнання і саморозвитку концепція спирається на твердження про те, що особистість здатна розглядати власну життєдіяльність як предмет практичного перетворення себе. Крім того, вона може досягти вищої форми життєдіяльності, що полягає в її творчій самореалізації. Втілення основних положень концепції забезпечується шляхом розробки, експериментальної перевірки ефективності впровадження у художньо-педагогічну практику авторської педагогічної технології професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Провідні ідеї концепції знайшли відображення у загальній гіпотезі дослідження: якщо професійне становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін ґрунтується на гуманістичних засадах, то цей процес залежить від умов їх мистецької та психолого-педагогічної підготовки, розвитку художньо-естетичної та педагогічної культури, ефективності самопізнання, самовдосконалення, і його рівень буде тим вищий, чим досконалішими будуть його теоретико-методологічне обґрунтування і науково-методичне забезпечення.

Загальна гіпотеза дослідження опосередкована рядом часткових, що випливають з припущень про те, що:

– ефективність процесу професійного становлення майбутнього учителя мистецьких дисциплін зростатиме, якщо будуть створені умови для розвитку його здатності усвідомлювати ціннісний смисл своєї професії, інтегрувати у власній свідомості духовно-особистісні та професійні аспекти художньо-педагогічної діяльності, визначити своє місце, роль і значення в ній та навчитись перетворювати себе;

– процес професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін буде успішним, за умови забезпечення особистісно-смислової організації рефлексивного мислення і художньо-педагогічної діяльності, що стане дієвим фактором їхнього духовно-особистісного самопізнання і професійного самовдосконалення.

Ефективність професійної художньо-педагогічної діяльності майбутніх учителів мистецьких дисциплін зростатиме за умов:

– дотримання гуманістичних принципів розвитку особистості фахівця;

– переорієнтації вчителя – від просвітництва до здійснення життєво творчої та культурної місії, від маніпулятивного, авторитарного викладання предметів художньо-естетичного циклу до особистісно зорієнтованої навчально-виховної роботи;

– усвідомлення майбутнім учителем єдності між фаховою психолого-педагогічною і спеціальною художньо-естетичною підготовкою;

– оволодіння способами пізнання художньо-педагогічних явищ через самопізнання;

– запровадження у навчально-виховний процес новітніх методик і педагогічних технологій рефлексивної дії, спрямованих на професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін і подальший розвиток їхньої професійної культури.

Мета, концепція та гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1) обґрунтувати теоретичні та методичні основи професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін, які визначають сутність, зміст і провідні функції цього процесу, враховуючи специфіку художньо-педагогічної діяльності;

2) визначити роль і значення категорії “професійне становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін” у теорії художньо-педагогічної освіти;

3) виявити педагогічні умови розвитку системно-структурних компонентів професійного становлення;

4) встановити критерії та рівні професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін на етапах їхнього особистісного розвитку;

5) експериментально перевірити науково-методичний комплекс становлення вчителів мистецьких дисциплін, до якого входять технологія професійного становлення та інтерактивні методи розвитку професійних якостей майбутнього педагога;

6) розробити науково-методичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів і студентів мистецьких спеціалізацій щодо професійного становлення майбутнього вчителя.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про єдність процесів пізнання і самопізнання, особистісного розвитку і професійного становлення; про взаємозалежність та взаємовплив художньо-педагогічних явищ як діалектичну взаємодію загального й одиничного, цілого та його елементів, суспільних та індивідуальних цінностей; про системно-цілісний підхід, що забезпечує різнорівневу оцінку структурно-логічних і змістових сторін розглянутих категорій.

У визначенні методологічної основи дослідження провідними є концептуальні положення про об’єктивну (соціальну) і суб’єктивну (особистісну) природу й детермінацію життєдіяльності особистості, що розглядаються у філософії, естетиці (Г. Гегель, І. Кант, М.О. Бердяєв, В.В. Франкл), зокрема у феноменології (Е. Гуссерль, Р. Інгарден, А. Камю, О.Ф. Лосєв, М. Хайдеггер та ін.), у працях Г.С. Сковороди, П.Д. Юркевича, В.І. Вернадського, присвячених природі людської особистості, розвитку її духовності, формуванню світогляду, ставленню до праці, навколишньої дійсності.

Теоретичною основою дослідження є наукові ідеї в галузі педагогіки, психології, естетики, мистецтвознавства, висновки сучасних міждисциплінарних досліджень щодо різних аспектів педагогічного управління розвитком особистості, положення сучасної педагогічної науки про системно-структурний підхід до аналізу педагогічних явищ (П.К. Анохін, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, В.М. Мадзігон, Н.Г. Ничкало, Л.П. Пуховська, О.В. Сухомлинська); про спілкування і взаємодію в процесі навчання і виховання та їх роль у формуванні особистості (Т.В. Іванова, Л.Г. Коваль, О.М. Олексюк, А.В. Мудрик).

У розробці теоретичних основ формування і розвитку професійної культури та естетичної свідомості важливу роль відіграли праці вітчизняних авторів (І. А. Зязюн, О. М. Семашко, Т. В. Чередниченко), в яких висвітлені компоненти художньо-естетичної та професійної культури особистості, питання змісту, специфіки функціонування естетичної свідомості, особливості підходів до мистецтва і його ролі в духовному розвитку людини.

Розробляючи науково-методичний комплекс професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін, ми спиралися на дослідження провідних діячів у галузі мистецтвознавства та художньої педагогіки (Т. Адорно, Б.В. Асафьєв, Л. Бернстайн, Д.Б. Кабалевський, М.В. Лисенко, М.Д. Леонтович, М. Мерло-Понті, Г.Г. Нейгауз, Б.М. Неменський, Х. Ортега-і-Гассет, Д.Д. Шостакович, Б.Л. Яворський та інші) та враховували специфіку і досвід художньо-педагогічної діяльності вчителів мистецьких дисциплін

Психологічне обґрунтування проблем професійної підготовки вчителя предметів художньо-естетичного циклу базується на принципі саморозвитку, що інтегрує систему фундаментальних принципів розвитку особистості як основного способу існування людини в процесі різних форм спілкування та взаємодії (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, А. Маслоу, К. Роджерс, С.Л. Рубінштейн). Особливе місце у професійному становленні відводиться готовності майбутнього вчителя до рефлексії як особливого виду пізнання людиною самої себе і навколишньої дійсності (К.О. Абульханова-Славська, Т.А. Колишева, О.І. Кульчицька, І.С. Ладенко, Н.А. Побірченко, І.М. Семенов, С.Ю. Степанов).

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємодоповнюють один одного і забезпечують можливість комплексного пізнання предмета дослідження: методологічний аналіз основних категорій дослідження; теоретичне моделювання структурно-логічних і змістових основ професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін; педагогічні спостереження, аналіз і узагальнення досвіду їхньої професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Теоретичні методи: аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури; порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних.

Емпіричні методи: аналіз науково-дослідних підходів у галузі художньої педагогіки; експериментальна робота; спостереження і самоспостереження, опитування (анкетування, тестування, бесіди, фокусовані інтерв’ю, рейтинг-оцінювання, самооцінювання), методи статистичної обробки даних.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи.

Перший етап (1986-1990) – вивчення філософської, педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератури з проблем дослідження; аналіз педагогічного досвіду художньо-естетичного виховання; формулювання робочої гіпотези, визначення завдань, обґрунтування методики дослідження та добір його методів.

Другий етап (1990-1994) – аналіз існуючої практики професійної підготовки і особистісного становлення вчителів музики та образотворчого мистецтва; розробка концептуальної моделі особистісно орієнтованої психолого-педагогічної технології професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін; створення спеціальних курсів, тематичних планів і програм в яких представлена ця модель, експериментально-дослідна перевірка її ефективності;

Третій етап (1994-1999) – розробка і експериментальна перевірка науково-методичного комплексу професійного становлення; апробація результатів дослідження, написання методичних рекомендацій.

Четвертий етап (2000-2004) – експериментальна перевірка технології професійного становлення в нових умовах; систематизація і узагальнення результатів, отриманих у процесі теоретичного аналізу та дослідної роботи; формулювання загальних висновків дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідну роботу було здійснено у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ), Київському національному університеті культури і мистецтв, Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка, Криворізькому державному педагогічному університеті, Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників. На констатуючому і формуючому етапах експериментального дослідження протягом 18 років у ньому брали участь 1287 студентів і викладачів мистецьких факультетів, учителі музики та образотворчого мистецтва загальноосвітніх шкіл Івано-Франківська, Вінниці, Києва, Кіровограда, Кривого Рога.

Наукова новизна дослідження.

Вперше у вітчизняній художньо-педагогічній освіті розроблено концептуальний підхід до професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін через їх самопізнання, формування художньо-педагогічної професійної рефлексії; визначено принципи професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін та розвитку їхньої професійної культури; на теоретичному і практичному рівнях втілено ідею переходу професійної художньо-педагогічної підготовки з функціонального, предметного на концептуальний, особистісно-творчий рівень; з’ясовано кореляцію між пізнанням індивідами власних професійних якостей і їхнім професійним становленням як учителів мистецьких дисциплін.

Удосконалено процес професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін, методику їх підготовки до професійної художньо-педагогічної діяльності.

Подальшого розвитку дістало наукове осмислення процесу професійного становлення, особливостей розвитку професійної культури вчителів мистецьких дисциплін, що розширює їхні можливості щодо пізнання і перетворення художньо-педагогічної практики, набуття ціннісно-творчого ставлення до учнів, мистецтва, самих себе, навчально-виховного процесу.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що обґрунтовані теоретичні та методичні засади і визначені принципи професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін; розроблені показники рівнів їх професійного розвитку; уточнено зміст базових понять теорії професійної освіти – “професійне становлення”, “професійна культура”, “професійна рефлексія”; обґрунтовано підходи до створення педагогічних технологій професійного становлення.

Обґрунтовано положення про пріоритетність принципу художності у мистецькій освіті над іншими дидактичними принципами. Доведено необхідність домінування цього принципу як специфічну особливість у професійному становленні вчителів мистецьких дисциплін.

Практичне значення дослідження становлять: методичні рекомендації для викладачів і студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів, учителів мистецьких дисциплін загальноосвітніх шкіл, профільних ліцеїв та гімназій, викладачів професійних навчальних закладів художнього профілю щодо перетворення процесу навчання професії на навчально-виховного процесу, де домінуючим є формування особистості вчителя, особливий, рефлексивно-творчій підхід до вирішення стратегічних і тактичних художньо-педагогічних завдань, фундаментальна перебудова професійної свідомості; спецкурси, спрямовані на мотивацію розвитку культури художньо-педагогічної діяльності; технології професійного становлення, в основу покладено поетапне формування позитивного ставлення студентів до самопізнання і професійного самовдосконалення, до оволодіння механізмами професійної рефлексії; концептуальні знання про сутність процесу професійного становлення вчителів, функції професійної художньо-педагогічної, психологічної, методологічної та феноменологічної рефлексії, педагогічні умови і засоби самовдосконалення, які можуть бути надійною основою створення цілісної системи підготовки вчителів мистецьких дисциплін у вищих навчальних закладах.

Це сприятиме розвитку педагогічної майстерності, зростанню рівня художньо-естетичної культури студентів, значному прискоренню адаптації їх до умов загальноосвітніх шкіл.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. На основі використання проміжних і кінцевих результатів дослідження розроблено навчальні програми, лекційні курси, методичні рекомендації. Матеріали дослідження впроваджені у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника (довідка №05-01-158 від 09.07.2001 та акт від 01.10.2003 року), Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 423 від 24.09.2002), Київському національному університеті культури і мистецтв (довідка № 800 від 16.05.2001), Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка (довідка № 858 від 14.10.2002), Криворізькому державному педагогічному університеті (довідка № 12-152 від 19.04.2003), Ніжинському державному педагогічному університеті ім. М. Гоголя (довідка № 01 від 26.09.2002), Ізмаїльському державному гуманітарному університеті (довідка № 1-7/2151 від 18.12. 2003).

Особистий внесок дисертанта полягає в розробленні критеріїв оцінки рівнів та етапів професійного становлення майбутніх учителів; теоретичної моделі цього процесу на мистецьких факультетах вищих педагогічних навчальних закладів України; в обґрунтуванні складових системи, педагогічної технології та її реалізації; визначенні умов ефективного її функціонування, здійсненні експериментальної перевірки та аналізі результатів проведеної роботи. Участь пошукувача в одержанні наукових результатів виявилася у процесі читання лекцій, проведенні семінарських і практичних занять, керівництва курсовими та дипломними роботами студентів Прикарпатського університету ім. В.С.Стефаника (1975-1995), Київського національного університету культури і мистецтв (2000-2001); у керівництві науковими дослідженнями пошукувачів наукових ступенів та здійсненні науково-дослідних робіт в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України (1999-2004); у розробці тематичних планів, навчальних програм, науково-методичних рекомендацій; написанні за його участю навчальних посібників.

Внесок автора у праці, написані в співавторстві з С.В. Барило, М.В. Вовком, М.М. Годованцем, Б.Д. Кіндратюком, Є.М. Судаковим, Р.О. Кузьменко, М.Ю. Сливоцьким, полягає в розробці проблеми у теоретичному та практично-прикладному напрямах.

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних предмету, меті та завданням художньо-педагогічної освіти; застосуванням різноманітних методів і прийомів педагогічного дослідження, із значним охопленням учасників експериментальною діяльністю, результатами дослідно-експериментальної роботи, кількісним та якісним аналізом експериментального матеріалу, репрезентативністю вибірки, можливістю відтворення експерименту в нових умовах та зіставленням його результатів із масовим педагогічним досвідом; поєднанням кількісного і якісного аналізів одержаних результатів; методикою обробки добутих даних за допомогою математичної статистики та експертного опитування.

На захист виносяться:

1. Концептуальні основи художньо-педагогічної підготовки та професійного становлення студентів випускних курсів мистецьких факультетів педагогічних університетів.

2. Педагогічні умови професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін у спеціально організованому цілісному художньо-педагогічному процесі, який включає в себе емоційно-мотиваційний, нормативно-регулятивний та поведінково-операційний компоненти і спрямований на:

– виховання професійного, особистісно-творчого ставлення до художньо-педагогічної діяльності;

– засвоєння знань про сутність і особливості психологічної, методологічної та феноменологічної рефлексії, оволодіння рефлексією знань і набутого досвіду;

– формування потреби у самопізнанні і професійному самовдосконаленні впродовж життя.

3. Навчально-методичний комплекс, який забезпечує мотивацію самопізнання і професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін на основі рефлексивних дій і подальшого професійного самовдосконалення

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на Всесоюзному науково-практичному семінарі “Цілісний процес естетичного розвитку особистості” (м. Херсон, 1989); Міжнародних наукових конференціях “Творча особистість у системі неперервної професійної освіти (м. Харків, 2000),“Управління якістю професійної освіти” (м. Артемівськ Донецької обл., 2001), “Соціально-психологічні проблеми удосконалення управлінської діяльності” (м. Київ, 2001), “Професійно-художня освіта: теорія і практика” (м. Черкаси, 2002), “Професіоналізм педагогічних кадрів: сучасні підходи, концепції, досвід” (м. Ніжин, 2002), “Розвиток творчого потенціалу гуманітарно-технічної еліти” (м. Харків, 2002), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми розвитку художньої культури” (м. Київ, 1994); “Музика в системі художньо-естетичної освіти молоді” (м. Івано-Франківськ, 1995), “Актуальні проблеми професійної підготовки практичних психологів” (м. Київ, 2000); на Всеукраїнських наукових конференціях та читаннях, присвячених проблемам професійної підготовки вчителів (Вінниця, 2000, 2002; Київ, 2000 – 2003; Полтава, 2001; Харків, 2003), Міжвузівській науково-практичній конференції “Шляхи поліпшення підготовки студентів до виховної роботи в початкових класах у процесі викладання навчальних дисциплін” (м. Дрогобич, 1990); у повідомленнях на науково-практичних конференціях та семінарах Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ,1999 – 2003).

Кандидатська дисертація “Формування естетичної культури учнів старших класів і профтехучилищ засобами художньої самодіяльності” захищена у 1983 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 54 опублікованих працях, з них 45 праць написано без співавторів, у тому числі: 1 одноосібна монографія (11,45 авт. арк); 2 навчально-методичні посібники; 1 словник-довідник; 26 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 14 статей – у журналах і збірниках наукових праць; 7 статей – у збірниках матеріалів конференцій; 3 брошури з навчальними програмами та методичними рекомендаціями.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (402 найменування, з них 13 – іноземними мовами), 12 додатків на 94 сторінках (окремим томом). Загальний обсяг дисертації – 542 сторінки, обсяг основної частини становить 414 сторінок. У роботі містяться 46 таблиць на 52 сторінках та 8 схем на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, концепцію, завдання, методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено положення, які виносяться на захист, подано відомості про апробацію і впровадження результатів роботи.

У першому розділі – “Теоретичні та методичні засади професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін” – теоретико-методологічному аналізу піддаються сутність професійного становлення як найважливішого періоду самовизначення і самотворення фахівця, роль самопізнання у формуванні потреби у розвитку власної професійної культури, функції рефлексії у пізнанні і перетворенні художньо-педагогічної дійсності; розкриваються логіко-змістові і функціональні аспекти професійного самовдосконалення як специфічного і необхідного напряму методолого-методичної підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін, забезпечення неперервності професійної освіти.

У вищих педагогічних навчальних закладах проблема професійного становлення є предметом вивчення на методологічному, теоретичному та експериментальному рівнях. На методологічному й теоретичному рівнях вона тісно пов’язана, передусім, з вирішенням проблеми необхідності принципових змін в освіті, що викликана парадигмальною кризою і початком становлення нової педагогічної формації. Нормативні характеристики, стандарти професійної підготовки і професійного становлення повинні відповідати тим теоретичним засадам, які будуть закладені в теорію і практику професійної художньо-педагогічної освіти.

У широкому розумінні теоретичні засади професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін – це сукупність понять і уявлень про естетичну та художньо-педагогічну діяльність; у вузькому – система знань про індивідуальні та особистісні особливості фахівця на певних етапах його професійної підготовки і розвитку, шляхи вирішення проблем, що виникають у ході професійного становлення, та способи їх подолання. У даному досліджені теоретичні засади представлені як сукупність понять, висловлювань і тверджень, зведених до об’єднуючого начала, і таких, що формулюють фундаментальні закони і властивості професійного становлення (принципи, дефініції, висновки).

Центральним поняттям у концептуальній моделі професійного становлення особистості фахівця є поняття “професійна культура”. Зв’язок культури особистості та її професійної діяльності – діалектичний і двобічний. Культура є якісною та кількісною характеристикою певного способу життєдіяльності. Звідси випливає і розуміння поняття “культури життєвого самовизначення”, яке є одним із ключових для поняття “професійне становлення”. У цьому контексті поняття “становлення” відображає досягнення особистістю певного рівня розвитку, коли вона стає здатною самостійно жити у суспільстві, розпоряджатися власною долею, самостійно вибудовувати свою поведінку, усвідомлювати свої стосунки із світом, здійснювати відносно стійкий ціннісний вибір.

Професійна культура знаменує високий рівень професійного становлення, який характеризується усвідомленням фахівцем-професіоналом власного "Я" як смислу свого існування, визначенням власного місця в житті. Таким чином, професійне становлення розглядається як становлення тієї частини культури особистості, яка забезпечує її духовне зростання, самореалізацію і самоствердження, спрямоване на створення матеріального достатку і морального задоволення. Поняття “становлення”, як філософська категорія, відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку особистості майбутнього фахівця до іншого, як момент взаємоперетворення протилежних і разом з тим взаємопов’язаних моментів розвитку. Цей термін означає виникнення нового через знищення старого на основі постійної мінливості структур і систем матеріального світу. Становлення є вираженням перетворенням можливості на дійсність. Специфічне гносеологічне значення поняття “професійне становлення” полягає в тому, що воно дає можливість повніше розкрити механізм утворення нових якостей особистості, зокрема професійних, у генетичному зв’язку із попередніми особистісними станами: студента, вчителя-початківця, фахівця-професіонала, як рух між ідеальним і реальним, буттям і небуттям. У цьому ракурсі професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін представлене як:

1) виникнення в особистості нових професійних якостей, що необхідні для здійснення художньо-педагогічної діяльності;

2) психолого-педагогічне явище, що відображає ситуацію об’єктивно-реального розвитку, коли вже є ознаки новостворених професійних якостей, але художньо-естетична та педагогічна діяльність ще не набула досконалості;

3) рух до розв’язання суперечностей між існуючими рефлексивними уявленнями, способами мислення, знаннями, вміннями і навичками художньо-педагогічної діяльності та досвідом їхньої реалізації на практиці, між минулим досвідом особистісного розвитку (набуття знань, педагогічної техніки, умінь і навичок у мистецькій галузі) і розвитком педагогічної майстерності, професійної культури; між двома етапами усвідомлення власного “Я”: “Я – студент”, який оволодіває педагогічною професією і фаховою мистецькою освітою, і “Я – вчитель”.

Поняття “професіоналізм” відображає суттєві властивості і відношення провідних категорій професійної педагогіки, зокрема такої її категорії як знання. На відміну від інформативних знань знання, наприклад, методів художньо-естетичного навчання і виховання, вміння і навички спілкування з мистецтвом, орієнтації у художньо-педагогічних ситуаціях піддаються рефлексії. Їх осмислення і усвідомлення як особистісних професійних якостей – це рефлексивний процес, який дає майбутньому вчителеві впевненість у власних силах і, разом з тим, утворює нову професійну якість, яка визначається поняттям “професійна компетентність”. Остання стає предметом рефлексії і осмислюється як сукупність знань і досвіду.

Професійний досвід формується в процесі діяльності: він є результатом минулої діяльності і розвитку професійної свідомості, а також відправною точкою подальшого професійного становлення і саморозвитку. Досвід, як феномен і структурна одиниця професійного становлення, разом із знаннями, становить предмет професійної рефлексії і є основою формування професійної свідомості.

За допомогою рефлексії, як процесу самопізнання суб’єктом себе, власних якостей і станів, здійснюється розвиток самосвідомості. Вона виявляється у самооцінці. Вчителі мистецьких дисциплін оцінюють себе різними шляхами:

– на основі зіставлення рівня власних домагань з об’єктивними результатами художньо-педагогічної діяльності;

– через самостійну оцінку, що здійснюється шляхом порівняння себе, своїх творчих успіхів з професійною діяльністю інших вчителів;

– через феноменологічне пізнання свого “Я” на основі співставлення власних дій і можливостей у плані не лише того, “що я можу”, але й “як я можу”.

Когнітивна і рефлексивна самооцінки залежать зокрема від того, наскільки рівень професійного становлення вчителя відповідає вимогам ВНЗ і школи, а також тому рівню, на якому культивується мистецтво в конкретному навчальному закладі.

У професійному становленні майбутніх учителів мистецьких дисциплін суттєвим є формування особистої позиції: установки, ставлення до професійної художньо-педагогічної діяльності, мистецтва, учнів, самого себе. У цьому напрямі основою розвитку особистості фахівця є його методологічна підготовка. Вона на відміну від предметної підготовки вчителя, яка містить підготовку з фаху (музика, образотворче мистецтво або література) і методичної, пов’язаної з логічними схемами уроку та виховного заходу, навчальних планів і програм, знанням методів навчання і виховання тощо, методологічна підготовка спрямована на розвиток здатності формувати певні правила, норми, принципи продуктивної художньо-педагогічної діяльності.

Для професійного становлення майбутнього вчителя важливо зрозуміти сутність характерних для сучасної ситуації суперечностей. Вони є між педагогічними реаліями та існуючою у науці картиною педагогічної дійсності. Включення студентів в аналіз суперечностей, надання їм можливості виявляти та обирати смисли педагогічних дій, підходів, концепцій є кроком, який визначає їхню особисту позицію, а також рефлексивно-творчу сторону професійного становлення.

Аналіз наукових досліджень різних напрямів художньо-педагогічної освіти дає змогу визначити певні тенденції й етапи розвитку системи методичної підготовки вчителів. Теоретико-методологічне вивчення різноманітних методик дає підстави вважати, що їх створення є прикладом принципово різних підходів до проблеми художньо-естетичного виховання і розвитку підростаючого покоління. Еволюція змісту предметів художньо-естетичного циклу в загальноосвітній школі супроводжувалася змінами у підходах до художньо-педагогічної освіти у вищих навчальних закладах і підготовки вчителів мистецьких дисциплін.

Осмислення власних переживань і думок, суджень, переконань і позицій, рефлексивне самопізнання, самоаналіз і самооцінка можуть здійснюватися відповідно до спеціально створеної програми послідовних дій, яка має систему цілей і передбачає послідовне виконання певних завдань. Таким чином, професійне становлення представлене як технологічний процес. Технологія професійного становлення (ТПС) заснована на концепції “рефлексивних дій”, тобто спрямована на самопізнання, розвиток професійної свідомості, самовиховання і професійне самовдосконалення.

Подальший розвиток теорії професійного становлення потребує зваженого використання різних концептуальних підходів до вирішення проблеми і серед них – феноменологічного як такого, що відкриває можливість у самопізнанні піднятися над власним знанням, порівняти його з іншими знаннями, зробити думки і почуття об’єктом споглядання, визначити межу і, таким чином, здійснити рефлексію набутих знань, власних думок, почуттів, художньо-педагогічного досвіду. Усвідомлюючи власні дії та їхню мотивацію, індивід здатен розглядати їх як феномени, відносно яких він стає вільним і може на свій розсуд змінювати, замінювати рівень своїх професійних якостей.

В основу професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін повинен бути покладений процес розвитку художньо-педагогічної свідомості фахівця, оволодіння основними видами професійної рефлексії (психологічної, феноменологічної, методологічної), на яких ґрунтується розуміння власного ставлення, почуттів і думок щодо мистецтва, його конкретних жанрів, стилів, художніх творів. Розвиток системи художньо-педагогічної освіти на гуманістичних засадах потребує створення технологій професійного становлення особистості майбутнього фахівця, які стануть основою науково-методичного забезпечення процесу професійного становлення.

У другому розділі – “Особливості професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін” – виявлені особливості та оптимальні педагогічні умови цього процесу, акцентовано увагу на специфіці діалогічного спілкування в системі “викладач-твір мистецтва-студент”, з’ясовано компонентний склад у структурі особистісних професійних якостей учителів мистецьких дисциплін.

Програма експериментального дослідження передбачала спостереження за процесом художньо-педагогічного спілкування студентів і вчителів з учнями, а також з мистецтвом, викладачів і студентів – з творами мистецтва. Об’єктом спостережень була система зовнішніх впливів. Вирішальною умовою такого спілкування є здатність здійснювати діалогічну взаємодію у системах “вчитель–мистецтво–учні” і “викладач–твір мистецтва–студент” мовою самого мистецтва. Метою спостереження було виявити характерні особливості міжсуб’єктного спілкування у цих системах. Спостереження за особливостями сприйняття художніх творів студентами випускних курсів проводилися у природних умовах аудиторних і позааудиторних занять. Результати спостережень визначалися за такими показниками: ступінь дотримання принципів діалогічного спілкування та взаємодії, рефлексивно-творчої організації самопізнання, самовдосконалення і професійного становлення, відповідності індивідуальних якостей особистості особливостям художньо-педагогічної діяльності; інтенсивність використання інтерактивних способів художньо-педагогічного і художньо-естетичного спілкування; особливостю художньо-естетичного сприйняття і розуміння творів мистецтва суб’єктами навчально-виховного процесу залежно від умов і ситуацій, в яких цей процес відбувається.

Отримані дані свідчать про недостатній рівень поінформованості студентів і вчителів щодо форм і методів власного професійного самовдосконалення. Обізнаність із принципами саморозвитку, навіть на теоретичному рівні, значно нижча, а на практиці реципієнти різних груп переважно діють залежно від ситуації і на інтуїтивному рівні. За результатами спостережень визначено суттєві розбіжності у мотивах художньо-естетичної та психолого-педагогічної діяльності й художньо-естетичному сприйнятті студентів. Самостійність і неупередженість у пошуках смислового змісту художнього твору є характерною ознакою особистості на шляху професійного становлення.

Умовою зростання художньо-педагогічної культури та професійного становлення особистості вчителів мистецьких дисциплін є практичне оволодіння різноманітними когнітивними моделями, необхідними для самопізнання і самовдосконалення, наприклад, коли звертаються до художньо-педагогічної творчості або обміну досвідом між студентами, студентами і викладачами, вчителями-практиками. Саме тоді вони активізуються і забезпечують ефективну взаємодію особистісного досвіду і концептуальних уявлень про організацію чи вдосконалення пізнавальної діяльності, її підготовку і проведення, знання про неї, що формуються з арсеналу понять гносеології та інших когнітивних наук. Особливий інтерес викликає формування важливих для практики зв’язків між концептуальними уявленнями і особистісним досвідом. Такі зв’язки формуються за допомогою механізмів рефлексії. Найефективніше це відбувається за умови використання концептуальних уявлень щодо власного професійного художньо-педагогічного розвитку та взаємодії двох структур: зовнішніх художньо-естетичних впливів і внутрішніх особистісних перетворень.

До структури зовнішніх впливів відносяться: профорієнтаційна робота, базова художня та педагогічна освіта, мета і результат яких – базові знання, вміння і навички, розвинені здібності, але головне – інтерес до художньо-педагогічної діяльності; навчання, тобто спеціальна мистецька і фахова підготовка (мета і основний результат – компетентність як нова якість особистості майбутнього вчителя); педагогічна практика як форма впливу на професійний розвиток (результат – установка на розвиток професіоналізму); самостійна художньо-педагогічна діяльність у взаємодії із системою післядипломної освіти (результат – високий рівень професіоналізму і установка на неперервну професійну освіту).

Структура внутрішніх особистісних перетворень функціонує завдяки взаємодії якостей