НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ШИНТЯПІНА ІННА ВІКТОРІВНА

УДК 378.147:78

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧИХ УМІНЬ

МАЙБУТНИХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ У ПРОЦЕСІ ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.02. – теорія та методика навчання музики

і музичного виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Кримському гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України, м. Ялта.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Рудницька Оксана Петрівна,

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Мельничук Сергій Гаврилович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Кречківський Алім Феофілович,

Сумський державний педагогічний

університет імені А.С. Макаренка,

завідувач кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування.

Провідна установа: Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра історії, теорії музики та методики музичного виховання, Міністерство освіти і науки України,

м. Рівне.

Захист відбудеться “ 14 ” вересня 2005р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.08 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова,9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ -30, вул. Пирогова,9.

Автореферат розісланий “29 ”червня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. М. Завадська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Державній національній доктрині розвитку освіти України одним із стратегічних напрямків є створення умов для формування творчої особистості майбутнього вчителя, реалізації і самореалізації його природних задатків і можливостей в освітньому процесі. У відповідності до Законів України “Про вищу освіту”, Концепції педагогічної освіти, Державної програми “Вчитель”, важливість реалізації цього завдання у педагогічної освіті підвищується. У зв’язку з цим нагальною потребою є необхідність виховання нової генерації педагогічних кадрів і розробки комплексу теоретичних і методичних основ забезпечення педагогічного процесу. Зростання сучасних вимог до фахової підготовки працівників музично-педагогічної сфери зумовлює необхідність розвитку творчої особистості майбутнього вчителя музики, одним із вагомих чинників якого є цілеспрямоване формування художньо-творчих умінь.

Специфіка педагогічної діяльності учителя музики вимагає володіння професійними знаннями, уміннями та навичками у художньо-творчій та музично-виконавській діяльності. У практичній музично-педагогічній діяльності художньо-творчі вміння знаходять свій вияв у інструментальному, вокальному, хоровому виконавстві, диригуванні, вербальному тлумаченні творів тощо. Художньо-творчі вміння не є вродженою якістю людини, вони формуються й розвиваються в безпосередній активній музичній діяльності завдяки цілеспрямованому педагогічному впливові.

Проблема формування художньо-творчих умінь є частиною більш загальної наукової проблеми - формування творчої особистості, різні аспекти якої розглядались багатьма вченими. Творчість як складову педагогічної діяльності вивчали В.І.Загвязинський, Н.В.Кічук, М.М.Поташник, С.О.Сисоєва. Сучасною музичною педагогікою накопичено багато наукових знань, які безпосередньо чи опосередковано стосуються питань розвитку художньо-творчого потенціалу студентів (Е.Б.Абдуллін, Л.Г.Арчажнікова, Л.М.Масол, Г.Н.Падалка, В.Г.Ражников, О.Я.Ростовський, О.П.Рудницька, Г.М.Ципін, О.П.Щолокова).

Суттєвим внеском в розвиток педагогічних досліджень в галузі музично-творчої підготовки фахівців стали дослідження з психології творчості (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.С.Моляко, Е.В.Назайкінський, В.Н.Петрушин, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов), дидактики вищої школи (О.А.Абдулліна, В.І.Загвязинський, В.А.Кан-Калик, С.Г.Мельничук, О.М.Олексюк), музикознавства (Б.В.Асаф’єв, Л.А.Баренбойм, В.В.Медушевський, А.Н.Сохор), теорії музичного виконавства (М.А.Давидов, Г.М.Коган, Г.Г.Нейгауз). Професійні творчо-виконавські якості вчителів музики були предметом досліджень Б.А.Бриліна, А.Г.Болгарського, І.П.Гринчук, В.М.Крицького, Є.В.Куришева, О.Я.Ростовського та інших учених. Праці цих дослідників висвітлюють зазначену проблему в плані єдності вимог до змісту підготовки і професійної діяльності вчителів музики.

Хорове мистецтво є специфічним видом музично-виконавської діяльності. Інтеграція основних видів музичного виконавства (інструментального, вокального та диригентсько-хорового), різноманітна концертна діяльність, пошук нестандартних способів репетиційної хорової роботи передбачають володіння спеціальними уміннями, необхідними у процесі диригентсько-хорової діяльності. Підвищенню ефективності хормейстерської підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах присвячено багато досліджень (В.Л.Живов, А.В.Козир, А.Ф.Кречковський, А.П.Лащенко, П.М.Ніколаєнко, В.Г.Соколов, Б.Г.Тевлін). Окремі проблеми взаємодії керівника хору з хоровим колективом і стилю педагогічного керівництва розглядаються у працях відомих керівників виконавських колективів А.Т.Авдієвського, В.Н.Мініна, К.К.Пігрова, К.Б.Птиці, П.Г.Чеснокова. Проблема творчого розвитку особистості у процесі диригентсько-хорової підготовки розглядається у роботах С.А.Казачкова, М.М.Канерштейна, І.О.Мусіна.

Разом з тим, доводиться констатувати, що численні дослідження окремих аспектів проблеми формування художньо-творчих умінь у процесі диригентсько-хорової підготовки не дають завершеної, логічно обґрунтованої картини їхнього формування як цілісного процесу. Не з’ясовані закономірності, особливості, умови та методика формування художньо-творчих умінь у диригентсько-хоровій діяльності. Як наслідок, цілісна концепція формування художньо-творчих умінь у студентів-майбутніх учителів музики поки ще не склалася.

Соціальна та педагогічна значущість проблеми, її недостатня теоретична та методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики у процесі диригентсько-хорової підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи факультету естетичного виховання Кримського державного гуманітарного інституту і складає частину наукового напряму “Комплексний і особистісноорієнтований підхід до системи музичної підготовки та формування професійних здібностей майбутніх учителів музики” в аспекті професійно-педагогічної підготовки вчителя до організації диригентсько-хорової діяльності. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Кримського державного гуманітарного інституту (протокол № 4 від 30 листопада 2000 р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (20 лютого 2001р. протокол № 2).

Об’єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутнього вчителя музики у вищих закладах освіти.

Предмет дослідження: методичні засади формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики в процесі диригентсько-хорової підготовки.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні й експериментальній перевірці організаційно-методичні системи формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики в процесі диригентсько-хорової підготовки.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики у диригентсько-хоровій підготовці зростатиме за умови впровадження ціннісного та особистісно зорієнтованого підходів до навчально-виховного процесу, цілеспрямованого розвитку емоційно-креативного ставлення студентів до диригентсько-хорової діяльності; забезпечення їх творчої самореалізації в процесі самостійного конструювання змісту і способів творчої діяльності.

Відповідно до мети та гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

· на основі вивчення наукової літератури виявити основні теоретико-методологічні позиції щодо проблеми формування творчої особистості майбутнього вчителя музики;

· розкрити сутність та зміст поняття “художньо-творчі уміння”, виявити структуру художньо-творчих умінь у професійній підготовці майбутнього вчителя музики;

· розробити критерії, показники та встановити рівні сформованості художньо-творчих умінь студентів у диригентсько-хоровій діяльності;

· визначити особливості формування вмінь імпровізації, інтерпретації, створення музики у студентів музичних факультетів в процесі диригентсько-хорової підготовки;

· експериментально перевірити доцільність застосування організаційно-методичної системи формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики в процесі диригентсько-хорової підготовки у вищих закладах освіти.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять:

· концептуальні положення філософії (В.С.Біблер, М.С.Каган, А.Н.Сохор), психології (Л.С.Виготський, А.Н.Лук, Л.С.Рубінштейн), педагогіки(Л.Г.Арчажнікова, Д.Б.Богоявленська, В.А.Кан-Калік, С.Г.Мельничук, С.О.Сисоєва та ін.) про роль творчості у формуванні особистості та механізми її розвитку;

· наукові праці з проблем професійного розвитку майбутнього вчителя музики (О.А.Абдуліна, Л.Г.Арчажнікова, Г.М.Падалка, О.Я.Ростовський, О.П.Рудницька, Г.М.Ципін, О.П.Щолокова та ін.);

· педагогічні засади розвитку художньо-творчих умінь у процесі музичної діяльності (Е.Б.Абдуллін, О.О.Апраксіна, Б.В.Асаф’єв, Е.Г.Гуренко, Н.П.Корихалова, З.Кодаї, В.М.Крицький, С.М.Мальцев, К.Орф, Б.Л.Яворський);

· узагальнення існуючого досвіду в галузі професійної підготовки хормейстерів у системі вищої педагогічної освіти (А.Г.Болгарський, В.Л.Живов, А.П.Лащенко, А.Ф.Кречковський та ін.).

Для досягнення мети, розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези було застосовано такі методи:

· теоретичні - аналіз філософської, психолого-педагогічної та мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження; абстрагування й ідеалізація, моделювання і конкретизація теоретичного знання; аналіз програм, навчальних планів, методичних рекомендацій;

· експериментально-емпіричні - вивчення передового педагогічного досвіду, цілеспрямоване спостереження за ходом навчально-виховного процесу, організація пізнавально-творчої діяльності студентів та аналіз її результатів, анкетування, опитування (письмове та усне), бесіди, інтерв’ю, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) з подальшою кількісною і якісною обробкою результатів дослідження.

Організація дослідження. Наукове дослідження проводилось протягом 1998–2004рр. у три етапи.

На першому етапі (1998-1999) було здійснено аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, визначено методологічні і теоретичні основи дослідження, його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідницької роботи. Здійснено систематизацію та первинне опрацювання теоретичної інформації.

На другому етапі (1999-2001) розроблено план та методику дослідно-експериментальної роботи, проведено констатувальний експеримент, визначено компоненти, критерії та рівні сформованості художньо-творчих умінь, на основі результатів констатувальної частини дослідження визначено зміст і структуру формувального експерименту.

На третьому етапі (2001-2004) здійснювалася апробація розробленої організаційно-методичної системи формування художньо-творчих умінь у процесі диригентсько-хорової підготовки. Було опрацьовано та узагальнено результати експерименту, проведено перевірку висунутої гіпотези, підведено підсумки, сформульовано висновки наукової роботи, а також здійснено оформлення тексту дисертації.

База дослідження. Дослідно-експериментальну роботу було виконано у Кримському державному гуманітарному інституті, Сімферопольському Індустріально-педагогічному інституті, Луганському державному педагогічному університеті, Московському музичному педагогічному коледжі. Експериментальним дослідженням було охоплено 316 студентів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що в ньому:

· конкретизовано поняття “художньо-творчі вміння”, визначено їх зміст та структурні компоненти, рівні розвитку і специфіку їх формування у диригентсько-хоровій діяльності;

· вперше створено і експериментально перевірено організаційно-методичну систему формування художньо-творчих умінь майбутніх вчителів музики у процесі диригентсько-хорової підготовки;

· розроблено педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування художньо-творчих умінь, систему критеріїв та показників їх сформованості;

· вдосконалено процес підготовки майбутніх вчителів музики до самостійної творчої діяльності;

· висновки дослідження розширюють наукові погляди щодо художньо-творчих умінь як показників сформованості творчої особистості та можуть слугувати теоретичною основою для подальшої розробки проблем педагогічного керівництва диригентсько-хоровою діяльністю студентів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що було розроблено й апробовано організаційно-методичну систему формування художньо-творчих умінь, яка передбачає використання активних методів навчання, проведення комплексу творчих завдань, вирішення проблемних професійних ситуацій. Матеріали дослідження можуть використовуватись у ході диригентсько-хорової підготовки студентів музично-педагогічних закладів, при розробці програм спецкурсів і курсів лекцій, написанні навчально-методичних посібників, підручників, як навчальний матеріал до відповідних тем курсів “Методика музичного виховання”, “Хорознавство”, “Хорове аранжування”, а також у практичній діяльності педагогів вищих навчальних закладів у галузі диригентсько-хорової роботи.

Вірогідність результатів та висновків дослідження забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, що відповідають суті визначеної проблеми, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальної роботи в умовах навчально-виховного процесу вищих педагогічних закладів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дослідження було обговорено на науково-практичній конференції “Проблеми музично-естетичного виховання підростаючого покоління на сучасному етапі” (Кіровоград, 1999); на всеукраїнської науково-практичній конференції “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (Ялта, 2000); на міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне співробітництво в галузі освіти” (Ялта, 2003). Результати виконаної роботи обговорювались на засіданнях кафедр педагогіки; диригування, вокалу та хорового мистецтва; теорії, історії музики та гри на музичних інструментах Кримського державного гуманітарного інституту.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес факультету естетичного виховання Кримського державного гуманітарного інституту (довідка № 89 від 18.05.2004р.), Сімферопольського індустріально-педагогічного інституту (довідка № 78 від 14.04.2003р.), Луганського державного педагогічного університету (довідка № 1/16 від 08.01.2003р.), Московського музичного педагогічного коледжу (довідка № 84 від 21.03.2003р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 15 одноосібних наукових працях автора, з них 7 у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 266 найменувань (з них 7 іноземною мовою) та 8 додатків. Загальний обсяг дисертації 242 сторінки. Основний текст викладено на 182 сторінках, додатки - на 42 сторінках. Робота містить 19 таблиць, 5 рисунків та 5 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, викладено теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, подано дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження проблеми формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики” - здійснено теоретичний аналіз досліджуваної проблеми з позицій філософії, психології, педагогіки; узагальнено наукові дані про художньо-творчу діяльність, особливості творчого розвитку особистості вчителя музики в процесі диригентсько-хорової підготовки; розкрито сутність поняття “художньо-творчі уміння”, їх види та структурні компоненті; обґрунтовано їх роль у фаховій підготовці майбутніх учителів музики.

Сучасною психологічною (Л.С.Виготський, А.Н.Лук, В.А.Моляко, С.Н.Науменко, Е.В.Назайкінський, С.Л.Рубінштейн) та педагогічною (О.А.Абдуліна, Л.Г.Арчажнікова, Н.П.Ґуральник, Г.М.Падалка, О.Я.Ростовський, О.П.Рудницька, С.О.Сисоєва, О.П.Щолокова) думкою вироблено різні підходи до визначення творчості, структурування компонентів творчої діяльності, значення творчих якостей особистості й умов їх виховання.

Теоретичний аналіз і узагальнення категоріального апарату, поданого у працях з проблеми формування художньо-творчих умінь, уможливили їх визначення як властивості особистості володіти системою усвідомлених, цілеспрямованих, взаємопов’язаних розумових і практичних дій, які дозволяють їй успішно виконувати логічно-евристичні, комунікативно-творчі та художньо-виконавські функції в процесі художньо-педагогічної діяльності.

Формування художньо-творчих умінь - імпровізації, інтерпретації та складання музики, є одним зі шляхів розвитку творчої особистості майбутнього вчителя музики. Ці види музично-виконавської діяльності мають давню історію і традиції в музичній культурі як види творчої діяльності, способи навчання музикантів, форми музикування. З цими вміннями безпосередньо пов’язані практично всі види музично-педагогічної діяльності вчителя. Це виконавські уміння (виконання музичних творів в цілому та фрагментарно, акомпанування, підбір по слуху тощо), уміння словесного тлумачення музичного твору (естетична, художня оцінка, вербальне розкриття художнього змісту тощо), уміння коригувати виконання з урахуванням особливостей аудиторії, що сприймає, поєднати художнє виконання із словесним тлумаченням.

Вміння імпровізації є найбільш складним, його формування потребує тривалого часу. Проблема використання імпровізації як ефективного засобу у навчанні музикантів розглядалась багатьма видатними вченими: Б.А.Брилін, З.Кодаі, С.М.Мальцев, А.Ф.Назаров, К.Орф, В.Н.Петрушин, В.Г.Ражников, М.А.Сапонов. Розвиток творчої особистості педагога-музиканта безпосередньо пов’язаний із здатністю до художньо-інтерпретаційної діяльності. У ряді досліджень (Е.Г.Гуренко, Н.А.Жукова, Н.П.Корихалова, Ю.Л.Кочнев, В.М.Крицький, О.Д.Ляшенко, В.Г.Москаленко) підкреслюється важливість уміння інтерпретації у музичному виконавстві. З появою фундаментальних досліджень із музичної психології В.В.Медушевського, Є.В.Назайкінського, Б.М.Те-плова проблема формування вміння створювати музику піднялася на якісно новий рівень.

В дослідженні формування художньо-творчих умінь (імпровізації, інтерпретації та створення музики) розглядається з позицій забезпечення педагогічних умов цього процесу та поетапності практичних творчих завдань, спрямованих на стимулювання самовираження студентів у процесі диригентсько-хорової підготовки. На основі спеціальних наукових праць (С.А.Казачков, І.О.Мусін, Л.В.Остапенко) було визначено структурні компоненти професійно-педагогічної діяльності вчителя музики-хормейстера: конструктивний, дослідницький, гностичний, інформаційний, організаторський, комунікативний, музично-виконавський, музично-теоретичний, музично-лекторський. Художньо-творчий компонент реалізується у роботі педагога і пронизує всю структуру музично-педагогічної діяльності, що дає змогу мобільно і гнучко керувати діяльністю студентів.

Завдання диригентсько-хорової підготовки не вичерпуються тільки вихованням у студентів умінь і навичок співу в хорі; головна мета - підготувати їх до самостійної творчої педагогічної діяльності. Художньо-творчі вміння педагога-хормейстера - це синтез властивостей особистості, які у своїй сукупності та динамічному розвитку зумовлюють реалізацію його особистісного творчого потенціалу в поліаспектній сфері диригентсько-хорової діяльності. Цей процес має певні особливості, пов’язані зі специфікою диригентсько-хорової діяльності, окремі з яких розглядаються в працях відомих керівників виконавських колективів: А.Т.Авдієвського, Ф.М.Колесси, В.Л.Живова, А.М.Пазовського, К.К.Пігрова, , В.Г.Соколова, П.Г.Чеснокова.

Ряд матеріалів висвітлює питання методики роботи з хором з використанням творчих завдань: робота над ладом (Ф.М.Колесса, Б.Г.Тевлін, Г.М.Сагайдак), дикцією (В.В.Ємельянов, О.П.Іванов-Радкевич), вокально-співацькими навичками (В.Н.Мінін, В.Л.Живов, А.П.Лащенко, П.А.Ковалик), розгляд процесу розучування твору (А.Г.Болгарський, С.С.Горбенко, А.С.Єгоров). В останні роки з’явилися також спеціальні дисертаційні дослідження з проблем творчого розвитку майбутніх педагогів-хормейстерів (А.Ф.Кречковський, В.М.Крицький, О.Д.Ляшенко, Л.В.Остапенко та інші).

Формування художньо-творчих умінь майбутнього диригента є невід’ємним компонентом професійної підготовки вчителя музики, майбутнього хормейстера. Виходячи з цього, в ході дослідження було узагальнено методичні основи диригентсько-хорової підготовки, визначено роль диригентсько-хорової роботи як самостійного доступного виду творчої співучасті у процесі відтворення музики.

Художньо-творчі вміння виступають однією з ознак професіоналізму вчителя музики. Структурно вони об’єднують логічний, евристичний та комунікативно-творчий компоненти. Динаміка функціонування феномену визначається дієздатністю його структурних складових.

Основою логічного компоненту художньо-творчих умінь виступає асоціативна природа художньої творчості. Він передбачає розвиток асоціативного мислення, емоційно-ціннісного ставлення до художньо-творчої діяльності, прагнення до самовираження. Евристичний компонент характеризується ступенем освоєння виразно-смислових значень художньої інформації, мірою з’ясування особистістю змісту та смислу цієї інформації шляхом декодування семантичного значення музичної мови, розвиненістю фантазії, уяви, оригінальністю дій. Комунікативно-творчий компонент характеризується вмінням художнього та комунікативного спілкування, здатністю до творчо-виконавської діяльності.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження ефективності формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики у навчально-виховному процесі” - визначено критерії та рівні сформованості художньо-творчих умінь, наведено результати констатувального експерименту, обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-методичну систему їх формування, подано аналіз ефективності експериментальної роботи.

Проведення констатувального експерименту ґрунтувалося на теоретичних положеннях, розглянутих у першому розділі. Відповідно до змістових параметрів визначених компонентів художньо-творчих умінь розроблено критерії та показники їх сформованості. Так, емоційно-ціннісний критерій включає таки показники: мотиваційна спрямованість студентів на художньо-творчу діяльність; емоційна захопленість; емоційно-ціннісне ставлення до художньо-творчої діяльності; прагнення до самовираження. Інтелектуально-смисловий критерій охоплює: здатність генерувати ідеї; аналізувати, порівнювати, обґрунтовувати свої дії, давати чіткі визначення; розвиненість фантазії, уяви, оригінальність дій; здатність до самоаналізу. Виконавсько-відтворювальний критерій містить показники: здатність виконувати різні види імпровізації; вміння музично та вербально інтерпретувати; вміння створювати музику; вміння творчо застосовувати теоретичні знання, використовувати мануальну техніку; вміння художнього та комунікативного спілкування.

Мета констатувального експерименту полягала у з’ясуванні, кількісному і якісному аналізі рівнів сформованості художньо-творчих умінь у студентів музичних факультетів вищих закладів освіти.

Перший етап діагностування був спрямований на виявлення рівнів сформованості означених умінь у випускників музичних факультетів за показниками емоційно-ціннісного, інтелектуально-смислового та виконавсько-відтворювального критеріїв. У груповому музикуванні в умовах роботи студентського хорового колективу визначалися вміння студентів трансформувати теоретичні знання в комунікативно-дійову форму; вміння імпровізації, інтерпретації та створення музики; ступінь оволодіння творчими методами й прийомами диригентсько-хорової роботи, міра емоційного відгуку на музику; наявність артистизму.

Аналіз результатів виконання завдань діагностичного зрізу виявив переважання низького та середнього рівнів сформованості компонентів художньо-творчих умінь, тому що виконавську діяльність студентів було організовано переважно як репродуктивну, мета якої полягала в засвоєнні і точному відтворенні раніше вивченого. Внаслідок такої роботи майбутні вчителі музики не проявляють самостійності при вивченні нового матеріалу, засвоюють лише окремі елементі творчої діяльності. Подібна організація навчальної діяльності не використовує творчий потенціал співаків хору.

Другий етап констатувального експерименту був підпорядкований визначенню рівнів сформованості компонентів художньо-творчих умінь у студентів-першокурсників за відповідними критеріями та показниками. За допомогою методів анкетування, усного та письмового опитування, творчих завдань вивчалися мотиви вибору професії, ціннісні орієнтації майбутніх учителів, визначалась наявність спрямованості на творчу самореалізацію й розкриття індивідуальності студентів у диригентсько-хоровій діяльності. Зведені результати констатувального експерименту дозволили розподілити респондентів на три рівні сформованості художньо-творчих умінь.

Високий рівень (7,2 %) сформованості художньо-творчих умінь студентів характеризується яскраво вираженою потребою у творчій діяльності та досягненнях, емоційною захопленістю, добре розвиненою здатністю до оцінних суджень, прагненням до творчої конкуренції, зацікавленістю у набутті художньо-творчих умінь; гнучкістю образного мислення, здатністю генерувати ідеї, обґрунтовувати власні дії, використовувати аналогії, вербалізувати своє ставлення до художніх явищ, добре розвиненою фантазією й уявою. Ці респонденти здатні імпровізувати, інтерпретувати, створювати власні композиції, реалізовувати музичні знання у практичній діяльності, використовувати різноманітні засобі музичної виразності; вони володіють комплексом автоматизованих дій (диригентсько-хорових, інструментальних), оригінально вирішують творчі завдання.

Середній рівень (35,6 %) продемонстрували студенті, художньо-творчі вміння яких не є системними, в них виявилися обмежена потреба у творчій діяльності та досягненнях, пасивність емоційних проявів, недостатньо розвинуті здатність до оцінних суджень та прагнення до творчої конкуренції, сумнів у необхідності набуття художньо-творчих умінь. Респонденти, віднесені до цього рівня, продемонстрували недостатньо розвинуті образне мислення, вміння аналізувати, порівнювати, обґрунтовувати, вербалізувати своє ставлення до художніх явищ; у них слабо розвинуті фантазія, уява; недостатньо сформована здатність імпровізувати, інтерпретувати, складати музику, обмежені здатність реалізувати музичні знання у різних видах практичної діяльності та здатність до художнього та комунікативного спілкування.

Студенти, що знаходяться на низькому рівні (57,2 %), виявили обмеженість емоційних проявів, непрагнення до одержання високої оцінки, нездатність до оцінних суджень, нерозуміння значущості набуття художньо-творчих умінь. Вони не вміють генерувати ідеї та образно мислити, аналізувати, використовувати аналогії. Респонденти цієї групи виявилися творчо пасивними, нездатними імпровізувати, інтерпретувати, складати музику, реалізувати музичні знання у практичної діяльності.

Результати констатувального експерименту дали змогу зробити висновок, що традиційна фахова підготовка майбутнього вчителя музики не забезпечує достатнього рівня сформованості художньо-творчих умінь і розвитку творчих якостей особистості студентів у процесі диригентсько-хорової підготовки та засвідчили необхідність спеціальної підготовки майбутніх вчителів до творчої диригентсько-хорової діяльності.

Формувальний експеримент був проведений згідно розробленої моделі поетапної підготовки студентів до самостійної диригентсько-хорової творчої діяльності, що реалізовувалася у організаційно-методичній системі формування художньо-творчих умінь.

Організаційно-методична система формування художньо-творчих умінь у різних формах диригентсько-хорової діяльності включає: принципи організації творчої роботи, педагогічні умови оптимізації навчального процесу, етапи формування художньо-творчих умінь, методи навчально-творчої діяльності. Принципи: особистісно зорієнтованого підходу до навчання, спонукання до творчого самовираження у диригентсько-хоровій діяльності, урізноманітнення форм і видів диригентсько-хорової роботи, емоційної насиченості виконавської діяльності, діалогової взаємодії та контекстного навчання майбутніх керівників дитячих хорів, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю студентів, співтворчості, урахування специфіки видів мистецтв та особливостей їхньої взаємодії. Педагогічні умови оптимізації навчального процесу: суб’єкт-суб’єктна взаємодія у художньому спілкуванні, самостійність і активність у творчій діяльності, створення сприятливої творчої атмосфери. Етапи формування художньо-творчих умінь: початковий, творчо-смисловий, творчо-синтезуючий. Методи навчально-творчої діяльності: творчих завдань, оцінно-художнього спілкування, колективного обговорення, дискусії, дидактичних ігор, емоційної драматургії, інсценізації, складання вербальних програм хорових творів, власної інтерпретації, “оббіленого тексту” партитури, порівняльних характеристик, багатозначних контекстів, порівняльно-зіставний, позиційної діяльності, проблемно-пошуковий.

Організаційні форми роботи зі студентами (спецкурс, педпрактика, учбові та позааудиторні заняття) використовувались для уточнення, збагачення й інтеграції знань з базових музично-педагогічних дисциплін та формування комплексу художньо-творчих умінь у диригентсько-хоровій діяльності. Формувальна дослідно-експериментальна робота, що проводилася поетапно, ґрунтувалася на дотриманні визначених педагогічних умов та апробації розроблених форм і методів творчо-пізнавальної роботі студентів.

Початковий етап підготовки був підпорядкований формуванню спрямованості особистості студента на систематичне освоєння нової інформації педагогічного і спеціально музичного характеру, оволодіння необхідним обсягом теоретичних понять і практичних умінь, що вводять майбутнього вчителя в процес творчого удосконалення. Програма дослідно-експериментальної роботи на першому етапі включала: 1) складання студентами творчих самохарактеристик, що відображають вихідний рівень їхньої здатності до художньо-творчої діяльності; 2) освоєння комплексу практичних завдань експериментальної методики з імпровізації та інтерпретації; 3) вивчення програми спецкурсу “Основи художньо-творчої діяльності педагога-хормейстера” (3-й семестр); 4) визначення зі студентами експериментальної групи перспективного плану творчої діяльності.

Провідними принципами роботи на даному етапі були: спонукання до творчого самовираження у диригентсько-хоровій діяльності, використання окремих творчих виражальних засобів, урізноманітнення форм і видів диригентсько-хорової роботи. Основними методами навчання були: проблемно-пошукові, комбінування творчих виражальних засобів, творчо-ігрові. Педагогічний результат цього етапу - формування потреби у художньо-творчій діяльності, оволодіння необхідним колом теоретичних знань, розвиток творчої індивідуальності студентів, формування початкового рівня оволодіння вміннями імпровізації та інтерпретації. Музичним матеріалом цього етапу були одно - двохголосні народні пісні, пісні для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, хорові авторські творі з супроводом.

Другий етап - творчо-смисловий – був спрямований на формування умінь осягнення виражально-смислових значень диригентсько-хорових творів, розвиток здатності до найбільш точного відтворення у власній творчості об’єктивно виражених музичних закономірностей і використання їх у виконавстві, подальший розвиток умінь імпровізації та інтерпретації. Програма дослідно-експериментальної роботи включала: 1) продовження вивчення програми спецкурсу “Основи художньо-творчої діяльності педагога-хормейстера” (4-й семестр); 2) формування системи особистіснозацікавленого ставлення студентів до творчої диригентсько-хорової діяльності; 3) формування комплексу художньо-творчих вмінь під час практичних занять з хором, індивідуальних занять з диригування та вокалу, літньої хорової практики.

Провідними на цьому етапі були принципи: емоційної насиченості виконавської діяльності, діалогової взаємодії та контекстного навчання майбутніх керівників дитячих хорів. Методи: порівняльно-зіставний, художнього спілкування, проблемно-пошукові, позиційної діяльності, емоційної драматургії, складання вербальних програм хорових творів, творчо-ігровий, інсценізації. Педагогічний результат другого етапу полягав у досягненні досить високого рівня сформованості художньо-творчих умінь (інтерпретації та імпровізації), розвитку цілісного уявлення про творчий процес.

Першочергового значення на цьому етапі набувало розуміння студентами змісту навчального матеріалу - літературного та безпосередньо музичного; поглиблене проникнення в його образно-емоційній стрій; використання в навчальній практиці продуктивних змістовних і творчо-ініціативних способів роботи над репертуаром. В процесі індивідуального навчання та у роботі хорового колективу розучувалися народні та авторські твори, які містили виражальні засоби, пов’язані з застосуванням сонористики, театрального мистецтва.

На третьому творчо-синтезуючому етапі, що передбачав активну участь студентів у виконавській та відтворювальній діяльності (складання музичних казок), узагальнювалась попередня підготовка майбутніх учителів музики, підвищувалась їх самостійність у вирішенні творчих завдань в умовах реального педагогічного процесу школи. Робота зі студентами спрямовувалась на формування комунікативно-творчого компоненту художньо-творчих умінь та здіснювалась у музично-хоровому театрі, створеному на базі експериментальної групи. Педагогічні завдання цього етапу полягали у формуванні досвіду усвідомлення себе як творчої особистості й вчителя; оволодінні новими творчими педагогічними технологіями; активній художньо-творчій, виконавській та відтворювальній діяльності. Принципами організації навчальної роботи були урізноманітнення форм і видів художньо-творчої роботи, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю студентів. Провідними методами навчання стали: створення власних інтерпретацій хорових творів, “оббілення тексту”, складання музичних казок, оцінка компетентних експертів. Педагогічний результат цього етапу полягав у досягненні готовності студентів до творчого самовдосконалення в процесі виконавської та педагогічної діяльності, високого рівня оволодіння вміннями імпровізації, інтерпретації та створення музики.

Вивчення різнопланового репертуару хорової музики було спрямовано на оволодіння студентами вміннями вербальної та виконавської інтерпретації; здатністю засобами музичної мови виявляти нові найбагатші можливості хорового звучання, використовувати можливості взаємозв’язку вокальної імпровізації з акторською і руховою імпровізацією, колективної взаємодії у виконанні.

Експериментальна перевірка отриманих даних проводилася поетапно. При перевірці сформованості художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики використовувався метод експертних оцінок. Аналіз отриманих результатів після останнього контрольного зрізу дозволив констатувати, що коефіцієнт прояву показників у кожного студента експериментальної групи істотно зріс. Динаміку змін рівнів сформованості художньо-творчих умінь студентів контрольної та експериментальної груп відображено в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка змін рівнів сформованості художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики (у %)

Рівні сформованості художньо-творчих умінь | Експериментальна група | Контрольна група

На початку експерименту | Наприкінці експерименту | На початку експерименту | Наприкінці експерименту

Високий | 4,9 | 26,1 | 7,1 | 15,5

Середній | 30,9 | 59,6 | 32,1 | 46,4

Низький | 64,2 | 13,3 | 60,8 | 38,1

Зіставлення результатів початкового і кінцевого зрізів в експериментальній групі дозволяє констатувати значне збільшення кількості студентів з високим рівнем сформованості художньо-творчих умінь (від 4,9% до 26,1%), збільшення показників середнього рівня за рахунок їх переходу із низького (від 30,9% до 59,6%) і досить вагоме зниження кількості студентів низького рівня (від 64,2% до 13,3%). Таки результати свідчать про ефективність запропонованої методики формування зазначеного феномену і дає підстави стверджувати про доцільність її використання у процесі фахової підготовки вчителів музики.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення проблеми формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики, що виявляється у необхідності обґрунтування та експериментальної перевірки методики формування досліджуваної якості у процесі диригентсько-хорової підготовки.

Результати проведеного дослідження свідчать про виконання поставлених завдань і надали можливість зробити такі висновки.

1. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу філософських, психолого-педагогічних і мистецькознавчих досліджень встановлено, що при всій багатогранності поглядів дослідники сходяться на визнанні необхідності, але недостатньості розвитку творчого потенціалу студентів для здійснення музично-педагогічної роботи в школі на рівні сучасних вимог. Якісно новий зміст педагогічної діяльності передбачає формування художньо-творчих умінь як провідного чинника творчої активності особистості в процесі диригентсько-хорової роботи. Володіння художньо-творчими уміннями, як інтегративна властивість особистості фахівця, визначає рівень його професіоналізму. Пошук оригінальних прийомів роботи, продуктивності у самостійній педагогічній діяльності, відмова від стереотипних наборів готових педагогічних рішень потребують віднайдення нових форм і методів фахової підготовки майбутніх вчителів музики.

2. Теоретичне осмислення проблеми дослідження дозволило визначити художньо-творчі уміння як властивість особистості володіти системою усвідомлених, цілеспрямованих, взаємопов’язаних розумових і практичних дій, які дозволяють успішно виконувати логічно-евристичні, комунікативно-творчі та художньо-виконавські функції в процесі диригентсько-хорової діяльності. Виділено три основних компоненти структури художньо-творчих умінь: логічний, евристичний та комунікативно-творчий. Логічний компонент художньо-творчих умінь зумовлюється асоціативною природою художньої творчості та передбачає розвиток асоціативного мислення, емоційно-ціннісного ставлення до художньо-творчої діяльності, прагнення до самовираження. Евристичний компонент характеризується ступенем освоєння виразно-смислових значень художньої інформації, мірою з’ясування особистістю змісту та смислу цієї інформації шляхом декодування семантичного значення музичної мови, розвиненістю фантазії, уяви, оригінальністю дій. Комунікативно-творчий компонент характеризується вмінням художнього та комунікативного спілкування, здатністю до творчо-виконавської діяльності.

3. Критеріальними характеристиками художньо-творчих умінь студентів у процесі диригентсько-хорової підготовки є змістові параметри визначених компонентів, а саме: емоційно-ціннісне ставлення до творчої діяльності; прагнення до самовираження; здатність генерувати ідеї; розвиненість фантазії, уяви, оригінальність дій; уміння художнього та комунікативного спілкування; здатність виконувати різні види імпровізацій; уміння музично та вербально інтерпретувати; здатність створювати музику; артистизм; здатність до самоаналізу. Відповідно до визначених компонентів та показників у студентів було зафіксовано три рівні сформованості художньо-творчих умінь: низький, середній, високий.

4. На основі теоретичного аналізу наукової літератури та узагальнення досвіду хормейстерської практики було визначено особливості формування вмінь імпровізації, інтерпретації та створення музики у студентів музичних факультетів у процесі диригентсько-хорової підготовки, які зумовлюються специфікою останньої і полягають у необхідності комплексного вирішення виконавських, виховних, комунікативних та режисерських завдань. Доведено, що оволодіння художньо-творчими вміннями є ефективним засобом розвитку творчої особистості фахівця й оптимальним шляхом удосконалення системи диригентсько-хорової підготовки спеціалістів у вищій школі.

5. Процес формування художньо-творчих умінь забезпечувався організаційно-методичною системою, спрямованою на оволодіння художньо-творчими вміннями та активізацію самостійної творчої роботи студентів у різних видах диригентсько-хорової діяльності. Ефективними у практичній роботі були принципи організації творчої роботи (особистісно зорієнтованого підходу до навчання, спонукання до творчого самовираження у диригентсько-хоровій діяльності, урізноманітнення форм і видів диригентсько-хорової роботи, емоційної насиченості виконавської діяльності, діалогової взаємодії та контекстного навчання майбутніх керівників дитячих хорів, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю студентів, співтворчості, урахування специфіки видів мистецтв та особливостей їхньої взаємодії); педагогічні умови оптимізації навчального процесу (суб’єкт-суб’єктна взаємодія у художньому спілкуванні, самостійність і активність у творчій діяльності, створення сприятливої творчої атмосфери); етапи формування художньо-творчих умінь (початковий, творчо-смисловий, творчо-синтезуючий); методи навчально-творчої діяльності (творчих завдань, оцінно-художнього спілкування, колективного обговорення, дискусії, дидактичних ігор, емоційної драматургії, інсценізації, складання вербальних програм хорових творів, власної інтерпретації, “оббіленого тексту” партитури, порівняльних характеристик, багатозначних контекстів, порівняльно-зіставний, позиційної діяльності, проблемно-пошуковий).

6. Експериментально доведено ефективність поетапного формування художньо-творчих умінь у такій послідовності: формування спрямованості особистості музиканта на систематичне освоєння нової інформації педагогічного і спеціально музичного характеру, оволодіння вихідним обсягом теоретичних положень щодо закономірностей і принципів художньо-творчої діяльності (I етап); формування основ творчого мислення, розвиток здатності до найбільш точного відтворення у власній творчій діяльності об’єктивно виражених музичних закономірностей і використання їх у виконавстві та педагогічній діяльності, формування вмінь імпровізації та інтерпретації (II етап); активна участь студентів у творчій, композиторській діяльності (складання музичних казок), роботі створеного на базі експериментальної групи музично-хорового театру, творче використання набутих умінь під час педагогічної практики (III етап).

7. Проведене експериментальне дослідження дало змогу переконатися у результативності запропонованої методики, виявити позитивну динаміку формування художньо-творчих умінь, максимально ефективно реалізувати концепцію розвитку творчої особистості у підготовці майбутнього вчителя музики до самостійної професійної діяльності.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого дослідження вимагають питання формування художньо-творчих умінь у інструментально-виконавському та музично-теоретичному аспектах, виявлення специфічних рис досліджуваного феномену у музично обдарованих студентів, дослідження впливу рівня сформованості художньо-творчих умінь на загальний творчо-естетичний розвиток особистості.

Основний положення дисертації відображено у таких публікаціях:

1. Шинтяпіна І.В.Формування художньо-естетичних інтересів в процесі художньо-творчої діяльності // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. наук. праць.-К.: “Педагогічна преса”.-2000.-Вип.1.Ч.1.-С.190-194.

2. Шинтяпіна І.В. Роль педагогічної імпровізації в процесі формування творчої особистості вчителя // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. наук. праць.- К.:“Педагогічна преса”.-2000.-Вип.2. Ч.2-С.248-253.

3. Шинтяпіна І.В. Роль вчителя у формуванні творчої особистості студентів // Наукові записки: Зб. наук. праць. - Київ: Вид. НПУ ім.М.П.Драгоманова. - 2001.- Вип.39. - С.188-194.

4. Шинтяпіна І.В. Педагогічна імпровізація як умова формування творчої особистості вчителя // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. - Логос: Вид. НПУ ім. М.П.Драгоманова. - 2001. - Вип. 13. - С.198-205.

5. Шинтяпіна І.В. Музична імпровізація як основний компонент у творчому розвитку особистості // Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. праць.-К.: Вид. НПУ ім. М.П. Драгоманова.-2001.-Вип.2.-С.208-217.

6. Шинтяпіна І.В. Художньо-творчі вміння як умова творчого самовираження // Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. праць. – К.: Вид. НПУ ім.М.П.Драгоманова. - 2002.- Вип. 3.- С. 33-37.

7. Шинтяпіна І.В. Роль вокально-хорових умінь у формуванні творчої особистості майбутнього вчителя музики // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. наук. праць.-К.:“Педагогічна преса”.-2002.-Вип.4.Ч.2.-С.251-256.

8. Шинтяпіна І.В. Роль художньо-творчих умінь у диригентській підготовці майбутніх учителів музики // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія.-Зб.ст.: Вип.6, Ч.2. - Ялта: РВВ КДГІ, - 2004.- С.235 - 239.

9. Шинтяпіна І.В. Програма спецкурсу “Основи художньо-творчої діяльності педагога-хормейстера”. - Ялта: РВВ КДГІ. - 2002.

10. Шинтяпіна І.В. Методичні рекомендації // “Організація імпровізаційно-творчої діяльності студентів у процесі роботи хорового колективу” - Ялта: РВВ КДГІ. - 2002.

11. Шинтяпіна І.В. Формування художньо-естетичних інтересів учнів загальноосвітніх шкіл // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми музично-естетичного виховання підростаючого покоління на сучасному етапі”.-Кіровоград: РВГІЦ КДПУ ім.В.Винниченка.-1999.-С.90-93.

12. Шинтяпіна І.В. Роль педагогічної імпровізації в процесі формування творчої особистості вчителя // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи”. - Ялта: КДГІ.-2000.-С.248-253.

13. Шинтяпіна І.В. Роль художньо-творчих умінь у підготовці фахівців-музикантів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “INTED-2003” - “Міжнародне співробітництво в галузі освіти”. - К.: “Педагогічна преса”. - 2003.- С.185-190.

14. Шинтяпіна І.В. Роль художньо-творчих умінь у професійній підготовці вчителя музики // Матеріали науково-практичної конференції “Професійна підготовка майбутнього спеціаліста: проблеми теорії та практики”. - Ялта: КДГІ.-2004.

Шинтяпіна И.В. Формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики у процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання музики і музичного виховання. - Національний державний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2005.

У дисертації досліджується проблема формування художньо-творчих умінь майбутніх вчителів музики у процесі диригентсько-хорової підготовки на музичних факультетах вищих педагогічних навчальних закладів. Інтерпретовано поняття “художньо-творчі уміння”, розкрито теоретичні аспекти процесу формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики, доведено залежність ефективності формування художньо-творчих умінь від доцільної організації навчально-педагогічної, художньо-пізнавальної та музично-виконавської діяльності, проаналізовано педагогічні проблеми та виявлено умови формування художньо-творчих умінь, визначено компоненти, критерії та рівні сформованості цих умінь, розроблено організаційно-методичну систему формування художньо-творчих умінь майбутніх вчителів музики у процесі диригентсько-хорової підготовки.

Ключові слова: творча особистість, художньо-творчі уміння, імпровізація, інтерпретація, створення музики, диригентсько-хорова діяльність.

Шинтяпина И.В. “Формирование художественно-творческих умений будущих учителей музыки в процессе дирижерско-хоровой подготовки” - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения музыке и музыкального воспитания. - Национальный государственный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Киев, 2005.

В диссертации исследуется проблема формирования художественно-творческих умений будущих учителей музыки в процессе дирижерско-хоровой подготовки на музыкальных факультетах педагогических вузов. Актуальность проблемы обусловлена общим гуманистическим направлением современного образования, нацеленного на формирование творческой личности учителя музыки.

В работе осуществлен анализ научной литературы по исследуемой проблеме; раскрыты теоретические аспекты процесса формирования художественно-творческих умений будущих учителей музыки; определена зависимость эффективности формирования художественно-творческих умений от специально организованной учебно-педагогической, художественно-познавательной и музыкально-исполнительской деятельности; выявлены условия формирования художественно-творческих умений; проанализированы особенности формирования художественно-творческих умений в дирижерско-хоровой деятельности. Интерпретировано понятие “художественно-творческие умения” как способность личности владеть системой осознанных, целенаправленных, взаимосвязанных мыслительных и практических действий, которые позволяют успешно выполнять логично-эвристические, коммуникативно-творческие и художественно-исполнительские функции в процессе дирижерско-хоровой деятельности.

Соответственно, в структуре художественно-творческих умений выделено три основных компонента: логический, эвристический, коммуникативно-творческий. Логический компонент обусловливается ассоциативной природой художественного творчества и предполагает развитие ассоциативного мышления, эмоционально-ценностного отношения к художественно-творческой деятельности, стремление к самовыражению. Эвристический компонент характеризуется степенью освоения выразительно-смысловых значений художественной информации, уяснения личностного