СУМСЬКИЙ національний аграрний УНІВЕРСИТЕТ

Сизонова Ірина Василівна

УДК 631.1:620.91

Організаційно-економічні основи

енергозбереження в сільському господарстві

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник : | кандидат економічних наук, доцент

Пилипенко В’ячеслав Валентинович,

Сумський національний аграрний університет,

доцент кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти : | доктор економічних наук, професор

Мороз Олег Васильович,

Вінницький національний технічний університет,

завідувач кафедрою менеджменту та

моделювання в економіці

кандидат економічних наук, професор

Шиян Віктор Йосипович

Харківський національний аграрний університет,

завідувач кафедрою економіки

сільського господарства

Провідна установа : | Державний агроекологічний університет, м.Житомир, Міністерства аграрної політики України, кафедра аграрного менеджменту

Захист дисертації відбудеться “15” квітня 2005 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова 160, зал засідань вченої ради (ауд. 329 гол. корп.).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова 160

Автореферат розісланий “___” березня 2005 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

д.е.н., професор Є.В.Мішенін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прогрес цивілізації, економічний розвиток країн та добробут кожної людини досягаються лише за зростання в абсолютних і відносних одиницях обсягу додаткової вартості, у створенні якої використано, трансформовано та інтегровано енергію, матерію та інформацію. Вочевидь, що чим більше витрат енергії, матерії та інформації необхідно для створення одиниці додаткової вартості, тим менше предметів та послуг може отримати суспільство.

На сьогодні споживання традиційних для нашої епохи енергоносіїв досягло таких гігантських планетарних масштабів, що з одного боку загрожує повним їх вичерпанням, а з іншого – деградацією довкілля, ноосфери через те, що потоки шкідливих викидів при генеруванні корисної енергії настільки потужні, що природа вже не може їх знешкодити, а тому вони накопичуються, знищуючи усе живе. Велика низка екологічних катаклізмів, що сталися в останньому десятиріччі, породила в суспільстві думку, що необхідно обмежити та скоротити споживання енергії, енергоносіїв, тобто відмовитися від прогресу. Реалії розвитку засвідчують, що здійснити це не можливо. Один з виходів з цієї ситуації лежить в площині більш раціонального використання добутої енергії та енергоресурсів.

Вся господарська діяльність людини є сукупністю процесів трансформації різноманітних енергетичних потоків з метою створення матеріальних ресурсів доцільної кількості і якості. Проте лише одна сфера цієї діяльності не лише трансформує, а й продукує енергію – це сільське господарство. Всі етапи виробництва сільськогосподарської продукції пов’язані із споживанням енергоресурсів, проблема раціонального використання яких на сьогоднішній день є однією з найактуальніших як в Україні, так і в світі.

Дослідженню проблеми ефективності використання енергії та її джерел при виробництві сільськогосподарської продукції, їх мінімізації та енергозбереження присвячені праці М.Адамовича, М.Блажека, Г.А.Булаткина, В.Вержанского, В.В.Гришка, П.І.Іваненка, В.В.Ковриги, В.В.Ларионова, О.К.Медведовського, О.В.Мороза, Ю.Ф.Наумова, Ю.Ф.Новикова, В.І.Перебийніса, В.М.Рабштини, І.І.Свентицького, З.Л.Северенчук, А.А.Созинова, А.В.Усенка, В.Й.Шияна та ін. вітчизняних і зарубіжних науковців. Проте в більшості випадків до уваги беруться окремі види енергоресурсів (паливо-енергетичні, антропогенні, непоновлюваної енергії і т.д.), хоча всі фактори виробництва, що забезпечують можливість функціонування аграрної сфери є носіями енергії. А тому постає необхідність розробки та впровадження у виробництво заходів спрямованих на стимулювання ефективного використання та заощадження всіх без винятку енергоносіїв в сільськогосподарському виробництві.

Відтак, дослідження проблеми енергозбереження у тісному взаємозв’язку з проблемами сільського господарства є актуальним і продиктованим сьогоденням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки даної роботи було використано при виконанні науково-дослідних тем Сумського національного аграрного університету: “Реформування організаційно-економічного механізму АПК на принципах сталого розвитку” (№ держ. реєстр. 0101U004505, 2001-2002 р.р.) і “Формування ринково орієнтованих механізмів регулювання соціально-економічного розвитку” (№ держ. реєстр. 0101U004506, 2001 – 2003 р.р.)

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування організаційно-економічних заходів, спрямованих на підвищення економічної ефективності використання енергоресурсів та стимулювання енергозбереження в сільському господарстві.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

- визначити фактори, що лежать в основі формування напрямів державної політики енергозбереження в сільському господарстві;

- розглянути теоретичні основи формування енергетичної підсистеми агропромислового комплексу та чинники, що визначають специфіку використання енергоресурсів в аграрній сфері;

- розробити методологічні основи техніко-економічного виміру сукупної енергії, що притаманна економічній системі;

- обґрунтувати та розробити систему показників оцінки наявних енергоресурсів сільськогосподарських підприємств та ефективності їх використання;

- сформулювати принципи визначення оптимального обсягу виробництва продукції при наявній комбінації енергоресурсів, що забезпечать конкурентоспроможність продукції;

- обґрунтувати основні напрями енергозбереження в аграрній сфері та підвищення ефективності використання енергоресурсів в сільськогосподарських підприємствах.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес використання та заощадження енергії та її носіїв в діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних проблем, пов’язаних з вдосконаленням процесів використання та заощадження енергоресурсів в аграрній сфері.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи стали загальнотеоретичні методи наукового пізнання економічних процесів, зокрема діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення економічної теорії, економіки сільського господарства і АПК, праці зарубіжних та вітчизняних науковців з проблем теорії і практики використання енергії та її заощадження в процесі функціонування економічних систем, в т.ч. сільськогосподарських підприємств.

В процесі дослідження використано такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз стану забезпечення господарств енергоносіями та рівня енергоефективності їх функціонування), монографічний (поглиблене вивчення ролі енергії в функціонуванні людського суспільства та діяльності сільськогосподарських підприємств, існуючих підходів до оцінки ефективності функціонування економічних суб’єктів), експериментальний (розробка системи показників виміру енергетичного потенціалу економічних систем і сільськогосподарських підприємств, зокрема, та пропозицій щодо вдосконалення енергозбереження та ефективності використання енергоносіїв в аграрній сфері), графічний (для наочного відображення динаміки показників та побудови різних схем) та ін.

Статистичну та інформаційну фактологічну основу дисертації склали нормативно-правові акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, первинні матеріали діяльності сільськогосподарських підприємств.

Наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань енергетичної ефективності функціонування аграрної сфери послужили дисертанту джерелом інформації та аналізу і були використані при написанні роботи, що реферується.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних основ стимулювання енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів в сільському господарстві відповідно до соціально орієнтованих умов господарювання.

Основні положення наукової новизни результатів дослідження полягають в наступному:

- сформована сукупність факторів, які є основними при формуванні ефективної політики енергозбереження в сільському господарстві в транзитивній економіці;

- дістали подальший розвиток теоретичні положення формування енергетичної підсистеми агропромислового комплексу як системи взаємопов’язаних джерел трансформації енергії;

- в рамках розробки методологічних основ виміру сукупної енергії, притаманної економічній системі, запропоновано в якості об’єкта аналізу використання та збереження енергії в економічних системах використовувати поняття “енергетичний потенціал” як узагальнюючий показник сумарної кількості потенційної енергії, що притаманна певній економічній системі, носіями якої виступають природні, людські та матеріальні ресурси, а також розроблено класифікацію видів енергетичного потенціалу за різними ознаками та сформульовано основні принципи побудови системи показників виміру та оцінки ефективності його використання;

- уточнено поняття “енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств”, визначено його складові, структуру і особливості, а також чинники, що впливають на величину та ефективність використання даної економічної категорії і розроблено систему показників для оцінки величини енергетичного потенціалу підприємств аграрної сфери та рівня енергоефективності їх функціонування на базі існуючої методики енергетичного аналізу;

- обґрунтовані принципи визначення оптимального обсягу випуску продукції та комбінації енергоносіїв, що забезпечують такий випуск з позиції конкурентоспроможності продукції;

- дістали подальшого розвитку концепція енергетичного менеджменту як одного з інструментів регулювання процесу енергозбереження в аграрній сфері, в рамках якої сформовано теоретичні і методичні основи для впровадження даної економічної категорії в практику суб’єктів господарювання та принципи податкового стимулювання раціонального використання енергоресурсів та енергозаощадження в аграрній сфері економіки України через податки, енергосанкції та податкове дотування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці організаційно-економічних основ стимулювання енергозбереження в сільському господарстві та підвищення ефективності використання енергоресурсів, направлених на виконання Комплексної державної програми з енергозбереження на період 1996 – 2010 р.р., затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 05.02.1997 р. № 148.

Матеріали та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при науковому обґрунтуванні і розробці програм енергозбереження різного ієрархічного рівня, а окремі положення можна застосувати при підготовці законодавчих та нормативних актів, які регулюють економічні відносини в аграрній сфері.

Результати дослідження (теоретичні, методичні та практичні розробки автора) використані в практичній діяльності Головного управління сільського господарства і продовольства Сумської області, (довідка від 04.10.2004 р. № 01/1986), Управлінням сільського господарства і продовольства Сумської районної державної адміністрації (довідка від 21.09.2004 р. № 1540/09), дирекцією ТОВ АФ “Владана” (довідка від 16.09.2004 р. № 361).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Сумського національного аграрного університету при викладенні наступних дисциплін: економіка сільського господарства і АПК, економічний аналіз діяльності підприємств, основи менеджменту (акт від 11.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю є результатом самостійного наукового дослідження. Опубліковані за результатами роботи наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, отримані особисто здобувачем наукового ступеня. Вони відображають конкретний особистий внесок дисертанта у розвиток аграрної науки.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 5 - 6 грудня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, 13 - 16 травня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, 10 - 11 червня 2004 р.); 11ій Міжнародній науково-методичній конференції “Технологии ХХI века” (м. Алушта, 6 - 12 вересня 2004 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2 - 3 грудня 2004 р.); Науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету (2001 – 2004 р.р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 статей у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій (з них 9 – у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 3,76 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 199 сторінок, у тому числі 158 стор. основного тексту. Робота містить 24 таблиці та 28 рисунків. Список використаних джерел (175 найменувань) займає 16 сторінок, 15 додатків розміщені на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ Роботи

У першому розділі “Теоретичні основи збереження та використання енергії” викладено теоретичні основи виникнення та загострення у світі в ході еволюційного та революційного розвитку людського суспільства протягом останніх століть проблеми раціонального та найбільш ефективного використання енергії, її заощадження та збереження.

Поступальний розвиток людського суспільства, перехід від простих форм устрою до більш складних, розвиток науки та технологій супроводжується зміною людських цінностей та потреб, зростанням можливостей та бажань, що все частіше стикаються з дією одного з найголовніших законів природи та економіки – закону обмеженості ресурсів або закону відносної рідкісності ресурсів, в тому числі і енергетичних.

В роботі відзначено: використання для виробництва енергії переважно викопного органічного палива має наслідком збільшення викидів шкідливих речовин та парникових газів, що може привести до катастроф екосистем нашої планети. Надходження зростаючих за кількістю токсикантів не тільки збільшує нестійкість екосистем, а й зумовлює зростання захворюваності населення, рослинного та тваринного світу. Відтак, найважливішим напрямом, розвиток якого здатний стримувати зростаюче забруднення навколишнього середовища відходами енергетики та сприяти вирішенню проблеми дефіциту енергоресурсів, є енергозбереження.

Вперше необхідність енергозбереження, як однієї з умов існування сучасної цивілізації, країни Заходу усвідомили з початком першої енергетичної кризи в 1972 році. На сьогодні важливість енергозбереження підтверджується статусом державної політики всіх високорозвинених країнах світу. Україна є однією з енергодефіцитних країн, які можуть задовольнити свої потреби в паливо-енергетичних ресурсах за рахунок власного видобутку менш ніж на 50%. В той же час, ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів в нашій країні дуже низька, а енергоємність валового внутрішнього продукту в три-п’ять разів вища, ніж в розвинених країнах світу.

Проведений автором аналіз законодавчої бази з питань регулювання процесу енергозбереження в Україні, дозволяє констатувати, що проблемі енергозбереження в нашій країні приділяється певна увага з боку держави, однак вагомих позитивних змін, не дивлячись на цілу низку прийнятих останнім часом нормативно-правових актів, у вирішенні даного питання не спостерігається. Особливо гостро вона стоїть в АПК і сільському господарстві зокрема, оскільки воно є не лише споживачем енергії (як інші галузі економіки), а й її генератором.

Агропромисловий комплекс автор розглядає як систему взаємопов’язаних елементів трансформації, споживання, передачі, надання та створення енергії, результатом взаємодії яких є створення валового енергетичного продукту АПК (рис.1).

Основними факторами, що визначають ефективність формування політики енергозбереження в економіці в цілому, і сільському господарстві зокрема, автором визначені: наявність паливно-енергетичних ресурсів, їх обсяги та доступність для використання; вартість палива та економічна доцільність використання того чи іншого виду енергоресурсів; вартість технологій, які використовуються для генерування енергії; конкуренція між різними виробниками енергоресурсів; екологічні вимоги, які держава та суспільство висуває виробникам та споживачам енергоресурсів; реалізація політики енерго- та ресурсозбереження; вимоги забезпечення енергетичної безпеки економіки держави.

Рис.1. Модель енергетичної підсистеми АПК

Другий розділ “Методологічні засади оцінки ефективності використання та збереження енергії в сільському господарстві” присвячено обґрунтуванню концепції енергетичного потенціалу як найбільш доцільному об’єкту аналізу ефективності використання енергоресурсів в процесі функціонування економічних систем, в тому числі і сільськогосподарських підприємств, аналізу динаміки величини енергетичного потенціалу підприємств аграрної сфери протягом 1990-2003 р.р. та рівня ефективності його використання.

Будь-яке виробництво продукції (товарів та послуг) по суті є процесом споживання енергії з метою відтворення її носіїв. Практично всі складові виробничого потенціалу підприємства є носіями енергії, що використовується у виробничому процесі, а тому, на думку автора, в контексті глобальної проблеми раціонального використання та збереження енергії постає об’єктивна необхідність поряд з існуючими в науковій літературі та функціонуючими в практиці господарюючих суб’єктів поняттями виробничого, економічного, народногосподарського, кадрового потенціалу і т.д. розглядати як окрему економічну категорію енергетичний потенціал.

Будь-яка економічна система (світова, окремої країни, економічного регіону чи території, галузі, підприємства і т.д.) характеризується наявністю притаманних їй і визначених правом власності чи оренди ресурсів, найбільш важливими серед яких є людські, природні та матеріальні. Кожний з перерахованих факторів є носієм енергії, а тому під енергетичним потенціалом економічної системи, на думку автора, слід розуміти сумарну кількість фактичної та потенційної енергії людських, природних та матеріальних ресурсів даної економічної системи. За різними ознаками в дисертаційній роботі автором було виділено і дано визначення різних видів енергетичного потенціалу та розроблено їх класифікацію (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація видів енергетичного потенціалу

Для оцінки величини та ефективності використання енергетичного потенціалу в економічних системах різних ієрархічних рівнів дисертант вбачає за необхідне розробити в найближчій перспективі цілісну та науково обґрунтовану систему показників, яка б відповідала таким принципам її побудови як точність, достовірність, системність, зрозумілість, доступність, прогнозованість, об’єктивність та повнота аналізу.

Основними серед показників оцінки використання енергетичного потенціалу економічної системи, вважає автор, мають стати коефіцієнти ефективності енергетичного потенціалу та енергоємності економічної системи. Для їх розрахунку запропоновано наступні формули:

, (1) , (2)

де К еф.е.п. – коефіцієнт ефективності енергетичного потенціалу,

ВР(ВП) ек.с. - виробничий результат (валова продукція) економічної

системи, МДж (ккал);

ЕП ек.с. – енергетичний потенціал економічної системи, МДж (ккал);

К ен .ємн. – коефіцієнт енергоємності економічної системи.

Дані коефіцієнти дозволять порівнювати між собою економічні системи одного рівня ієрархії з точки зору раціонального та ефективного використання енергетичного потенціалу як інтегрального (узагальнюючого) показника наявних для даної економічної системи носіїв енергії, тобто людських, матеріальних та природних ресурсів, що в свою чергу надасть можливість в перспективі запозичувати та обмінюватись ресурсо-, а отже і енергозберігаючими технологіями.

В якості інструменту контролю використання енергетичного потенціалу економічної системи, на думку автора, має використовуватися енергоаудит.

Оскільки, з об’єктивних причин, в сільськогосподарському виробництві не можливо зменшити кількість енергії природних ресурсів (сонця та ґрунту) необхідної для отримання продукції його основних галузей (рослинництва і тваринництва) та, враховуючи складність виміру величини її надходження до агросистем окремого підприємства протягом певного часового проміжку, з позиції використання для вирішення проблеми енергозбереження та раціонального і найбільш ефективного використання наявних ресурсів аграрного підприємства, енергетичний потенціал сільськогосподарського підприємства, вважає автор, слід трактувати як сумарну кількість енергії, носіями якої виступають людські та матеріальні ресурси (суму енергетичного потенціалу людських ресурсів (кадровий енергопотенціал) та енергетичного потенціалу матеріальних ресурсів (матеріально-технічний енергопотенціал) даного підприємства).

Аналіз взаємозв’язків та взаємодії складових енергетичного потенціалу сільськогосподарського підприємства дозволив виділити цілий ряд притаманних йому особливостей: гнучкість, цілісність, складність, взаємозамінність та альтернативність складових, їх взаємозв’язок та взаємодія, можливість розвитку, мобільність, динамічність.

Для оцінки величини енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств автор дисертаційного дослідження пропонує скористатися методологічною базою енергетичного аналізу. Оскільки фізичний обсяг величини енергетичного потенціалу сільськогосподарського підприємства залежить від двох параметрів – розміру енергетичного потенціалу людських ресурсів та розміру енергетичного потенціалу матеріальних ресурсів, функціональна залежність між даними величинами визначається наступним чином:

, де (3)

ЕП с/г – енергетичний потенціал сільськогосподарського підприємства,

ЕП л.р. - енергетичний потенціал людських ресурсів господарства,

ЕП м.р.- енергетичний потенціал матеріальних ресурсів господарства.

Величину енергетичного потенціалу господарства запропоновано розрахувати як суму його складових, визначених шляхом переводу їх фізичних обсягів в енергетичні за допомогою енергетичних еквівалентів.

У зв’язку із значною мобільністю та динамічністю складових енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств його розміри та показники рівня використання можна розрахувати лише на конкретну дату чи за певний період (рік, квартал, місяць, тиждень чи день). Періодичність оцінки може бути визначена як керівництвом підприємства (відповідно до прийнятої енергозберігаючої політики чи програми господарства), так і законодавчо (згідно державної чи регіональної політики енерго- та ресурсозбереження).

Для оцінки рівня та аналізу ефективності використання енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств та його окремих складових автор пропонує використовувати натурально–енергетичний метод, тобто такий, що поєднує показники виражені як в натуральних одиницях виміру, так і в енергетичних.

В роботі доведено, що величина енергетичного потенціалу сільсько-господарських підприємств та ефективність його використання залежить від цілого ряду факторів, найбільш впливовими серед яких, на думку автора, є грошово-кредитна система, система оподаткування, ціновий механізм, можливості та характеристики людських і матеріальних ресурсів підприємства, організаційно-економічні параметри та система управління підприємства (рис. 3).

Рис.3. Фактори, що визначають величину та ефективність використання енергетичного потенціалу сільськогосподарського підприємства

Проведений аналіз динаміки основних складових енергетичного потенціалу та ефективності його використання дозволив дисертанту зробити висновок про скорочення фізичної величини та рівня ефективності використання енергопотенціалу в сільськогосподарських підприємствах України протягом 1990 – 2003 р.р. та визначити причиною цих змін не лише кризу вітчизняної економічної системи, орієнтацію на ефективність функціонування ринкових механізмів без втручання держави в діяльність економічних суб’єктів і, як наслідок, невиважену державну політику щодо аграрного сектору, диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію і т.д. Коріння даної проблеми, на думку автора роботи, сягає значно глибше – в часи колишнього Радянського Союзу, коли проблемі збереження енергії (і в сільському господарстві зокрема) не приділялося належної уваги, оскільки нестача енергоносіїв в одній республіці досить легко ліквідувалася за рахунок іншої.

В третьому розділі “Вдосконалення використання та збереження енергії в сільському господарстві” - обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення процесу енергозбереження в сільському господарстві.

В процесі дисертаційного дослідження на основі аналізу досвіду розвитку економіки України та розвинених країн світу доведено необхідність державного регулювання економічних процесів в суспільстві. Серед напрямків державної економічної політики щодо вирішення проблеми енергозбереження в нашій країні, і сільському господарстві зокрема, основними автор вбачає наступні:

- фінансова підтримка ресурсо- і енергозберігаючих розробок та заходів шляхом повного або часткового покриття витрат на їх впровадження;

- пільгове кредитування та оподаткування ресурсо- і енергозберігаючого виробництва та проектів;

- фінансування наукових досліджень з ресурсо- і енергозбереження;

- постійна пропаганда результатів науково-дослідних робіт в сфері ресурсо- і енергозберігаючого виробництва.

В якості критеріїв визначення можливості надання податкових пільг підприємствам при використанні енергозберігаючих технологій автор пропонує використовувати коефіцієнт енергетичної ефективності та енергетичну ціну (енергоємність) виробленої продукції.

Чим менше значення енергетичної ціни одиниці виробленої продукції і більше коефіцієнта енергетичної ефективності, тим більше використовувана технологія виробництва наближається до ресурсо- і енергозберігаючої.

Для розрахунку величини податку на прибуток підприємства (розмір саме цього податку згідно діючого законодавства запропоновано зменшувати при використанні чи виробництві підприємством енергозберігаючого обладнання чи технології) пропонується використовувати наступну формулу:

, де (4)

ППЕ – розмір податку на прибуток підприємства після коригування на енергетичну ціну виробленої продукції, грн.;

ПП – розмір податку на прибуток підприємства без врахування пільг, грн.;

ЕЦ – коефіцієнт енергетичної ціни одиниці виробленої продукції.

Проведений в дисертаційній роботі енергетичний аналіз функціонування господарств Сумського району Сумської області (табл. 1, рис. 4) дозволив автору зробити висновки про те, що використання підприємством енергозберігаючих технологій матиме наслідком зменшення розміру податку на прибуток пропорційно величині енергетичної ціни виробленої продукції, що в свою чергу позитивно вплине на розмір чистого прибутку підприємства, а від так, і на його подальші можливості розвитку.

Таблиця 1

Результати енергетичного аналізу функціонування сільськогосподарських підприємств в 2003 році

Показники | Господарства

ТОВ АФ “Владана” | ТОВ АФ “Косівщинська” | ВАТ “Суми Агрохім”

Сукупна енергетична цінність виробленої продукції, млн. МДж, в тому числі: | 119,19 | 239,12 | 26,28

рослинництво63,61 | 140,85 | 17,71

тваринництво55,58 | 98,27 | 8,57

Сукупні витрати енергії на виробництво, млн. МДж, в тому числі:114,69 | 243,20 | 109,89

матеріальні   

насіння4,11 | 8,27 | 2,49

корма | 27,86 | 75,02 | 15,12

добрива | 7,12 | 13,56 | 5,75

паливо | 5,39 | 6,78 | 4,39

електроенергія | 2,04 | 7,84 | 1,02

механізми | 52,37 | 97,22 | 72,91

споруди | 1,76 | 11,38 | 1,99

Всього100,65 | 220,07 | 103,67

праця | 14,04 | 23,13 | 6,22

ЕЦ – енергетична ціна (енергоємність) одиниці виробленої продукції | 0,96 | 1,02 | 4,18

КЕЕ - коефіцієнт енергетичної ефективності | 1,04 | 0,98 | 0,24

Сьогодні, на основі проведених досліджень, вченими в науковій літературі наводяться дані щодо оптимальної величини енерговитрат при виробництві сільськогосподарської продукції. І хоча ці показники дещо різняться, однак можливість їх підрахунку, на думку автора, може в перспективі забезпечити використання в якості ще одного інструменту стимулювання ощадливого використання наявного енергопотенціалу сільськогосподарськими підприємствами енергосанкцій – законодавчо встановлених відрахувань з прибутку відповідно до коефіцієнта перевищення фактичних енерговитрат щодо нормативних (формула 5), які вилучаються щорічно до державного бюджету по закінченню календарного року.

, де (5)

Ен. санкц. – розмір енергосанкції для даного підприємства, грн.;

Пр. – річний прибуток господарства, грн.;

К Ен.Вт – коефіцієнт перевищення фактичних енерговитрат нормативних, розрахований як співвідношення вказаних величин.

В разі економії енергоресурсів у виробничому процесі (К Ен.Вт < 1) відповідно відсотку їх заощадження автор вважає за потрібне для сільськогосподарських підприємств введення державного дотування податків (скорочення загального розміру нарахованих податків пропорційно відсотку енегозаощадження).

Рис. 4. Розмір податку на прибуток підприємств до і після коригування (ТОВ АФ “Владана”)

У роботі зазначено, що використання певних енергоресурсів при виробництві продукції сільськогосподарськими підприємствами є результатом вибору між декількома варіантами енергоспоживання. Оскільки енергетичний потенціал сільськогосподарських підприємств є основою для виробництва продукції, що також є носієм енергії, при визначенні обсягу продукції, який забезпечить мінімізацію споживання складових енергопотенціалу господарства при максимізації економічної та енергоефективності виробництва доцільно в якості головних критеріїв брати до уваги граничну енергоцінність продукції та граничні енерговитрати на її виробництво.

Оптимальним з позиції енергозбереження та енергетичної, а відтак, і економічної ефективності виробництва для господарства, на думку автора, буде обсяг продукції, при якому граничні витрати енергоресурсів на його виробництво дорівнюють граничній енергоцінності виробленої продукції, це означає, що у виробничому процесі збільшення енерговитрат є виправданим до тих пір, поки вони не перевищать величину енергоцінності продукції отриманої від їх використання, що забезпечить конкурентоспроможність продукції підприємства.

Для управління енергетичним потенціалом підприємств, в т.ч. сільсько-господарських, в роботі запропоновано використати енергетичний менеджмент, під яким, на думку автора, слід розуміти сукупність добровільних, ініціативних та результативних дій економічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію з максимально можливою ефективністю їх власних програм, проектів та цілей в сфері використання та збереження енергії і її носіїв у виробничому процесі.

Аналіз ефективності впровадження управлінських рішень з питань енергозбереження та підвищення рівня використання енергетичного потенціалу сільськогосподарського підприємства пропонуємо проводити за допомогою бальної оцінки через порівняння планового чи нормативного рівня енерговитрат того чи іншого виду ресурсу, скоригованого на рівень досягнення фактичного виробничого результату, з фактичною величиною енерговитрат (для аналізу ефективності використання складових енергетичного потенціалу сільськогосподарського підприємства при виконанні окремих технологічних операцій) та інтегрального показника енергетичної ефективності використання ресурсів у виробничому процесі (для аналізу ефективності використання енергетичного потенціалу господарства і його складових при виробництві певного виду продукції) (формула 6).

, де (6)

Б еф.р. - бал енергетичної ефективності використання ресурсів;

Вm пл.1 , Вm пл.2.... Вm пл.і . - витрати ресурсів планові, Дж (ккал);

Вm ф 1 ,Вm ф 2 ... Вm ф і - витрати ресурсів фактичні, Дж (ккал);

Р ф. - виробничий результат від використання даного набору ресурсів фактичний, Дж чи ккал ;

Р пл. - виробничий результат від використання даного набору ресурсів плановий, Дж чи ккал.

Проведені дисертантом розрахунки свідчать про те, що величина бального показника енергетичної ефективності використання ресурсу може набувати значень більших чи менших за одиницю або ж дорівнювати їй, в залежності від величини відхилення фактичних витрат та виробничих результатів від планових (табл. 2).

Таблиця 2

Порогові значення відхилень та оцінка ефективності енергозбереження за балом енергетичної ефективності використання ресурсу

Параметри коефіцієнта бальної оцінки | Порогові значення відхилень, % | Оцінка енерго-збереження

витрати | результати

1,2 | -25*

-10 | +10**

+20 | “відмінно”

1,1 | -25

+5 | -10

+20 | “добре”

1,0 | -25

+25 | -20

+20 | “задовільно”

0,9 | -25

+25 | -30

0 | “незадовільно”

* - для витрат: “-“ – економія витрат ресурсів; “+” – перевищення планових витрат;

** - для результатів: “-“ – недоотримання запланованого результату; “+”отримано понад план.

На основі отриманих значень балу енергетичної ефективності використання ресурсу чи інтегрального показника використання енергоресурсів у виробничому процесі, автор вбачає за можливе розробку та прийняття відповідних управлінських рішень з питань ефективності використання енергетичного потенціалу, його окремих складових, технологій виробництва, окремих виробничих процесів та галузей чи функціонування усього виробництва в сільськогосподарському підприємстві з позиції енерго- та ресурсозбереження (рис. 5). Управлінські рішення при цьому можуть носити як поточний чи оперативний характер, так і стратегічний (від одного до двох років). Для розробки ж довгострокових програм з енергозбереження (до п’яти років) та аналізу ефективності використання енергетичного потенціалу в цілому по сільськогосподарському підприємству визнано за доцільне користуватися системою показників енергетичного аналізу. При чому, логічною основою для розробки довгострокових програм з енергозбереження чи енергетичної політики підприємства повинні стати управлінські рішення, що базуються на підставі аналізу фактичних даних щодо енергоспоживання у виробництві.

Рис. 5. Схема алгоритму прийняття управлінського рішення за результатами отриманого значення балу енергетичної ефективності використання ресурсів

В дисертаційній роботі підкреслюється, що процес енергетичного менеджменту не є простим та одноразовим і складається з декількох етапів. Проте, його запровадження на підприємствах, в т.ч. і сільськогосподарських, буде мати для останніх ряд позитивних наслідків чи так званих вигод: вдосконалення технологічних та виробничих процесів з позиції економії енергоресурсів та підвищення рівня ефективності їх використання (технологічні вигоди); підвищення конкурентноздатність підприємства і ефективності його діяльності в цілому; полегшення виконання норм чинного законодавства з енергозбереження (виробничі вигоди); збільшення прибутків підприємства (фінансові вигоди).

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і обґрунтовано нове вирішення проблеми енергозбереження в сільському господарстві, що виявляється в розробці організаційно-економічних основ стимулювання найбільш раціонального та ефективного використання носіїв енергії в аграрній сфері на основі запровадження концепції енергетичного потенціалу.

Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. На основі аналізу еволюції проблеми енергозбереження в країнах світу головними факторами, які формують основні напрями політики енергозбереження в будь-якій країні, визначено: наявність паливно-енергетичних ресурсів, їх обсяги та доступність для використання; вартість палива та економічна доцільність використання того чи іншого виду енергоресурсів; вартість технологій, які використовуються для генерування енергії; конкуренція між різними виробниками енергоресурсів; екологічні вимоги, які держава та суспільство висуває виробникам та споживачам енергоресурсів; реалізація політики енерго- та ресурсозбереження; вимоги забезпечення енергетичної безпеки економіки держави. Ці фактори є визначальними і при формуванні ефективної політики енергозбереження в аграрному секторі економіки.

2. Набула подальшого розвитку модель енергетичної підсистеми агропромислового комплексу, в контексті якої АПК пропонується розглядати як деяку енергетичну систему, всі складові якої пов’язані з процесами трансформації енергії. Відтак, одним з головних завдань аграрної науки визначено пошук методів та засобів зменшення витрат енергії при виробництві продовольчої продукції з урахуванням особливостей сільського господарства як споживача та виробника енергії.

3. З метою найбільш об’єктивного та повного обліку всіх без винятку енергоресурсів, що притаманні певній економічній системі, та рівня їх використання в роботі запропоновано використовувати в економічній теорії та практиці господарюючих суб’єктів поняття “енергетичний потенціал”, яке трактується як сумарна кількість потенційної енергії, носіями якої виступають людські, природні та матеріальні ресурси певної економічної системи.

Для оцінки величини та ефективності використання енергетичного потенціалу запропоновано використовувати коефіцієнт ефективності енергетичного потенціалу та коефіцієнт енергетичної ємності економічної системи.

4. Уточнено визначення економічної сутності поняття “енергетичний потенціал сільськогосподарського підприємства”, який розглядається як сумарна кількість енергії, носіями якої виступають людські та матеріальні ресурси чи суму енергетичного потенціалу людських ресурсів (кадровий енергопотенціал) та енергетичного потенціалу матеріальних ресурсів (матеріально-технічний енергопотенціал) даного підприємства.

В роботі доводиться, що величина енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств залежить від цілого ряду факторів, найбільш впливовими серед яких виступають грошово-кредитна система, система оподаткування, ціновий механізм, можливості та характеристики людських і матеріальних ресурсів підприємства, організаційно-економічні параметри та система управління підприємства, а також виділено ряд особливостей даної економічної категорії (гнучкість, цілісність, складність, взаємозамінність та альтернативність складових, їх взаємозв’язок та взаємодія, можливість розвитку, мобільність, динамічність).

Для оцінки величини енергетичного потенціалу сільськогосподарських підприємств запропоновано скористатися методологічною базою енергетичного аналізу, а аналіз ефективності його використання здійснювати за допомогою натурально–енергетичного методу на початкових етапах впровадження концепції енергетичного потенціалу у виробничу діяльність суб’єктів господарювання з подальшим переходом до енергетичного.

5. З метою вдосконалення процесу енергозбереження в економіці України, і аграрному секторі зокрема, визначено основними заходами державної економічної політики щодо вирішення даної проблеми такі: фінансова підтримка ресурсо- і енергозберігаючих розробок та заходів шляхом повного або часткового покриття витрат на їх впровадження; пільгове кредитування ресурсо- і енергозберігаючих виробничих проектів; фінансування наукових досліджень з ресурсо- і енергозбереження; постійна пропаганда результатів науково-дослідних робіт в сфері ресурсо- і енергозберігаючого виробництва; використання пільгового оподаткування ресурсо- і енергозберігаючого виробництва. При цьому всі вектори процесу енергозбереження в аграрному секторі народного господарства повинні бути між собою органічно взаємопов’язані.

6. Запропоновано в якості критеріїв пільгового оподаткування господарств, що застосовують енерго- та ресурсозберігаючі технології у виробництві, використання енергетичних показників діяльності підприємства, зокрема величини енергетичної ціни (енергоємність) одиниці виробленої продукції, на яку має коригуватися сума податку на прибуток підприємства, та використання в якості інших інструментів стимулювання ощадливого використання наявного енергопотенціалу сільськогосподарськими підприємствами енергосанкцій та державного дотування податків (скорочення загального розміру нарахованих податків пропорційно відсотку енегозаощадження, з подальшим цільовим використанням отриманих фінансових ресурсів на оновлення матеріально-технічної та соціальної бази господарства).

Проведені розрахунки по господарствах Сумського району Сумської області свідчать про можливість отримання підприємствами аграрної сфери в разі ефективного використання наявного енергопотенціалу пільг при оподаткуванні. Так, ТОВ Агрофірма “Владана”, для якої за результатами енергетичного аналізу коефіцієнт енергетичної ефективності склав в 2003 році 1,04, а енергоємність одиниці виробленої продукції – 0,96, могла б отримати додатково 8,31 тис.грн. фінансових ресурсів, що в розрахунку на одного працівника, відповідно, становить 48,60 грн.

7. В роботі сформовано теоретичні та методичні основи використання концепції енергетичного менеджменту як одного з найбільш дієвих інструментів регулювання процесу енергозбереження та раціонального використання енергопотенціалу в економічних системах всіх ієрархічних і сільськогосподарських підприємствах, зокрема. Проведено дослідження сутності такої економічної категорії як “енергоменеджмент” та розроблено методичні основи її впровадження на рівні підприємства. Створена модель процесу енергоменеджменту на підприємстві.

Впровадження енергоменеджменту у виробництво забезпечить можливість оперативного контролю за ефективністю використання наявного енергетичного потенціалу та його складових сільськогосподарськими підприємствами, підвищить якість управлінських рішень з даної проблеми та сприятиме отриманню господарствами ряду вигод.

Оцінку та аналіз ефективності управлінських рішень з питань енергозбереження та рівня використання енергопотенціалу в підприємствах аграрної сфери запропоновано здійснювати на основі отриманих значень інтегрального показника енергетичної ефективності використання ресурсів у виробничому процесі і розробленого дисертантом на його основі алгоритму прийняття управлінських рішень.

8. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані на рівні Міністерства аграрної політики України при обґрунтуванні вибору та стимулюванні розвитку стратегічних напрямків енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів в сільському господарстві; на рівні обласних та районних державних адміністрацій при розробці соціально-економічних, еколого-економічних програм і проектів сталого розвитку агропромислового комплексу; на мікрорівні для формування поточних та стратегічних планів розвитку підприємств аграрної сфери на принципах ефективного використання наявного енергопотенціалу, енергозбереження та конкурентоздатності.

список опублікованих праць

Статті у наукових фахових виданнях

1. Сизонова І.В. Енерго- та ресурсозбереження в Україні: проблема та шляхи її вирішення // Ринкова трансформація економіки АПК: кол. монографія у чотирьох частинах / За ред. П.Г.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 425-428.

2. Сизонова І.В. Оподаткування як засіб стимулювання енерго- та ресурсозбереження в сільському господарстві // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: фінанси і кредит. – 2002. - № 1. - С. 60-62.

3. Сизонова І.В. Енергетичний менеджмент на підприємстві // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: фінанси і кредит. – 2002. - № 2. - С.239-242.

4. Сизонова І.В. Енергетичний аналіз як передумова енергозбереження в сільському господарстві // Вісник ХНАУ. Серія: економіка АПК і природокористування. - 2004. - № 2. – С. 210-214.

5. Сизонова І.В. Необхідність та перспективні напрями державного регулювання енерго- та ресурсозбереження в аграрному секторі економіки України // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: економіка та менеджмент. –2004. - № 3-4. - С. 319-325.

6. Сизонова І.В. Енергетичний потенціал як об’єкт аналізу використання та збереження енергії // Вісник Сумського державного аграрного університету. – Серія: фінанси і кредит. - 2004. - №1. – С. 160-166.

7. Сизонова І.В. Енерго- та ресурсоспоживання в Україні та світі: реалії і перспективи // Вісник Сумського державного аграрного університету. – Серія: фінанси і кредит. - 2004. - №2. – С. 220-225.

8. Сизонова І.В. Енергетичний потенціал сільськогосподарських підприємств: теоретичні основи та перспективи використання // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 195, в 4 томах, Т.2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 426-433.

9. Сизонова І.В. Перспективи використання теорії маржиналізму в процесі енергозбереження // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 32. – Х.: ХНТУСГ, 2004. – С. 108-111.

Статті в інших виданнях, тези доповідей

10. Сизонова І.В. Енергетичний аналіз: перспективи використання // Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК. Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. в двох частинах (Суми 13-16 травня 2003р.) / Сумський національний аграрний університет. – Суми: СНАУ, 2003. – Ч.2, - С. 68-72.

11. Сизонова І.В. Енергетика, економіка та екологія – світові тенденції на рубежі століть // Матер.