Державний агроекологічний університет

ВЕРЗУН Андрій Андрійович

УДК 336.153.2332.155

ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

та її залежність від ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Онисько Стефанія Михайлівна,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри фінансів і кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лайко Петро Афанасійович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри податкової і страхової справи

кандидат економічних наук, доцент

Дема Дмитро Іванович,

Державний агроекологічний університет (м. Житомир),

завідувач кафедри фінансів і аудиту

Провідна установа: Подільський державний аграрно-технічний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра економіки підприємств, м. Кам’янець-Подільський

Захист дисертації відбудеться 27 жовтня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою 10008, м. Житомир, Старий Бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою 10008, м. Житомир, Старий Бульвар 7.

Автореферат розісланий 23 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Якобчук В.П.загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі вітчизняне сільське господарство переживає затяжну кризу, вихід з якої вимагає зміни структури та організації процесу сільськогосподарського виробництва, формування ефективної системи державного регулювання галузі. Нарощування виробництва продукції в особистих господарствах населення не компенсувало його скорочення у сільськогосподарських підприємствах. Низькі темпи поліпшення ситуації в сільському господарстві зумовлені повільним проведенням аграрної реформи, відсутністю стабільного податкового законодавства та недостатнім рівнем фінансової підтримки.

До основних чинників, що впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва, належить фіскальна політика. Основною регуляторною функцією фіскальної політики є стимулювання виробничої діяльності суб’єктів господарювання. Сучасна фіскальна політика держави в аграрному секторі не повною мірою забезпечує здійснення цієї функції, оскільки побудована таким чином, що має недостатньо стимулів, для зростання ефективності господарювання.

Стан вивчення проблеми. Удосконалення господарського механізму в аграрному секторі економіки передбачає формування такої фіскальної політики, яка б сприяла підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, його розширеному відтворенню.

Проблемам формування ефективної аграрної економіки присвятили свої дослідження відомі вітчизняні вчені-економісти В. Амбросов, П. Березівський, П. Гайдуцький, В. Зіновчук, С. Онисько, П. Саблук, Г. Черевко, В. Шиян та багато ін. Стосовно удосконалення фіскальної політики держави, оптимізації процесів оподаткування та державної фінансової підтримки, у тому числі в галузі сільського господарства, важливими є наукові розробки В. Білоцерковця, С. Будаговської, В. Горбачука, В. Геєця, Д. Деми, М. Дем’яненка, С. Дем’яненка, А. Крисоватого, П. Лайка, І. Луніної, О. Могильного, О. Розпутенка.

Одним із показників, що характеризують сучасний стан вітчизняного аграрного сектора, є рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. У даний час ефективність сільськогосподарського виробництва є надто низькою, а сільськогосподарські підприємства здебільшого не спроможні самостійно забезпечити її підвищення. Вирішення цієї проблеми вимагає створення дієвої системи державного аграрного протекціонізму. Одним із її елементів повинно стати орієнтування податкової політики на стимулювання виробництва, ефективну підтримку сільського господарства, що підтверджує доцільність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в дослідженні проблем підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в контексті реформування фіскальної політики держави в аграрному секторі.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і методологічних засад підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі обґрунтування комплексу рекомендацій щодо вдосконалення фіскальної політики держави в аграрному секторі економіки.

Для досягнення поставленої мети ставились завдання

– дослідити особливості регулювання ефективності сільськогоспо-дарського виробництва за допомогою використання важелів фіскальної політики;

– на основі вивчення рівня ефективності сільськогосподарського виробництва визначити ступінь її залежності від сучасної податкової політики та державної фінансової підтримки сільського господарства;

– уточнити спосіб оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва з урахуванням впливу на неї фіскальної політики;

– обґрунтувати шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі державної фінансової підтримки впровадження інтенсивних технологій виробництва продукції сільського господарства

– запропонувати методичний підхід до визначення розміру державної фінансової допомоги для підвищення ефективності функціонування галузей сільського господарства

– уточнити основні напрями регулювання ефективності сільськогоспо-дарського виробництва в контексті зміни податкової політики держави в аграрному секторі економіки.

Об’єктом дослідження є процеси державного регулювання ефективності сільськогосподарського виробництва.

Предметом дослідження є регулювання ефективності сільськогоспо-дарського виробництва важелями фіскальної політики держави.

Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа дослідження побудована на використанні діалектичного методу пізнання та системного підходу до вивчення економічних процесів, теоретичних положень вітчизняних і зарубіжних учених з питань підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та реформування фіскальної політики держави в аграрному секторі економіки.

Для розв’язання поставлених у дисертаційній роботі задач використовувались методи, прийняті в економічній науці абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень та формування висновків, порівняльного аналізу – для порівняння фактичних і прогнозованих показників, економіко-статистичний – для характеристики зміни явищ у часі за допомогою рядів динаміки та графічного прийому, дослідження впливу чинників на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва за допомогою аналітичних групувань та кореляційного аналізу, розрахунково-конструктивний – для обґрунтування рекомендованих параметрів, монографічний – для детального вивчення типових прикладів впливу фіскальної політики на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва.

Інформаційною базою дослідження були відповідні нормативні акти, офіційні матеріали Головного управління сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації, Головного управління статистики у Львівській області, Державної податкової адміністрації України у Львівській області, Управління Державного казначейства у Львівській області, Львівського обласного управління фінансів, річні звіти суб’єктів господарювання, наукова література з питань дослідження.

Виходячи з теоретичних засад економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та фіскальної політики, на основі економічної оцінки сучасного стану розвитку сільського господарства розроблено конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва внаслідок вдосконалення оподаткування та державної фінансової підтримки сільського господарства.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у розробці пропозицій щодо підвищення ефективності сільськогоспо-дарського виробництва в контексті вдосконалення фіскальної політики, а саме:

вперше

– виявлено залежність і встановлено ступінь зв’язку між ефективністю сільськогосподарського виробництва та важелями фіскальної політики держави в сучасних умовах господарювання на об’єктах Львівської області;

уточнено

– специфіку регулювання ефективності сільськогосподарського вироб-ництва важелями фіскальної політики, зокрема визначено способи регулювання величини доходів і витрат сільськогосподарських товаровиробників

– розрахунок окремих показників ефективності сільськогосподарського виробництва з урахуванням впливу на неї фіскальної політики, а саме: визначення норми прибутку, враховуючи розмір державної фінансової підтримки та сплачених податків;

дістали подальший розвиток

– способи регулювання ефективності сільськогосподарського виробництва через зміни у системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Обґрунтовано необхідність збереження чинної системи оподаткування сільськогосподарських підприємств на основі фіксованого сільськогосподарського податку та внесено пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема пропонується застосування підвищувального коефіцієнта, що враховує вартість виробничого потенціалу господарства, розраховано величину пониженої ставки податку на додану вартість для сільськогосподарських підприємств Львівської області

– пропозиції з підвищення ефективності функціонування сільського господарства на прикладі м’ясного та молочного скотарства в контексті удосконалення фіскальної політики на регіональному рівні, а саме: визначено основні напрями державної фінансової підтримки з метою забезпечення відтворення поголів’я великої рогатої худоби пропонуються заходи, спрямовані на зниження витрат та формування цін, достатніх для простого й розширеного відтворення

– заходи щодо державного стимулювання інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зокрема застосування компенсаційних виплат з розрахунку на 1 га посівів за використання інтенсивних технологій, стимулювання підвищення родючості ґрунтів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в науково обґрунтованому аналізі залежності економічної ефективності сільськогоспо-дарського виробництва від фіскальної політики держави виявленні наслідків реформування оподаткування сільськогосподарських формувань та їх державної фінансової підтримки, розробці напрямів удосконалення регулюючого впливу фіскальної політики держави на ефективність сільськогосподарського виробництва. Частина отриманих результатів знайшла практичне застосування в роботі Головного управління сільського господарства та продовольства Львівської обласної державної адміністрації (довідка №09-05/9-101а від 06.07.2005 р.), Контрольно-ревізійного управління у Львівській області (довідка №07–15/3180 від 05.07.2005 р.), Управління сільського господарства та продовольства Жовківської державної адміністрації Львівської області (довідка №133 від 11.07.2005 р.), а також у навчальному процесі Львівського державного аграрного університету (довідка №01-28-04/1 від 11.07.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Загалом проведено нові наукові розробки щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в контексті зміни фіскальної політики, які забезпечують розв’язання важливої наукової проблеми підвищення ефективності функціонування сільського господарства. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені в дисертаційній роботі, доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання та економічне зростання АПК стан, проблеми та перспективи” (Київ, НАУ, 2001 р.) Міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (Луганськ, ЛНАУ, 2002 р.) Міжнародній науково-практичній конференції “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (Дубляни, ЛДАУ, 2002 р.) Міжвузівській науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій” (Вінниця, ВІЕ, 2003 р.) семінарах, щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету протягом 2000–2004 років.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць (з них 6 статей у наукових фахових виданнях та 3 – у матеріалах конференцій) загальним обсягом 2,28 друк. арк. (з них 0,35 у співавторстві). Частка дисертанта в опублікованих працях становить 1,93 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 206 сторінках машинописного тексту, з них 170 сторінок основного тексту містить 44 таблиці (21 сторінка), 21 рисунок (10 сторінок), 12 додатків (20 сторінок), список використаних джерел, який включає 187 найменувань (16 сторінок).

основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми, мету та задачі дослідження, обґрунтовано необхідність його проведення, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні аспекти ефективності сільськогосподарського виробництва та її залежності від фіскальної політики“ – розглядаються теоретичні засади ефективності сільськогоспо-дарського виробництва в умовах ринку і способи її оцінки, економічна суть і складові фіскальної політики, досліджуються особливості формування фіскальної політики держави в аграрному секторі економіки та методика регулювання ефективності сільськогосподарського виробництва важелями фіскальної політики.

Ефективність сільського господарства характеризує ступінь відповідності результатів його функціонування тим завданням, які суспільство ставить перед ним. Таким чином, під ефективним сільськогосподарським виробництвом ми розуміємо одержання оптимальної кількості якісної продукції сільського господарства, яка здатна задовольнити потреби споживача, за такого рівня й структури витрат на її виробництво, який забезпечує дотримання технології виробництва і дозволить отримати позитивний для виробника результат.

На рівень ефективності сільськогосподарського виробництва впливає низка чинників, які умовно можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні чинники характеризують здатність суб’єктів господарювання впливати на ефективність виробництва покращанням використання власних фінансових, трудових, матеріальних та інших ресурсів, впровадженням інтенсивних технологій тощо. Зовнішні чинники – це діяльність держави, спрямована на створення сприятливих умов виробництва через використання макроекономічних важелів.

На сучасному етапі у питанні підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва великого значення набуває фіскальна політика держави в аграрному секторі економіки. Ми вважаємо, що фіскальна політика – це складова економічної політики держави, що проводиться з метою виконання покладених на неї функцій і має двоякий характер: формування доходів на основі податкових платежів та здійснення державних видатків. Тобто дотримуємось твердження, що фіскальна політика – це бюджетно-податкова політика держави. Вона є одним із основних важелів не адміністративно-силового, а економічного впливу на функціонування суб’єктів господарювання. Використовуючи фіскальну політику, держава може здійснювати цілеспрямоване регулювання сільськогосподарського виробництва, впливаючи на його структуру й ефективність функціонування. При цьому останню слід вважати основою досягнення добробуту всього суспільства. Фіскальна політика органічно поєднує дві частини: політику у сфері податків та політику у сфері державних видатків.

Податкову політику, у процесі реалізації якої формується податкова система, у сільському господарстві необхідно реалізовувати, виходячи з особливостей сільськогосподарського виробництва та складного фінансового стану галузі. З метою подолання кризового становища у вітчизняному сільському господарстві з 01.01.1999 р. для сільськогосподарських товаро-виробників введено особливий порядок розрахунків з бюджетом – можливість сплати фіксованого сільськогосподарського податку. Для сільськогоспо-дарських товаровиробників передбачено і спеціальний режим справляння ПДВ. Необхідність таких змін зумовлена збитковістю та низькою прибутковістю сільськогосподарського виробництва і нагальною необхідністю державної підтримки цієї галузі, недостатністю або відсутністю обігових коштів у агропідприємств, потребою спрощення податкового обліку.

Ринок лише через механізм співвідношення попиту та пропозиції не спроможний забезпечити оптимальний розподіл ресурсів. Крім того, основна частка сільськогосподарської продукції (більше 90у Львівській області виробляється особистими селянськими господарствами, виробництво в яких базується на ручній праці, жорсткій самоексплуатації і орієнтоване переважно на продовольче самозабезпечення. Тому без відродження великотоварного виробництва сільське господарство України не буде достатньо ефективним, а сільськогосподарські підприємства самостійно не спроможні цього зробити. Це й зумовлює необхідність державної підтримки сільськогосподарських підприємств.

Метою державної підтримки сільського господарства в Україні є досягнення рівня дохідності, здатного забезпечити сільськогосподарським товаровиробникам процес розширеного відтворення забезпечення еквівалентності обміну продукції сільського господарства та промислової продукції покращання фінансової стабільності сільськогосподарських формувань. У кінцевому підсумку йдеться про формування умов для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Узагальнюючим показником державної підтримки сільського господарства є еквівалент субсидіювання товаровиробників (ЕСТ). Він вимірюється у відсотках і визначається за формулою

.

В основу визначення ефективності покладено співвідношення між корисним результатом та витратами на його досягнення. Отже, використовуючи засоби фіскальної політики з метою збільшення результату та скорочення витрат, держава може регулювати рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

У другому розділі – “Аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та оцінка її залежності від фіскальної політики держави” – висвітлено економіко-статистичні показники стану економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, проведено оцінку залежності економічної ефективності сільськогосподарського виробництва від впливу податкової політики держави, проаналізовано ефективність державної фінансової підтримки сільського господарства, проведено статистичне дослідження залежностей ефективності сільськогосподарського виробництва від фіскальної політики держави на мікрорівні.

Протягом останніх років лише виробництво зерна та певною мірою картоплі, овочів сільськогосподарським підприємствам Львівської області забезпечувало отримання прибутків. Виробництво інших основних видів продукції, і насамперед тваринницької, у цілому завдавало сільсько-господарським товаровиробникам збитків, хоча їх обсяг поступово зменшується. Основними причинами збитковості є невідповідність цін та витрат на виробництво. Собівартість виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва стабільно зростає. Поряд із цим значно вищими темпами зростають ціни на сільськогосподарську продукцію, що й зумовило загальну тенденцію до зниження рівня збитковості агровиробництва.

Вкрай низькими залишаються урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин. Основними причинами цього є застосування екстенсивних технологій, високий рівень зношеності основних засобів, використання низькопродуктивних сортів рослин та порід худоби, зменшення застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин, низький рівень годівлі худоби.

Низька ефективність сільськогосподарського виробництва й повільні темпи її підвищення є однією з основних причин неплатоспроможності сільськогосподарських підприємств. Це зумовлює необхідність проведення кардинальних реформ, у тому числі реформування оподаткування сільськогосподарських підприємств та системи державної підтримки сільського господарства.

Із січня 1999 р. сільськогосподарські товаровиробники отримали право на сплату фіксованого сільськогосподарського податку. Його запровадження змінило структуру податкових платежів і дозволило знизити податковий тиск на сільське господарство. Так, у 1998 р. сума сплачених податків у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь становила 11,5 грн., а у 1999-2003 рр. – 8,4 грн., що на 27менше. Зросла податкова дисципліна сільськогоспо-дарських підприємств.

Доказом достатньої ефективності чинної системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників є те, що із запровадженням спрощеної системи оподаткування вдалося досягти взаємозалежності між рівнем ефективності сільськогосподарських підприємств та рівнем оподаткування (табл. ), хоча за своєю суттю фіксований сільськогосподарський податок визначається незалежно від результатів діяльності суб’єкта господарювання. До запровадження спрощеної системи оподаткування суми сплачених сільськогосподарськими підприємствами податків жодним чином не були пов’язані з результатами їх діяльності, тобто господарства з кращими результатами сплачували менше податків і навпаки.

Таблиця 1

Взаємозв’язок рівня оподаткування сільськогосподарських підприємств Львівської області та показників економічної ефективності виробництва, 2003 р.

Групи адміністративних районів за обсягом сплачених податків на 1 га с.-г. угідь, грн. | Кількість районів у групі | Виробництво валової продукції сільського господарства (у порів-няних цінах 2000 р.) на 1 га с.-г. угідь, грн. | Рівень збитко-вості, % | Збиток у розрахунку на 1 га с.-г. угідь, грн.

І – до 21,0 | 6 | 485,1 | -6,2 | -19,6

ІІ – 21,1 – 28,3 | 6 | 634,2 | -3,2 | -12,7

ІІІ – понад 28,4 | 6 | 577,5 | -3,2 | -10,5

Разом | 18 | 573,6 | -3,4 | -12,6

Одним із податків, які не увійшли до фіксованого сільськогосподарського податку, є податок на додану вартість (ПДВ). Це надзвичайно важливий для бюджету платіж, але саме він найбільш негативно сприймається платниками податків. З 1998 р. сільське господарство отримало певні пільги щодо ПДВ. Для сільськогосподарських товаровиробників запроваджено спеціальний режим оподаткування ПДВ, який дозволив не сплачувати до бюджету суми ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока і м’яса у живій вазі, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками, та використовувати ці кошти на придбання матеріально-технічних ресурсів. Це дозволило сільськогоспо-дарським підприємствам Львівської області використати додатково на придбання матеріально-технічних ресурсів у 1999 р. 480,5 тис.грн., у 2000 р. – 175,5 тис.грн., у 2001 р. – 334,5 тис.грн., у 2002 р. – 1424,6 тис.грн. та 1827,1 тис.грн. у 2003 р.

Спеціальний режим оподаткування ПДВ дозволив у повному обсязі спрямовувати суму цього податку, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко і молочну продукцію, м’ясо та м'ясопродукти, виключно на виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Це дозволило сільськогосподарським підприємствам Львівської області залучити у молочне скотарство протягом 1999 р. 2,4 млн.грн. додаткових грошових коштів, у 2000 р. – 3,2 млн.грн., у 2001 р. – 4,1 млн.грн., у 2002 р. – 2,7 млн.грн. і 2,8 млн.грн. у 2003 р., а у м’ясне скотарство – 1,0 млн.грн. у 1999 р., 1,7 млн.грн. у 2000 р., 2,6 млн.грн. у 2001 р., 1,4 млн.грн. у 2002 р. та 3,3 млн.грн. у 2003 р.

Необхідно зазначити, що суми виплаченої дотації мають цільове призначення і спрямовуються сільськогосподарськими підприємствами на розвиток молочного та м’ясного скотарства. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що зі зростання сум виплаченої дотації зростатиме ефективність, наприклад, молочного скотарства. Аналітичне групування 18 адміністративних районів Львівської області за розміром дотації, що виплачується сільськогосподарським підприємствам за реалізоване ними переробним підприємствам молоко, за рахунок ПДВ, у розрахунку на 1 корову, показало, що збільшення суми дотації сільськогосподарським підприємствам вплинуло на зростання ефективності молочного скотарства, яку характеризували за допомогою таких показників, як продуктивність корів, рентабельність (збитковість) виробництва молока та сума прибутку (збитку) від реалізації молока в розрахунку на одну корову.

Аналогічна ситуація і в м’ясному скотарстві. Запровадження дотування галузі через виплату дотації переробними підприємствами сільськогоспо-дарським підприємствам за здане ними м’ясо в живій вазі вплинуло на зростання ефективності виробництва, що відображена показниками середньодобового приросту, рентабельності (збитковості) виробництва м’яса та суми прибутку (збитку) від його реалізації в розрахунку на одну голову великої рогатої худоби. Водночас спостерігається тенденція до скорочення темпів зменшення поголів’я зі зростанням сум виплачених дотації на 1 голову великої рогатої худоби. Це дозволяє зробити висновок про певну ефективність такої форми підтримки сільськогосподарських підприємств.

Нині держава не спроможна належним чином фінансувати сільське господарство. Видатки з бюджетів різних рівнів на розвиток сільського господарства Львівської області є явно недостатніми. Зокрема, протягом 1999-2003 рр. із державного бюджету на розвиток сільського господарства Львівської області було виділено загалом 32,8 млн.грн., а з місцевого бюджету Львівської області – 42,4 млн.грн., у тому числі з обласного – 12,4 млн.грн. та 30,0 млн.грн. з районних бюджетів. З розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь щорічно виділялось у середньому 33 грн.

Фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників повинна позитивно впливати на зростання ефективності сільськогосподарського виробництва. Бажаним було б державне фінансування сільськогосподарських товаровиробників в обсязі, необхідному для підтримки їхніх доходів на рівні, що забезпечує розширене відтворення. Фактично ж не може йти мова навіть про мінімум, необхідний для сільськогосподарських товаровиробників.

Проведене групування районів Львівської області за відношенням видатків на фінансування сільського господарства до витрат на виробництво продукції сільського господарства у 2003 р. показує, що між рівнем фінансування та ефективністю сільськогосподарського виробництва, яка характеризувалась показниками виробництва валової продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, розміру прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь, сумою грошових надходжень у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та рентабельністю сільськогосподарського виробництва, існує обернений зв’язок. З підвищенням відношення суми видатків на сільське господарство до витрат на виробництво продукції сільського господарства зазначені показники, що відображають економічну ефективність сільськогосподарського виробництва, знижуються, тобто держава керується принципом збереження функціонуючих сільськогосподарських товаровиробників. Наші розрахунки вказують на те, що, враховуючи отриману державну допомогу, вдалось змінити валовий збиток та рівень збитковості на позитивний результат. Отже, можна зробити висновок про те, що сучасний рівень державної підтримки сільського господарства дозволяє забезпечити процес лише простого відтворення сільськогосподарським товаровиробникам, але не є достатнім для розширеного відтворення.

До узагальнюючих показників економічної ефективності підприємств можна віднести норму прибутку. Ми вважаємо за можливе поряд з показниками, розрахованими за загальноприйнятою методикою, використо-вувати показники, обчислені з урахуванням особливостей впливу фіскальної політики на діяльність сільськогосподарських підприємств. Враховуючи викладене, норму прибутку ми пропонуємо розраховувати наступним чином

Нпф = ,

де Нпф – норма прибутку, скоригована на вплив фіскальної політики, %

Пр – чистий прибуток сільськогосподарського підприємства, тис.грн.

Пф – сума прямих платежів, виплачених виробникам, тис.грн.

Нф – сума непрямих платежів, тис.грн.

АК – авансований у виробництво капітал, тис.грн.

Використовуючи математичні методи обробки статистичних даних, ми провели аналіз залежностей між фіскальною політикою держави та ефективністю сільськогосподарського виробництва. Об’єктами дослідження були адміністративні райони Львівської області. Кожному об’єкту дослідження поставлено у відповідність перелік вхідних (пояснювальних – х) і вихідних (результативних – у) змінних:

х1 – податкове навантаження, визначене як розмір сплачених податків з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

х2 – обсяг фінансової підтримки сільського господарства з державного бюджету з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

х3 – обсяг фінансової підтримки сільського господарства з місцевого бюджету з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

х4 – суми ПДВ, що отримані сільськогосподарськими підприємствами у вигляді дотації за здане ними переробним підприємствам молоко з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

х5 – суми ПДВ, що отримані сільськогосподарськими підприємствами у вигляді дотації за здане ними переробним підприємствам м’ясо у живій вазі з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

х6 – суми ПДВ, що залишились у розпорядженні сільськогосподарських підприємств та використані ними на придбання товарно-матеріальних цінностей з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

у1 – рівень рентабельності підприємства

у2 – сума грошових надходжень сільськогосподарських підприємств у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

у3 – виробництво валової продукції сільського господарства з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь

у4 – продуктивність праці, розрахована як вартість валової сільсько-господарської продукції з розрахунку на 1 середньорічного працівника.

Обчислення оцінок невідомих параметрів рівнянь регресії дозволяє виділити найбільш значимі пояснювальні змінні, які впливають на показники ефективності сільськогосподарського виробництва:

у1 = –48,2394 + 0,0218*х2 + 0,0290*х5

y2 = 2104,192 + 16,188*х2

y3 = 2108,108 – 1,254*х1 + 20,237*х2 + 9,980*х5 + 48,153*х6

y4 = –1302,48 + 2,78*х2 + 13,84*х6.

Проведені розрахунки свідчать про те, що, використовуючи важелі фіскальної політики, державі вдалося вплинути на зростання виробництва продукції сільського господарства, але це мало позначилось на економічній ефективності сільськогосподарського виробництва. Це вказує на необхідність більшої уваги до можливості використання регулюючого впливу важелів фіскальної політики на ефективність сільськогосподарського виробництва, що зумовлює потребу у її вдосконаленні.

У третьому розділі – “Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в контексті змін фіскальної політики держави в аграрному секторі економіки України” – обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності функціонування сільського господарства за рахунок удосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровироб-ників та державної фінансової підтримки сільського господарства.

Сільськогосподарські підприємства зацікавлені в збереженні чинної системи оподаткування. Перехід до повної системи оподаткування, коли податком обкладатиметься й прибуток підприємства, необхідний, але на даний момент передчасний. Спрощена система оподаткування сільськогосподарських товаровиробників на базі фіксованого сільськогосподарського податку повинна функціонувати доти, доки 90господарств не стануть рентабельними. Протягом 1999-2003 рр. значна частина сільськогосподарських підприємств залишалась збитковою. Зокрема, 2003 р. зі збитками закінчили 43,0сільськогосподарських підприємств Львівщини за середнього показника в Україні – 50,5

Ми вважаємо за доцільне запровадити для розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку підвищувальний коефіцієнт, який залежав би від вартості виробничого потенціалу господарства, визначеного як сума середньорічної вартості основних засобів, середньорічної вартості оборотних засобів та фонду оплати правці підприємства. При цьому ми не враховуємо вартості землі, оскільки вона є основою для визначення фіксованого сільськогосподарського податку. Це дозволить більш ефективно оподатковувати великі сільськогосподарські підприємства та ті господарства, які зосереджують свою увагу на виробництві й переробці продукції тваринництва, мають невеликі площі сільськогосподарських угідь і сплачують фіксований сільсько-господарський податок. Для цього пропонуємо розраховувати індекс виробничого потенціалу відповідного господарства, який визначається як відношення вартості виробничого потенціалу підприємства у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь до середнього в районі аналогічного показника.

Диференціювати значення підвищувального коефіцієнта фіксованого сільськогосподарського податку ми пропонуємо залежно від індексу виробничого потенціалу конкретного сільськогосподарського підприємства. Проведені нами розрахунки показують, що підвищувальний коефіцієнт доцільно застосовувати за індексу виробничого потенціалу господарства понад 1,5. Розрахувати цей коефіцієнт пропонуємо за формулою

Пк = Ів х Іп,

де Ів – індекс виробничого потенціалу господарства

Іп – індекс нарахованого фіксованого сільськогосподарського податку на 100 грн. виробничого потенціалу.

Індекс нарахованого фіксованого сільськогосподарського податку на 100 грн. виробничого потенціалу пропонуємо визначати як відношення суми фіксованого сільськогосподарського податку в розрахунку на 100 грн. вартості виробничого потенціалу господарства до середнього в районі аналогічного показника.

Важливою проблемою для сільського господарства залишається механізм справляння ПДВ, хоча сільськогосподарські товаровиробники внаслідок спеціального режиму оподаткування практично не сплачують його до бюджету. Ми пропонуємо встановити понижену ставку ПДВ в Україні на продукцію сільського господарства. Виходимо з того, що пільгові режими справляння ПДВ в сільському господарстві будуть скасовані, а сільськогосподарські підприємства повинні за рахунок податкового зобов’язання перекрити податковий кредит. Нами розраховано понижену ставку ПДВ для господарств Львівської області (табл. ). Для проведення необхідних розрахунків використано рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства у Львівській області 2003 р. – 18,1

Таблиця 2

Розрахунок пониженої ставки податку на додану вартість на продукцію сільського господарства, 2003 р.

Галузь сільського господарства | Матеріаль-ні витрати, тис.грн. | Матеріальні витрати власного виробництва, тис.грн. | Витрати вироб-ництва, ?ис.грн. | Частка придба-них матеріаль-них витрат у ви-робничій собі-вартості, % | Прогнозо-вана ставка податку на додану вартість, %

Рослинництво | 82071,0 | 10327,0 | 131154,0 | 54,7 | 9,3

Тваринництво | 75680,8 | 38796,6 | 97355,5 | 37,9 | 6,4

Разом с.-г. виробництво | 157751,8 | 49123,6 | 228509,5 | 47,5 | 8,1

Розрахунки, наведені в табл. , свідчать про те, що сільськогоспо-дарським підприємствам Львівської області, за умов відсутності спеціального режиму справляння ПДВ, для відшкодування податкового кредиту у 2003 р. ставку ПДВ достатньо було б встановити на рівні 8,1Однак ми бачимо відхилення між цими показниками у рослинництві і тваринництві. Тому, враховуючи також і те, що різні господарства використовують у виробництві продукції сільського господарства різну кількість продукції власного виробництва, вважаємо, що ставка ПДВ в сільському господарстві повинна бути на рівні 10

Якщо ж збережеться спеціальний режим справляння ПДВ у сільському господарстві, то необхідно змінити принцип виплат дотацій за рахунок ПДВ, що здійснюються переробними підприємствами усіх форм власності сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Саме особисті селянські госпо-дарства у Львівській області у 2003 р. реалізували переробним підприємствам 75,3молока та 73,0м’яса і, відповідно, отримали дотації від переробників. Ці кошти використовуються ними не на розвиток, а на споживання, хоча законодавством передбачено використання сум, одержаних у вигляді дотацій, не тільки на забезпечення тваринництва кормами, але й на відтворення поголів’я, придбання племінних ресурсів та здійснення ветеринарних заходів, тобто не лише на підтримку виробництва продукції тваринництва, а й на розвиток галузі. Тому вплив спеціального режиму оподаткування ПДВ на розвиток тваринництва в сільськогосподарських підприємствах у регіонах, де на особисті селянські господарства припадає основне виробництво молока та м’яса, недостатній, а втрати бюджету значні. Вважаємо за необхідне змінити порядок використання зазначених дотацій. Пропонуємо частину сум спрямовувати на рахунок Державного казначейства та використовувати на поліпшення фінансування програм, здатних забезпечити розширене відтворення галузі тваринництва.

З метою розширеного відтворення галузей м’ясного та молочного скотарства сільськогосподарські підприємства Львівської області щорічно потребують інвестицій на суму 19 та 16 млн.грн. відповідно (табл. ). Такі надходження можна забезпечити, надаючи державну фінансову підтримку галузі у вигляді довготермінових позик під низькі відсотки часткової компенсації ставок за кредитами, наданими комерційними банками на зазначені цілі гарантування повернення позик компенсаційних виплат на 1 голову худоби або 1 кг продукції регулювання цін з метою забезпечення прибутковості галузі.

Таблиця 3

Розрахунок необхідної державної фінансової підтримки для розширеного відтворення поголів’я у сільськогосподарських підприємствах

Львівської області

Показник | Поголів’я, на кінець 2003 р., тис.гол. | Розрахункове (необхідне) поголів’я, 2010 р., тис.гол. | Поголів’я, на кінець 2010 р., тис.гол. (природне відтворення) | Додаткова потреба, тис.гол. | Щорічна потреба у додаткових фі-нансових ресур-сах, млн.грн.

ВРХ на відгодівлі | 33,5 | 414,8 | 33,5 | 381,3 | 19

Корови | 16,6 | 108,8 | 28,5 | 80,3 | 16

Однією з проблем державної фінансової підтримки сільського господарства є відсутність належного планування потреби у державній підтримці галузі. Для її вирішення пропонуємо створити при регіональних управліннях сільського господарства і продовольства фінансово-інформаційно-розрахункові центри (ФІРЦ), які забезпечували б ефективне планування та використання бюджетних коштів, призначених для сільського господарства (рис. ).

Рис. 1. Модель фінансування сільського господарства.

Необхідно впорядкувати процес державного фінансування сільського господарства. Протягом досліджуваного періоду держава не виконувала своїх зобов’язань перед сільським господарством. Сільське господарство України – галузь, що забезпечує продовольчу безпеку держави, тому доцільно було б статті видатків на сільське господарство, що передбачені в бюджеті, віднести до захищених, тобто за умови недовиконання плану видатків на сільське господарство вважати недопустимим перевиконання плану видатків за іншими напрямами, крім видатків на соціальні потреби, забезпечення правопорядку та обороноздатності країни.

У контексті вступу України до СОТ необхідно забезпечити фінансування вітчизняного сільського господарства на такому рівні, щоб воно було спроможне створити гідну конкуренцію світовим виробникам сільськогосподарської продукції. На нашу думку, за базовий для вимірювання державної підтримки сільського господарства необхідно приймати період 1989-1991 рр., а не більш пізній, оскільки згідно з оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку у 1989-1991 рр. показник еквівалента субсидій сільськогосподарським товаровиробникам у нашій країні становив 75у цей же ж період даний показник у країнах ОЕСР дорівнював приблизно 41Це дозволить значно збільшити можливості України у підтримці вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників.

Отже, до дієвого регулювання ефективності сільськогосподарського виробництва можна перейти тільки за умови одночасного створення стимулюючої бюджетно-податкової політики. Видатки, які мають значний вплив на розподіл ресурсів, потребують скорочення і переорієнтації на нові цілі. При цьому фіскальна політика держави в сільському господарстві повинна бути сформована з урахуванням дії ринкових механізмів, які аж ніяк не заперечують існування потужного аграрного протекціонізму.

ВИСНОВКИ

1. Регулювання ефективності сільського господарства здійснюється важелями фіскальної політики через реалізацію таких заходів підтримка доходів виробників цінове втручання компенсація платежів сприяння розвиткові ринку сприяння розвитку виробничої інфраструктури здійснення регіональних програм макроекономічна політика.

2. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва залишається низькою. Більшість сільськогосподарських підприємств Львівської області практично не отримують прибутків від своєї діяльності. Основними причинами цього є неефективне використання ресурсів через недосконалість технологій, а отже, й висока собівартість продукції та низькі закупівельні ціни. Внаслідок цього виникла ситуація, коли сільськогосподарські підприємства зобов’язані платити податки, але не мають можливості цього зробити. Для виправлення становища необхідно сформувати фіскальну політику, здатну виконувати подвійне завдання оптимізувати рівень оподаткування з метою стимулювання підвищення ефективності підприємництва, а також забезпечити достатній для розширеного відтворення рівень субсидіювання сільського господарства.

3. Щоб ефективніше оподатковувати діяльність великих сільсько-господарських підприємств та господарств, що спеціалізуються на виробництві тваринницької продукції і мають невеликі площі сільськогосподарських угідь, а тому є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, пропонуємо внести зміни в розрахунок суми цього податку. Суть запропонованих змін полягає в застосуванні підвищувального коефіцієнта, який слід розраховувати виходячи з індексу виробничого потенціалу відповідного підприємства без врахування вартості землі, визначеного як відношення вартості його виробничого потенціалу у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь до середнього в районі аналогічного показника.

4. Для кращого регулювання ефективності тваринницької галузі необхідно вдосконалити процес використання коштів, отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками у вигляді дотацій за рахунок ПДВ, що виплачуються переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Оскільки отримані кошти використовуються сільськогоспо-дарськими товаровиробниками в основному на споживання, а не на розвиток виробництва, вважаємо за доцільне частину сум спрямовувати на рахунок Державного казначейства та використовувати на поліпшення фінансування програм селекції у тваринництві і птахівництві та часткової компенсації витрат на закупівлю високопродуктивної худоби.

5. Дослідженням встановлено, що процес підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва ускладнюється відсутністю належного інформаційно-консультаційного та фінансового забезпечення. Вирішити цю проблему пропонується створенням при регіональних управліннях сільського господарства і продовольства фінансово-інформаційно-розрахункових центрів (ФІРЦ) з метою ефективнішого планування та використання бюджетних коштів, призначених для сільського господарства. Основними функціями ФІРЦ повинні бути планування та прогнозування потреби сільськогосподарських товаровиробників у фінансовій підтримці надання консалтингових послуг фінансування сільськогосподарських товаровиробників або заходів, пов’язаних із забезпеченням сільськогосподарського виробництва збір інформації про напрями використання державних коштів.

6. Держава не дотримується своїх зобов’язань щодо фінансування сільського господарства. Кошти, передбачені у Зведеному бюджеті для його потреб, виділяються із запізненням та не в повному обсязі. Вважаємо, що фінансування сільського господарства необхідно віднести до пріоритетних напрямів витрачання бюджетних коштів, тобто за умови недовиконання плану видатків на сільське господарство слід вважати недопустимим перевиконання плану видатків за іншими напрямами, крім видатків на соціальні потреби, забезпечення правопорядку та обороноздатності країни.

7. Проведені нами розрахунки обсягів державної підтримки тваринництва з метою відтворення поголів’я великої рогатої худоби та підвищення економічної ефективності галузі дозволили обґрунтувати висновок, що реальним інвестором розширеного відтворення у м’ясному та молочному скотарстві може бути держава, а підтримка повинна здійснюватись у вигляді заходів, які б дозволили: спростити процедуру отримання позик та здешевити їх вартість здійснювати достатні компенсаційні виплати на 1 голову худоби або 1 кг продукції регулювати ціни з метою забезпечення прибутковості галузі. Підтримка цін і доходів має здійснюватися через систему відшкодування товаровиробникам різниці між ціною підтримки і фактичною середньою ринковою ціною (за умови, що вона не нижча підтримки) у межах обсягів квотованої продукції. Еквівалентні ціни формуються на авансований у виробництво капітал у галузях, які обслуговують агропромисловий комплекс.

8. Пропонуємо використовувати в аналізі, окрім узагальнюючих показників економічної ефективності, наприклад норми прибутку, обчислених за загальноприйнятою методикою, скориговані на вплив фіскальної політики держави показники. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми прибутку та прямих і непрямих державних платежів виробникам до авансованого у виробництво капіталу.

9. Одним із основних внутрішніх чинників підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація. Держава має забезпечити низку заходів для підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва через його інтенсифікацію, зокрема збільшення компенсаційних витрат з розрахунку на 1 га посівів при використанні інтенсивних технологій до рівня, що забезпечує достатню рентабельність виробництва та встановлення достатнього рівня закупівельних цін фінансове стимулювання тимчасового вилучення сільськогосподарських земель з обороту для скорочення видатків сільськогосподарських підприємств та ефективного використання фінансових ресурсів забезпечення авансових закупівель сільськогосподарської продукції