КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БРАЙЧЕВСЬКИЙ Юліан Сергійович

УДК 911.3:339.9(4)

ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЄС У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

(СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ)

11.00.02 – економічна та соціальна географія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі країнознавства та туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Яценко Борис Павлович

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, професор кафедри

країнознавства та туризму.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Балабанов Геннадій Васильович,

Київський міжнародний університет,

завідувач кафедри країнознавства;

кандидат географічних наук, доцент

Корчун Валентина Степанівна,

Волинський державний університет імені

Лесі Українки, завідувач кафедри міжнародних

економічних відносин.

Провідна установа: Львівський національний університет

імені Івана Франка Міністерства освіти і

науки України, м. Львів.

Захист відбудеться 26 лютого 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: Київ – ДСП – 680, пр-т Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 23 січня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Структурні суспільно-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, супроводжуються укріпленням зовнішньополітичного та зовнішньоекономічного курсу України в напрямку до зближення та подальшої інтеграції у європейські та євроатлантичні структури. Ключовим елементом зовнішньоекономічної орієнтації України виступає інтенсифікація господарської взаємодії з Європейським Союзом (ЄС) та наступна інтеграція до економічного простору, що формується в межах об’єднання.

Враховуючи різницю масштабу господарських комплексів ЄС та України, а також той факт, що український господарський, у тому числі і зовнішньоекономічний, комплекс перебуває у стадії реструктуризації та становлення, важливим завданням, що стоїть перед науковцями, є визначення об’єктивних передумов та закономірностей формування зовнішньоекономічних відносин ЄС, що мають стати основою при обґрунтуванні та розробці методів приведення зовнішньоекономічного комплексу (ЗЕК) України у відповідність до сучасних реалій міжнародного обміну товарами, послугами та капіталом. Цим зумовлюється актуальність обраної теми та її практична значимість на сучасному етапі розвитку української держави.

Суспільно-географічний аспект зазначеної проблематики проявляється в закономірностях та формах участі економічного простору ЄС, що відомий також як Єдиний європейський ринок (ЄЄР), у міжнародному поділі праці (МПП) та, ширше, у світовому господарстві. Методика суспільно-географічного дослідження міжнародного інтеграційного утворення рівня ЄС, як єдиної господарської системи, розроблена ще недостатньо. Зокрема, невирішеними лишаються питання щодо визначення рівня системності інтеграційних господарських утворень, у тому числі і ЄС, а також підходи до вивчення функціонування таких систем у світовому господарстві. Це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження тісно пов’язаний із загальним спрямуванням науково-дослідної роботи кафедри країнознавства та туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з вивчення регіональних угруповань у світовому господарстві. Тематика даного дослідження є частиною колективної розробки кафедри на тему “Світове господарство в умовах глобалізації” і пов’язана з науковою темою “Методичні засади розробки основ регіонального природокористування в Україні” (номер державної реєстрації 05БФ050-01 ДП-3).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення механізмів функціонування господарської системи Європейського Союзу у середовищі світового господарства та обґрунтування шляхів інтеграції України до цієї системи.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

обґрунтувати суспільно-географічну сутність поняття “інтеграційна господарська система” (ІГС) і розробити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження функціонування ІГС у середовищі світового господарства;

довести існування зв’язків між країнами-членами ЄС достатнього рівня тісноти і складності для інтерпретації ЄС як ІГС;

виявити закономірності та чинники формування і розвитку ІГС ЄС як комплексного суспільно-географічного процесу;

дослідити та змоделювати чинники формування функціонально-компонентної структури ЗЕК ЄС;

провести системно-структурний аналіз основних географічних форм зовнішньоекономічної діяльності ЄС;

проаналізувати сучасний стан економічного співробітництва між Україною та ІГС ЄС та розробити рекомендації щодо оптимізації економічних відносин між Україною та ЄС з урахуванням одержаних результатів щодо об’єктивних чинників та закономірностей функціонування ЗЕК ЄС.

Об’єктом дисертаційного дослідження виступає господарська система ЄС, предметом – просторова організація та розвиток форм участі господарської системи ЄС у світовому господарстві.

Методологія та методи дослідження, використані джерела. Комплексний і міждисциплінарний характер теми обумовлює необхідність поєднання методологічних підходів з кількох суміжних наукових галузей. Методологічною базою роботи стало поєднання теорій європейської інтеграції із географічними та політико-економічними уявленнями щодо тенденцій та закономірностей розвитку світового господарства на основі методологічних принципів суспільної географії, серед яких головну роль відіграють принципи територіальності, регіональної цілісності, комплексності та системності.

При обґрунтуванні суспільно-географічної сутності досліджуваних процесів у роботі використано праці Е.Б. Алаєва, Ю.Г. Саушкіна, М.Д. Пістуна, О.І. Шаблія, О.Г. Топчієва, М.М. Паламарчука, Я.Б. Олійника, А.В. Степаненка, А.П. Голікова, М.В. Багрова. Проблемам європейської інтеграції, серед вітчизняних дослідників-географів, приділяли увагу П.В. Луцишин, Н.П. Луцишин, С.М. Писаренко, А.А. Мазаракі, Є.М. Воронова; теоретичні аспекти формування і розвитку ЄС досліджували Г.В. Балабанов, О.В. Мрінська, перспективи вступу України до ЄС - І.О. Мінгазутдінов, О.О. Сльозко, А.М. Бояр, В.С. Голюк, А.О. Кобіль. Галузевих аспектів відносин між Україною та ЄС торкалися у своїх дослідженнях О.У. Хомра, І.Г. Смирнов. Важливий блок джерел щодо європейської інтеграції становлять праці українських вчених у сфері економіки та міжнародних відносин, зокрема В.І. Чужикова, М.І. Долішного, В.В. Копійки, Т.І. Шинкаренко, Л.В. Губерського, А.Б. Дзьобко.

Теорії європейської інтеграції детально розроблені у творах західних дослідників: А.Моравчіка, Е.Хааса, Ф.Шміттера, А.Шіммерфенінга, Р.Коуена, Л.Ліндберга, А.Мілворда, Б.Розамунда, К.Ніколаїдіс та А.Брессанда, Х.Уоллес, У.Уоллеса, Ж.Пелкмана, Я.Зільонки, Д.Келемена, Ф. Шарпфа.

Окрему групу джерел становлять розробки щодо тенденцій розвитку світового господарства та пояснення процесів глобалізації і регіоналізації. Серед провідних західних концепцій виділяється наукова школа регулювання (М.Аглієтта, А.Ліпієц, Б.Джессоп, А.Амін, Р.Бойер, А.Тікел, Дж.Пек, Е.Свінгедоу, Ф.Молаерт). Крім того, у роботі було використано праці російських дослідників М.В. Алісова, М.С. Мироненка, В.Л. Інозємцева, Ю.В. Шишкова, А.І. Трейвиша, Ю.Г. Ліпєца, В.А. Пуляркіна, С.Б. Шліхтера.

Розробки щодо методики дослідження міждержавних регіональних утворень представлені у дисертаційних роботах В.І. Стафійчука та Л.М. Ткачук. Методика дослідження зовнішньої торгівлі між регіональним утворенням ЄС та Україною розроблена І.Г. Савчуком.

У ході дослідження використовуються загальнонаукові методи аналізу та синтезу, порівняння і системного структурно-логічного узагальнення. Для обробки масиву емпіричних даних було застосовано систему математико-статистичних методів (факторного аналізу для виявлення просторово-галузевих закономірностей зовнішньої торгівлі ЄС, просторово-регресійного аналізу при вивченні просторового виміру організаційно-управлінської сфери зовнішньоекономічної діяльності ЄС, кореляційного аналізу для виявлення рівня системності ЄС, а також для порівняльного аналізу стану економічних відносин між Україною та ЄС з одного боку та загальною структурою ЗЕК ЄС з іншого). На основі статистичних методів було проаналізовано стан і динаміку зовнішньоекономічних зв’язків ЄС у сфері торгівлі товарами і послугами, а також у сфері ПІІ. Основою для статистичного аналізу стали публікації та бази даних статистичного підрозділу Європейської Комісії, публікації ООН та Міжнародного валютного фонду, а також матеріали Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів.

Одержано вперше:

введено та обґрунтовано сутність поняття “інтеграційна господарська система”, що визначається як суспільно-географічне утворення, яке виникає в певних просторових межах на основі об’єднання кількох національних господарських комплексів, поєднаних тісними господарськими зв’язками і характеризується наявністю єдиної(их) функції(ій) у світовому господарстві, що характеризуються ознакою емерджентності; обґрунтовано доцільність застосування цього терміну в географії світового господарства;

розроблено методику дослідження функціональної структури участі інтеграційної господарської системи у середовищі світового господарства, що базується на поєднанні аналізу компонентного, просторового та організаційно-управлінського вимірів протікання основних форм економічного обміну – торгівлі товарами, послугами та прямих іноземних інвестицій (ПІІ);

доведено існування системних зв’язків між господарствами країн-членів ЄС, що проявляються як у сфері інституційно-правової системи, так і у ЗЕК ЄС, і відображені у просторово-компонентній структурі зовнішніх господарських зв’язків об’єднання;

виявлено і змодельовано систему чинників формування просторово-компонентної структури зовнішніх господарських зв’язків ЄС, що включають внутрішні (суспільно-географічне положення, природно-ресурсний потенціал, господарську спеціалізацію, рівень соціально-економічного розвитку та політико-економічну модель ЄС) та зовнішні чинники (міжнародний поділ праці, кон’юнктура світових ринків, географія світових паливних ресурсів) і можуть бути враховані при формуванні стратегії розвитку ЗЕК України, зокрема у сфері економічної інтеграції з ЄС.

Удосконалено:

уточнено суспільно-географічну сутність процесу європейської інтеграції, що поєднує в собі політичні, економічні та соціально-культурні перетворення, які проявляються у процесі просторового структурування та організації суспільства;

удосконалено емпіричні критерії виявлення системних зв’язків між національними господарствами в межах інтеграційної системи на основі співставлення компонентної структури зовнішньоекономічного обміну всередині об’єднання та з партнерами за його межами.

Отримало подальший розвиток:

запропоновано спосіб застосування методів факторного та кореляційного аналізу з метою вивчення просторово-компонентної структури зовнішньоекономічної діяльності інтеграційної господарської системи на прикладі ЄС, що сприятиме поглибленню методичної бази аналогічних досліджень у майбутньому.

Обґрунтованість та достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій. Результати дисертації базуються на опрацюванні великого масиву як вітчизняної, так і зарубіжної наукової літератури, використанні надійних статистичних джерел (Європейської Комісії, ООН, Міжнародного валютного фонду та Державного комітету статистики України). Робота включає теоретичну та емпіричну частини, результати яких співставляються, верифікуються і зводяться у єдині висновки.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для вивчення інших інтеграційних утворень або регіональних угрупувань та їх зовнішніх господарських зв’язків. Отримані результати включені в учбові курси “Географія світового господарства”, “Політична географія і регіональна політика” та “Регіональна економічна і соціальна географія”, що читаються на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 050/356-30 від 09.10.2006 р.), а також можуть стати основою для розробки нових курсів в межах тематики європейської інтеграції та географії світового господарства.

Практичні результати та рекомендації здобувача використовуються відділом торговельної політики та міжнародних економічних організацій Департаменту економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України (довідка № 201/17-2057 від 14.06.2006 р.), Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України (довідка від 04.09.2006 р.), а також відділом інтеграції та стратегічного партнерства Національного інституту стратегічних досліджень (довідка №293/392 від 10.07.2006 р.). Основні положення дисертації можуть бути використані аналітичними центрами та органами державної влади, які займаються проблемами європейської інтеграції України та формуванням зовнішньоекономічних відносин держави.

Особистий внесок здобувача. Висвітлені у дисертації положення та висновки щодо теоретико-методичних основ суспільно-географічного дослідження інтеграційної господарської системи у середовищі світового господарства, положення щодо комплексної дії чинників формування просторово-компонентної структури зовнішніх економічних зв’язків ЄС, а також підходи до виявлення системних зв’язків в межах ЗЕК господарської системи ЄС належать особисто автору і є його особистим внеском у розвиток теоретичного та прикладного напрямів географії світового господарства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень доповідались автором і знайшли позитивне схвалення на Четвертому науково-практичному семінарі “Регіональні дослідження на межі тисячоліть: від теорії до практики” (Київ, 2004 р.), конференції “Молоді науковці – географічній науці”, (Київ, 2004 та 2005 рр.), а також на ІХ з’їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 5 одноосібних праць загальним обсягом 2.7 друк. арк., з них 4 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (161 найменування), 8 додатків. Обсяг роботи становить 235 сторінок. Основна частина викладена на 159 сторінках; робота містить 54 таблиці і 20 рисунків, з них 38 таблиць і 3 рисунки оформлені у вигляді додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного вивчення участі господарської системи ЄС у світовому господарстві” розглядаються теоретичні аспекти та суспільно-географічна сутність дослідження Європейського Союзу, окреслюється предметна область дослідження, проводиться аналіз існуючих теорій європейської інтеграції та концепцій, що пояснюють тенденції розвитку світового господарства, а також формулюється методика дослідження участі інтеграційної господарської системи у світовому господарстві.

Європейський Союз є не лише економічним та політичним об’єднанням держав. Він являє собою географічну цілісність, що може бути визначена як інтеграційна господарська система (ІГС). ІГС являє собою суспільно-географічне утворення, що виникає в певних просторових межах на основі об’єднання кількох національних господарських комплексів, поєднаних тісними господарськими зв’язками, характеризується наявністю єдиної(их) функції(ій) у світовому господарстві, та має ознаку емерджентності (властивості системи не можуть бути отримані шляхом сумування властивостей її елементів). Доцільність застосування даного терміну у географії світового господарства визначається появою, поряд із національними господарськими комплексами, якісно нових суб’єктів міжнародної господарської діяльності, серед яких важливу роль відіграють системи, сформовані на основі регіональних інтеграційних об’єднань.

Ознаками ІГС ЄС виступають спільна територія, наявність складних та диверсифікованих виробничих, споживчих та розподільчих зв’язків між структурними елементами (національними господарствами), що призводять до нівелювання економічних кордонів в межах об’єднання, спільна політико-правова надбудова, а також формування спільних для всього об’єднання форм участі у світовому господарстві. Головною особливістю ІГС ЄС є її наднаціональний рівень. Інтеграційна система ЄС, що об’єднує 25 держав, характеризується формуванням наднаціональної організаційно-управлінської підсистеми, що узгоджує регулятивно-правові особливості усіх членів, створюючи спільні правила регулювання зовнішньої економічної діяльності з партнерами за межами об’єднання.

Важливим аспектом суспільно-географічного дослідження ЄС виступає вивчення форм та чинників участі ІГС, що сформувалася в межах об’єднання, у світовому господарстві. Матеріально-речовинним виразом зв’язків між господарською системою та світовим господарством є обмін товарами, послугами та капіталом, що здебільшого проявляється у процесах торгівлі товарами і послугами, а також різних формах інвестування. Кожен окремо взятий процес характеризується своїм компонентним складом, просторовою мережею (походження та спрямування потоків) та механізмами організації. Взаємодія відбувається на двох рівнях: матеріальному та організаційному. Перший рівень являє собою фізичні переміщення товарів, безпосереднє надання та споживання послуг, переміщення грошово-фінансових ресурсів. Другий рівень включає організаційне забезпечення на рівні прийняття рішень та створення інформаційно-організаційної інфраструктури.

У розділі обґрунтовано необхідність міждисциплінарного підходу при дослідженні ІГС ЄС та її участі у світовому господарстві. Інструментарій суспільної географії дає можливість моделювати об’єднання як інтеграційну господарську систему і застосовувати суспільно-географічні методологічні принципи та методи досліджень. Комплексний характер процесу європейської інтеграції обумовлює необхідність залучення теорій з суміжних галузей науки, зокрема теорій європейської інтеграції та концепцій розвитку світового господарства.

Аналіз ряду теорій європейської інтеграції дозволив зробити висновок, що цей процес поєднує в собі ряд політичних, економічних, соціальних та історичних складових. Головним проявом інтеграційних процесів є делегування елементів національного суверенітету від урядів держав-учасниць до наднаціональних інституцій (політико-правовий вимір). Баланс повноважень між урядами та системою європейських інституцій варіює залежно від сфери застосування. Найефективніше інтеграційні процеси відбуваються у сфері економіки, що відбилося у створенні Єдиного європейського ринку. Встановлено, що господарський вимір інтеграції відбиває не лише інституціонально-правові заходи щодо забезпечення вільного руху факторів та продуктів суспільної діяльності в межах ЄС, але і об’єктивні процеси посилення міжнаціональних економічних зв’язків на рівні підприємств (виробнича кооперація), що відбивається у формуванні регіональних форм концентрації суспільної діяльності, що часто виходять за національні межі держав.

Аналіз концепцій представників наукової школи регулювання дозволив встановити зв’язок між європейською інтеграцією та змінами у моделях розвитку капіталістичних держав у другій половині ХХ ст. Зрушення у міжнародному географічному поділі праці, зумовлені кризою атлантичного фордизму, проявилися у формуванні регіональних моделей постфордистського розвитку, серед яких окреме місце посідає європейська (західнонімецька) модель. Окрім менеджерсько-технологічного аспекту вона характеризується специфічними рисами соціального регулювання.

На основі аналізу та узагальнення теоретичного матеріалу розроблено методику суспільно-географічного дослідження участі інтеграційної господарської системи у світовому господарстві. Її алгоритм включає:

визначення теоретичних чинників формування та розвитку всієї системи,

виявлення, на основі аналізу емпіричного матеріалу, чинників, що визначають взаємодію між досліджуваною системою та іншими системами національного та наднаціонального рівня, а також їх співставлення із теоретично визначеними чинниками;

системно-структурний аналіз зовнішньоекономічних зв’язків інтеграційної господарської системи, які відображають її участь у світовому господарстві.

Останній блок передбачає детальний аналіз компонентного складу і просторової організації вхідних та вихідних потоків товарів, послуг та капіталу, а також механізми їх організації та спрямування.

Застосування пропонованої методики для вивчення інтеграційної господарської системи ЄС дозволяє визначити тенденції та фактори формування зовнішньоекономічних відносин об’єднання, визначити пріоритетні галузеві орієнтації регіону, як у сфері торгівлі товарами й послугами, так і у сфері інвестування, а також зрозуміти принципи формування мережі провідних економічних партнерів ЄС.

У другому розділі “Чинники участі господарської системи ЄС у світовому господарстві” проведено детальний аналіз рушійних сил євроінтеграційного процесу, а також емпіричний аналіз чинників та механізмів організації ЗЕК ЄС, проаналізовано вплив інституціональної системи ЄС на зовнішньоекономічну діяльність об’єднання, виділено принципові галузі експортної спеціалізації та імпортної залежності країн ЄС, виявлено взаємозв’язок між торгівлею товарами, послугами та прямими іноземними інвестиціями з партнерами за межами об’єднання. Отримані результати систематизовано у цілісну модель чинників участі інтеграційної господарської системи ЄС у світовому господарстві (рис. 1).

Європейська інтеграція як складний і довготривалий історичний процес є результатом комплексної дії двох груп чинників – внутрішніх та зовнішніх. Внутрішні чинники включають географічне положення, природно-ресурсний потенціал, політичні, економічні та соціальні традиції, що разом заклали історико-географічні, економічні та політичні передумови для формування цілісної системи на території Європи. Роль зовнішніх чинників посилюється з другої половини ХХ ст. До головних зовнішніх викликів, що вплинули на перебіг європейської інтеграції, можна віднести геополітичне становище Європи у період після Другої світової війни, а також трансформації у світовому господарстві, що пов’язані із активізацією глобалізаційних процесів з середини 70-х рр. ХХ ст. На основі аналізу літературних джерел встановлено логічний взаємозв’язок між розвитком спільного європейського ринку та трансформаціями у світовій капіталістичній системі (криза фордистської моделі розвитку і перехід до постфордизму), які в свою чергу пояснюються процесами глобалізації фінансової та виробничої сфер.

У роботі стверджується, що європейська економічна інтеграція стала компромісом, що забезпечив економічну лібералізацію в межах відносно гомогенного європейського простору при збереженні та уніфікації інституціонального регулювання соціальної сфери та створенні єдиних захисних механізмів щодо негативного зовнішньоекономічного впливу, зумовленого глобалізацією.

Рис.1. Модель чинників участі інтеграційної господарської системи Європейського Союзу у світовому господарстві

Поєднання дії зовнішніх та внутрішніх чинників спричинило формування інституціональної системи ЄС, структура та діяльність якої відбиває зовнішні виклики, що постали перед господарствами ЄС. Функціонально, система європейських інституцій узгоджує діяльність урядів національних держав і створює правову надбудову у вигляді європейського права, що є вищим за національні законодавства. Економічна інтеграція регулюється шляхом здійснення спільних політик, серед яких ключовими виступають спільна торговельна, сільськогосподарська, промислова і регіональна політики. Опосередкований вплив на економічні процеси має також спільна зовнішня та оборонна політика.

За допомогою методу факторного аналізу було визначено основні типи експортної спеціалізації та імпортної залежності країн ЄС по відношенню до партнерів за межами об’єднання. На основі цих типів визначено чинники формування зовнішньоторговельних зв’язків ЄС. Експортна спеціалізація визначається, переважно, продукцією машинобудування з переважанням автомобілів та їх комплектуючих, а також промислового устаткування (найбільша група країн), а також хіміко-фармацевтичними виробами і нафтопродуктами. Імпортна залежність визначається, в першу чергу, нафтою, а також електронікою та електротехнікою. Зазначені товарні групи домінують у період з 1995 по 2003 рр. Розширення ЄС у 2004 р. диверсифікувало сформовану структуру типів експортної спеціалізації та імпортної залежності. Загальна картина участі ІГС ЄС у світовому господарстві подана на рис.2.

Джерело: розраховано за даними ЄЄ

Рис. 2. Участь інтеграційної господарської системи Європейського Союзу у світовому господарстві

На основі проведеного аналізу та співставлення компонентної структури зовнішньої торгівлі ЄС товарами і послугами з галузевим розподілом зовнішніх ПІІ було емпірично визначено чинники участі ЄС у світовому господарстві, представлені на рис. 1.

У третьому розділі “Системно-структурний аналіз зовнішніх економічних зв’язків ЄС” здійснено детальне дослідження компонентної та просторової структури зовнішньоекономічного обміну ЄС, доведено існування системних зв’язків в межах ЄС, проаналізовано співвідношення ролей держав-членів ЄС у процесах прийняття рішень при організації зовнішньоекономічної діяльності, а також співставлено сучасний стан економічних відносин між Україною та ЄС із загальними тенденціями розвитку ЗЕК об’єднання.

Аналіз компонентної структури ЗЕК ЄС виявив, що на рівні зовнішніх зв’язків домінуючою формою обміну є торгівля товарами, хоча у внутрішньому виробництві країн-членів переважає невиробнича сфера. Організація товарних потоків визначається галузями спеціалізації та імпортної залежності і характеризується посиленням ролі внутрішньогалузевої торгівлі, рівень якої визначено за індексом Грубела-Ллойда (табл. 1).

Виявлено високу частку торгівлі деталями та комплектуючими, зокрема, у галузі автомобілебудування, електротехніки та різних видах електроніки, що свідчить про залученість європейських компаній у ланцюги з міжнародної фрагментації виробництва. Створення таких ланцюгів відбувається шляхом поділу виробничого процесу на стадії між філіалами транснаціональних корпорацій (ТНК) або на основі субпідряду, що являє собою дешевшу і гнучкішу форму. У дещо простіших формах міжнародна фрагментація виробництва характеризує також легкопромисловий комплекс країн ЄС.

Таблиця 1

Індекс Грубела-Ллойда для країн-членів Європейського Союзу

1 Включаючи Люксембург до 1999 р.

Джерело: розраховано за даними ЄС

Співставлення компонентної структури торгівлі товарами всередині об’єднання та за його межами дозволило емпірично підтвердити існування інтеграційної господарської системи в межах ЄС. Спостерігається суттєва відмінність структури імпорту країн ЄС всередині та з-поза меж об’єднання. Водночас, експортні потоки мають ідентичну структуру. Це свідчить про максимальну реалізацію внутрішнього потенціалу економічної взаємодії всередині об’єднання та формування зв’язків з оточенням у сферах, що не можуть бути забезпечені всередині системи.

Провідними партнерами ЄС, особливо у сфері послуг та інвестицій, є США та країни Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). За межами цих двох центрів виявлено формування регіонів та груп країн-партнерів із сталою спеціалізацією торгівлі товарами з ЄС. Вони включають: 1) країни-постачальниці товарів у сфері автомобілебудування – країни Центральної Європи (нині вже члени ЄС) і Японія, 2) велика група країн-постачальниць нафти, 3) країни-постачальниці товарів легкої промисловості (Південно-Східна Європа, Північна Африка, Південна Азія) та 4) країни постачальниці електроніки та електротехніки (Китай і нові індустріальні країни Азії). Існуючі господарські зв’язки з цими регіонами можуть бути поділені на виробничо-збутові, фінансові та ресурсні залежно від домінуючої форми співпраці (рис. ). Співставлення із просторовою структурою експортних потоків підтверджує функціонування міжнародних виробничо-збутових мереж між інтеграційною господарською системою ЄС та виділеними регіонами-партнерами у галузях автомобілебудування, виробництві електроніки та електротехніки і легкій промисловості.

Джерело: розраховано за даними ЄС та даними ООН

Рис. 3. Просторова структура зовнішніх господарських зв’язків Європейського Союзу

Вхідні прямі іноземні інвестиції до ЄС походять, майже виключно, з Північної Америки та країн ЄАВТ, тоді як у вихідних потоках капіталу простежується збільшення частки нових індустріальних країн (НІК) у Латинській Америці та в Азії, а також Китаю. До останнього етапу розширення ЄС країни Центральної Європи займали третє місце за обсягом ПІІ з ЄС після Північної Америки та ЄАВТ.

У роботі стверджується, що рівень залученості країн-членів у процес формування компонентної структури і просторової мережі зовнішньоекономічних зв’язків ЄС на рівні прийняття безпосередніх рішень визначається розташуванням на їх території штаб-квартир потужних ТНК і концентрацією світових міст, що є центрами концентрації офісів фірм, які надають міжнародні виробничі послуги (забезпечують функціонування виробничо-збутових мереж). За даними характеристиками виділено пояс найбільшої концентрації центрів прийняття рішень, що проходить від Великобританії через Нідерланди, Бельгію, Німеччину до північної частини Італії. Загальний тренд просторової регресії визначається зменшенням участі країн-членів в організації зовнішньоекономічних зв’язків ЄС як єдиного цілого в напрямку з південного заходу на північний схід з мінімальною роллю нових країн членів (рис. 4).

Джерело: побудовано за даними П.Тейлора та Дж.Каталано

Рис. 4. Залишки просторової регресії розподілу провідних світових міст по країнах Європейського Союзу

У третьому розділі, також, досліджується сучасний стан двосторонніх відносин між Україною та ЄС. Оцінка двосторонніх відносин України та ЄС може проводитися у двох вимірах: інституціонально-правовому та економіко-статистичному. Інституціонально-правовий вимір відносин закладає регулятивну основу для вибудовування стосунків, у тому числі й у сфері господарської взаємодії. У випадку відносин з ЄС інституціонально-правовий вимір є особливо актуальним, оскільки, як зазначалося у другому розділі, європейська інтеграція характеризується процесом створення й еволюції наднаціональних органів управління.

Основою для розвитку двосторонніх відносин між Україною та ЄС виступають “Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами” (від 16.06.1994 р.) та “План дій Україна-Європейський Союз” (від 21.02.2005 р.). У контексті інтеграції України до ІГС ЄС особливо важливу роль відіграє митне регулювання, що визначає інтенсивність товарообміну між сторонами. З боку ЄС, на рівні практичної реалізації, митне регулювання входить до компетенції Європейської Комісії, що втілює загальні засади визначені Радою міністрів Європейського Союзу та схвалені Європейським парламентом у формі тарифних та нетарифних методів регулювання.

Важливою сферою відносин між Україною та ЄС виступають програми фінансової та технічної допомоги. Головним чином, фінансування відбувається в рамках програми ТАСІС (TACIS), що діє в Україні з 1991 р. Загальний обсяг допомоги за цією програмою (за даними ЄС) у період з 1998 по 2004 рр. становив понад 1,1 млрд євро.

Головною передумовою інтеграції України до європейських господарських структур виступає реальний стан економічної взаємодії, зокрема у сфері торгівлі товарами, послугами та ПІІ. Здебільшого, коли аналізуються торговельні відносини України та ЄС, проблема формулюється у площині забезпечення кращого доступу українських товарів на ринки ЄС, зняття перешкод та технічних бар’єрів на шляху української продукції на європейські ринки. За допомогою кореляційного аналізу компонентну структуру торгівлі між Україною та країнами ЄС було порівняно із загальною структурою зовнішньої торгівлі країн-членів об’єднання. Одержані результати демонструють невідповідність теперішньої структури товарного експорту з України до ЄС сучасним тенденціям участі ЄС у світовому господарстві.

Джерело: розраховано за даними ЄС та даними Державного комітету статистики України

Рис. 5. Структура господарських зв’язків між Європейським Союзом та Україною

Окрім суто статистичної невідповідності проблема полягає у тому, що основні товарні групи експортної спеціалізації України (рис.5) відносяться до так званих “чутливих” галузей, які зазнають найсильніших перешкод щодо доступу на європейські ринки. Причина цих перешкод полягає не стільки у стані політичних стосунків між ЄС та Україною, скільки у внутрішніх проблемах ЄС.

Співпраця у сфері надання міжнародних послуг та інвестиційної діяльності поки що розвинена недостатньо. Найпривабливіші для іноземних інвесторів галузі (оптова і роздрібна торгівля та харчова промисловість) не можуть забезпечити необхідну переорієнтацію ЗЕК України. У сфері міжнародних послуг, де український експорт представлено, переважно, транспортними послугами, спостерігається брак надійного організаційного забезпечення для міжнародного торговельного та інвестиційного обміну.

Одержані результати щодо просторово-компонентної структури ЗЕК ЄС та основних тенденцій його розвитку дають підстави стверджувати, що Україні необхідно включатися в існуючі виробничо-збутові мережі, утворені за участю європейських компаній. Приклад країн Центральної Європи свідчить про позитивний досвід такої трансформації національних господарських комплексів. Шляхом включення до таких мереж є участь у міжнародній фрагментації виробництва, зокрема, у галузях автомобілебудування, електроніки та електротехніки, а також текстильної промисловості. Досягнення цієї мети вимагає стратегічної переорієнтації ЗЕК України та заохочення інвестицій у пріоритетні галузі – автомобілебудування, виробництво електроніки та електротехніки, виробництво одягу. Країни Центральної Європи, теперішні нові члени ЄС, продемонстрували шлях структурних реформ та докорінної зміни свого експортного потенціалу, що дозволило їм інтегруватися в економічні структури ЄС.

Окрім іноземних інвестицій, шляхом входження до міжнародних виробничих ланцюгів є заохочення субпідрядної форми співпраці, яка полягає у використанні уже існуючих в країні потужностей для виробництва комплектуючих або для збиральних операцій за технічними стандартами замовника. Необхідною умовою включення до міжнародних виробничо-збутових мереж є лібералізація зовнішньої торгівлі у пріоритетних та суміжних з ними галузях.

Для комплексного вирішення проблеми необхідно піднімати питання співробітництва у пріоритетних сферах на рівні двосторонніх переговорів між Україною та ЄС, забезпечити належну інформаційну підтримку українських виробників та адаптувати законодавче середовище для ефективної співпраці на рівні окремих підприємств. Необхідно вивчати позитивні приклади такої співпраці, що вже діють в Україні (наприклад, ЗАТ “Єврокар” тощо).

Слід зазначити, що структурні трансформації господарського комплексу України вимагатимуть переосмислення пріоритетів розвитку на рівні міжгалузевих комплексів. У ході вибудовування двосторонніх торговельних відносин з ЄС необхідною умовою є зменшення ролі металургійного комплексу як основи експортної спеціалізації України при одночасному стимулюванні розвитку машинобудівного комплексу. Агропромисловий комплекс, хоча і відіграє стратегічну роль у господарстві України, має порівняно незначні перспективи у розвитку двостороннього економічного співробітництва з ЄС. Успішний вихід української продукції на європейські та світові ринки визначатиметься здатністю здійснити реструктуризацію народногосподарського комплексу України та подолати супутні соціальні та інфраструктурні проблеми.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі процеси європейської інтеграції зумовили формування цілісного географічного утворення в межах ЄС, що не може бути охарактеризоване лише як об’єднання національних господарських комплексів. З метою вираження суспільно-географічної сутності сучасної ролі ЄС у світовому господарстві пропонується застосування терміну “інтеграційна господарська система”, що визначається як суспільно-географічне утворення, яке виникає в певних просторових межах на основі об’єднання кількох національних господарських комплексів, поєднаних тісними господарськими зв’язками, і характеризується ознакою емерджентності. Доцільність застосування даного терміну у географії світового господарства визначається появою, поряд з національними господарськими комплексами, нових суб’єктів міжнародної господарської діяльності на рівні інтеграційних об’єднань та систем, що виникають на їх основі.

Ознаками, що дозволяють стверджувати існування інтеграційної господарської системи в межах ЄС є:

територіальна цілісність;

формування єдиної регулятивно-правової основи господарської діяльності на основі інституціональної структури ЄС, європейського права та комплексу спільних політик;

загальне співвідношення обсягів торгівлі та інвестицій між партнерами всередині ЄС та партнерами назовні;

формування спільних для всього об’єднання форм експортної спеціалізації та імпортної залежності;

максимальна реалізація внутрішнього (в межах ЄС) потенціалу економічної взаємодії;

збалансовані торговельні зв’язки між країнами-членами ЄС (за відношенням взаємного товарообміну між країнами-членами до їх ВВП).

Запропонована методика суспільно-географічного дослідження участі інтеграційної господарської системи у світовому господарстві включає наступні етапи: а) виявлення чинників та передумов утворення досліджуваної інтеграційної системи, б) виявлення чинників та тенденцій формування її зовнішньоекономічного комплексу, в) аналіз функціональної структури зовнішньоекономічного обміну досліджуваної системи, що включає вивчення компонентної, просторової та організаційно-управлінської структури торгівлі товарами, послугами та прямих іноземних інвестицій.

Провідними чинниками, які обумовлюють євроінтеграційні процеси на сучасному етапі, виступають процеси глобалізації та регіоналізації світового господарства, що являють собою інтегральну дію двох груп часткових суспільно-географічних чинників - зовнішніх та внутрішніх. Глобалізаційні перетворення зумовили кризу суспільно-економічної моделі “кейнсіанської національної держави добробуту”, що була домінуючою у Західній Європі після Другої світової війни і асоціювалася з атлантичним фордизмом. Європейська інтеграція, як найяскравіший прояв регіоналізації, стала відповіддю на кризові явища, стимулюючи глобалізаційні перетворення всередині ЄС та мінімізуючи їх негативні впливи ззовні. Діючи за принципом “виклик-реакція” процеси глобалізації та регіоналізації слугували стимулами європейської інтеграції, позначаючись на структурі інституціональної системи ЄС, особливостях європейського законодавства та впливаючи на формування сучасних географічних меж об’єднання.

Чинники, що визначають характер участі ЄС у світовому господарстві, також, поділяються на внутрішні та зовнішні. Перша група включає суспільно-географічне положення, недостатній паливно-ресурсний потенціал, господарську спеціалізацію регіону, політико-економічну модель та рівень соціально-економічного розвитку. Зовнішня група чинників об’єднує стан міжнародного поділу праці, кон’юнктуру світових ринків та географію світових паливних ресурсів. Важливим чинником є взаємообумовленість торгівлі товарами, послугами та інвестиційних потоків, що проявляється як в географічному, так і в компонентному зрізі. Матеріально цей взаємозв’язок проявляється у формуванні фрагментованих міжнародних виробничо-збутових мереж, що характеризуються внутрішньогалузевою торгівлею на рівні деталей і комплектуючих, потоками інвестицій між філіями задіяних компаній та організаційним забезпеченням на рівні надання ділових послуг.

Просторова структура зовнішніх економічних зв’язків ЄС визначається розшаруванням на два рівні. Перший рівень відзначається найбільшими, в абсолютному вимірі, обсягами обміну товарами, послугами та капіталом з диверсифікованим компонентним складом. Географічно цей рівень представлений країнами Північної Америки та ЄАВТ. На другому рівні, за межами зазначених регіонів, простежуються структурування торговельних партнерів ЄС відповідно до галузевих факторів експортної спеціалізації та імпортної залежності. Виділяються регіони, з якими європейські виробники формують фрагментовані виробничо-збутові мережі у галузях автомобілебудування, електроніки та електротехніки, а також легкої промисловості.

Аналіз просторової структури зовнішніх ПІІ ЄС виявив, що географічна мережа вихідних інвестицій з ЄС значною мірою відбиває просторову структуру торгівлі товарами. Регіонами посиленого інвестування (за межами Північної Америки та ЄАВТ) виступають країни Східної та Південно-Східної Азії та Латинської Америки. До останнього етапу розширення принципове значення у зовнішніх інвестиційних потоках відігравали теперішні нові члени ЄС. Інвестиції до Східної та Південно-Східної Азії та Центральної Європи забезпечують функціонування фрагментованих виробничих мереж на рівні ТНК.

Формування просторово-компонентної структури ЗЕК ЄС на рівні прийняття бізнесових рішень відбувається під суттєвим впливом ТНК, штаб-квартири яких концентруються у найбільших світових містах. Відповідно, концентрація найбільших ТНК та розміщення світових міст відображають рівень участі країни в організації зовнішньоекономічного обміну на бізнесовому рівні. Нові країни-члени характеризуються нижчим рівнем концентрації великих ТНК та світових міст. Менша залученість нових країн-членів у процес прийняття рішень на бізнесовому рівні компенсується їх збалансованим представництвом у головних керівних органах ЄС (пропорційним до їх населення).

На теперішньому етапі, стан економічного обміну між Україною та ЄС не відбиває ні географічних, ні структурних тенденцій участі ЄС у світовому господарстві. Український експорт до ЄС за своїм компонентним складом суттєво відрізняється від асортименту імпортної залежності ЄС. Торгівля послугами обслуговує не фрагментовані виробничо-збутові мережі, а, переважно, транспортування енергоносіїв. Недостатньо розвиненим є інвестиційний обмін. Це означає, що необхідно проводити комплексну політику щодо переорієнтації зовнішньоекономічного комплексу України в напрямку його узгодження із об’єктивними тенденціями розвитку світового господарства та врахування реальних економічних потреб ЄС як стратегічного зовнішньоекономічного партнера України.

Шляхи вирішення проблеми переорієнтації зовнішньоекономічного комплексу України в контексті економічної інтеграції до європейського простору полягають у:

вивченні досвіду нових членів ЄС щодо включення до міжнародних мереж з фрагментації виробництва у галузях спеціалізації та імпортної залежності ЄС – автомобілебудування та виробництва електроніки і електротехніки;

поліпшенні загального інвестиційного клімату в країні;

розвитку стратегічних державних програм по заохоченню іноземних, у першу чергу європейських, інвестицій у пріоритетні галузі – автомобілебудування, виробництво електроніки та електротехніки, легку промисловість;

стимулюванні субконтрактної форми входження до міжнародних виробничо-збутових мереж на рівні випуску деталей та комплектуючих;

винесенні проблеми переорієнтації та модернізації зовнішньоекономічного комплексу України на рівень двосторонніх переговорів у форматі Україна – ЄС та на міжурядовому рівні;

розробці спільної програми щодо співпраці між Україною та ЄС у відповідних галузях, зокрема, щодо ефективного інформаційного забезпечення європейських виробників та інвесторів стосовно потенціалу перенесення виробництв на територію України;

створенні законодавчого забезпечення для участі України у міжнародних виробничих мережах, зокрема розробка системи митних тарифів, які б максимально лібералізували рух товарів у пріоритетних галузях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

Брайчевський Ю.С. Європейська інтеграція // Економічна та соціальна географія. – 2002. – Вип. 53. – С. 277-282.

Брайчевський Ю.С. Структура зовнішніх господарських зв’язків ЄС // Економічна та соці-альна географія. – 2003. – Вип. 54. – С. 245-252.

Брайчевський Ю.С. До методики вивчення суспільно-географічного аспекту динаміки Європейського Союзу // Український географічний журнал. – 2004. - №2. - С.12 – 17.

Брайчевський Ю.С. Інтеграційне об’єднання ЄС у контексті сучасних світогосподарських процесів // Світове господарство в умовах глобалізації. – К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2004. – С. 117-125.

Брайчевський Ю.С. Роль транснаціональних корпорацій та світових міст у формуванні просторової структури господарства Європи в умовах глобалізації // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.:ВГЛ Обрії, 2004. – Т.3. – С. 15-17.

АНОТАЦІЯ

Брайчевський Ю.С. Функціонування системи ЄС у світовому господарстві (суспільно-географічний аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Роботу присвячено суспільно-географічним аспектам вивчення закономірностей, чинників та форм участі інтеграційної господарської системи ЄС у світовому господарстві. У роботі вводиться поняття інтеграційної господарської системи та доводиться її існування в межах Єдиного європейського ринку. Пропонується методика суспільно-географічного дослідження інтеграційної господарської системи, зокрема, її зовнішньоекономічних зв’язків, розроблена на прикладі ЄС. Удосконалюється методичний інструментарій суспільно-географічного дослідження потокових явищ (руху товарів, послуг та капіталу).

Здійснено аналіз чинників розвитку європейської інтеграційної системи, а також чинників формування її зовнішньоекономічних зв’язків. Проведено системно-структурний аналіз компонентної, просторової та організаційно-управлінської структури