ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

ПАНКЕЄВА ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

УКД 911.9.007.69

ГЕОЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА АДМІНІСТРАТИВНИХ ТЕРИТОРІЙ

(НА ПРИКЛАДІ ВЕЛИКОГО СЕВАСТОПОЛЯ)

11.00.11 — Конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Сімферополь, 2006

Дисертацію є рукопис

Робота виконана на кафедрі фізичної географії і океанології

географічного факультету Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіті і науки України, м. Сімферополь

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Позаченюк Катерина Анатоліївна,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського,

завідувач кафедри фізичної географії і

океанології

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Денисик Григорій Іванович,

Вінницький педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського,

завідувач кафедри фізичної географії

кандидат географічних наук, доцент

Кукурудза Маріне Мухтарівна

Львівський національний університет

ім. Івана Франка, географічний факультет

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса

Шевченка Міністерства освіти і науки України,

географічний факультет

Захист відбудеться 17 жовтня о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради при Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007,

м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4, ауд. 427, корпус А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету
ім. В. І. Вернадського (95007 м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4).

Автореферат розісланий 16 жовтня 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Доктор географічних наук, професор І.М. Яковенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Через загострення екологічних проблем останнім часом активно розвиваються різні види експертної діяльності, як-от, екологічна експертиза, екологічний аудит тощо. Екологічна експертиза (ЕЕ) зараз є основним науково-практичним видом експертної діяльності в Україні й забезпечена нормативно-законодавчою базою (Закон України “Про екологічну експертизу” (1995), “Про охорону навколишнього природного середовища” (1996) та ін). Активно в науковій літературі обговорюються питання проведення різних типів ЕЕ: еколого-економічної, еколого-нормативної, географічної, геоекологічної тощо. Утім, теоретико-методичні засади проведення різних видів екологічних експертиз не досить розроблені.

Геоекологічна експертиза (ГЕЕ) являє собою новий науково-практичний вид експертної діяльності, здійснюваний у рамках ЕЕ. Проте ГЕЕ в теоретико-методичному плані не розроблена і практично не здійснюється. Подальший розвиток теоретико-методичних засад ГЕЕ пов’язаний з розширенням її об’єкта і залученням до його складу територій різних просторово-часових рангів, організованих відповідно до процесів самоорганізації природних систем (річкові басейни, окремі типи ландшафтів, фізико-географічні регіони тощо). Водночас процес розширення об’єктів ГЕЕ не охоплює адміністративні території (автономна республіка, область, район та ін.), хоч екологічний стан регіону залежить від екологічної політики керівництва адміністративних територій. Незважаючи на те що адміністративні території в природному відношенні не є цілісними системами, організація і керування у сфері природокористування йде за адміністративним принципом. Тому ми вважаємо за доцільне і необхідне розширення об’єктів ГЕЕ і впровадження в практику нового її виду — геоекологічної експертизи адміністративних територій (ГЕЕАТ). Здійснення такого виду експертної діяльності потрібне для адміністративних територій як локального, так і мезорегіонального рівня. Запровадження ГЕЕАТ дозволить нормалізувати геоекологічну ситуацію, впорядкувати використання природних ресурсів, покращити територіальну організацію та реалізовувати на практиці результати експертної діяльності.

Територія Великого Севастополя в сучасних соціально-економічних умовах репрезентативна для вивчення і розв’язання проблемних питань з галузі природокористування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає Державній науково-технічній програмі Міністерства освіти і науки України 0.1 “Екологічна безпека України”. Напрямок досліджень узгоджується зі змістом загальнодержавних програм Управління екології і природних ресурсів м. Севастополя “Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки м. Севастополя на період до 2010 року”, а також діючій Програмі постійного розвитку м. Севастополя (2005—2025 рр.). Даний напрямок досліджень безпосередньо пов’язаний з дослідницькою тематикою кафедри фізичної географії і океанології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Стійкий розвиток територій і акваторій” (0106 U 003192).

Мета і завдання дослідження. Метою цієї дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад здійснення ГЕЕАТ (на прикладі Великого Севастополя). Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:

1.Показано необхідність і доцільність упровадження ГЕЕАТ як нового науково-практичного виду експертної діяльності.

2. Сформовано теоретико-методичні засади здійснення ГЕЕАТ.

3. Розроблено методику організації і здійснення ГЕЕАТ.

4. Проведено ГЕЕАТ території Великого Севастополя.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступили природно-господарські територіальні системи (ПГТС) території Великого Севастополя. Предметом дослідження — теоретичні, методичні та організаційні засади ГЕЕАТ.

Методологічні засади дослідження. Загальною концептуальною основою дослідження стали ідеї В. І. Вернадського, В. С. Преображенського, Н. Н. Моісеєва та ін. В основу конкретно-наукової методології дослідження покладено праці провідних спеціалістів з галузі геоекології та ландшафтознавства: В. О. Бокова, Г. Є. Гришанкова, М. Д. Гроздинського, Г. І. Денисика,
А. Г. Ісаченка, Б. І. Кочурова, О. М. Маринича, А. В. Мельника, С. В. Міхелі, В. О. Ніколаєва,
В. М. Пащенка, П. Д. Підгородецького, К. А. Позаченюк, М. Ф. Реймерса, В. М. Солнцева,
О. Г. Топчієва, І. М. Черваньова, Г. І. Швебса, П. Г. Щищенка та ін.

Загальними методологічними засадами дисертаційного дослідження стали системно-синергетичний, ландшафтний і геоекологічний підходи. У роботі використовувався комплекс методів, що складають основу конструктивно-географічних досліджень. Для накопичення фактичного матеріалу використовувалися методи польових ландшафтних досліджень і картографічний. Опрацювання результатів проводилося за допомогою порівняльно-географічного, картографічного, математичного (статистичного, бального) і експертного методів.

Наукова новизна одержаних результатів. На теоретико-методичному рівні: вперше обґрунтована необхідність ГЕЕАТ як науково-практичного виду діяльності; поглиблено й деталізовано методичні прийоми проведення і здійснення ГЕЕАТ; уточнено методику кількісної оцінки коадаптивності господарської і природної підсистем для локальних ПГТС через кількісний показник — ступінь коадаптивності; деталізовано схему методики оцінювання коадаптивності природної і господарської підсистем для адміністративних територій з обліком ступеня відповідності ландшафтного потенціалу сучасному господарському використанню і рівню соціально-екологічних обмежень, передбачених природоохоронним законодавством; уперше запропоновано схему методики оцінки середовищеутворюючого потенціалу лісових геосистем на основі кількісної оцінки їхніх середовищеутворюючих властивостей.

На регіональному рівні: уперше реалізована ГЕЕАТ Великого Севастополя на ґрунті оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем з обліком ступеня відповідності ландшафтного потенціалу сучасному господарському використанню і рівня соціально-екологічних обмежень, передбачених природоохоронним законодавством; уперше оцінено ландшафтний потенціал території Великого Севастополя; уперше дано оцінку середовищеутворюючого потенціалу лісових геосистем території Великого Севастополя; доповнені заходи щодо стійкого розвитку території Великого Севастополя.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень. Висновки й рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, ґрунтуються на первинних матеріалах, зібраних у процесі проведення польових робіт (2000—2006 рр.), на результатах аналізу, узагальнення й оцінки фондових матеріалів Державного управління екології природних ресурсів м. Севастополя, Севастопольського лісомисливського господарства, відділу земельних ресурсів м. Севастополя, Інституту біології південних морів ім. А. О. Ковалевського, Морського гідрофізичного інституту, проектних організацій, інших установ і організацій, пов’язаних із використанням природних ресурсів, а також на матеріалах періодичних видань, науково-практичних конференцій, монографій та картографічних джерел.

Наукове значення роботи. Результати дослідження формують теоретико-методичні засади ГЕЕАТ; розширюють теоретико-методичні основи географії (геоекології); розкривають нові регіональні аспекти геоекологічного становища території Великого Севастополя на основі аналізу коадаптивності природної і господарської підсистем; виробляють нові підходи до оцінки середовищеутворюючих геосистем. Одержані наукові результати сприяють розв’язанню проблем, пов’язаних з оптимізацією територіальної організації регіону, і націлюють на розробку стратегії для його стійкого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дослідження для Регіональної програми розвитку території Великого Севастополя до 2025 р., а також для інших регіонів України. Методичні підходи до оцінки ступеня коадаптивності ПГТС можуть бути враховані при розробці територіальних схем розвитку адміністративних територій, так само при оптимізації природокористування і розробки заходів щодо стійкого розвитку регіону. Одержані результати оцінки середовищеутворюючого потенціалу лісових геосистем можуть застосовуватися лісовими господарствами при функціональному зонуванні лісів і визначенні рекреаційного навантаження.

Результати дисертаційної роботи запроваджені в роботу Севастопольського лісомисливського господарства, використані для впорядкування атласу м. Севастополя і в навчальному процесі як у шкільній програмі з географії (загальноосвітня школа I-ІІІ ступеня
№ 42), так і для дисциплін вищої школи (Університет управління і економіки м. Сімферополя).

Особистий внесок дисертанта. Подані на захист результати дисертаційного дослідження є обґрунтованими і виконані автором самостійно. Всі наукові публікації, у тому числі статті у спеціалізованих виданнях ВАК, відображають основний зміст дисертації. Основні положення дисертації були сформульовані автором.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і публікувалися в матеріалах IX з’їзду Українського географічного товариства (Чернівці, 2004 р.), а також на наступних конференціях: “Спадщина В. І. Вернадського і сучасність” (Сімферополь, 2003 р.), конференція з нагоди 70-річчя географічного факультету Таврійського національного університету їм В. І. Вернадського (Сімферополь, 2004 р.), “Севастополь — місто стійкого розвитку, проблеми і перспективи. Розвиток співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища в регіоні м. Севастополя” (Севастополь, 2004 р.), “Теоретичні і практичні аспекти екогеодинаміки Криму” (Сімферополь, 2002 р.), “Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть” (Канів, 2005 р.), конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету
ім. В. І. Вернадського (2003—2005 рр.).

Публікації. З теми даної дисертації опубліковано 6 наукових праць загальним об’ємом
2,3 д. а., з них 5 статей у наукових спеціалізованих журналах, затверджених ВАК України (4 — у співавторстві), 1 стаття у збірнику наукових праць. Особисто автору належить 0,6 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (180 найменувань), 37 малюнків, 65 таблиць, 7 додатків. Загальний обсяг дисертації 317 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі розглянута сутність ГЕЕАТ і подане теоретичне обґрунтування її реалізації. Під ГЕЕАТ розуміємо науково-практичний вид експертної діяльності, спрямованої на розгляд адміністративних територій як цілісної територіально-управлінської структури, заснованої на аналізі коадаптивності природної і господарської підсистем у межах адміністративних територій, а також взаємодії розглянутих територій із навколишнім середовищем. Термін “коадаптивність” виступає головним поняттям ГЕЕАТ і припускає сумісність природної і господарської підсистем, виражену в просторі за розглянутий часовий період. Задля оцінки коадаптивності природної і господарської підсистеми був уведений
показник — ступінь коадаптивності. Під ступенем коадаптивності розуміємо сумісність природної і господарської підсистем, виражену в кількісних або якісних характеристиках за розглянутий інтервал часу. В основу ГЕЕАТ покладено системно-синергетичний підхід, що дозволив виділити наступні принципи її здійснення: системність, сумісність, унікальність, обмеження, нелінійність розвитку систем, наявність головного процесу, кумулятивність, нестійкість. Теоретичні засади ГЕЕАТ випливають із теорії ГЕЕ і зводяться до інтегральних теоретико-методичних положень експертології, геоекології, а також географії.

У другому розділі розібрано питання нормативно-законодавчої бази, процедури й методи організації ГЕЕАТ. Процедура ГЕЕАТ є логічно послідовною, узгодженою, організованою системою етапів науково-практичної експертної діяльності: передекспертного, власне ГЕЕАТ (аналітичного) і постекспертного (мал. 1).

У третьому розділі розлядаються методи й методики здійснення ГЕЕАТ. Основними методами здійснення ГЕЕАТ виступають експертний і метод бальної оцінки.

Загальна схема методики здійснення ГЕЕАТ утворює цілісну систему, що базується на основних положеннях методики ГЕЕ і ЕЕ (мал. 2). У системі розглянутих методичних оцінок ми розробили методики оцінки потенціалу середовищеутворюючого потенціалу геосистем (блок 2), оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем на локальному рівні (для видів функціонуючих ПГТС) і оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем на мезорегіональнім рівні (блок 3).

Методика оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем припускає наступні етапи:

1 етап — упорядкування ландшафтної карти.

2 етап — вичленовування ландшафтних контурів, що підлягають оцінюванню. Виділяються ландшафтні контури геосистем (лісові, лісочагарникові, степові, пустельні, аквальні тощо) — територіально-операційні одиниці (ТОО).

3 етап — оцінка характеристик середовищеутворюючого потенціалу ТОО. Для цього розробляється система критеріїв оцінки середовищеутворюючого потенціалу в залежності від типу геосистем. Наприклад, для лісових геосистем запропоновані наступні критерії: площа, бонітет, середній вік, регулювання киснево-вуглецевого балансу, іонізація повітря, водорегулювальна і ґрунтозахисна роль, категорія використання, нейтралізація шкідливих речовин та ін. Для всіх критеріїв оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем кожної ТОО надається кількісне (якісне) значення показників на основі польових досліджень, а також літературних і фондових матеріалів. Задля приведення показників оцінки середовищеутворюючого ТОО до єдиної системи виміру ми використали метод бальної оцінки (за методикою Л. І. Мухіної). Для кожного критерію середовищеутворюючого потенціалу геосистем на основі кількісних (якісних) показників

складаються особисті таблиці-шкали (за 100-бальною системою). Відповідно до цих особистих таблиць-шкал критеріям оцінки середовищеутворюючого потенціалу кожної ТОО надається бал.

4 етап — інтегральна оцінка середовищеутворюючого потенціалу ландшафтних контурів здійснюється шляхом підсумовування балів обраних показників кожної ТОО.

5 етап — упорядкування карти оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем. Для цього інтегральна бальна оцінка середовищеутворюючого потенціалу переводиться у вербальну з присвоєнням таких категорій (ступенів): дуже високий, високий, достатній, середній, низький, що відбивається на карті “Оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем”.

Методика оцінювання коадаптивності природної і господарської підсистеми на локальному рівні (для видів функціонуючих ПГТС) припускає розрахунок кількісного показника—

ступеня коадаптивності (Кk)— відповідно до формули (1):

Kk = | Пn | х | 1 | , де (1)

Хm | L

Кk — ступінь коадаптивності ; Пn — середньоарифметичний бал показників, використовуваних для оцінювання природної підсистеми ПГТС ; Хm — середньоарифметичний бал показників, використовуваних для оцінювання господарської підсистеми ПГТС; L — поправочний коефіцієнт, що враховує вплив деструктивних процесів на функціонування та усталеність ПГТС.

Загальна схема методики оцінювання ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем для видів функціонуючих ПГТС відрізняється етапністю.

1 етап — оцінка показників, що характеризують природну підсистему функціонуючих ПГТС (Пn). Залежно від виду ПГТС (рекреаційні, селітебні, промислові, агропромислові) розробляється система критеріїв, що характеризують природну підсистему. Наприклад, для рекреаційної ПГТС: геоморфологічні умови, тривалість сонячного сяйва, середня багаторічна температура липня, тривалість рекреаційного періоду, комфортні погоди, віддаленість від берегової лінії, угіддя для купання, тривалість сезону купання, наявність паркової зони, наявність пізнавальних ресурсів, оцінка контрастності рельєфу тощо. Кожному з критеріїв природної підсистеми присвоюється своє кількісне (якісне) значення. На основі кількісних (якісних) значень показників для кожного критерію природної підсистеми функціонуючих ПГТС розробляються особисті таблиці-шкали (за 100-бальною системою). Кількісні значення показників, використовувані для оцінювання природної підсистеми, на основі особистих таблиць-шкал переводяться у бали.

2 етап — оцінювання показників, що характеризують господарську підсистему функціонуючих ПГТС (Хm). Аналогічний алгоритм дій використовується для оцінювання показників виду ПГТС, які характеризують господарську підсистему. Наприклад, для рекреаційної ПГТС: віддаленість від меж міста, забезпеченість транспортною інфраструктурою, вид і щільність забудови, наявність інженерних комунікацій, фонове забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, прибережних вод, наявність локальних ділянок водоводу тощо.

3 етап — інтегральне оцінювання природної (Пn) і господарської (Хm) підсистем функціонуючих ПГТС визначаємо як середньоарифметичне значення показників, використовуваних для оцінки природної і господарської підсистем.

4 етап — розрахунок поправочного коефіцієнта (L). Розраховуючи ступінь коадаптивності функціонуючих ПГТС, ми брали до уваги деструктивні процеси, що впливають на оцінку їхньої стійкості до різних природних явищ у тих чи інших господарських умовах. Задля цього ми ввели поправочний коефіцієнт (L), що розраховується залежно від середньоарифметичного значення бальної оцінки деструктивних процесів, який варіюється від 1 до 2.

5 етап — оцінювання ступеня коадаптивності (Кк) і висновки щодо подальшого використання. Відповідно до формули 1 робиться розрахунок ступеня коадаптивності видів функціонуючих ПГТС.

При Кк = 1 - 0,5 — територія має помірний ступінь коадаптивності; при екстенсивному використанні ступінь господарського навантаження не підлягає розширенню; необхідно приділяти увагу екологічній оптимізації окремих локальних ділянок.

При Кк < 0,5 — територія має низький ступінь коадаптивності; природні ресурси не відповідають рівню використання; необхідно приділяти увагу екологічної оптимізації даної території.

При К к > 1 — територія має високий ступінь коадаптивності; припустиме вдосконалення і нарощування господарської інфраструктури задля раціонального використання території при одночасному проведенні середовищеутворюючих заходів.

Методика оцінювання ступеня коадаптивності на мезорегіональному рівні зведена до впорядкування карти оцінювання коадаптивності природної і господарської підсистем адміністративних територій і складається з 5 етапів.

1 етап — ландшафтний — припускає створення ландшафтної карти, яка виступила картографічною основою для впорядкування карти ПГТС і оцінювання ландшафтного потенціалу адміністративних територій.

2 етап — створення карти ПГТС. Карта ПГТС є інтегральним результатом інформації ландшафтної карти і видів господарського використання (селітебні, промислові, рекреаційні, сільськогосподарські, дорожньо-транспортні тощо.).

3 етап — упорядкування карти оцінки ландшафтного потенціалу. За картографічну основу взято ландшафтну карту. Кожний контур оцінюється відповідно до його здатності виконувати наступні соціально-економічні функції: містобудівні, промислові, рекреаційні, сільськогосподарські, середовищеутворюючі тощо. Щоб оцінити ці функції, розробляється система показників, яка відображає притаманні кожній з вищезазначених функцій природні властивості й умови. Наприклад, для сільськогосподарської функції вибираються наступні показники: геоморфологічні умови, коефіцієнт зволоження, тривалість вегетаційного періоду, бонітет ґрунтів, можливість появи несприятливих для ведення сільського господарства процесів (як-от, підтоплення, засолення, заболочування, зсувні й гравітаційні процеси) тощо; у промислових — ступінь крутості схилів, кількість днів із несприятливими метеорологічними умовами, ступінь просторової відкритості ландшафтів, оцінка можливості землетрусів, зсувних і гравітаційних процесів тощо; у рекреаційних — тривалість рекреаційного періоду, віддаленість від берегової лінії, наявність паркових зон і пізнавальних ресурсів; у природоохоронних — наявність природоохоронних об’єктів, оцінка ландшафтного різноманіття та середовищеутворюючого потенціалу тощо; для містобудування — ступінь крутості схилів, рівень ґрунтових вод, оцінка можливості землетрусів, зсувних і гравітаційних процесів та ін. Для кожного показника соціально-економічних функцій на основі кількісних значень розробляється система особистих оцінних шкал (за 100-бальною системою). Використовуючи бальні шкали, кожному показнику ландшафтних контурів, потенційно здатних виконувати соціально-економічні функції, ми присвоюємо відповідний бал. Усереднена бальна оцінка стала основою для вибору тієї функції ландшафтних контурів, що буде визначальною для їхнього подальшого використання у господарських цілях. Пріоритети віддані тим функціям, що набрали бальну оцінку понад 50 балів. Ті ландшафтні контури, де бальна оцінка однієї з функцій більша за інші, мають монофункціональне використання. Ландшафтні контури, що мають високі бальні оцінки за декількома функціями, мають поліфункціональне використання. Якщо жодна з функцій не набрала понад 50 балів, ландшафтні контури віднесені до категорії ландшафтів із низьким потенціалом використання, що їх надалі можна розглядати як середовищеутворюючі геосистеми території. Результатом оцінювання є карта “Оцінка ландшафтного потенціалу адміністративних територій”.

4 етап — упорядкування карти соціально-екологічних обмежень. Карта соціально-екологічних обмежень показує зони з особливим режимом природокористування, як-от, приміська зона, буферні зони природно-заповідних територій, прибережні захисні смуги, водоохоронні зони тощо.

5 етап — упорядкування карти оцінювання ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем адміністративних територій. Унаслідок інтеграції інформації трьох карт — ПГТС, оцінки ландшафтного потенціалу і соціально-екологічних обмежень — ми отримали проміжну карту з виділенням ТОО. Основними критеріями виділення ТОО стали сучасний тип господарського використання, оцінка ландшафтного потенціалу і тип соціально-екологічних обмежень. Оцінка ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем кожної ТОО робиться за наступними показниками: ступінь відповідності ландшафтного потенціалу сучасному типу господарського використання і рівень соціально-екологічних обмежень. Для вищезазначених показників оцінки ступеня коадаптивності розробляються якісні характеристики вербальної оцінки наступних категорій: висока, достатня, середня і низька. Таким чином, оцінка ступеня коадаптивності природної і господарської підсистеми ТОО задається за допомогою наступної математичної формули:

a i = f (b n;c m), де

ai — номер контуру ТОО; bn — ступінь відповідності ландшафтного потенціалу господарському використанню (b1 — високий рівень відповідності, b2 — достатній рівень відповідності, b3 — середній рівень відповідності, b4 — низький рівень відповідності); cm — рівень соціальних обмежень (c1 — низький рівень обмеження, c2 — середній рівень обмеження, c3 — достатній рівень обмеження, c4 — високий рівень обмеження).

Залежно від можливих комбінацій вербальної оцінки вищезгаданих показників ТОО, на основі використання матричного методу дається вербальна оцінка ступеня коадаптивності ТОО (високий, достатній, середній, низький). Результатом оцінювання є карта “Оцінка ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем адміністративної території”.

У четвертому розділі на основі розробленої методики була реалізована ГЕЕ території Великого Севастополя.

Своірідність географічного розташування Великого Севастополя полягає в тому, що передова навітряна позиція щодо теплих і вологих південно-західних вітрів обумовлює високу різноманітність ландшафтів і виділяє цю територію серед інших районів Гірського Криму, і це є причиною певної складності в її природокористуванні. Досліджуваний район знаходиться у чотирьох з п’ятьох природних зон Гірського Криму: передгірної (три пояси), гірської (три пояси), гірських лугів яйли (один пояс) і південнобережної напівсубтропічної (один пояс). На ландшафтній карті М 1:50 000 виділено 56 типів місцевості. Одним із чинників, що лімітує господарську діяльність, виступають різні види цінностей розглянутої території (естетична, наукова, пізнавальна, культурно-історична, рекреаційна,природо-охоронна).

Використовуючи загальну схему методики (розд. 3), ми дали оцінку середовищеутворюючому потенціалу лісових геосистем території Великого Севастополя. Оцінка середовищеутворюючого потенціалу подається за 8 показниками для 12 видів ТОО лісових геосистем (мал. 3). Розрахунки показали, що лісові масиви Великого Севастополя мають дуже високий середовище- утворюючий потенціал — 15,3% від загальної площі лісів, високий — 50,4%, достатній — 27,8%, середній — 2,7%, низький — 3,8%.

Застосовуючи загальну схему розглянутої в 3-му розділі методики оцінювання ступеня коадаптивності на локальному рівні (для видів функціонуючих ПГТС), ми розрахували показник ступеня коадаптивності (Кk)

Рекреаційні ПГТС на прикладі бази відпочинку “Батіліман”. Для оцінювання природної підсистеми використано 13 показників: геоморфологічні умови, тривалість сонячного сяйва, середня багаторічна температура липня, тривалість рекреаційного періоду, комфортні погоди, віддаленість від берегової лінії, угіддя для купання, тривалість сезону купання, наявність паркової зони, оцінка середовищеутворюючого потенціалу типів рослинного покриву, наявність пізнавальних ресурсів, оцінка контрастності рельєфу, оцінка ступеня контрастності основних природних пар. Господарська підсистема була оцінена за 8 показниками: віддаленість від меж міста, забезпеченість транспортною інфраструктурою, вид і щільність забудови, наявність інженерних комунікацій, фонове забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, прибережних вод, наявність локальних ділянок водоводу. Оцінка деструктивних процесів, що впливають на усталеність ПГТС бази “Батіліман”, зроблена за 4 показниками: сейсмічні, гравітаційні, зсувні, абразійні. Розраховано ступінь коадаптивности Ккр = 0,6, тобто територія бази відпочинку “Батіліман” має помірний ступінь коадаптивності.

Селітебні ПГТС на прикладі селітебних комплексів залізничного вокзалу. Для оцінювання природної підсистеми використані 6 показників: геоморфологічні умови, повторювальність днів із туманами та інверсіями, середня швидкість вітру, рівень ґрунтових вод, площа зелених насаджень, оцінка відстаней до зон масового відпочинку. Оцінка господарської підсистеми зроблена за 10 показниками: фонове забруднення повітря, ґрунтів, вод, шумове забруднення, оцінка “зони дискомфорту” шумового забруднення, віддаленість житлових масивів від ліній електропередач, віддаленість від джерел забруднення, щільність і типи забудови, наявність інженерних комунікацій та локальних ділянок водоводів. Оцінка деструктивних процесів, що впливають на усталеність селітебних ПГТС залізничного вокзалу, зроблена за 4 показниками: сейсмічні, гравітаційні, карстові, підтоплення. Розраховано ступінь коадаптивності Ккс = 0,4, тобто селітебні комплекси району залізничного вокзалу мають низький ступінь коадаптивності.

Промислові ПГТС ТОВ “Севморсудноремонт”. Для оцінки природної підсистеми використані 6 показників: геоморфологічні умови, середня швидкість вітру, повторювальність днів із туманами та інверсіями, рівень ґрунтових вод, відстань до найближчої водойми, оцінка просторової класифікації за ступенем відкритості. Оцінка господарської підсистеми зроблена за 9 показниками: клас шкідливості, СЗЗ, площа зелених насаджень СЗЗ, відстань до дороги, можливість подальшого територіального розвитку, наявність місцевих природних ресурсів, фонове забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і поверхневих вод. Оцінка деструктивних процесів, що впливають на стійкість ТОВ “Севморсудноремонт”, зроблена за 3 показниками: сейсмічні, гравітаційні, підтоплення. Розраховано ступінь коадаптивності Ккп = 0,9, тобто ТОВ “Севморсудноремонт” має помірний ступінь коадаптивності.

Агроландшафтні ПГТС державного підприємства ім. П. Осипенко. Для оцінки природної підсистеми використані 7 показників: геоморфологічні умови, тривалість безморозного періоду, тривалість періоду зі стійкою температурою нижче 00С, тривалість періоду зі стійкою температурою вище 100С, тривалість вегетаційного періоду, коефіцієнт зволоження, бонітет ґрунтів. Оцінка господарської підсистеми зроблена за 5 показниками: інтенсивність використання території, “екологічність” сільськогосподарських культур, фонове забруднення ґрунтів, атмосфери, поверхневих і підземних вод. На основі розроблених таблиць-шкал кількісні значення переведені в бальну оцінку. Оцінка деструктивних процесів, що впливають на стійкість державного підприємства ім. П. Осипенко, зроблена за 5 показниками: сейсмічні, гравітаційні, підтоплення, засолення, оцінка метеорологічних умов, що визначають дефляцію і спустелення. Розрахований ступінь коадаптивности Кка = 0,5, тобто це підприємство має помірний ступінь коадаптивності. Були дані рекомендації щодо оптимізації вищезазначених функціонуючих ПГТС Великого Севастополя.

Використовуючи методику оцінювання коадаптивності природної і господарської підсистем на мезорегіональнім рівні (розд. 3), ми склали карту оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем території Великого Севастополя. Відповідно до етапів методики для території Великого Севастополя були складені наступні види карт: ландшафтна карта, карта ПГТС, карта оцінки соціально-екологічних обмежень і ландшафтного потенціалу. Оцінка ландшафтного потенціалу зроблена для 56 ландшафтних контурів. Кожний ландшафтний контур був оцінений з огляду на його здатність виконувати наступні соціально-економічні функції: сільськогосподарську, промислову, містобудівну, природоохоронну, рекреаційну. Залежно від оцінки ландшафтного потенціалу ми виділили наступні типи ландшафтів території Великого Севастополя: потенційно сприятливі для рекреаційного використання ландшафти займають 3,1% (або 2 640 га) від загальної площі досліджуваної території; потенційно сприятливі для рекреаційного і сільськогосподарського використання — 2,5% (2 189,7 га); поліфункціо-нального використання — 29,8% (25 756,3 га); потенційно сприятливі для сільськогосподарського використання — 11,4% (9 864,5 га); такі, що мають середовищеутворюючий потенціал із деякими видами рекреаційного використання — 37,8% (32 647,5 га); такі, що мають високий середовищеутворюючий потенціал — 1,1% (900,0 га); такі, що мають середовищеутворюючий потенціал з обмеженою рекреаційною діяльністю вздовж узбережжя — 2,2% (1 901,7 га).

Для впорядкування карти оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем території Великого Севастополя (мал. 4) методом накладання карт (ПГТС, ландшафтного потенціалу і соціально-екологічних обмежень) ми отримали проміжну карту з 79 ТОО. Оцінка ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем кожної ТОО проведена за такими показниками: ступінь відповідності ландшафтного потенціалу сучасному типу господарського використання і рівень соціально-екологічних обмежень. Території Великого Севастополя, що мають низький ступінь коадаптивності, складають 9 300 га (10,8% від загальної площі), середню ступінь коадаптивності — 18 000 га (20,8%) , достатню ступінь коадаптивності — 21 500 га (24,9%), високу ступінь коадаптивності — 37 600 га (43,5%).

Для території Великого Севастополя методом пошукового прогнозу на 10—15 років зроблено прогноз ступеня коадаптивності господарської і природної підсистем. Ми розглянули два прогнозні сценарії розвитку території Великого Севастополя. Перший прогнозний сценарій припускає, що подальше господарське використання території Великого Севастополя принципово не буде змінюватися, або зміни йтимуть у напрямку, який не відповідає ландшафтному потенціалу. За результатами складеної прогнозної карти істотно збільшується частка площ із низьким і середнім ступенем коадаптивності природної і господарської підсистем, а в окремих районах (приморський пояс та ін.) нераціональне природокористу-вання може призвести до критичної екологічної ситуації. Другий прогнозний сценарій є досить гіпотетичним і припускає, що подальше господарське використання території Великого Севастополя буде розвиватися у відповідному ландшафтному потенціалу напрямку при дотриманні соціально-екологічних обмежень. Складена карта другого прогнозного сценарію показала, що домінуючими будуть території з високим і достатнім ступенем коадаптивності природної і господарської підсистем, а території з низьким ступенем коадаптивності мають локальний характер поширення.

Ґрунтуючись на проведених дослідженнях, ми доповнили комплекс заходів щодо стійкого розвитку регіону.

ВИСНОВКИ

Дисертація є науково-дослідною роботою, у якій розроблені теоретико-методичні основи ГЕЕАТ і її практична реалізація на прикладі Великого Севастополя.

Теоретичні

1. Уперше обґрунтована доцільність і необхідність упровадження ГЕЕАТ, що обумовлюється наступними причинами: по-перше, адміністративний район є певною цілісною “управлінською” системою, яка має єдність управління і регулювання у сфері природокористування, і це дозволить розглядати територію як цілісну ПГТС, де господарська підсистема була б узгоджена з природною за принципом сумісності компонентів природи природного ландшафту; по-друге, при здійсненні ГЕЕАТ охоплено інтереси багатьох землекористувачів, що націлює на розв’язання питань оптимальної територіальної організації землекористування і стійкого розвитку регіону.

2. Під ГЕЕАТ розуміємо науково-практичний вид експертної діяльності, спрямований на розгляд адміністративних територій як цілісної територіально-управлінської структури, що ґрунтується на аналізі коадаптивності природної і господарської підсистеми в межах адміністративних територій, а також взаємодію розглянутих територій із довкіллям.

3. ГЕЕАТ базується на системно-синергетичному підході, що дозволяє виділити основні принципи здійснення експертизи: системність, сумісність, унікальність, обмеження, нелінійність розвитку систем, наявність головного процесу, кумулятивність, нестійкість.

4. Теоретичні основи ГЕЕАТ випливають із теорії ГЕЕ і зводяться до інтегральних положень експертології, екології (геоэкологии), а також географії.

5. Головним поняттям ГЕЕАТ виступає коадаптивність природної і господарської підсистем, тобто результат процесу сумісності природної і господарської підсистем, вираженний у просторі за розглянутий часовий інтервал. Оцінка коадаптивності природної і господарської підсистем робиться залежно від ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем. Під ступенем коадаптивності ми розуміємо сумісність природної і господарської підсистем, виражену в кількісних або якісних характеристиках за розглянутий інтервал часу.

6. Процедура ГЕЕАТ має 3 основні етапи: передекспертний, власне ГЕЕАТ (аналітичний) та постекспертний. У зв’язку зі специфікою, складністю та обсягом організації даного виду експертизи ми запропонували зміни в процедурі реалізації ГЕЕАТ, що стосуються складу експертної комісії, необхідних для ГЕЕАТ матеріалів, термінів, фінансування, ролі громадськості.

7. Головним методом роботи експертної комісії при ГЕЕАТ виступає експертний. Сутність його полягає в дослідженні та розв’язанні проблемних ситуацій професіоналами, які мають спеціальні знання, шляхом вибору найбільш аргументованих рішень.

8. При впровадженні ГЕЕАТ у практику доцільно доповнити перелік об’єктів (ст. 14 Закону України “Про екологічну експертизу”), включаючи до їхнього складу адміністративні території.

Методичні

1. Доповнено схему методики здійснення ГЕЕАТ, що базується на загальних методичних питаннях ГЕЕ і ЕЕ і зводиться до аналізу коадаптивності об’єкта ГЕЕАТ через реалізацію етапів, унаслідок яких встановлюється організація об’єкта ГЕЕАТ і його середовища; оцінка середовищеутворюючих геосистем; оцінка коадаптивності природної і господарської підсистем у межах об’єкта ГЕЕАТ і коадаптація об’єкта ГЕЕАТ із середовищем; прогноз стану території; експертний висновок.

2. Уперше була розроблена загальна схема методики оцінювання середовищеутворюючого потенціалу геосистем, яка складається з наступних етапів: упорядкування ландшафтної карти; вичленення ландшафтних контурів, що підлягають оцінюванню; оцінка характеристик середовищеутворюючого потенціалу ТОО; інтегральна оцінка середовищеутворюючого потенціалу ландшафтних контурів; створення карти оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем.

3. Уточнено методику кількісної оцінки коадаптивності господарської і природної підсистем для локальних ПГТС через кількісний показник — ступінь коадаптивності.

4. Деталізовано схему методики оцінки коадаптивності природної і господарської підсистем для адміністративних територій з обліком ступеня відповідності ландшафтного потенціалу сучасному господарському використанню і рівню соціально-екологічних обмежень, передбачених природоохоронним законодавством.

Регіональні

1. Для території Великого Севастополя вперше:

- здійснено ГЕЕАТ Великого Севастополя, під час якої були доповнені заходи щодо стійкого розвитку території;

- з огляду на ландшафтну структуру розраховано мінімальну площу, необхідну для підтримки ландшафтно-екологічного балансу досліджуваної території, що складає 12 891,82 га (15,2% від загальної площі). Однак кількісні показники варіюються залежно від ландшафтного поясу: для передгірної зони різнотравних степів, шибляковых заростей, лісостепу і дубових лісів складає 16,4% від загальної площі ландшафтного поясу, для зони широколистих і соснових лісів північного макросхилу гір — 12,9%, для зони гірських лугів і гірського лісостепу на закарстованих плато яйли — 10,3%, для зони напівсубтропічних лісів ПБК — 30,6%.

- зроблено оцінку середовищеутворюючого потенціалу лісових геосистем Великого Севастополя, яка показала, що ліси з дуже високим середовищеутворюючим потенціалом займають 15,3% від загальної площі лісів території Великого Севастополя; з високим — 50, 4%; із достатнім — 27,8%; із середнім — 2,7%; з низьким — 3,8%.

- оцінено ландшафтний потенціал території Великого Севастополя. Остання відрізняється складністю ландшафтної структури, а отже, різноманітним ландшафтним потенціалом, що обумовлює різноманітний характер її використання. Ми виділили наступні типи ландшафтів у залежності від оцінки ландшафтного потенціалу: ландшафти, потенційно сприятливі для рекреаційного використання, займають 3,1% (або 2 640 га) від загальної площі досліджуваної території; потенційно сприятливі для рекреаційного і сільськогосподарського використання — 2,5% (2 189,7 га); поліфункціонального використання — 29,8% (25 756,3 га ); потенційно сприятливі для сільськогосподарського використання — 11,4% (9 864,5 га); такі, що мають середовищеутворюючий потенціал із деякими видами рекреаційного використання — 37,8% (32 647,5 га); такі, що мають високий середовищеутворюючий потенціал — 1,1% (900,0 га); такі, що мають середовищеутворюючий потенціал з обмеженою рекреаційною діяльністю вздовж узбережжя — 2,2% (1 901,7 га).

- дано оцінку ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем для наступних видів ПГТС території Великого Севастополя: рекреаційної ПГТС бази відпочинку “Батіліман” — 0,6; селітебних ПГТС району залізничного вокзалу — 0,4; промислової ПГТС ТОВ “Севморсудноремонт” — 0,9; агроландшафтної ПГТС державного підприємства ім. П. Осипенко — 0,5. Запропонована методика оцінки коадаптивності може бути використана для інших видів ПГТС задля створення “експертних систем” оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем Великого Севастополя, що сприяло б стійкому розвитку регіону.

- оцінено ступінь коадаптивності природної і господарської підсистем для території Великого Севастополя з огляду на відповідність господарського використання ландшафтного потенціалу і соціально-екологічних обмежень, передбачених природоохоронним законодавством. Оцінка показала, що території із низьким ступенем коадаптивності складають 9 300 га (10,8% від загальної площі території), із середнім ступенем коадаптивності — 18 000 га (20,8%) , з достатнім ступенем коадаптивності — 21 500 га (24,9%), з високим ступенем коадаптивності — 37 600 га (43,5%).

- здійснено прогноз розвитку становища на основі показника ступеня коадаптивності природної і господарської підсистеми. Використовуючи пошуковий прогноз, розрахований на 10 -15 років, ми розглянули два прогнозні сценарії.

2. Доповнено пропозиції щодо організації буферних зон уздовж меж об’єктів ПЗФ території Великого Севастополя. Ширина буферних зон має складати від 0,1 - 0,2 км для гідрологічних пам’яток природи біли мисів Лукулл, Фіолент, Сарич. Для ландшафтних заказників “Мис Айя”, “Байдарський”, “Мис Фіолент” загальнозоологічного заказника “Бухта Козача” БЗ мусять збільшитися за рахунок територій, що прилягають до меж цих об’єктів, для зменшення антропогенного впливу.

3. Формування екологічної мережі території Великого Севастополя має здійснюватися відповідно до ландшафтної структури. Особливо це стосується передгірної зони різнотравних степів, шиблякових заростей, лісостепу і дубових лісів, де площа охоронюваних територій повинна складати 16,3% замість 5,9% (для приморського поясу — 23% при фактичних 10,4%, для лісостепового поясу — 12,2% при 0%, для поясів дубових лісів — до 21,2% при 0%).

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Панкеева Т. В. Методика проведения геоэкологической экспертизы территории (на примере Большого Севастополя) // Ученые записки ТНУ. Серия: География. - 2003. - Т.16
№ 1. - С. 100---.

2. Позаченюк Е. А., Завальнюк И. В., Панкеева Т. В., Ващенко Н. И. Геоэкологическая экспертиза как предмет экспертологии // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - Т.2. - С. 11-13.

3. Позаченюк Е. А., Панкеева Т. В. Оценка средообразующего потенциала лесов территории Большого Севастополя // Геополитические и географические проблемы Крыма в многовекторном измерении Украины. - Симферополь, 2004. - С. 245-247.

4. Позаченюк Е. А., Панкеева Т. В. Система коадаптивности как один из путей ноосферного развития // Ученые записки ТНУ. Серия: География. - 2003 - Т.17. - № 1. -
С. 231-239.

5. Позаченюк Е.А., Панкеева Т.В. Геоэкологическая экспертиза адмнистративных территорий (на примере территории Большого Севастополя) // Фізична географія та геоморфологія. - К: ВГЛ Обрії, 2005. - Вип. 48. - С. 55-62.

6. Гришанков Г. Е., Позаченюк Е. А., Бабенко Т. В. Локальные антропогенные очаги загрязнения как основа глобального экологического кризиса. // Движение к ноосфере: теоретические и региональные проблемы - Сімферополь, 1993. - С. 86-89.

АНОТАЦІЯ

Панкєєва Т. В. Геоекологічна експертиза адміністративних територій (на прикладі Великого Севастополя). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 — Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів — Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Сімферополь, 2006.

У дисертаційній роботі розглянуто геоекологічну експертизу адміністративних територій як новий науково-практичний вид діяльності і складову частину нового напряму конструктивної географії — геоекспертології, подано її теоретико-методологічне обґрунтування. Розроблено методичні прийоми організації та проведення геоекологічної експертизи адміністративних територій. Уперше були розроблені схеми методики оцінювання ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем