МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ гуманітарний УНІВЕРСИТЕТ

іМЕНІ петра могили

ШУБІН Сергій Петрович

УДК 32.002:316.48

ПОЛІТИЧНі КОНФЛІКТи:

зміст та маркетинговий аналіз

Спеціальність 23.00.02 –

політичні інститути та процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Миколаїв – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївському державному університеті імені В.О.Сухомлинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор історичних наук, професор Багмет Михайло Олександрович, декан факультету політичних наук Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили.

Офіційні опоненти: | доктор політичних наук, професор Картунов Олексій Васильович, завідувач кафедри суспільних наук Київського університету економіки та права „КРОК”;

кандидат політичних наук, доцент Мацієвський Юрій Володимирович, завідувач кафедри політології Національного університету „Острозька академія”.

Провідна установа: | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, відділ теоретичних та прикладних проблем політології, м. Київ.

Захист відбудеться „____”__________ 2006 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор політичних

наук М.С.Іванов

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасному світі все більшу роль відіграють політичні процеси, пов’язані з глобалізацією та інтеграцією всього політичного простору. Невід’ємною частиною цього процесу є політичний конфлікт як складовий елемент політичної дії, оскільки він становить собою прояв і результат конкурентної взаємодії двох чи більше сторін, які змагаються одна з однією за розподіл та утримання ресурсів влади, повноважень та благ.

Поряд із позитивними сторонами політичного конфлікту, такими як посилення соціального контролю за прийняттям і здійсненням рішень, здатність сигналізувати про негаразди в тій чи іншій сфері життя, відігравання ролі стимулятора швидких і глибоких змін у суспільстві, сприяння виявленню або зміні лідерів політичного процесу, все помітніше виявляються його деструктивні наслідки, які приводять до руйнування політичних інститутів суспільства, насильницьких методів ведення політичної боротьби і т.д.

Вивчення феномена політичного конфлікту – його джерел, причин, мотивів, способів протистояння сторін, передбачає виявлення позитивних і деструктивних конфліктогенних чинників. Важливе значення у вивченні чинників виникнення політичного конфлікту має політичний маркетинговий аналіз як складова частина політичного маркетингу.

У наш час зосередження уваги на аналізі чинників конфліктогенного характеру необхідне для складання точних прогнозів можливого виникнення політичного конфлікту, його своєчасного попередження.

Тому не випадково в дисертаційній роботі чільне місце відводиться розкриттю можливостей політичного маркетингового аналізу, використанню його інструментарію для здійснення процесу прогнозування виникнення і попередження політичних конфліктів.

Особливу актуальність досліджувана проблема має у зв’язку із вирішенням завдань становлення демократії перехідного періоду, в якому перебуває Україна, де постійно спостерігаються прояви тих чи інших конфліктогенних протистоянь у суспільстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації виконана у контексті тематики досліджень кафедри політології Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, є складовою частиною комплексної проблеми „Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси в Україні”, яка розробляється Миколаївським центром політичних досліджень, що діє на базі Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили (державний реєстраційний номер проблеми 0104U007706).

Мета і основні завдання дисертації. Виходячи з актуальності теми, метою дослідження є аналіз і наукове обґрунтування виникнення політичних конфліктів, виявлення суб’єктів конфліктної спрямованості, політичних об’єктів, через які можуть розпочатися конфліктні дії. Для досягнення цієї мети дисертант зосередив увагу на вирішенні таких завдань:–

з’ясування ступеня наукової розробки досліджуваної проблеми і стану джерельної бази;–

визначення умов, етапів виникнення і розвитку політичного конфлікту як чинника політичного процесу, його динаміки, гостроти і спрямованості;–

виявлення ролі, яку відіграють соціально-політичні конфлікти у суспільстві; –

аналізування суті політичного маркетингу як інноваційного і ефективного методу дослідження політичних процесів;–

з’ясування ролі політичного маркетингового аналізу як важливого інструмента виявлення і вивчення конфліктогенних чинників комплексними заходами теоретичного і прикладного характеру;–

окреслення завдань теоретичного маркетингового аналізу по виявленню суб’єктів і об’єктів політичного процесу, які спроможні стати генераторами конфліктних дій;–

розгляд складових прикладного маркетингового аналізу по вирішенню деяких універсальних завдань при дослідженні політичної ситуації;–

вироблення методики складання політичних прогнозів виникнення політичних конфліктів;–

дослідження різних варіантів побудови моделей розвитку конфліктних процесів на підставі даних, отриманих внаслідок політичного маркетингового аналізу ситуації, що склалася; –

аналіз умов і можливостей щодо попередження виникнення політичних конфліктів деструктивного характеру.

Об’єктом дослідження є політичний конфлікт як складова політичного процесу.

Предметом дослідження є вивчення чинників виникнення політичного конфлікту засобами політичного маркетингового аналізу.

Методи дослідження. В ході здійснення дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Перш за все, автор дисертаційної роботи спирався на діалектичну методологію, широко застосовувався також системний, структурно-функціональний, порівняльний, історичний та соціологічний методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дослідження зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх вирішення, які розкривають значну роль і нові можливості політичного маркетингового аналізу. В межах проведеного автором дослідження отримані результати мають таку наукову новизну:–

розширюється поле дослідження умов виникнення політичного конфлікту, а саме: аналізуються політичні ситуації, де перманентно з’являються перші сигнали протиріч, що виникають між суб’єктами політичної дії;–

визначена інноваційна роль і розкрита суть політичного маркетингового аналізу як комплексного, дворівневого дослідження, що включає теоретичні і прикладні методи;–

вироблена методика складання політичного прогнозу виникнення політичного конфлікту, яка будується на підставі нових даних, отриманих за допомогою політичного маркетингового аналізу політичного процесу і потенційних суб’єктів політичної конфліктної дії.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що систематизований фактичний і теоретичний матеріал, основні висновки, а також практичні рекомендації можуть бути використані для подальшого вивчення суті політичних конфліктів, при написанні узагальнюючих праць, навчальних посібників з досліджуваної проблематики, при читанні вузівських курсів із теоретичної і прикладної політології, політичної конфліктології, політичного менеджменту і політичного маркетингу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри політології Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, а також апробовано у виступах на щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” у 2002-2005 роках, Всеукраїнській науково-практичній конференції “Політичні і соціально-економічні процеси у південному регіоні України” (Миколаїв, жовтень 2003).

Публікації. Проблеми дисертаційного дослідження висвітлені у матеріалах доповідей та повідомлень вищеназваних конференцій та опубліковані у збірниках наукових праць і журналі “Політичний менеджмент”. Всього опубліковано 5 праць у фахових виданнях з політичних наук.

Структура дисертації. Специфіка теми, сформульовані мета і завдання дослідження визначили послідовність викладення матеріалу і структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 178 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Список використаних джерел налічує 336 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об’єкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію.

Перший розділ “Ступінь висвітлення проблеми, джерельна база та методологія дослідження” присвячений аналізу наявної літератури і джерел за темою дисертації, а також висвітленню використаних методів і принципів дослідження.

У першому підрозділі “Стан наукової розробки проблем аналізу виникнення політичного конфлікту” звертається увага на те, що наукові дослідження політичних конфліктів мають давнє і міцне коріння, але проблема соціально-політичної взаємодії у суспільстві залишається актуальною протягом усього існування людської цивілізації. Гострота її особливо відчувається у переломні моменти історії. Вся історія людства довела, що на конфлікт можна ефективно впливати, якщо розуміти дійсні витоки та причини виникнення конфлікту, виявити закономірності його можливого розвитку.

В ході аналізу стану наукової розробки теми зазначається, що в Україні, як і в інших колишніх республіках Радянського Союзу, до моменту здобуття незалежності політична конфліктологічна думка тільки робила перші кроки. Процес становлення сучасної української політичної конфліктологічної думки, у витоків якої були Г.Сковорода, М.Грушевський та інші провідники духовності в Україні, починається з кінця 1980-х років. На сучасному етапі проводиться вивчення зарубіжного досвіду, з’являються оригінальні теоретичні та методичні розробки соціально-політичних аспектів конфлікту. За роки незалежності в Україні з’явилося чимало наукових праць, статей у фахових журналах, присвячених аналізу політичного конфлікту. Значними серед них є роботи А.Бандурки, А.Брегеди, Л.Герасіної, В.Друзя, О.Картунова, П.Косухи, В.Котигоренка, О.Кривицької, Н.Майструк, О.Маруховської, Ю.Мацієвського, В.Нагаєва, М.Панова, О.Сича, М.Шепелєва та інших авторів.

Опрацювання наукових доробок вищевказаних авторів та інших матеріалів дало змогу дисертанту зробити висновок про те, що у політичній науці до сьогодні є такий важливий інструмент політичних досліджень у сфері прогнозування виникнення і попередження політичних конфліктів, як політичний маркетинг. Бо ж політичний маркетинг є міждисциплінарною галуззю знань, що виникла на зіткненні політології і класичного маркетингу. Її головними завданнями є аналіз механізмів і чинників політичного процесу і вироблення практичних рекомендацій щодо оптимального здійснення політичної діяльності на всіх рівнях.

Вказується, що у розвинених західних країнах політичний маркетинг міцно увійшов у повсякденний арсенал політичної науки. На жаль, у нашій країні політичний маркетинг як галузь знань робить ще перші кроки, хоча їх темп стає все більш стрімким. Значного визнання набули роботи таких українських вчених, як О.Бандуровича, В.Бебика, О.Вишняка, А.Вовчака, О.Каніщенка, Н.Куденка, С.Кулицького, А.Купцова, В.Паніотто, Т.Примака, А.Старостіна, Ю.Сурміна.

Аналізуючи світову практику дослідження політичного прогнозування, відзначає і внесок вітчизняних дослідників, які звертають увагу на важливість прогнозування політичних конфліктів. Мова йде про доробки таких вчених, як А.Бароніна, М.Головатого, С.Кримського, В.Кузьменка, В.Паніотто, О.Романчука, С.Телешуна.

Разом з тим у дисертації зазначається, що в Україні сьогодні ще не вистачає кваліфікованих аналітиків з даної проблематики. Спроби копіювання досвіду зарубіжних конфліктологів у галузі соціально-політичних проблем, на думку дисертанта, не розраховані на універсальне використання у вітчизняних соціокультурних умовах.

Все це дозволяє автору стверджувати, що, незважаючи на очевидне, у вітчизняній науці ще не має в достатній мірі ґрунтовних напрацювань. Саме це і ускладнює в систематизованому вигляді викладення історіографічного огляду із заявленої проблематики.

У другому підрозділі “Історичні етапи висвітлення проблеми політичного конфлікту” виокреслена періодизація дослідження даної проблематики. Ці етапи автор умовно поділив на такі стадії:

Політична думка європейських держав античності, середньовіччя та епохи Відродження. На цьому етапі започатковується знання про політичний конфлікт, дається спроба його осмислення. Яскравими представниками є Платон, Аристотель, Блаженний Августин, Н.Макіавеллі.

Наукові ідеї цих мислителів знайшли свій подальший розвиток у вченнях Т.Гоббса в роботі “Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної і цивільної”, Дж.Локка в праці “Два трактати про правління”, Ш.Монтеск’є в роботі “Про суть законів”, А.Токвіля в книзі “Про демократію в Америці”, О.Конта в “Дусі позитивної філософії”.

Діаметрально протилежні, більше того – антагоністичні, непримиренні, класові інтереси періоду капіталістичного виробництва дисертант розглядає на основі марксистсько-енгелівського аналізу капіталізму, але К.Маркс і Ф.Енгельс та їх послідовники обґрунтували вчення про те, що саме в період капіталістичного виробництва відбувається не тільки загострення корінної суперечності, конфлікту між продуктивними силами і виробничими відносинами, що складає економічну основу революційного повалення капіталізму, але і формується суб’єкт такого повалення – робітничий клас.

В цей же час одним із перших розробників конфліктологічних концепцій в руслі соціального еволюціонізму став відомим англійський соціолог Герберт Спенсер. Згідно з його концепцією саме конфлікт є центральним нервом як самого соціально-політичного життя, так і культури, що виражає це життя. Великий внесок у створення основ соціології конфлікту був зроблений Георгом Зіммелем, який увів до наукового обігу сам термін “соціологія конфлікту”. Значні доробки у розвиток конфліктологічної думки вніс видатний французький філософ і соціолог Е.Дюркгейм. Саме він доводив, що у товариствах, де складається соціальна диференціація індивідів, відбувається ослаблення колективних реакцій на порушення заборон і особливо розширення зони індивідуальної інтерпретації соціальних імперативів, а це, в свою чергу, неминуче призведе до конфліктів. Проблема конфлікту набула своєрідного трактування в концепції німецького соціолога Макса Вебера. Спираючись на вчення Г.Спенсера і Г.Зіммеля, М.Вебер розглядав конфлікт як сферу політичного процесу і ототожнював з політичною боротьбою.

Новим етапом розвитку вчення про політичний конфлікт у другій половині ХХ століття стала “функціональна теорія конфлікту”, сформульована Ральфом Дарендорфом. Ця теорія виходила з наявності класів в індустріальному суспільстві і витікаючих звідси відносин правління і підкорення інтересів, що приводять не тільки до їх протилежності, але і до усвідомлення такої протилежності представниками різних класів. Цікавий підхід до проблеми політичного конфлікту розробив авторитетний соціолог ХХ сторіччя Толкотт Парсонс. Для Т.Парсонса історичний процес вивільнення індивіда із закріпленості в традиційних зв’язках невіддільний від соціальної диференціації, що розуміється як неминуче виникнення і прогресивне наростання неоднорідності всередині соціально-політичної спільноти або системи.

У третьому підрозділі “Теоретико-методологічна основа вивчення чинників виникнення політичного конфлікту” розглядаються наукові принципи і методи пізнання, застосування яких дозволили викласти матеріал у послідовній і логічній завершеній формі та об’єктивно відобразити роль політичного маркетингового аналізу як способу дослідження чинників виникнення політичного конфлікту. Дисертант, базуючись на таких загальновідомих принципах науки, як зваженості і наукового об’єктивізму, гласності і публічності, врахування соціально-політичного контексту, уваги, нейтралізму, застосовуючи методи системного підходу, структурно-функціонального, порівняльного, історичного, соціологічного аналізу тощо, зробив спробу здійснити маркетинговий аналіз чинників, які в перспективі відіграють домінуючу генеруючу роль у виникненні політичних конфліктів.

У другому розділі “Політичний конфлікт як зіткнення протилежних інтересів у суспільстві” досліджено передумови та чинники, які впливають на виникнення політичного конфлікту, та подано їх класифікацію.

Перший підрозділ “Причини виникнення та суть політичного конфлікту” містить характеристики особливостей, які спричиняють політичні конфлікти. В роботі розкривається, як за певних умов політичні протиріччя виливаються у відкриті зіткнення і розвиваються конфлікти. Бо ж політичному конфлікту завжди передує соціальна напруга, формування упереджень, прихована ворожість і підозра між суб’єктами майбутнього конфлікту, розходження інтересів, що складають прагнення до домінування або реваншу.

Аналізуючи фактори конфліктогенного характеру, звертається увага на те, що для виникнення і розгортання політичного конфлікту необхідна взаємодія декількох його основних чинників. Сутність їх зведена до наступного.

По-перше, наявність об’єктивних передумов політичного конфлікту, що полягає у значних ущемленнях корінних інтересів, потреб і прав індивідів, об’єднаних в одну соціальну групу (клас, націю), з боку представників іншої соціальної групи, що зосередили в своїх руках основні багатства суспільства, механізми їх розподілу, важелі політичної влади. По-друге, усвідомлення незаможними, знедоленими, політично обмеженими соціальними групами протилежності своїх корінних інтересів з інтересами пануючої еліти, власниками основних багатств. По-третє, активна політична дія пригноблених, знедолених направлена на втілення в життя своїх корінних інтересів у прямому політичному, ідеологічному, економічному зіткненні з інтересами тих, хто володіє багатствами, владою та іншими благами.

В розділі обґрунтовується, що між цими трьома основними чинниками, які детермінуються виникненням політичної конфліктної ситуації, існують різноманітні зв’язки, як безпосередні, так і опосередковані іншими чинниками. Розгляд детермінації політичних конфліктів у контексті виникнення, загострення і вирішення політичних протиріч дозволив за другорядними, зовнішніми причинами і мотивами, що призводять до конфліктної ситуації, побачити глибинні, базисні основи політичних конфліктів, їх справжні причини виникнення.

Самі ж ці глибинні причини, за переконанням автора дисертації, можуть бути правильно визначені й інтерпретовані у співвіднесеності з корінними інтересами різних класів, соціальних груп, політичних рухів, зумовленими конкретним політичним або економічним становищем цих соціально-політичних спільностей і об’єднань, і лише внаслідок цього стають змістом свідомості, а тому і реальної політичної дії цих груп.

Усвідомлення ж політичною групою своїх корінних інтересів, частіше за все, призводить до розуміння нею (в основному її лідерами і теоретиками) протилежності цих інтересів інтересам протидіючої групи, до розуміння того, що сама ця протилежність зумовлена обмеженістю ресурсів (політичних, економічних, соціокультурних), на володіння якими претендують групи, що суперничають.

Такі умотивування привели до висновку, що основною причиною політичного конфлікту, частіше за все, є обмеженість ресурсів, на які претендують різні соціальні верстви, класи, групи або окремі індивіди, але яких (ресурсів) не вистачає для задоволення інтересів усіх зацікавлених суб’єктів.

Ще одним важливим чинником виникнення політичного конфлікту, який розглядається в даному розділі, є питання про владу. В її основі лежать глибокі розбіжності між різними політичними силами, партіями, владними особами через різницю альтернативності, а часом непримиренність інтересів, несумісність цілей і орієнтацій. В роботі доведено, що причиною політичного конфлікту в соціально-політичних спільнотах або між ними виступає сумнів, обмеження у відносно певному ставленні індивідів або груп в законності і справедливості існуючого розподілу матеріальних та інших благ.

В узагальненому вигляді причини виникнення політичного конфлікту зведені до декількох чинників: обмеженість матеріальних ресурсів та ціннісних орієнтацій і значні обмеження з боку представників влади; протилежність інтересів мас з інтересами правлячої еліти; пряме політичне, ідеологічне, економічне зіткнення пригноблених з інтересами тих, хто має владу та інші блага.

У другому підрозділі “Класифікація політичних конфліктів” охарактеризовано різноманітність змісту і функцій політичних конфліктів, різновиди їх детермінації. Одним з поширених в сучасних політичних системах типів політичного конфлікту є статусно-рольові конфлікти.

Статусно-рольові конфлікти виникають і розгортаються не тільки по вертикалі (“верхи” – “низи”, еліти – маси, влада – народ, держава – суспільство), але і по горизонталі, тобто між різними соціальними, політичними групами, які знаходяться на одній і тій же або близьких ступенях ієрархічної стратифікації. Типовими прикладами таких конфліктів є боротьба між різними (по відношенню до влади, уряду) партіями за вплив на маси, боротьба фракцій у парламентському житті і т.д. Класифікація типів політичних конфліктів в даному підрозділі подається за такими ознаками: –

в галузях розгортання на політичному полі конфлікти поділені на внутрішні і зовнішньополітичні;–

за якісними характеристиками протистоянь – систематизовані на конфлікти з нульовою та ненульовою сумою;–

у співвідношенні зі структурою і організацією влади та її функціонуванням – на вертикальні і горизонтальні політичні конфлікти;–

за змістом і характером нормативної регуляції або її відсутності – на інституціалізовані і неінституціалізовані конфлікти;–

по мірі відвертості і публічності конфліктної взаємодії – на відкриті і латентні;–

за тривалістю – на короткочасні і довготривалі;–

за формами вияву конфліктних політичних протистоянь – на політичне пікетування, мітинги і маніфестації; політичні страйки; політичну непокору; путчі; політичні перевороти; політичну революцію.

Запропонована в дисертації класифікація політичних конфліктів є узагальненням їх різноманітних реальностей, але жодна типологічна концепція, в тому числі й авторська, не може претендувати на монопольну істину. Проте зрозуміло одне, що будь-який політичний конфлікт може поєднувати в собі ознаки декількох типів.

У третьому розділі “Роль політичного маркетингу у дослідженні і прогнозуванні політичних конфліктів” розглянута та проаналізована суть політичного маркетингового аналізу як складової політичного маркетингу і висвітлені способи прогнозування політичних конфліктних дій.

У першому підрозділі “Маркетинговий аналіз чинників появи політичних конфліктів” звертається увага на те, що досить складним видом суспільної діяльності є політична діяльність, яка передбачає широке коло знань у таких галузях, як політологія, право, політична економія, соціологія і психологія. Методи політичних маркетингових досліджень та його інструментарій дозволили автору використати їх при аналізі багатьох сфер політичної діяльності, зокрема у виявленні чинників виникнення політичного конфлікту.

Політичний маркетинговий аналіз надав можливість сформулювати основні вимоги до вивчення конкретних, перешкоджаючих суб’єктивізму і свавіллю проблем, пошуку їх найбільш прийнятних рішень, визначення необхідних для цього технологічних засобів і прийомів діяльності. До того ж це здійснено на двох рівнях – теоретичному і прикладному.

В орбіту теоретичного маркетингового аналізу включені дослідження політичних інститутів, політичної влади, політичної поведінки, лідерів політичного процесу, політичної культури суспільства і політичної ідеології суб’єктів політичного процесу. В цьому плані зазначається, що первинна політична напруга може виникнути всередині або між цими суб’єктами політики, що, як правило, призводить до виникнення політичного конфлікту.

Виходячи із діалектичної методології дослідження, розгляд теоретичного політичного маркетингового аналізу продовжується обґрунтовуватися фактами прикладного дослідження. Тільки в контексті таких ситуаційних обставин прикладний політичний маркетинговий аналіз дозволяє чіткіше розкрити причини виникнення конкретної проблеми, пояснити її симптоми і зміст відповідних чинників, що приводять до появи політичних конфліктів, обґрунтувати ступінь їх поширеності, визначити динаміку і перспективи розвитку.

У рамках прикладного маркетингового аналізу сама ситуація або події розглядаються як така цілісність, що володіє власною логікою, джерелами руху, межами росту та іншими параметрами. У цьому значенні показано, як прикладний політичний маркетинговий аналіз повинен якщо не пояснити або зрозуміти, то, як мінімум, раціоналізувати й описати чинники можливого виникнення політичного конфлікту з метою подальшого прогнозування розвитку ходу подій.

Розглядаючи прикладний політичний маркетинговий аналіз як специфічний дослідницький процес, дисертант пропонує виділити його внутрішні логічні етапи: концептуалізації проблеми, її моделювання, складання програми дослідження конкретної проблеми, вибору методів її дослідження.

У прикладному політичному маркетинговому аналізі чинників політичної дії суб’єктів, що призводять до виникнення конфліктних ситуацій, виділяються дві групи методів – загальні і часткові. Після проведення політичного маркетингового аналізу суб’єктів і об’єктів політичної дії доведено, як вони стають причиною виникнення політичного конфлікту і як необхідно здійснювати прогнози моделювання подальшого розгортання ситуацій.

У другому підрозділі “Прогноз генези політичного конфлікту – важливий фактор його застереження” висвітлюється роль політичного прогнозування на підставі даних, отриманих за допомогою політичного маркетингового аналізу потенційних суб’єктів політичного конфлікту. В ході такого аналізу доведено, що прогнозування політичних конфліктних дій доцільно розділяти на два типи: пошукові та нормативні.

За допомогою пошукового прогнозу можна визначити можливі стани того або іншого політичного явища, процесу, події в майбутньому шляхом екстраполяції, тенденцій, що спостерігаються, при умовному абстрагуванні від рішень, здатних видозмінити ці тенденції.

Нормативний прогноз окреслює шляхи і терміни досягнення можливих станів об’єкта політичного прогнозування.

Загальна логічна послідовність найважливіших операцій розробки політичного прогнозу виникнення і розвитку конфліктних дій на підставі даних, отриманих за допомогою політичного маркетингового аналізу конфліктогенних суб’єктів політичного процесу, котрі дисертантом відпрацьовані, узагальнені з різних джерел суспільних наук і пропонуються, зводяться до етапів, які включають в себе такі напрями:–

передпрогнозуючу орієнтацію;–

створення базової моделі конфлікту, що прогнозується методами системного аналізу;–

збір даних прогнозного фону; –

побудову динамічних рядів показників – основу майбутніх прогнозуючих моделей політичних конфліктних дій;–

визначення декількох попередніх пошукових моделей методами пошукового аналізу;–

формування серії гіпотетичних нормативних моделей можливого виникнення і протікання конфліктних дій методами нормативного аналізу;–

оцінку достовірності і точності, а також обґрунтованості прогнозу;–

вироблення рекомендацій для вирішення проблем у сфері управління;–

експертизу підготовленого політичного прогнозу формування загальних рекомендацій;–

проведення на підставі зіставлення матеріалів вже розробленого прогнозу здійснення їх узагальнення з новими даними прогнозного фону, удосконалення й уточнення розробленого прогнозу.

Якщо в ході прогнозування з’ясується, що можливий політичний конфлікт несе в собі руйнівні, деструктивні функції, то саме такий політичний конфлікт необхідно попереджати з метою нівелювання його руйнівних наслідків або спрямовувати у цивілізоване русло.

У висновках зроблені узагальнення і підсумовані результати дослідження, окреслені основні положення дисертації та сформульовані рекомендації. Всі вони зводяться до таких тверджень:

1. Науковий підхід у дослідженні політичних конфліктів має давню основу і минувшину. Протягом усієї історії розвитку людського суспільства політичні конфлікти були і залишаються невід’ємним атрибутом і чинником політичних процесів. Різні підходи в розумінні суті, значень і функцій політичних конфліктів протягом усього періоду їх досліджень сприяли появі діаметрально протилежних вчень про них. Одна частина дослідників бачить у політичному конфлікті неминуче зло, яке сприяє дестабілізації і руйнуванню політичного устрою. Інша – вбачає в політичному конфлікті один із способів виявлення недоліків і хвороб політичного суспільства, що сприяє його вдосконаленню, прогресу.

2. У великому різноманітті джерел і причин політичних конфліктів найбільш важливу роль відіграє група чинників. Перша з них включає в себе різні способи і форми ідентифікації особистості, усвідомлення нею своєї приналежності до тієї або іншої етнічної, субкультурної, релігійної, політичної або іншої соціальної спільноти, що визначає її соціально-політичний статус і рольові функції, які виконуються в суспільному житті. Політичні конфлікти, що породжуються цими чинниками, особливо характерні для нестабільних суспільств, які знаходяться в кризових, перехідних станах. Другим з постійно діючих джерел конфліктогенності суспільного життя є ущемлення або неадекватне задоволення важливих потреб, що складають основу існування і розвитку особистості. Третім джерелом і детермінантом політичних конфліктів, особливо в кризові періоди розвитку суспільства, є несхожість окремих індивідів, їх груп і об’єднань у політичних, економічних, культурних, релігійних, етичних цінностях, цілях, ідеалах, в оцінках історичних, сучасних подій і політичних змін. Ще одним важливим джерелом підвищеної конфліктогенності суспільства є нестабільність соціально-економічного і політичного розвитку.

3. Найважливіша позитивна роль соціально-політичних конфліктів полягає в тому, що вони сигналізують суспільству і владним структурам про існуючі диспропорції, розбіжності, протиріччя, неспівпадання політичних позицій різних груп і спільностей, стимулюють активні дії, здатні згладити існуючі в суспільстві протиріччя, знизити масштаби і напруженість конфліктних протидій. Тим самим вони здатні поставити загострену в своїх конфліктогенних виявах суспільно-політичну ситуацію під суспільний контроль.

4. Важливим елементом у дослідженні політичних конфліктів, прогнозуванні їх можливого виникнення і попередженні виступає політичний маркетинг. Політичний маркетинг – нова галузь знань, що вийшла з надр класичного маркетингу. Взявши на озброєння інструментарій класичного маркетингу в галузі вивчення ринку, політичний маркетинг удосконалив його, збагатив різними методами політологічних, соціологічних, антропологічних і психологічних досліджень. Це викликано необхідністю всебічного, більш глибокого і ретельного вивчення політичних процесів. Політичні маркетингові дослідження є важливим і дієвим чинником у питаннях організації збору й аналізу інформації про потенційні суб’єкти розгортання конфліктних дій щодо прогнозування можливих сценаріїв подібних подій, а у разі несприятливих, руйнівних наслідків щодо попередження їх.

5. Перспективним методом дослідження політичних процесів, виявлення конфліктогенних чинників в діях політичних суб’єктів, а також визначення таких політичних об’єктів, через які можуть виникнути політичні конфлікти, є політичний маркетинговий аналіз. На базі політичного маркетингового аналізу формулюються основні вимоги вивчення конкретних проблем, пошук найбільш прийнятних рішень і визначення необхідних для цього технологічних засобів і прийомів діяльності. Будучи ефективним способом виявлення чинників політичної дії, що сприяють виникненню політичних конфліктів, політичний маркетинговий аналіз проводиться одночасно на двох рівнях – теоретичному і прикладному.

6. Завданням теоретичного політичного маркетингового аналізу є пояснення фундаментальних проблем, які розкривають справжні механізми функціонування політичного світу, а також розгляд і визначення тих об’єктів і суб’єктів політичного процесу, які спроможні стати генераторами конфліктогенних дій. В орбіту теоретичного політичного маркетингового аналізу включаються дослідження політичних інститутів, політичної влади, політичної поведінки, лідерів політичного процесу, політичної культури суспільства і політичної ідеології. До інструментарію дослідницької діяльності залучаються методи і методологія досліджень філософського, історичного, антропологічного, психологічного, політологічного, соціологічного й економічного аналізу.

7. Прикладний політичний маркетинговий аналіз покликаний розкрити та пояснити причини виникнення конфліктної проблеми, її симптоми і зміст відповідних фактів, що приводять до виникнення політичних конфліктів, обґрунтувати ступінь їх поширеності, визначити динаміку і перспективи розвитку. За його допомогою здійснюється раціоналізування й опис чинників можливого виникнення політичного конфлікту. Прикладний політичний маркетинговий аналіз вирішує певні універсальні завдання при дослідженні ситуації: розподіл умов зовнішнього контексту і локалізованих в їх межах подій; виявлення просторово-часових параметрів ситуації, що зображують основні обмеження діючих акторів; вичленення всіх діючих у даних обставинах суб’єктів, конкретних передумов, причин і чинників, що впливають на поведінку суб’єктів, наслідки виникаючих подій. В інструментарій прикладного політичного маркетингового аналізу включаються методи ситуаційного, факторного і системного аналізу, математичного і комп’ютерного моделювання, візуальне спостереження, якісні і кількісні методи аналізу, контент-аналіз.

8. Політичний прогноз – результат прогностичної діяльності, його зміст – вірогідна думка про майбутній стан політичної системи, її елементів із вказівкою певних термінів їх зміни. Політичний прогноз – це проект розроблюваного курсу, стратегії і тактики політичної дії. Основними способами розробки прогнозів можна визнати: екстраполяцію, моделювання, опитування експертів, “метод Дельфи”, “мозковий штурм”. Політичне прогнозування виникнення конфліктів на підставі даних, отриманих за допомогою політичного маркетингового аналізу потенційних суб’єктів конфліктної дії, будується на таких принципах: альтернативності, системності прогнозування, безперервності і верифікації.

9. Етапи розробки прогнозів політичних конфліктів на підставі даних, отриманих за допомогою політичного маркетингового аналізу конфліктогенних суб’єктів політичного процесу, зводяться до наступного: прогнозна орієнтація або програма дослідження; побудова базової моделі прогнозуючої дії методом системного аналізу; організація збору даних прогнозного фону; побудова динамічних рядів; побудова декількох попередніх пошукових моделей методами пошукового аналізу; побудова серії гіпотетичних нормативних моделей; оцінка достовірності і точності, а також обґрунтованості прогнозу; вироблення рекомендацій; експертиза прогнозу; передпрогнозна орієнтація й узагальнення нових даних.

10. Якщо в ході прогнозування з’ясується, що можливий політичний конфлікт несе в собі руйнівні, деструктивні функції, становить серйозну небезпеку для суспільства, загрожує перерости у повномасштабний конфлікт із застосуванням насильницьких методів боротьби і, як наслідок, спричинить численні людські жертви, то такий політичний конфлікт необхідно попереджати чи спрямовувати у цивілізоване русло.

Дана робота покликана допомогти політологам, фахівцям у галузі політичного менеджменту і міжнародних відносин зрозуміти причини, особливості виникнення політичних конфліктів, різноманіття форм їх вияву, сприяти більш точному складанню прогнозів розвитку політичних конфліктних дій. Дисертаційне дослідження передбачає уточнення реальної ролі політичних конфліктів, як творчої, так і деструктивної, руйнівної в житті суспільства, його різних груп і індивідів.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в таких публікаціях:

1. Шубін С.П. Взаємозв’язок засобів масової інформації з виникненням політичних конфліктів (на прикладах публікацій газети “Дзеркало тижня” за 2002 рік) // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 23. Вип. 10. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2002. – С. 99-101.

2. Шубін С.П. Психологічні чинники сучасного політичного конфлікту // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 25. Вип. 12. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2002. – С. 72-75.

3. Шубін С.П. Політичний маркетинг як ефективний метод дослідження сучасних політичних процесів // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 34. Вип. 21. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2004. – С. 74-78.

4. Шубін С.П. Соціально-філософські аспекти сучасного політичного конфлікту на Півдні України // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Вип. 6. – Київ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2004. – С. 157-160.

5. Шубін С.П. Політичний маркетинговий аналіз як метод дослідження політичних процесів // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С.127-137.

АнотаціЇ

Шубін С.П. Політичні конфлікти: зміст та маркетинговий аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню перспективного методу з виявлення чинників суб’єктивного і об’єктивного характеру виникнення політичних конфліктів способом політичного маркетингового аналізу як складової політичного маркетингу. Автор зосередив увагу на аналізі феномену політичного конфлікту. Подана розгорнута характеристика поняття “політичний конфлікт” як зіткнення протилежних інтересів у суспільстві. Розглянуті причини виникнення і суть політичних конфліктів. У роботі доведена неоднорідність політичних конфліктів та зроблена класифікація за такими типами: державно-правові, статусно-рольові, внутрішньополітичні і зовнішньополітичні.

Особлива увага надається ролі політичного маркетингу в дослідженні і прогнозуванні політичних конфліктів. Найважливішим елементом політичного маркетингу є політичний маркетинговий аналіз. Відзначено, що політичний маркетинговий аналіз як найефективніший спосіб виявлення чинників політичної дії виникнення політичних конфліктів, необхідно проводити одночасно на двох рівнях – теоретичному і прикладному. У дослідженні доведено, що найбільш ефективно і точно моделювати прогнози виникнення, спрямованості і динаміки політичних конфліктів можна на основі політичного маркетингового аналізу.

Основні результати, положення і висновки дисертації можуть бути використані політологами, фахівцями в галузі політичного менеджменту і міжнародних відносин в аналітичних дослідженнях з метою більш точного складання прогнозів розвитку політичних конфліктних дій, а також при розробці спеціальних курсів з проблем політичної конфліктології і політичного маркетингу.

Ключові слова: політичний конфлікт, політичний маркетинг, політичний маркетинговий аналіз, політичний прогноз.

Шубин С.П. Политический конфликт: содержание и маркетинговый анализ. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политические институты и процессы. – Николаевский государственный гуманитарный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию перспективного метода по выявлению факторов субъективного и объективного характера возникновения политических конфликтов способом политического маркетингового анализа как составляющей политического маркетинга. Автор сосредоточил внимание на самом феномене политического конфликта. Подана развернутая характеристика понятия “политический конфликт” как столкновение противоположных интересов в обществе. Рассмотрены причины возникновения и суть политических конфликтов. Было показано, что при определенных условиях имеющиеся политические противоречия в обществе могут вылиться в открытые столкновения. Предметом политического конфликта являются специфические ресурсы – государственная власть, политический статус социальных групп, политические ценности и политические символы, а также деятельность властных институтов. Кроме того, конфликты могут возникать по субъективным причинам – в ценностных ориентациях, в политических предпочтениях и симпатиях.

Автор показал, что политические конфликты неоднородны и их можно классифицировать по нескольким типам: государственно-правовые, статусно-ролевые, внутриполитические и внешнеполитические. По качественным характеристикам противостояний политические конфликты делятся на конфликты с нулевой суммой и конфликты с ненулевой суммой. В соотношении со структурой и организацией системы власти и ее реализацией – на вертикальные и горизонтальные. По содержанию и характеру нормативной регуляции – на институциализированные и неинституциализированные. По мере открытости и публичности – на открытые и латентные. В диссертации обосновано, каким образом каждый из типов и видов конфликта может сыграть как конструктивную, так и деструктивную роль.

Особое внимание уделяется роли политического маркетинга в исследовании и прогнозировании политических конфликтов. Важнейшим элементом политического маркетинга является политический маркетинговый анализ. В качестве проблем, которые подлежат политическому маркетинговому анализу, могут выступать не какие-либо политические конфликты, а только те из них, которые имеют существенное значение для общества, затрагивают интересы широких слоев населения, прямо или косвенно влияют на деятельность органов управления.

Отмечено, что политический маркетинговый анализ как наиболее эффективный способ выявления факторов политического действия, которые способствуют возникновению политических конфликтов, необходимо проводить одновременно на двух уровнях – теоретическом и прикладном Автор обращает внимание на то, что в теоретическом политическом маркетинговом анализе необходимо рассматривать те конфликтогенные факторы, а также объекты и субъекты политического процесса, которые могут стать, хотя бы косвенно, источником возникновения политического конфликта. Прикладной политический маркетинговый анализ содействует раскрытию причин возникновения конкретной проблемы, поясняет ее симптомы и содержание соответствующих факторов, которые приводят к возникновению политических конфликтов, обосновывает степень их распространенности, определяет динамику и перспективы развития.

В исследовании доказано, что наиболее эффективно и точно моделировать прогнозы возникновения, направленности и динамики политических конфликтов можно на основе политического маркетингового анализа.

Основные результаты, положения и выводы диссертации могут быть использованы политологами, специалистами в области политического менеджмента и международных отношений в аналитических исследованиях с целью более точного составления прогнозов развития политических конфликтных действий, а также при разработке специальных курсов по проблемам политической конфликтологии и политического маркетинга.

Ключевые слова: политический конфликт, политический маркетинг, политический маркетинговый анализ, политический прогноз.

Shubin S.P. Political Conflicts: Content and Marketing Analysis. – Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of candidate of political science in speciality 23.00.02 – political institutions and processes. – Mykolaiv State Humanitarian University named after Peter Mogula. – Mykolaiv, 2005.

Dissertation is devoted to the research of the long-term method of revealing factors of subjective and objective character of the political conflicts origin by the method of political marketing analysis as the constituent part of political marketing.

The author focused attention on the phenomenon of political conflict. The detailed characterization of the concept “political conflict” as collision of the opposite interests in the society has been grounded.

The reasons of the beginning and the essence of the political conflicts have been considered. The main attention is devoted to the role of the political marketing in the research and prognostication of the political conflicts. The most important element of the political marketing is the political marketing analysis. It has been noted that the political marketing analysis as the most effective method of the determination the factors of the political actions which contribute to the rise of the political conflicts should be conducted on the theoretical and practical levels.

It has been proved that prognosis of the rise, direction and dynamics might be made