ДЕРЖАВНА АКАДЕМIЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛIКУ ТА АУДИТУ

Держкомстату України

ДОЦЕНКО Оксана Станіславiвна

УДК 336.71:519.23(477)

СтатистиЧНИЙ аналіз ДIЯЛЬНОСТI банків уКРАїНИ

08.00.10 – Статистика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Парфенцева Неля Олексіївна,

Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України,

завідуюча кафедри статистики

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Головач Анатолiй Варфоломiйович,

Київський нацiональний економiчний унiверситет iменi Вадима Гетьмана,

професор кафедри статистики

кандидат економічних наук, доцент

Галицька Елеонора Вiкторiвна,

Київський нацiональний унiверситет

iменi Тараса Шевченка,

доцент кафедри облiку та аудиту

Захист відбудеться 23 жовтня 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.870.01 у Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. 23.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. 36.

Автореферат розіслано "___" вересня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Шульга

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Банківська система є одним з найважливіших елементів інфраструктури економіки України. Вона значно впливає на забезпечення взаємозв’язку між виробниками продукції (продавцями) та її споживачами (покупцями). Банки, що входять до банківської системи, здійснюють розрахунки між виробниками і споживачами продукції, залучають як плату тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надають кредитні ресурси у позику, виконують багато інших операцій та послуг. Значення банків зростає в умовах становлення і розвитку ринкових відносин. Успішний розвиток і надійність банківської системи в умовах ринкової економіки багато у чому залежить від результатів статистичного аналізу в банках, що дозволяє виявляти їхні слабкі та сильні сторони, визначати конкретні шляхи розв’язання проблем.

Найбільшої актуальності статистичний аналіз діяльності банків набуває в сучасних умовах, коли відбуваються зміни загальноекономічної ситуації, що впливає на надійність і діяльність банків.

Обрана тема дисертації є недостатньо вивченою, оскільки самі банки є досить новим явищем для України. Втім вони вже стали одними з найперспективніших установ, що ефективно і динамічно впроваджують прогресивні принципи управління, інформаційні технології та програмно-технічні засоби практично в усіх сферах своєї діяльності. Разом з тим, значний внесок у дослідження різних аспектів банківської діяльності зробили такі вітчизняні та закордонні вчені, як І.Т.Балабанов, М.З.Бор, А.В.Головач, В.М.Гусаров, Е.Дж.Долан, Б.Дюран, В.Б.Захожай, А.М.Єріна, В.Задорожний, В.В.Іванов, А.С.Катрич, К.Д.Кемпбелл, В.І.Колєсніков, В.Н.Кочетков, Ф.Мостеллер, П.Оделл, Д.Пліон, П.Роуз, Дж.Тьюки, Г.Харман, П.Цефель та ін.

Методологічні підходи до аналізу діяльності банків значною мірою ґрунтуються на застосуванні елементарних статистичних методів. Проте неточність цих розрахунків, яка часто приводить до неправильних прогнозних значень, помилкова оцінка роботи банків і, як наслідок, недостатня оцінка їхньої надійності і стійкості є проблемою як для самого банку, так і для його клієнтів. Аналіз наявних методик дозволяє дійти висновків, що вони потребують вдосконалення. Це особливо стосується необхідності використання, зокрема, моделі багатомірної класифікації банків із застосуванням кластерного аналізу; рейтингового оцінювання діяльності банків; способів прогнозування діяльності банківських установ, що вимагає розроблення нових методологічних підходів для проведення аналізу діяльності банків на підставі відкритої і доступної інформації.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiйна робота виконувалась у вiдповiдностi з планом науково–дослiдної роботи кафедри статистики Державної академiї статистики, обліку та аудиту (тема: “Розробка методологiчних засад статистичного дослiдження соцiально–економiчного розвитку регiонiв України”, державний реєстрацiйний номер 0104U007182).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо статистичного аналізу діяльності банків.

Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких теоретичних, методологічних і практичних завдань:

· визначити теоретичні передумови і методологічні засади статистичного аналізу діяльності банків;

· проаналізувати сучасні підходи до статистичного аналізу банківської діяльності;

· розробити концептуальні засади комплексного аналізу банків;

· сформувати систему показників діяльності банків на підставі відкритої та доступної статистичної інформації;

· обгрунтувати доцільність дослідження структури сукупності банків за допомогою вдосконалених методів кластерного аналізу і його векторної модифікації;

· провести порівняльний аналіз діяльності банків України;

· розробити узагальнену класифікацію банків;

· провести оцінювання надійності банків;

· здійснити довгострокові прогнози розвитку банківської системи України і принципів діяльності окремо взятого банку.

Об’єктом дослідження є діяльність банків України.

Предметом дослідження є методологія і процедури статистичного аналізу діяльності банків.

Методи дослiдження. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід до статистичного аналізу діяльності банків. У зв’язку з цим у процесі дослідженні використано такі методи: статистичне спостереження і впорядкування, сутність якого полягала у виборі сукупності банків з набором характеристик банківськой діяльності; метод групування за певними ознаками і за комплексом показників з використанням факторного, кластерного і дискримінантного аналізу; метод узагальнюючих статистичних характеристик, який використано при нормуванні даних; порівняння абсолютних і відносних показників діяльності банків за групами і нормативними характеристиками; методи аналізу взаємозв’язків між показниками; методи аналізу часових рядів з метою визначення подальших принципів роботи банків.

Розрахунки в роботі виконувались з використанням програм Microsoft Excel версії XP Professional, SPSS 12.0 для Windows, STATISTIСА V.06 фірми StatSoft для Windows.

Інформаційну базу дисертаційної роботи склали: вітчизняна і закордонна література, нормативно-правові акти Національного банку України (НБУ), офіційна звітність банків, “Бюлетень НБУ”, інформаційні ресурси Державного комітету статистики України, а також результати особистих розрахунків автора.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у наступному:

вперше:

- розроблено класифікацію банків за трьома ознаками – розміром активів, евклідовою відстанню і кутом нахилу між показниками діяльності банків. Це дозволяє аналізувати однорідні групи банків і визначати близькість їхніх політик;

- побудовано довгостроковий прогноз політики окремо взятого банку на основі динаміки кута відхилення показників діяльності цього банку від показників діяльності базисного банку, що сприятиме ухваленню зважених управлінських рішень щодо стратегії розвитку банку;

удосконалено:

- методи групування банків з використанням кластерного аналізу (на підставі міри схожості між банками – зваженої евклідової відстані) і векторної модифікації кластерного аналізу (на підставі міри схожості – кута між зваженими показниками діяльності банків). Це дозволяє враховувати роль кожного показника у діяльності банку і сприяє обґрунтованому включенню банків до класів;

набули подальшого розвитку:

- узагальнення наявних методологічних підходів до статистичного аналізу банківської діяльності і обґрунтування їхніх переваг та недоліків, що дозволило визначити головні напрями вдосконалення використовуваних методик;

- адаптація методів кореляційно-регресійного аналізу для дослідження взаємозв’язку між показниками діяльності банків;

- методологічні підходи побудови груп банків за сформованими показниками надійності, що дозволило здійснювати комплексне оцінювання всієї сукупності банківських установ України для розширення клієнтської бази банків;

- методи аналізу і прогнозування часових рядів, що дозволяє: досліджувати динаміку розвитку банківської системи України; здійснювати довгострокові імовірнісні прогнози (з урахуванням сезонних зрушень), пов’язані з діяльністю банків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження запропонованих способів комплексного статистичного аналізу в практику роботи банків забезпечить науково-обґрунтований підхід до оцінювання їхньої діяльності. Окремі положення і практичні рекомендації дослідження, які стосуються визначення банківської діяльності за допомогою багатомірних класифікацій, прогнозування принципів роботи банків і їх рейтингового аналізу, впроваджено в практику діяльності банків “Українська фiнансова група” (довідка №1325 від 11.04.07), “Морський” (довідка № 762 від 28.04.07) і “Укрпромбанк” (довідка №1626 від 01.02.07). Наукові результати дисертаційної роботи, пов’язані з методикою класифікації банків з використанням модифікованого багатомірного групування, використовуються при викладанні дисциплін “Статистика” і “Статистика підприємства” на факультеті Економіка і менеджмент Севастопольського національного технічного університету (довідка №400– 08.14/472 від 16.04.07), а також при викладанні дисциплiни “Банкiвська статистика” у Державнiй академії статистики, обліку та аудиту (довідка №379 від 24.04.07).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Особистим внеском здобувача є розроблення концептуальної основи комплексного статистичного дослідження діяльності банків; застосування процедур удосконаленого кластерного аналізу та його векторної модифікації для комплексного оцінювання банківської діяльності; побудова узагальненої класифікації банків; розроблення методики побудови рейтингу банків за показниками надійності; виконання довгострокового прогнозу політики окремо взятого банку.

Наукові положення, розробки, моделі, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, що є результатом самостійної роботи здобувача і являють собою індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах” (11-14 жовтня 2004 р., м. Севастополь); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми теорії та практики обліку, аналізу, аудиту і шляхи їх вирішення” (3-5 травня 2006 р., м. Севастополь); IV Науково-практичній конференції “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (4-5 грудня 2006 р., м. Київ).

Публікації. За результатами виконаного дослідження автором опубліковано 11 наукових робіт (10 особисто, 1 у співавторстві), загальним обсягом 4,27 д.а., з них 8 статей у наукових фахових виданнях обсягом 3,6 д.а. і 3 тезиси і доклади на конференціях обсягом 0,67 д.а. Особисто авторові належить 4,14 д.а.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 302 сторінки комп’ютерного тексту, у тому числі 10 додатків на 125 сторінках. Дисертацiя мiстить 37 таблиць, 25 рисунків. Перелік використаних джерел нараховує 130 найменувань на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і дослідницькі прийоми, відображено наукову новизну і практичне значення роботи, надано інформацію стосовно апробації і публікацій результатів дослідження.

У Розділі 1 “Теоретичні передумови статистичного дослідження діяльності банків” відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” сформульовано правові поняття банку, банківської системи, банківської діяльності. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банківська діяльність визначається як залучення до вкладів грошових коштів фізичних та юридичних осіб і розміщення вказаних коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб; банк – це юридична особа, що має виняткове право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати банківську діяльність; банківська система України – це Національний банк України й інші банки, що створені й діють на території України згідно з положеннями цього Закону.

За допомогою аналізу праць вітчизняних і закордонних економістів розкрито сутність досліджуваних характеристик як економічних категорій і як об’єктів статистичного вивчення; представлено систему статистичних показників та інформаційне забезпечення статистичного аналізу банківської діяльності.

Оскільки банки України є одними з найперспективніших установ, що ефективно і динамічно розвиваються, то це обумовлює досить жорстку конкуренцію на ринку банківських послуг (з цього приводу у розділі наведено перелік банків) і складнопрогнозовану ситуацію в країні. На підтвердження цього виділено фактори, що несприятливо вплинули на економіку країни (економічні, політичні, правові, соціально-економічні), і розглянуто всі етапи існування банківської системи, починаючи з моменту ухвалення в березні 1991 року Закону України “Про банки і банківську діяльність”:

I етап (1991-1993 рр.) – етап активного становлення і розвитку банківської системи, де спостерігалися:

1. Кількісне зростання (кількості банків, чисельності банківського персоналу і клієнтів).

2. Якісне зростання (формування дворівневої структури, акціонування і приватизація банків, створення законодавчої бази, накопичення досвіду НБУ щодо регулювання монетарної сфери, впровадження нових банківських технологій).

Негативними наслідками цього етапу виявилися такі:

· реформування банківської системи випереджало реформування економіки і, як наслідок, сприяло появі тіньових оборотів капіталу, відтоку капіталу за кордон;

· призупинення процесу створення законодавчої бази щодо банківської системи;

· незабезпечення системи страхування депозитів і кредитів НБУ.

II етап (1993-1999 рр.) – етап стагнації та посилення банківської кризи. Це призвело до:

· скорочення кількості банків;

· призупинення темпів зростання банківського капіталу;

· погіршення фінансового становища банків.

III етап (2000-2004 рр.) – зростання і розвиток банківської системи внаслідок переходу України на нову економічну модель, в результаті чого спостерігались:

1. Висока концентрація банківського капіталу.

2. Активне кредитування банками промисловості, сільського господарства, будівельного сектору.

3. Різке зростання обсягів іпотечного кредитування.

4. Зростання обсягів вкладень фізичних осіб.

Негативні наслідки цього етапу :

· перекоси у депозитній та кредитній політиках українських банків і, як наслідок, цього – нова банківська криза.

IV етап (2005-2007 рр.) – продовження процесу системних перетворень, формування правової бази і вироблення довгострокової правової політики.

У результаті стає очевидним таке: якщо економіка країни перебуває у кризовому стані, це неодмінно позначається і на становищі банківської системи; процес становлення банківської системи передбачає наявність причинно-наслідкових зв’язків між різними сторонами діяльності банків, дослідження яких дозволяє проаналізувати, як змінюються основні фінансові показники внаслідок дії того чи іншого фактора, обґрунтувати те чи інше управлінське рішення, розрахувати, як змінюється сума прибутку, значення економічних нормативів фінансової стійкості банку в разі зміни кон’юнктури різних ринків тощо.

Головними завданнями статистичного вивчення банківської системи України є науково обґрунтована організація статистичного спостереження, збирання, оброблення і аналізу статистичних даних, що характеризують результати діяльності банків. У зв’язку з цим у розділі представлені інформаційне забезпечення і система статистичних показників, використовуваних економістами для характеристики функціонування банків за такими напрямками: ринок банківських послуг загалом і функціонування банківської установи зокрема, інвестиційний портфель банку, ефективність і інфраструктура банківської діяльності.

Якість проведеного аналізу залежить від об’єктивності і достовірності інформаційно-статистичних характеристик банків. Аналіз літератури з банківської справи показав, що сформувати цілісну уяву про окремо взятий банк можна за наявності інформації: про загальні фінансові характеристики банку; про структуру і адекватність його капіталу; про ліквідність банку; про притаманні йому ризики; про керівництво і акціонерів банку; про суму резервів банку для відшкодування кредитних та інших потенційних втрат. Відповіді на ці питання можна знайти у самого банку (фінансова звітність, фінансові та юридичні документи, враження клієнтів про діяльність банку), у ЗМІ (преса, телебачення, Інтернет) та у третіх осіб (отримання інформації у спеціалізованих агенціях, відгуки знайомих фахівців з банківської сфери) тощо. Встановлено, що дослідження статистичних характеристик банківських установ дає можливість оцінити їхній стан. Втім найпростіші загальноприйняті методи візуального і розвідувального аналізу даних не дозволяють суттєво прояснити складну ситуацію, оскільки банки оперують великим обсягом статистичних характеристик, які потрібно обробити у якомога коротші строки. У зв’язку з цим сформульовано перспективи комплексного дослідження системи банків, пов’язані з визначенням зміни банківської діяльності під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів і з дослідженням конкурентоспроможності банків на підставі порівняльного оцінювання їхніх принципів роботи.

Розділ 2 “Iнструментарій статистичного аналізу діяльності банків” присвячено характеристиці сучасних методів статистичного дослідження діяльності банків. Встановлено, що всі прийоми такого дослідження можна поділити на три великі групи – логічні, елімінування і математичні (табл.1). Логічні (базові) методи широко використовуються для оброблення і вивчення інформації. Методи елімінування використовують для розрахунку впливу факторів у всіх типах детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Банк математичних моделей призначений для розв’язання оптимізаційних задач, яким притаманна невизначеність.

Аналіз вітчизняних і закордонних публікацій про банківську діяльність дозволив виділити кілька методик до вивчення цієї проблеми, основаних на елементарних методах статистичного аналізу (статистичне группування, розрахунок абсолютних і відносних показників, розрахунки середніх величин, побудова динамічних рядів, зведення і групування показників за окремими ознаками, побудова індексів, елементарні методи факторного аналізу, графічне зображення статистичних даних, побудова статистичних таблиць); аналітичних методах статистичного аналізу (кореляційний аналіз, регресійний аналіз, метод експертних оцінок) і багатомірних методах статистичного аналізу (кластерний аналіз, дискримінантний аналіз, факторний аналіз).

Таблиця 1

Групи прийомів статистичного аналізу

ЛОГІЧНІ | ЕЛІМІНУВАННЯ

(способи детермінованого факторного аналізу) | МАТЕМАТИЧНІ

(способи стохастичного факторного аналізу)

порівняння | ланцюгові підстановки | кореляційний аналіз

групування | індексний | дисперсійний аналіз

ряди динаміки | абсолютні різниці | графічний аналіз

розрахунок показників | відносні різниці | табличний аналіз

розрахунок середніх і відносних величин | інтегральний | дискримінантний аналіз

спосіб експертних оцінок (евристичний) | логарифмування | багатомірний факторний аналіз

У результаті дослідження виявлено переваги і недоліки розглянутих методик. Перевагами є: простота у розрахунках (за допомогою елементарних статистичних прийомів); наочність (графічні і табличні інтерпретації даних); дедалі частіше застосування комплексного аналізу банківської діяльності (з одночасним використанням багатомірних класифікацій та дескриптивних статистик). Недоліками є: недосконалість інформаційної бази (брак оперативності у наданні необхідної інформації); використання одномірного (простого) групування сукупності банків, що характеризуються багатьма показниками (наприклад, ранжування сукупності банків за активами, а потім групування за ранжованим показником), що робить ці групування неоднорідними відносно інших показників; використання функціональних залежностей між показниками діяльності банків (наприклад, припущення про функціональний характер залежності між показниками ризиків і доходності кредитних та інвестиційних операцій), що насправді не завжди відповідає реальності; застосування інтуїтивних прийомів замість точних розрахунків (наприклад, використання методу експертних оцінок для визначення ролі певного фактора при оцінюванні банківської діяльності); припущення про рівноправність показників, водночас як частка їхнього впливу на результат є різною (наприклад, проводячи кластерний аналіз сукупності банків для визначення загальних тенденцій їхніх політик, не враховують значущість характеристик банківської діяльності при розрахунку евклідової відстані між об’єктами).

Особливе місце у розділі відведено рейтинговому аналізу банків, а також визначенню його ролі в оцінюванні надійності банківської діяльності. Це пов’язано з необхідністю (в умовах частої нестабільності і непередбачуваності сучасної ринкової економіки) достовірного визначення місця банку на ринку, а також напрямків розвитку банківської системи загалом, оскільки така інформація потрібна як для клієнтів, що активно працюють з банківськими структурами, так і для самих банків, яким важливо оцінювати своїх партнерів. У зв’язку з цим сформульовано головні критерії стійкості банку до загальноекономічних і соціальних потрясінь: стабільність банку з погляду на показники його основної діяльності; ефективність його роботи; виконання банком нормативних показників та вимог, встановлюваних Центральним банком; постійність у задоволенні потреб клієнтів у послугах і капіталі. Встановлено, що рейтингове оцінювання є одним з найпотужніших методів статистичного аналізу, що дозволяє комплексно оцінити фінансовий стан банків і провести їх порівняння. Дослідження методик проведення рейтингового аналізу вказує на: 1) широке застосування елементарних і аналітичних статистичних прийомів при розрахунку оціночних показників фінансового стану банку: це індексний підхід; бальний підхід; використання експертних, бухгалтерських і змішаних способів оцінювання диференційованих показників діяльності комерційних банків; різні способи розрахунку підсумкових показників, що визначають місце банку, за допомогою адитивної або мультиплікативної згортки визначеної аналітиками кількості показників; 2) рідке застосування методів багатомірного статистичного аналізу, таких як кластерний аналіз (передбачає групування банків за показниками ефективності та надійності) і дискримінантний аналіз (передбачає включення банку до певного класу за результатами аналізу). Окрім раніше визначених недоліків і переваг методик дослідження банківської діяльності (які притаманні і методикам проведення рейтингового аналізу), загальним недоліком методик рейтингового оцінювання також є недостатнє уявлення про оптимальність кількості показників, що характеризують надійність банку.

У якості узагальненого висновку про наявні методичні підходи до аналізу діяльності банків у розділі наведено їх порівняльну характеристику. Ця характеристика дозволяє встановити таке: аналітики в більшості використовують методики, побудовані на елементарних статистичних методах; необхідно розробити досконалішу методику, основану на поглибленому статистичному аналізі, яка, на відміну від нині наявних, дозволить комплексно і системно дослідити фінансовий стан банків, а також дати оцінку результатів їхньої діяльності з метою забезпечення управлінського персоналу і клієнтів банку об’ективною інформацією про банк, що їх цікавить, а також про тенденції фінансового стану банків за різних умов.

У Розділі 3 “Методологічні засади статистичного аналізу діяльності банків” на базі відкритої та доступної інформації розроблено авторську методику статистичного дослідження діяльності банків, основану на двох принципах: 1) поглибленому статистичному аналізі (з використанням модернізованих методів багатомірного статистичного аналізу – кластерного аналізу і його векторної модифікації), що передбачає порівняння комплексу показників діяльності банківських установ у динаміці; 2) оцінюванні діяльності банків з погляду на їхню здатність зберігати свої суттєві властивості на заданому рівні протягом фіксованого проміжку часу за певних умов.

Дослідження сукупності з 70 банків України, кожен з яких характеризується десятьма показниками-скалярами (активами (1), зобов’язаннями (2), кредитно-інвестиційним портфелем (3), кредитами юридичним (4) і фізичним (5) особам, власним капіталом (6), статутним капіталом (7), депозитами фізичних (8) і юридичних (9) осіб, фінансовим результатом (10)), які повно і об’єктивно характеризують політику банків, проводилось у динаміці на моменти часу 01.01.04, 01.01.05, 01.12.05. (табл. 1). Аби запобігти великому розкиду і втраті даних, застосовано метод нормування, який дозволив розглядати відносні (безвимірні) показники діяльності банків.

З метою визначення загальних закономірностей і принципів діяльності банківських установ запропоновано їх багатомірне групування за допомогою методу кластеризації (класифікації) банків на підставі міри схожості між ними – зваженої евклідової відстані з використанням формули:

, (1)

де – вагові коефіцієнти при показниках діяльності банків;

і – нормовані значення n- тої ознаки для i-го і j-го банків.

Необхідність такої вдосконаленої кластеризації генеральної сукупності викликана тим, що на сьогодні групування діючих банків здійснюється за одним показником (зазвичай за розмірами активів), що робить сукупність неоднорідною з погляду на інші показники, чи за кількома “рівноправними” показниками, але без врахування ролі (ваги) цих показників (зазвичай на підставі міри схожості – незваженої евклідової відстані, тобто за формулою (2)), що робить класифікацію менш досконалою.

. (2)

Ваги всіх показників діяльності банків було визначено за допомогою таких процедур:

1) Факторний аналіз, за допомогою якого проаналізовано взаємозв’язок між десятьма показниками діяльності банків і встановлено, що параметр “кредитно-інвестиційний портфель” має найщільніший зв’язок з рештою параметрів. У результаті цього складено рівняння множинної регресії:

, (3)

де х3 – нормоване значення кредитно-інвестиційного портфеля;

х1,…… х10 – нормовані значення решти показників діяльності банків;

2) Множинна регресія, за допомогою чого визначено стандартизовані коефіцієнти регресії , на підставі яких визначено ваги кожного показника.

У ході дослідження (за допомогою процедури кластерний аналіз) сукупність банків поділено на чотири групи (кластери) банків на підставі міри схожості – зваженої евклідової відстані, з метою зіставлення отриманих результатів з результатами групування банків за активами, здійснюваного НБУ, і з кластерним аналізом (за одним і за десятьма показниками) на підставі міри схожості – незваженої евклідової відстані (табл. 2).

Аналіз банків з трьох інших кластерів В, С і D, сформованих на підставі різних мір схожості, показав невисокий відсоток відповідностей групувань за кластерами В і (особливо) С, а також високу (але не абсолютну) відповідність для самого численного кластера D.

Таблиця 2

Таблиця відповідностей класифікацій банків для кластера А

станом на 01.12.05, % |

НБУ |

(1показник) |

(10 показників) |

(10 показників)

НБУ | - | 13,3 | 6,7 | 0,13

d1 | 13,3 | - | 50 | 0

d2 | 6,7 | 50 | - | 0

d3 | 13,3 | 0 | 0 | -

Таким чином, запропоновані раніше способи класифікації об’єктів не дають користувачам достатньої інформації стосовно поділу сукупності на порівняні групи.

Проте, як показали подальші дослідження структури показників діяльності банків за групами, вдосконалена кластеризація теж має суттєвий недолік: обмежений набір характеристик (які є скалярними величинами) і специфічність формули, що визначає задану міру схожості, не дозволяють достатньою мірою обґрунтовувати включення деяких банків до певної групи. Це може призвести до помилкової інтерпретації їхньої діяльності, наприклад: до одного кластера можуть потрапити як дуже великі, так і середні банки (кластер С, де поряд з банком-гігантом “Приватбанк” знаходяться й інші великі банки, але такі, що значно поступаються йому за показниками); до різних кластерів можуть потрапити банки з дуже схожими принципами роботи (кластери А, В та інші банки з кластера С) (рис.1).

У зв’язку з цим запропоновано векторну модифікацію кластерного аналізу: групування банків на підставі додаткової міри схожості – кута нахилу між кортежами (векторною інтерпретацією зважених показників діяльності банківських установ) (табл. 3), яка визначає напрямок (близькість) політик досліджуваних банків за формулою:

, (4)

де – коефіцієнт коваріації;

і – змішані початкові моменти другого порядку (коваріаційні моменти);

– кут нахилу між показниками діяльності і-го банку і базисного банку “Аваль” станом на 01.01.04.

Кластер А | Кластер В | Кластер D

Кластер C

Рис.1. Структура показників діяльності банків за кластерами

(середні значення) станом на 01.01.05

Таким чином, сукупність банків-кортежів можна поділити на кластери, в яких враховується не тільки ступінь віддаленості банків від банку-еталона (тобто визначаються не тільки вибіркові сукупності кортежів, які знаходяться всередині n-мірних гіперсфер з евклідовими радіусами d, отримуваними у процесі розрахунку), а й напрямки кортежів один відносно одного (табл. 3).

Таблиця 3

Ступінь статистичного зв’язку між банками - кортежами |

Характер зв’язку | Діяльності банків

< | 0,5<1 | сильна, пряма | близькі

<< | -1<-0,5 | сильна, обернена | протилежні

-0,50,5 | слабка | індиферентні

Подальші дослідження показали, що класифікація банків за d3 має більший процент відповідності з класифікацією за , ніж класифікація за d2 з класифікацією за. На підставі цього створено узагальнені класифікації банків на моменти часу 01.01.04, 01.01.05, 01.12.05 за трьома ознаками – розміром активів, зваженою евклідовою відстанню і кутом нахилу між зваженими характеристиками банків, що дозволяє уникнути розбіжностей у групуванні банків і комплексно характеризувати принципи роботи комерційних установ (табл. 4).

Позначки ПБ, ПІ, ПП у табл. 4 – це, відповідно, діяльності близькі, діяльності індиферентні і діяльності протилежні.

Комплексне дослідження діяльності банків у динаміці показало, що протягом часу спостерігається збільшення евклідової відстані між банками-гігантами і базисним банком (“Авалем” станом на 01.01.04) і зменшення евклідової відстані між дрібними банками і базисним банком.

Таблиця 4

Узагальнена класифікація банків України станом на 01.01.05 (фрагмент)

Активи

(млн.грн.) | Кластер А | Кластер В | Кластер С | Кластер D

ПБ | ПІ | ПП | ПБ | ПІ | ПП | ПБ | ПІ | ПП | ПБ | ПІ | ПП

понад 2500 | АВАЛЬ (1.01.04)

1 банк |

1 банк | ОЩАДБАНК 280

ПРИВАТБАНК 90

та інші

7 банків

від 1300 до 2500 | 12

банків

від 400 до 1300 | 9

банків | 2

банки | 8

банків

нижче 400 | 31

банк

У зв’язку з цим проведено аналіз стійкості (надійності) діяльності банківських установ. Для цього сформовано, розраховано і порівняно з нормативними шість характеристик надійності кожного з банків – величина активів (К1), відношення власного капіталу до статутного капіталу банку (К2), платоспроможність (К3), коефіцієнт поточної ліквідності (К4), кредитний ризик (К5), рентабельність активів (К6) (табл. 5).

Таблиця 5

Характеристики надійності банку

Характеристика | Формула для розрахунку

чисельник | знаменник

К1 (млн. грн.) | - | -

К2 | Власний капітал | Статутний капітал

К3 | Власний капітал | Зобов’язання банку

К4 | Високоліквідні активи | Зобов’язання банку

К5 | Активи | Кредити юридичним і фізичним особам

К6 | Фінансовий результат | Активи

Показники у методиці побудовані таким чином, що чим вище їхнє значення, тим кращою є відповідна характеристика.

За результатами аналізу проведено оцінювання сукупності банків станом на 01.01.04, 01.01.05, 01.12.05 (табл. 6). Встановлено, що наявність високих значень показників діяльності (таких, як у банків-гігантів “Приватбанк”, “Аваль”) не гарантує їхню абсолютну надійність (“Приватбанк” був ненадійним за К6 на 01.01.04; “Аваль” був ненадійним за К6 станом на 01.01.05, на 01.12.05, а також ненадійним за К6 і К2 станом на 01.01.04). Втім банк може бути невеликим (розмір активів від 400 до 1300 млн. грн.), але бути постійно надійним за досліджуваними показниками (наприклад, “Сiтiбанк Україна”, який в усіх трьох кварталах належав до надійних банків). Банки, що мають діяльність, індиферентну відносно до базисного “Авалю”, майже всі є надійними.

Таблиця 6

Оцінювання сукупності банків України за критеріями надійності

Ненадійні показники | Кількість банків станом на | 01.01.04 | 01.01.05 | 01.12.05 | 0 показників | 12 | 17 | 10 | 1 показник | 21 | 25 | 33 | 2 показники | 23 | 19 | 17 | 3 показники | 12 | 9 | 9 | 4 показники | 3 | 1 | 2 | 5 показників | - | - | - | 6 показників | - | - | - |

Очевидно, що з часом відбувається зростання кількості банків, ненадійних лише за одним показником (більшість з них – за показником К6, тобто рентабельність активів). Це пов’язано з консервативною позиковою й інвестиційною політикою, а також з високими операційними витратами банків. Зростання кількості банків, ненадійних за одним показником, пояснюється тим, що протягом часу банківські установи нарощують свої активи, що дозволяє їм з категорії дрібніших переходити до категорій середніх чи великих (за класифікацією НБУ). А це, відповідно, підвищує надійність банків за величиною активів.

Банки, для яких значення трьох й більше показників нижче критичних, належать до категорії ненадійних банківських установ. З ненадійних банків станом на 2005 р. вдалося вибратись банку “Діамант” (він став ненадійним лише за К6). З ненадійних банків станом на 2004 р. вдалося вибратися банкам “Славутич” (К1, К6), “Капiтал” (К1, К6), “Мiжнародний комерцiйний банк” (К6), “Факторiал-банк” (К6), “Аркада” (К5). Водночас наприкінці 2005 р. ненадійними стали банки “Трансбанк” (К1, К5, К6), “Реал-банк” (К1, К2, К6), “Прикарпаття” (К1, К5, К6), “Полiкомбанк” (К1, К5, К6), “Схiдно-промисловий” (К1, К2, К5).

Абсолютно надійних банків за досліджуваними характеристиками надійності було не дуже багато: один у першому кварталі 2004 р. (“Індустріалбанк”), два у першому кварталі 2005 р. (“Біг Єнергия”, “Мегабанк”) і шість у четвертому кварталі 2005 р. (“Пумб”, “Експрес–банк”, “Кредит–Дніпро”, “Iндустрiалбанк”, “Нацiональнi інвестіції”, “Базис”). Згідно з розрахованими значеннями вони мали достатню рентабельність активів, а це свідчить про те, що діяльність банку є ефективною і він не піддає себе дуже великому ризику. Проте в інших випадках, коли рентабельність активів є високою, можливо, що банк піддає себе значно більшому ризику, пов’язаному з високими ставками доходу від активів, що не запобігає потенційно великим втратам (тобто ці банки також були достатньо надійними, але до них необхідно ставитися з більшою обережністю).

Цілком ненадійних банків за усіма шістьома досліджуваними показниками не виявлено. Окрім цього, не виявлено банків, ненадійних за показником К3 (платоспроможність), що свідчить про здатність банків відповідати по своїх зобов’язаннях.

Досить рідко зустрічаються банки зі значенням коефіцієнта поточної ліквідності К4 нижче за критичне, що свідчить про здатність банків розраховуватися по поточних зобов’язаннях навіть за несприятливої кон’юнктури фінансових ринків. Так, з п’яти ненадійних банків за цим показником у першому кварталі 2004 р. (“Укрсиббанк”, “Укрiнбанк”, “Укрпромбанк”, “Мiжнародний комерцiйний банк”, “Енергобанк”, “Морський”), до четвертого кварталу 2005 р. залишився тільки “Укрпромбанк”. Усі інші банки змінили свою діяльність.

За результатами проведеного аналізу дано порівняльну оцінку (за кластерами) кількості банків, що мають різний ступінь надійності. У результаті виявлено, що незважаючи на хаотичну міграцію банків з категорії ненадійних до категорії ризикових чи високоризикових (ненадійних) фінансових установ, у кожному кластері є банки, ненадійні за певними показниками, і кількість таких банків у кластері змінюється протягом часу. Найрізноманітнішим у цьому плані є кластер D – найчисленніший кластер, до якого входять як середні, достатньо надійні банки, так і дуже дрібні банки, що є найуразливішими в умовах постійних змін соціально-економічного становища.

Нами складено типологія груп банків, який відрізняється від класичних рейтингів, оскільки тут немає однозначного присвоєння місця в рейтингу певному банку (банк може належати до певної групи, що має свій порядковий номер, який і характеризує цей банк як стійку чи нестійку фінансову установу (табл. 7)).

Таблиця 7

Типологія груп банків України

Місце групи | Кількість ненадійних показників | Оцінка надійності

1 | 0

(рентабельність активів достатня) | помірно ризикова політика

2 | 0

( рентабельність активів висока)

3 | 1 | ризикова політика

4 | 2

5 | 3 | високоризикова політика

6 | 4

7 | 5

8 | 6

Наприкінці, за результатами дослідження принципів діяльності банків України нами складено узагальнену таблицю, де відображено кількісні співвідношення між банками за групами та підгрупами, визначено кількість надійних банків за кожним напрямом. Дані представлено у динаміці (табл. 8).

У процесі дослідження за допомогою програмного забезпечення STATISTICA 6.0 фірми StatSoft зроблено довгострокові прогнози (до 01.12.08) кількості банків і принципів роботи (кутiв нахилу) банку “Аваль” (до 01.11.08) (рис.2).

Таблиця 8

Динаміка результатів дiяльності банків України

Станом на

Діяльності | 01.01.04 | 01.01.05 | 01.12.05

Кiлькicть банкiв | Кiлькicть банкiвКiлькicть банкiв

Усього |

Частка надійних,

% | Усього |

Частка надійних,

% | Усього |

Частка надійних,

%

близькі | 26 | 26,9 | 30 | 40,0 | 29 | 17,2

індиферентні | 5 | 80,0 | 2 | 100,0 | 1 | 100,0

протилежні | 40 | 2,5 | 39 | 7,7 | 41 | 9,8

Активи

(млн.грн) | понад 2500 | 9 | 11,1 | 9 | 22,2 | 15 | 13,3

від 1300 до 2500 | 5 | 40,0 | 12 | 50,0 | 14 | 21,4

від 400 до 1300 | 24 | 37,5 | 19 | 42,0 | 21 | 23,8

нижче 400 | 33 | - | 31 | - | 21 | -

Встановлено, що станом на 01.12.08 з імовірністю 0,9 можна гарантувати, що кількість банків знаходитиметься в інтервалі від 175 до 205, а діяльність “Авалю” станом на 01.11.08 буде достатньо близькою до діяльності “Авалю” станом на 01.01.04 (з імовірністю 0,9 можна гарантувати, що станом на 01.11.08 кут нахилу між кортежами знаходитиметься в інтервалі від -29,7 до 57,8).

Рис. 2. Графік кутів нахилу векторних показників діяльності банку “Аваль” з побудованим прогнозом їх розвитку

Порівняння реальних даних з прогнозними значеннями (за статистичною інформацією станом на 01.07.07) показало достовірність отриманих результатів та зроблених висновків.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі з використанням відкритої та доступної статистичної інформації НБУ здійснено наукове обґрунтування теоретичних і методологічних засад проведення аналізу діяльності банків, розроблено пропозиції щодо вдосконалення класифікацій банків і оцінювання принципів їхньої діяльності. Всі процеси розглянуто у динаміці. Головним науково-практичними результатами дисертації є такі:

1. Теоретично обґрунтовано необхідність статистичного дослідження діяльності банків, пов’язану: зі складністю прогнозування розвитку економіки країни, що впливає на діяльність банківських установ; з конкуренцією на ринку банківських послуг, що зумовлює необхідність оцінювання принципів їхньої роботи; з наявністю причинно-наслідкових зв’язків між різними сторонами діяльності банків.

2. Для забезпечення ефективності дослідження банків визначено основні джерела інформації, на підставі яких можна достовірно, науково обґрунтовано, повно й якісно здійснити аналіз банківської діяльності.

3. Дано оцінку сучасним методологічним підходам до статистичного аналізу діяльності банків, встановлено переваги і недоліки цих підходів. Встановлено, що більшість з них ґрунтується на найпростіших загальноприйнятих методах візуального і розвідувального аналізу даних – дескриптивних статистиках. Це не дозволяє детально дослідити складну ситуацію, оскільки банки функціонують у взаємозв’язку і взаємозалежності.

4. Визначено роль рейтингового аналізу в оцінюванні надійності банків. Це пов’язано з необхідністю достовірного визначення місця банку на ринку і напрямків розвитку банківської системи загалом, оскільки така інформація потрібна як для клієнтів, що активно працюють з банківськими структурами, так і для самих банків. Останнім особливо важливо оцінювати своїх партнерів у сучасних соціально-економічних умовах. У зв’язку з цим окремо розглянуто методики проведення рейтингового аналізу, в результаті чого сформульовано їхній загальний недолік – брак оптимальної кількості показників, що характеризують надійність банку.

5. Сформовано систему статистичних характеристик діяльності банків, що дозволило розробити концепцію аналізу їхньої діяльності, основану на поглибленому статистичному дослідженні, яка передбачає порівняння комплексу показників банківської діяльності у динаміці та оцінювання діяльності банків з погляду на їхню надійність. Запропоновано нові методологічні підходи комплексного статистичного дослідження діяльності банків.

6. Проведено порівняльний аналіз у динаміці одномірного та багатомірного групувань банків. Встановлено, що одномірне групування банків не дає користувачам достатньої інформації стосовно поділу сукупності банків на порівняльні групи, оскільки банки оперують великим обсягом статистичних характеристик, але в межах таких груп не враховується комплексний характер діяльності банків.

7. Вдосконалено методи групування банків із застосуванням кореляційно-регресійного аналізу; кластерного аналізу (на підставі міри схожості між об’єктами – зваженої евклідової відстані) і векторної модифікації кластерного аналізу (на підставі міри схожості – кута