НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кудряшов Сергій Васильович

УДК 336.77

СПОЖИВЧИЙ БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ В УКРАЇНІ:

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ірпінь – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Савлук Михайло Іванович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,

професор кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Шульга Наталія Петрівна, Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри банківської справи

кандидат економічних наук, доцент Версаль Наталія Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка доцент кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

Захист відбудеться „_____” __________ 2007р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.885.01 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл.,

м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий „____” _________2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.В.Онишко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток банківського кредитування в сучасних умовах є необхідною умовою стабільного функціонування всієї банківської системи та забезпечення економічного зростання. Українські банки опинилися в умовах жорсткої конкуренції як з боку іноземних, так і вітчизняних банків. Швидка зміна умов функціонування, гостра потреба в нарощуванні капіталу за рахунок власних доходів, відкритість зовнішньому середовищу спонукають банки до постійного розширення сфери і вдосконалення механізмів кредитування, в тому числі споживчого кредиту.

В останні роки в Україні спостерігається швидке зростання обсягів кредитування фізичних осіб. З 2003 по 2007 роки сума виданих банківських споживчих кредитів зросла на 2371 %. При цьому обсяги надходження коштів населення до банків у вигляді депозитів збільшилися лише на 553 %. Загострилася проблема залучення заощаджень населення до інвестування реального сектора економіки.

Споживче кредитування є одним з основних видів діяльності банків, що забезпечує їх стабільну прибутковість. Кредитування юридичних осіб є надто ризикованим. Проте різкий ухил банків у бік споживчого кредитування не знімає проблеми кредитних ризиків.

Розвиток споживчого кредитування є важливою умовою забезпечення стійкого зростання не тільки банківської системи, а й економіки в цілому. Від нього залежить розвиток багатьох галузей виробництва та реалізація їх кінцевої продукції. Разом з тим це загострює проблему збалансованості товарних ринків, оскільки попит формується не тільки за рахунок поточних доходів, а й заощаджень населення.

Аналізу проблем споживчого кредитування приділяється належна увага в економічній літературі. Теоретичну базу дослідження в Україні становлять праці провідних вітчизняних науковців: М. Алексеєнка, А. Демківського, А. Ковальчука, В. Лагутіна, А. Мороза, М. Пуховкіної, М. Савлука та науковців інших країн : А. Ковальової, А. Казимагомедова, О. Лаврушина, В. Леонтьєва, Н. Радковської, В. Саутенкова та ін.

Разом з тим бракує ґрунтовних комплексних досліджень щодо розвитку споживчого банківського кредиту в Україні в сучасних умовах, особливо присвячених питанням управління цим видом кредиту, його ресурсного забезпечення та ефективності.

Актуальність зазначених проблем, недостатній рівень вивчення теоретичних і практичних питань функціонування та розвитку споживчого банківського кредиту в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового напряму Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України в рамках теми „Вплив податково-бюджетної політики на підвищення ефективності функціонування трансмісійного механізму в Україні” (номер державної реєстрації 0106U009160), в рамках якого автором розроблено класифікацію споживчого банківського кредиту за напрямками, проаналізовано особливості його окремих видів та надано пропозиції з їх удосконалення.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та практичних засад функціонування споживчого банківського кредиту, визначення його особливостей, розробка рекомендацій щодо шляхів подальшого вдосконалення його ресурсного забезпечення та підвищення ефективності.

Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження передбачає розв`язання таких завдань:–

дослідити теоретичні засади споживчого кредиту, визначити його зміст та функціональне призначення;–

узагальнити зарубіжний досвід становлення і розвитку споживчого банківського кредиту з метою його використання в Україні;–

виявити джерела та особливості ресурсного забезпечення споживчих кредитів банків;–

проаналізувати ефективність основних програм споживчого кредитування на прикладі провідних комерційних банків України; –

обґрунтувати практичні заходи із вдосконалення організації та управління споживчим банківським кредитуванням;–

визначити ризики, пов’язані зі споживчим кредитуванням, запропонувати заходи щодо управління та мінімізації цих ризиків;–

обґрунтувати напрями удосконалення роботи комерційних банків з іншими фінансовими посередниками в проведенні операцій споживчого кредитування.

Об’єкт дослідження – операції банків, що є суб’єктами ринку споживчого кредитування в Україні.

Предмет дослідження – особливості і тенденції розвитку споживчого банківського кредитування в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою даної дисертаційної роботи стало вивчення і творче переосмислення основних досягнень зарубіжної та вітчизняної науки і практики функціонування й розвитку роздрібного банківського бізнесу. Для досягнення визначеної мети застосовувався комплекс загальнонаукових методів: індукції і дедукції, аналізу і синтезу, класифікації, порівняльного аналізу, аналізу коефіцієнтів. Методи аналогії й екстраполяції, спостереження і порівняння були використані для визначення джерел ресурсного забезпечення споживчого кредиту та виокремлення найбільш сприятливих з них в умовах України. На підставі порівняльного аналізу запропоновано шляхи оптимізації ресурсної бази споживчого кредитування, визначено найбільш сприятливі схеми обслуговування кредитної заборгованості за споживчими кредитами. За допомогою математичних розрахунків коефіцієнтів визначено шляхи оптимізації дохідності споживчих кредитів та рівень їх прибутковості.

Інформаційною базою роботи є офіційна звітність банків та інші інформаційно-статистичні матеріали, закони України, що регулюють діяльність банків, нормативні документи НБУ.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві результати, що містять наукову новизну, полягають у такому:

вперше :–

проведено структуроване дослідження ефективності та результативності споживчого банківського кредитування в межах його основних програм: “Житло в кредит”, “Авто в кредит”, “Розстрочка”, що дало можливість конкретизувати напрями підвищення ефективності окремих видів цього кредиту;–

розроблено методику визначення коефіцієнтів співвідношення дохідності до витрат за різними програмами кредитування з подальшим використанням їх для визначення прибутковості окремих видів споживчого кредиту; –

обґрунтовано напрями оптимізації дохідності банківських програм споживчого кредитування на підставі удосконалення ресурсної політики та обслуговування заборгованості за споживчими кредитами банків: вигідність джерел ресурсного забезпечення залежить від строковості, цільового спрямування та валюти споживчого кредиту; найбільш перспективними ресурсними джерелами є синдиковані позики, облігаційні позики та доходи від сек’юритизації активів; найбільш вигідним для банків та зручним для позичальників є спосіб погашення позичок за схемою “ануїтет”; оптимальним строком споживчих кредитів з позиції управління кредитним портфелем є термін у 3 роки та ін.

удосконалено:–

визначення змісту поняття „споживчий банківський кредит” та його роль у системі банківського кредитування: споживчий банківський кредит охарактеризовано як один з видів банківського кредиту, що обслуговує фінансування особистих та господарських потреб домогосподарств – кінцевих споживачів валового внутрішнього продукту. На відміну від загальноприйнятого в літературі визначення споживчого кредиту як такого, що надається населенню, в роботі зроблено наголос на його внутрішньому зв’язку з банківським кредитом і на цільовому спрямуванні – на особисті і господарські потреби; –

розрахунок прибутковості банківських програм споживчого кредитування завдяки врахуванню комісійних доходів від суміжних послуг;–

визначення форм співробітництва комерційних банків з посередниками та торговими організаціями в проведенні операцій споживчого кредитування, що дасть можливість зменшити витрати банків на обслуговування позичальників та підвищити ефективність програм споживчого кредитування;

набули подальшого розвитку:–

підходи до проведення порівняльного аналізу ефективності корпоративного та споживчого кредитування для визначення напрямів оптимізації кредитних операцій банку, що надало змогу довести, що за певних умов споживче кредитування може бути для банків більш ефективним, ніж корпоративне;–

положення стосовно сучасного стану страхування кредитних ризиків банків та обґрунтування дозволу вітчизняним банкам самостійно виконувати страхові послуги, зокрема, в сфері споживчого кредитування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні наукового обґрунтування особливостей функціонування і розвитку споживчого кредитування в Україні. Основні положення роботи можуть бути використані як методологічна база для розробки стратегії розвитку роздрібного бізнесу в комерційних банках України. Обґрунтовані заходи щодо оптимізації прибутковості споживчих кредитів застосовуються в окремих підрозділах ЗАТ КБ „ПриватБанк” (довідка № 08.02.000.01/2-5979 від 13.12.2006 р.). Запропоновані підходи та практичні рекомендації використані в діяльності провідних партнерів ЗАТ КБ „ПриватБанк” у Дніпропетровському регіоні – ТОВ „Дніпропетровський Автоцентр на Калиновій” (довідка № 01 від 03.01.2007р.) та компанії „Магістр-нерухомість” (довідка № 29 від 28.12.2006 р.). Результати дослідження впроваджено в навчальний процес при викладанні курсів „Кредитування і контроль”, „Фінансовий менеджмент у банку” на кафедрі банківської справи Дніпропетровського національного університету (Акт впровадження результатів дисертаційної роботи у навчальний процес від 05.04.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до теоретичного обґрунтування сутності, функціонального призначення споживчого банківського кредиту, обґрунтовано шляхи забезпечення його ефективності та пропозиції щодо вдосконалення практики організації та управління діяльністю банків на ринку споживчого кредиту. Особистий внесок у роботі, опублікованій у співавторстві, наведено окремо у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Прогнозування соціально-економічного розвитку Херсонської області” (Херсон, 2003 р.); „Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003 р.); „Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року та механізми реалізації” (Херсон, 2004 р.); „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (Дніпропетровськ, 2004 р.); „Напрями підвищення ефективності фінансової політики в Україні” (Київ, 2005 р.); „Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень” (Київ, 2006 р.).

Публікації. Теоретичні і практичні результати дослідження, висновки і пропозиції автора відображені у 12 публікаціях загальним обсягом 3,46 друк. арк., з яких 8 – у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,8 друк. арк., 4 – в інших виданнях загальним обсягом 0,66 друк. арк., з яких 0,55 друк. арк. належить особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертацію викладено на 200 сторінках друкованого тексту, що включає 27 таблиць на 31 сторінці, два рисунки на 2-х сторінках, два додатки на 7 сторінках. Список використаних джерел включає 197 найменувань, які займають 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Споживче банківське кредитування та джерела його фінансування” досліджено сутність та функціональне призначення споживчого кредиту. У процесі дослідження виявлено, що в економічній літературі існують різні трактування споживчого кредиту. Часто поняття “споживчий кредит” ототожнюється зі споживчим банківським кредитом. У роботі чітко відокремлено ці два поняття і розкрито сутність споживчого банківського кредиту як основного виду споживчого кредиту. Проаналізовано визначення цього поняття різними авторами: О. Лаврушиним, М. Савлуком, А. Морозом, Б. Івасівим, І. Бритченко та ін. Дано власне його визначення як одного з видів банківського кредиту, що обслуговує фінансування особистих та господарських потреб домогосподарств як кінцевих споживачів валового внутрішнього продукту.

Визначено основні критерії класифікації споживчого банківського кредиту: 1) характер кредитування споживчих потреб, за яким виділяються три види кредиту – прямого, комбінованого та опосередкованого. До найбільш перспективних віднесено комбіновані банківські кредити, що поєднують у собі стратегічні програми споживчого кредитування (іпотечні, авто та розстрочка) та формують умови для співробітництва з посередниками; 2) вид об’єкта кредитування, тобто вид конкретних споживчих потреб, кожний з яких кредитується банком окремо; 3) термін надання позичок, за якими виділяють коротко-, середньо- та довгострокові кредити.

Показано, що розвиток споживчого банківського кредиту в Україні знаходиться на початковому етапі, а коло його користувачів має стабільну динаміку зростання. Це пов’язано з низьким рівнем забезпеченості українських сімей товарами тривалого користування, житлом, високоякісними послугами.

Проведено аналіз структури кредитних портфелів групи провідних українських банків і встановлено, що більшість з них відносить споживче кредитування до стратегічних напрямів своєї діяльності. На підставі аналізу функціонування окремих банків визначено позитивні і негативні аспекти розвитку споживчого кредитування в Україні.

До основних переваг споживчого банківського кредиту віднесено розмаїття його форм залежно від цільового призначення. Ця особливість даного виду кредиту забезпечує диверсифікацію ризиків та значно нижчий рівень проблемності споживчого портфеля порівняно з корпоративним кредитом. Разом з тим активізація розвитку споживчого кредитування несе і суттєві загрози. Високі темпи зростання споживчого банківського кредиту можуть спровокувати перегрів ринку та інфляційні процеси. Збільшення частки інвалютних кредитів у загальному обсязі кредитування населення посилює загрозу втрат від валютного ризику як з боку банків, так і з боку населення.

Значну увагу приділено формуванню ресурсного забезпечення споживчого кредитування. Проаналізовано основні засади ресурсної політики провідних українських банків. Встановлено поступовий відхід від фінансування споживчих позик за рахунок депозитних ресурсів та використання банками альтернативних зовнішніх та внутрішніх запозичень. Визначено, що ресурсною базою споживчого кредитування є: власний капітал банку, ресурси, сформовані на депозитній основі, запозичення на міжбанківському ринку та випуск цінних паперів.

Проаналізовано сучасну структуру недепозитних ресурсів банків з метою використання для проведення операцій споживчого кредитування. Встановлено, що основними з таких джерел є зовнішні позики, до яких банки вимушені вдаватися через високу вартість внутрішніх ресурсів.

На умовних прикладах здійснено порівняльні розрахунки ефективності різних видів ресурсів за операціями споживчого кредитування. Визначено, що ефективність окремих ресурсних джерел залежить від строковості кредитування, програм кредитування та значною мірою від валюти кредитування.

Доведено, що найбільш перспективними з сучасних недепозитних джерел фінансування споживчих позик є: синдиковані кредити, кошти, отримані від емісії облігацій та сек’юритизації активів банку. Проведення таких операцій обумовлює здешевлення внутрішніх ресурсів банківської системи. Особливо це стосується валютних депозитів: створюються умови для перетоку заощаджень у національну валюту, для поступового зниження доларизації банківської системи та розвитку кредитування в національній валюті.

Для фінансування програм довгострокових валютних споживчих кредитів найбільш прийнятними є синдиковані позики в іноземній валюті. За терміном залучення вони не поступаються депозитним коштам, а відсоткова ставка по них значно менша, ніж депозитні процентні ставки. Серед їх переваг слід відмітити також більш довгострокові терміни та нижчу вартість порівняно з депозитними ресурсами. До недоліків відносяться складності залучення таких коштів. Досвід роботи з емітуванням банками внутрішніх та зовнішніх облігацій є необхідним для впровадження механізмів рефінансування на внутрішньому ринку та поступового обмеження валютного кредитування.

Важлива роль у залученні ресурсів належить використанню єврооблігацій. До їх переваг можна віднести більш значні терміни залучення (від 3 до 5 років) порівняно з депозитами та синдикатами. Ці кошти дають змогу комерційним банкам планувати обсяги кредитних портфелів на більш тривалі періоди. Немає також необхідності відволікати кошти на проведення резервування таких активів. До недоліків єврооблігацій відноситься їх висока вартість.

Особлива роль у залученні банками іноземних валютних ресурсів належить емісії власних акцій та розміщення їх серед зарубіжних інвесторів. З використанням зазначеного підходу банки одержують доступ до більш дешевших іноземних ресурсів. Але треба враховувати, що використання такого механізму може призвести до повної або часткової втрати контролю над фінансовою установою, перегляду її стратегії, включаючи напрями розвитку споживчого кредитування.

Установлено, що управління ресурсами для короткострокових та довгострокових програм споживчого кредитування значною мірою залежить від валюти кредитування. Банки проводять політику щодо залучення валютних ресурсів з урахуванням їх строковості, вартості та курсових ризиків. При цьому формування ресурсів для кредитів у національній валюті є значно простішим, адже довгострокові гривневі ресурси використовуються і для короткострокових, і для середньо- та довгострокових споживчих позик.

Використання банками України різних джерел фінансування операцій споживчого кредитування здійснює вплив як на розвиток банківської системи, так і економіки країни в цілому. Залучення більш дешевих ресурсів порівняно з депозитами є основою зниження депозитних ставок. Передусім дане стосується валютних депозитів. Це сприятиме збільшенню заощаджень у національній валюті, зниженню рівня доларизації банківської системи та розширенню обсягів кредитування у національній валюті. Такі зміни стануть основою зміцнення стабільності гривні та підвищення результативності грошово-кредитної політики.

У другому розділі „Управління заборгованістю за споживчими кредитами” досліджено сучасні способи погашення кредитної заборгованості за споживчими позиками. Проаналізовано найбільш поширені у банківській практиці способи та підходи, запропоновані науковцями. Зроблено висновки про переваги способу погашення кредитної заборгованості за схемою „ануїтет”. Однією з головних переваг цієї схеми є ефективність для банків та зручність для позичальників.

Удосконалення схем погашення кредитної заборгованості є засобом раціоналізації банківської політики в проведенні операцій споживчого кредитування. Встановлено, що збільшення обсягів кредитування населення стало основою підвищення ліквідності кредитних портфелів комерційних банків. Продукт „Стандартна розстрочка” є не тільки самостійною прибутковою програмою, а й виконує функції підтримки рентабельності всього портфеля споживчих кредитів. Кредитний роздрібний портфель банку буде більш ефективним, якщо до його складу включається більше звичайних дрібних кредитів.

Програми кредитування населення є ризикованими для комерційних банків, а тому вони часто стають недостатньо прибутковими. Для зменшення таких ризиків та підвищення дохідності банківських програм споживчого кредитування необхідним є запровадження виважених схем погашення кредитної заборгованості при довгостроковому кредитуванні. Одним з варіантів може бути впровадження погашення основного боргу з початку третього року користування кредитом, іншим – поновлення обсягів кредитного портфеля за рахунок введення нетипових послуг, наприклад, „трейд-ін” в автокредитуванні.

Встановлено, що надання довгострокових кредитів за умов скорочення темпів росту споживчого кредитування може призвести до збільшення ризиків банківської системи, пов’язаних зі збитковістю таких операцій. Визначено, що найбільш ефективний термін довгострокових позик становить три роки. Пов’язано це з динамікою кредитної заборгованості, за якої при щомісячному зменшенні основного боргу відповідно зменшуються і доходи банку.

В удосконаленні управління ризиками в автокредитуванні важливим напрямом є створення на базі автосалонів банківських мінівідділень. За умов надання в автосалонах послуг з розрахунково-касових операцій та операцій з кредитування обсяги авто-кредитів значно збільшуються. При цьому кредитний працівник такого відділення повинен поєднувати функції менеджера, страхового агента та бухгалтера. Завдяки збільшенню ефекту масовості буде зростати і прибутковість таких програм.

Враховуючи, що значна частина споживчих кредитів надається в інвалюті, особливої уваги потребують валютні ризики. Негативною їх стороною в проведенні споживчого кредитування є вплив на посилення процентних та кредитних ризиків.

Вагомим аспектом споживчого кредитування є впровадження нетипових видів діяльності, що слід віднести до важелів зменшення кредитних ризиків. Найбільш значимим у цьому відношенні є кредитне страхування, що одержує розвиток в Україні. Страхування у споживчому кредитуванні відіграє важливу роль у зменшенні кредитних ризиків, а також є додатковим чинником зростання доходів банків. Водночас сучасна страхова практика несе значні ризики неповернення страхових відшкодувань, що значно знижує ступінь ефективності мінімізації банківських ризиків при споживчому кредитуванні. Діяльність страхових компаній у впровадженні нових поєднуючих страхових продуктів, спрямованих на страхування банківських ризиків, потребує посилення співпраці з комерційними банками.

Важливим напрямом мінімізації банківських ризиків є їх перерозподіл між торговими посередниками. В Україні не використовується споживче кредитування суб’єктів торгівлі під реалізацію товарів населенню. За такої схеми кредитні відносини між позичальниками – фізичними особами та кредиторами – торговими організаціями проходять поза банками, що звужує їх участь у споживчому кредиті та гальмує зростання доходів банків. Впровадження зазначеного кредитування позитивно вплине на розвиток кредитування населення. Крім того, ефективність даного виду кредитування буде більш високою як для банків, так і підприємств (порівняно з типовими кредитними програмами).

Таблиця 1

Структура обслуговування кредитної заборгованості за програмою „Авто в кредит”, тис. грн.

Місяць | Залишок боргу | Сума погашення основного боргу | Виплата відсотків | Вартість ресурсної бази

(рядок 2 – рядок3)*0.145/12

Перший рік

Січень | 1389.00 | 28.47 | 23.15 | 16.44

Лютий | 2778.00 | 56.94 | 46.30 | 32.87

Березень | 4167.00 | 85.41 | 69.45 | 49.32

Квітень | 5556.00 | 113.88 | 92.60 | 65.76

Травень | 6945.00 | 142.35 | 115.75 | 82.20

Червень | 8334.00 | 170.82 | 138.9 | 98.60

Липень | 9723.00 | 199.29 | 162.05 | 115.07

Серпень | 11112.00 | 227.76 | 185.20 | 131.52

Вересень | 12501.00 | 256.23 | 208.35 | 147.96

Жовтень | 13890.00 | 284.70 | 231.50 | 164.40

Листопад | 15279.00 | 313.17 | 254.65 | 180.84

Грудень | 16668.00 | 341.64 | 277.80 | 197.28

Разом | 2.22 млн. грн. | 1.80 млн. грн. | 1.28 млн. грн.

Другий рік

Січень | 18057.00 | 370.11 | 300.95 | 213.72

Лютий | 19446.00 | 398.58 | 324.10 | 230.16

Березень | 20835.00 | 427.05 | 347.25 | 246.60

Квітень | 22224.00 | 455.52 | 370.40 | 263.04

Травень | 23613.00 | 483.99 | 393.55 | 279.48

Червень | 25002.00 | 512.46 | 416.70 | 295.92

Липень | 26391.00 | 540.93 | 439.85 | 312.36

Серпень | 27780.00 | 569.40 | 463.00 | 328.79

Вересень | 29169.00 | 597.87 | 486.15 | 345.23

Жовтень | 30558.00 | 626.34 | 509.30 | 361.67

Листопад | 31947.00 | 654.81 | 532.45 | 378.11

Грудень | 33336.00 | 683.29 | 555.60 | 394.55

Разом | 6.32млн. грн. | 5.14 млн. грн. | 3.65 млн. грн.

Третій рік

Січень | 34725.00 | 711.76 | 578.75 | 410.99

Лютий | 36114.00 | 740.23 | 601.90 | 427.43

Березень | 37503.00 | 768.70 | 625.05 | 443.87

Квітень | 38892.00 | 797.17 | 648.20 | 460.31

Травень | 40281.00 | 825.64 | 671.35 | 476.75

Червень | 41670.00 | 854.11 | 694.50 | 493.19

Липень | 43059.00 | 882.58 | 717.65 | 509.63

Серпень | 44448.00 | 911.05 | 740.80 | 526.07

Вересень | 45837.00 | 939.52 | 763.95 | 542.51

Жовтень | 47226.00 | 967.99 | 787.10 | 558.95

Листопад | 48615.00 | 996.46 | 810.25 | 575.39

Грудень | 50004.00 | 1024.93 | 833.40 | 591.83

Разом | 10.42 млн. грн. | 7.63 млн. грн. | 6.02 млн. грн.

Разом за три роки | 14.83 млн. грн. | 10.95 млн. грн.

Джерело: за розрахунками автора

Обґрунтовано, що основним недоліком амортизації кредитної заборгованості за споживчими кредитами є відсутність комбінованих схем. Способом такої амортизації може бути впровадження погашення основного боргу з початку третього року користування кредитом. Дана модель кредитування була запропонована нами ще у 2003 році. В українській банківській практиці вона почала впроваджуватися тільки у 2007 році окремими банками за іпотечними кредитами.

Проведено оцінку програм споживчого кредитування з погляду погашення кредитної заборгованості. Встановлено, що ефективність довгострокових кредитів залежить передусім від умов обслуговування кредитної заборгованості. Доведено, що надання довгострокових кредитів на термін більше трьох років може призвести до загострення ризиків банківської системи, пов’язаних зі збитковістю таких кредитних операцій. Визначено, що оптимальним з позицій забезпечення позичок є термін у три роки.

Встановлено, що обслуговування кредитної заборгованості за споживчими позиками тісно пов’язано з ресурсною політикою банків. За умов використання схеми обслуговування боргу, наведеної в табл. 1, банки можуть мінімізувати ризики накопичення зайвих дорогих депозитних ресурсів.

На підставі проведених досліджень визначено, що ефективність управління кредитною заборгованістю за споживчими позиками залежить від збільшення обсягів кредитного портфеля. Запропоновано механізм оптимізації кредитного портфеля шляхом залучення партнерів банку при кредитуванні за програмами „Авто в кредит” та „Житло в кредит”.

Особливу увагу приділено валютним кредитам та їх впливу на формування процентних і кредитних ризиків. За розрахунком, наведеним в табл. 2, встановлено, що при збільшенні курсу з $1/5,33 грн. до $1/6.3 грн. сплата відсотків за п’ять років буде складати більше 51 % від суми кредиту. Підвищення курсу валюти негативно позначається на платоспроможності позичальників, а банкам це загрожує зростанням простроченої заборгованості.

Одним зі шляхів зменшення такого ризику є надання кредитів в одній валюті, а погашення – в іншій (за фіксованим курсом). Для цього потрібно дозволити на законодавчому рівні погашення інвалютних кредитів національною валютою за курсом, що фіксується при наданні позички.

Таблиця 2

Зміна кредитних зобов’язань за програмою „Авто в кредит” при зростанні курсу долара США

Кредитна заборгованість | Гривневий еквівалент за курсом $1/ 5.33 грн. | Гривневий еквівалент за курсом $1/ 6.00 грн. | Гривневий еквівалент за курсом $1/ 6.3 грн.

Основний борг $ 7504 | 39 .00 | 45 .00 | 47 .20

Нараховані відсотки

$3252 | 17 .00 |

19 .00 |

20 .60

Джерело: за розрахунками автора

У роботі зазначена необхідність впровадження нетипових видів діяльності, що сприяє зменшенню кредитних ризиків. Найбільш значимим у цьому відношенні є розвиток кредитного страхування. Аналіз практики українського страхового ринку та досвіду іноземних банків дає підстави запропонувати дозволити вітчизняним банкам самостійно виконувати страхові послуги. Обґрунтовано нову схему роботи банків з торговими посередниками. За такої схеми банки вносять до класичного споживчого кредиту елемент корпоративного кредитування.

Накопичений банками досвід співробітництва з торговими організаціями в межах програм „Авто в кредит” та „Розстрочка” рекомендовано до використання для прискорення розвитку іпотечного кредитування. Однією із запропонованих схем є співробітництво комерційних банків з рієлтерами у супроводжуючих послугах.

У третьому розділі „Аналіз ефективності споживчого банківського кредитування в Україні” визначено переваги споживчого кредиту порівняно з корпоративними позиками. Запропоновано розрахунок ефективності споживчого та корпоративного кредитування. Проведено аналіз динаміки показників ефективності кредитного портфеля „ПриватБанку” за 2005 – 2006 рр.

На підставі розробленої методики розрахунку рентабельності кредитного портфеля споживчих та корпоративних позик і з урахуванням зарубіжного досвіду розвитку банківських операцій встановлено, що споживче кредитування є більш ефективним порівняно з корпоративним. Визначено, що основним показником ефективності споживчого банківського кредиту є рентабельність (прибутковість).

Рентабельність кредитного портфеля за споживчими кредитами вища, ніж кредитного портфеля корпоративних клієнтів, в 4,3 раза. Ця перевага може збільшитися в разі включення до розрахунку додаткових доходів від страхування об’єктів застави за програмою “Авто в кредит”.

Висока ефективність споживчого кредитування забезпечується їх високою дохідністю, що залежить не тільки від встановлених відсоткових ставок за угодою, а й додаткових доходів від супроводжуючих послуг. Споживче кредитування може стати основою для поєднання типових банківських операцій з іншими фінансовими послугами, не притаманними банківському бізнесу (страхування, посередницькі, дистрибуційні, дилерські та ін.).

Перевагою споживчих кредитів порівняно з корпоративними є менша залежність від відсоткових доходів. Значну частину доходів за цими кредитами банки можуть отримувати від комісійних платежів. Кредитний портфель споживчих позик є більш диверсифікованим не тільки за кількістю контрагентів, а й програм.

Встановлено, що перевага у показниках ефективності кредитних операцій зі споживчого кредитування порівняно з корпоративним кредитуванням значною мірою залежить від рівня проблемності кредитного портфеля. В структурі заборгованості за споживчими кредитами така частка є значно меншою, ніж за корпоративними кредитами, що позбавляло банки від додаткових витрат на резервування. Але враховуючи зміни до норм резервування НБУ, з жовтня 2007 року витрати за страховими резервами споживчих кредитів будуть збільшуватися.

У розрахунках дохідності кредитного портфеля, що наводяться в більшості наукових видань, недостатньо уваги приділяється співвідношенню доходів з можливими витратами за кредитними операціями (процентними виплатами, відрахуваннями в резерви, загальноадміністративними та іншими витратами). На підставі визначення коефіцієнта співвідношення дохідності та витрат у розрізі програм кредитування банк може планувати необхідні обсяги ресурсів та їх раціональне розміщення в кредитні операції. З цією метою було запропоновано власну методику розрахунку коефіцієнтів дохідності та витрат за споживчими кредитами та на їх основі проведено аналіз ефективності кредитних портфелів окремо для гривневих та інвалютних кредитів.

Визначення прибутковості операцій споживчого кредитування доцільно проводити шляхом оцінки коефіцієнтів дохідності та витрат за різними портфелями та програмами споживчих позик.

На основі аналізу показників провідних українських банків встановлено, що при значному зростанні споживчих кредитів залишається профіцит депозитних ресурсів, не задіяних до споживчого кредитування. Так, протягом 2004 – 2005 рр. у „ПриватБанку” залучалося депозитів населення на 1,0 млрд грн. більше, ніж розміщувалося за програмами споживчого кредитування. В банку „Аваль” цей розрив становив до 2,5 млрд. грн., в банку „Надра” – до 0,6 млрд. грн. Маючи такі обсяги дорогих ресурсів, банки спрямовували їх у менш ефективні позики і міжбанківські кредити.

Розроблено методику визначення коефіцієнтів співвідношення дохідності та витрат за різними видами кредиту, що може використовуватися для визначення прибутковості програм споживчого банківського кредитування. Встановлено, що при отриманні банками тільки процентних доходів споживчі кредити стають збитковими. Перевищення витрат над доходами як при інвалютному, так і при гривневому кредитуванні складає в середньому 18 %. Лише при застосуванні перехресних програм та наданні комісійних послуг програми споживчого кредитування стають прибутковими.

Здійснено аналіз чинників дохідної та витратної груп, що впливають на розмір банківського прибутку. Стратегічним серед витратних чинників є зниження відсоткових ставок за залученими коштами. За проведеними розрахунками встановлено, що банки не можуть мати достатній рівень дохідності при одержанні тільки процентних доходів від кредитування. Для приведення програм споживчого кредитування до рівня прибутковості банки повинні розширювати спектр додаткових супроводжуючих послуг, які є основним джерелом отримання комісійних доходів. Зроблено висновки, що банкам необхідно знижувати вартість депозитних ресурсів поступово, з використанням ринкових методів, в міру нарощування їх пропозиції.

Іншим шляхом збільшення прибутковості банків є зниження загальноадміністративних витрат та витрат на персонал. Для обґрунтування цього проаналізовано показники двох провідних українських банків „ПриватБанк” та „Аваль” за 2003 – 2005 рр. Встановлено, що за високого рівня дохідності споживчих кредитів підвищується ризик, пов’язаний з можливою неплатоспроможністю окремих позичальників та збільшенням проблемних позик.

Важливим напрямом підвищення прибутковості споживчих позик є покращання роботи з проблемною заборгованістю. Викликає сумнів правомірність спрощення умов споживчого кредитування, яке зараз широко практикується українськими банками заради досягнення короткострокових результатів. З часом це призведе до погіршення якості споживчих позик, що спричинить зростання відрахувань до страхових фондів для покриття можливих втрат від кредитування. В перспективі ці відрахування можуть перевищити суму додаткових доходів, отриманих від лібералізації кредитних процедур, що негативно впливатиме на прибутковість споживчого кредитування.

Потребує вдосконалення діяльність підрозділів з моніторингу проблемних активів, скорингових систем при наданні бланкових споживчих кредитів. Необхідним є впровадження страхування фінансових ризиків банків за бланковими програмами “Розстрочка” та картковим кредитуванням.

У роботі запропоновано удосконалити існуючі моделі скорингу шляхом розширення первинної інформації про позичальників. Такі зміни в скоринг - моделі гарантують відсікання на першому етапі кредитування шахрайських схем та спрощення роботи відділів моніторингу проблемних активів при виникненні простроченої заборгованості в період дії кредитної угоди.

ВИСНОВКИ

1. Банківський споживчий кредит є одним із ключових видів споживчого кредиту та входить до складу важливих активних операцій комерційних банків. Споживчі банківські кредити надаються в різних формах. Кожна з них має свої переваги і недоліки.

2. У ході аналізу найбільш перспективними визначено комбіновані банківські кредити, що поєднують у собі програми споживчого кредитування та створюють умови для співробітництва з посередниками. Вони слугують базою для реалізації стратегічних програм споживчого кредитування (іпотечних, авто - кредитування, розстрочки).

3. Стрімкий розвиток споживчого кредиту зумовлює високий динамізм банківської системи України. При цьому з’являються негативні проблеми, що потребують вирішення. Недостатньо відпрацьованими є механізми рефінансування споживчих кредитів. Їх активізація можлива за умов формування вторинних ринків споживчого кредитування. Залишається надто високою вартість таких позичок за рахунок високих процентних ставок та високих цін на суміжні послуги. Зростають обсяги проблемних кредитів. Недосконалим залишається законодавство в частині претензійно-позовної роботи кредиторів.

4. Заміна банками депозитних ресурсів на інші, більш дешеві, відіграє позитивну роль і для банківської системи, і для економіки в цілому. Вона є основою зменшення ставок за депозитами, зниження доларизації та розвитку кредитування в національній валюті. Ресурсна політика є важливою складовою фінансового управління банків. Переваження в ресурсній базі дорогих депозитних ресурсів гальмує зростання прибутковості та капіталізації українських банків, що примушує їх активно працювати над питаннями їх заміни на більш довгострокові та дешеві ресурси, в тому числі і для вирішення проблеми капіталізації. Серед альтернативних депозитним ресурсам найбільше поширення в Україні набули синдиковані позики в іноземній валюті, єврооблігації. Менше розвинуті такі джерела, як сек’юритизація активів, ІРО та позики від емісії власних цінних паперів. Поява на ресурсному ринку значно дешевших коштів, ніж депозитні, зменшить ставки за депозитами та здешевить депозитні кредити. Особливо це стосується валютних депозитів: створяться умови для перетоку заощаджень у національну валюту для поступового зниження доларизації банківської системи та розвитку кредитування в національній валюті, що позитивно вплине на стабільність гривні та ефективність грошово - кредитної політики НБУ.

5. Механізми погашення кредитної заборгованості мають важливе значення у споживчому кредитуванні і впливають на його ефективність. Найбільш ефективною та перспективною схемою погашення кредитної заборгованості за споживчими позиками є схема за формулою “ануїтет”. Особливої уваги заслуговують комбіновані схеми погашення кредитної заборгованості зі збереженням суми основного боргу. Такі схеми значно збільшують доходність споживчих кредитів.

6. Встановлено, що ефективність споживчих кредитів значно залежить від їх строковості. Найбільш ефективними з них є короткострокові позики до одного року, а при довгострокових кредитах їх ефективний термін складає три роки. Надання надто довгих кредитів з терміном більше трьох років створює ризик зниження ефективності банківської діяльності під час припинення зростання обсягів споживчих кредитів.

7. У роботі визначено основні ризики, властиві споживчому кредитуванню, та механізми управління ними. Основними ризиками споживчого кредитування є кредитний, процентний, валютний, системний (ринковий) та стратегічний ризики. Мінімізація стратегічних ризиків можлива за наближення банків до торгових посередників при наданні сумісних послуг населенню, що збільшить обсяги кредитів та їх дохідність. Особливої уваги потребують валютні ризики, оскільки вони активно поширюються під впливом швидкого розвитку інвалютного кредитування. Проведений аналіз можливих шляхів мінімізації валютних ризиків показав, що найбільш надійним для банківської системи шляхом є згортання інвалютних позик та посилення гривневого кредитування.

8. Стратегічним напрямком зменшення кредитних ризиків є поєднання споживчих кредитів з нетиповими для банків видами діяльності. Необхідною умовою зменшення кредитних ризиків є подальший розвиток започаткованого банками кредитного страхування. Для забезпечення його ефективності доцільним є надання банкам права здійснення страхових послуг на законодавчому рівні. В управлінні ризиками споживчого кредитування рекомендується наближення банків до торгових посередників при наданні суміжних послуг населенню. Пропонується обмеження інвалютних позик та збільшення гривневого кредитування. Для зменшення кредитних ризиків рекомендовано прискорити розвиток кредитного страхування за участю банків.

9. Встановлено, що споживче кредитування має більш високу ефективність порівняно з корпоративним кредитуванням. Це зумовлено високою дохідністю операцій споживчого кредитування, що залежить не тільки від встановлених відсоткових ставок за угодою, а й додаткових доходів від супроводжуючих послуг.

10. Доведено, що на підставі визначення коефіцієнта співвідношення дохідності та витрат у розрізі програм кредитування банки можуть планувати необхідні обсяги ресурсів та їх подальше розміщення в кредитні операції. Визначення прибутковості операцій зі споживчого кредитування рекомендовано проводити з урахуванням оцінки коефіцієнтів дохідності та витрат за різними портфелями та програмами споживчих позик.

11. Зростання кредитних ставок, що провокується високою вартістю депозитних ресурсів, загрожує ризиком неплатоспроможності позичальників та збільшенням витрат, пов’язаних з проблемними кредитами. Тому рівень прибутковості пропонується забезпечувати шляхом розвитку непрофільних видів діяльності банків з надання сумісних послуг за комісійну плату.

12. Важливим напрямом підвищення прибутковості споживчого кредитування є покращання якості кредитів. Для цього рекомендується удосконалення роботи підрозділів з моніторингу проблемних кредитів, застосування скорингових систем, впровадження страхування фінансових ризиків банків за бланковими програмами “Розстрочка” та картковим кредитуванням.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Кудряшов С. В. Страхування об’єктів споживчого кредитування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 191: В 4 т. Том ІV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.1002 – 1007 ( 0.25 д.а.).

2. Кудряшов С. В. Переваги ануїтетного способу погашення споживчого кредиту // Наукові праці НДФІ. – 2004. – вип. 3–4. – С. 152 - 157 (0.25 д.а.).

3. Кудряшов С. В. Ефективність банківських програм споживчого