Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Мірошниченко Оксана Миколаївна

УДК 159. 922. 1

ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЖІНКИ

У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Медведєв Володимир Степанович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри соціальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Пов’якель Надія Іванівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова МОН України,

завідуюча кафедри практичної психології

кандидат психологічних наук, доцент

Папуча Микола Васильович,

Ніжинський державний педагогічний університет

імені Миколи Гоголя, завідуючий кафедри загальної

і практичної психології

Захист відбудеться 24 жовтня 2007р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології
ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 22 вересня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХХ століття суттєво змінило роль жінок в суспільстві, відбулись радикальні зміни їх правового статусу. Світова громадськість, в тому числі Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація праці та інші, відносять питання про положення жінки до числа глобальних проблем людства.

Ступінь демократичності та цивілізованості суспільства багато в чому визначається через ставлення суспільства до жінок та їх прав. Нерівність між чоловіком та жінкою належить до одного з самих давніх типів нерівності. Але і в наш час статус жінки несе в собі певні обмеження порівняно зі статусом чоловіків у різних сферах соціального життя, включаючи можливості трудової діяльності, власності та прибутку. Демократичне суспільство стало ідеалом для значної частини людства, але навіть тут жінки спостерігають недостатнє визнання їх інтелектуальних і професійних якостей та здібностей. Дана ситуація проявляється тим виразніше, чим вище прагне жінка піднятись у своїй професійній чи суспільно-політичній діяльності. У 1980 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок” і тим самим взяла на себе обов’язки забезпечити рівні можливості для жінок та чоловіків у користуванні всіма економічними та суспільно-політичними правами.

Ті соціальні зрушення, які відбуваються сьогодні в країні, примушують по-новому дивитися на „жіноче питання”. Актуальність проблеми пов’язана з потребою вивчення та оптимізації можливостей самоактуалізації, саморозвитку, самовдосконалення сучасної жінки-професіонала. Для окремої особистості самоактуалізація постає як проблема з того часу, відколи вона відчуває себе не лише складовою частиною суспільства, а й усвідомлює свою індивідуальність у процесі взаємин з іншими шляхом обміну сутнісними силами, тобто почуттями, емоціями, вміннями, навичками, знаннями, здібностями, потребами. Для суспільства самоактуалізація індивіда починає відігравати справді позитивну роль у тому випадку, коли воно усвідомлює цінність, неповторність кожної окремої людини і починає використовувати її сутнісні сили.

Окремі аспекти проблеми самоактуалізації привертали увагу вчених починаючи з античних часів. Одна з провідних тенденцій її дослідження, що сформувалась у період з кінця XVII до початку ХХ ст., полягала у розгляді самоактуалізації як першочергової умови ефективної життєдіяльності суспільства. Особливе значення мали ідеї про велич людини (В.Гумбольдт), працю як головну сферу самоактуалізації (К.Маркс), професійну самоактуалізацію (М.Вебер) та ін.

У сучасній психології проблема самоактуалізації займає одне з центральних місць і пов’язана в першу чергу з гуманістичним напрямком (А.Маслоу).
У радянській та вітчизняній психології проблема розвитку особистості в аспекті самоактуалізації знайшла відображення у працях Б.Г.Ананьєва, К.А.Абульханової-Славської, Л.І.Анциферової, О.Г.Асмолова, І.Д.Беха, Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, Б.С.Братуся, Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Д.Максименка, В.В.Рибалки, С.Л.Рубінштейна, В.О.Татенка, Т.М.Титаренко, Л.В.Сохань та ін.

Окремі аспекти самоактуалізації розглянуті у роботах О.Ф.Бондаренка, А.В.Вихруща, В.В.Власенка, С.В.Васильківської, П.П.Горностая, Т.В.Говорун, В.І.Карікаша, В.Г.Панка, Н.І.Пов’якель, В.М.Федорчука, Н.В.Чепелєвої, Т.С.Яценко та ін. У них висвітлюються питання актуальності особистісного зростання у процесі професійної підготовки, роль активних методів навчання та конкретних інтеракційних методик у цьому процесі, особливості підготовки до різних аспектів професійної діяльності та ін. Разом з тим, спеціальні дослідження, присвячені вивченню особливостей професійної самоактуалізації у жінок нам не відомі, хоча ця проблема є надзвичайно важливою для оцінки ефективності професійної діяльності як важливого компоненту самоактуалізації жінки, зв’язку між формами підготовки та рівнем самоактуалізації особистості, а також виявлення чинників та умов оптимізації цього процесу. Таким чином, недостатня розробленість даної проблеми і визначила вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження здійснене в рамках реалізації Закону України „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”; постанови Кабінету Міністрів „Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року”; реалізації Указу Президента від 25 квітня 2001 року „Про підвищення соціального статусу жінок в Україні”.

Тема затверджена на засіданні кафедри соціальної психології факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 28 жовтня 2003 р.) і входить до плану науково-дослідних робіт факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 р.).

Об’єкт дослідження – самоактуалізація жінки як психологічний феномен.

Предмет дослідження – психологічні особливості самоактуалізації жінки у професійній діяльності.

Мета дослідження – визначення специфіки та засобів оптимізації самоактуалізації сучасної української жінки у соціономічних професіях на основі осмислення сутності та особливостей самоактуалізації як психологічного феномену.

Завдання дослідження.

1. Проаналізувати теоретичні аспекти проблеми самоактуалізації у психології та сформулювати вихідні засади авторського дослідження.

2. Охарактеризувати сфери та критерії самоактуалізації сучасної жінки.

3. Визначити психологічний зміст та особливості професійної самоактуалізації жінки у контексті гендерної психології.

4. Провести емпіричне дослідження особливостей самоактуалізації жінки у професійній діяльності на прикладі соціономічних професій.

5. Розробити та апробувати тренінгову програму розвитку якостей, значущих для самоактуалізації жінки у професійній соціономічній діяльності.

Методологічною та теоретичною базою дослідження є положення гуманістичної психології про сутність особистості та активізацію особистісного потенціалу (К.Роджерс, А.Маслоу, Е.Шостром, Ф.Перлз, Г.О.Балл); положення про особистість як активного суб’єкта власного життя і діяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов та ін.); суб’єктно-генетичний підхід до розвитку особистості (С.Д.Максименко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.). Дослідження спирається на принципи детермінізму, єдності особистості, свідомості і діяльності (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн), системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (Б.Г.Ананьєв, А.Г.Асмолов, М.Й.Боришевський, С.Д.Максименко, В.А.Семиченко, Ю.Л.Трофімов, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів:

– аналіз наукової літератури, класифікація, систематизація та узагальнення отриманої інформації;

– психодіагностичні методики: самоактуалізаційний тест„САМОАЛ”, методика діагностики міжособистісних взаємин Т.Лірі, Фрайбурзький особистісний опитувальник – шкала „маскулінності – фімінінності”, методика „Ціннісні орієнтації” М.Рокіча; тест сенсожиттєвих орієнтацій (СЖО) Д.О.Леонтьєва; „Автобіографія майбутнього” Г.Олпорта і
Дж. Гіллеспі; методика репертуарних решіток Дж. Келлі; письмове опитування за авторським опитувальником;

– методи математичної обробки результатів: порівняльний аналіз з використанням t-критерія Ст’юдента, дисперсійний та кореляційний аналіз. Обробка інформації здійснювалась за допомогою статистичного пакету SPSS та Microsoft Excel.

Емпірична база дослідження включала 378 респондентів жіночої статі соціономічних професій: керівників, військовослужбовців, медичних працівників, педагогів. У якості порівняльної групи виступили домогосподарки.

Наукова новизна одержаних результатів.

Виконана робота представляє комплексне дослідження самоактуалізації жінки у професійній сфері. Встановлено особливості самоактуалізації жінки у професійній діяльності на прикладі окремих соціономічних професій. Ці особливості стосуються вибору професій фемінінного чи маскулінного типів за компенсаторним принципом, орієнтації на різні базові та термінальні цінності, задоволеності своїм професійним вибором та самореалізованості в обраній діяльності, співвідношення „Я-актуального” та „Я-ідеального”.

Набули подальшого розвитку уявлення про чинники, умови та показники професійної самоактуалізації жінки, а також про зв’язок самоактуалізації з адекватністю образу міжособистісної взаємодії, зі змістом життєво-професійних цінностей.

Удосконалено методичні засоби виявлення особливостей та оптимізації самоактуалізації жінки у соціономічній професійній діяльності.

Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, якісним та кількісним аналізом одержаних даних, результативністю стимулювання, в ході тренінгу, самоактуалізації працюючих жінок, використанням методів математичної статистики.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що розроблена й апробована система роботи, спрямована на підвищення здатності до управління жінками розвитком власних професійно-значущих проявів особистості як механізму стимулювання самоактуалізації. Сформульовані і обґрунтовані в роботі теоретичні положення та отримані емпіричні результати дають змогу окреслити конкретні заходи щодо вдосконалення процесу самоактуалізації жінок у професійній соціономічній діяльності за допомогою проведення тренінгових програм .

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному курсі „Психологія управління” для спеціальності 7. 050201 – менеджмент організацій у Чернігівській філії Київського славістичного університету (довідка № 131 від 6.11.2006 р.); за результатами дослідження розроблено програму навчального спецкурсу „Гендерні аспекти управлінської діяльності”. Матеріали дослідження враховані при проведенні тренінгу „Професійна самоідентифікація та особистісне зростання” серед жінок у Чернігівській обласній організації Спілки жінок України (довідка № 017/94 від 28.10.2006 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення обговорювалися на науково-практичній конференції „Психологія – освіті та вихованню” (Чернігів, 2003), міжвузівській науковій конференції „Практичні аспекти психології особистості” (Київ, 2004), VII Міжнародній конференції молодих науковців „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді” (Чернігів, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (Київ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність” (Київ, 2006), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2004, 2005).

Основні положення і результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження представлені у 8 наукових статтях, 4 з яких – у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (245 джерел) та додатків. Загальний обсяг дисертації – 277 друкованих сторінок, з них основний текст – 172 сторінки, список використаних джерел – 22 сторінки, додатки – 86 сторінок. Дисертація ілюстрована 12 таблицями, 23 гістограмами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробленості проблеми, визначено мету, об’єкт та предмет дослідження, сформульовано завдання, розкрито науково-теоретичну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні аспекти проблеми самоактуалізації жінки” – розглядається проблема самоактуалізації у психоаналітичному, біхевіористичному та гуманістичному напрямках психологічної науки, а також у теоріях радянських та вітчизняних психологів. У психоаналітичній парадигмі самоактуалізація тлумачиться як поєднання свідомого й неусвідомлюваного, яке відбувається у результаті самопізнання, робить індивіда цілісною особистістю, самим собою, індивідуальністю, якій властиве прагнення до подальшого самовдосконалення. У біхевіористичній парадигмі самоактуалізація пов’язується з поведінкою людини, яка регулюється складними взаємодіями між внутрішніми явищами та соціальним оточенням. Основний акцент робиться на навчанні через спостереження і набуття навичок поведінки. Радянські та вітчизняні психологи співвідносять самоактуалізацію з творчим процесом, саморозвитком, особистісним зростанням.

Найбільш розгорнутим та продуктивним у дисертації визнається розуміння самоактуалізації у гуманістичній парадигмі. Самоактуалізація являє собою генетично притаманну людині, вроджену тенденцію до безперервного розгортання свого безмежного творчого потенціалу у різних сферах життєдіяльності.

Самоактуалізація включає в себе реалізацію людиною своїх здібностей поряд з реалізацією особистісного потенціалу. Дана категорія знаменує собою неперервний рух у бік професійного та загальноособистісного зростання. Найбільш сприятливим для обох процесів є відповідність між професійним та особистісним розвитком, коли досягнення професійних вер-шин є одночасно і вершиною розквіту особистості.

Під професійним зростанням розуміється індивідуальний особистісний процес розвитку здатності самостійно осмислювати свою діяльність і шукати шляхи вдосконалення себе в цій діяльності, будувати свою кар’єру.

Під особистісним зростанням розуміється наближення людини до розуміння та здійснення сенсу свого життя через набуття особистісного досвіду, який включає в себе самопізнання, довіру, самоприйняття, свободу, природність, демократичність, співпричетність, незалежність та ін.

Професійна самоактуалізація – це „пошук себе у професії”, становлення власної професійної ролі, образу Я, професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, з’ясування для себе професійних перспектив, досягнення їх, встановлення нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття та ствердження власного творчого потенціалу.

При визначенні сфер самоактуалізації жінки найбільш загальною основою можуть виступати провідні види людської діяльності, а саме: гра, навчання, праця. Найбільш важливою сферою самоактуалізації сучасної жінки можна вважати професійну діяльність, якій вона присвячує більшу частину свого життя. Конкретнішою основою може виступати розподіл активності жінки на сферу діяльності та сферу спілкування. Кожна з цих сфер розподіляється на окремі сегменти, в залежності від видів діяльності (предметно-матеріальна, духовно-культурна, професійна, аматорська та ін.) та спілкування (рольове, офіційне, дружньо-інтимне та ін.).

Самоактуалізація жінки у професійній сфері перш за все проявляється у задоволеності обраною професією. Важливими факторами самоактуалізації жінки у соціономічній професійній діяльності виступають: потяг та інтерес до людини, розуміння складного внутрішнього світу людини, здатність позитивно впливати на особистість, відповідальність, альтруїзм, висока комунікабельність та мотивація до самоактуалізації і прагнення до професійного зростання, самопізнання.

Умовами успішної самоактуалізації жінки у професійній діяльності виступають:

1)

2)

3)

Умовою успішної самоактуалізації жінки може бути проведення тренінгового заняття.

У другому розділі – „Організаційно-методичні засади емпіричного дослідження самоактуалізації жінки у соціономічних професіях” – розкриваються процедура та методи отримання емпіричного матеріалу, дається характеристика вибірки та способів обробки отриманих даних.

Безпосередню основу емпіричного дослідження становить положення про те, що праця та професійна зайнятість належать до ключових сфер людської життєдіяльності. Можна припустити, що особливості самоактуалізації сучасної працюючої жінки пов’язані із задоволеністю потреб у сімейній та професійній сферах, а також реалізацією системи її ціннісних орієнтацій. Досягнення рівня самоактуалізації особистості залежить від життєво-професійних цілей, особистісної зрілості та зумовлює індивідуально-нерівномірний характер особистісно-професійного зростання жінки.

В емпіричному дослідженні використано комплекс методик:

– опитувальник ціннісних орієнтацій особистості М.Рокіча;

– методика міжперсональної діагностики Т.Лірі;

– самоактуалізаційний тест „САМОАЛ”;

– опитувальник ФРІ шкала „маскулінність – фемінінність”;

– авторський опитувальник;

– тренінг.

У дослідженні використано російсько- та українськомовні варіанти методик дослідження.

Валідність авторського опитувальника перевірялась за стандартною психометричною процедурою із залученням 5 фахівців – експертів. За допомогою опитувальника було з’ясовано суттєві моменти життя жінок, пов’язані з їх професійним становленням: чим визначений вибір професії, як приймалося рішення про вибір професії, задоволеність на даний момент своїм професійним вибором та рівень реалізованості в обраній професії та ін.

Вибірку емпіричного дослідження склали 378 осіб жіночої статі, які займаються соціономічної професійною діяльністю:

1. „Педагоги” – 75 осіб (вчителі Чернігівської загальноосвітньої школи № 33 та вихователі дошкільного дитячого закладу №68 „Пізнайко” м. Чернігова).

2. „Медики” – 75 осіб (лікарі та медсестри обласної дитячої лікарні та пологового будинку м. Чернігова).

3. „Керівники” – 77 осіб (жінки-управлінці різних ланок: керівники підприємств, установ, менеджери приватних фірм, які здійснюють керівні функції).

4. „Військовослужбовці” – 70 осіб (жінки, що проходять службу у ЗСУ у військовій частині, яка дислокується у м. Чернігові).

5. У якості контрольної обрано групу домогосподарок – 81 особа (мешканки м. Чернігова, які на момент обстеження не займались професійною діяльністю протягом не менше одного року).

Така вибірка респондентів обґрунтовується відповідно до гендерних стереотипів, які склались у суспільстві щодо професій: професії педагога та медика вважаються фемінінними, професії військовослужбовців та керівників – маскулінними.

Вік опитуваних становив у середньому 30 – 40 років. Якщо розглядати вікові категорії жінок відповідно до професійних груп, то серед військових переважали жінки у віці 30 – 40 років; у групі медиків, так як і у домогосподарок, середній вік становив 25 – 30 років; у педагогів середній вік складав 45 років і вище; у керівників 40 – 45 років. 40% жінок мали вищу освіту, 40% – середню спеціальну освіту і 10% – незакінчену вищу освіту, 10% – не мають спеціальної освіти. Кількість дітей у сім’ях піддослідних становила: 186 жінок мали одну дитину; 137 жінок мали двоє дітей; 55 жінок не мали дітей.

Первинна статистична обробка даних здійснювалась за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA та тесту Дункана; вираховування кореляційних зв’язків здійснювалось за допомогою показників кореляції Пірсона; статистична значущість перевірялась за t-критерієм Ст’юдента. Обробка емпіричних даних проводилась за допомогою статистичної програми SPSS та Microsoft Excel.

Третій розділ – „Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження”. Порівняльний аналіз за використаними методиками засвідчив наступне. За методикою САМОАЛ жінки всіх груп, окрім контрольної групи домогосподарок, зорієнтовані на вміння жити сьогоднішнім днем за принципом „тут і зараз” і показали високий рівень інтегративної самоактуалізації. При цьому високий бал по шкалі пізнання свідчить про творчу спрямованість жінок у процесі професійної діяльності. Контрольна група домогосподарок продемонструвала нижчі показники самоактуалізації, оскільки дана група жінок більшу частину часу проводить вдома, обслуговуючи сім’ю та господарство, і володіє обмеженим обсягом соціально значущої інформації. Відсутність необхідних умов для подальшого розвитку та росту особистості, самовдосконалення обмежує дану групу жінок у процесі самоактуалізації. Отже, чим більше жінка взаємодіє з соціальним оточенням, тим яскравіше її потреба у самоактуалізації.

Найвищій рівень самоактуалізації був зафіксований серед жінок-керівників, і вони поділяють цінності самоактуалізованої особистості, використовують творчий підхід у своїй діяльності, проявляють розуміння стосовно оточуючих людей, легко встановлюють контакти з іншими, що важливо для соціономічної діяльності. На основі емпірично отриманих даних можна виділити основні характеристики, що сприяють самоактуалізації особистості жінки-керівника: вміння працювати з людьми, спілкуватись, переконувати, знаходити нестандартні способи виходу з ситуації; почуття відповідальності, висока професійна компетентність; впевненість у собі; незалежність, самостійність у прийнятті рішень.

Аналіз результатів, отриманих в групі жінок-військовослужбовців, засвідчив, що її представники краще за інших зорієнтовані у сучасному суспільстві та використовують принцип екзистенціальності у житті – „тут і зараз”, здатні насолоджуватись життям, яке б воно не було. У той же час, у них низький результат за шкалою „контактності”, тобто вони мають труднощі у налагоджувані взаємовигідних контактів з оточуючими. Можна виділити наступні характеристики самоактуалізації жінок-військовослужбовців: прагнення до досягнення мети і наполегливість; відповідальність і надійність у виконанні завдань, чесність, вірність; здатність керувати собою; високий професіоналізм; навички системного вирішення проблем; винахідливість і здатність до інновацій; ефективна взаємодія з людьми ; здатність керувати; вміння навчати і розвивати підлеглих.

Групи педагогів та медиків порівняно з іншими мають більш стійку адекватну самооцінку, що являється основою психічного здоров’я та цілісності особистості. Це характеризує їх як особистостей, що підвищено прагнуть до самоактуалізації. Даним групам жінок притаманні наступні характеристики: емоційна врівноваженість і стресостійкість; креативність, здатність до творчого вирішення завдань; високий практичний інтелект; гнучкість поведінки у ситуаціях, що змінюються; товариськість, уміння спілкуватись, взаємодіяти з людьми; креативний підхід до вирішення проблем.

Контрольна група домогосподарок, у порівнянні з іншими групами, засвідчила низькі показники самоактуалізації за шкалами: „цінності”, „пізнання”. Жінки цієї групи не відчувають себе самодостатніми особистостями на шляху до самовдосконалення.

У використаних нами методиках виокремлюються такі якості особисті жінки, які сприяють її самоактуалізації у професійній діяльності:

– впевненість у собі;

– відкритість до досвіду;

– емоційна врівноваженість і стресостійкість;

– креативність, здатність творчо вирішувати проблеми;

– високий соціальний інтелект;

– прагнення до досягнень;

– готовність брати на себе відповідальність у вирішенні проблем;

– відповідальність та надійність у виконанні завдань;

– чесність, вірність обіцянкам;

– незалежність та самостійність;

– гнучкість поведінки;

– товариськість, вміння спілкуватися з людьми.

Діагностика міжособистісної взаємодії жінок з оточенням показала, що для всіх груп жінок характерна адаптивна поведінка, що відповідає визначенню „гармонійно розвинена особистість”. Для перевірки значущості відмінностей між реальним та ідеальним образом „Я” жінок використано Independent Samples Test (тест для незалежних вибірок). При порівнянні циркограм за методикою діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі у жінок різної професійної спрямованості в образі “Я-актуальне” – “Я-ідеальне” найбільше відмінностей виявилось у домогосподарок, це можна пояснити таким чином: чим менше можливостей для самоактуалізації у жінки, тим виразніше демонструється її неадекватна самооцінка та позиція недовірливо-скептичного, покірно-сором’язливого, залежно-слухняного типів міжособистісних стосунків. Це ускладнює адаптацію до сучасних соціальних умов.

Що стосується жінок-педагогів та жінок-медиків, то тут виявлено перевагу в обох образах “Я” відповідально-великодушного типу поведінки, а також спостерігається тяжіння до владно-лідируючого стилю міжособистісних взаємовідносин у “Я-ідеальному”. Це характеризує їх як особистостей, що перебувають у стані постійного пошуку, поглиблення саморозуміння, не є самодостатніми і прагнуть до самоактуалізації.

Найближче до гармонійного розуміння та сприйняття себе наближені циркограми “Я-актуального” та “Я-ідеального” у жінок-керівників та жінок – військовослужбовців. На нашу думку, це пов’язано з тим, що вони є самодостатніми особистостями в плані пропорційного розподілу власних зусиль на сім’ю, себе, друзів, роботу, дітей, розваги та ін.

Вивчення структури ціннісних орієнтацій досліджуваних дозволило отримати наступні результати. Всі групи респонденток віддали перевагу таким термінальним цінностям, а саме – здоров’я, любов, щасливе сімейне життя. Контрольна група домогосподарок поруч із зазначеними цінностями виділяє ще таку цінність, як матеріально забезпечене життя. Показовим є те, що жінки, які не працюють, у системі цінностей матеріальну забезпеченість ставлять вище, ніж любов.

Як засвідчують результати, важливою життєвою цінністю жінки всіх груп вважають освіту. Підвищення освітнього рівня розглядається ними як умова професійного росту, підвищення матеріального стану та самоактуалізації. Значущими для всіх груп виявились також такі риси: чесність та альтруїзм, що характеризує виражену потребу у відповідності соціальним нормам; прагнення бути в колективі та довіряти йому; гнучкість у контактах, комунікабельність, доброзичливість, прагнення до діяльності, корисної для всіх людей, милосердя, добродійності.

В той же час, як засвідчують результати дослідження, головне місце у системі цінностей жінок займає сім’я та діти. Жінки хочуть мати і можливість працювати, професійно самореалізовуватися, але при цьому, жінки уявляють свою кар’єру не так чітко, як чоловіки. Життєва та трудова перспективи вбачаються ними як поєднання материнських, сімейних та професійних функцій; причому планується, що в залежності від обставин кар’єра може на деякий час перериватись для народження дитини та догляду за малолітніми дітьми. У розумінні жінки успішна кар’єра включає професійний ріст та просування вгору лише за умови, що це не зашкодить її материнським обов’язкам. Отже, жінка розглядає свою кар’єру як життєвий успіх в цілому. Обов’язковим у даному випадку являється ідентифікація себе не тільки з роботою, але й з успішним виконанням функцій матері і дружини. За даними авторського опитувальника, нам вдалося визначити рівень задоволеності своїм професійним вибором. Дані дослідження представлено на рис.1.

Рис. 1 Узагальнені дані щодо задоволеності власним професійним вибором

Як свідчать результати дослідження, близько 80% опитаних жінок задоволені своїм професійним вибором на момент обстеження, і лише 20 % не задоволені власним вибором професійної діяльності. До останньої категорії переважно потрапили домогосподарки, яким не вдалося реалізуватись у професійній діяльності.

При розгляді питання про зайнятість жінок у тій або іншій професійній діяльності не можна не враховувати гендерних характеристик їх поведінки. За даними дослідження, у жінок-керівників та військовослужбовців переважає маскулінний стиль поведінки, а у жінок-лікарів, педагогів та домогосподарок – фемінінний стиль поведінки (табл. 1).

Таблиця 1

Узагальнені дані середнього арифметичного (М) та стандартного відхилення (д) по тесту FPI* для шкал маскулінності /фемінінності

Категорії професій | Кіль-кість осіб | Маскулінність – фемінінність

Середнє арифметичне (М) | Стандартне відхилення (д)

Педагоги | 75 | 6,28 | 2,36

Лікарі | 75 | 6,56 | 2,23

Керівники | 77 | 8,73 | 1,92

Військові | 70 | 7,74 | 3,35

Домогосподарки | 81 | 6,51 | 2,15

* Фрайбурзький особистісний опитувальник.

На основі поданих в табл. 1 даних, можна зробити висновок, що співвідношення маскулінності та фемінінності у жінок впливає на їх професійний вибір. Відносну перевагу маскулінності можна спостерігати у жінок таких професій, як керівники та військові, а фемінінності – у таких професіях, як педагоги, медики. Зв’язок статеворольових пріоритетів у профілях маскулінності та фемінінності у залежності від обраної професії може свідчити про те, що сучасні соціокультурні стереотипи сприяють розширенню поля професійної діяльності жінок.

Кореляційний аналіз показав: індивідуальна ієрархія ціннісних орієнтацій надає можливість розгрупувати цінності на „блоки”. Зокрема, серед термінальних цінностей (за М. Рокічем) можна виділити цінності, пов’язані з професійною самореалізацією: цікава робота, продуктивне життя, творчість, активне діяльне життя та цінності міжособистісних стосунків – наявність друзів, щасливе сімейне життя та щастя інших.

Серед інструментальних цінностей (за М.Рокічем) за допомогою кореляційного аналізу встановлено такі цінності самоствердження: високі запити, незалежність, непримиренність до недоліків, тверда воля та цінності прийняття інших: терплячість, чуйність, широта поглядів. Отже, жінки обирають полярні дихотомічні цінності професійної самореалізації (активне діяльне життя, творчість, суспільне визнання) та цінності особистого життя (наявність друзів, розваги та щасливе сімейне життя). Також встановлено позитивні кореляції між спрямованістю на цінності-цілі професійної самореалізації: активне діяльнісне життя та цікаву роботу, які реалізуються за допомогою інструментальних цінностей прийняття інших людей та цінностей безпосереднього світосприйняття. Домінування вказаних вище цінностей в індивідуальній ієрархії складає основу професійної системи цінностей. Кореляційний аналіз засвідчує зв’язок самоактуалізації з переважаючим типом стосунків з оточуючими при самооцінці реального „Я” та ідеального „Я” образів.

Виявлено позитивні кореляційні зв’язки між авторитарним стилем поведінки (за методикою Т.Лірі) та шкалою автономності, спонтанності, аутосимпатії за методикою САМОАЛ, що характеризує особистість жінки як цілісну, психічно здорову, життєрадісну, впевнену в собі та зрілу особистість з адекватною самооцінкою. Шкала дружелюбності та альтруїзму (за методикою Т.Лірі) позитивно корелює зі шкалою цінностей за методикою САМОАЛ, таких як: добро, істина, краса, цілісність, унікальність, довершеність, справедливість, порядок, легкість, самодостатність, саме ці цінності А.Маслоу виділяє як такі, що притаманні самоактуалізованій особистості.

Таким чином, можна стверджувати, що жінки соціономічних професій позиціонують себе як впевнених у собі , не обов’язково лідерів, але завзятих та наполегливих, з певним проявом егоїстичних рис, такі що прагнуть до незалежності, але схильні до співробітництва; вони виявляють теплоту та дружелюбність у відносинах, прагнуть вести за собою та підкорювати своїй волі інших. В ідеальному Я-образі жінки прагнуть до цінностей самоактуалізованої особистості, намагаються позбутись авторитарного та егоїстичного стилю поведінки і прагнуть до альтруїзму, відповідальності стосовно оточуючих людей, делікатності, м’якості, доброти, симпатії, турботи, ласки, емоційного ставлення до оточуючих, безкорисливості та чуйності, що характеризує їх як таких, що прагнуть до самоактуалізації.

Виявлено домінантні риси поведінки у характеристиці реального образу „Я”, а саме: особистості, у яких спостерігається зазначений стиль поведінки, значно рідше проявляють незадоволеність своїм характером та міжособистісними стосунками, однак у них частіше може проявлятись тенденція до вдосконалення свого стилю міжособистісної взаємодії з оточуючими, при цьому позитивна кореляція за октантом альтруїзму вказує напрям, яким самостійно буде просуватись особистість з метою самоактуалізації. Альтруїстичний стиль міжособистісної взаємодії характеризується творчою спрямованістю, художнім стилем сприйняття та переробки інформації, легким уживанням у різні соціальні ролі, гнучкістю у контактах, артистичністю. Згідно з концепцією А.Маслоу, це притаманно самоактуалізованій особистості.

Обстежені категорії жінок поділяють такі цінності професійної самоактуалізації: цікава робота, продуктивне життя, творчість; цінності міжособистісних відносин: щасливе сімейне життя, наявність друзів; цінності, що характеризують тенденцію до самоактуалізації: щастя інших, незалежність, широта поглядів. Жінки намагаються позбутись авторитарного та егоїстичного стилю поведінки і прагнуть до альтруїстичності, що характеризує їх як цілком самодостатні особистості, які прагнуть до самоактуалізації.

Результати кореляційного аналізу дозволяють виділити такі показники самоактуалізації жінки у професійній діяльності:

– реалізація життєвих цілей;

– особистісна стратегія самоствердження кожної жінки;

– готовність до професійного росту;

– наявність потреби у саморозвитку;

– задоволеність своїм професійним вибором;

– можливість реалізації у професії за компенсаторним принципом.

З урахуванням результатів емпіричного дослідження було розроблено програму тренінгу щодо розвитку якостей, значущих для самоактуалізації жінки. особистісного зростання та саморозвитку. Учасники тренінгу – жінки, представники соціономічних професій (медики, викладачі, керівники, військові), загальна кількість 18 осіб. Відбір до тренінгової групи здійснювався за власним бажанням. тривалість тренінгу становила 21 годину, він включав 7 занять по
3 години. Діагностика якостей та особистісного зростання здійснювалася до та після проведення тренінгу за допомогою психодіагностичних методик: методика дослідження „Ціннісних орієнтацій” М.Рокіча; сенсожиттєвих орієнтацій (СЖО) Д.О.Леонтьєва; „Автобіографія майбутнього” Г.Олпорта і Дж.Гіллеспі; методика репертуарних решіток Дж. Келлі. У програму тренінгового заняття увійшли методи активного психологічного навчання: спостереження, мозковий штурм, групова дискусія, груповий аналіз, психотерапевтичні елементи, релаксаційні техніки, рольова гра, методи невербальної взаємодії.

Для виявлення особистісних конструктів досліджуваних використовувався метод тріад елементів, запропонований Дж.Келлі. Дана методика, використана до і після тренінгу, дозволила виявити певні зміни в системі особистісних конструктів у процесі формуючого експерименту. Отримані нами результати дозволяють говорити про деяке „пом’якшення” спочатку більш твердої і ригідної системи особистісних конструктів, надання їм більшої гнучкості та сприйнятливості, подолання в ряді випадків непродуктивних оцінних стереотипів, що зафіксувалися.

У нашому дослідженні розширення й ускладнення системи особистісних конструктів виявилося закономірно сполучене з усвідомленням і розширенням сутнісних меж суб’єктивної реальності. Піддослідним пропонувалась методика „Сенсожиттєві орієнтації”. У ході проведеного нами тренінгу відбулося підвищення різних показників усвідомленості життя, як це видно з рис. 2.

Рис. 2 Середні показники за тестому СЖО* до та після тренінгу

* Сенсожиттєві орієнтації.

Наведені вище дані свідчать про підвищення рівня саморозуміння учасників тренінгу, усвідомлення й інтенсивного переживання ними свого життя, своїх життєвих і професійних цілей, формування образу „Я” як сильної особистості, що володіє достатньою свободою вибору, щоб побудувати життя у відповідності зі своїми цілями і уявленнями про його зміст.

Закономірно, що в ході формуючого експерименту відбулися певні зміни в ієрархіях цінностей досліджуваних (табл. 2), зв’язані з переорієнтацією учасників групи на вищий рівень системи цінностей.

Таблиця 2

Групові ієрархії ціннісних орієнтацій до та після тренінгу

Інструментальні цінності | Термінальні цінності

до тренінгу | № | після тренінгу | № | до тренінгу | № | після тренінгу | №

Чесність | 1 | Освіченість | 1 | Здоров’я | 1 | Щасливе сімейне життя | 1

Альтруїзм | 2 | Ефективність у справах | 2 | Матеріально забезпечене життя | 2 | Продуктивне життя | 2

Ефективність у справах | 3 | Вихованість | 3 | Щасливе сімейне життя | 3 | Активне діяльне життя | 3

Високі запити | 4 | Альтруїзм | 4 | Наявність гарних і вірних друзів | 4 | Цікава робота | 4

Освіченість | 5 | Терпимість | 5 | Любов | 5 | Упевненість у собі | 5

Життєрадісність | 6 | Незалежність | 6 | Цікава робота | 6 | Воля | 6

Незалежність | 7 | Непримирен-ність до недоліків | 7 |

Упевненість у собі | 7 | Здоров’я | 7

Акуратність | 8 | Життєрадісність | 8 | Життєва мудрість | 8 | Пізнання | 8

Непримирен-ність до недоліків | 9 | Широта поглядів | 9 | Активне діяльне життя | 9 | Любов | 9

Терпимість | 10 | Відстоювання своїх поглядів | 10 | Суспільне визнання | 10 | Розвиток | 10

Тверда воля | 11 | Акуратність | 11 | Воля | 11 | Творчість | 11

Відстоювання своїх поглядів | 12 |

Чуйність | 12 | Розвиток | 12 | Матеріально забезпечене життя | 12

Чуйність | 13 | Чесність | 13 | Продуктивне життя | 13 | Життєва мудрість | 13

Ретельність | 14 | Тверда воля | 14 | Пізнання | 14 | Наявність гарних і вірних друзів | 14

Самоконтроль | 15 | Раціоналізм | 15 | Краса природи і мистецтва | 15 | Суспільне визнання | 15

Раціоналізм | 16 | Високі запити | 16 | Щастя інших | 16 | Розваги | 16

Вихованість | 17 | Ретельність | 17 | Творчість | 17 | Краса природи і мистецтва | 17

Широта поглядів | 18 | Самоконтроль | 18 | Розваги | 18 | Щастя інших | 18

Образ власного майбутнього учасників групи до тренінгу відбивав їхню орієнтацію на „матеріалістичні” цінності: матеріальний статок, кар’єра, престиж і зовнішні символи успіху. Після тренінгу ціннісні преференції учасників зазнали змін, що полягають у певній переорієнтації на „постматеріалістичні” цінності: допомога іншим людям, професійний і особистісний ріст, самореалізацію і творчість.

У результаті проведеного нами тренінгу в число значимих перемістилися цінності внутрішньої волі, самостійності в судженнях і вчинках, незалежності й рішучості в реалізації власних дій. Досить істотно зросла суб’єктивна значимість продуктивності власного життя і максимальної самореалізації, творчого самовираження. Одночасно з цим помітно знизилися ранги значимості матеріальної забезпеченості, а також вихованості й гарних манер, тобто цінностей адаптації й соціалізації. Результати тренінгу в цілому свідчать про ускладнення системи особистісних конструктів, що призводить, тим самим, до усвідомлення значущості вищих цінностей-цілей – професійної та особистісної самореалізації, творчості і свободи, а також до вибору більш адекватних засобів їх досягнення.

ВИСНОВКИ

1.  Порівняльний аналіз різних наукових парадигм самоактуалізації дозволяє встановити такі основні їх відмінності. Психоаналітичній та біхевіористичній психології властиве перебільшення ролі чисто біологічних потягів чи зовнішніх проявів у поведінці та психологічному зростанні особистості, тоді як гуманістична психологія підкреслює значення власної творчої активності суб’єкта і досліджує умови, які сприяють їх розгортанню. Радянські та вітчизняні психологи співвідносять самоактуалізацію з творчим процесом, саморозвитком, особистісним зростанням.

2.  Самоактуалізація жінки у професійній сфері проявляється у її задоволеності обраною професією та відчуттям реалізованості в ній. Це пошук „себе у професії”, власної професійної ролі, образу „Я”, професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, професійних перспектив, встановлення нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття та ствердження власного творчого потенціалу. Важливими факторами самоактуалізації жінки у соціономічній професійній діяльності виступають: потяг та інтерес до людини, розуміння складного внутрішнього світу людини, здатність позитивно впливати на особистість, почуття відповідальності та альтруїзм, висока комунікабельність, прагнення до професійного зростання, самопізнання.

3.  Умовами успішної самоактуалізації жінки у професійній діяльності виступають:

– усвідомлення нею власного потенціалу, своїх сильних і слабких сторін, здібностей, прагнень та бажань;

– сприятливі зовнішні обставини, які б не придушували тенденцію жінки до самоактуалізації, а стимулювали її;

– гармонійне поєднання орієнтації на професійну кар’єру з орієнтацією на сім’ю;

– відкритість жінки щодо нових ідей, нового соціального досвіду, готовність ризикувати, помилятись, відмовлятись від старих звичок.

4.  Універсальною життєвою цінністю представниць різних соціономічних професій (педагогів, медиків, керівників, військовослужбовців) виявляється прагнення до саморозвитку, яке поєднує як традиційні фемінінні, так і маскулінні риси характеру. Встановлений зв’язок профілю маскулінних та фемінінних якостей у залежності від обраної професії свідчить про те, що сучасні соціокультурні стереотипи сприяють розвитку у жінок нового погляду на цінності життя і, відповідно, поширенню їх професійного поля діяльності.

За методикою САМОАЛ жінки всіх груп, окрім контрольної групи домогосподарок, показали високий рівень інтегративної самоактуалізації. При цьому найвищі показники зафіксовано у жінок-керівників, а наступні місця зайняли військові, педагоги, медики. У системі життєвих цінностей сучасних жінок професійна діяльність займає дуже важливе місце, водночас невід’ємною частиною життя жінки залишаються сім’я та діти, і, як показують результати проведеного дослідження, таке поєднання не заважає, а сприяє самоактуалізації жінок.

5.  Діагностика міжособистісної взаємодії жінок з оточенням показала, що для жінок усіх груп характерна адаптивна поведінка. За даними кореляційного аналізу жінки-військовослужбовці та керівники обирають у реальному образі „Я” авторитарний стиль поведінки, що пов’язано насамперед не з рисою характеру, а з видом діяльності. У той же час для них важлива дружелюбність у ставленні до оточуючих. У жінок-домогосподарок простежується перевага альтруїстичного стилю міжособистісної взаємодії: орієнтація на гіперсоціальні настановлення, надмірна обов’язковість, м’якосердечність.

6.  Зайнятість жінок у професійній діяльності пов’язана з їх гендерними стилями поведінки. За даними