ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

СТОЦЬКА Марія Миколаївна

УДК 342.9(477)

ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ХАРКІВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

БАНДУРКА Олександр Маркович,

Київський міжнародний університет,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

РАЗВАДОВСЬКИЙ Віктор Йосипович,

Державна податкова адміністрація

України, радник голови;

кандидат юридичних наук, доцент

КЛЮЄВ Олександр Миколайович,

Харківська обласна рада,

заступник голови.

Захист відбудеться 17 грудня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 17 листопада 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Литвинов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Створення умов для належного забезпечення функціонування системи державних органів та удосконалення чинного адміністративного законодавства становлять основну мету проведення адміністративно-правової реформи. Особливе місце у здійсненні адміністративно-правової реформи займає формування принципово нових механізмів реалізації провадження в справах про адміністративні проступки, оскільки від її ефективності значною мірою залежить здійснення державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з метою збереження життя і здоров'я громадян.

Процеси, пов’язані з дорожнім рухом, явища, що його супроводжують, та їх наслідки, зокрема, шкода, яку несе суспільство від дорожньо-транспортних пригод, займають важливе місце в суспільному житті і потребують глибокого наукового осмислення. На сьогодні практично відсутній механізм реалізації прав і обов’язків підрозділів Державтоінспекції (далі - ДАІ) щодо тимчасового затримання, заборони експлуатації транспортних засобів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами, та забезпечення усунення правопорушень. Разом з тим недосконалість чинного адміністративного законодавства не забезпечує дієвого впливу на дорожню дисципліну, при цьому з одного боку спостерігається неадекватне реагування на соціально небезпечні види порушень, з іншого боку - невиправданий тиск на учасників дорожнього руху при вчиненні малозначних порушень. Існуюча система розгляду адміністративних справ за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху не забезпечує принцип невідворотності покарання. Внаслідок перевантаження судів загальної юрисдикції кожен третій порушник Правил дорожнього руху фактично уникає покарання. З початку 2007 року до судів з підрозділів ДАІ надійшло понад 4 млн. 109 тис. адміністративних справ і тільки по 65 % з них винесено рішення. З 229 605 матеріалів, направлених до суду за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, 17 100 водіїв уникнуло відповідальності.

Головними причинами високого рівня аварійності на автошляхах є низька дисципліна та правовий нігілізм учасників дорожнього руху, зневага до елементарних вимог безпеки. У зв’язку із ситуацією, яка склалася, значно підвищується значення використання міліцією різноманітних адміністративно-правових засобів з метою забезпечення виконання загальнообов’язкових правил, які діють в сфері безпеки дорожнього руху, попередження і припинення їх порушень. Разом з тим у вітчизняній юридичній літературі особливості провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху висвітлено недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках загальної адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання та практичної реалізації забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державтоінспекції набуває особливого змісту і актуальності та потребує розв’язання низки різнохарактерних завдань провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з п.1.3 Головних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2002-2007 рр. Робота спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, відповідає Плану діяльності Наукової ради МВС України на 2007-2008 р.р., Комплексній цільовій програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, а також Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку на початку ІІІ тисячоліття, відповідає Пріоритетним напрямкам фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2005-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є комплексне дослідження в умовах проведення адміністративно-правової реформи провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також вироблення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

– визначити поняття та особливості провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– встановити нормативні засади провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та систематизувати їх;

– охарактеризувати правові засади адміністративно-юрисдикційної діяльності Державної автомобільної інспекції;

– визначити правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– дати характеристику системі та видам заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– з’ясувати основні принципи здійснення Державною автомобільною інспекцією провадження в справах про адміністративні проступки;

– охарактеризувати загальнообов’язкові правила забезпечення безпеки дорожнього руху;

– визначити особливості та порядок здійснення провадження в справах про адміністративні проступки, підвідомчих Державтоінспекції;

– сформулювати основні напрямки удосконалення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають в сфері адміністративної діяльності Державної автомобільної інспекції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Предмет дослідження складають теоретико-правові та прикладні питання здійснення провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності та змісту провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділ 1.1). З використанням методу аналізу і синтезу визначено систему загальнообов’язкових правил, що діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.2), засоби переконання, які використовуються в діяльності Державтоінспекції в цій сфері (підрозділи 2.1, 2.2) та заходи адміністративного примусу, які застосовується з метою забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.1). Методи класифікації, групування використовувались для визначення окремих видів адміністративно-запобіжних заходів, заходів адміністративного припинення (підрозділ 1.4), а також виділення окремих видів адміністративних проступків та адміністративних стягнень у зазначеній сфері (підрозділ 2.1.). Порівняльно-правовий метод використовувався у дослідженні існуючої системи адміністративних стягнень, що застосовуються для забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 2.2.). Компаративний метод та документальний аналіз застосовувались для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення адміністративної діяльності міліції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.1).

Науково-теоретичне підґрунтя склали наукові праці і розробки фахівців у галузі загальної теорії держави та права, теорії управління, адміністративного права і адміністративного процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, Г.Т. Агеєнкової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Л.Р.Білої, Ю.П. Битяка, Є.О. Безсмертного, А.С. Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, Є.В. Герасименка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, В.Л. Зеленька, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, О.Л. Міленіна, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловского, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, Ю.С. Рябова, Н.Г. Саліщевої, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.С. Студенікіної, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та ін.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, міжнародно-правових актів, законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, численних відомчих актів МВС України, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху. Використовувався також ряд проектів законодавчих актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні проступки, Адміністративно-процесуального кодексу України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про адміністративну практику Державтоінспекції України за останні десять років.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, що охоплює проблеми провадження у справах про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з урахуванням змін та доповнень до адміністративного законодавства України, а також вимог і положень відомчих нормативно-правових актів МВС України, що регулює суспільні відносини у цій сфері на сьогодні. Останнім часом дослідженню питань діяльності міліції в зазначеній сфері було присвячено праці Развадовського В.Й., Єгупенко В.В., Саманової О.Ю., Гусарова С.М., Подоляки А.М., Новікова В.В., проте в них висвітлювалися лише окремі адміністративно-правові засоби, які використовуються в діяльності Державтоінспекції, чи розглядалися її загально управлінські питання.

В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто і виносяться на захист. Основні з них такі:

1) отримало подальший розвиток визначення провадження про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

2) вперше сформульовано поняття адміністративного примусу та отримала подальший розвиток класифікація його заходів, які застосовуються Державтоінспекцією для забезпечення безпеки дорожнього руху;

3) удосконалено поняття та види засобів переконання, які використовуються в діяльності Державтоінспекції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

4) удосконалено визначення поняття та системи адміністративно-запобіжних заходів, що застосовуються Державтоінспекцією для забезпечення безпеки дорожнього руху;

5) дістали подальший розвиток стадії провадження про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

6) удосконалено класифікацію адміністративних проступків, які посягають на безпеку дорожнього руху;

7) вперше сформульовано і обґрунтовано авторські пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність Державтоінспекції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в сучасних умовах;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення та висновки у своїй сукупності дають цілісну картину процесів становлення та розвитку провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і може бути використано:

– в науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблем провадження в справах про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

– у правотворчості – для удосконалення чинного адміністративного законодавства, зокрема, КпАП України, законів “Про дорожній рух”, “Про міліцію”, відомчих нормативно-правових актів МВС України;

– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність Державтоінспекції щодо здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення;

– у навчальному процесі – під час написання науково-практичних посібників, підготовки підручників та практикумів з курсів „Адміністративне право України”, „Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін;

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях – „Захист прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів” (27 листопада 2002 р., м. Одеса), ІІІ Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (26 лютого 2003 р., м. Харків), ІІІ Національній науково-теоретичній конференції „Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (23-25 травня 2003 р., м. Одеса), „Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика” (Одесса, 2004), „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку” (3-4 червня 2005р., м. Одеса) та „Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” (Сімферополь, 2005), Міжнародній конференції „Адміністративна реформа в Україні: необхідність і перспективи проведення” (07 грудня 2005р., м. Київ), круглому столі „Презентація проекту Плану дій реформування системи органів виконавчої влади в Україні” (30 березня 2006 року, м. Київ), І Міжнародній науково-практичній конференції “Від громадянського суспільства – до правової держави” (28 квітня 2006 року, м. Харків), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку адміністративного законодавства в Україні” (30 листопада – 1 грудня 2006 р., м. Київ), а також на засіданнях обласної Комісії з безпеки дорожнього руху (Одеса, 2003-2004 рр.) та кафедри адміністративної діяльності ОВС ХНУВС.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових збірках, а також у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Відповідно до мети і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, переліку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок, список використаних джерел містить 259 найменувань і займає 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 ”Основні положення провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” містить чотири підрозділи, присвячені дослідженню організаційно-правових основ провадження в справах про адміністративні проступки, а також визначенню його сутності та особливостей провадження в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У підрозділі 1.1. “Сутність, завдання, особливості та принципи провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” досліджуються правові та організаційні основи провадження в справах про адміністративні проступки. Оскільки забезпечення Державтоінспекцією безпеки дорожнього руху є основним напрямком у здійсненні своїх юрисдикційних повноважень зазначається, що провадження у справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є складовою частиною виконавчо-розпорядчої діяльності, засобом та формою здійснення адміністративної юрисдикції Державної автомобільної інспекції в порядку, встановленому законом. Визначено, що адміністративно-юрисдикційна діяльність Державтоінспекції здійснюється відповідно до певних процесуальних форм, які закріплені нормами законодавства про адміністративні правопорушення, що у сукупності складають процесуально-правовий інститут провадження в справах про порушення правил у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Розкрито особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності Державтоінспекції, які полягають у виявленні протиправних діянь, зборі та підготовці матеріалів, оцінці доказів, кваліфікації адміністративних проступків, застосуванні заходів відповідних адміністративних стягнень, або передачі матеріалів справи на розгляд судовим органам, тобто у здійсненні адміністративного провадження у справах про порушення норм, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Досліджено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як один із видів адміністративного юрисдикційного провадження являє собою врегульоване адміністративно-процесуальними нормами вирішення справ про порушення правил, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, шляхом здійснення уповноваженими на то органами (посадовими особами) ряду відповідних процедур щодо виявлення адміністративних проступків у даній сфері та притягнення осіб, які винні у їх скоєнні, до адміністративної відповідальності. В роботі окреслено основні принципи провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: законність, розгляд справи про адміністративний проступок на засадах рівності громадян, презумпція невинності, забезпечення права на захист, встановлення об'єктивної (матеріальної) істини, публічність (офіційність), гласність (відкритість) розгляду справи, безпосередність, самостійність і незалежність суб'єктів адміністративної юрисдикції в прийнятті рішень і підпорядкування їх тільки закону, національна мова провадження, відповідальність державних органів і посадових осіб за належне виконання процесуальних дій.

Підрозділ 1.2. „Нормативні основи провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” присвячений визначенню правових джерел, які регулюють даний вид суспільних відносин. Визначено, що важливу роль у правовому регулюванні діяльності Державтоінспекції відіграють норми Конституції України, що встановлюють принципи діяльності посадових осіб ДАІ як представників органів виконавчої влади, та центральне місце системі правових актів, що регулюють провадження в справах про порушення правил дорожнього руху, займають закони й інші законодавчі акти, що мають вищу юридичну силу (після Конституції). Проведено систематизацію діючих нормативно-правових актів, в результаті якої визначено, що основні положення щодо забезпечення безпеки дорожнього руху закріплені у Кодексі України про адміністративні порушення та Законах України: „Про міліцію”, „Про дорожній рух”, „Про перевезення небезпечних вантажів”, „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”, „Про Державну прикордонну службу України”, „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, державних стандартах та рішеннях Кабінету Міністрів України. Зазначено, що вагома частина правових норм, що регулюють діяльність Державтоінспекції щодо здійснення провадження в справах про порушення правил дорожнього руху, перебуває у відомчих нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України. Звідси зауважено на декількох проблемних моментах: законодавче регулювання не може охопити всі відносити одразу оскільки законодавчо визначені лише загальні аспекти, відомча нормативна правотворчість деякими учасниками дорожнього руху залишається поза увагою, окремі важливі для учасників дорожнього руху вимоги, правила та стандарти забезпечення безпеки дорожнього руху містяться виключно у відомчих нормативних актах. Запропоновано шляхом уніфікації переглянути чинні нормативно-правові акти та об’єднати нормативну базу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в один збірник, враховуючи при цьому досвід країн з розвинутим рівнем автомобілізації.

У підрозділі 1.3. „Правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” основну увагу приділено органам, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, і особам, які беруть участь у цих справах.

Розглядаються повноваження суду (суддів) щодо розгляду даних справ та компетенція Державтоінспекції, як суб’єкта адміністративної юрисдикції. Наголошено на необхідності реформування судової системи, оскільки на сьогодні існуюча система розгляду адміністративних справ за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху не забезпечує принцип невідворотності покарання. Внаслідок перевантаження судів загальної юрисдикції кожен третій порушник Правил дорожнього руху фактично уникає покарання. Вказана ситуація призводить до ігнорування Правил дорожнього руху як водіями, так і пішоходами, і як результат – кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками зростає. В роботі запропоновано залишити в ряді випадків позасудовий порядок розгляду справ про адміністративні провини в даній сфері. Доцільність такого кроку пояснюється насамперед тим, що велика кількість і невелика шкідливість (кожного окремо) адміністративних правопорушень вимагає порівняно простого порядку застосування заходів реагування Державтоінспекцією.

Досліджено статус особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, названо правові підстави участі у провадженні захисника або адвоката, запропоновано запозичити із цивільного процесуального законодавства інститут представництва й закріпити в КпАП України право особи запросити для участі у провадженні як представника своїх інтересів будь-якого громадянина, незалежно від його освіти й кваліфікації. Зазначено, що на сьогодні розвиток адміністративно-процесуальних норм відбувається в напрямку захисту прав насамперед осіб, які скоїли адміністративні проступки. Але правовий статус потерпілого також вимагає законодавчого оформлення та вирішення ряду питань стосовно надання захисту потерпілій особі, оскільки більшість положень щодо прав потерпілої особи закріплені у нормах Конституції України, численних законах й підзаконних нормативних актах, що ускладнює та сповільнює процес розгляду справи внаслідок посилання до відповідних норм. Окреслено проблеми забезпечення правдивості пояснень свідка та його присутності у провадженні, теж можна сказати про статус понятого та перекладача у провадженні. Звернено увагу на проблему відшкодування потерпілому, свідкам, експертам і перекладачам витрат, які вони понесли у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Підрозділ 1.4. “Заходи забезпечення провадження в справах про порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” присвячений розгляду наукових праць провідних вчених-адміністративістів, які вивчали та досліджували правові джерела, види, а також особливості заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні порушення в цілому, так і в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зокрема. Розглянуто основні заходи забезпечення провадження, які закріплені в КпАП України (глава 20), Законі України “Про міліцію” та відомчих нормативно-правових актах, а саме: адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами і огляд їх на стан сп’яніння, а також доставлення порушника та його привід. Визначено, що підставою застосування заходів припинення є вчинення особою адміністративного проступку в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, закріплених у КпАП України. Досліджено, що процесуальний порядок застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху полягає у складанні певним уповноваженим на то органом або посадовою особою Державтоінспекції протоколу про застосування того чи іншого виду заходу забезпечення провадження із зазначенням необхідних реквізитів. Розкрито завдання, умови та строки застосування заходів адміністративного примусу. З’ясовано, що всі матеріали про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складаються та направляються до суду підрозділами Державтоінспекції згідно вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 № 185. В роботі детально розглянуто підстави, порядок і процесуальна форма проведення огляду транспортних засобів, речей і особистого огляду, проведено їх порівняння та визначені відмінності від аналогічних слідчих дій, які регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.

Розділ 2 „Стадії провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” складається із чотирьох підрозділів, в яких проаналізовано стадії провадження, зазначено процесуальні дії та стан правового регулювання і практичної реалізації провадження, визначено існуючі проблеми, вироблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо їх вирішення.

У підрозділі 2.1. „Порушення справи про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та попереднє з’ясування її обставин” розкрито поняття адміністративного розслідування або порушення справи про адміністративний проступок, єдиною фактичною підставою якого є наявність в діянні особи складу адміністративного проступку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Визначено, що склад такого адміністративного проступку містить сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, які характеризують зазначене діяння як суспільно шкідливу, протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що посягає на здоров’я та безпеку громадян, збереження транспортних засобів, шляхів та шляхових споруд, безпеку дорожнього руху, встановлений порядок діяльності державних органів і установ у даній сфері, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Найважливішим процесуальним документом, який складається під час порушення справи про адміністративний проступок в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є протокол про адміністративний проступок, в якому повинні відображатися всі відомості, необхідні для правильного вирішення справи. В залежності від виду суспільних відносин в сфері безпеки дорожнього руху, який порушується адміністративним проступком, розрізняють: адміністративні проступки, що посягають на екологічну безпеку; адміністративні проступки, що посягають на власність; адміністративні проступки, що посягають на безпеку дорожнього руху (громадську безпеку); адміністративні проступки, що посягають на встановлений порядок управління. Проаналізовано поняття “суб’єкт адміністративного проступку” у сфері дорожнього руху через призму учасників дорожнього руху (водій, пішохід, пасажир, погоничі тварин, велосипедисти, возії, посадові та інші особи транспортних підприємств, установ і організацій, відповідальні за додержання норм і стандартів при виготовленні і використанні транспортних засобів; посадові та інші особи комунальних, дорожньо-експлуатаційних, будівельних та інших організацій, відповідальні за додержання норм і стандартів при забезпеченні утримання шляхів і вулиць, шляхових споруд, технічних засобів регулювання тощо). Автором запропоновано уточнити процедуру передавання чи пересилання адміністративних матеріалів з міліції до суду і законодавчо встановити строк даної процесуальної дії (наприклад, протягом 3 діб з дня складення протоколу).

В роботі визначено умови спрощеного або прискореного провадження у справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що забезпечувало б оперативність адміністративної відповідальності, за умови встановлення у відповідних статтях Особливої частини КпАП фіксованого, абсолютного штрафу, що якраз сприяло б боротьби з корупцією та свавіллям посадових осіб.

У підрозділі 2.2. “Розгляд Державтоінспекцією справ про порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, та винесення постанови” розкрито основну стадію провадження в справах про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, під час якої відбувається реалізація як адміністративно-матеріальних, так і адміністративно-процесуальних норм. Автор поділяє думку вчених про те, що процедура розгляду справ про порушення правил дорожнього руху здійснюється в три етапи: підготовка справи до розгляду, безпосередній його розгляд, винесення постанови за результатами розгляду справи. Зазначено, що справи про порушення правил дорожнього руху розглядаються за місцем їх вчинення, можуть розглядатися за місцем обліку транспортних засобів порушника чи за місцем його проживання. Досліджено, що така альтернативність у розгляді даних справ обумовлена специфічними особливостями проступків у названій сфері.

Обґрунтована необхідність закріплення повноважень суб’єктів адміністративної юрисдикції щодо можливого повернення матеріалів справи та обов’язок відповідних суб’єктів щодо усунення недоліків, а також повноваження щодо витребування від підприємств, установ, організацій даних, необхідних для правильного вирішення справи, та відповідно обов’язок посадових осіб зазначених установ щодо надання таких даних. З метою забезпечення повного, об’єктивного й всебічного дослідження та оцінки всіх обставин у справі встановлено, що обов’язково необхідно з’ясувати наступні питання: чи було скоєно адміністративне правопорушення; чи винна в його здійсненні дана особа та чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності; чи правильно кваліфіковано правопорушення; чи є обставини, що зм'якшують або обтяжують відповідальність (ст. 34,35 КпАП); чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадській організації, трудового колективу (ст. 21 КпАП); чи не містяться в діях правопорушника ознаки складу злочину й чи немає підстав для передачі матеріалів прокуророві, органу попереднього слідства або дізнання (ст. 253 КпАП); які причини та умови, що сприяли скоєнню правопорушення, і які заходи слід прийняти до їхнього усунення (ст. 282 КпАП); який сімейний й матеріальний стан особи, яка потягується до адміністративної відповідальності; який захід адміністративної відповідальності та який вид стягнення можуть бути застосовані до правопорушника; чи є підстави, які виключають провадження по справі (ст. 247 КпАП). В роботі зазначено поняття, особливості та види доказів у справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Завершальним етапом стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення за загальним правилом є винесення постанови по справі: про накладення адміністративного стягнення або про припинення справи. Досліджено, що закон не містить конкретних приписів щодо структури постанов по справах про адміністративні правопорушення, не дає переліку вичерпних вимог, яким повинні відповідати ці процесуальні документи.

Підрозділ 2.3 „ Оскарження (опротестування) постанови по справі та перегляд справи” присвячено процедурі оскарження і перегляду постанов по справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як одній з найважливіших процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналіз діючого законодавства України про адміністративну відповідальність дозволив зробити висновок, що перегляд справ про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху можливий у випадках: подачі скарги; винесення протесту прокурором; перегляду справи з ініціативи начальника вищого органа внутрішніх справ чи голови вищестоящого суду. У підрозділі визначаються два види оскарження постанов в справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: в рамках провадження в справі про адміністративне правопорушення та поза рамками провадження в справах про адміністративні правопорушення, деякі автори їх називають як спеціальне і загальне оскарження постанов по справах про адміністративні проступки. Зазначено, порядок і строки розгляду таких скарг.

Розкрито роль прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів органами виконавчої влади у забезпеченні прав і свобод громадян. Підкреслюється, що в чинному КпАП України не обмежується ні термін загального оскарження, ні коло адресатів.

У підрозділі 2.4. “Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень за проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” розкрито сутність заключної стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення, яка полягає у застосуванні до порушника встановлених заходів впливу, які складають зміст накладеного адміністративного стягнення; забезпечення виконання винесеної постанови. На цій стадії забезпечується фактична реалізація обраного заходу стягнення. Визначено, що постанова, яка набрала чинності, - це своєрідний виконавчий документ, який підлягає обов'язковому виконанню, оскільки його винесено від імені держави. Таким чином, саме на даній стадії провадження досягаються цілі адміністративної відповідальності.

В роботі охарактеризовано види адміністративних стягнень, які застосовуються до осіб, що скоїли адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Розглянуто організаційні та процесуальні проблеми виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та процедур притягнення до адміністративної відповідальності. Зроблено висновок, що нормативне закріплення процедур притягнення до адміністративної відповідальності як в цілому, так і в діяльності міліції в цій сфері, зокрема, потребує подальшого розвитку і удосконалення, у зв'язку з чим необхідно прискорити роботу з підготовки і прийняття адміністративно-процесуального кодексу та нового КпАП України, реалізувавши в них всі новітні розробки юридичної науки, в тому числі присвячені дослідженню проблем провадження в справах про адміністративні проступки, та зокрема застосування і виконання стягнень.

Розділ 3 „Шляхи удосконалення провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” містить два підрозділи, в яких розглядаються пріоритетні напрямки удосконалення адміністративного законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Підрозділ 3.1. „Вдосконалення законодавства про процедури в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” присвячено аналізу нормативно-правових актів, які закріплюють основи державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Особливого значення в цьому напрямку набуває доопрацювання і прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, який покликаний визначити, зокрема, процедури застосування заходів адміністративного попередження та заходів адміністративного припинення, які, досить часто використовуються працівниками ДАІ у процесі провадження в справах про адміністративні правопорушення. По-друге, змін повинні зазнати також організаційні питання здійснення ДАІ адміністративно-юрисдикційної діяльності. При цьому необхідно пам’ятати, що належне застосування норм адміністративного права у діяльності міліції є неодмінною умовою для удосконалення усіх напрямків її роботи. Зроблено висновок, про удосконалення норм й Закону України “Про міліцію”, який детально визначає права та обов’язки працівників ДАІ, у тому числі і в частині, яка регламентує здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності. Наступний напрямок удосконалення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху службою ДАІ пов’язаний з підвищенням професіоналізму її працівників, які беруть участь у здійсненні провадження. В системі професійної підготовки особового складу необхідно забезпечити ретельне вивчення працівниками даного правоохоронного органу чинного адміністративного законодавства, порядку здійснення адміністративного провадження, складання процесуальних документів, викорінення фактів порушень вимог наказів та інструкцій, які регламентують адміністративно-юрисдикційну діяльність.

В роботі обґрунтована необхідність удосконалення Інструкції про порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, де можна було б закріпити єдині форми процесуальних документів, що використовуються у адміністративно-юрисдикційній діяльності зазначеного органу. Такий крок, сприяв би стабільності та одноманітності здійснення даного виду правозастосовної діяльності. Розглянуто заходи правового, організаційного та іншого характеру діяльності ДАІ, за умови реалізації яких може бути удосконалено адміністративно-юрисдикційна діяльність ДАІ.

У підрозділі 3.2. „Питання вдосконалення провадження в справах про порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” досліджуються правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення провадження у сфері безпеки дорожнього руху. Визначено, що в КпАП України повинно було закріплено положення про тимчасове вилучення посвідчення водія і затримання транспортних засобів, що буде сприяти оперативності та законності застосування даного виду адміністративного заходу. А тому КпАП необхідно доповнити статтею 265-1 “Тимчасове вилучення посвідчення водія і затримання транспортних засобів”. Зроблено висновок, що одним із заходів забезпечення провадження є відсторонення осіб від керування транспортними засобами, але в статті 266 КпАП не визначаються умови, при яких застосовується цей захід та відносно кого, тому в роботі викладені пропозиції відповідної редакції даної статті. Слід внести зміни до п. 2.3. Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в установи охорони здоров’я і проведення огляду з використанням технічних засобів, передбачивши в ній присутність під час проведення огляду не свідків, а понятих. З метою підвищення ефективності адміністративного штрафу як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху запропоновано переглянути його розміри, переважно у бік збільшення, оскільки в наш час вони не відповідають суспільній шкідливості правопорушень у цій сфері. Обґрунтована доцільність повернення працівникам Державтоінспекції повноважень щодо стягнення штрафу на місці вчинення правопорушення, передбачивши його в абсолютно визначеному розмірі, а також зменшення строків позбавлення права керування транспортними засобами, передбачивши мінімальний строк від 1-2 тижнів або місяць, а максимальний – до 1-2 років, що дозволить підвищити його ефективність завдяки частішому застосуванню.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації провадження у справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Основні з них такі:

1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як один із видів адміністративно-юрисдикційонного провадження являє собою врегульоване адміністративно-процесуальними нормами вирішення справ про порушення правил, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, шляхом здійснення уповноваженими на те органами (посадовими особами) ряду відповідних процедур щодо виявлення адміністративних проступків у даній сфері та притягнення осіб, які винні у їх скоєнні, до адміністративної відповідальності.

2. Основи адміністративно-юрисдикційного провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення дорожнього руху становлять такі вихідні положення й організаційно-правові основи, які базуються на нормах Конституції й закріплені безпосередньо в законодавстві про адміністративні правопорушення у вигляді норм права, які визначають зміст й форму всього провадження, захищаючи при цьому права й свободу громадян, інтереси держави, а саме: Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України „Про дорожній рух”, „Про міліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти.

3. Аналіз чинного адміністративного законодавства та практики його застосування дозволяє визначити адміністративно-правові засоби забезпечення безпеки дорожнього руху як сукупність прийомів і способів, за допомогою яких міліція впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою забезпечення нормального функціонування автотранспорту, формування у учасників дорожнього руху звички добровільно виконувати вимоги правових норм, попередження та припинення порушень загальнообов’язкових правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, притягнення винних до відповідальності.

4. Дослідження загальних засад здійснення провадження в справах про адміністративні проступки в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху засвідчило недосконалість їх закріплення в законодавстві про адміністративні правопорушення, що виявляється у недостатньо чіткому визначенні принципів цього провадження, у зв’язку з чим запропоновано обов’язково передбачити ті принципи, що впливають на законність постанови по справі, – законності, розгляду справи про адміністративний проступок на засадах рівності громадян, презумпції невинуватості, забезпечення права на захист, встановлення об’єктивної істини, публічності (офіційності), гласності (відкритості) розгляду справи та ін.

5. В системі адміністративно-правових норм, що регулюють безпеку дорожнього руху, провідне місце займають загальнообов’язкові правила, переважна більшість яких має підзаконний характер. Оскільки деякі з них містять у собі санкції за їх невиконання, це суперечить положенню Конституції про те, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, і встановлюється відповідальність за них. Тому необхідно повний перелік адміністративних проступків закріпити законодавчо, шляхом внесення до КпАП України відповідних змін. У зв’язку з цим ст. 125 КпАП необхідно виключити.

6. Щоб уникнути протиріч, вичерпний перелік повноважень міліції, який розроблений нами в процесі дослідження (в тому числі і в частині забезпечення безпеки дорожнього руху), доцільно закріпити в Законі України “Про міліцію”, а Положення про Державтоінспекцію МВС України, Настанову по дорожньо-патрульній службі ДАІ та інші підзаконні нормативні акти привести у відповідність із зазначеним Законом.

7. Закріплюючи в Законі України “Про міліцію” (ст. 4) нормативні акти МВС як правову основу діяльності міліції, слід однозначно вирішити питання про те, чи допускається розширювальне тлумачення наказами МВС положень Закону про права міліції, сформульованих у загальному вигляді.

8. Для працівників Державтоінспекції потрібно розробити і закріпити наказом МВС України бланк звітності про застосування окремих заходів переконання як засобу забезпечення