ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ГОЛОБОРОДЬКО ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 37. 042:034:81’243

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ 6-7 КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання АПН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Бойко Алла Микитівна,

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Короленка,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Лощенова Ірина Феліксівна,

Миколаївський державний університет імені

В.Сухомлинського,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу.

Захист дисертації відбудеться “ 24 ” червня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України ( 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 23 ” травня 2008 року.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради Л.М.Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Розбудова в Україні якісно нової системи освіти відбувається в умовах ускладнення виховних проблем, поширення негативних явищ у шкільному середовищі. Численні соціологічні та психолого-педагогічні дослідження свідчать про недостатній рівень морально-духовних цінностей, особистісну недосконалість значної частини учнів підліткового віку, песимістичне сприйняття життя, відчуження від дорослих.

За цих умов питання морального розвитку підростаючого покоління належить до національних інтересів нашої держави. Навчити дітей творити моральні взаємини в гармонії з іншими людьми, самим собою, світом навколо себе – стратегія виховної політики школи нового типу. Нова модель освіти має базуватися на засадах демократизму та гуманізму і сприяти створенню умов для особистісного розвитку, самореалізації людини. Відповідно до змін в освіті змінилися підходи до формування загальних компетентностей учнів. Одним із найважливіших підходів є орієнтація на євроінтеграцію та створення єдиного освітянського простору.

Сьогодні школа здійснює перехід від навчально-дисциплінарної моделі організації педагогічного процесу до моделі особистісно розвивальної, за якої кожна підростаюча особистість є творчою індивідуальністю. Для реалізації такого підходу до навчально-виховного процесу створюються принципово інші умови: школа розгортає свою діяльність у новому законодавчому просторі відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”. У цьому контексті моральне виховання особистості школяра в процесі навчання виступає важливим завданням, поставленим перед сучасною школою.

Особливою складністю та суперечливістю відзначається процес морального виховання учнів молодшого підліткового віку. Це пояснюється тим, що в підлітків розширюються уявлення про світ та своє місце в ньому, розвивається та диференціюється система уподобань щодо моральних норм і правил поведінки. У той же час значна частина учнів цієї вікової групи вирізняється аморальними вчинками, некоординованими проявами поведінки, що визначає необхідність більш глибокого вивчення феномену морального виховання учнів молодшого підліткового віку.

Для обґрунтування теоретичних основ морального розвитку особистості актуальними є дослідження філософів (С. Анісімов, А. Гусейнов, О. Дробницький, О. Лосєв, В. Плахов, Л. Сохань, А. Титаренко та ін.); психологів (Г. Балл, І. Бех, О. Бодальов, Л. Божович, М. Боришевський, Н. Власова, В. Демиденко, В. Додонов, А. Зосимовський, Я. Коломинський, А. Комбс, О. Кононко, Г. Костюк, І. Краснобаєв, К. Лоренц, А. Маслоу, А. Мічерлік, К. Роджерс, Е. Фромм, С. Якобсон ін.), в яких розглядаються проблеми розвитку та виховання особистості в процесі навчання; педагогів (Ю. Азаров, В. Білоусова, О. Богданова, А. Бойко, Є. Ільїн, Б. Кобзар, Л. Кольберг, О. Киричук, М. Красовицький, В. Кузь, К. Левін, А. Макаренко, І. Мар’єнко, А. Мудрик, К. Пауер, Л. Рувінський, В. Сухомлинський, К. Чорна та ін.), у роботах яких розкрито теоретико-методичні основи морального виховання.

Проблема особистісно орієнтованого підходу в навчанні та вихованні знайшла відображення у психолого-педагогічних працях у таких аспектах: створення сприятливих умов для розвитку дитини як унікальної особистості (Б. Ананьєв, І. Бех, О. Киричук та ін.); розробка психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні (К. Абульханова-Славська, В. Давидов, Л. Проколієнко та ін.); забезпечення умов особистісно орієнтованого навчання та виховання (В. Рибалка, І. Якіманська та ін.).

Проте проблема морального виховання молодших підлітків у процесі навчання іноземної мови на засадах особистісно орієнтованого підходу розроблена недостатньо.

Аналіз спеціальних досліджень з питань морального розвитку особистості підлітків у галузі навчання іноземних мов та шкільної педагогічної практики, важливе значення проблеми для теорії і практики виховання, недостатня теоретична та методична розробка дали підстави для обрання теми дисертаційного дослідження: “Особистісно орієнтований підхід до морального виховання учнів 6–7 класів у процесі вивчення іноземної мови”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження розроблено в рамках тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії методики навчання іноземних мов Регіонального центру навчання іноземних мов Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Тему дослідження затверджено рішенням ученої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 26.12.2000 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 23.01.2001 р.).

Об’єкт дослідження – процес морального виховання підлітків.

Предмет дослідження – педагогічні умови особистісно орієнтованого морального виховання учнів 6–7 класів у процесі вивчення іноземної мови.

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов і особистісно орієнтованої моделі морального виховання молодших підлітків у процесі навчання іноземної мови.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність процесу морального виховання може бути суттєво підвищена за умов:

– організації навчально-виховного процесу на суб’єкт-суб’єктній основі, за якої вихованець виступає як суб’єкт пізнання та спілкування;

– особистісно орієнтованого спілкування на основі діалогічної (полілогічної) форми педагогічної взаємодії педагога з учнями та учнів між собою;

– активності учасників навчально-виховної діяльності в умовах особистісного вибору, гарантованого успіху, авансованої довіри, творчості, які сприяють максимальному розкриттю можливостей особистісного зростання учня;

– створення оптимального освітнього середовища, що передбачає варіативність та гнучкість прийомів, методів, інтерактивних технологій навчання та форм різних видів діяльності.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези вирішували такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан теоретичної розробки та практичного вирішення проблеми морального виховання учнів молодшого підліткового віку в сучасній школі.

2. Уточнити сутність поняття “моральне виховання”, особливості особистісно орієнтованого підходу до морального виховання учнів 6-7 класів на уроках іноземної мови.

3. Розробити критерії та показники визначення таких якостей, як доброзичливість, повага до людини, справедливість, товариськість, ввічливість і встановити рівні моральної вихованості учнів молодшого підліткового віку.

4. Розробити, теоретично обґрунтувати особистісно орієнтовану модель морального виховання молодших підлітків та експериментально перевірити її ефективність у процесі навчання іноземної мови.

5. Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови особистісно орієнтованого морального виховання учнів 6–7 класів у процесі навчання іноземної мови.

6. Розробити комплекс методів та прийомів особистісно орієнтованого морального виховання учнів у процесі навчання іноземної мови.

Теоретичні основи дослідження складають положення сучасної філософської та психолого-педагогічної науки про соціальну сутність особистості (С. Архангельський, Л. Буєва, Ш. Ганелін, М. Дьомін, М. Каган, А. Маслоу, С. Рубінштейн та ін.), погляд на дитину як на суб’єкт діяльності та спілкування (К. Абульханова-Славська, О. Киричук, В. Кремень, О. Мудрик, О. Сухомлинська та ін.), наукові положення щодо сутності особистісного підходу до навчання і виховання(А. Асмолов, І. Бех, А. Бойко, І. Якіманська та ін.); положення державних законів про освіту та виховання.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, що забезпечують системне вивчення педагогічних умов виховання моральних якостей у молодших підлітків у процесі вивчення іноземної мови, а саме:–

теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації з метою вивчення сутності, структури та особливостей морального виховання молодших підлітків, розкриття механізму виховання моральних якостей учнів у процесі навчання іноземної мови;–

емпіричні – анкетування, бесіди, тестування, ранжування, спостереження за навчально-виховним процесом на уроках англійської мови з метою обґрунтування висновків про ефективність використання особистісно орієнтованого підходу до морального виховання молодших підлітків, метод експертної оцінки та незалежних характеристик для дослідження реального стану сформованості моральних якостей в учнів молодшого підліткового віку на констатувальному та формувальному етапах експериментальної роботи; педагогічний експеримент, методи математичної статистики, комп’ютерна обробка даних експерименту, що допомогли реалізувати програму дослідження.

Експериментальна база дослідження. Експериментальні дослідження проводилися на базі навчально-виховного комплексу ЗОШ І–ІІІ ступенів № колегіуму м. Умані Черкаської області, загальноосвітніх шкіл І–ІІІ ступенів № , № м. Умані Черкаської області, загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № м. Києва, Гребінківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Васильківського району Київської області. На різних етапах дослідження в експериментальній роботі було задіяно 670 учнів загальноосвітніх шкіл.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: вперше розроблено, теоретично обґрунтовано і впроваджено особистісно орієнтовану модель морального виховання учнів підліткового віку у процесі навчання іноземної мови; визначено та науково обґрунтовано педагогічні умови особистісно орієнтованого морально-виховного процесу під час навчання учнів 6–7 класів іноземної мови; розроблено методи і прийоми особистісно орієнтованого морального виховання молодших підлітків на уроках іноземної мови у загальноосвітній школі: діалог (полілог), особистісно орієнтована навчально-педагогічна ситуація, гра (рольова, ситуативна, дидактична); уточнено і теоретично обґрунтовано поняття “особистісно орієнтоване моральне виховання”, що поглиблює розуміння процесу особистісно орієнтованого виховання в загальноосвітніх закладах; подальшого розвитку набули основні положення особистісно орієнтованого підходу до виховання особистості.

Практична значущість роботи полягає в тому, що в ній визначено систему критеріїв та показників рівнів сформованості моральних якостей підлітків, запропоновано методику діагностики цих рівнів. Прямий вихід на педагогічну практику має представлена в роботі особистісно орієнтована модель морального виховання молодших підлітків, у якій окреслені мета, завдання, принципи, педагогічні умови, форми та методичне забезпечення особистісно орієнтованого морально-виховного процесу під час навчання учнів 6–7 класів іноземної мови. Розроблений та апробований комплекс методів морального виховання учнів молодшого підліткового віку сприяє цілеспрямованому та ефективному управлінню виховним процесом у загальноосвітніх навчальних закладах на засадах особистісно орієнтованого підходу. Напрацьовані та апробовані у перебігу дослідно-експериментальної роботи емпіричні дані та висновки можуть слугувати науково-методичними рекомендаціями для вчителів іноземної мови, викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів та системи післядипломної освіти в аспекті вдосконалення викладання методики виховної роботи, ознайомлення студентів з інноваційними технологіями виховання учнів молодшого підліткового віку.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл міста Умані Черкаської області (довідки про впровадження № від 25.05.2006 р., № від 21.12.2006 р., № від 17.05.2006 р.), загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № м. Києва (довідка про впровадження № від 24.04.2007 р.), Гребінківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Васильківського району Київської області (довідка про впровадження № від 3.06.2006 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались автором та обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях “Технології навчання іноземних мов: стан і перспективи”

(Умань, 2004), “Іноземна мова як фактор входження в міжнародний освітній простір” (Умань, 2007), “Наукові дослідження: теорія та експеримент” (Полтава, 2006); Міжнародному форумі “Мовна освіта: шлях до євроінтеграції” (Київ, 2005); семінарі “Філософія для дитини” в рамках міжнародної програми “Демократія і освіта” (Кіровоград, 2003); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми гуманізму і освіти” (Вінниця, 2002), “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2002), “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), “Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (Київ, 2006); звітних наукових конференціях, засіданнях кафедри практики іноземних мов Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2000–2006 рр.), на семінарах і методичних об’єднаннях учителів англійської мови загальноосвітніх шкіл міста Умані Черкаської області та через публікацію наукових робіт, у яких відображено основні теоретичні та практичні положення дисертації.

Публікації. Основний зміст і результати дисертації висвітлені в 11 одноосібних публікаціях автора, з них 7 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 тез наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел (295 найменувань, з них 27 – іноземною мовою). Загальний обсяг роботи складає 225 сторінок друкованого тексту, з них 171 – основного тексту. Робота містить 4 рисунки, 6 таблиць, 9 додатків на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретичні основи дослідження, а також методи його проведення; сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження; зазначено експериментальну базу дослідження; подано відомості про апробацію та впровадження його результатів.

У першому розділі дисертації – “Моральне виховання особистості як соціально-педагогічна проблема” розкриваються теоретичні основи досліджуваної проблеми, стан її розробленості у сучасній педагогічній науці; аналізується сутність морального виховання школярів у контексті традиційного та особистісно орієнтованого підходу; висвітлюється питання морального виховання учнів у практиці навчання іноземної мови в сучасній школі.

Проблема морального розвитку особистості як одна з пріоритетних, пов’язаних із дослідженням людини, – складна і багатогранна. Вивченням різних її аспектів займаються представники всіх наук, що досліджують людину, насамперед, філософи (С. Анісімов, А. Гусейнов, О. Дробницький, О. Лосєв, В. Плахов, Л. Сохань, А. Титаренко та ін.), психологи (А. Асмолов, І. Бех, О. Бодальов, Л. Божович, М. Боришевський, Н. Власова, В. Демиденко, В. Додонов, А. Зосимовський, Я. Коломинський, О. Кононко, Г. Костюк, І. Краснобаєв, К. Лоренц, А. Маслоу, А. Мічерлік, К. Роджерс, Е. Фромм, С. Якобсон), педагоги (Ю. Азаров, В. Білоусова, О. Богданова, А. Бойко, Є. Збандуто, Є. Ільїн, Б. Кобзар, Л. Кольберґ, М. Красовицький, К. Левін, А. Макаренко, І. Мар’єнко, А. Мудрик, К. Пауер, Л. Рувінський, В. Сухомлинський, Е. Хіґґінс, Т. Цвелих, К. Чорна, Н. Щуркова).

У процесі науково-педагогічного пошуку констатовано відсутність єдиного погляду на зміст поняття “виховання”; проаналізовано різні підходи до трактування поняття “моральне виховання” на теоретико-методологічному рівні, підкреслено, що для педагогічної науки інтерес становить педагогічне, психологічне та соціологічне уявлення про феномен виховання.

Виховання трактується як створення сприятливих умов для розкриття потенціалу (інтелектуального, морального, фізичного) особистості вихованця (М. Красовицький), передача старшими поколіннями й активне засвоєння новими поколіннями соціального досвіду, необхідного для життя і праці (С. Максимюк), залучення підростаючої особистості до світу людських цінностей і норм взаємовідносин зі світом, що неможливо без свідомого дотримання відповідних норм і цінностей (І. Бех).

З нашої точки зору, більш вичерпним і актуальним є підхід до визначення виховання в особистісно орієнтованій системі координат. Саме з цієї позиції розкриває сутність означеного поняття О. Матвієнко, яка розуміє виховання як процес розвитку дитини – суб’єкта культури та власної життєтворчості, передання їй творчих і соціокультурних цінностей під час особистісної взаємодії та діалогічного спілкування педагога й учня. У нашому розумінні виховання – це творча взаємодія, діалог учителя і учня, самих учнів, спільний пошук і реалізація оптимальних стилів життя, способів поведінки, системи моральних цінностей. Таке визначення ми беремо за основу нашого дослідження. Дане трактування не є статичним, вичерпним, воно розвивається, як розвивається суспільство та педагогічна теорія і практика.

Завдання морального виховання полягає у розвитку в дитини моральних почуттів, потреб, свідомості, стійких моральних переконань, навичок та звичок моральної поведінки, спрямованих на усвідомлення підростаючою особистістю свого ставлення до людей, самої себе, життя в цілому.

Основний зміст морального виховання полягає у визначенні сукупності методів і прийомів, що забезпечують розв’язання наявних завдань та проблем у справі організації виховного процесу, досягти поставлених цілей. Теоретичні аспекти методології морального виховання висвітлено у наукових працях М. Болдирєва, Н. Гончарова, Є. Ільїна, І. Краснобаєва, І. Мар’єнка, Я. Моносзона, І. Огороднікова, Л. Рувінського, І. Харламова та ін.

Моральне виховання в рамках традиційної вітчизняної педагогіки розглядається як програмований, контрольований процес формування особистості школяра в системі суб’єкт-об’єктної взаємодії. Тобто, за такого підходу дитина є ніби пасивним агентом, з якого педагог виховує таку особистість, яка відповідає його педагогічному проекту.

У розділі проаналізовано стан сучасної виховної теорії та практики, яка, на жаль, ще хибує стереотипним розумінням методів морального виховання як засобу подолання негативних тенденцій у моральному розвитку особистості школяра, тобто засобу перевиховання, а не сприяння розвиткові відповідних позитивних моральних якостей вихованця.

Встановлено, що сьогодні у практиці виховання спостерігаються уніфікація педагогічної діяльності, недооцінка природних основ формування дитини, нехтування новітніми технологіями, відсутність повноцінної системи виховання, в основі якої суб’єкт-суб’єктна взаємодія педагога і учнів. У шкільній практиці домінує виховання, яке ґрунтується на вербальних методах, монологічному підході у спілкуванні учителя й учнів, недооцінюються самопізнання і саморозвиток школярів.

Анкетування 72 учителів іноземної мови шкіл м. Умані Черкаської області, м.Києва, Київської області та бесіди з педагогами свідчать, що виховні та розвиваючі можливості іноземної мови фокусуються на формуванні комунікативних умінь та навичок, набутті учнями країнознавчих знань і розширенні їхнього світогляду. Переважна більшість (83опитаних учителів вважають, що на уроці іноземної мови виховні цілі повинні реалізуватися, але практична мета (практичне оволодіння мовою як засобом комунікації) є пріоритетною. Вони висловлюють думку про те, що гіпертрофованим підходом до розвитку однієї з цілей (практичної, виховної, освітньої) можна “переборщити” або у бік вузького практицизму, або розширеного тлумачення освітніх цілей і нав’язування формалізму. Тому у практиці викладання іноземної мови виховні цілі “прив’язуються” до навчальних цілей, в основному частково визначають лише зміст навчального матеріалу (текстів для читання, перекладу, аудіювання та інших видів роботи) і майже завжди залишаються лише добрими намірами. Виховні цілі, як свідчать спостереження за навчально-виховним процесом, інтерв’ювання та анкетування вчителів англійської мови, визначаються занадто узагальнено, більшість учителів-практиків (75не конкретизують, у які психологічні новоутворення особистості учнів повинні результуватися досягнення поставлених цілей.

Спостереження за навчально-виховним процесом свідчать про те, що виховні цілі в основному досягаються за допомогою словесних вправ. Правильно розмірковуючи під керівництвом учителя, учні створюють ілюзію зміни світогляду та інших особистісних новоутворень у потрібному педагогові руслі. У словесних методах, що використовуються на уроках іноземної мови у 6–7 класах, часто ігнорується широко відомий психологічний принцип формування психіки в діяльності. На уроках учні залучені до навчально-пізнавальної діяльності. Цілком очевидно, що з метою їхнього морального розвитку необхідно вибудовувати відповідну організацію цієї діяльності.

Нині у психолого-педагогічній науці пріоритетним стає такий конструктивний підхід, згідно з яким необхідно створювати нові механізми виховання і моральної саморегуляції учнів, а не лише опиратися на ті, що традиційно склалися у педагогічній практиці. На словах визнається та декларується необхідність сприяти розвитку в учнів моральних якостей у процесі навчання, але реальні зміни відбуваються дуже повільно, спонтанно, неефективно, без урахування особистісних характеристик учнів та нових підходів. За результатами анкетування вчителів іноземної мови, лише 17% враховують особистісні характеристики учнів, зважають на їхні бажання, інтереси, уподобання і намагаються постійно спрямовувати свою діяльність на реалізацію особистісно орієнтованої взаємодії в системі “вчитель – учень”.

Проведене анкетування вчителів, спостереження за їхньою спільною діяльністю з учнями дозволило виявити такі недоліки в організації морального виховання у процесі вивчення іноземної мови:

1. Ще й досі вважається, що виховання – не головна мета навчання, а його побічний продукт.

2. Виховання особистості часто розуміється вчителями як комплекс видів виховання (моральне, трудове, естетичне тощо), не обов’язково пов’язаних між собою. Тобто, вважається, що можна розвивати один вид виховання, не торкаючись іншого. Але чи можна, наприклад, формувати моральні переконання учня, не змінюючи мотиваційну та інтелектуальну сфери? У цьому випадку ігнорується свідомість загалом, усі її найскладніші зв’язки.

3. Виховні цілі в основному втілюються лише в тематиці текстів і не пов’язуються з організацією навчально-виховної діяльності учнів на уроці, яка підпорядкована формуванню умінь та навичок мовленнєвої діяльності. Хоча й зазначається, що у процесі навчання іноземної мови відбувається розвиток певних моральних якостей особистості учня, проте практично не перевіряється, чи справді досягається задекларована мета на практиці.

4. Сьогодні у школі, як свідчать спостереження за навчально-виховним процесом, інтерв’ювання та анкетування учителів, на уроках іноземної мови переважають індивідуальні або парні форми організації діяльності, колективно-групові використовуються рідко, недооцінюється роль діалогу та полілогу, інтерактивних методів у навчально-виховному процесі. Тобто, неповно реалізуються соціально-психологічні та виховні функції уроку. Такий стан справ не може відповідати запитам суспільства в умовах сьогодення. Традиційна педагогічна практика має бути вдосконалена за рахунок якісно нових, дієвих напрямів, як-то особистісно орієнтований підхід.

Особистісно орієнтований підхід до виховання у контексті нашого дослідження розглядається як методологічний інструментарій, основу якого складають вихідні концептуальні положення, педагогічні та психологічні принципи, які уможливлюють більш глибоке цілісне розуміння, пізнання особистості людини і на цій основі її моральний розвиток в умовах сучасної системи освіти. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури у дослідженні зроблено висновок, що особистісно орієнтоване моральне виховання – це не формування особистості із заданими якостями, а створення ефективних умов для повноцінного виявлення та розвитку особистісних якостей суб’єктів морально виховного процесу.

У другому розділі дисертації – “Педагогічні умови реалізації особистісно орієнтованого морального виховання молодших підлітків у процесі навчання іноземної мови” представлена методика діагностики рівня сформованості моральних якостей учнів 6-7 класів; охарактеризовані результати констатувального етапу науково-дослідної роботи; обґрунтовано і розроблено особистісно орієнтовану модель морального виховання учнів 6-7 класів у процесі вивчення іноземної мови, що включає мету, принципи, педагогічні умови, методи та форми особистісно орієнтованого виховання молодших підлітків у навчанні іноземної мови; представлено перебіг та результати дослідно-експериментальної роботи з морального виховання учнів молодшого підліткового віку на уроках іноземної мови.

З метою виявлення рівнів моральної вихованості учнів підліткового віку було визначено три групи критеріїв педагогічної діагностики сформованості моральних якостей учнів 6-7 класів: когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий.

Когнітивний критерій складають такі показники, як наявність знань про моральну якість, моральних ідеалів, моральних вимог, правил вироблення моральних ставлень та їх реалізація; знання засобів і способів реалізації взаємин на основі моральних пріоритетів у класному колективі; об’єктивність сприйняття, відображення у свідомості учня й оцінювання моральних ставлень; прояв аналітичних умінь, що забезпечують їх підвищення та оцінювання пов’язаних з ними явищ.

Показниками емоційно-ціннісного критерію було визначено: позитивний емоційний відгук учня на способи реалізації моральних взаємин; уміння адекватно реагувати на емоційний стан суб’єктів життєдіяльності.

Поведінковий критерій характеризують такі показники: уміння учнів організовувати власну життєдіяльність на основі моральних знань та вмінь; відповідність рівня моральних знань рівню моральних учинків і дій, у яких транслюється ставлення і здійснюється вплив на суб’єкт; вираженість особистісних моральних цінностей у вчинках, поведінці, що є ставленням до людей, самого себе; прагнення до організації гуманістичної моральної діяльності та поведінки інших людей, відповідальність за них.

На основі вивчення матеріалів дослідження на етапі констатувального експерименту за наведеними критеріями було виявлено три рівні моральної вихованості учнів: високий, середній та низький.

Респонденти з високим рівнем сформованості моральних якостей (119 осіб або 17,7показали глибоке усвідомлення проблеми морального розвитку та значущість моральних цінностей у процесі життєдіяльності. Вони мають досить повні і глибокі знання про такі моральні якості, як повага особистості, доброзичливість, справедливість, ввічливість, товариськість, їхні оцінні судження відзначаються обґрунтованістю, підкріплюються адекватними, яскраво вираженими емоційними та поведінковими реакціями. Їм притаманна здатність до перетворення знань в особистісні переконання, вчинки і дії; для них є характерним стійкий досвід гуманної поведінки, їм притаманне прагнення до регуляції й організації моральної діяльності і поведінки інших.

Середній рівень сформованості моральних якостей мають 436 (65учнів молодшого підліткового віку, які усвідомлюють значущість моральних цінностей у процесі становлення особистості, здебільшого оцінюють власні погляди і переконання з позиції гуманістичних цінностей; аргументують свою точку зору; вирішують стандартні ситуації морального вибору спільно з педагогом. Ці учні мають певні знання про такі моральні якості, як повага особистості, доброзичливість, справедливість, товариськість, ввічливість, однак їхні знання недостатньо міцні, не завжди усвідомлені на особистісному рівні. Для цієї категорії учнів характерне інтуїтивне сприйняття інших, їм не завжди вдається адекватно зрозуміти емоційний стан інших людей. Як наслідок недостатньо розвиненого емоційного сприймання ці школярі керуються моральними пріоритетами ситуативно. Засоби та методи розв’язання соціальних проблем на цьому рівні здебільшого зорієнтовані не гуманістично, а прагматично.

Для підлітків низького рівня сформованості моральних якостей, а це 115 учнів (17,3які брали участь в експерименті, характерний невисокий рівень знань змісту моральних якостей і правил поведінки відносно них. Ці учні недостатньо усвідомлюють важливість моральних цінностей та не виявляють інтересу до них; вони сприймають проблему морального ґатунку на початковому рівні та однобічно її характеризують; наділені обмеженим словниковим запасом, не вміють самостійно трактувати моральні поняття, вирішувати більшість ситуацій морального життєвого вибору без сторонньої допомоги. Вони володіють окремими засобами розв’язання соціальних ситуацій, однак мають чітко виражені прагматичні орієнтації. Поведінка цих учнів характеризується негативним досвідом моральних взаємин: вони не поважають інших учнів, часто негативно ставляться до ровесників, нетерпимі до їхніх думок, не вміють співчувати, товаришувати. Наведені результати підтвердили необхідність посилення уваги до морального виховання учнів 6-7 класів у процесі вивчення іноземної мови.

Розроблена нами особистісно орієнтована модель морального виховання є системою, яка складається з окремих взаємопов’язаних між собою елементів і забезпечує ефективне формування моральних якостей (рис. 1).

Розроблено та апробовано педагогічні умови, які забезпечують ефективну реалізацію особистісно орієнтованого морально виховного процесу на уроках іноземної мови у 6-7 класах загальноосвітньої школи. Такими умовами є:

1. Організація виховання на основі суб’єкт-суб’єктної позиції, за якої вихованець виступає як суб’єкт пізнання та спілкування.

2. Особистісно орієнтоване спілкування на основі діалогічної (полілогічної) форми педагогічної взаємодії педагога з учнями та учнів між собою як домінуючого виду навчально-виховного спілкування.

3. Активність учасників навчально-виховної діяльності в умовах особистісного вибору, гарантованого успіху, авансованої довіри, творчості, які сприяють максимальному розкриттю можливостей особистісного зростання учня, забезпечують цілеспрямований педагогічний вплив на процес морального виховання учнів на уроках іноземної мови.

4.Створення оптимального освітнього середовища передбачає варіативність та гнучкість прийомів, методів, інтерактивних технологій навчання та форм різних видів діяльності (індивідуальна, парна, групова, колективна).

Морально-виховний процес будувався за двома векторами: удосконалення змісту та пошук ефективних технологій, в основі яких методи, що сприяють формуванню моральних якостей. Такими методами є діалог (полілог), навчально-виховна ситуація, гра (рольова, ситуативна, дидактична).

Пріоритетним методом морального виховання учнів молодшого підліткового віку у процесі навчання іноземної мови був діалог. У рамках особистісно орієнтованого підходу діалог розуміється в контексті нашого дослідження як мікроодиниця особистісно орієнтованого педагогічного спілкування на особистісно-смисловому рівні.

Рис. 1. Особистісно орієнтована модель морального виховання підлітків у процесі вивчення іноземної мови

На уроках, що будувалися на засадах особистісно орієнтованого підходу, ми привчали дітей до того, що діалог як форма спілкування виходить за рамки “запитання – відповідь”, оскільки це не тільки обмін інформацією, а й обмін думками, враженнями, ідеями. Діалог як продуктивна форма спілкування дає можливість розвивати у вихованця своє бачення тієї чи іншої проблеми, вчить відстоювати його, аргументувати, адекватно реагувати на репліку співрозмовника і, що з огляду на предмет нашого дослідження найважливіше, вміння і бажання почути інших людей, поважно ставитися до інтересів, почуттів, потреб інших, розуміти їх внутрішній стан, настрій, мотиви, якими вони керуються у своїй поведінці, піклуватися про потреби та бажання іншої людини.

Одним із ефективних методів морального виховання учнів 6-7 класів є розв’язування особистісно орієнтованих навчально-виховних ситуацій. Під навчально-виховною ситуацією ми розуміємо таку цілеспрямовано організовану педагогом ситуацію, метою якої є залучення учнів до розв’язання актуальних життєвих проблем у процесі обміну думками, ідеями, пропозиціями, враженнями.

Для розгортання дослідно-експериментальної роботи нами було розроблено та апробовано в межах рекомендованих чинною програмою з іноземної мови до вивчення у 6–7 класах тем (“Я. Моя сім’я”, “Друзі”, “Шкільне життя”, “Життя суспільства”) 50 навчально-виховних ситуацій, які допомагають підліткам пізнати світ, знайти своє місце в ньому, виховують доброзичливість, справедливість, повагу до себе та інших, ввічливість.

Процес розв’язання ситуацій розгортався у спільній діяльності педагога й учнів, учнів між собою, їх співпраці. За таких умов створено освітнє середовище, в якому відбувається моральний розвиток підлітків, формується система їх моральних цінностей. Виховні ситуації створюють нову спільність (“учитель – учень (учні)”, “учень – учень”, “учень – учні”, “учні – учні”), у якій вони вчаться глибоко сприймати один одного, приймати рішення, розв’язувати конфлікти, довіряти один одному. Учні експериментальних класів оволодівали свідомим вибором адекватних способів поведінки, керуючись принципами гуманістичної моралі. У процесі розв’язання навчально-виховних ситуацій у молодших підлітків вироблялася здатність до емпатії, співпереживання і співчуття до інших людей, вони вчилися толерантно виражати свої негативні почуття, не принижуючи гідності іншої людини, вправлялися у встановленні дружніх контактів з ровесниками.

Запропоновані нами в експериментальних класах особистісно орієнтовані ситуації не декларують готових моральних норм і цінностей, а стимулюють підлітків до самостійного осмислення моральної проблеми, пошуку шляхів її розв’язання з опорою на власний моральний досвід, учать свідомо здійснювати моральний вибір.

Шляхом пошуків вирішення поставлених у навчально-виховних ситуаціях проблем учні не тільки опановують іноземну мову як засіб комунікації, а й практикуються в моральному ставленні до дійсності. Не лише оволодіння іноземною мовою ставиться за мету в контексті особистісно орієнтованого освітнього процесу на уроках англійської мови, а й моральне виховання учнів, вироблення в них уміння сприймати навколишній світ крізь призму моральних цінностей.

Використання методу гри в навчально-виховному процесі сприяє досягненню цілей навчання діалогічному мовленню, активізації мовленнєво-мислительної діяльності учнів, формуванню в них навичок і вмінь самостійно виражати думку, розв’язанню морально-виховних завдань. Рольова гра являє собою умовне відтворення її учасниками практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. Гра активізує прагнення учнів до контакту один з одним та з учителем, створює умови рівності в мовленнєвому партнерстві, руйнує традиційний бар’єр між учителем і учнями, сильнішими й слабшими учнями, що є важливим моментом з позицій особистісно орієнтованого підходу.

У результаті порівняльного аналізу даних, отриманих після констатувального та формувального етапів експерименту, встановлено кількісні та якісні зміни у моральній вихованості учнів. Збільшилась кількість учнів з 17,% до 24,3 % у групі високого рівня моральної вихованості за такими якостями, як доброзичливість, повага до людини, справедливість, товариськість, ввічливість. Ці підлітки стали не лише усвідомлювати важливість формування моральних якостей, але й почали перманентно керуватися моральними знаннями та вміннями у процесі власної життєдіяльності, мобілізували внутрішній потенціал, спрямований на здійснення цієї мети. На заключному етапі формувального експерименту з’ясувалося, що для учнів цієї групи характерним є краще усвідомлення своїх когнітивних, емоційних та поведінкових потенційних можливостей.

Щодо учнів, які на початку експерименту ввійшли до групи середнього рівня моральної вихованості, то їх кількість у процесі формувального експерименту також варіювалась, зменшуючись (з 67,% до 65,9 %) внаслідок переходу частини підлітків до групи високого рівня моральної вихованості і збільшуючись за рахунок переходу частини учнів низького рівня на вищий щабель (відповідно 14,8% та 9,8%).

Загальний вигляд рівнів сформованості моральної вихованості підлітків експериментальних класів на початку і в кінці експерименту представлено на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка сформованості моральних якостей учнів експериментальних класів за матеріалами вихідного та заключного зрізів

Кількісні дані, представлені у діаграмі ( рис. 2) засвідчують значний прогрес у формуванні в учнів експериментальних класів моральних цінностей. Деякі зміни в розподілі рівнів сформованості визначених моральних якостей усе ж відбулися і в учнів контрольних класів, але не суттєві, як видно на діаграмі (рис. 3).

Рис. 3. Порівняльна характеристика рівнів сформованості моральних якостей учнів контрольних класів

У контрольних класах, де морально-виховна діяльність організовувалася шляхом використання традиційної технології, відсотковий показник рівнів сформованості моральних якостей школярів майже не змінився. Тобто, традиційна організація навчально-виховної діяльності майже не впливає на моральний розвиток учнів у процесі вивчення іноземної мови.

У ході експериментального навчання змінилося ставлення підлітків до таких моральних якостей, як доброзичливість, повага до людини, справедливість, товариськість, ввічливість, збільшилася кількість учнів, що насамперед цінують ці якості та керуються ними у своїх учинках. Результати анкетування, ранжування, методу експертних оцінок, методики незакінчених речень на початковому та завершальному етапах формувального експерименту дали можливість визначити динаміку позитивних змін у ставленні підлітків до моральних цінностей.

Впровадження у практику роботи загальноосвітніх шкіл педагогічних умов та особистісно орієнтованої моделі морального виховання підлітків засвідчило їх достатню ефективність. Результати формувального експерименту підтвердили гіпотезу дослідження, а динаміка кількісних і якісних показників довела результативність обґрунтованих на теоретичному рівні та перевірених експериментально педагогічних умов та особистісно орієнтованої моделі морального виховання учнів 6-7 класів у процесі вивчення іноземної мови.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми особистісно орієнтованого морального виховання учнів, що виявляється у визначенні педагогічних умов та особистісно орієнтованої моделі морального виховання у процесі навчання іноземної мови учнів молодшого підліткового віку.

Розроблена і запропонована нами модель особистісно орієнтованого морального виховання учнів 6-7 класів у процесі вивчення іноземної мови є ефективною.

Проведене дослідження підтвердило правильність висунутої гіпотези, що дало підстави для наступних висновків:

1. Проблема морального виховання учнів є одним із стратегічних завдань виховної політики загальноосвітньої школи демократичної держави, яка вбачає перспективу процвітання через формування морально-інтелектуального потенціалу суспільства. В організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі не відбулося істотних змін щодо переходу на гуманістичну парадигму освіти, частково реалізуються принципи особистісно орієнтованої освіти у шкільній практиці виховання.

Традиційна організація навчально-виховного процесу на уроках іноземної мови не повною мірою сприяє реалізації морально-виховного аспекта. Причинами такого стану шкільної освіти є недооцінка ролі іноземної мови як предмета шкільного курсу, що має значний виховний потенціал, домінування орієнтації педагогів на набуття учнями знань, умінь, навичок і водночас недостатня увага до особистісного розвитку учнів.

2. Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу уточнити сутність поняття “моральне виховання”, особливості особистісно орієнтованого підходу до морального виховання. Особистісно орієнтоване моральне виховання розглядається нами як таке, що базується на особистісних якостях вихованця, сприяє подальшому їхньому розвитку і відбувається у процесі спеціально організованої взаємодії.

3. Розроблено критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий) та показники визначення таких якостей, як доброзичливість, повага до людини, справедливість, товариськість, ввічливість та встановлено рівні (високий, середній, низький) їх вихованості в учнів 6-7 класів.

4. Розроблено, теоретично обґрунтовано особистісно орієнтовану модель морального виховання учнів 6–7 класів у процесі вивчення іноземної мови, мету, принципи, форми, методи та результат; експериментально доведено її ефективність.

5. Організація особистісно орієнтованого морального виховання у процесі навчання іноземної мови передбачає створення на уроках іноземної мови в загальноосвітніх школах таких педагогічних умов, які сприяють становленню суб’єктності учня в особистісно розвивальній взаємодії у площині “педагог-учень”. Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави констатувати, що такими педагогічними умовами є:

– організація навчально-виховного процесу на суб’єкт-суб’єктній основі, за якої вихованець виступає як суб’єкт пізнання та спілкування;

– особистісно орієнтоване спілкування на основі діалогічної (полілогічної) форми педагогічної взаємодії педагога з учнями та учнів між собою;

– активність учасників навчально-виховної діяльності в умовах особистісного вибору, гарантованого успіху, авансованої довіри, творчості, які сприяють максимальному розкриттю можливостей особистісного зростання учня;

– створення оптимального освітнього середовища, що передбачає варіативність та гнучкість прийомів, методів, інтерактивних технологій навчання та форм різних видів діяльності.

6. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що особистісно орієнтований підхід до морального виховання учнів на уроках іноземної мови позитивно впливає на моральний розвиток особистості учнів. Збільшилася кількість учнів 17до 24,3у групі високого рівня моральної вихованості. Кількість підлітків середнього рівня моральної вихованості у процесі формувального експерименту варіювалася, зменшуючись (з 67до 65,9унаслідок переходу частини підлітків до групи високого рівня моральної вихованості і збільшуючись за рахунок переходу частини учнів низького рівня на вищу сходинку: відповідно 14,8та 9,8Встановлено позитивну динаміку рівнів морального розвитку учнів у експериментальних класах, тоді як у контрольних показники моральної вихованості суттєво не змінились.

7. Дослідженням доведено, що розроблені та впроваджені у виховну практику методи та прийоми особистісно орієнтованого морального виховання учнів у процесі навчання іноземної мови сприяють ефективній реалізації виховного аспекта уроку іноземної мови.

Проблема морального виховання учнів у процесі навчання учнів підліткового віку іноземної мови складна та багатогранна і, безперечно, не вичерпується розглянутими у пропонованому дослідженні аспектами. Подальшого вивчення й наукової інтерпретації потребують питання, пов’язані з вивченням реалізації особистісно орієнованого підходу у процесі етичного виховання, у вихованні моральних якостей учнів молодшого та старшого шкільного віку, а також проблеми підготовки вчителів до впровадження особистісно орієнтованого підходу в практику виховної роботи загальноосвітньої школи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Голобородько О.А. Діалогізація педагогічного спілкування як визначальна умова особистісно зорієнтованого морального виховання підлітків