КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІРОШНИЧЕНКО ОЛЬГА ЮРІЇВНА
УДК 311:330.59
СТАТИСТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
Спеціальність 08.00.10 – Статистика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі обліку та аудиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Галицька Елеонора Вікторівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри обліку та аудиту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Єріна Антоніна Михайлівна,
ДВНЗ “Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана”,
професор кафедри статистики
кандидат економічних наук
Калачова Ірина Володимирівна,
Державний комітет статистики України,
директор департаменту статистики послуг
Захист відбудеться 29 лютого 2008 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. .
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. .
Автореферат розісланий “23” січня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, В.Л. Осецький
доктор економічних наук, професор
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з найгостріших соціально-економічних проблем, зумовлених трансформаційними процесами в економіці України, є низький рівень життя населення. Його підвищення є головним завданням не тільки нашої країни, а будь-якого прогресивного суспільства в цілому. Для покращення життєвого рівня громадян необхідні чіткі та виважені кроки всіх гілок влади, які ґрунтувалися б на детальному і глибокому аналізі широкого спектру показників, що характеризують різні аспекти рівня життя населення. Комплексне статистичне оцінювання життєвого рівня населення надасть можливість об’єктивно охарактеризувати та проаналізувати фактори, що впливають на рівень життя, виявити тенденції на майбутнє з метою реалізації програм щодо підвищення та вирівнювання життєвого рівня населення різних регіонів країни.
Дослідженням теоретико-методологічних аспектів рівня життя займалися такі видатні вчені: Л.І. Абалкін, В.М. Жеребін, І.І. Єлисеєва, Н.А. Єрмакова, В.Ф. Майєр, Н.О. Множина, В.О. Мандибура, М.Г. Назаров, В.Я. Райцин, О.С. Ревайкін, Н.М. Римашевська та інші.
Значний внесок у дослідження теоретичних та практичних аспектів життєвого рівня населення в перехідний період в Україні здійснили А.В. Базилюк, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.С. Власюк, В.М. Геєць, О.М. Гладун, Т.М. Кір’ян, В.С. Крисаченко, М.Т. Степико, С.І. Пирожков, А.П. Ревенко, Л.М. Черенько, В.С. Шишкін та інші.
Практика застосування статистичних методів та моделей для вивчення соціально-економічних явищ і процесів, у тому числі рівня життя населення, знайшла відображення у наукових та науково-методичних розробках Е.В. Галицької, С.С. Герасименка, А.В. Головача, А.М. Єріної, І.В. Калачової, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, І.Г. Манцурова, Р.М. Моторина, О.Г. Осауленка, З.О. Пальян, Н.О. Парфенцевої, В.Г. Саріогла, О.І. Черняка, В.Г. Швеця та інших.
Однак, незважаючи на численні розробки, питання оцінки життєвого рівня, аналізу кількісних та якісних змін у рівні життя є досить складними: залишаються дискусійними і невирішеними питання методологічного характеру щодо розрахунку окремих індикаторів та конструювання узагальнюючого показника рівня життя населення. Більш того, статистичне оцінювання рівня життя населення вимагає постійного вдосконалення шляхом застосування нових методів дослідження, особливо в регіональному розрізі, з метою виявлення і усунення диспропорцій у життєвому рівні населення країни та її регіонів. Актуальність проблеми дослідження і недостатність її фундаментальних розробок обумовили вибір теми дисертації, її логіку, структуру та основні завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності до плану науково-дослідної роботи кафедри обліку та аудиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка є складовою частиною комплексної теми “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформаційної економіки” (номер державної реєстрації 01 БФ 040-01). Автором дисертації, в межах даної теми, обґрунтовано систему показників, яка може використовуватися при багатовимірній оцінці та класифікації регіонів України за рівнем життя населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення статистичного оцінювання рівня життя населення.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких теоретичних, методологічних і практичних завдань:
– розкрити соціально-економічну сутність категорії “рівень життя”, її взаємозв’язок з іншими синонімічними категоріями;
– систематизувати та класифікувати фактори впливу на рівень життя населення;
– удосконалити систему статистичних показників рівня життя населення;
– провести порівняльний аналіз існуючих методичних підходів до побудови інтегральних показників рівня життя населення;
– оцінити рівень життя населення міських поселень та сільської місцевості;
– оцінити регіональні відмінності у рівні життя населення України;
– адаптувати апарат кластерного аналізу для дослідження рівня життя населення регіонів України.
Об’єктом дослідження є рівень життя населення України та її регіонів.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади, організаційні процедури та практичні аспекти статистичного оцінювання рівня життя населення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний, комплексний підхід до статистичної оцінки рівня життя населення. Для розв’язання конкретних завдань дослідження застосовувалися традиційні загальнонаукові методи: наукової абстракції, системного, логічного та історичного підходів, аналізу і синтезу, що дало змогу розкрити сутність категорії “рівень життя”, а також обґрунтувати необхідність використання статистичних методів для дослідження життєвого рівня населення. Зокрема, для визначення тенденцій та особливостей у рівні життя населення використано методи групування, аналізу динамічних рядів, табличний та графічний методи. Застосування методів побудови та екстраполяції трендів дало змогу здійснити прогнозування сукупних витрат міських і сільських домогосподарств України. З використанням методу узагальнюючих статистичних характеристик проведено інтегральну оцінку рівня життя населення в регіональному розрізі. На основі побудови кореляційно-регресійної моделі виявлено фактори та оцінено їх вплив на життєвий рівень населення регіонів України. Використання методів кластерного аналізу дозволило виділити однорідні групи регіонів України за рівнем життя населення та проаналізувати відмінності між ними.
Інформаційною базою дослідження слугували офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативно-правові акти органів влади, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теми дослідження, публікації міжнародних організацій та наукових установ, самостійні розрахунки автора. Дисертаційна робота здійснена з використанням комп’ютерних технологій, автоматизація розрахунків відбувалася на базі табличного процесору MS Excel та програмного пакета StatSoft Statistica 6.0.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві результати, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи та одержані особисто автором, полягають у наступному:
вперше:
– проведено оцінювання рівня життя населення міських поселень та сільської місцевості у розрізі економічних районів України, що надає змогу порівнювати рівень матеріальної забезпеченості, витрат та особистого споживання населення, виявляти відмінності у життєвому рівні населення економічних районів України в залежності від типу місцевості, в якій воно проживає;
– застосовано нові методичні підходи до проведення динамічних порівнянь рівня життя населення регіонів України на основі побудови інтегрального показника з використанням таксономічного методу, що на відміну від інших підходів, дозволяє надавати економічну інтерпретацію значенню інтегрального показника, здійснювати розподіл регіонів України за рівнем життя та виявляти тенденції щодо змін у життєвому рівні населення в регіональному розрізі;
удосконалено:
– трактування категорії “рівень життя”, яке в сучасних умовах відображає не тільки ступінь задоволення, а і розвитку фізіологічних, духовних та соціальних потреб через призму суспільних відносин, які охоплюють умови життя, праці, побут, інтелектуально-культурний розвиток та соціально-правову захищеність населення;
– систему статистичних показників рівня життя населення, шляхом виділення окремих блоків, які включають характеристики економічного та соціального аспектів об’єкта дослідження, і можуть бути використані для оцінки основних параметрів життєвого рівня з метою реалізації ефективної державної політики щодо підвищення рівня життя населення регіонів України та країни в цілому;
дістало подальший розвиток:
– класифікація факторів впливу на життєвий рівень населення, яка дозволяє глибше вивчати об’єкт дослідження за рахунок виділення таких груп факторів, як от: економічні, суспільно-політичні, соціально-правові, інтелектуально-культурні, природо-кліматичні та історичні;
– методичні підходи до прогнозування сукупних витрат міських та сільських домогосподарств на основі експоненційного згладжування з урахуванням сезонної компоненти, що дає змогу здійснювати поквартальний прогноз сукупних витрат домогосподарств за типом місцевості;
– модель кореляційно-регресійного аналізу, яка дозволяє виділяти фактори, що мають суттєвий вплив на рівень життя населення регіонів України, використання якої надасть змогу враховувати найголовніші чинники при плануванні та впроваджені заходів щодо регулювання рівня життя населення в регіональному розрізі;
– методика проведення кластерного аналізу із застосуванням ієрархічних агломеративних методів та методу k-середніх з метою виокремлення однорідних груп регіонів України за комплексом показників і визначення спільних та відмінних рис між ними.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації мають як теоретичне, так і практичне значення. На практиці отримані висновки та рекомендації можуть використовуватися як органами державної статистики в частині багатовимірної оцінки та аналізу рівня життя населення регіонів України, так і органами державної влади при формуванні та реалізації програм щодо підвищення і вирівнювання життєвого рівня громадян нашої країни.
Результати дисертаційної роботи пройшли апробацію в Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці і були впроваджені у практику діяльності підкомітету з питань соціального захисту та соціальних гарантій, рівня життя і повернення заощаджень населенню, та використовуються при розробці законодавчого забезпечення сучасної соціальної політики в умовах трансформаційної економіки (довідка № /12-197934 від 20.12.2006 р.).
Наукові розробки та пропозиції щодо статистичного оцінювання рівня життя населення регіонів України, викладені в дисертації, впровадженні у практику діяльності Департаменту регіонального розвитку Міністерства економіки України (довідка № /43 від 22.03.2007 р.).
Розроблена методика динамічного порівняння рівня життя населення регіонів України була розглянута Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики та впроваджена у діяльність підкомітету з питань економічного розвитку регіонів України (довідка № /12-359 від .03.2007 р.).
Запропоновані в дисертації методичні розробки щодо статистичного оцінювання рівня життя населення використовуються при викладанні курсу “Статистика” для студентів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № /886 від 08.11.2007 р.), а також при викладанні курсів “Статистика” і “Макроекономічна статистика” для студентів спеціальностей “Економічна теорія” та “Фінанси” Національного університету “Києво – Могилянська академія” (довідка № /007 від 20.03.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням. Наукові положення, висновки і рекомендації, що сформульовані в роботі та виносяться на захист, належать особисто автору.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедри обліку та аудиту, міжнародних і національних наукових та науково-практичних конференціях, а саме: міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна” (3 березня 2005 р., 2-3 березня 2006 р., 1-4 березня 2007 р., м. Київ), науковій конференції “До глобального економічного розвитку України в умовах глобалізації // Towards Stable economic development of Ukraine under globalisation”(29 березня 2005 р., м. Київ), міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов – 2005” (12-15 квітня 2005 р., Російська Федерація, м. Москва), міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Інтеграція країн з перехідною економікою у
світовий економічний простір: стан та перспективи” (13-14 травня 2005 р., м. Львів), міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов – 2006” (12-15 квітня 2006 р., Російська Федерація, м. Москва), міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (5-6 травня 2006 р., м. Львів), науковій конференції “Актуальні проблеми ринкової економіки України” (29 вересня 2006 р., м. Київ), ІV науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (4-5 грудня 2006 р., м. Київ), науково-практичній конференції “Теорія і методологія економіко-статистичного аналізу і прогнозування”листопада 2007 р., м. Київ).
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 17 наукових праць загальним обсягом 4,9 д.а., з них 8 статей у наукових фахових виданнях, обсягом 3,4 д.а. Всі наукові праці належать особисто автору.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертаційна робота містить 39 рисунків, 80 таблиць, 12 додатків, список використаних джерел налічує 250 найменувань і наведений на 22 сторінках. Загальний обсяг роботи – сторінок комп’ютерного тексту, з яких основний текст становить сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано завдання, а також розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих автором результатів, подано інформацію щодо апробації та публікації результатів наукового дослідження.
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади статистичного оцінювання рівня життя населення” розкрито соціально-економічну сутність категорії “рівень життя”, її взаємозв’язок з іншими синонімічними категоріями: добробут, вартість життя, умови життя, якість життя, спосіб життя; розглянуто фактори, що впливають на життєвий рівень населення; запропоновано систему статистичних показників для оцінки рівня життя; проведено порівняльний аналіз існуючих підходів до побудови інтегральних показників життєвого рівня.
Автором встановлено, що на сьогодні рівень життя є багатокомпонентною соціально-економічною категорію із складною внутрішньою структурою, сутність якої не обмежується виключно матеріальними умовами життя. На рівень життя населення впливає велика кількість факторів, що визначають його кількісні та якісні параметри. За результатами аналізу науково-методичних розробок щодо дослідження рівня життя населення автором запропоновано укрупнену класифікацію факторів впливу на життєвий рівень населення, яка охоплює шість груп: економічні, суспільно-політичні, соціально-правові, інтелектуально-культурні, природо-кліматичні та історичні фактори.
Повнота та результативність статистичного оцінювання рівня життя населення залежить від системи показників, що використовується при проведенні дослідження. На підставі вивчення, систематизації та узагальнення світового і вітчизняного досвіду побудови систем показників для оцінки рівня життя населення обґрунтовано власну систему показників, яка охоплює економічні та соціальні індикатори рівня життя населення і може бути взята за основу при побудові інтегрального показника життєвого рівня (рис. ).
Рис. 1. Система показників рівня життя населення
Одним з найбільш актуальних завдань статистики є розробка узагальнюючого показника рівня життя населення, який би, по-перше, синтезував окремі індикатори, що характеризують різні аспекти життєвого рівня населення; а, по-друге, дозволив би проводити міжрегіональні та міжнародні порівняння досліджуваного явища за єдиним методологічним принципом. Вивчення цього питання дозволило встановити, що існують два напрями науково-методичних підходів, пов’язаних з розробкою інтегрального показника рівня життя населення:
1. Перший напрямок базується на пропозиції щодо використання у якості інтегрального показника деяких окремих показників, що дають узагальнену оцінку рівня життя населення.
2. Другий напрямок пов’язаний з побудовою інтегрального показника на основі окремих показників життєвого рівня з використанням різних статистичних методів.
На даному етапі у практиці статистичних досліджень рівня життя населення більшого поширення набуває другий напрямок робіт. Було розглянуто основні методи побудови інтегральних показників: адитивного агрегування, факторних навантажень, таксономічний метод, метод побудови інтегральних показників на основі рангів; та доведено, що більш прийнятним для конструювання інтегрального показника рівня життя населення є таксономічний метод, а саме його модифікований варіант. Використання даного методу дає можливість здійснювати порівняння життєвого рівня населення різних країн та регіонів у динаміці, оскільки координати умовного об’єкта не залежать від показників ознакової множини, вони встановлюються на фіксованому рівні (в межах варіації значень ознаки), тобто відбувається перехід до універсальної бази порівняння, що дозволяє надавати економічну інтерпретацію значенню інтегрального показника.
У другому розділі “Статистична оцінка рівня життя населення України” розглянуто існуюче інформаційне забезпечення, що використовується для статистичного оцінювання рівня життя населення України; визначено роль та обґрунтовано необхідність використання соціальних нормативів у якості критерію для оцінки життєвого рівня населення; проведено порівняльну оцінку рівня життя населення міських поселень та сільської місцевості; здійснено поквартальний прогноз сукупних витрат домогосподарств за типом місцевості на 2007-2008 рр.
Результати проведеного аналізу інформаційного забезпечення статистичного оцінювання рівня життя населення дозволили встановити, що основним джерелом інформації є система національних рахунків, вибіркові обстеження умов життя домогосподарств, соціально-демографічні обстеження з питань базової захищеності населення, дані галузевої статистики, моніторинги рівня життя окремих верств населення (міського, сільського, пенсіонерів тощо). Слід вказати на важливість проведення Державним комітетом статистики України вибіркового опитування домогосподарств щодо оцінки рівня своїх доходів та соціально-демографічних обстежень з питань базової захищеності населення, які дають необхідну інформацію щодо оцінки населенням власного життєвого рівня.
Важливим критерієм оцінки рівня життя населення є соціальні нормативи, оскільки вони є базою для визначення розміру основних державних соціальних гарантій. Аналіз фактичного споживання основних продуктів харчування у 2000-2005 рр., у порівнянні із раціональними нормами, показав, що у населення України склалася переважно вуглеводиста модель споживання: хлібні продукти, картопля, цукор. Найбільш критичним є стан споживання повноцінних білкових продуктів харчування, що свідчить про невисокий рівень життя переважної частини населення нашої країни. Однак слід відзначити позитивні тенденції: скоротилося споживання хліба і хлібних продуктів та зросло – м’яса, молока, яєць, риби, овочів та фруктів. Порівняння розміру таких соціальних гарантій як мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком станом на перше січня 2000-2007 рр. із величиною прожиткового мінімуму дозволило зробити висновок, що протягом останніх шести років розмір зазначених вище гарантій був значно нижче прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України. І тільки, починаючи з 2005 р., розмір мінімальної пенсії за віком наблизився до рівня прожиткового мінімуму для осіб, що
втратили працездатність. Характеристикою рівня бідності є частка населення із середньодушовими сукупними витратами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму, якщо брати до уваги, що прожитковий мінімум являє собою вартість товарів та послуг, необхідних для забезпечення мінімального рівня життя людини, то в Україні у 2005 р. понад 55% населення не було здатним задовольнити свої мінімальні життєві потреби.
Порівняльна оцінка рівня життя міського та сільського населення дала змогу встановити, що існує суттєва різниця у життєвому рівні населення в залежності від типу місцевості, в якій воно проживає, як за показниками, що характеризують економічний, так і соціальний аспекти. Варто вказати на існування значних відмінностей у структурі сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств. Так, у 2005 р. в загальній структурі сукупних ресурсів міських домогосподарств найбільшу питому вагу займала оплата праці – 54,0%, в той час як у сільських – пенсії, стипендії, допомоги та субсидії, надані готівкою, на які припадало більше четвертої частини загальних доходів (27,6%). Значну частку у сукупних ресурсах сільських домогосподарств також становили: вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного домогосподарства та від самоготівель,6%), і доходи від продажу сільськогосподарської продукції (13,6%), проти 2,3% та 0,8% відповідно у міських домогосподарствах. Даний факт можна пояснити переважанням осіб пенсійного віку у структурі сільського населення, порівняно з міським, та вищим рівнем зареєстрованого безробіття сільського населення. Аналіз показників матеріальної забезпеченості та особистого споживання показав позитивні тенденції у їх динаміці, однак варто вказати на поширення диференціації, особливо міського населення, за рівнем сукупних витрат, на що вказує побудована крива Лоренца (рис. ).
Рис. 2. Нерівність розподілу сукупних витрат за децильними (10%-ми) групами міського та сільського населення у 2005 р.
Про невисокий рівень матеріальної забезпеченості як міських, так і сільських домогосподарств, свідчить велика частка витрат на продукти харчування у структурі сукупних витрат домогосподарств (56,7%, та 62,1% відповідно). Для оцінки рівня споживання продуктів харчування використано Індекс задоволеності потреб у продуктах харчування:
де Іі – індекс задоволеності потреб в і-й групі продуктів харчування;
п – число груп продуктів харчування.
Індекс задоволеності потреб в і-й групі продуктів харчуванняІі) розраховується співвідношенням фактичного споживання продуктів харчування відповідної групи до раціональної норми, причому фактичне споживання приймається в обсязі, який не перевищує раціональних норм, тобто максимальне значення індексу буде дорівнювати 1.
За результатами проведених розрахунків Індексу задоволеності потреб у продуктах харчування для міських та сільських домогосподарств України за період 2000-2005 рр. встановлено, що значенню Індексу властива тенденція до зростання для міських домогосподарств, починаючи з 2002 р., для сільських – з 2004 р. Слід вказати, що протягом зазначених вище років потреби в основних продуктах харчування міських домогосподарств були більше задоволені, порівняно з сільськими. У 2005 р. значення Індексу задоволеності потреб у продуктах харчування для міських домогосподарств становило 99%, для сільських – 92%.
Оцінка рівня життя міського та сільського населення економічних районів України показала, що найбільші відмінності притаманні Центральному економічному району, про що свідчить коефіцієнт структурних зрушень сукупних витрат домогосподарств міських поселень та сільської місцевості, який становить ,5 пп. Найбільша диференціація за рівнем сукупних витрат міського населення спостерігалася у Центральному економічному районі, сільського – Придніпровському. Варто зазначити, що населення економічних районів, які знаходяться на заході України, поступається показниками матеріальної забезпеченості й особистого споживання населенню економічних районів, які розташовані в центрі та на сході. Однак, поряд з цим, для перших є характерним нижчий рівень диференціації населення за рівнем сукупних витрат, особливо це стосується населення, яке проживає у сільській місцевості.
На основі поквартальних даних про сукупні витрати міських та сільських домогосподарств у 2000-2006 рр. з використанням моделі експоненційного згладжування з урахуванням мультиплікативної сезонної компоненти і процедур екстраполяції закономірностей розвитку здійснено точковий та інтервальний прогноз сукупних витрат на 2007-2008 рр.табл. ).
Оцінка точності прогнозу з використанням найбільш поширених критеріїв, серед яких похибка апроксимації, коефіцієнт розбіжності Г. Тейла, середня відносна похибка та ін., показала високу адекватність моделі для практичного використання. Порівняння реальних даних за І-ІІ квартали 2007 р. з прогнозними значеннями на відповідний період також підтвердили достовірність отриманих результатів та зроблених висновків.
Таблиця 1
Прогнозні значення сукупних витрат домогосподарств України за типом місцевості у 2007-2008 рр.
(у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.)
Рік | Квартал | Точкова оцінка прогнозу | Інтервальна оцінка прогнозу (довірчі межі прогнозного рівня з ймовірністю 0,95) | Похибка прогнозу
міські поселення | сільська місцевість | міські поселення | сільська місцевість | міські поселення | сільська місцевість
2007 | І | 1743,64 | 1438,45 | 1743,64±75,97 | 1438,45±80,33 | 37,03 | 39,15
ІІ | 1748,59 | 1420,18 | 1748,59±78,11 | 1420,18±82,60 | 38,00 | 40,18
ІІІ | 1862,92 | 1478,03 | 1862,92±80,41 | 1478,03±85,03 | 39,04 | 41,28
ІV | 1888,60 | 1541,10 | 1888,60±82,88 | 1541,10±87,65 | 40,16 | 42,47
2008 | І | 2103,67 | 1697,09 | 2103,67±85,56 | 1697,09±90,47 | 41,36 | 43,73
ІІ | 2109,65 | 1675,53 | 2109,65±88,44 | 1675,53±93,52 | 42,64 | 45,09
ІІІ | 2247,58 | 1743,78 | 2247,58±91,57 | 1743,78±96,83 | 44,03 | 46,56
ІV | 2278,56 | 1818,20 | 2278,56±94,97 | 1818,20±100,42 | 45,53 | 48,14
У третьому розділі “Багатовимірна оцінка та аналіз територіальних відмінностей у рівні життя населення” проведено оцінювання рівня життя населення регіонів України на основі розробленого інтегрального показника; виявлено фактори, що мають суттєвий вплив на рівень життя населення регіонів України з використанням кореляційно-регресійної моделі; адаптовано апарат та процедури кластерного аналізу для дослідження територіальних відмінностей у рівні життя населення.
Порівняльну оцінку рівня життя населення регіонів України здійснено шляхом побудови узагальнюючого багатовимірного показника на основі певної множини індикаторів, яку сформовано з 22 показників, що характеризують як економічний, так і соціальний аспекти життєвого рівня. За основу для побудови інтегрального показника було взято запропоновану автором систему статистичних показників для оцінки рівня життя населення (див. рис. 1). Визначення вагових коефіцієнтів відбувалося з використанням методу послідовних порівнянь. В процесі дослідження доведено, що більш коректним є проведення інтегральної оцінки за скороченим переліком адміністративно-територіальних одиниць (за виключенням м. Київ та м. Севастополь), що дозволяє запобігти порівнянню регіональних значень з більшістю показників зазначених адміністративно-територіальних одиниць.
Використання таксономічного методу для побудови інтегрального показника дозволило оцінити рівень життя населення регіонів України у рр. не тільки за інтегральною оцінкою (рис. ), а і за проміжними оцінками економічного та соціального аспектів життєвого рівня, здійснити розподіл регіонів України на групи за рівнем життя, дослідити рух кожного регіону в середині групи, порівняно з попереднім роком.
Рис. . Динаміка інтегрального показника рівня життя населення регіонів
України у 2001-2005 рр.
Для виокремлення факторів, що мають найбільший вплив на життєвий рівень населення регіонів України, побудовано кореляційно-регресійну модель. Результативна ознака – інтегральний показник рівня життя населення, а фактори обиралися на основі матриці коефіцієнтів парної кореляції між результативним показником та 22 факторами. Використання t-критерію Ст’юдента та фактичного рівня істотності p-level дозволило виділити два фактори: х1 – інвестиції в основний капітал у розрахунку на одну особу (у фактичних цінах, грн.) та х2 – середньомісячну реальну заробітну плату (у середньому на одного штатного працівника, грн.). Розраховані в-коефіцієнти та коефіцієнти регресії bі засвідчили, що суттєвий вплив на рівень життя населення регіонів України мають розміри інвестицій в основний капітал та середньомісячної реальної заробітної плати найманих працівників (табл. ).
Таблиця 2
Характеристики кореляційно-регресійної моделі
Показник | в-коефіцієнт | Стандартна похибка в-коефіцієнту | Коефіцієнт регресії bі | Стандартна похибка
коефіцієнту регресії bі | t-критерій | Фактичний рівень істотності
p-level
х1 | 0,491872 | 0,146841 | 0,000471 | 0,000021 | 3,349697 | 0,002899
х2 | 0,468681 | 0,146841 | 0,000393 | 0,000123 | 3,191763 | 0,004213
Включені в модель фактори пояснюють 83,2% варіації інтегрального показника (R2 = 0,832), інші фактори, що не увійшли до моделі, – 16,8%. Скоригований коефіцієнт множинної детермінації (з якого видалена кореляція між виділеними факторами) становить 0,817 і є цілком прийнятним. Зв’язок між включеними факторами та результативним показником є істотним, оскільки фактичне значення F- критерію,60) перевищує теоретичне,26).
З метою визначення однорідних груп регіонів України за рівнем життя населення обґрунтовано необхідність використання процедур кластерного аналізу, які проведено в два етапи. На першому етапі застосовано ієрархічні агломеративні процедури, на другому – ітераційний метод k-середніх. Вхідними даними слугували стандартизовані на фактичний варіаційний розмах показники, що увійшли до інтегральної оцінки рівня життя населення регіонів України. Автоматизація розрахунків відбувалася за допомогою програмного продукту StatSoft Statistica 6.0.
Розподіл регіонів України на кластери здійснено на основі Манхеттенської відстані, формування кластерів – з використанням методу Уорда. Результати ієрархічної класифікації регіонів України відображено на графіку у вигляді дендрограми (рис. ).
Рис. 4. Дендрограма результатів кластерного аналізу регіонів України за рівнем життя населення у 2005 р.
Кількість груп визначено на основі побудови графіку списку об’єднання регіонів України у кластери, який показав, що оптимальним є розбиття регіонів України на чотири кластери. Для перевірки результатів групування використано ітераційний метод k-середніх, який підтвердив результати попереднього групування та дозволив розрахувати середні значення показників для кожного з виділених кластерів.
Результати кластерного аналізу засвідчили неподібність до інших регіонів України м. Київ, яке є лідером за більшістю показників-стимуляторів, що характеризують економічний аспект життєвого рівня населення, і формує перший кластер.
До другого кластера увійшли десять регіонів України (м. Севастополь, АРК, Харківська, Полтавська, Луганська, Запорізька, Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська області), для них характерними є високі значення показників, що відображають економічний аспект життєвого рівня населення. Варто вказати і на те, що регіони даного кластера поступаються іншим регіонам України за значеннями показників соціального аспекту рівня життя.
Регіони третього кластера (Херсонська, Чернігівська, Сумська, Кіровоградська, Київська, Хмельницька, Житомирська, Черкаська, Вінницька області) займають проміжну позицію за більшістю показників, що характеризують як економічний, так і соціальний аспекти життєвого рівня.
Тернопільська, Львівська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Рівненська та Волинська області, які формують четвертий кластер, мають кращі значення показників, що відображають соціальний аспект життєвого рівня населення, порівняно з показниками, що характеризують економічний.
Загалом, результати як інтегральної оцінки рівня життя населення регіонів України, так і кластерного аналізу показують існування диспропорцій у життєвому рівні: регіони України, які мають кращі характеристики економічної складової рівня життя населення, поступаються за соціальними характеристиками і навпаки.
Методичні підходи щодо проведення інтегральної оцінки та кластерного аналізу регіонів України були адаптовані для багатовимірного оцінювання рівня життя населення країн СНД. Це доводить, що запропонована методика може використовуватися не тільки для здійснення регіональних, а і міжнародних порівнянь життєвого рівня. Декомпозиція інтегральної оцінки дозволила виявити таку закономірність: країни СНД, які мають високі значення економічної оцінки, програють за соціальними характеристиками життєвого рівня та навпаки, низька економічна оцінка компенсується позитивними соціальними характеристиками, що також підтверджують результати кластерного аналізу країн СНД за рівнем життя.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад статистичного оцінювання рівня життя населення та розробці пропозицій щодо вдосконалення методики статистичної оцінки життєвого рівня. Основні наукові та науково-практичні результати дисертаційної роботи дозволяють зробити такі висновки:
1. Важливою передумовою проведення статистичного оцінювання рівня життя населення є визначення соціально-економічного змісту категорії “рівень життя”, складність трактування якого обумовлена наявністю багатьох підходів, які ґрунтуються або відштовхуються від різних вихідних понять, та існуванням синонімічних і схожих за значенням термінів, дослідження яких дозволило встановити, що рівень життя є комплексною категорією, зміст якої не обмежується виключно обсягами споживання матеріальних благ і рівнем доходів, а концентрує в собі, поряд з економічною складовою, і соціальну, якій на сучасному етапі суспільного розвитку надається все більшого значення.
2. Повна і репрезентативна система статистичних показників рівня життя населення є необхідною умовою для об’єктивної оцінки досліджуваного явища, визначення його реального кількісного та якісного стану. На основі узагальнення досвіду побудови як вітчизняних, так і зарубіжних систем показників, враховуючи багатоаспектність категорії “рівень життя” та спираючись на існуючу вітчизняну статистичну базу, запропоновано систему показників для оцінки рівня життя населення, яка охоплює укрупненні блоки індикаторів соціального та економічного аспектів рівня життя і може бути покладена в основу при побудові інтегрального показника життєвого рівня населення регіонів Україні, який дозволить оцінити основні параметри досліджуваного явища з метою здійснення ефективної державної політики, спрямованої на покращення життєвого рівня населення.
3. Результати проведеного аналізу методичних підходів до побудови інтегральних показників рівня життя населення свідчать про те, що незалежно від методу побудови, інтегральний показник має кінцевою метою ранжування регіонів або країн за рівнем життя. Вибір методу побудови інтегрального показника залежить від мети дослідження, наявної інформаційної бази, а різноманітність процедур стандартизації та агрегування даних в інтегральну оцінку дозволяє враховувати різні аспекти досліджуваного явища з метою всебічної та об’єктивної оцінки.
4. Дослідження рівня життя населення неможливе без якісного інформаційного забезпечення. Оцінка його сучасного стану свідчить, що в Україні існує потужна інформаційна база, яка може використовуватися для аналізу та оцінки життєвого рівня населення країни в цілому, її регіонів та окремих соціально-демографічних груп. Проте варто вказати на існування певних проблем з якістю даних та гармонізацією статистичної інформації, отриманої з різних джерел. Поряд з цим, залишаються невирішеними питання щодо оцінки рівня життя населення на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць: більшість показників, що використовуються для оцінювання рівня життя населення, не визначається на нижчому рівні адміністративно-територіального устрою, а саме на рівні районів, міст. Зокрема, це стосується вибіркових обстежень умов життя домогосподарств та економічної активності населення: їх вибіркова сукупність включає лише певні території та існує недостатній ступінь надійності даних.
5. Однією з характеристик життєвого рівня населення в країні є розмір соціальних нормативів та стандартів, які виступають критерієм для визначення основних державних соціальних гарантій. Порівняння фактичного споживання основних продуктів харчування населенням протягом останніх шести років з їх раціональними нормами показало позитивні тенденції, проте варто вказати на надмірне споживання населенням хлібних продуктів, картоплі, цукру, порівняно з недостатнім рівнем споживання повноцінних білкових продуктів. Дослідження структури споживчого бюджету засвідчило, що більше половини сукупних витрат спрямовується домогосподарствами на задоволення потреб в продуктах харчування, що є свідченням невисокого рівня матеріальної забезпеченості. Аналіз динаміки прожиткового мінімуму показав, що його величина постійно зростає, а частка населення із середньодушовими сукупними витратами, нижчими прожиткового мінімуму, зменшується, однак, не зважаючи на це, переважна частина населення України має показник середньодушових сукупних витрат у місяць нижчий за базовий соціальний стандарт, встановлений державою.
6. Існує суттєва різниця між рівнем життя міського та сільського населення. Для її елімінування необхідне прийняття ефективних управлінських рішень, які б базувалися на багатоаспектній оцінці, з метою охоплення всебічної дії соціально-економічних чинників. Тому, порівняльну оцінку рівня життя населення за типом місцевості проведено з урахуванням не лише економічної складової об’єкта дослідження, а і соціальної, яка знаходиться з нею у нерозривному взаємозв’язку і взаємодії, що дозволило глибше проаналізувати відмінності у рівні життя міського та сільського населення і встановити, що населення сільської місцевості поступається міському населенню як за показниками, що характеризують економічний, так і соціальний аспекти життєвого рівня.
7. Статистична оцінка життєвого рівня населення регіонів України на основі інтегрального показника та його декомпозиції на проміжні оцінки економічного та соціального аспектів рівня життя дозволила провести ранжування за повним (АРК, 24 області, м. Київ та м. Севастополь) і скороченим переліком адміністративно-територіальних одиниць (за виключенням м. Київ та м. Севастополь) та встановити, що регіони України з високим значенням оцінки економічного аспекту життєвого рівня поступаються за оцінкою соціального та навпаки. Врахування цих особливостей є необхідним при реалізації державних програм щодо вирівнювання та підвищення рівня життя населення регіонів України.
8. Оцінювання рівня життя населення регіонів України в динаміці вимагає застосування нових методичних підходів до побудови інтегрального показника, які базуються на використанні незмінної бази порівняння. Серед методів побудови інтегральних показників найбільш оптимальним для здійснення динамічних порівнянь життєвого рівня населення регіонів України є таксономічний метод. Інтегральний показник, побудований з використанням даного методу, дозволив оцінити рівень життя населення у 2001-2005 рр., здійснити розподіл регіонів України за рівнем життя, прослідкувати рух кожного в середині сукупності, дослідити динаміку структури сукупності, шляхом розрахунку квадратичного коефіцієнту структурних зрушень та індексу структурних зрушень, порівняти отримані результати з попередніми роками.
9. Кластерний аналіз є важливим методом класифікації багатовимірних об’єктів. Адаптування апарату та процедур кластерного аналізу для оцінки рівня життя населення в регіональному розрізі дозволило виділити фактори, які впливають на життєвий рівень в тій чи іншій групі регіонів. Були застосовані різні методи кластерного аналізу, серед яких найбільш оптимальним є використання Манхеттенської відстані та методу Уорда для формування кластерів. Застосування ітераційних процедур кластерного аналізу, а саме методу k-середніх, дозволило розподілити регіони України на чотири кластери і розрахувати середні стандартизовані значення показників ознакової множини для кожного з них з метою виявлення та аналізу розбіжностей між сформованими кластерами.
10. Багатовимірна оцінка є одним з ефективних методів здійснення не тільки регіональних, а і міжнародних порівнянь рівня життя населення. Методика, запропонована для оцінювання життєвого рівня населення регіонів України, може успішно використовуватися для проведення оцінки рівня життя населення країн СНД. На основі інтегрального показника, побудованого таксономічним методом, і його декомпозиції на проміжні оцінки економічного та соціального аспектів рівня життя населення, здійснено ранжування дев’яти країн Співдружності. Використання методів кластерного аналізу дозволило об’єднати країни СНД у три кластери і визначити спільні та відмінні риси у рівні життя населення досліджуваних країн. Результати проміжних оцінок економічного та соціального аспектів життєвого рівня населення і проведеного групування з використанням методів кластерного аналізу засвідчили, що низька економічна оцінка компенсується позитивними соціальними характеристиками та навпаки: країни СНД, які мають краще значення соціальної складової інтегральної оцінки рівня життя населення, поступаються значенням економічної складової.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях
1. Мірошниченко О.Ю. Індекс людського розвитку: методологічні аспекти та оцінка тенденцій його змін в країнах СНД // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія “Економіка”. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – Вип. 77-78. – С. 77-79.
2. Мірошниченко О.Ю. Соціальні нормативи як критерій оцінки рівня життя населення // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. – К.: ТОВ “Видавництво Курс”, 2006. – № 1. – С. 137-142.
3. Мірошниченко О.Ю. Інформаційне забезпечення статистичного дослідження рівня життя населення // Економічний вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. – К.: НТУУ “КПІ”, 2006. – № . – С. 40-44.
4. Мірошниченко О.Ю. Теоретико-методологічні засади класифікації факторів впливу на рівень життя населення // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2006. – Вип. 4. – С. .
5. Мірошниченко О.Ю. Оцінка рівня життя населення країн СНД на основі кластерного аналізу // Статистика України. – 2006. – № 3. – С. .
6. Мірошниченко О.Ю. Інтегральні показники рівня життя населення: методологічний аспект // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2006. – Вип. 9. – С. .
7. Мірошниченко О.Ю. Динамічні порівняння рівня життя населення регіонів України // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2007. – Вип. 1. – С. .
8. Мірошниченко О.Ю. Оцінка рівня матеріальної забезпеченості й особистого споживання міських і сільських домогосподарств України // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2007. – Вип.
