ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Павлик Христина Богданівна
УДК 330.101.541:339.132] (477)
МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ СУКУПНОЇ
ПРОПОЗИЦІЇ В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.00.01 –
економічна теорія та історія економічної думки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Панчишин Степан Михайлович,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
декан економічного факультету.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор
Малий Іван Йосипович,
Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана,
професор кафедри політичної економії
обліково-економічних факультетів;
кандидат економічних наук, доцент
Щедра Ольга Володимирівна,
Львівська комерційна академія,
доцент кафедри економічної теорії.
Захист відбудеться 11 березня 2008 р. о 1330 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів,
проспект Свободи, 18, ауд. 115.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.
Автореферат розісланий 8 лютого 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради ____________________ Стасишин А. В
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Суперечлива і непослідовна макроекономічна політи-ка урядів України у поєднанні з успадкованими несприятливими умовами призвели до того, що трансформаційний спад тривав майже десять років, а сукупна пропозиція значно зменшилась. Макроекономічна рівновага встановилась за фактичного рівня безробіття, що помітно перевищував його природну норму. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз заходів економічної політики, спрямованих на сукупну пропозицію, та узагальнення світового досвіду стимулювання зростання як короткострокової сукупної пропозиції, так і природного рівня виробництва. Додаткової актуальності цій проблемі надає те, що напрями збільшення сукупної пропозиції стали об’єктом гострої полеміки між різними політичними силами в Україні.
Проблеми збільшення обсягів національного виробництва здавна перебували в полі зору дослідників. Вагомий внесок у теорію відтворення та економічного зростання зробили класики економічної науки Ф. Кене, А. Сміт, Ж. Б. Сей, Д. Рікардо, К. Маркс, М. Туган-Барановський. Аналіз сукупної пропози-ції як агрегованої величини уперше провів Дж. М. Кейнс. Усі основні сучасні школи та напрями економічної думки досліджують динаміку сукупної пропозиції, її взаємозв’язки із сукупним попитом та іншими макроекономічними змінними. Вагомий внесок у теорію сукупної пропозиції та пов’язаних з нею категорій зробили: Р. Баро, Л. Бол, О. Броунлі, П. Велс, C. Вайнтауб, Дж. Гікс, Б. Гансен, Дж. Грей, Р. Лукас, К. Маконел, Г. Манків, Дж. Маршак, Дж. Мілар, Р. Оукен, Д. Ромер, П. Семюелсон, Л. Таршіс, Дж. Тейлор, М. Фрідман, Е. Фелпс та ін.
На початку ХХІ ст. новим випробуванням для економічної науки стало дослідження особливостей механізму формування та поведінки сукупної пропозиції у перехідних господарських системах. Теорію сукупної пропозиції стосовно транзитивних економік розвинуто у працях вітчизняних та зарубіжних економістів: В. Автономова, Ю. Бажала, В. Базилевича, О. Бленчарда, Дж. Брада, А. Гальчинського, В. Гейця, В. Гриценка, С. Дідура, А. Задої, Д. Казмера, Дж. Калво, С. Корабліна, А. Кінга, А. Кутана, В. Мартинова, І. Малого, І. Осадчої, А. Ослунда, Є. Панченка, І. Радіонової, І. Розмаінского, Дж. Роналда, А. Савченка, А. Селіщева, Дж. Сакса та ін.
У вітчизняній економічній науці поки що відсутній комплексний макроекономічний аналіз сукупної пропозиції у господарській системі України. Особливої уваги потребує теоретичний рівень дослідження, оскільки багато положень мають суперечливий чи дискусійний характер. Так, жвава полеміка відбувається між представниками різних економічних шкіл навколо питання про взаємодію сукупного попиту та сукупної пропозиції на початковому етапі ринкової трансформації. Детально не з’ясовано обмеження щодо використання інструментарію дослідження сукупної пропозиції у транзитивній економіці.
Додаткового з’ясування потребує питання про особливості механізму формування сукупної пропозиції в неусталеній господарській системі. Відсутня систематизація чинників та джерел, що визначають сукупну пропозицію в економіці України. Необхідно також оцінити вплив макроекономічної політики на динаміку сукупної пропозиції на різних етапах ринкової трансформації вітчизняної економіки та запропонувати рекомендації для поліпшення стану макроекономічного середовища як умови стабільного зростання сукупної пропозиції. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та є обґрунтуванням мети, завдань і логіки викладення матеріалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка „Дослідження закономірностей формування економічної системи в Україні”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (номер державної реєстрації 0103U005947).
Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічного забезпечення та проведення багатопланового макроекономічного аналізу чинників, джерел і динаміки сукупної пропозиції в економіці України, які спрямовані на формулювання рекомендацій щодо ролі політики пропозиції у забезпеченні стабільного зростання вітчизняної господарки. Для досягнення цієї мети поставлено такі наукові завдання:
- проаналізувати теоретико-методологічні підходи та інструментарій дослідження сукупної пропозиції;
- систематизувати чинники сукупної пропозиції та вивчити передавальний механізм їх впливу на коротко- та довгострокову пропозицію у ринкових і перехідних господарських системах;
- простежити еволюцію поглядів представників основних економічних шкіл на джерела зростання сукупної пропозиції та її взаємодію із сукупним попитом;
- виявити особливості механізму формування сукупної пропозиції в командній економіці та зміни у цьому механізмі в умовах переходу України до ринку;
- дослідити вплив макроекономічної політики на динаміку сукупної пропозиції на різних етапах ринкової трансформації вітчизняної економіки;
- узагальнити світовий досвід стимулювання зростання сукупної пропозиції та обґрунтувати рекомендації щодо його застосування в економіці України;
- проаналізувати джерела зростання реального ВВП, напрями зменшення ВВП-розриву та перспективи досягнення природного рівня виробництва у вітчизняній економіці;
- запропонувати напрями поліпшення стану макроекономічного середовища як умови стабільного зростання сукупної пропозиції в Україні.
Об’єктом дослідження є сукупна пропозиція в умовах ринкової трансформації економіки України.
Предметом дослідження є особливості формування, закономірності динаміки сукупної пропозиції та теоретичні засади її макроекономічного регулювання в Україні.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Для проведення дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: комплексний підхід, методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, окремі статистичні методи, факторний та регресійний аналіз. Використання системно-структурного аналізу дало змогу виявити чинники, що визначають обсяг сукупної пропозиції. Дослідження сукупної пропозиції в адміністративно-командній системі ґрунтувалось на єдності історичного й логічного підходу. За допомогою функціонального підходу досліджено зміну механізму формування сукупної пропозиції у транзитивній економіці. Із використанням макроекономічного інструментарію проаналізовано вплив стабілізаційної політики на динаміку обсягу національного виробництва та інфляцію. При вивченні світового досвіду стимулювання зростання сукупної пропозиції проведено аналітичну версію аналізу із зсувом системи відліку та порівняльну характеристику транзитивних країн.
Інформаційну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних учених, статистично-аналітична інформація з видань Національного банку України, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики України, Міжнародного центру перспективних досліджень (ICPS), Центру соціальних та економічних досліджень (CASE), Приватної інвестиційної групи Сігма Блайзер (SigmaBleyzer Private Equity Investment Group), Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Національного бюро економічних досліджень (NBER), Світового банку (WB), Міжнародного валютного фонду (зокрема, IMF International Financial Statistics) та ресурси мережі Internet.
Наукова новизна одержаних результатів:
уперше із використанням макроекономічного інструментарію на рівні дисертаційного дослідження здійснено багатоплановий аналіз сукупної пропозиції в економіці України, що дало змогу виявити основні визначники і джерела сукупної пропозиції у вітчизняній економіці, оцінити перспективи її зростання та обґрунтувати необхідність інтенсифікації дії чинників, що стимулюють сукупну пропозицію задля підтримання стабільних темпів економічного зростання та підвищення рівня добробуту в тривалій перспективі;
вперше за допомогою факторного та регресійного аналізу досліджено динаміку сукупної пропозиції в Україні 2000-2007 років, що дало змогу побудувати адитивну регресійну модель, яка показує, що приріст ВВП в умовах відновлення економічного зростання відбувався як за рахунок приросту фізичного, так і монетарного секторів. При цьому внесок фізичного сектора в дисперсію помісячного приросту ВВП становив 48монетарного – 8Водночас приріст ВВП був дещо чутливішим до змін у монетарній сфері;
уточнено складники механізму формування сукупної пропозиції в адміністративно-командній системі, що дозволило виявити глибинні слабини її господарського механізму; основні причини обвалу обсягу національного виробництва та джерела відновлення зростання сукупної пропозиції після трансформаційного спаду. На основі результатів реформування механізму визначення сукупної пропозиції запропоновано напрямки його удосконалення, які дозволять, не індукуючи інфляції, одночасно стимулювати реальний обсяг виробництва та наблизити вітчизняну економіку до природного рівня виробництва і зайнятості;
уточнено низку причин, що зумовлюють відмінності динаміки головних макроекономічних змінних у транзитивних економіках; напрями використання світового досвіду для стимулювання зростання сукупної пропозиції в Україні та перелік рекомендаційних заходів щодо поліпшення макроекономічного середовища у вітчизняній економіці як головної передумови зростання сукупної пропозиції України;
дістав подальшого розвитку методологічний підхід, згідно з яким форма кривої сукупної пропозиції залежить від темпу інфляції, що дає змогу проілюструвати нестандартні для ринкових економік ситуації перехідного періоду. За допомогою альтернативної теорії сукупної пропозиції показано, що за певних умов стійка економічна рівновага досягається за відсутності реального впливу державних інститутів на господарську діяльність. Невизначеність часових меж та соціальних втрат у цьому випадку є аргументом на користь державного регулювання. Обґрунтовано необхідність державного стимулювання зростання сукупної пропозиції у перехідних господарських системах відповідно до можливостей сукупного попиту;
набув подальшого розвитку аналіз впливу стабілізаційної політики 1990-х років на інфляцію і обсяг національного продукту. Встановлено, що фіскальна та монетарна політика у цей період в Україні були спрямовані на розв’язання поточних завдань, а не на досягнення природного рівня виробництва. Для переходу до політики стимулювання сукупної пропозиції відбулось поліпшення якості та зміна напрямів і методів макроекономічного регулювання.
Теоретична значимість роботи полягає у поглибленні теоретичного аналізу формування сукупної пропозиції для досягнення макроекономічної стабільності та пришвидшення темпів зростання економіки України в умовах її ринкової трансформації.
Практичне значення роботи полягає у розробленні рекомендацій щодо збільшення обсягу сукупної пропозиції як важливої умови стабільного зростання економіки України. Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу „Макроекономіка” на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка №4991-M від 21.12.2007 р.). Основні висновки і практичні рекомендації варто використати в розробленні макроекономічної політики в Україні. Теоретичні положення і методологічні підходи доцільно використовувати при викладанні дисциплін “Перехідна економіка”, “Економічна політика”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, у якій висвітлено авторське тлумачення ідей, концепцій та методологічних підходів. Наукові результати, викладені у дисертації та винесені на захист, отримані автором особисто. Усі опубліковані наукові праці є одноосібні.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації апробовані й отримали позитивну оцінку на міжнародній конференції “Регіональний Європейський Конгрес” (Берлін, 2-4 серпня 2007 р.), на презентаціях у Департаменті праці США (Вашингтон, 17 жовтня 2006 р.), Інституті східних, російських та євразійських студій (Вашингтон, 11 грудня 2006 р.), Офісі продуктивності та технології в Бюро статистики праці США (Вашингтон, 20 грудня 2006 р.), міжнародному трирічному проекті “Економіка фірми” (Київ, 2005-2007 рр.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Статистична оцінка соціально-економічного розвитку” (Хмельницьк, 17 травня 2007 р.), науково-практичних конференціях “Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції” (Луцьк, 8-9 червня 2006 р.) та “Проблеми і перспективи економічного розвитку та міжнародної інтеграції” (Харків, 21-22 квітня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Теория и практика экономики и предпринимательства” (Алушта, 11-13 травня 2006 р.), міжнародних наукових студентсько-аспірантських конференціях у м. Львів “Проблеми економічної кібернетики” (3-5 жовтня 2007 р.), “Філософія економіки Івана Франка і сучасні економічні проблеми” (5-6 травня 2006 р.), “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (21 жовтня 2005 р.), “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (13 травня 2005 р.), “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (23-24 квітня 2004 р.), “Економіка посткомуністичних країн: стан та перспективи розвитку” (7-8 травня 2003 р.), “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (16-17 травня 2002 р.), щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (лютий 2005-2008 рр.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 4,34 др. арк., з яких сім наукових статей у фахових виданнях обсягом 2,87 др. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів та висновків. Основний зміст роботи викладено на 197 сторінках машинописного тексту. Робота містить 21 таблицю та 33 рисунки. Вісім додатків розміщено на 15 сторінках. Список використаної літератури налічує 358 джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, теоретичну і практичну цінність отриманих результатів, наведено кількість публікацій та ступінь апробації, сформульовано наукову новизну.
Перший розділ - “Теоретико-методологічні засади аналізу сукупної пропозиції” містить три параграфи. У ньому розкрито суть та сучасний іструментарій дослідження сукупної пропозиції, простежено еволюцію поглядів представників основних економічних шкіл на джерела зростання сукупної пропозиції та її взаємодію із сукупним попитом і виявлено макроекономічні чинники сукупної пропозиції у ринковій та трансформаційній економіках.
Дисертант виходить з того, що неможливість верифікації вертикальної довгострокової сукупної пропозиції (ASLR) ускладнює формування концепції сукупної пропозиції у трансформаційних економіках та стимулює розвиток альтернативних підходів. Щодо короткострокової сукупної пропозиції, то критичний аналіз поглядів економістів, які поділяють думку про прогнозованість і регулярність економічних коливань, дав змогу запропонувати уточнення до традиційного пояснення короткострокової сукупної пропозиції (ASSR). Одночасно аналіз з позиції регулярності економічних коливань дозволив обґрунтувати логічну перевагу моделі недосконалої інформації над моделями негнучкої заробітної плати, неправильних уявлень працівників та негнучкості цін при аналізі ASSR на початку трансформаційного періоду. За умов відсутності конкуренції та немобільності ресурсів високі темпи інфляції унеможливлювали прогнозування реальних змінних у трансформаційному періоді. Тому розглянуто випадок кривої ASSR з від’ємним нахилом при перевищенні інфляцією певного граничного рівня.
На основі аналізу праць українських та зарубіжних економістів узагальнено еволюцію поглядів представників основних економічних шкіл на джерела зростання сукупної пропозиції та її взаємодію із сукупним попитом у моделі AD/AS. Дисертант з’ясовує етапи розвитку моделі. Для відображення особливостей перехідного періоду в роботі поєднано альтернативну спадну криву сукупної пропозиції та павутиноподібну модель (Cobweb). Це дало можливість проілюструвати вплив державного втручання на рівновагу за умов гіперінфляції у трансформаційній економіці. Дисертант доходить висновку, що стійка макроекономічна рівновага може досягатися без реального впливу державних інститутів на господарську діяльність. За допомогою графічної моделі автор обґрунтовує тезу, що політика стимулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції може спричинити перехід до нової стійкої рівноваги тільки за умови, що модуль кута нахилу AD менший за модуль кута нахилу AS.
Особливо важливим для аналізу закономірностей динаміки реального обсягу виробництва є дослідження чинників сукупної пропозиції у ринковій та перехідній економічних системах. У третьому параграфі першого розділу запропоновано класифікацію цих чинників (рис. 1) та проаналізовано вплив кожного з них на сукупну пропозицію. Закономірності зміни сукупної пропозиції у тривалому періоді визначають чинники, які впливають на обсяг виробництва за незмінної природної норми безробіття або змінюють природну норму безробіття. У короткостроковому періоді нецінові чинники також переміщують криву сукупної пропозиції, тоді як цінові чинники визначають її нахил. Автор доходить висновку, що у транзитивній економіці особливо важливими є інституційні чинники, які впливають і на нахил кривої сукупної пропозиції, і на її переміщення. Акцентовано на такому чиннику сукупної пропозиції як влада, що впливає на неї у коротко- та довгостроковій перспективі.
У реферованому розділі проаналізовано механізм макроекономічного регулювання, який допомагає досягти загальної рівноваги за повної зайнятості. Використання моделі передавального механізму монетарної політики дало змогу показати, що у трансформаційній економіці обидва канали, - процентний і кредитний, - впливають на обсяг національного виробництва. Інструментарій фіскальної політики помітно впливає на обсяг сукупної пропозиції через зміни у стимулах до підприємницької інвестиційно-інноваційної діяльності.
Другий розділ дисертації – “Макроекономічна оцінка динаміки сукупної пропозиції у перехідній економіці України” містить три параграфи. У ньому передовсім з’ясовано особливості механізму формування сукупної пропозиції в адміністративно-командній системі та в умовах ринкової трансформації, досліджено вплив макроекономічної політики на сукупну пропозицію у вітчизняній економіці та проаналізовано джерела відновлення зростання сукупної пропозиції в господарській системі України.
Зменшення обсягу національного продукту у 1990-х роках було зумовлене не лише успадкованими несприятливими умовами, а й обставинами, що виникли уже після відновлення незалежності. Зменшення сукупної пропозиції на початковому етапі ринкової трансформації було спричинене не стільки змінами у кількостях використовуваних факторів виробництва, а радше було результатом спадної продуктивності. Це зменшення зумовлено також різким звуженням інвестиційних видатків (табл. ) та погіршенням структури інвестування. Причинами глибокого спаду інвестиційних видатків, на думку дисертанта, були гіперінфляція, надмірний податковий тягар на підприємства, зростання масштабів тіньової економіки, слабкість фінансового сектора, зміна економічної ролі держави та дефіцит бюджету.
Таблиця 1
Основні макроекономічні показники в Україні, у % до попереднього періоду
Роки | ВВП | Промислова продукція | Сільськогосподарська
продукція | Інвестицій в
основний капітал | Роздрібний товарооборот | Реалізовані послуги | Індекс реальної
заробітної плати | ІСЦ | ІЦВ | Експорт | Імпорт | Доходи зведеного бюджету як відсоток ВВП | Видатки зведеного бюджету як відсоток ВВП
1991 | 91,3 | 95,2 | 86,81 | 92,9 | 90,3 | 73,4 | - | 390 | 260 | - | - | - | -
1992 | 90,1 | 93,6 | 91,71 | 63,1 | 82 | 78 | 61,3 | 2100 | 4230 | - | - | 24,4 | 38,1
1993 | 85,8 | 92 | 101,5 | 89,7 | 65 | 77,1 | 48,5 | 10250 | 9770 | 97,2 | 134,3 | 33,5 | 38,6
1994 | 77,1 | 72,7 | 83,51 | 77,5 | 86,4 | 96,7 | 85,4 | 500 | 870 | 210 | 190 | 43,5 | 52,4
1996 | 90 | 94,9 | 90,5 | 78 | 94,9 | 85,8 | 86,2 | 139,7 | 117 | 119,1 | 117,4 | 37,1 | 41,9
1998 | 98,1 | 99 | 90,2 | 106 | 93,4 | 96,2 | 87,1 | 120 | 135 | 86,6 | 86 | 28,2 | 30,4
1999 | 99,8 | 104 | 93,1 | 100 | 92,9 | 93,8 | 103,4 | 119,2 | 116 | 92,1 | 80,9 | 25,2 | 26,7
2000 | 106 | 112 | 109,8 | 114 | 108 | 108 | 103,6 | 125,8 | 121 | 117,9 | 118,9 | 28,9 | 28,3
2002 | 105 | 107 | 101,2 | 109 | 115 | 123 | 115,6 | 99,4 | 106 | 110,7 | 105 | 27,4 | 26,7
2004 | 112 | 113 | 119,7 | 128 | 122 | 130 | 120,8 | 112,3 | 124 | 142,6 | 131,3 | 26,5 | 29,4
2006 | 107 | 106 | 100,4 | 119 | 126 | 127 | 111,7 | 111,6 | 114 | 113,2 | 122 | 32 | 32,6
Складено за матеріалами: інтернет сторінок НБУ та Державного комітету статистики (http://www.ukrstat.gov.ua та http://www.bank.gov.ua).
Проаналізувавши вплив монетарного і фіскального інструментарію на фізичний сектор вітчизняної економіки, дисертант доходить висновку, що обидва види стабілізаційної політики відіграли відчутну роль у динаміці сукупної пропозиції в Україні. Спочатку вони поглибили трансформаційний спад, але з перебігом часу з їх допомогою змінювались структура господарки, було зменшено економічні коливання, знижено рівень інфляції та наближено економіку до природного ВВП. У період фінансової стабільності (1999-2007 рр.) збільшення монетарних агрегатів не супроводжувалось різким підвищенням рівня інфляції, а обсяг національного продукту зростав. На думку автора, нині актуальним для вітчизняної економіки є не стільки звуження державного макроекономічного регулювання, скільки поліпшення його якості.
Зазначено, що банківська система сприяла відновленню зростання сукупної пропозиції в Україні. Заслугою монетарного сектору було приборкання гіперінфляції. Проте забезпечити стабільне низькоінфляційне середовище, яке сильніше б впливало на сукупну пропозицію, ніж короткострокове монетарне стимулювання збільшення ВВП, монетарна влада не змогла. Проведений аналіз показав, що на фізичну економіку найсильніше впливав вузький кредитний канал монетарного передавального механізму. Для виявлення впливу цього каналу на сукупну пропозицію в Україні проаналізовано використання НБУ основних монетарних інструментів.
Дисертант показує, що стимулювальна фіскальна політика у першій половині 1990-х років не тільки не забезпечила досягнення поставлених завдань, а навпаки, поглибила розбалансованість і економічний спад та збільшила масштаби безробіття. Незважаючи на тривале реальне зменшення в умовах інфляції прибуткової частини бюджету, уряди підтримували сукупний попит через збільшення державних видатків та субсидування. Пряме кредитування і асигнування з бюджету не змогли загальмувати спад національного виробництва, бо кошти переважно використовувалась для підтримання традиційно збиткових державних виробництв, а не реструктуризацію економіки.
У реферованому розділі виокремлено традиційні та нетрадиційні джерела збільшення сукупної пропозиції. До останніх, зокрема, зараховано зниження рівня розбалансованості та фрирайдерства. Джерелом зростання сукупної пропозиції у вітчизняній економіці, на думку дисертанта, стали сформовані за десять років ринкової трансформації формальні та неформальні правила гри. Одночасно почали давати віддачу налагоджені виробничі зв’язки і вигідніші контракти. Завершення процесу зовнішньої і внутрішньої лібералізації змусило вітчизняні фірми удосконалювати виробничу діяльність, щоб витримати конкуренцію, що також стало джерелом економічного пожвавлення. Акцентовано на тому, що ще одним із джерел зростання була помірна інфляція. До важливих джерел збільшення сукупної пропозиції також зараховано зміни у нематеріальному капіталі, збільшення фінансової спроможності та психологічної готовності людей до підприємницької діяльності тощо.
Щодо традиційних джерел зростання сукупної пропозиції, то у дисертаційному дослідженні проаналізовано зміни кількості та ефективності використання робочої сили і основного капіталу. Джерелом збільшення сукупної пропозиції було відновлення обсягу капіталовкладень та зміни, хоч і незначні, у їх виробничій структурі. Найвищі темпи приросту інвестицій в основний капітал спостерігались у сфері зв’язку та транспорту. Іншим джерелом збільшення сукупної пропозиції було зростання промислового виробництва. Відновлення зростання ВВП ґрунтувалось на позитивних зрушеннях у машинобудуванні та металообробці, металургійному і агропромисловому комплексах та харчовій галузі. Щоправда, економічне зростання вітчизняної економіки супроводжувалось збільшенням питомої ваги продукції енерго- і матеріаломістких та екологічно небезпечних галузей. Загалом, автор доходить висновку, що зменшення ваги успадкованих та зумовлених трансформацією несприятливих чинників у поєднанні з результатами проведених реформ забезпечили ефективніше використання ресурсів та наблизили вітчизняну господарку до природного рівня виробництва.
За допомогою прикладного пакету STATISTICA у дисертаційній роботі було проведено факторний та регресійний аналіз. Факторний аналіз дав змогу виокремити чотири латентних фактори, які сумарно пояснюють 81,5% дисперсії всіх даних (база даних містила 85 макропоказників за 2000-2007 рр., помісячно). Критерієм для вибору кількості факторів був метод “кам’яного зсуву” Кетела. Показник, який є об’єктом нашого дослідження, - валовий внутрішній продукт, - належить до першого фактора, який пояснює найвагомішу частку загальної дисперсії. З матриці факторних навантажень дисертант визначив, що істотний вплив на помісячний приріст ВВП мають перший та четвертий фактори (75 та 10 % дисперсії відповідно), тому при побудові моделі було використано змінні, що характеризують ці два фактори. Одержана лінійна регресійна модель, як видно з таблиці 2, адекватно описує взаємозв’язок між змінними. Регресійна модель має вигляд:
де x1 - помісячний приріст обсягу продукції сільського господарства, млн грн; x2 - помісячний приріст обсягу промислової продукції, млн грн; x3 - грошовий агрегат М , млн грн.
Таблиця 2
Підсумок регресії для залежної змінної:
приріст валового внутрішнього продукту, млн грн
Коефіцієнт множинної кореляції R= 0,89786674. Коефіцієнт детермінації R2= 0,80616469. Скорегований коефіцієнт детермінації R2= 0,79898560. Ступені свободи і рівень значущості F(3,81)=112,29 p<0,0000. Стандартна похибка оцінки: 5747,8.
Beta | Std.Err. | B | Std.Err. | t(81) | p-level
Оцінка вільного члена регресії | 1461,512 | 1566,294 | 0,93310 | 0,353540
Помісячний приріст обсягу сільського господарства | 0,173123 | 0,051165 | 0,435 | 0,129 | 3,38359 | 0,001105
Помісячний приріст обсягу
промислової продукції | 0,668314 | 0,056061 | 0,851 | 0,071 | 11,92123 | 0,000000
Грошовий агрегат М 3 | 0,279943 | 0,054831 | 1,026 | 0,201 | 5,10560 | 0,000002
Обчислено за матеріалами: Державного комітету статистики та International Financial Statistics (IMF).
Модель показує, що всі три змінні позитивно впливали на помісячний приріст ВВП. Як видно з таблиці 2, усі три коефіцієнти є статистично значущі, причому зміна приростів промислової продукції пояснює 45% дисперсії приростів ВВП, динаміка грошового агрегату М – 8%, прирости обсягу продукції сільського господарства - 3%. Адекватність моделі підтверджує графік залишків та гістограма їх розподілу.
Третій розділ дисертаційного дослідження – “Проблеми та перспективи стабільного зростання сукупної пропозиції в економіці України” містить два параграфи. У ньому узагальнено світовий досвід стимулювання зростання сукупної пропозиції, оцінено перспективи досягнення природного рівня виробництва в Україні та запропоновано напрями поліпшення стану макроекономічного середовища як умови стабільного зростання сукупної пропозиції у вітчизняній економіці в найближчій та тривалій перспективі.
Дисертант виділяє низку причин, які зумовлюють доцільність вивчення світового досвіду стимулювання сукупної пропозиції. Проведена версія аналізу із зсувом системи відліку для Сполучених Штатів дала змогу сформулювати низку умов, які мають забезпечуватись при проведенні політики стимулювання пропозиції. У дисертаційній роботі наведено оцінки рівня безробіття, який не генерує інфляції (NAIRU) для США. Поєднання низького рівня безробіття із низьким темпом інфляції та зростанням ВВП у вітчизняній економіці, на думку дисертанта, можливе, коли фактичний рівень безробіття перевищуватиме NAIRU, а збурення пропозиції будуть сприятливими.
У реферованому розділі проаналізовано досвід стимулювання сукупної пропозиції в країнах-членах Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), і зокрема у низці країн з перехідною економікою. Макроекономічна динаміка пострадянських країн є неоднаковою (табл. 3), але цим країнам притаманна низка спільних ознак, які необхідні для зростання сукупної пропозиції. Основою усунення макроекономічних диспропорцій та зростання інвестицій та ASLR є цінова стабільність. Збурення сукупної пропозиції помітно вплинули на динаміку обсягу національного виробництва в усіх трансформаційних країнах. Базова інфляція становила вагому частку інфляції, що означає зниження інфляції та стабілізацію за відмови від дискреційної політики попиту. В останні роки базова інфляція перевищувала фактичну, що є доказом зростання загального рівня цін унаслідок збурень пропозиції. У результаті проведеного аналізу виявлено сприятливий вплив жорсткої монетарної політики на виробництво національного продукту на початковому етапі трансформаційного періоду.
Оцінка перспектив досягнення природного рівня виробництва в Україні залежить від тривалості аналізованого часового ряду, методології та іструментарію дослідження. З позиції потенціалу чинників, які забезпечували зростання вітчизняної економіки у 2000-2006 рр., прогноз песимістичний: позитивний ефект відносно дешевих енергоносіїв, незалученого виробничого потенціалу, високих світових цін на метал, знецінення гривні та дешевої робочої сили скорочується. Нинішня структура економіки є джерелом економічного пожвавлення, але у тривалій перспективі вона не зможе забезпечити зростання сукупної пропозиції.
Для досягнення природного рівня виробництва необхідно розвивати, на думку дисертанта, високотехнологічні галузі та зменшувати вагу галузей з низькою доданою вартістю. У дисертації також наголошено на необхідності підготовки до несприятливих збурень пропозиції, зумовлених здорожчанням енергоносіїв. У найближчі кілька років зростання реального ВВП ще може відбуватись залученням вільних факторів виробництва, що наблизить вітчизняну економіку до природного рівня виробництва. Проте нині важливішим є не стільки зменшення ВВП-розриву, скільки підвищення саме природного рівня виробництва. Найважливішою умовою цього підвищення є збільшення інвестиційно-інноваційних видатків в економіці України.
Таблиця 3
Темпи економічного зростання та рівень інфляції у вибраних країнах |
Темпи зростання ВВП, % | ІСЦ, %
2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006
Україна | 9,2 | 5,2 | 9,6 | 12,1 | 2,7 | 7,1 | 6,1 | -0,6 | 8,2 | 12,2 | 10,4 | 11,6 | Естонія | 7,7 | 8 | 7,2 | 8,3 | 10,2 | 11,2 | 4,2 | 2,7 | 1,1 | 5 | 3,6 | 5,1 | Латвія | 8 | 6,5 | 7,2 | 8,7 | 10,6 | 11,9 | 3,2 | 1,4 | 3,6 | 7,3 | 7 | 6,8 | Литва | 6,6 | 6,9 | 10,3 | 7,3 | 7,6 | 7,5 | 2,1 | -0,9 | -1,3 | 2,8 | 3 | 4,5 | Польща | 1,2 | 1,4 | 3,9 | 5,3 | 3,6 | 6,1 | 3,6 | 0,8 | 1,7 | 4,4 | 0,7 | 1,4 | Росія | 5,1 | 4,7 | 7,3 | 7,2 | 6,4 | 6,7 | 18,6 | 15,1 | 12 | 11,7 | 10,9 | 9 | Угорщина | 4,1 | 4,4 | 4,2 | 4,8 | 4,2 | 3,9 | 6,8 | 4,8 | 5,7 | 5,5 | 3,3 | 6,5 | Складено за матеріалами: International Monetary Fund Database з http://www.imf.org.
Формулюючи напрями поліпшення стану макроекономічного середовища як умови стабільного зростання сукупної пропозиції в Україні, дисертант акцентує на необхідності одночасного удосконалення інституційного, політичного, економічного, демографічного та екологічного середовищ. Запропоновано створити та запровадити комплексну програму підвищення сукупної продуктивності факторів через сприяння інноваційному інвестуванню, стимулювання конкуренції, зменшення бюрократичних бар’єрів як для внутрішніх, так і для іноземних інвесторів.
У розділі зазначено, що важливим чинником збільшення сукупної пропозиції в Україні є розширення доступу до інвестиційних кредитів. Дисертант обґрунтовує необхідність податкових стимулів для інвесторів, розвитку ринкової інфраструктури, зміни пріоритетних напрямів інвестування, що дозволить оптимізувати структуру вітчизняної економіки через зменшення частки неперспективних галузей та збільшення питомої ваги наукомістких галузей з екологічно чистими технологіями. Структурна переорієнтація інвестицій та економіки загалом дасть змогу усунути макроекономічні диспропорції та стимулювати зростання сукупної пропозиції. До важливих напрямів збільшення інвестицій, на думку дисертанта, належить підвищення рівня інвестиційної привабливості України, зокрема через поліпшення бізнес-клімату, розширення економічної свободи, боротьбу з корупцією, гарантування дієвості законодавства.
Вагомим напрямом розширення сукупної пропозиції є структурна перебудова зовнішнього сектору вітчизняної економіки. Необхідно розширити, на думку дисертанта, діапазон експорту, збільшувати в експорті частку товарів з високою доданою вартістю та частку товарів, які продукують з надлишкових факторів виробництва. Для цього необхідна імплементація програм стимулювання сукупної пропозиції, які враховуватимуть потреби та можливості внутрішнього та зовнішнього сукупного попиту. У дисертаційному дослідженні наголошено на тому, що низькоінфляційне середовище є головною передумовою зростання короткострокової сукупної пропозиції та природного рівня виробництва в Україні.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання – макроекономічного аналізу сукупної пропозиції в економіці України, що виявилося в обґрунтуванні концепції чинників і джерел, які зумовлюють динаміку сукупної пропозиції в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки, а також у формулюванні теоретико-методологічних засад стимулювання сукупної пропозиції, які забезпечують підґрунтя для стабільного економічного зростання.
1. Тлумачення категорії “сукупна пропозиція” залежить від обраного теоретико-методологічного підходу. У вузькому розумінні сукупну пропозицію визначають як обсяг національного продукту, а в широкому – це аналітичний інструментарій дослідження, що відображає взаємозв’язок між сукупною кількістю запропонованих фірмами благ та загальним рівнем цін. Характер графічного відображення сукупної пропозиції залежить від тривалості аналізованого періоду. Основними моделями короткострокової сукупної пропозиції є моделі недосконалої інформації, негнучкої заробітної плати, неправильних уявлень працівників, негнучкості цін та модель сукупної пропозиції за оптимальної інфляції. Дослідження довгострокової сукупної пропозиції відбуваються за двома напрямами: верифікація концепції вертикальної прямої та розвиток альтернативних теорій.
2. Ретроспективний аналіз дискусії з приводу переваг та недоліків притаманних моделі AD/AS підтверджує доцільність її використання для з’ясування, зокрема впливу збурень сукупної пропозиції на перехідну господарську систему. Модель AD/AS з альтернативною кривою сукупної пропозиції дає змогу проілюструвати вплив державного втручання на встановлення рівноваги на початковому етапі ринкової трансформації. Стійка рівновага може досягатися при відсутності реального впливу державних інститутів на господарську діяльність. З перебігом часу крива сукупної пропозиції у трансформаційних економіках набуває стандартного вигляду.
3. Чинники сукупної пропозиції прокласифіковано відповідно до тривалості аналізованого періоду. Довгострокову сукупну пропозицію визначають ті чинники, які змінюють природну норму безробіття, та ті, які впливають на обсяг національного виробництва за незмінної природної норми безробіття. До чинників короткострокової сукупної пропозиції віднесено: природний рівень виробництва, структурні, природні та зовнішньоекономічні умови. Важливими є інституційні чинники, які впливають і на нахил кривої сукупної пропозиції, і на її переміщення. Особливим чинником, що впливає одночасно на коротко- і довгострокову сукупну пропозицію, є державні інститути, які проводять макроекономічну політику.
4. Аналіз динаміки, механізму та інституційних умов формування сукупної пропозиції в адміністративно-командній системі підтверджує, що директивна економіка упродовж десятиліть перебувала ліворуч від межі виробничих можливостей. Декларативне стимулювання виробництва, інертні ціни, низька продуктивність, екстенсивний тип відтворення, деформована структура господарки, ідеологічний, а не економічний принцип побудови виробничого процесу були основними причинами виснаження економічного потенціалу радянської господарської системи і низки проблем, які виникли після її краху.
5. Скорочення сукупної пропозиції у вітчизняній економіці на початку трансформації було неминучим. Тривалість та глибину спаду національного обсягу виробництва пояснює низка чинників: гіперінфляція, що в результаті спричинила скорочення сукупного попиту; несприятливі зміни у тріаді споживання-заощадження-інвестиції; негативний вплив бартеризації економіки; непослідовна і недовершена стратегія трансформації. Тривалий і глибокий трансформаційний спад виробництва в Україні зумовлений також непродуманою макроекономічною політикою. До слабин економічної політики початку 1990-х років належать: підпорядкованість монетарних інститутів завданням соціально спрямованої бюджетно-податкової політики; відсутність рішучих дій у боротьбі з інфляцією, тіньовим сектором, невиконанням контрактів; частковість у проведенні лібералізації; непрозорість приватизації; недоречність використання політики стимулювання попиту; непродуманість довгострокової структурної політики; неузгодженість цілей та методів фіскальної та монетарної політики.
6. Стабілізаційна політика відіграла вагому роль у відновленні економічного зростання та збільшенні сукупної пропозиції в Україні. З досягненням фінансової стабільності зростання монетарних агрегатів не супроводжується помітним підвищенням темпів зростання загального рівня цін. З-поміж каналів монетарного передавального механізму найсильніший вплив на фізичну економіку, на думку дисертанта, мав вузький кредитний канал трансмісії. Фіскальна політика у першій половині 90-х років не тільки не забезпечила досягнення поставлених цілей, а навпаки, поглибила розбалансованість економіки, збільшила масштаби спаду та безробіття. Поступове збалансування доходів та видатків державного бюджету дало змогу вирішити немало фіскальних проблем макроекономічної стабілізації та стимулювати сукупну пропозицію. Проте для підтримання зростання обсягів національного продукту потрібні подальші бюджетна і податкова реформи, що сприяють розвитку підприємництва.
7. Аналіз виявив важливість інституційних, зовнішньо-економічних та структурних змін у процесі відновлення зростання вітчизняної економіки. Зменшення ваги успадкованих та зумовлених трансформацією несприятливих чинників у поєднанні з результатами проведених реформ забезпечили ефективніше використання ресурсів та наблизили вітчизняну господарку до природного рівня виробництва. Важливим джерелом збільшення сукупної пропозиції був нематеріальний людський капітал, збільшення фінансової спроможності і психологічної готовності людей до підприємницької діяльності, а також відносно низька як для трансформаційної економіки інфляція в останньому десятилітті. Адитивна регресійна модель показує позитивний вплив трьох змінних на динаміку помісячного приросту ВВП України у 2000-2006 роках. Зміна приростів промислової продукції пояснює 45% дисперсії приростів ВВП, динаміка грошового агрегату М – 8%, а прирости обсягу продукції сільського господарства – 3%. Водночас приріст ВВП є дещо чутливішим до змін у монетарній сфері.
8. Нинішня структура вітчизняної економіки не може забезпечити зростання сукупної пропозиції у тривалому періоді. Для цього зростання необхідно розвивати високотехнологічні галузі та зменшувати вагу галузей із низькою доданою вартістю. Із зростанням боргу домогосподарств кредитний і, відповідно, споживчий бум завершаться. Можливі несприятливі збурення пропозиції, зумовлені зростанням цін на енергоносії. У найближчі роки зростання реального ВВП в Україні все ще може відбуватись на основі залучення поки що не використовуваних факторів виробництва. Однак для вітчизняної економіки важливе не стільки зменшення ВВП-розриву, скільки створення умов, які забезпечать зростання саме природного рівня виробництва.
9. Для стабільного зростання сукупної пропозиції в Україні необхідне підвищення природного рівня виробництва через удосконалення інституційного, політичного, економічного, демографічного, екологічного середовища. Сприятливе макроекономічне середовище забезпечить дієвість інститутів, які формують, регулюють, стабілізують та легітимізують ринок, знижують політичні ризики, гарантують стабільність фінансової системи. Одночасно доцільно розробити і запровадити комплексну програму підвищення сукупної продуктивності факторів через сприяння інноваційному інвестуванню, стимулювання конкуренції, зменшення бюрократичних бар’єрів для внутрішніх та іноземних інвесторів. Для збільшення сукупної пропозиції необхідно також активізувати канал кредитування та канал валютного курсу для стримування інфляції.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
у фахових наукових виданнях
1.
Павлик Х. Б. Структурні аспекти сукупної пропозиції в
