ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Дубчак Галина Михайлівна

УДК 316.752.4 – 057.875 (048)

ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ

СТУДЕНТІВ У ПЕРІОД НАВЧАННЯ У ВУЗІ

19.00.01 - Загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Чернівецькому державному університеті
ім. Ю.Федьковича

Науковий керівник - | доктор соціологічних наук, професор

Пірен Марія Іванівна

Академія управління при Президентові України, професор кафедри політології

Офіційні опоненти - | доктор психологічних наук, професор

Орбан Лідія Ернестівна

Прикарпатський державний університет

ім. В.Стефаника Міністерства освіти у науки

України, завідувач кафедри соціальної психології

кандидат психологічних наук, старший

науковий співробітник

Фролов Павло Дмитрович

Інститут соціальної та політичної психології АПН

України, завідувач лабораторії психології

політичного іміджмейкінгу, пропаганди та

реклами

Провідна установа | Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова Міністерства освіти і

науки України, кафедра психології та педагогіки, м.Київ

Захист відбудеться 26 вересня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України за адресою :

01033 м.Київ - 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою :

01033 м.Київ - 33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий 24 серпня 2000 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Студентська молодь є об’єктом широких психологічних досліджень як за рубежем, так і в нашій країні. Головна причина інтересу дослідників до студентства пов’язана із зростанням соціально зумовлених вимог до якості підготовки фахівців. Студент вузу постає як одна із найважливіших постатей майбутнього суспільства, його прогресивного розвитку та демократичних перетворень.

Сучасні дослідження, що проводяться психологами в Україні, зумовлюються необхідністю вивчення особливостей у поведінці людей, які мають місце в перехідний період розвитку суспільства. У складних умовах нашого сьогодення, коли падає соціальний престиж вищої освіти, студенти часто не впевнені у своєму майбутньому, нерідко переживають негативні емоційні стани та внутрішньоособистісні конфлікти. Втім, К.Г.Юнг писав, що відсутність єдності з собою є ознака людини культури, а, на думку К.Хорні, внутрішньоособистісні конфлікти складають невідємну частину людського життя.

Важливість розробки проблеми внутрішньоособистісних конфліктів зумовлена тим, що вона належить до найважливішого розділу психології особистості, а недостатність її вивчення стримує як дослідження особистості в цілому, так і розвиток досліджень по вивченню механізмів допомоги людині в стані внутрішньоособистісного конфлікту.

Необхідність подальшої розробки названої проблеми обумовлена і логікою розвитку психологічної науки. За останні роки в нашій країні та за рубежем з’явилося багато досліджень внутрішньоособистісних конфліктів за різними аспектами. У зв’язку з цим виникає необхідність теоретичного узагальнення нового матеріалу, накопиченого в багаточисленних працях вітчизняних та зарубіжних авторів.

Інтерес до вивчення внутрішньоособистісних конфліктів обумовлений не тільки потребою теоретичної розробки поставленої проблеми, але і вимогами практики, яка потребує адекватних методик для виявлення внутрішньоособистісних конфліктів, психотерапевтичних і психокорекційних програм, спрямованих на їх психологічне вирішення.

Психологічний аспект досліджуваної проблеми достатньо висвітлений у ряді робіт як зарубіжної (З.Фрейд, К.Юнг, К.Хорні та ін.), так і радянської та вітчизняної психології (О.М.Леонтьєв, В.М.Мясищев, Б.В.Зейгарник, В.С.Мерлін, Л.І.Божович, К.О.Абульханова-Славська, Б.С.Братусь, В.В.Столін, Ф.Ю.Василюк, А.А.Файзуллаєв, Т.М.Титаренко, О.О.Донченко, Г.В.Ложкін, О.Ф.Бондаренко, М.І.Пірен, С.Р.Карташов та ін. ).

Аналіз стану теоретичної та експериментальної розробки досліджуваної проблеми дозволив виокремити певні напрямки, за якими здійснюються дослідження. Що стосується зарубіжної психології, то вивчення внутрішньоособистісних конфліктів здійснюється у руслі двох основних напрямків : гомеостатичного та когнітивного.

У радянський період психології внутрішньоособистісні конфлікти вивчалися, як правило, з позицій діяльнісного підходу (О.М.Леонтьєв, В.В.Столін, К.О.Абульханова-Славська, В.С.Мерлін, Л.І.Божович, Б.В.Зейгарник, Б.С.Братусь, А.А.Файзуллаєв, Ф.Ю.Василюк та ін.)

У сучасних вітчизняних дослідженнях внутрішньоособистісні конфлікти вивчаються у зв’язку з проблемами вікового становлення особистості; розглядаються фактори, які впливають на їх виникнення та перебіг (Т.М.Титаренко, О.О.Донченко, О.В.Киричук, Л.Е.Орбан, І.А.Грабська, Н.Ю.Максимова, Н.Г.Москаленко, А.М.Ануфрієва, та ін.).

Окремо відзначимо праці, що стосуються проблеми психологічного консультування і психотерапії внутрішньоособистісних конфліктів (О.Ф.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, П.П.Горностай, Г.І.Онищенко, Н.Ф.Калина, Б.П.Лазоренко, О.П.Лисенко та ін.).

Внутрішньоособистісні конфлікти вивчаються і в зв’язку з проблемами професіоналізації особистості (Н.В.Чепелєва, Г.В.Ложкін, Е.Ф.Зеєр, Е.Е.Симанюк, М.К. С.Б.Кузікова, Т.Ю.Левченко, Н.І.Повякель, та ін.)

Підбиваючи підсумки аналізу досліджень внутрішньоособистісних конфліктів, можна відзначити, що позитивними аспектами цих праць, на нашу думку, є : оцінювання внутрішньоособистісних конфліктів як можливостей розвитку особистості; спроби створення класифікації внутрішньоособистісних конфліктів; намагання розгляду особливостей внутрішньоособистісних конфліктів у зв’язку з віковим розвитком людини; наявність різноманітних розробок технологій подолання внутрішньоособистісних конфліктів тощо.

Незважаючи на значну кількість публікацій, слід відзначити деяку фрагментарність підходів у дослідженні внутрішньоособистісних конфліктів. Недостатньо, на нашу думку, вивчено ряд проблем, до яких слід віднести : термінологічні розбіжності, відсутність чітких визначень внутрішньоособистісних конфліктів; в ряді робіт відсутня достатня емпірична перевірка теоретичних положень; процедура психологічної діагностики внутрішньоособистісних конфліктів ще недостатньо розроблена, фрагментарна, досліджуються окремі аспекти внутрішньоособистісних конфліктів; недостатньо повно вивчені вікові особливості протікання внутрішньоособистісних конфліктів; майже не вивчена проблема внутрішньоособистісних конфліктів студентської молоді та факторів, що їх зумовлюють.

Актуальність і недостатня розробленість проблеми, суспільна і наукова потреба в її розв’язанні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дослідження внутрішньоособистісних конфліктів входить до комплексної теми кафедри психології Чернівецького державного університету імені Ю.Федьковича “Життєтворчість особистості в кризовому суспільстві”. Номер держреєстрації – 0199u001863.

Об’єкт дослідження - процес переживання внутрішньоособистісних конфліктів студентами вузу.

Предмет дослідження - особливості внутрішньоособистісних конфліктів студентів в період навчання у вузі.

Мета дослідження – виявити психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів студентів та їх динаміку протягом навчання у вузі, розкрити фактори, які впливають на виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.

Гіпотези дослідження :

1.В ієрархії детермінант внутрішньоособистісних конфліктів чільне місце належить ціннісній сфері : невідповідність значущості та доступності життєвих цінностей продукує внутрішньоособистісні конфлікти.

2.Внутрішньоособистісні конфлікти студентів протягом навчання у вузі мають свою специфіку на різних етапах навчання.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутих гіпотез були поставлені наступні завдання :

1. Провести теоретичний аналіз стану дослідження проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі.

2. Виявити суперечності, що знаходять своє вираження у внутрішньоособистісних конфліктах студентів протягом навчання у вузі.

3. Сформувати систему методик, спрямованих на вивчення внутрішньоособистісних конфліктів.

4. На основі емпіричного дослідження виявити особливості та динаміку внутрішньоособистісних конфліктів студентів протягом навчання у вузі.

Методологічні основи дослідження склали фундаментальні положення і принципи психологічної науки :

-принципи детермінізму і розвитку, принцип єдності свідомості і діяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв),

-положення про особистість як активний суб’єкт діяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк, К.О.Абульханова-Славська, Л.Ф.Бурлачук, С.Д.Максименко, М.Й.Боришевський, В.О.Татенко) та про структуру мотиваційно-смислових утворень (Б.С.Братусь, Б.В.Зейгарник, Д.О.Леонтьєв, Т.М.Титаренко).

-теоретичний підхід до конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих тенденцій (С.Д.Максименко, Г.В.Ложкін, М.Н.Корнєв, М.І.Пірен).

Для вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи та методики : спостереження, бесіда, анкетування, методика дослідження самоставлення (С.Р.Пантелєєва), самооцінки, рівня співвідношення "цінності" та "доступності" в різних життєвих сферах (О.Б.Фанталової), шкала оцінки дискомфорту (О.Б.Фанталової), методика "Вільний вибір цінностей" (О.Б.Фанталової), шкала самооцінки ситуативної та особистісної тривожності Ч.Спілбергера, шкала виміру мотивації досягнення (Ю.М.Орлова), самооцінка психічних станів (за Г.Айзенком).

Результати емпіричного дослідження були статистично оброблені за допомогою пакетів Microsoft Excel, Statistika.

Експериментальна база дослідження. Емпіричне дослідження проводилось упродовж 1996-1999 років на базі Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича. Вибірка дослідження склала 203 студенти.

Надійність та вірогідність результатів дослідження та висновків забезпечувалась обгрунтуванням вихідних методологічних позицій, застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження, використанням стандартизованих методик, валідність і надійність яких доведена, репрезентативністю вибірки, кількісним і якісним аналізом даних та їх зіставленням за різними методиками.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у роботі вперше розкрито особливості внутрішньоособистісних конфліктів студентів протягом навчання у вузі на сучасному етапі розвитку українського суспільства, що дозволило визначити їх якісну своєрідність, компонентну структуру та динаміку перебігу. Охарактеризовано види внутрішньо-особистісних конфліктів на основі аналізу суперечностей, що лежать в їх основі.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні, узагальненні і подальшій розробці проблеми щодо психологічної природи внутрішньоособистісних конфліктів, розширенні знань про джерела їх виникнення у студентському віці; виділенні особливостей внутрішньоособистісних конфліктів на підставі суперечностей, що лежать в їх основі. Емпірично підтверджено взаємозв’язок внутрішньоособистісної конфліктності з різними параметрами особистості.

Практичне значення дослідження полягає у виявленні психологічних механізмів виникнення та функціонування внутрішньоособистісних конфліктів у студентів, що відкриває можливість створення системи методів і прийомів, використання яких дозволяє ефективно діагностувати внутрішньоособистісні конфлікти. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації роботи психологічних служб, у тому числі й вузу. Окрім цього, результати дослідження можуть бути використані при вирішенні проблем планування і організації виховної роботи із студентською молоддю з метою забезпечення умов її особистісного і професійного зростання.

Апробація та впровадження результатів дослідження в практику. Основні положення і результати дослідження були представлені на Міжнародних науково-практичних конференціях : “Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства” (Чернівці, 1994), “Конфлікти в суспільстві : діагностика і профілактика” (Київ-Чернівці, 1995), “Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХ1 століття” (Чернівці-Київ, 1996), “Неперервна освіта : проблеми розвитку, перспективи” (Чернівці, 1996), “Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХ1 століття” (Київ-Чернівці,1997), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми безпеки української нації на порозі ХХ1 сторіччя” (Київ-Чернівці, 1998), “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (Київ, 1999), 2-х Міжнародних психологічних читань “Актуальні проблеми сучасної психології” (Харків, 1995), конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету (Чернівці, 1995), регіональній науково-практичній конференції “Творче розв’язання конфліктів у педагогічному процесі” (Чернівці,1999).

Результати дослідження використовувалися при читанні спецкурсу “Конфліктологія” для студентів педагогічного факультету ЧДУ із спеціальності "Психологія".

Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли відображення у 9 публікаціях автора.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 310 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 244 сторінки. Основна частина проілюстрована 9 малюнками та 27 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обгрунтована актуальність проблеми, визначені мета, об’єкт, предмет та завдання дослідження, сформульовані гіпотези, розкрита методологічна основа дослідження, визначена наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, висвітлені положення, що виносяться на захист, описані форми апробації результатів дослідження.

Перший розділ дисертаційної роботи “Теоретичні передумови дослідження внутрішньоособистісних конфліктів” представляє аналіз широкого спектру концептуальних підходів, присвячених висвітленню внутрішньоособистісних конфліктів у зарубіжній, радянській та вітчизняній психологічній літературі.

Як засвідчує вивчення спеціальної психологічної літератури, проблема внутрішньоособистісних конфліктів останнім часом викликає значний інтерес у дослідників. У численних наукових працях вітчизняних і зарубіжних психологів аналізуються різні підходи до вивчення внутрішньоособистісних конфліктів, фактори їх розвитку, засоби подолання, понятійний апарат та ін. Проте спроби вивчення внутрішньоособистісних конфліктів хоч і мають велику історію, все ж не привели до формування єдиного погляду щодо природи їх походження.

Аналіз відповідної зарубіжної психологічної літератури приводить нас до висновку, що окремі концепції внутрішньоособистісного конфлікту базуються всередині розуміння відповідної мотиваційної моделі і не грунтуються на певній цілісній теорії. Б.Вайнер і Г.Томе розрізняють дві пануючих парадигми в дослідженні мотивації та конфлікту : гомеостатичну і когнітивну. Гомеостатичний підхід найбільш повно представлений у дослідженнях психоаналітичного, біхевіористичного напрямів та в руслі концепції поля К.Левіна.

Наступний напрямок розроблений в контексті когнітивної теорії. Він представлений теорією когнітивного дисонансу та психологічною теорією прийняття рішень. У кожному з наведених напрямків зарубіжної психології існують свої течії, а в кожній течії - своя модель реконструкції внутрішніх конфліктів.

Так, психоаналіз, протиставляючи людину і суспільство, постулює принципову невирішуваність внутрішніх конфліктів особистості. У роботах біхевіористичного спрямування здійснюється формальна типологізація поведінкових проявів внутрішніх конфліктів. У теорії когнітивного дисонансу вивчаються когнітивні процеси до і після прийняття рішення та, відповідно, розрізняють поняття “конфлікт” – “дисонанс”. У психологічній теорії рішень увага приділяється вивченню природи невизначеності в умовах прийняття рішення, що трактується як конфлікт.

Теоретико-експериментальну базу для розуміння психологічної сутності та природи внутрішньоособистісних конфліктів у вітчизняній психології поклали дослідження С.Л.Рубінштейна, Г.С.Костюка, В.М.Мясищева, В.С.Мерліна, О.М.Лєонтьєва, В.В.Століна, К.О.Абульханової-Славської, Л.І.Божович, Б.В.Зейгарник, Б.С.Братуся, Ф.Ю.Василюка, А.А.Файзуллаєва, С.Д.Максименка, Т.М.Титаренко, Г.В.Ложкіна, О.В.Киричука, О.О.Донченко, Л.Ф.Бурлачука, О.Ф.Бондаренка, М.І.Пірен та ін.

Стрижневим поняттям при розгляді проблеми внутрішньоособистісних конфліктів є поняття суперечності. Аналізуючи проблему виникнення внутрішньоособистісних конфліктів, ми виходимо із визнання суперечностей між особистістю й умовами її діяльності, з одного боку, та між внутрішньоособистісними утвореннями, з іншого.

Поряд із загальнотеоретичною розробкою проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у радянській та вітчизняній психології розвиваються також емпіричні дослідження різних її аспектів. Значний цикл робіт присвячений аналізу афективної сторони процесу переживання внутрішньоособистісних конфліктів (Л.І.Божович). Типологія внутрішньоособистісних конфліктів пропонується В.С.Мерліним. Цікавою є спроба розгляду внутрішньоособистісних конфліктів з позицій теорії відношень В.М.Мясищева. Конфлікти в сфері самосвідомості вивчав В.В.Столін. Внутрішньоособистісні конфлікти, пов’язані з мотиваційною сферою особистості, аналізував А.А.Файзуллаєв.

На основі аналізу наукових підходів до проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у психологічній науці було з’ясовано, що вона характеризується різноманіттям, недостатньою цілісністю, чіткістю термінології. У зв’язку з цим виникає необхідність з’ясування психологічних механізмів, які б розкривали особливості функціонування внутрішньо- особистісних конфліктів.

Другий розділ дисертаційної роботи “Психологічні механізми внутрішньоособистісних конфліктів” присвячений теоретичному розгляду суті, змісту, природи, динаміки та типології внутрішньоособистісних конфліктів.

Аналіз психологічної літератури показав, що, незважаючи на різноманітність принципів вивчення внутрішньоособистісних конфліктів, уявлення про суть самого феномена та природу обумовлюючих його факторів, що базуються на отриманих емпіричних даних, ще не дають підстави для вироблення єдиної точки зору.

Змістовий аналіз визначень внутрішньоособистісних конфліктів, які подані у зарубіжній психології, показує, що різні автори тлумачать це поняття відповідно до тих теоретичних положень, яких вони дотримуються.

Узагальнення визначень внутрішньоособистісних конфліктів, що наявні у вітчизняній психологічній літературі, дозволяє трактувати їх як зіткнення, протиборство різних тенденцій самої особистості, приблизно рівних за силою та значущістю, але протилежно спрямованих.

У розумінні внутрішньоособистісних конфліктів ми виходимо з того, що простором існування особистості є ціннісні смисли, а способом здійснення - авторський вчинок (О.Ф.Бондаренко). Як спосіб особистісного існування у суспільстві, внутрішньоособистісний конфлікт завжди передбачає ціннісний вибір. Тому ціннісний конфлікт є, власне, внутрішньоособистісним конфліктом. На рівні індивідуальної свідомості він виражається у невідповідності між “Я - реальним” та “Я - ідеальним”.

Ціннісність за своєю психологічною функцією інтегрує, дає особистості цільність, що є головною життєвою необхідністю свідомості і єдиний принцип, здатний узгоджувати різноспрямовані життєві відношення, - принцип цінності (Ф.Ю.Василюк).

Умовою перетворення тієї чи іншої сфери життєдіяльності людини в ціннісну є її об’єктивне включення в коло основних детермінант її буття. Таким узагальнюючим механізмом є процеси, які визначають можливість побудови образу себе, що виступає перед суб’єктом на певних етапах його розвитку як усвідомлення свого “Я”. Зміна “Я – концепції” незмінно призводить до зміни цінностей особистості, що, відповідно, надалі впливає на “Я – концепцію”.

Вивчення змістової сторони цінності дозволяє визначити зміст внутрішньоособистісних конфліктів. Аналіз суб’єктивної сторони характеризує внутрішньоособистісний конфлікт як конфлікт між “Я-ідеальним” та “Я-реальним”. На перевірку і конкретизацію даних теоретичних висновків було спрямовано емпіричне дослідження.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів студентів у період навчання у вузі” приводяться отримані емпіричні дані та їхня інтерпретація.

Емпіричне дослідження внутрішньоособистісних конфліктів студентів, яке дало можливість перевірки висунутих гіпотез, передбачало поетапне вирішення низки завдань :

1.

2.

3.

4.

5.Вивчення кореляційних взаємозв’язків внутрішньоособистісної конфліктності з виділеними особистісними параметрами.

Використання загальновизнаних методів статистичного аналізу отриманих результатів дало змогу визначити взаємозалежності між вибраними параметрами.

Вибірку дослідження склали студенти Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича (всього – 203 студенти). В дослідженні взяли участь 97 студентів історичного, 80 студентів фізичного (1,3,5 курсів) та 26 студентів педагогічного факультетів ЧДУ.

Аналіз структури ціннісних орієнтацій студентів дозволив дати більш визначену оцінку орієнтації людини на ті чи інші змістовні сторони свого життя та виявити ті їх особливості, що служать передумовами виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.

Порівняльний аналіз результатів дослідження дає можливість констатувати, що в усіх групах студентів простежуються певні загальні тенденції. Структуру ціннісних орієнтацій студентської молоді умовно можна поділити на 3 блоки. Ядро ціннісних орієнтацій складають конкретні життєві і загальнолюдські цінності : любов, здоров’я, щасливе сімейне життя, дружба. Середній статус у структурі цінностей складають : матеріально забезпечене життя, наявність друзів, впевненість у собі, пізнання, свобода як незалежність у вчинках. Периферійна частина ціннісних орієнтацій включає такі цінності, як активне діяльне життя, краса природи і мистецтва та творчість. Як показують результати дослідження, більш значущі для реального сучасного життя цінності витісняють цінності індивідуального вдосконалення на другий план.

У роботі нами простежено динаміку змін ціннісних орієнтацій студентів протягом навчання у вузі. Також вивчалися відмінності в ціннісних орієнтаціях чоловіків та жінок.

Тенденція у співпаданні “ядра” і “хвоста” структури ціннісних орієнтацій прослідковується в усіх групах досліджуваних з першого по п’ятий курси. Міжгрупові відмінності спостерігаються в структурі цінностей середнього статусу. Це підтверджує думку про те, що структура значущих цінностей студентів не залежить від вікових і статевих особливостей та їх професійної приналежності.

Вивчення цінностей студентів дозволило виявити, що найбільш значущі життєві цінності особистості виявляються найменш доступними, що виступає передумовою виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.

У дослідженні ми виходили з того, що стан внутрішньоособистісного конфлікту, - це, передусім, стан “розриву” в системі “свідомість”-“буття”, а саме - розриву між потребою в досягненні внутрішньо значущих ціннісних об‘єктів і можливістю такого досягнення в реальності. Тому ступінь розходження між “значущістю” та “доступністю” різних життєвих цінностей особистості ми використовували як індикатор внутрішньоособистісних конфліктів у мотиваційно-ціннісній сфері студентів, оскільки його величина вказує на ступінь розходження між тим, що є, і тим, що повинно бути, між “хочу” і “маю”, а також між “хочу” і “можу”.

Порівняльний аналіз результатів дослідження за методикою оцінки рівня співвідношення “цінності” та “доступності” в різних життєвих сферах (УСЦД) серед студентів вузу показав, що не існує істотних відмінностей у змісті внутрішньоособистісних конфліктів, які переживають студенти різних факультетів (див. табл. 1). Найчастіше життєвими сферами, де локалізуються внутрішньоособистісні конфлікти, виступають здоров’я (фізичне і психічне), матеріально забезпечене життя, впевненість у собі, щасливе сімейне життя, свобода як незалежність у вчинках і діях. Серед них найбільш конфліктними цінностями є сім’я, матеріально забезпечене життя та здоров’я.

Названі цінності визначають зміст внутрішньоособистісних конфліктів протягом усього періоду навчання у вузі (від першого до п‘ятого курсів ) для студентів як історичного (гуманітарного), так і фізичного (природничого) факультетів. Це свідчить про те, що дані цінності та внутрішньоособистісні конфлікти визначають портрет сучасного студента.

Таблиця 1

Зміст внутрішньоособистісних конфліктів

студентів протягом навчання у вузі за основними

життєвими сферами ( в % )

Зміст

ВОК |

Історичний факультет |

Фізичний факультет

1курс | 3курс | 5курс | 1курс | 3курс | 5курс

І | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 | 0

ІІ | 17 | 10,5 | 8,4 | 23 | 19,5 | 19

ІІІ | 3,5 | 5,5 | 8,4 | 0 | 0 | 5

ІV | 0 | 0 | 2 | 0 | 0 | 0

V | 12 | 13 | 8,4 | 4 | 13 | 12

VI | 24 | 18,5 | 25 | 20 | 22 | 12

VII | 0 | 2,5 | 8,4 | 6 | 4,5 | 7

VIII | 1,5 | 5,5 | 4 | 8 | 8,5 | 14

IX | 1,5 | 0 | 4 | 2 | 2 | 0

Х | 1,5 | 13 | 8,4 | 12 | 4,5 | 7

ХI | 35,5 | 31,5 | 21 | 21 | 26 | 21,5

ХII | 3,5 | 0 | 2 | 2 | 0 | 2,5

Примітки: У колонці “зміст” таблиці 1 римськими цифрами позначені наступні цінності : I-активне, діяльне життя; II-здоровя; III-цікава робота; IV-краса природи і мистецтва; V-любов; VI-матеріально забезпечене життя; VII-наявність хороших і вірних друзів; VIII-впевненість у собі; IX-пізнання; Х -свобода як незалежність у вчинках і діях; Х1-щасливе сімейне життя; ХII-творчість.

Результати дослідження показали, що сучасні студенти, в основному, переживають внутрішньоособистісні конфлікти слабкої вираженості. Нами не зафіксована відмінність в інтенсивності внутрішньоособистісних переживань у студентів фізичного та історичного факультетів. Змістом глибоких внутрішньоособистісних конфліктів виступають здоров’я, матеріально забезпечене життя, любов і сім’я. Ці сфери визначалися нами як детермінуючі внутрішньоособистісні конфлікти, а також за їхньою високою значущістю для студентів.

Для отримання узагальненої характеристи внутрішньоособистісних конфліктів ми визначали рівень дезінтеграції ціннісно-смислової сфери, який свідчить про глибину втягнення особистості у власні внутрішньоособистісні конфлікти, ступінь внутрішньої незадоволеності, блокади основних життєвих потреб, що вказує на великі розбіжності між бажаним і реальним, між "хочу" і "можу", "хочу" і "маю", а також між тим, що "є" і тим, що "повинно бути", і, в загальному, свідчить про високий ступінь незадоволення теперішньою життєвою ситуацією.

Проведений аналіз засвідчив, що для сучасних студентів характерний середній та низький рівні дезінтеграції мотиваційно-ціннісної сфери. Порівняльний аналіз за факультетами показав, що високий рівень дезінтеграції властивий у більшій мірі студентам фізичного факультету, ніж студентам - гуманітаріям. Порівняно з першим та п’ятим курсами, на третьому курсі також спостерігається великий відсоток студентів з високим рівнем дезінтеграції у мотиваційно-ціннісній сфері. Це може свідчити про те, що даний період навчання є складним етапом у процесі навчання у вузі, а саме : є початком професійної спеціалізації.

Порівняльний аналіз результатів дослідження з використанням методик УСЦД та оцінки внутрішнього дискомфорту дав змогу виявити розходження між об’єктивно виявленим рівнем дезінтеграції в мотиваційно - ціннісній сфері особистості та суб’єктивною оцінкою при цьому свого внутрішнього стану. Нами встановлено, що при високому і середньому рівні дезінтеграції мотиваційно - ціннісної сфери у більшості випадків відсутні суб’єктивні оцінки свого стану як внутрішнього дискомфорту, а сам внутрішній стан оцінюється як внутрішній комфорт. Мають місце випадки, коли низький рівень дезінтеграції поєднується з високим рівнем внутрішнього дискомфорту. Такі результати узгоджуються з дослідженнями О.Б.Фанталової [1998] і свідчать про неоднозначність відношень між результатами методиками та суб’єктивною оцінкою при цьому свого стану. Це підтверджує думку про те, що переживання внутрішньоособистісних конфліктів різняться між собою не лише за їхньою інтенсивністю, актуальністю, але і за ступенем усвідомленості (усвідомлені - неусвідомлені) і залежать від специфіки психологічних захистів і загальної емоційної реактивності, а саме - свідчать про розходження когнітивного і емоційного компонентів у мотиваційній сфері особистості.

Рівень внутрішньоособистісної конфліктності визначається розходженням в уявленнях про свої образи – реальний та ідеальний. Позитивний зв’язок між “Я-реальним” та “Я-ідеальним” свідчить про узгодженість “Я-концепції” та реальної поведінки, відсутність конфліктних внутрішньоособистісних переживань. Наявність негативного зв’язку в уявленнях про себе виступає показником внутрішньоособистісного конфлікту. Отримані результати підтверджують наявність у частини сучасних студентів глибоких внутрішньоконфліктних переживань, викликаних невідповідністю “образів Я” та необхідність надання їм своєчасної психологічної допомоги.

Емоційне ставлення до себе може характеризуватися певним рівнем тривожності. Останній може виступати як міра невідповідності між “Я-образом” і реальною поведінкою, субєктивною інтерпретацією реакцій інших людей у конкретній соціальній ситуації. Що стосується загального профілю самооцінки, то при її зниженні підвищуються середні значення рівня тривожності. Але слід зауважити відносно різноманітності індивідуальних показників тривожності, характерних для досліджуваних в різних групах. Нами виявлено великий розмах даних : однаково високі показники тривожності зустрічаються в осіб з високим, адекватним та низьким рівнями самооцінки. В той же час низькі бали тривожності властиві студентам не тільки з адекватною, але і високою та низькою самооцінкою.

Аналіз результатів дослідження за методикою Айзенка, виявив, що значна частина студентів 1-5 курсів переживає негативні емоційні стани (агресивність, фрустрацію, тривожність), які можна розглядати як індикатори внутрішньоособистісних конфліктних переживань.

Проведений аналіз кореляційних залежностей між окремими шкалами різних методик дозволив прояснити внутрішню психологічну картину внутрішньоособистісних конфліктів, виявити їх окремі аспекти, а також ступінь і характер їх взаємозв’язків. Більшість отриманих кореляцій достовірна на 0,05% рівні значущості.

Результати проведеного аналізу виявили тісний взаємозвязок внутрішньої конфліктності особистості з фрустрацією (r = 0,40), особистісною (r = 0,25) та ситуативною тривожністю (r = 0,23), рівнем внутрішнього дискомфорту (r = 0,16), потребою в досягненні (r = -0,18). При цьому дані звязки між названими шкалами проявляються протягом навчання студентів з 1 по 5 курс, а їх кількісні показники збільшуються. Це означає, що при зростанні ступеня внутрішньої конфліктності зростає рівень тривожності, агресивності, фрустрації та внутрішнього дискомфорту. Потреба в досягненнях, відповідно, знижується.

Виявлено тісний значущий кореляційний зв’язок між рівнем внутрішнього дискомфорту та внутрішньою конфліктністю самоставлення (r = 0,16), самозвинуваченням (r = 0,22), фрустрацією (r = 0,23), ригідністю (r=0,23), ситуативною (r = 0,47) та особистісною (r = 0,37) тривожністю. Негативний значущий взаємозвязок зустрічається з деякими шкалами самоставлення, а саме : з самокерівництвом (r = -0,16), самовпевненістю (r=-0,27), самоприхильністю (r = -0,27) та відображеним самоставленням (r = -0,22).

Наведені результати свідчать, що зростання субєктивних переживань внутрішнього дискомфорту в результаті внутрішньоособистісних переживань супроводжується зростанням негативних емоційних переживань: тривожності, агресивності, фрустрації, які можуть виступати індикаторами цих конфліктів. Відповідно відбувається зниження самооцінки особистості, самовпевненості, здатності до самокерівництва, самоприхильності, самоприйняття, тобто, зниження, в загальному, рівня самоставлення особистості.

Внутрішня конфліктність особистості, що зумовлюється розривом в уявленнях людини про себе, супроводжується низькою самооцінкою та негативними емоційними переживаннями. Кореляційний аналіз результатів дослідження самооцінки виявив тісний її звязок з низкою шкал : позитивний - з самокерівництвом (r = 0,20), самоприхильністю (r = 0,29), відображеним самоставленням (r = 0,21), відкритістю (r = 0,18), самовпевненістю (r = 0,23), потребою в досягненні (r = 0,28); негативний звязок - з агресивністю

(r = - 0,27), фрустрацією (r = -0,33), особистісною (r = - 0,21) та ситуативною (r = - 0,16) тривожністю, рівнем дезінтеграції мотиваційно-ціннісної сфери (r = -0,21). Зростання рівня самооцінки супроводжується зростанням рівня самоставлення особистості, про що свідчать позитивні коефіцієнти кореляції з показниками за шкалами самоповаги та аутосимпатії. Низька самооцінка корелює із шкалою самозвинуваченням. Процес самооцінювання відбувається через зіставлення рівня своїх домагань з обєктивними результатами своєї діяльності. Тому проявляється тісний позитивний взаємозвязок між самооцінкою та потребою в досягненнях.

Значущі кореляційні взаємозв’язки виявлено між рівнем внутрішньої дезінтеграції та деякими шкалами самоставлення, а саме : самоцінністю (r = - 0,20), самоприхильністю (r = - 0,20), потребою в досягненні (r = -0,23) та самооцінкою (r = - 0,28). Слід відзначити, що ці кореляції є негативними. Це означає, що одночасно із зростанням рівня внутрішньої дезінтеграції знижується самоцінність та самоприхильність особистості, відповідно - падає самооцінка та потреба особистості в досягненнях, що може свідчити про стан внутрішньоособистісного конфлікту.

Отже, результати проведеного аналізу дозволили стверджувати, що існує тісний зв’язок між внутрішньою конфліктністю особистості та недостатністю самоповаги; негативний взаємозв’язок між самозвинуваченням та фактором аутосимпаті. Це підтверджує припущення про те, що внутрішньоособистісні конфлікти зумовлені невідповідністю “Я-реального” і “Я-ідеального”, що проявляється в особливостях самоставлення особистості.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження, результати якого підтвердили висунуті на захист гіпотези, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми внутрішньоособистісних конфліктів.

Узагальнення теоретичних і емпіричних результатів дослідження дозволяє зробити наступні висновки :

1. Проблеми внутрішньоособистісних конфліктів мають складний характер, охоплюють усі сторони буття людини, але є недостатньо вивченими у психологічній літературі.

2.

3.

4.

5.

6.

- особистісно-сімейні конфлікти (любов, сімейне життя);

- конфлікти, зумовлені станом здоров’я (фізичного та психічного);

- конфлікти, зумовлені матеріальними труднощами;

- конфлікти, викликані проблемами соціальної взаємодії (впевненість у собі, наявність друзів, можливість ведення активного діяльного життя, свобода як незалежність у діях і вчинках);

- конфлікти, зумовлені, проблемами практичної діяльності;

- конфлікти, пов’язані з прагненням до духовного самовдосконалення (можливість пізнання, творчості, сприймання краси природи та мистецтва).

2.

3.

4.

5.

6.

Здійснене дослідження не претендує на остаточне розв’язання проблеми внутрішньоособистісних конфліктів. Багато складних питань у дисертаційній роботі лише порушено, а саме : питання зростання або зниження суб’єктивної значущості тих чи інших цінностей у структурі ціннісних орієнтацій, що проявляється в ході вирішення внутрішньоособистісних конфліктів. Цікавим виявляється також вивчення взаємозв’язку між характером внутрішньоособистісних конфліктів і типами міжособистісних конфліктів, які виникають у процесі взаємодії особистості з оточуючими. Вирішення цих та інших проблем складають перспективи подальшої роботи з вивчення внутрішньоособистісних конфліктів.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях :

1.Левко Г.М. Вивчення внутрішньоособистісних конфліктів у радянській та вітчизняній психології // Збірник наукових праць КВГІ.- 1999.- №5.- С. 46-52.

2.Дубчак Г.М. Психоаналітичне трактування сутності внутрішніх конфліктів особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць інституту психологіїї ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка .- К.: Вид-во “Любіть Україну”, 2000.- Т.2,ч.1.-С.34-37.

3.Дубчак Г.М. Внутрішньоособистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі // Психологія : Збірник наукових праць Національного Педагогічного Університету ім. М.П.Драгоманова.- 2000.- № 1.-С. 208-214.

4.Дубчак Г.М. Моделі внутрішнього конфлікту в зарубіжній психології // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць інституту психологіїї ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка.- Рівне “Волинські обереги”, 2000.- Т.2,ч.3.- С. 34-37.

5. Левко Г.М. Аналіз ціннісних орієнтацій студентів у період навчання у вузі // Збірник наукових праць КВГІ.- 1999.- № 5’2.- С. 391-394.

6.Дубчак Г.М. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів у психологічній літературі // Збірник наукових праць КВГІ.- 2000.- № 1’2 .- С.208-214.

7.Левко Г.М. Розв’язання духовної кризи в трансперсональній психології // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. Вип.43 : Педагогіка і психологія.- Чернівці : ЧДУ, 1999.- С.167-172.

8.Левко Г.М. Аналіз визначень конфлікту в зарубіжній психології // Матеріали обласної науково-практичної конференції “Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі”.- Чернівці : “Прут”, 1998.- С.152-156.

9.Левко Г.М. Аналіз внутрішніх конфліктів у концепції К.Хорні // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Творче розв’язання конфліктів у педагогічному процесі” .- Чернівці : “Прут”, 1999.- С.44-47.

Дубчак Г.М. “Внутрішньоособистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01. – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2000.

Дисертація містить теоретичне й емпіричне дослідження проблеми внутрішньоособистісних конфліктів студентської молоді. Встановлено, що передумови виникнення внутрішньоособистісних конфліктів студентів у період навчання у вузі лежать у ціннісній сфері особистості, а саме, невідповідність значущості та доступності життєвих цінностей продукує внутрішньоособистісні конфлікти.

Внутрішньоособистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі охоплюють ряд життєвих сфер особистості. Проведений аналіз емпіричних даних дозволив виділити у змісті внутрішньоособистісних конфліктів переживання з приводу власного здоров’я, сімейного життя та матеріально забезпеченого життя. Названі цінності є змістом внутрішньоособистісних конфліктів протягом усього періоду навчання у вузі, від 1 до 5 курсів, для студентів гуманітарного та природничого факультетів.

Виявлено ряд психологічних особливостей процесу переживання внутрішньоособистісних конфліктів студентами вузу. По-перше, наявність негативного зв’язку між “Я-реальним” та “Я-ідеальним”, що є показником внутрішньоособистісної конфліктності. Рівень тривожності особистості може виступати мірою неадекватності “Я-реального” та “Я-ідеального”. По-друге, рівень внутрішньоособистісної конфліктності позначається на самоставленні особистості, проявах тривожності, агресивності та фрустрації. Ці показники можуть бути емпіричними референтами внутрішньоособистісних конфліктів та виступати в якості індикаторів їх виміру. Кореляційний аналіз результатів дослідження за вибраними методиками, які представлені в роботі, підтверджує достатню внутрішню узгодженість між ними.

Ключові слова : внутрішньоособистісний конфлікт, суперечність, значущість, доступність, ціннісні орієнтації.

Дубчак Г.М. “Внутриличностные конфликты студентов в период вузовской подготовки”. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии. – Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2000.

Цель диссертационной работы – изучить психологические особенности внутриличностных конфликтов студентов и их динамику в период обучения в вузе.

Научная новизна исследования состоит в том, что в работе впервые раскрыто особенности внутриличностных конфликтов студентов на современном этапе развития украинского общества, что позволило определить их качественное своеобразие, компонентную структуру и механизмы функционирования.

В первой главе дан психологический анализ наиболее важных теоретических подходов к исследованию проблемы внутриличностных конфликтов, существующих в зарубежной и отечественной психологии.

Отмечено, что в многочисленных научных трудах анализируются разные подходы к изучению внутриличностных конфликтов, факторы их развития, но тем не менее отсуствует единая точка зрения относительно природы их происхождения. В связи с этим возникает вопрос о психологических механизмах, которые бы раскрывали особенности функционирования внутриличностных конфликтов в период обучения в вузе.

Вторая глава посвещена теоретическому анализу механизмов внутриличностных конфликтов. Рассматриваются определения, сущность, причины, динамика, типология внутриличностных конфликтов.

Исходя из существующих в современной психологии представлений о внутриличностном конфликте, установлено, что в качестве противоречивых тенденций, сталкивающихся во внутриличностном конфликте, выступают ценности. Наличие конфликта в системе ценностей личности выступает обязательным условием человеческой жизнедеятельности : наиболее важные ценности являются наименее