НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 338.242:621.7+339.137

Скудар Георгій Маркович

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування

і регулювання економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2000Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк).

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор,

академік НАН України,

Заслужений діяч науки і техніки України

Чумаченко Микола Григорович,

Інститут економіки промисловості

НАН України, почесний директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Лукінов Іван Іларіонович,

Інститут економіки НАН України (м. Київ),

директор

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Буркинський Борис Володимирович,

Інститут проблем ринку та економіко-

екологічних досліджень НАН України

(м. Одеса), директор

доктор економічних наук, професор

Аптекар Савелій Семенович,

Донецьке акціонерне науково-комерційне

товариство "Данко" (м. Донецьк),

віце-президент

Провідна установа – Харківський державний економічний

університет Міністерства освіти і науки

України (м. Харків), кафедра економіки

підприємства і менеджменту

Захист відбудеться “30“ листопада 2000 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий " 27 " жовтня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі формування ринкових відносин в економіці України накопичилося багато проблем, необхідність невідкладного рішення яких очевидна для всіх. Ряд із них, а саме – забезпечення стабільності роботи вітчизняних товаровиробників і підвищення їхньої конкурентоспроможності набули особливої гостроти. З переходом до нових умов господарювання достатньо швидко з'ясувалося, що продукція багатьох підприємств у своїй більшості виявилася неконкуренто-спроможною на світовому ринку.

За наявністю потужних конкурентів, високих вимог до якості продукції, що поставляється на експорт, динамічної мінливості кон'юнктури зарубіжного ринку інтегруватися у світове економічне співтовариство надзвичайно складно. У зв'язку з цим останнім часом ряд вчених і практиків почали говорити про необхідність сконцентрувати основну увагу на розвитку національного ринку. Проте при усій важливості і безумовній необхідності підйому внутрішнього ринку сприяти входженню України в коло розвинутих постіндустріальних країн можна лише у тому випадку, якщо продукція, що випускається вітчизняними підприємствами, буде відповідати світовим стандартам і конкурентоспроможною на західному ринку. Тому мова повинна йти про розробку діючих механізмів підвищення конкурентоспроможності підприємств як найважливішого напрямку діяльності щодо забезпечення не тільки їх власної економічної безпеки, але й економічної безпеки країни. Це двоєдина, органічно взаємозалежна задача, що об'єктивно потребує для свого рішення спільних зусиль суб'єктів господарювання і владних структур.

Особливе значення набуває проблема підтримки на належному рівні конкурентоспроможності і прориву на світовий ринок підприємств провідних галузей національної економіки, зокрема заводів машинобудівного комплексу України, які визначають стратегічні задачі економічного розвитку країни і формують її конкурентні переваги. Сьогодні споживачі машинобудівної продукції вибирають постачальників в основному на конкурентній основі. А це означає, що насамперед цінуються професіоналізм трудового колективу, обов'язковість і надійність підприємства, його технічні можливості, використання відповідного набору технологій, застосування новітніх систем управління, автоматики, гідравліки.

Потенціал вітчизняного машинобудування величезний. І хоча нинішнє положення в галузі достатньо складне, проте не безнадійне. Навпаки, досвід роботи ряду машинобудівних підприємств, таких як АТ “Ново-Краматорський машинобудівний завод”, АТ “Азовмаш”, Слов'янський завод важкого машинобудування, АТ “Сумське науково-виробниче машинобудівне об'єднання ім. М.В. Фрунзе”, дає вагомі підстави стверджувати, що можливість підвищення виробничого потенціалу вітчизняних підприємств та їхньої конкурентоспроможності є цілком реальною, треба тільки щоб ця складна задача цілеспрямовано вирішувалася як на макро-, так і на мікрорівнях.

В умовах теперішньої економічної кризи, коли багато життєво важливих господарських проблем не одержують на державному рівні належного рішення, центр ваги і відповідальності за пошук можливостей і практичну реалізацію задач підвищення конкурентоспроможності підприємств, забезпечення їхньої економічної безпеки знаходиться на мікрорівні і повинні вирішуватися за рахунок мобілізації власних ресурсів, розробки і впровадження ефективного організаційно-економічного механізму цілеспрямованого управління цим процесом.

Проблема конкурентоспроможності - складна і багатопланова. Найбільш істотний вклад в її розвиток внесли американські та західноєвропейські наукові центри, зокрема науково-дослідні групи М. Портера, І. Ансоффа (США), А. Гутмана (Канада), Дж. Данінга (Великобританія). І хоча праці А. Богданова, В. Глушкова, Д. Гвішіані, В. Афанасьєва, Г. Джавадова, Г. Попова, А. Бірмана і ряду інших відомих вчених колишнього Радянського Союзу, в яких глибоко досліджено проблеми управління і організації промислового виробництва, по праву займають гідне місце у світовій науці, проте в Україні, як і в інших країнах СНД, теорія і практика конкурентоспроможності донедавна майже не розроблялися. З переходом до ринкових відносин дослідження цих питань помітно активізувалося. Різноманітні аспекти цієї проблематики отримали достатньо серйозну проробку в наукових публікаціях ряду вітчизняних і російських вчених і практиків – О. Амоші,

В. Андріанова, С. Аптекаря, Б. Буркинського, І. Герчикової, Г. Губерної, О. Дерев'янка, С. Єрохіна, Ю. Іванова, А. Кредисова, І. Лукінова, Д. Лук'яненко, В. Мамутова, В. Оберемчука, Ю. Пахомова, В. Павленка, А. Старостіної, М. Чумаченка, Л. Червової, М. Якубовського, С. Ярошенка та ін. Водночас багато теоретичних і науково-прикладних питань управління конкурентоспроможністю в силу їхньої особливої складності і багатогранності залишаються практично маловивченими і невирішеними, деякі з них є предметом наукових дискусій.

Надзвичайна актуальність і особлива значущість проблеми, яка досліджується, відсутність системних розробок щодо її рішення стосовно великих машинобудівних підприємств, що випускають складну наукоємну і високотехнологічну продукцію, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в Інституті економіки промисловості НАН України (м.Донецьк) відповідно до планів наукових досліджень по темі: “Дослідження і розробка наукових основ регіональної промислової політики” (номер державної реєстрації 0198U002555, 1997-2000 рр.) і науково-технічної програми Міністерства освіти і науки України “Регіональна промислова політика: принципи, пріоритети і механізм реалізації” (проект 07.02/05866). У рамках названих науково-дослідних робіт автором виконано комплексний аналіз сучасних тенденцій та розробку стратегії розвитку і конкурентоспроможності підприємств важкого машинобудування Донецького регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування цілісної наукової концепції підвищення конкурентних можливостей машинобудівних підприємств на основі розробки і впровадження в систему внутрішньофірмового управління ефективного організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю, адекватного вимогам сучасного стратегічного менеджменту.

Для реалізації мети дослідження були поставлені і вирішені такі задачі:

виконано комплексний аналіз сучасного стану машинобудівної галузі промисловості України, виявлено та досліджено основні тенденції її розвитку в умовах ринкових відносин, причин, що обумовлюють низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на світовому ринку;

досліджено і уточнено з урахуванням специфічних особливостей ринкових відносин трактування поняття “конкурентоспроможність підприємства”;

на основі системного підходу розроблено нові методологічні основи і концепцію формування комплексної системи управління конкурентоспроможністю великих наукоємних машинобудівних виробництв;

обґрунтовано сучасну стратегію кадрового менеджменту, яка забезпечує посилення зацікавленості персоналу підприємства в підвищенні його конкурентних можливостей;

досліджено теоретичні основи і розроблено концептуально нові підходи до вибору в системі корпоративного менеджменту великого машинобудівного підприємства пріоритетних напрямків формування конкурентної стратегії ринку, продукту і технології, адекватної вимогам роботи на рівні міжнародних стандартів;

у контексті проблем підвищення конкурентоспроможності підприємства розроблено стратегію і нові підходи до реорганізації форм і методів маркетингових досліджень, що базуються на системній концепції;

проаналізовано і обґрунтовано вибір стратегічних напрямків інвестиційної та інноваційної політики великих машинобудівних підприємств з метою забезпечення їхнього прориву на зарубіжний ринок індустріальної техніки;

теоретично розвинено та практично підтверджено нові положення щодо інтеграції внутрішньофірмового планування і госпрозрахунку в систему управління конкурентоспроможністю підприємства як найважливіших інструментів формування його конкурентних переваг;

досліджено теоретичні питання і розроблено нові методичні положення щодо удосконалення на базі застосування сучасних інформаційних технологій системи внутрішньогосподарського обліку і аналізу;

обґрунтовано необхідність і показано ефективність розроблених концептуально нових підходів до корпоративного фінансового менеджменту, управління витратами виробництва і виконанням фінансового бюджету підприємства;

розроблено напрями та методи вдосконалення інформаційного забезпечення системи внутрішньофірмового менеджменту в контексті специфічних особливостей виробництва великих машинобудівних комплексів.

Об'єкт дослідження – процес управління конкурентоспроможністю в системі корпоративного менеджменту великих машинобудівних комплексів, зокрема заводів важкого машинобудування Донецького регіону, що випускають складну наукоємну техніку і устаткування.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні питання, основоположні принципи, методи і прикладні аспекти формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства, адекватного вимогам ринкових умов господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є класичні положення економічної теорії, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків з питань управління економікою і формування ринкових відносин.

Джерелом інформації послужили законодавчі акти Верховної Ради, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, рішення місцевих органів влади, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання, офіційні статистичні матеріали, інформаційно-аналітичні огляди, дані обліку і звітності акціонерного товариства “Ново-Краматорський машинобудівний завод” (АТ НКМЗ), інших підприємств важкого машинобудування. Як джерела інформації були використані також результати власних досліджень, аналізу і критичної оцінки реальних господарських процесів в Україні та інших країнах, матеріали міжнародних і регіональних науково-практичних конференцій, публікації науково-дослідних інститутів Національної академії наук України і провідних галузевих інститутів.

З метою забезпечення достовірності та обґрунтованості одержаних результатів дисертаційного дослідження, розробки його розрахунково-аналітичної частини і науково-практичних рекомендацій (аналізу стану і тенденцій розвитку вітчизняного машинобудування, комплексної оцінки економічного і фінансового положення підприємства, аналізу витрат виробництва, розробки нових методичних підходів до удосконалення внутрішньофірмової системи планування, фінансів, обліку і аналізу) застосовувався широкий спектр загальнонаукових методів: логічного узагальнення, комплексно-цільового підходу, прогнозування, спеціальні засоби статистичного

і техніко-економічного аналізу – групування і синтезу, порівняльних оцінок, індексів і розрахункових коефіцієнтів, економіко-математичні методи і пакет прикладних програм Microsoft Excel. В основу теоретичних досліджень і доказів ефективності розробленого методологічного підходу до рішення поставленої мети покладено концепції загальної теорії систем і стратегічного менеджменту.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему – розвиток і поглиблення теоретичних і науково-методичних основ розробки стратегії забезпечення конкурентоспроможності великих машинобудівних підприємств, що випускають високотехнологічну наукоємну продукцію.

Основний результат дослідження – нова цілісна наукова концепція розробки і впровадження в корпоративний менеджмент великого машинобудівного підприємства ефективного організаційно-економічного механізму управління конкуренто-спроможністю, адекватного сучасним вимогам експортної орієнтації товарної політики і умовам роботи на ринку споживача.

До найбільш істотних результатів, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, відносяться такі ідеї, положення і розробки:

на основі дослідження сучасних загальносвітових тенденцій розвитку стратегічного управління, узагальнення досвіду відомих у світі бізнесу зарубіжних компаній і оцінки ситуації в машинобудівному комплексі України обґрунтовано невідкладну необхідність проведення кардинальних, орієнтованих на світовий рівень корпоративного менеджменту і вимоги ринку індустріальної техніки, прогресивних змін у системі внутрішньофірмового управління великих машинобудівних підприємств як бази створення їх довгострокової стабільної конкурентоспроможності, розширення ємності ринків збуту і збільшення обсягів продажу;

на підставі розробленого принципово нового підходу, що концептуально відрізняється від традиційного, до трактування поняття “конкурентоспроможність підприємства” і чинників, що її формують, уточнено визначення і вироблено нові критерії оцінки рівня конкурентоспроможності наукоємних виробництв, в основу яких покладено висновки про те, що в сучасних умовах високий рівень конкурентоспроможності виробників індустріальної техніки повинен визначатися не тільки якістю продукції, що випускається, але й бути підтвердженим підвищенням ефективності виробництва і конкурентоспроможності споживачів цієї техніки, а також співробітництвом з провідними міжнародними машинобудівними фірмами і компаніями;

уперше стосовно до заводів важкого машинобудування на основі використання методології системно-цільового підходу до рішення управлінських задач розроблено модель ефективного організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства, що являє собою специфічну багатофункціональну і багатокомпонентну систему, яка охоплює всі складові великого машинобудівного комплексу: наукові розробки, виробництво, організацію управління якістю продукції, виробничими витратами, персоналом, маркетинг, інформаційне забезпечення, зовнішньоекономічну діяльність;

у результаті виконаних досліджень отримала подальший розвиток концепція досягнення управлінської синергії корпоративного менеджменту з метою посилення конкурентної, інноваційної і підприємницької реакції підприємства на запити й умови ринку, розроблено комплекс організаційно-економічних, технічних і технологічних рішень, які забезпечують практичну реалізацію цієї складної задачі в системі внутрішньофірмового управління великим акціонерним товариством;

на основі дослідження взаємодії організаційно-структурних форм корпоративного управління і зовнішнього середовища обґрунтовано в науковому плані і реалізовано на практиці рекомендації щодо створення в організаційній структурі великого машинобудівного підприємства госпрозрахункових центрів прибутку, центрів відповідальності і центрів витрат. Доведено, що така схема організаційної структури внутрішньофірмового управління найбільш повно відповідає цілям стратегічно-го управління конкурентоспроможністю, підвищує ефективність оперативного регулювання ходу виробництва, істотно посилює відповідальність персоналу за кінцеві результати роботи, випуск високоякісної конкурентоспроможної продукції і збільшення обсягів продажу;

обґрунтовано нові стратегічні пріоритети кадрового менеджменту в умовах роботи на ринку споживача, доказово підтверджено висновки про те, що формування контингенту працівників із новим ринковим мисленням і досягнення ефекту синергії в сфері трудових відносин забезпечується шляхом впровадження високоорганізованої корпоративної культури, яка підтримує стратегію підприємства. Розроблено концепцію та базові принципи створення адаптованої до ринкових відносин корпоративної культури виробництва, показано реальну можливість забезпечення на цій

основі ефективної системи конвергенції інтересів підприємства і його працівників;

стосовно до специфіки виробництва технічно складної, наукоємної машинобудівної продукції концептуально розроблено, забезпечено методичними рекомендаціями і практичними рішеннями конкурентну стратегію ринку, продукту і технології, що відповідає сучасному рівню мінливості середовища і визначає вибір пріоритетних напрямків маркетингових досліджень, конверсії і диверсифікації виробництва, інвестиційної та інноваційної діяльності, формування експортної політики підприємства. Ефективність розробленої стратегії забезпечується органічним взаємозв'язком усіх чинників, що визначають її ключові позиції;

висунуто ідею, концептуально обґрунтовано необхідність і показано високу ефективність у контексті проблем управління конкурентоспроможністю великого акціонерного товариства розробки і впровадження наскрізної інформаційної корпоративної системи управління для цілей рішення задач менеджменту, проектування і виробництва, яка об'єднує в єдине інформаційне поле усі інженерно-економічні служби підприємства і дозволяє надавати всю необхідну для прийняття оптимальних управлінських рішень інформацію в режимі реального часу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі теоретичних положень і розробленої цілісної наукової концепції системно-цільового підходу до формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства обґрунтовано нові методичні рекомендації і конкретні рішення по впровадженню розробленого механізму в систему внутрішньофірмового менеджменту великих машинобудівних заводів. Впровадження результатів дисертаційного дослідження на підприємствах галузі буде сприяти підвищенню їхньої конкурентоспроможності, збільшенню експортного потенціалу, адаптації вітчизняних заводів важкого машинобудування до вимог і стандартів світового ринку.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження та їх використання в господарській практиці підтверджено відповідними довідками: Адміністрації Президента України (№ 65/289 від 12.10.2000 р.); Міністерства палива та енергетики України (№ 02/09-813 від 16.10.2000 р.); Донецької облдержадміністрації (№ 10-1075 від 27.03.2000 р.); Донецької обласної організації Українського Союзу промисловців і підприємців (№ 01-15 від 05.04.2000 р.), а також актами Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (№ 19/117 від 27.09.2000 р.), Тернопільської академії народного господарства (№ 124-17/42 від 26.01.2000 р.). Матеріали дисертаційного дослідження активно використовуються у навчальному процесі Донбаської державної машинобудівної академії Міністерства освіти і науки України, м. Краматорськ (№ 035-05-897 від 14.04.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого науково-прикладного завдання щодо розробки ефективного організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю великого підприємства важкого машинобудування. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Дисертант є ініціатором, керівником і безпосереднім учасником практичного впровадження отриманих наукових і прикладних результатів дослідження в систему внутрішньофірмового управління одного з провідних підприємств машинобудівно-го комплексу України – акціонерного товариства “Ново-Краматорський машинобудівний завод” (довідка № 010/138 від 12.04.2000 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і одержані результати дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях Техніко-економічної ради при Правлінні АТ НКМЗ, Асоціації керівників промислових підприємств Донецького регіону, Українського Союзу промисловців і підприємців, колегії Міністерства палива і енергетики України, доповідались автором і схвалено на міжнародній конференції “Комерційні можливості в галузях чорної і кольорової металургії в країнах СНД” (Лондон, 1998 р.); Міжнародній Асамблеї ділових людей (Київ, 1998 р.); круглому столі “Господарсько-правові проблеми формування і функціонування акціонерних товариств” (Донецьк, 1998 р.); міжнародній конференції “Металургія Росії в дзеркалі світового ринку” (Москва, 1998 р.); міжнародній науково-технічній конференції “Металургійне і прокатне устаткування” (Краматорськ, 1998 р.); Всесвітньому економічному Форумі країн Центральної і Східної Європи (Зальцбург, Австрія, 1999 р.); регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 р. Донецька область-2010” (Донецьк, 1999 р.); міжнародних конференціях “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Слов'яногірськ, 1998 р.,1999 р., 2000 р.); Четвертій міжнародній конференції “Проблеми економічної інтеграції України до Європейського Союзу: інвестиційні аспекти” (Ялта-Форос, 1999 р.), а також на зустрічі з діловими колами Іспанії з метою розвитку торгово-економічного і науково-технічного співробітництва (Мадрид, Барселона, 1999 р.); міжнародному економічному семінарі “Розвиток торгово-економічного співробітництва підприємств України з латино-американським регіоном” (Венесуела, Бразилія, Аргентина, Чилі, Перу, 1999 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані у 63 наукових роботах ( із них у 3 монографіях, в тому числі особистій обсягом 31 д.а., 22 статтях у провідних наукових фахових виданнях, матеріалах науково-практичних конференцій). Загальний обсяг публікацій 62,9 д.а., із них 52,2 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 7 розділів, висновків.

Її повний обсяг – 483 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі основний текст – 391 сторінка, 13 таблиць, 25 рисунків, список використаних джерел із 255 найменувань на 22 сторінках, 2 додатки на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Методологічні основи і концепція формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. Поступальні процеси на світовому ринку в пошуках нових технологій, нових машин, більш сучасних товарів не зупиняються ні на мить і об'єктивно вітчизняні підприємства машинобудування відстали від цього стрімкого руху. Матеріали виконаного дослідження з усією очевидністю свідчать, що в галузі по суті відбувся повний розрив по усіх позиціях між вимогами зовнішнього оточення і потенційними можливостями підприємств – у сфері фінансів, НДДКР, управлінського забезпечення виробництва, якості і конкурентоспроможності продукції, маркетингових досліджень, підготовки кадрів, інших найважливіших складових підприємницького менеджменту. Галузь практично втратила свою провідну роль у здійсненні структурної перебудови і технічного переозброєння матеріального виробництва України.

Як показало дослідження, за останні роки чітко визначилася стійка тенденція до зменшення питомої ваги машинобудування в обсязі і структурі промислового виробництва, що складає у 2000 році 13,2 % проти 30,7 % у 1990 р. На підприємствах машинобудівного комплексу в асортименті можливостей переважають примітивні технології та морально застарілі види продукції. Протягом ряду років залишається вкрай низькою інвестиційна й інноваційна діяльність, переважна більшість підприємств машинобудування нею перестали займатися. Катастрофічних розмірів набуло фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів. Галузь виявилася особливо уразливою в зв'язку з економічною ситуацією, що змінилася, розривом колишніх господарських зв'язків, кризою платоспроможності вітчизняних споживачів, різким звуженням ємності ринків збуту. І хоча останнім часом відбулися деякі позитивні зміни у підвищенні ефективності діяльності машинобудівних підприємств, проте в цілому положення справ у галузі залишається вкрай складним, про що наочно свідчить висока питома вага збиткових підприємств.

Однак, щоб у теперішніх умовах успішно конкурувати на зарубіжному ринку необхідно підтримувати на належному рівні конкурентоспроможність підприємства. Це аксіома ринкового менеджменту і іншого шляху немає. Більш того, результати виконаного дослідження дозволяють стверджувати, що для визнання вітчизняних товаровиробників індустріальної техніки і устаткування в сучасному світовому бізнесі потрібно не тільки бути на рівні вимог ринкового середовища, але й сформувати своєрідний запас міцності в діяльності підприємства. А це можливо лише у тому

випадку, якщо працювати на випередження, тобто вміти передбачати можливі зміни кон'юнктури ринку, майбутні запити споживачів та під них створювати потенційні можливості підприємства для забезпечення його високої конкурентоспроможності. Задача ця важко досяжна, але вирішувальна.

Проведені дослідження та впровадження їх результатів в АТ НКМЗ переконують, що у сфері чинників внутрішнього середовища знаходяться реальні можливості забезпечення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств, розвитку і підтримки їхніх конкурентних переваг. Ключовими передумовами рішення цієї задачі є принципово новий, концептуально відмінний від загальноприйнятого, підхід до визначення і оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства та розробка і впровадження корпоративної комплексної системи ефективного управління конкурентоспроможністю.

Конкурентоспроможність – багатостороння економічна категорія, яка може розглядатися на декількох рівнях: конкурентоспроможність товару, товаровиробників, галузей, країн. Для кожного з названих рівнів існує достатньо багато термінологічних підходів до визначення поняття конкурентоспроможності. Проте, як показали дослідження, в сучасних науково-прикладних розробках при визначенні поняття “конкурентоспроможність” у главу кута частіше усього ставиться конкурентоспроможність товару. Результати виконаного дисертаційного дослідження та їх практична реалізація в корпоративному менеджменті АТ НКМЗ дають підставу стверджувати, що в сучасних умовах роботи на світовому ринку індустріальної техніки конкурентоспроможність підприємства, крім якості продукції, що випускається, згоди західних фірм купувати її у завода, повинна визначатися й оцінюватися ще двома важливими параметрами.

По-перше, згодою провідних міжнародних фірм не тільки купувати у підприємства продукцію, що випускається, але й активно працювати з ним на взаємовигідних партнерських умовах. Саме таке співробітництво формує сучасний потенціал підприємства і швидко підвищує його конкурентні можливості. По-друге, в сучасних умовах, коли гостро насущною стала проблема підйому і нарощування промислового потенціалу України, розширення ємності ринків збуту вітчизняної продукції оцінювати рівень конкурентоспроможності і відповідно ефективності діяльності виробників індустріальної техніки необхідно у контексті рішення проблем підвищення конкурентоспроможності споживачів їхньої продукції. Саме через призму активного сприяння підвищенню конкурентоспроможності партнерів, постійного прагнення до змін з цією метою якісних і ціннісних характеристик техніки, що випускається, варто підходити до вибору пріоритетів свого розвитку, досягненню власних нових конкурентних позицій.

Практична реалізація у системі корпоративного менеджменту АТ НКМЗ викладених вище концептуальних положень повною мірою довела ефективність такого підходу до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства. Висока чутливість до ринку, потреб замовників, випуск принципово нової, світового рівня якості техніки та устаткування значно розширюють стратегічні перспективи підприємства і формують його довгострокові конкурентні переваги. Продукція з маркою “НКМЗ” експортується споживачам 52-х країн світу. Замовниками продукції акціонерного товариства стали підприємства Німеччини, Австрії, США, Італії, Індії і багатьох інших економічно розвинутих країн. У останні роки з заводом активно співробітничають такі широко відомі у світі бізнесу провідні машинобудівні фірми, як “Маннесманн-Демаг”, “Фест-Альпіне”, “Ман Такраф”, “Крупп”, “Экосталь”, “Фамако”, “Шлеманн-Зімаг”, “Даніелі” та інші.

Завоювати довіру зарубіжних замовників, стати їхнім партнером у виготовленні складної наукоємної машинобудівної продукції надзвичайно складно. У дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано і досвідом АТ НКМЗ переконливо підтверджено, що основною умовою рішення цієї задачі є розробка ефективного організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. За вихідну ідею розробки концептуальних основ і моделі такого механізму використано методологію системно-цільового підходу до рішення управлінських задач.

Розроблену стосовно до великих машинобудівних підприємств принципову блок-схему організаційно-економічного механізму системи управління конкурентоспроможністю наведено на рис. 1. Вона являє собою специфічну багатофункціональну і багатокомпонентну систему, яка складається з комплексу взаємопов'язаних блоків (елементів системи), сприйнятих до впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, але створюючих визначальну цілісність. Ця модель відноситься до типу цілеспрямованих систем, тобто тих, що прагнуть у своєму функціонуванні до конкретних цілей.

Структуру основних елементів системи управління конкурентоспроможністюформують програмно-цільові комплексні блоки, що відображають конкретні організаційні, економічні, техніко-технологічні заходи в їхньому взаємозв'язку і взаємозалежності, реалізація яких сприяє результативному здійсненню управлінських рішень у даній сфері діяльності. Кожний з блоків, в свою чергу, розглядається як система, що включає різноманітні системоутворюючі компоненти. Всі блоки системи пов'язані один з одним і тим самим створюють визначену цілісність. Вони об'єднані єдиним принципом - кожний з них забезпечує рішення проблеми підвищення конкурентних можливостей підприємства, зміцнення його позицій на світовому ринку,

забезпечення стійкого розвитку за рахунок створення і підтримки конкурентних переваг.

Розділ 2. Науково-теоретичні положення і практичні методи підвищення загального управлінського потенціалу підприємства. Результатами виконаного дослідження та дослідно-промисловою їх перевіркою і впровадженням у систему внутрішньофірмового управління АТ НКМЗ перекон-

ливо доведено, що для підвищення загального управлінського потенціалу підприємства, як ключового чинника формування його конкурентних переваг, принципову значущість має досягнення синергічного ефекту по таких ключових напрямках: в організаційно-структурному забезпеченні виробництва; у сфері маркетингу; у сфері інформаційної підтримки корпоративно-го менеджменту та сфері трудових відносин.

У дисертаційній роботі обгрунтовано, що високий ефект синергізму в організаційно-структурному забезпеченні корпоративного менеджменту великого машинобудівного підприємства забезпечується переходом до дивізіональної структури регулювання внутрішньофірмових відносин із визначенням трьох рівнів відповідальності: створенням центрів прибутку – самостійних стратегічних господарсько-комерційних виробничих структур, що спеціалізовані за технологічною ознакою, володіють оперативно-господарською самостійністю і здійснюють свою діяльність на принципах корпоративного госпрозрахунку, а також центрів відповідальності і центрів витрат.

Стратегічна задача центрів прибутку – забезпечення ритмічного повноцінного завантаження потужностей структурних підрозділів з обов'язковим виконанням вимог замовників по термінах і якості продукції, яка випускається, при одночасній мінімізації витрат. Центри відповідальності – це конструкторські і технологічні служби, які своїми розробками визначають рівень якісних параметрів продукції. Саме конструкторським і технологічним підрозділам центрів прибутку відводиться одна з найважливіших ролей у забезпеченні високих споживчих властивостей техніки і устаткування, що випускаються, створенні переваг у ціновій конкуренції на ринках збуту. Центри витрат – безпосередні виконавці замовлень (цехи і ділянки, що входять до складу центрів прибутку). На них лягає обов'язок строго вкластися в ті нормативи витрат, які були заплановані при розробці технічної документації і технологічних процесів. Розроблені пропозиції одержали практичну реалізацію у новій організаційній структурі управління АТ НКМЗ.

Дослідження показали, що досягти синергії в сфері маркетингу можливо лише у випадку, якщо буде забезпечена його глибока інтеграція у систему корпоративного менеджменту. А це означає не тільки той факт, що служби маркетингу повинні працювати в самому тісному контакті із усіма підрозділами підприємства, але насамперед те, що усі функціональні відділи заводу, менеджери всіх рівнів управління покликані сприймати маркетингову діяльність як свій прямий обов'язок.

Результатами дослідження доведено, що цілі маркетингової діяльності та основні функціональні обов'язки маркетингових підрозділів у сучасних умовах повинні бути підпорядковані рішенню двох груп задач: практичному здійсненню стратегії виходу заводу на нові ринки збуту з конкурентоспроможною, високоякісною продукцією і створенню мобільної та гнучкої системи взаємодії функціональних служб із замовниками і потенційними споживачами техніки, що випускається. Результати дисертаційного дослідження і їх впровадження в АТ НКМЗ дають підставу зробити висновок, що забезпечити такий підхід дозволяють:

удосконалення організаційної структури маркетингової служби підприємства, створення в центрах прибутку відділів (бюро) маркетингу і контрактів, розробка чітких стандартів їхніх функціональних задач і обов'язків; комплексне охоплення у рамках єдиної управлінської стратегії усіх компонентів і напрямків маркетингових досліджень – продукції, цін, ринків, реклами, сервісу, інформаційної бази, їх чіткої орієнтації на вирішення задач підвищення конкурентоспроможності підприємства, просування товару на ринки збуту;

максимальне поширення маркетингових досліджень по регіонально-продуктовому принципу з метою оперативного визначення потенційної ємності ринку по традиційних і нових видах техніки, що випускається;

активне впровадження в діяльність маркетингової служби практики розробки “маркетингових матриць” – спеціальних цільових програм професійної, грамотної роботи в стратегічних зонах господарювання, кожному сегменті зарубіжного і вітчизняного ринків у розрізі усіх номенклатурних позицій техніки, що випускається, і конкретних споживачів;

розробка “паспортів” підприємств – потенційних замовників продукції заводу з метою посилення власного впливу на формування попиту на техніку, що випускається, передбачення і швидкої реакції на зміни зовнішнього середовища, прийняття оперативних заходів щодо створення саме тієї техніки, якої потребує споживач;

створення і впровадження комп'ютерної системи “Швидкий маркетинг”, що забезпечує на підставі накопичення бази даних для аналізу витрат по всьому спектру техніки, що випускається, удосконалення технології обробки заяв замовників, скорочення термінів опрацювання листів-запитів, підвищення оперативності та обґрунтованості розрахунків собівартості і цін на продукцію, що виготовляється.

У процесі дисертаційного дослідження встановлено, концептуально обгрунтовано і досвідом АТ НКМЗ підтверджено, що ефект синергії у сфері інформаційного забезпечення корпоративного менеджменту досягається розробкою і впровадженням наскрізної інформаційної корпоративної системи (ІКС), яка дозволяє сформувати єдину інфраструктуру управління великим машинобудівним підприємством, комплексно відбиває усі господарські операції та об'єкти, що беруть у них участь, все розмаїття їхніх взаємозв'язків і забезпечує надання необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень інформації в режимі реального часу.

Формування в АТ НКМЗ єдиної наскрізної інтегрованої блоково-модульної системи інформаційного забезпечення управління, структурну схему основних компонентів якої подано на рис. 2, здійснюється відповідно до розробленої при особистій участі автора “Комплексної науково-технічної програми створення і впровадження єдиної інформаційної корпоративної системи (ІКС) для рішення задач управління, проектування і виробництва на період до 2005 року”. Технічною базою служать дві потужні ЕОМ IBM 9377, а також понад 1000 автоматизованих робочих місць на базі персональних комп'ютерів стандарту IBM різноманітної конфігурації, що експлуатуються у структурних підрозділах підприємства і об'єднані у локальні обчислювальні мережі.

У дисертаційній роботі обгрунтовано, що незважаючи на великі капітальні витрати, створення інформаційної корпоративної системи такого масштабу – насущна потреба сьогоднішнього дня для великого машинобудівного комплексу. Роблячи такий серйозний крок вперед у впровадженні прогресивних інформаційних технологій, підприємство одержує потужний сучасний інструмент підвищення управлінської синергії, оперативності та обгрунтованості прийнятих рішень, більш гнучкої адаптації внутрішньофірмового менеджменту до реалій ринкових відносин.

Розділ 3. Корпоративна культура як ключовий компонент системи управління конкурентоспроможністю підприємства. У дисертації наведено докази висновку про те, що у контексті проблем формування ефективної системи управління конкурентоспроможністю підприємства винятково важливо домогтися, щоб трудовий колектив усвідомив і сприйняв невідкладну потребу фундаментальних змін у системі внутрішньофірмового менеджменту. У сучасних умовах повинна бути досягнута “критична маса” розуміючих ринкові відносини працівників на ключових посадах і у вирішальних ланках системи корпоративного управління, що вміють грамотно і професійно працювати на ринку споживача. Досягти цього можна лише у тому випадку, якщо в основу внутрішньофірмового управління як пріоритетні будуть поставлені і вирішені єдиним комплексним блоком такі ключові задачі: розроблено і закладено основу високої корпоративної культури трудового колективу підприємства, створено і впроваджено ефективну систему стимулювання конвергенції інтересів підприємства та його персоналу.

В дисертації розроблено нові концептуальні підходи, базові внутрішньоорганізаційні цінності та етичні норми, які формують основу корпоративної культури підприємства, що підтримує його стратегію і допомагає адаптуватися до умов постійних змін, що відбуваються на ринку індустріальної техніки. Вони одержали практичну конкретизацію у “Положенні про корпоративну культуру АТ НКМЗ”, положеннях “Трудова етика працівника”, “Трудова етика керівника”, “Ділове кредо АТ НКМЗ”.

До основних функцій корпоративної культури акціонерного товариства віднесено: зберігання і розвиток наявного інтелектуального і духовного потенціалу підприємства; досягнення синергії трудових відносин, концентрацію творчого потенціалу, енергії робітників; завдання ритму та напрямків діяльності усього колективу; забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства. Глобальна задача корпоративної ідеології НКМЗ – стати рівним серед кращих на світовому індустріальному ринку, бути винятковим за своїми можливостями, конкурентними перевагами, створенню нових потреб, високої результативності і бездоганної репутації.

Найважливішою складовою частиною корпоративної культури є моральні ціннісні орієнтації та норми. В АТ НКМЗ у главу кута поставлено продуктивну високоякісну працю та самовдосконалення. У тісному взаємозв'язку з моральним аспектом корпоративної культури знаходиться її знаково-символічна складова. В АТ НКМЗ до них віднесені знаки фірмового стилю підприємства, його символи, обряди.

Методичні підходи, що покладено в основу розробленої в процесі дисертаційного дослідження і впровадженої в АТ НКМЗ системи стимулювання конвергенції інтересів підприємства та його робітників, базуються на рішенні трьох ключових комплексно-цільових задач:

формуванні внутрішньофірмової системи оперативної випереджувальної підготовки кадрів на всіх рівнях управління з максимальним охопленням управлінського і виробничого персоналу підприємства;

реформуванні на критеріально новій основі системи оплати і заохочення добросовісної, творчої, ініціативної праці;

розробці програми соціальних гарантій щодо забезпечення зайнятості, створення сприятливих умов праці, побуту і відпочинку працівників підприємства.

Розроблена у процесі дослідження нова схема організації системи виробничо-економічного навчання кадрів, залишаючи незмінними раніше впроваджену на заводі концепцію безперервності цього процесу та підхід до підвищення освітнього і фахового рівня персоналу як до довгострокових перспективних інвестицій, включає такі компоненти: випереджувальну підготовку кадрів; комплексне охоплення та інтенсифікацію навчання; полівалентну кваліфікацію (друга і суміжна професії, друга післядипломна освіта тощо); жорсткість вимог до наявності відповідних знань до всього персоналу підприємства, просування по службі тільки після спеціального навчання і складання іспитів на заводських кваліфікаційних комісіях; організація поглибленого навчання керівників і спеціалістів підприємства іноземним мовам; виявлення і просування так званої еліти виробництва – працівників, що показали себе талановитими спеціалістами (не тільки ІТП, але й високопрофесійних робітників), створення потужного центру підготовки фахівців і освоєння автоматизованих систем управління; посилення уваги до навчання і перепідготовки молодої зміни робітників і спеціалістів; надання послуг щодо навчання кадрів сторонніх організацій – споживачам продукції НКМЗ, що оснащене суперсучасними АРМ, сучасними комп'ютерними технологіями.

Практичне впровадження розроблених новацій у систему безупинного виробничо-економічного навчання кадрів АТ НКМЗ дає суттєві результати. У середньому протягом року в усіх формах навчання задіяно до 40 % промислово-виробничого персоналу, підвищують кваліфікацію понад 3 тис. керівників і спеціалістів. НКМЗ надано дозвіл територіального управління Держнаглядохоронпраці Донецької області на фахову підготовку та підвищення кваліфікації робітничих кадрів майже по 300 професіях, тобто практично по всіх професіях, що існують на підприємстві.

Як досліджено в дисертації, досягнення ефекту синергії у сфері трудових відносин у вирішальній мірі забезпечується створенням ефективної системи оплати і стимулювання праці, що мотивує робітників до досягнення високих кінцевих результатів діяльності та інтеграції своїх інтересів з інтересами підприємства в підтримці високого рівня його конкурентоспроможності.

В основу розробки науково-методичних рекомендацій по рішенню цих задач, обґрунтованих у дисертаційній роботі і знайшовших практичну реалізацію у впровадженій з початку 1999 року в АТ НКМЗ принципово новій системі оплати та стимулювання праці, покладено такі концептуальні висновки:

високому рівню професіоналізму робітників підприємства повинен відповідати високий рівень оплати праці;

корпоративна система оплати і стимулювання праці повинна бути організована таким чином, щоб гідно оцінювати тих, хто хоче та вміє працювати високопрофесійно і якісно, виявляє ініціативу і творчий підхід до рішення виробничих завдань;

стосовно до підприємств машинобудівного комплексу, експортно орієнтованих у своїй товарній політиці, нормативна чисельність і рівень заробітної плати всіх категорій працюючих повинні бути поставлені у пряму залежність від нормативної чисельності і заробітної плати виробничих робітників-відрядників, котрі у вирішальній мірі визначають обсяги, якість, товарний вид та конкурентоспроможність техніки і устаткування, що випускаються. Саме від завантаження виробничих цехів, професіоналізму відрядників залежить у кінцевому рахунку добробут акціонерного товариства та розмір заробітної плати кожного робітника.

Як свідчить практика АТ НКМЗ, новий методичний підхід до формування й розподілу фонду оплати праці є достатньо сильним мотивуючим чинником для всіх категорій робітників акціонерного товариства: керівників структурних підрозділів у плані посилення їхньої матеріальної зацікавленості в забезпеченні завантаження цехів, робітників маркетингової служби – в укладенні вигідних для заводу контрактів, конструкторських, технологічних відділів – у створенні нової конкурентоспроможної продукції, що відповідає критеріям високої якості при мінімізації витрат. Досягнуто позитивних результатів щодо ліквідації дисбалансу в оплаті праці відрядників та іншого персоналу.

З метою створення ефективного мотиваційного механізму для робітників-відрядників, посилення їх відповідальності за якість праці розроблено і впроваджено комплекс різноманітних пільг та стимулюючих заходів щодо оплати їхньої праці. Розроблено положення: про введення підвищуючого коефіцієнту 1,3 до діючих тарифних ставок на операції, виконувані на чистових верстатах при виготовленні особливо відповідальних і складних деталей машин і устаткування, котрі йдуть на експорт у дальнє зарубіжжя; застосування підвищуючого коефіцієнту 1,2 до діючих тарифних ставок на чистові роботи підвищеної складності; введення “Талонів якості” для верстатників, що працюють у напруженому режимі на чистових металорізальних верстатах та зайняті виготовленням особливо складних і відповідальних деталей, з виплатою при відсутності рекламацій з боку замовника одноразової винагороди у розмірі 15 % відрядної заробітної плати. Розроблено положення про порядок заохочення молодих робітників верстатників.

Робітникам, що вперше прийняті на роботу на завод і тим, що уклали трудовий договір про роботу на п'ять років верстатником основного виробництва, з метою матеріальної підтримки для вирішення невідкладних соціальних