УДК 82 (477) «18» (092)

Авксентьева Г.А., Авксентьева А.С.

Південноукраїнський державний педагогічний університет, Одеса

МАРИНІСТИКА У ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ М ДРАЙ-ХМАРИ

У статті проаналізовано поетичну мариністику М.Драй-Хмари. Увагу зосереджено на філософських та психологічних аспектах використання образу моря, засобах його творення.

Ключові слова: пейзажно-філософська лірика, образ моря, художній простір, тропи.

Дослідження морської тематики в українській літературі довгий час залишалося поза увагою науковців. Є. Маланюк вважає це вагомим аргументом формування комплексу малоросійства. Так, стосовно вимушеного мовчання Л. Костенко після дебютних збірок авторитетний діаспорний поет наводить такі аргументи: «.. .Л. Костенко мала необережність писати про ... море, забувши, що тема моря для українців була заборонена ще в кінці 20-х рр. ... Ні, справа була не в тематиці, а в занадто певнім тоні, занадто суверенній інтонації і яскравій літературній культурі, яка - ретроспективно - виявила рівень 20-х років, неоклясиків, Плужника ба й ... Яновського, словом - зраджувала неперервальний процес...» [4, с. 226-227]. Тож, Л. Костенко, продовжуючи традиції неокласиків, до яких належить і М. Драй-Хмара, звертається до образів активно культивованих у їх творчості, маємо на увазі образи античної культури, світового мистецтва, символів саду, моря та ін. Тому дослідження мариністики у творчості поетів-неокласиків є актуальною проблемою.

Стосовно творчості М. Драй-Хмари у сучасному літературознавстві маємо цілий ряд досліджень (статті О. Ашер, І. Дзюби, М. Жулинського, І. Заславського, В. Іванисенка, Ю. Ковбасенка, В. Саєнко, Ю. Шереха). Але всебічне дослідження своєрідності поетичного доробку М. Драй-Хмари ще не здійснено. Зокрема поза увагою дослідників залишається мариністика поета. Як правило, літературознавці наголошують на тому, що лірика М. Драй- Хмари є пейзажною [3, с. 67], а точніше пейзажно-філософською [1, с. 26]. Літературознавець В. Саєнко у книзі «Українська модерна поезії 20-х років ХХ століття: ренесансні параметри» зазначає: «У поезії М. Драй-Хмари пріоритетною є пейзажно-філософська лірика, де взаємодіють дві сторони - суб'єктивна та об'єктивна, - і центр ваги припадає на малюнок, а також така модель твору, в якій домінантною є не саме зображення картин природи, а ліричне переживання героєм природного явища» [5, с.64]. Дослідниця детально аналізує поетичну фоніку, семантику і символіку кольору та образи-символи у збірці М. Драй-Хмари «Проростень». Аналізуючи символічні образи збірки, В. Саєнко констатує: «Значний наголос у символіці поета припадає на явища природи (вітер, дощ, сніг (зокрема заметіль), грім), на пори року (зима, осінь, рідше - літо, весна), часто він звертається до образу моря (рідше - річки), сонця, землі. Все це вказує на органічну спорідненість митця з оточуючим світом природи, який для нього є сенсом життя, його сім'єю: Я зорі сестрами нарік, / а місяць побратим у мене» [5, с. 66]. Валентина Саєнко справедливо наголошує на частотності використання поетом образу моря, тому у цій статті детально розглянемо саме мариністичні аспекти творчості М. Драй-Хмари, адже, дійсно, образ моря, морські пейзажі з'являються у багатьох поезіях через пряме називання, або опосередковано через образи човна, шаланди, ковчега, чайки, медузи, тиші, піску, морських камінчиків та ін.

Через образ моря здійснюється вказівка на місце і час дії у ліричному творі. У поезії «Лист до Оксани» є чітко визначені географічні назви, що дають уявлення про місце відпочинку поета й родини: «.на берегах Гурзуфа, Ялти й Сочі» [2, с. 135]. Звертається увага на півострів Крим та Кримські гори у поезії «Кримські цикади». А в поемі «Поворот» самоусвідомлення ліричного героя подано через визначення обширів своєї країни-України: «Моя вітчизна - степ / біля морів південних» [2, с. 159]. Саме образ степу автор часто використовує як синонімічний до образу рідної землі, України.

Море людина використовувала здавна з господарською метою для судноходства. Зокрема у поемі-легенді «Ведмідь-гора» звертається увага саме на перевезення вантажів: Палаци та мечеті їх рука воздвигла на високім узбережжі, і морем зграя кораблів прудка везла туди срібло, тонкі мережі, і самоцвіти, й пишні килими, і білий мармур - будувати вежі [2, с. 172].

А з іншого боку, від моря, його краси людина отримує втіху й насолоду: .а шафірове море, як давно, несло їм свіжу прохолоду .[2, с. 174]. ... заколихалася морська глибінь, на мить відкривши таємничу вроду [2, с. 177].

Море є надихаючою на творчість стихією. У поезії «Кримські цикади» спів комах наштовхує поета на уявний малюнок з часів античності. Автор проводить паралель між читанням юним поетом Гомерових гекзаметрів та піснею цикад:

Колись... давно... оцим напівантичним краєм

у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник.

На море дивлячись, він скандував напам'ять свого Гомера.

Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! [2, с. 75].

Образ моря з'являється як невиразний спогад, ремінісценція у поезіях «Черкаси» та «Прекрасніший за «Весну» Боттічеллі.». У другій поезії, присвяченій обдарованому юнаку Грановському, що вчинив самогубство у морі, поет згадує цю людину саме у певний час, коли відбулася трагедія: «Коли над морем стане Скорпіон, / а з темряви подмуть сумні гобої, / я згадую тебе, як скорбний сон» [2, с. 117].

У поезії «Черкаси» автор поринає у спогади, він згадує дитинство, час навчання у гімназії, нелегкий