В історії театрального життя Миколаєва та Херсона італійський компонент теж відіграв певну роль. Він представлений гастролями італійських артистів - у 1884 та 1901 рр. у Миколаєві, у 1911, 1912 1914 рр. - Миколаєві та Херсоні, де оперна трупа з Мілана редставила велику програму із творів Д. Верді, Р.Леонкавалло, П.Масканьї, Д.Мейєрбера, Ж. Бізе та ін.

Розвиток російської опери у регіоні почався з 1873 р., коли в Одесу приїхала російська оперна трупа Бергера, що стало започаткуванням нового етапу культурно-мистецького життя. У процесі опанування художньо-естетичних досягнень молодої російської оперної школи жителі Одеси знайомилися з творами М. Глинки, М.Мусоргського, О.Драгомижського, О.Сєрова, А.Рубінштейна, П.Чайковського, Е.Направника, а також з оперними виконавцями, які відкривали змістовно нові аспекти вітчизняного мистецтва, його перспективні напрямки. Мистецьке життя півдня збагачується гастролями російських оперних співаків - Д.Леонової (1879 р.), у 90-ті роки ХІХ століття - виступами солістів імператорських опер Петербурга та Москви - М. Фігнера, А. Самарової, М. Доліної, М.Михайлової, Є.Мравіної та ін. У 1899 р. Одесу та Миколаїв відвідали відомі вже на той час співаки Ф.І.Шаляпін та Л.В.Собінов (у складі трупи В.Н.Любимова-Брантгендлера) і виступили в операх "Життя за царя" М.Глінки, "Русалка" О.Драгомижського, "Фауст" Ш.Гуно (Ковальова).

Важливим напрямком розвитку театрального життя на півдні України визначилася російська драма. В її літописі початок ХІХ ст. (1810-ті роки) - це період епізодичного гастролювання окремих труп, деякі з них були двомовними, зокрема російсько-польськими (трупи Я. Калиновського, Фіалковського, Крупського виступали в Одесі). Помітний слід у театральному житті регіону залишили виступи російсько-українських труп І.Штейна (1827-1828, 1836 р.), К.Зелинського (1841 р.), П.Рекановського (1841 р.), І.Мочалова-Бушуйкіна (1843 р.). Видатними подіями стали відвідання з гастролями Одеси, Миколаєва, Вознесенська М.С.Щепкіним та К.Т.Солеником у складі трупи Єрьохіна (1837 р.). Другі гастролі М.СЩепкіна (1846 р.), що включали міста півдня (Одесу, Миколаїв, Херсон), відбувались у складі трупи П.Григорьєва 1-го, де виступав також відомий актор В.Живокіні [1, с. 38-40]. З др. пол. ХІХ ст. культурне значення російської драми в регіоні ще більше зростає. Гастрольні виступи акторів Є.Левкоєвої (1854 р.), Н.Медведєвої, О.Є. Мартинова (1860 р.), трупи Анискевича, відвідування Одеси М. В. Гоголем (1840, 1850 рр.) та О.М.Островським (1860 Р.), сприяли розбудові російської театральної культури у регіоні. Важливого соціокультурного значення в цьому напрямку набуло відкриття в Одесі першого загальнодоступного Народного театру (1870 р.).

Розвитку російського компонента в театральному житті півдня сприяє гастрольне життя 80-90-х років ХІХ ст., яке значно активізується у цей період. Регіон відвідують відомі російські драматичні акторки П. Стрепетова, М.Савіна (1893-1994 рр.), М.Єрмолова (1891 р.), численні російські драматичні трупи під управлінням А.Розинської, М.Самойлова-Мічуріна, В.Давидова, А.Аярова, П.Івановського, М.Полтавцева, Г.Федотової, М.Разсудова тощо. Репертуар їх складає вітчизняна та зарубіжна класика (п'єси О.Островського, О.Сумбатова-Южина, О.Сухово- Кобиліна, А. Че-хова, М. Чайковського, У.Шекспіра, Ф.Шиллера, О.Дюма тощо).

Загальна інтенсивність мистецького життя в Одесі, що посилилася у др. пол. ХІХ ст., обумовила рівень художньої культури публіки та посилила її здібності щодо критичного сприймання театральних шкіл різних європейських традицій. Це позначилося на оцінці одеситами вистав за участю відомих акторів- гастролерів - А.Олдриджа (1866 р.), Е.Россі (1877, 1878, 1895 рр.), Т.Сальвіні (1880 р.), С.Бернар (1881 р.), Е.Поссарта (1885 р.), Е.Дузе (1891 р.) та ін. Деякі з них успішно виступали перед жителями міста у творах російських драматургів, демонструючи таким чином плідність творчого діалогу.

На терені російської театральної традиції розвивався аматорський рух у регіоні. Так, набули популярності театральні гуртки, що діяли при Чорноморській штурманській роті (м. Миколаїв), при Ришельєвському ліцеї (м. Одеса). Наприкінці ХІХ ст. в культурному житті міст півдня з' являються тривалодіючі аматорські колективи, що заслуговують на увагу своєю активною діяльністю. Зокрема це т.зв. "Артистичний гурток" миколаївських аристократів та інтелігенції під керівництвом члена міської адміністрації М.Ге (існував більше 10-ти років), театральні гуртки при товаристві прикажчиків-міщан, любителів велосипедного спорту, представників особового складу деяких флотських екіпажів тощо.

З 80-х років ХІХ ст. формується й визначається самоцінним художнім явищем у регіоні український музично-драматичний театр. Започаткований М.Л.Кропивницьким у 1882 р. (у м. Єлізаветграді), він розвиває національну театральну драматургію, акторське мистецтво, що синтезує гру, спів, танці у їх різних жанрових і стильових проявах. Жителі регіону отримали можливість знайомитися з п' єсами І.Котляревського ("Наталка-Полтавка"), Г.Квітки- Основ'яненка ("Шельменко-денщик"), сучасними творами І.Карпенка-Карого ("Бондарівна", "Безталанна", "Судженого конем не об'їдеш", "Наймичка", "Дай серцю волю, заведе в неволю"), П.Мирного ("Лимерівна", М.Старицького ("Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Циганка Аза"), операми С. Гулака-Артемовського ("Запорожець за Дунаєм"), М.Лисенка ("Утоплена", оперета "Чорноморці") тощо. Репертуар постійно поповнювався новими творами, зміст яких відображав актуальні питання життя й побуту українців, ставились проблеми національно- етнічної своєрідності (п'єси Корженевського "Гуцули", М.Кропивницького "Підгоряни"), соціальної нерівності (драми П.Мирного "Лимерівна", О.Стороженка