формування у дітей вмінь та навичок роботи з книгою та іншими історичними джерелами, вміння усного і письмового викладення матеріалу [17]. Поруч із цілком зрозумілими методичними

положеннями про формування історичних уявлень, вмінь та навичок, роботу з книгою до кумент побудовано на положеннях лише однієї ідеології, яка вважає будь-які інші ідеологічні положення однозначно ворожими.

Для позашкільної роботи дуже важливим є підготовка й проведення свят. Всі значні свята країни відзначалися і в школі, а значить можливим було їх використання в ідеологічних цілях. З 1948-1949 навчального року МНП чітко визначила пам'ятні дати, які слід відзначати протягом навчального року: 23 вересня - річниця Вересневого повстання, 1 листопада - День народних будителів (так в країні називали піонерів національного відродження); 7 листопада - річниця Жовтневої революції; 21 грудня - день народження генералісимуса Сталіна; 18 лютого - день пам'яті Васила Левського; 23 лютого - день Радянської Армії; 3 березня - звільнення Болгарії; 18 березня - день Паризької комуни; 1 травня - свято праці; 3 травня - річниця Квітневого повстання; 24 травня - день слов'янських просвітителів Кирила й Мефодія; 2 червня - день загибелі Христо Ботева; 20 червня - день народження Г. Дімітрова. 9 вересня оголошено національним святом країни. Окремі школи мали можливість святкувати дні вшанування своїх патронів, на випадок додаткових ювілейних святкувань спеціальне рішення готувало міністерство. Святкування інших дат не дозволялося [18].

Найбільш урочисто проходило святкування перемоги Вітчизняного фронту (ВФ) 9 вересня, яке визначалося як народне антифашистське повстання, що за наслідками було революційною і найбільш вагомою подією багатовікової історії Болгарії [19]. Всі учні обов'язково повинні були приймати участь в урочистостях й маніфестаціях в своєму місті або селищі. Аналогічні настанови стосувалися й річниці Жовтневої революції. Вершиною ідеологізації системи свят, на наш погляд, став день народження Сталіна, якого вітали як «геніального вождя», «друга й визволителя». На честь «великого друга дітей» необхідно було не просто проводити бесіди, читання та ін., а досягти значних успіхів у навчанні та поведінці.

Ідеологічного забарвлення набули й такі, на перший погляд далекі від ідеології свята, як Новий рік. Святкову ялинку рекомендують прикрашати символами соціалістичної доби - фігурами бригадирів, трактористів, машиністів тощо, які замінять фігури ангелів, дзвоники та ін. [20].

Вражає ще один факт, що при значній увазі до радянських свят, ЦК БКП відхилив спільну пропозицію МНП і відповідної профспілки про введення спеціального дня вчителя. Відмову пояснили наявністю свята слов'янських просвітителів, яке включає й вшанування педагогів [21].

Політизованими ставали й суто болгарські свята, наприклад 190 річниця появи «Історії слов'яноболгарської» Паісія Хілендарського. В пояснювальній записці міністерства від 26 листопада 1952 р., оцінюючи історичне значення цього твору, відзначається актуальність його думок про зрадників національних інтересів. Сьогодні такими зрадниками є прихильники «гнилої» та «вмираючої» буржуазної культури, «безрідні» космополіти, агенти англо-американських імперіалістів, яких потрібно однозначно засудити під час свята [22]. Дуже сумнівно, що школярі, по-перше, змогли б розібратися в деталях такої актуальності, а по-друге, з'ясувати справжню історичну цінність позиції відомого ченця.

Учнів активно залучали й до інших позаурочних заходів і частіше за все вони були пов'язані з трудовими акціями: збір корисних відходів як - то, макулатура, металолом, робота на допомогу лісникам, наприклад збір лісових горіхів, жолудів, знищення сільськогосподарських шкідників тощо [23]. Для проведення цих акцій в школі навіть відміняли заняття, що безумовно не сприяло кращому засвоєнню навчального матеріалу. Ефективність такої праці була незначною, скоріше за все це були акції залучення школярів до народно-господарських проблем, бажання сформувати у них почуття єдності з трудящими країни, свого внеску в її розквіт.

Практична організація ідеологічної роботи проходила достатньо складно і серед школярів все ж з'являлися «ворожі» елементи, які дозволяли вислови проти народної влади, болгарського комсомолу, співи заборонених пісень тощо [24].

Значною ланкою проведення ідеологічної роботи стали бібліотеки. Фактично зразу після встановлення нової влади почалися чистки бібліотек та книгарень від «ворожої» літератури, до якої віднесли книги з національного питання, книги, в яких позитивно оцінювався монархічний режим, які містили релігійні ідеї, або їх автори були засуджені новою владою. Початком організованої цензури і чисток стало створення в 1952 р. на зразок СРСР Головного управління з питань літератури та видавництв, яке працювало під безпосереднім керівництвом ЦК БКП. До його функцій входило проведення боротьби з різними проявами «буржуазної ідеології», утвердження марксистсько-ленінських ідей і контроль за збереженням державної таємниці в друці.

Керуючись рекомендаціями управління, освітянське міністерство кілька разів видавало спеціальні накази про вилучення із шкільних бібліотек книг фашистського, реакційного та містично-релігійного змісту, до яких додавалися конкретні списки таких книг [25].

Джерелами постачання «ворожої літератури» могли стати бібліотеки, книгарні та інші культурні інститути західних країн і, аби запобігти цьому згідно рішення Секретаріату ЦК БКП від 15 квітня 1950 р., ліквідувалися подібні іноземні заклади на території Болгарії. Це рішення торкнулося Американської бібліотеки, Британської ради та бібліотеки-читальні, товариства «Альянс Франсез», Інституту італійської культури, Австрійської бібліотеки-читальні та ін. Причинами закриття стало звинувачення їх у перетворенні в центри ворожої пропаганди та прикриття шпигунської діяльності проти країни. Аргументом на користь закриття стала й відсутність подібних