- Київ: Вид-во «КВІЦ», 2005. - 196 с.: іл. 245; Бочковська В. Г., Хауха Л. В., Адамович В. А. Каталог видань Почаївського та Унівського монастирів ХУПІ-ХХ ст. з колекції музею книги і католицьких монастирів Волині та Берестейщини, що містять інформацію, дотичну комплектуванню та організації бібліотечних фондів, і які нині зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені
І. Вернадського: монастирів Ордену босих кармелітів (FratresDiscalceati Ordinis Beatissimae Virginis Mariae de Monte Carmelo) у Бердичеві та Вишнівці, що належали до жебруючих орденів, Ордену тринітаріїв - Ордену братів небесної найсвятішої Трійці від викупу бранців (Ordo Discalceatorum Coelestis Sanctissimae Trinitatis de Redemptione Captivorum) у Берестечку та Луцьку, що належали до групи орденів каноників регулярних, Ордену реформатів (Ordo Reformatorum, Ordo Fratrum minorum strictioris observantiae) у Дедеркалах і Кременці, що належали до групи жебруючих орденів, Товариства Ісуса, або Ордену єзуїтів (Societas lesu) у Бересті, Кременці, Луцьку та Острозі, що належали до групи орденів кліриків регулярних.
Монастир босих кармелітів у Бердичеві (містечко Житомирського повіту Київського воєводства) був закладений 1638 р. київським воєводою Янушем Тишкевичем (1590-1649) герба «Леліва», у Вишнівці (місто Кременецького повіту Волинського воєводства) - 1645 р. руським воєводою Яремою Вишневецьким (1612-1651) герба «Корибут», а поновлено й завершено його будівництво було великим гетьманом Великого князівства Литовського, віденським воєводою князем Михайлом Серватієм Вишневецьким (1680-1744) герба «Корибут». У XVIII ст. обидва монастирі входили до Польської провінції Ордену, що мала назву Святого Духа (Provincia Polona Sanctus Spiritus). Перший проіснував до 1866 p., а другий-до 1832 р. [11, 44-50].
Монастир Ордену тринітаріїв у Берестечку (місто Луцького повіту Волинського воєводства) був уфондований 1691 р. на кошти галицького каштеляна Томаша Карчевського (f 1691) герба «Ясенчик» [16,212-229] и.
друкарства України. - Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 359 с.: іл.; Стародруки Речі Посполитої XVI-XVHI ст. у зібраннях Музею книги і друкарства м. Острога і Волинського краєзнавчого музею: Каталог / Укладачі О. JI. Позіховський, С. В. Позіховська. - Луцьк, 2005. - 104 с.: іл.; Стародруки Речі Посполитої XVII-XVIII ст. у Волинських книгозбірнях: Каталог / Упорядники
В. Позіховська, О. Л. Позіховський. - Луцьк, 2006. - 104 с.: іл.; Каталог изданий XVI века. Из фондов научной библиотеки ОНУ им. И. И. Мечникова / Сост. Е. В. Полевщикова. - Одесса: Астропринт, 2005. - 391 е.: ил.
12 У праці А. Бонецького «Herbarz polski» (Warszawa, 1906. - Т. 9. - S. 246) помилково зазначається, що Томаш Карчевський 1691 р. фундував у Берестечку монастир босих кармелітів, а не тринітаріїв. У списку монастирів Польської провінції Ордену босих кармелітів, які подає «Catalogue religiosorum et monialium
Монастир Ордену тринітаріїв у Луцьку (воєводський і повітовий центр Волинського воєводства) був уфондований брацлавським скарбником Павлом Майковським у 1717-1718 pp. Від 1726 p., коли було утворено Польську провінцію під назвою св. Иоахима, монастирі за адміністративно- територіальною організацією Ордену входили до її складу. У Берестечку монастир проіснував до 1832 р., авЛуцьку-до 1850р. [16,208-212,212- 229; 3, 206-207, 208].
Монастир реформатів у Кременці (повітовий центр Волинського воєводства) був закладений познанським воєводою Станіславом Потоцьким ("f 1760) герба «Пилява», у Дедеркалах (село Кременецького повіту Волинського воєводства) - кременецьким гродським суддею Міхалом де Гроціусом Прейсом (XVIII ст.) герба «Набрам». Обидва монастирі входили до Руської провінції Ордену реформатів, яка носила ім'яПресвятої Діви Марії Скорботної [15,108]. Кременецький монастир проіснував до 1807 р., а Дедеркальський - до 1891 p. [1,140].
Осередок Ордену єзуїтів у Кременці був заснований бл. 1702 р. Фундаторами Кременецького єзуїтського колегіуму були рідні брати, князі Вишневенькі: краківський каштелян Януш Антоній (1678-1741) та згаданий Михайло Серватій. За адміністративно-територіальним устроєм Ордену на середину XVTII ст. монастир входив до його Малопольської провінції. Осередок Товариства Ісуса в Острозі (місто Луцького повіту Волинського воєводства) був уфондований 1624 р. дідичкою Острога княгинею Анною Алоїзою Острозькою (1603-1654), дружиною великого литовського гетьмана Кароля Ходкевича, дочкою волинського воєводи кн. Олександра Острозького, онучкою київського воєводи, благовірного кн. Костянтина Василя Острозького. Осередок Ордену єзуїтів у Луцьку почав діяти з 1604 р. і постав із фундушу луцького біскупа Мартина Шишковського. В 1604- 1608 pp. діяв як місійний дім, а з 1608 р. мав статус колегіума [8, 393]. Єзуїтський колегіум у Бересті (воєводський та повітовий центр Берестейського воєводства) був заснований за ініціативою луцького біскупа Андрія Липсьюш (1617-1622) та фундушами канцлера Великого князівства Литовського Лева Сатгіги (1537-1633). 31619р.уБересгіпочинаєдіятирезиденція Товариства Ісуса, яка 1633 р. отримує статус колегіума. На середину XVIII ст. за адміністративно-територіальним устроєм Ордену єзуїтів Берестейський
carmelitarum discalceatorum Provinciae Polonae S. Spiritus in 1772» [Бердичів, 1772], монастиря Ордену босих кармелітів у Берестечку нема. А. Бонецький подає такі біографічні відомості про Т. Карчевського: 1681 р. став львівським хорунжим, 1689 р. - львівським підстаростою, 1691 р. - галицьким каштеляном. Похований в єзуїтському костелі у Львові.
колегіум належав до його Великопольської провінції [IX, 70]. З касацією Товариства Ісуса 1773 р. його осередки припинили свою діяльність.
З названих монастирських книгозбірень нині у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій (далі - ВІК) зберігаються окремими структурними одиницями такі книжкові колекції: бібліотека Бердичівського монастиря босих кармелітів (бл.
