Другу групу складають поширені записи нараційного характеру, в яких висвітлюється спосіб і обставини надходження книг у власність особи чи інституції. В цій групі чітко виокремлюються: дарчі записи, записи, що засвідчують успадкування монастирем книг після смерті їхнього власника духовного сану або передачу книг монастирю за розпорядженням померлої світської особи, купівельно-цінові записи.

Третю групу складають давні рукописні шифри бібліотек, які віддзеркалюють схему розміщення бібліотечного фонду, та позначки, які вказують на тематичну систематизацію фонду (якщо такі є в книзі).

Четверту, найнечисельшшу групу складають записи про виготовлення книжкових оправ, ремонт книг та вартість цієї роботи.

Щодо конкретної досліджуваної книгозбірні провенієнційні записи її книг можна виокремити в такі групи: 1) власницькі записи, які засвідчують походження книг з фондів досліджуваної книгозбірні; 2) власницькі записи, які інформують про власника примірника (особу чи інституцію), у якого перебував він до того, як опинився у досліджуваній бібліотеці; 3) власницькі записи, які вказують бібліотеки (приватні, монастирські, громадські), до яких потрапив примірник після припинення діяльності бібліотеки або з інших причин, внаслідок яких його було вилучено з її фондів.

Інформативність записів, як показує практична робота з ними, різна. Далеко не завжди вони містять максимально повну інформацію про пертиненцію примірника, титулатуру його власника, мету, дату, місце і ціну його придбанная, яку мріє одержати дослідник.

Дарчі записи об'єднують записи різного виду дарування: безпосередньо дарчі, коли книгу дарували як подарунок, в тому числі і на дні народження; донаційні, коли книга підносилася як дар монастирю, і запис фіксував такий благодійний вчинок донатора; вкладні, коли книга «вкладалася» до монастиря з метою спокутування власних гріхів та прогрішень рідних, або за душі померлих родичів. Дарувальниками могли бути світські особи - фундатори, бонефактори монастиря, парафіяни- офіродавці і особи духовного сану. В цій групі варто виділити записи- автографи на примірниках видань творів, які дарували автори монастирським бібліотекам або ченцям конкретного монастиря. Для підтвердження та ілюстрації цєї тези наводимо низку фактів.

Оликський канонік Ян Новосадовський подарував луцьким тринітаріям три книги у 1725 р., про що сповіщають провенієнції такого змісту: «Dono oblatus aR[everen]do D[omini] Ioanne Novosadowski Can[onico] / Olyc|ensis| Ad Bibliotheca[m] Convent[us] Luceorien[sis] Ord[inis] Discal[ceatorum] / S[anctissimae] Trinitatis Redem[ptionis] Capt[ivorum] 5 Maij 1725 Anno» («Подарована достойним паном Яном Новосадовським оликським каноніком бібліотеці Луцького монастиря Ордену тринітаріїв 5 травня 1725 року»). Цей запис мають примірники книги Погана Адельфуса (Adelphus, f 1522) «Margarita facetiarum» (Страсбург, 1508; ВСРВ, Pal. 552-1), Марсілія Фічіно (Ficino, 1433-1499) «De religione Christiana et fidei pietate opusculum...» (Страсбург, 1507; ВСРВ, Pal. 522-2) та Йогана Ройярда (Royard; f 1547) «Homiliarum» (Кельн, 1550; ВСРВ, Pal. 1063)14. Ймовірно,

14 Бібліографічний опис видань подано в: Каталог палеотипов из фондов що Я. Новосадовський подарував більше, ніж три книги монастирю, але тільки подальша евристична робота з фондами може дати нові факти до висвітлення цієї події.

У бібліотеці Кременецького єзуїтського колегіуму виявлено 16 стародруків, які належали спочатку краківському каштелянові кн. Янушу Антонію Вишневецькому, а потім, за його розпорядженням чи розпорядженням після його смерті дружини Теофіли з Лещинських герба «Венява», були передані до колегіумної бібліотеки. Серед них були чотири твори професора математики, теології і філософії, згодом провінціала Ордену єзуїтів Андріяна Мясковського (1657-1737). Сам автор подарував у 1733 році ці примірники князю, про що князь власноручно записав на форзацах книг польською мовою: «Те mi dzialo sam auctor / die 9 Augusti dal / [... ] oddac ie prosze / oycam S. J. do Krzemienca» («Цей твір сам автор дав мені 9 серпня [...]. Прошу віддати його отцям єзуїтам до Кременця») (ВІК, S. J. 512). Ці стародруки мають ідентичні записи латинською мовою: «Residentiae Cremenecensi Societatis Jesu oblatus a Celsissimo Principe Janusio Korybuth Wisniowiecki, Castellano Cracoviensi Fundatore Nostra Munificentissimo» («Кременецькій резиденції Товариства Ісуса пожертвувана благороднійшим князем Янушем Корибутом Вишневецьким, краківським каштеляном, нашим нашцедрішим фундатором») (ВІК, S. J. 512, 514, 518). Інший стародрук, примірник першого видання твору А. Мясковського «Deus in essentia unus, in personis tribus, sex disputationibustheologiaepropugnatus...» (Прага, 1723; BCPB, In. 2345), має дарчий запис автора регенту Острозького шляхетського конвікту при єзуїтському колегіумі Миколаю Керемовичу, який обіймав цю посаду у 1726-30 pp. [8,483]: «Reverendo Patri in Christo Patri Nicolao Kieremowicz Societatis Jesu Regenti Convictus nobilium Ostrogiensis / offert R[evere]ndi Patris Servus in Christo Author S[ocietatis] J[esu] / m[anu] p[ropria]» («Достойному отцю во Христі, отцю Миколаю Керемовичу, члену Товариства Ісуса, регенту Острозького шляхетського конвікту дарує слуга достойного отця слуга во Христі, член Товариства Ісусового Автор рукою власною»).

Примірник франкфуртського видання 1549 р. знаменитого твору давньогрецького лікаря ДіоскоридаПеданія (І ст. н. е.) «De medicinali materia libri sex...»(BCPB, Pal. 994) був подарований Кременецькому монастирю отців реформатів волинським чашником Феліціаном Джевецьким

Центральной научной библиотеки им. В. И. Вернадского НАН Украины / Сост. М. А. Шамрай. - Киев: Наукова думка, 1995. - № 4, 883, 2175.

(Джевицьким). На титульному аркуші стародрука міститься запис: «Conventus Cremenecensis P[atrum] Reformatorum. / Dono Ill[ustri]s