Перший випадок ілюструють маргінальні записи на книгах, що належали члену Ордену босих кармелітів отцю Губерту від Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Примірник «Casus conscientiae de mandato olim... cardinalis Prosperi Lambertini... deinde Benedicti XIV propositi ac resoluti...» (Перемишль, 1766; ВІК, Берд. 622) має такий запис на титульному аркуші: «P[atri] Fr[at]ris Huberti a Visit[atione] B[eatissimae] V[irginis] Mariae / Carmelitae Discalceati / applico Conventui / in quo morior / Oretur pro A[nim]a mea» («Отця і брата Губерта від Благовіщення Пресвятої Діви Марії, босого кармеліта, надаю монастирю, в якому помер. Той, що молиться за мою душу»). Окрім того, на цьому ж примірнику є ще власницький запис про приналежність книжки бібліотеці Бердичівського монастиря босих кармелітів. Примірник видання «Tribunalis confessariorum et ordinandoram P. M. Wigandt Ordinis praedicatorum epitome...»(Венеція, 1761; ВІК, Берд. 607), упорядкований магістром теології Людо віком Флегеном (Fliegen), має такий варіант запису, пов'язаний з іменем отця Губерта: «P[atri] F[rat]ris Huberti / a Visit[tacione] В [eatissimae] V[irginis] Mariae / Carmelita Discalceati / post mortem oretur pro eo. / applico Conventui / in quo morior» («Отця і брата Губерта від Благовіщення Пресвятої Діви Марії, босого кармеліта, після смерті. Той, що молиться за Нього. Надаю [її] монастирю, в якому помер»). Вказаний запис супроводжується власницьким записом про приналежність книги Бердичівському монастирю: «C[o]n[ven]tus Berdicz[oviensis] / Carm[elitarum] Excal[ceatorum]». За архівними документами Ордену босих кармелітів, отець Губерт від Благовіщення Пресвятої Діви Марії у 1766-1777 pp. перебував на посаді екзаменатора Бердичівського монастиря. 4 червня 1777 р. він разом із іншим ченцем монастиря о. Юзефом від Найсвятішої Діви Марії від імені монастирського керівництва підписав угоду з доктором медицини, майором Войцехом Марцинкевичем про утримання монастирської аптеки [18, 116, 177]. Маргінальні записи додають до біографії о. Губерта відомості про те, що він помер у Бердичівському монастирі і заповідав його книгозбірні свої книги.

Інший випадок ілюструють маргінальні записи на стародруках, які були у посіданні доктора медицини Миколая Ґордона. Примірник твору Діонизія Галікарнаського (І ст. до н. е.) «Antiquitates Romanae» (Reggio Emilia, 1498; ВСРВ, ІА 125)15 має записи, які говорять про те, що книжка за заповітом доктора медицини, львівського райці Миколая Ґордона була передана до бібліотеки Львівського монастиря Ордену реформатів. Згодом вона надійшла до бібліотеки Кременецького монастиря реформатів. Після закриття цього монастиря стародрук потрапив до бібліотеки Луцько- Житомирської діецезіальної семінарії. Тексти записів такі: «Testamento Legatus Bibliothecae Conventus Leopoliensis / Patrum Reformatorum a D[omi]noNicolao/ GordonDoctore medicinae. Ore[tur] pro ео» («Надійшла за тестаментом бібліотеці Львівського монастиря отців реформатів від пана Миколая Ґордона, доктора медицини. Той, що молиться за Нього») (арк. 2а) та «Conventus Cremenecensis P[atrum] Reformatorum» («Кременецького монастиря отців реформатів») (там само) 16. Цим самим шляхом до книгозбірні кременецьких отців реформатів надійшли ще дві виявлені книжкиМ. Ґордона: Йосифа Флавія (37-95/с. 100) «Орега» (Базель, 1524; ВСРВ, Раї. 923) і Бартоломео Стефані «L' Art di ben cvcinare, et instruire I menperitiinquestalodeuoleprofessione...» (Венеція, 1690;ВСРВ, In. 662). Примірник «Opera» має такий запис: «Testamento Legatus Bibliothecae

Бібліографічний опис видання подано в: Каталог інкунабул / Уклав Б. Зданевич; УпорядникГ. І. Ломонос-Рівна. - Київ: Наукова думка, 1974. -№ 166.

Згадка про цей примірник, записаний тестатором М. Гордоном львівським отцям реформатам, є в кн.: Rozycki Ed. Ksizka polska і ksigozbiory we Lwowie w еросе renesansu і baroku. - Wroclaw: Ossolineum, 1994. - S. 182.

Conventus Leopoliensis P[atrum] Reformatorum ad S. Casimirii a D [omi]no Nicolao Gordon Doctore medicinae» («Надійшла за тестаментом бібліотеці Львівського монастиря отців реформатів в ім'я св. Казимира від пана Миколая Ґордона, доктора медицини»), і наступний запис, вже щодо книгозбірні кременецьких реформатів: «Applicatus Conventui CremenecensiP[atrum] Reformatorum 1764» («Належить Кременецькому монастирю отців реформатів. 1764 р.»). Отже, наведені записи дають підстави говорити, що доктор медицини Миколай Ґордон, якого було обрано 1704 р. райцею Львівського магістрату [2, 404], частину своєї книгозбірні заповів Львівському монастирю отців реформатів. На 1764 р. згадані примірники вже належали Кременецькому монастирю реформатів.

Купівельно-цінові записи. Записи цього виду взагалі не часто трапляються на стародруках, а на книгах з монастирських бібліотек і поготів. У кожному разі має вагоме значення не тільки фіксація грошової суми, за яку була придбана книга, а й місця купівлі та року придбання. Такі фактичні дані мають географічну і хронологічну локалізацію, що дає інформацію для характеристики книжкового ринку, вартості конкретного видання, попиту на його примірники. Приміром, на титульному аркуші видання творів члена Ордену бенедиктинців Бенігнуса Буховського «Ortus miraculis, in occasu submontano, sive Sacra imago Virginis Benedictae Mariae Tuchoviensis...» (Краків, 1718) записано: «Residentiae Visniovecensis Carmelitara[m] /Discalceatora[m] EmptusFl[ori] 1 g[rosiorum] 15 A[nno] 1719» («Для Резиденції Вишневецьких босих кармелітів придбана за 1 флорен 15 грошей 1719 року»). На примірнику видання твору Бернардина Меркатора (Mercatores) «Nucleus catecheticus...»(Кельн, 1713; ВІК: Берд. 581) є три записи, які інформують про долю стародруку. На форзаці запис латинською мовою сповіщає: «Emptus est Iste liber / Varsaviae P[atri] F[ratri] Ioanni / a S. Andrea Corsini / C[armelitae] Discal[ceati] Tymf. 4» («Ця книга куплена у Варшаві отцю і