Праця члена Ордену паулінів Томи Франческо Ротаріо (Rotario, лат. Rotarius) «Apparatus universae theologiae moralis» (Рим, 1758; ВІК, Берд. 597) на шмуцтитулі має запис про придбання її у Кракові через 10 років після виходу книги у світ: «Ad usum Fr[atr]is Augusti a Conceptio / ne B[eatissimae] V[irginis] Mariae Carmel[itae] Discalceati / Comparatus anno D[omi]ni 1768 Cracov[iae]» («Для користування брата Августа від [Непорочного] Зачаття Пресвятої Діви Марії, босого кармеліта, куплена Року Божого 1768 у Кракові»), Примірник належав босому кармеліту отцю Августу від Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Куницькому (1745- 1814), життя якого було тісно пов'язане з Бердичівським монастирем босих кармелітів. В 1772-75,1777-81,1786-90 pp. він обіймав посаду підпріора Бердичівського монастиря, в 1778-81 pp. був пріором цього монастиря, а в 1781-84 pp. - монастирським екзаменатором. Свій життєвий шлях о. Август закінчив у бердичівській обителі, де його і поховали [18; 173, 176, 177, 336]. Книга була придбана у Кракові майже за чотири роки до того, як о. Август увійшов до монастирського керівництва.

Два видання списку заборонених Папською курією книг - «Index Libroaim Expurgandonim...»(|Рим|. 1745; ВСРВ, P. in. 104) та «Index Librorum Prohibitorum» (Рим, [1752]; ВСРВ, P. in. 396) -мають датовані записи про тупівлю примірників на кошти, зібрані милостинею, і походять із бібліотеки Дедеркальського монастиря Ордену реформатів. Тексти записів мають такий вигляд: на виданні 1745 p. - «Conventus Dedercaliensis P[atrum] Reformat[orum] pro Eleemosyna 1760» («Дедеркальського монастиря отців реформатів за милостиню. 1760»), на виданні 1752 p. - «Conventus Dedercaliensis Patra[m] Reformato [orum]. Ніс liber comparatus pro Eleemosina sub Gvardiansi. P[atris] loannis Gvalbcrh Rcr|ormati| A[nno] D[omini] 1761» («Дедеркальського монастиря отців реформатів. Ця книга куплена за милостиню в часи гвардіанства отця Иоана Ґвалберга, реформата, Року Божого 1761»),

Записи бібліотечного характеру. Вони віддзеркалюють технічне опрацювання книжкових надходжень у тогочасній бібліотечній практиці і включали в себе запис книги до відповідного каталогу або інвентаря, позначення приналежності її монастирю та топографічні ознаки у вигляді літерних та цифрових сигнатур, в деяких випадках додавалися назви систематичних розділів у скороченій формі. Літерами, як правило, позначали бібліотечні шафи, арабськими цифрами - полиці й позиції книг у шафах. Детально розписаних правил технічного опрацювання надходжень у монастирських бібліотеках не було. Діяли узвичаєна практика, фаховий рівень бібліотекаря, його сумлінність, акуратність та винахідливість [13, 59]. Як ілюстрацію цього виду маргінальних записів можна навести такі приклади. На форзацах усіх стародруків із книгозбірні Берестейського єзуїтського колегіуму, користуючись сучасною бібліотечною термінологією, проставлено «систематичний індекс» і розстановочний шифр книги. За характером почерку записи зроблено у XVII-XVIII ст. Великими літерами латинської абетки позначено, вочевидь, шафи. Внизу літери - індекс арабськими цифрами - ймовірно, номери полиць, бо цифри трапляються від 1 до 9. Поряд з цими позначеннями у скороченій формі латинською мовою подано назви тематичних розділів бібліотеки, наприклад: U2 Ist[itutiones] S[ocietatis] J[esu]; K3 Medit[ationes]; Z Rhet[ore]. Бібліотечні шифри N S , 06 і т. д. винесені на корінці більшості оправ. На корінцях світлих пергаменових оправ вони проставлені чорною фарбою, а на корінціях оправ із темно-брунатної шкіри - білою.

На титульних аркушах, форзацах, іноді на корінцях оправ стародруків із бібліотеки Вишневецького монастиря босих кармелітів проставлено чорнилом із знаком «№» арабські цифри, наприклад: № 369, № 581 і т. д. Ці номери, вочевидь, правили дороговказом для пошуку видання у бібліотеці і вказували порядковий номер одиниці зберігання у фонді. Частина книг на корінцях має паперові наліпки з надрукованими чорною фарбою літерами латинської абетки: «А», «С», «D», «Е», «N» і т. д. Іншого виду позначень на книгах цієї монастирської книгозбірні не виявлено. Найвірогідніше, що цифрові позначення вказували порядковий номер книги на полиці або в тематичному розділі, літери - певний тематичний розділ, до якого вона належала за своїм змістом, або шафи. При відсутності бібліотечного каталогу дуже складно більш конкретно говорити про організацію книжкового фонду.

На форзацах стародруків бібліотеки луцьких тринітаріїв маємо в такий спосіб подану топографію бібліотечної одиниці зберігання: a) «Lit. РН num. 31/ Collegii Luceoriensis Ord. / SSSmae Trinitatis»; b) «Lit. H.P num. 7 / Ex Bibliotheca Collegii / Luceoriensis / Ordinis SSSae Trinitatis». У деяких випадках літерна і цифрова сигнатура проставлялися і на титульному арку ші. Літерами латинської абетки, вочевидь, були пронумеровані шифри, а арабськими цифрами - місце книги у шафі.

В монастирських бібліотеках під пильним контролем перебували заборонені для читання і поширення книги, зі списку, визначеного Римською кур і єю. Такі видання повинні були