У локальній комп>ютерній мережі НБУВ налагоджено доступ до міжнародних онлайнових науково-інформаційних ресурсів: наукова електронна бібліотека на платформі ScienceDirect (24 тематичні колекції, що містять 2 тис. журналів видавництва Elsevier); інформаційні продукти на платформі EBSCOhost (Academic Search Premier, Inspec, MEDLINE, Newspaper Source тощо); зібрання журналів американських наукових товариств; наукометрична база даних Scopus (40 млн реферативних записів) (http://www.nbuv.gov.ua/online-2010/). З 2009 р. працює віртуальний читальний зал Електронної бібліотеки дисертацій Російської державної бібліотеки (РДБ), кількість повних текстів авторефератів і дисертацій - 365 тис.

Це демонструє, що в системі наукових комунікацій важливим джерелом дедалі більше стають бібліотеки як постачальники електронних ресурсів. Таким чином, розвиток системи соціальних інформаційних комунікацій і структура їх наповнення свідчать про чітку перспективу зростання суспільної затребуваності еволюції традиційних бібліотечних установ (книгозбірень) у сучасні інформаційні та науково-інформаційні центри [4].

Щодо прогнозу на майбутнє, можлива схожість із думкою У Снайдера про те, що «бібліотеки дедалі менше створюватимуть каталогів, тому що все це незабаром робитиметься централізовано» [8].

Прикладами можуть слугувати проекти створення електронних бібліотек для країн Великої сімки, програми «DLI» в США та «eLib» у Великій Британії, у Німеччині - проект зі створення електронної бібліотеки Global-Info, у Польщі - проект створення мережі цифрових бібліотек dLibra на базі національної академічної мережі Pioner, європейський проект інтегрованої системи електронних бібліотек The European Library тощо.

Росія в цьому напрямі давно проводить активну діяльність, спрямовану на формування єдиного інформаційно-бібліотечного і соціокуль- турного простру. Так у межах проекту Європейської комісії «Російські бібліотеки третього тисячоліття » в 2003 р. створено Російський інформаційно-бібліотечний консорціум, до якого ввійшли п'ять російських бібліотек: Російська державна бібліотека, Російська національна бібліотека, Всеросійська державна бібліотека іноземної літератури, Наукова бібліотека МДУ та Парламентська бібліотека, загальний обсяг яких становив 89 млн одиниць. У 2004 р. проект вдало завершився створенням розподільного зведеного каталогу на базі Російської державної бібліотеки , який надає доступ до бібліографічних та електронних ресурсів бібліотек, що формують консорціум. Крім того, проект надав можливості для обміну досвідом і знаннями щодо застосування сучасних технологій у бібліотечній справі.

Що стосується України, прийнято цілий ряд законодавчих документів, у яких визначені пріоритетні напрями інноваційної діяльності та основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр., затверджені державні програми щодо інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, науці та розвитку культури. У 2 009 р. затверджена концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека - XXI».

«Розробка Програми продиктована необхідністю підвищення ефективності використання та доступності інформаційних ресурсів, накопичених у бібліотечних, архівних та музейних установах України, забезпечення до них доступу населення, науки та бізнесу з використанням мережі Інтернет, забезпечення умов довгострокового збереження Державного бібліотечного та Національного архівного фондів, прискорення інтеграції України у світовий інформаційний простір, а також потребою створення належних умов для роботи працівників бібліотечних та архівних установ з використанням сучасних інформаційних технологій» (http://www.nbuv.gov.ua/new/2009/10_concept.html).

Виконання цієї програми потребує багато зусиль та істотних змін, які торкнуться й підготовки бібліотечних працівників, які б уміли поводитися з наявною інформацією та могли б запропонувати користувачеві джерела інформації з надійним рівнем якості. Як вважають німецькі фахівці з огляду на зміни в роботі бібліотек, зі зростанням обсягів оцифрування книг «бібліотеки перетворюються у центри з навчання онлайн-пошуку» [8].

Однак, наша вітчизняна практика сучасного бібліотечного обслуговування демонструє значно ширші можливості у сфері бібліотечного обслуговування користувачів, зокрема - пов'язаних із розвитком дистант- них форм індивідуальних запитів користувачів.

Оскільки проблема відстоювання іміджу бібліотеки як наукового, освітнього, культурно-духовного центру в системі закладів соціальної комунікації стає актуальною, тільки завдяки інноваціям, упровадженню сучасних форм комунікаційних відносин, бібліотеки зможуть ефективно реагувати на потреби своїх громад і залишатися інтелектуальним фундаментом для збереження науково-культурних надбань людства.

Список використаних джерел

Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации / Р. Ф. Абдеев - М. : ВЛАДОС, 1994. - 336 с.

Артемонова Н. Створення нових консолідованих електронних інформаційних ресурсів як розвиток засобів наукової комунікації (з досвіду медичної галузі)/ Н. Артемонова // Бібл. вісн. - 2010. - № 1. - С. 10-13.

Висоцька О. Є. Комунікативні технології постмодерну / О. Є. Висоцька // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія.

2009. - № 2. - С. 73-78.

Горовий В. М. Бібліотеки як джерело наповнення соціальних інформаційних комунікацій сучасності / В. М. Горовий // Бібл. вісн. - 2009.

№ 6. - С. 34-39.

Дорофєєва О. Удосконалення доступу до галузевого веб-ресурсу (на прикладі реферативної бази даних порталу Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського) / О. Дорофєєва // Бібл. вісн. - 2010 - № 1. - С. 3-9.

Масуда Й. Гіпотеза про генезис Homo intelligens / Й. Масуда // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. - К., 1996. - С. 335-361.

Почепцов Г. Теория коммуникации [Электронный ресурс] / Г. Почепцов. -