ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

У статті обґрунтовано об'єктивну необхідність інноваційного підходу за спостереженням якісних параметрів ґрунтового покриву. Розроблено модель вдосконалення структури посівних площ, яка забезпечує бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті.

In the article grounded objective necessity of innovative approach after the supervision of high-quality parameters of the ground cover. The model of perfection of structure of sowing areas, which provides self-supporting balance of humus in soil, is developed.

Постановка проблеми. Впровадження інноваційної моделі розвитку землекористування, орієнтації на ефективне використання досягнень вітчизняної науки у сфері управління земельними ресурсами є невід'ємними складовими стратегії розвитку України як сучасної демократичної держави.

У розвинених країнах світу саме за рахунок нових знань та впровадження нововведень у розвиток землекористування отримують майже весь приріст валового внутрішнього продукту.

Ключовим моментом, на якому повинна ґрунтуватися науково-технічна політика раціонального використання і охорони земель в Україні, є контроль за станом ґрунтів з метою своєчасного виявлення змін, що можуть призвести до негативних процесів.

Аналіз останніх публікацій. Проблемі збереження та відтворення родючості ґрунтів присвячено низку наукових праць таких відомих вітчизняних вчених, як Д. Добряк, В. Горлачук, Н. Гра- бак, Л. Новаковський, В. Медведєв, А. Третяк, А. Сохнич та ін. Вони справедливо відзначають, що тільки своєчасні спостереження за якісним станом ґрунтового покриву, забезпечують умову запобігання негативним процесам у землекористуванні. Проте їхні дослідження опираються на традиційні методи контролю за якісними параметрами ґрунтів, які не відповідають умові оперативного виявлення об'єктивного стану ґрунтів та супроводжуються лабораторним аналізом з великими фінансовими витратами.

Методи спостереження за станом ґрунтового покриву, які пропонуються автором, передбачають, насамперед, систему збереження та відтворення родючості ґрунтів на основі структури посівних площ, урожайності, способу використання супутньої продукції, гранулометричного складу ґрунту та ін., які не вимагають значних фінансових ресурсів, у чому і полягає актуальність роботи.

Результати досліджень та їх обговорення. Метою наукового дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій забезпечення балансу гумусу в ґрунті, який служить біорегулятором ґрунтових процесів.

Результати спостереження за станом ґрунтів є джерелом для отримання інформації для розробки заходів по збереженню та відтворенню родючості ґрунтів на засадах інноваційного підходу.

Це тим більш є важливим, оскільки офіційна статистика засвідчує, що земельні ресурси України, насамперед, ґрунти сільськогосподарського призначення, мають виражену тенденцію до зниження гумусності ґрунтів, зростання еродованос- ті, їх техногенного забруднення тощо.

В останні роки за інтенсивністю деградацій- них процесів у землекористуванні Україна та її регіони посідають одне з перших місць у Європі, що дає підстави говорити про згадувані недоліки як національне лихо. Отже, орієнтація на низько- технологічний характер землекористування не відповідає вимогам сталого розвитку економіки.

Впровадження високоінтегрованих інноваційних систем у сфері землекористування, які б забезпечували високий рівень доданої вартості у виробництві, не порушуючи екологічної рівноваги довкілля, повинно опиратися на результати спостереження за якісним станом ґрунтів.

Розвиток землеробства в Україні супровджу- ється від'ємним балансом гумусу основних типів ґрунтів, у результаті чого знижується їх природна родючість.

Якщо гумусність ґрунтів, наприклад, Миколаївської області за часів В.В. Докучаєва (1882 р.) складала 8-10 %, то в 1915 році - 5,7 %. За результатами ґрунтового обстеження в 1934 році Українським інститутом агроґрунтознавства гумусність складала 5 %, а за даними Миколаївського філіалу інституту Укрземпроект (нині ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") у 1960 році цей показник складав уже 4,2 %. Причому за період 1968-1985 рр. у зв'язку із недостатнім внесенням органіки, зменшенням у структурі посівів багаторічних трав, ерозією ґрунтів, вміст гумусу в ґрунтах області знизився в середньому до 3,9 відсотків [3, с. 552]. Нині гумусність складає біля 3 %. Для того, щоб запобігти подаль-

З наведених у табл. 1 розрахунків видно, що дефіцит гумусу на одному гектарі орних земель СЗАТ "Гур'ївка" Новоодеського району складає 0,199 т/га. Для того, щоб компенсувати цей дефіцит, потрібно або ж міняти структуру посівних площ у користь розширення тих посівів, які менше виносять гумусу урожаєм культур з ґрунту, або ж внести додатково 3,9 тонн гною на гектар (0,199 : 0,05).

шим витратам гумусу, необхідно забезпечити постійний контроль за його динамікою, з метою прийняття адекватних заходів.

Спостереження за динамікою гумусу можна здійснювати шляхом лабораторних аналізів за допомогою хімічних препаратів. Але як показала практика [2, с. 15], такий метод аналізу гумуснос- ті ґрунту є надмірно ресурсовитратним, а чергове ґрунтове обстеження з інтервалом у 5-10 років носить великий ризик втрати контролю за його бездефіцитним балансом.

Розвиток конкурентоспроможного землекористування вимагає розробки такої інноваційної моделі спостереження за гумусністю ґрунтів (табл. 1), яка б відповідала принципам постійності, оперативності, здешевлення, простоти і належної точності результатів.

Досягнення цієї умови забезпечується шляхом використання ГІС-технологій на основі інформації про склад культур у сівозміні, їх урожайності, грануломентричного складу ґрунту, способу використання супутньої продукції, визначити баланс ґумусу як на сівозмінній площі, так і на рівні окремої культури.

Найбільш доступним, простим, і в той же час економічно вигідним джерелом нагромадження гумусу в ґрунті є розширення посівів багаторічних та однорічних трав, пожнивних та проміжних посівів. На підставі літературних джерел [1] нами проведено вдосконалення стуруктури посівних площ, яка забезпечує бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті. Розрахунки