За усередненими даними, на частку добрив у можливому підвищенні врожаїв сільськогосподарських культур за вирощування їх без зрошення припадає 40-50 %, а на зрошенні - 70-75 %. Ці дані слід враховувати не тільки науковцям і господарникам, а й політикам та економістам. Саме шляхом правильного застосування добрив можна підняти економіку, швидко нарощуючи виробництво сільськогосподарської продукції. Роль засобів хімізації на продуктивність сільськогосподарських культур покажемо на прикладі порівняння України з іншими розвинутими країнами світу (табл. 1).

лише 14-1,5 ц/га забезпечує істотний приріст урожаю [3, 6].

Роль добрив залишається достатньо високою і на відносно родючих грунтах, що мають оптимальну забезпеченість елементами живлення [6, 7]. Підтверджується це і проведеними тривалими дослідженнями в зрошуваній сівозміні з наступним чергуванням культур: люцерна 3-річного користування, пшениця озима, кукурудза на силос, пшениця озима, буряки цукрові. Під кожну культуру сівозміни, як і під окремі культури в короткотривалих дослідах, добрива застосовували в оптимальних рекомендованих нормах.

Багаторічними дослідженнями встановлена висока ефективність внесення добрив під сільськогосподарські культури та висока їх окупність додатково отриманим урожаєм (табл. 2).

Не слід забувати, що рослини ефективніше використовують біологічний азот, як зв'язаний бульбочковими бактеріями, так і азот органічних добрив. Сполуки ж мінерального азоту є найбільшими в ґрунті. На жаль, не вся кількість азоту, що вносять в ґрунт, повною мірою засвоюється культурами. Частина його може потрапляти у поверхневі та ґрунтові води, а також накопичуватися у надлишкових кількостях в продукції. Це свідчить, що до добору культур у сівозмінах слід обов'язково включати бобові культури, багаторічні трави та вносити органічні добрива. Вони позитивно позначаються на основних показниках родючості ґрунту, зокрема на його гумусному стані.

Під впливом внесених добрив та добору культур у сівозміні змінюється вміст гумусу. Навіть у сівозмінах з люцерною тривале зрошення приводить до зменшення його вмісту в ґрунті порівняно з незрошуваними аналогами. Так, після 30-річного терміну вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні без внесення добрив в орному шарі зрошуваного ґрунту гумусу містилося 2,08 %, а незрошуваного - 2,14 %. На фоні застосування оптимальних норм мінеральних добрив вміст гумусу відповідно становить 2,22 % та 2,26 % за вихідної його кількості на початку проведення досліджень 2,26 %. Незначний приріст гумусу спостерігається лише за сумісного внесення мінеральних і органічних добрив, його кількість в орному шарі грунту сягає до 2,30-2,35 %.

У нових умовах господарювання, коли застосування мінеральних добрив різко скоротилося і продовжує зменшуватися, на зрошуваних землях необхідно ширше використовувати всі наявні види органічних добрив, завдяки чому можна скоротити потребу в мінеральних на 30-40 % зі значним позитивним впливом на родючість ґрунту. Крім традиційного напівперепрілого гною, доцільно застосовувати солому зернових колосових культур (з обов'язковим внесенням на кожну тонну соломи 7-10 кг д.р. азотного добрива), сидерати. Їх використання, порівняно з напівперепрілим гноєм, дає змогу зекономити на кожному гектарі відповідно 120 і 170 кг дизельного палива та 15-17 % і більше грошових витрат. На півдні України є запаси торфу і сапропелів, їх ефективність також наближається до гною ВРХ.

З найбільшою віддачею необхідно використовувати і мінеральні добрива. Систему удобрення сільськогосподарських культур на зрошуваних землях слід розробляти на основі врахування оптимального вмісту елементів живлення для кожної культури та фактичної наявності їх у ґрунті.

Це дуже важливо і особливо в останні роки, коли обсяги застосування органічних і мінеральних добрив значно скоротилися, до того ж і вносять їх вкрай нерівномірно, що призводить до строкатості у вмісті елементів живлення на різних полях навіть у межах одного господарства. За таких умов застосування розрахункової норми добрива на програмований рівень урожаю сільськогосподарської культури дозволяє скоротити рекомендовану норму залежно від існуючої родючості ґрунту на 20-60 %, отримати запланований урожай високої якості та зберігати родючість ґрунту.

Висновок. Аналізуючи сучасний стан сільськогосподарського виробництва, можна стверджувати, що головною причиною нестійкого його розвитку є різке посилення деградації ґрунтів, їх збіднення на елементи живлення, погіршення інших показників та властивостей, що спричинено призупиненням застосування органічних і мінеральних добрив або внесення їх у необґрун- товано низьких кількостях. За таких умов турбота про родючість ґрунтів і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції повинна стати пріоритетною.

ЛІТЕРАТУРА

Писаренко В. А. Шляхи підвищення ефективного використання зрошуваних земель в умовах енергетичної кризи // Актуальні проблеми ефективного використання зрошуваних земель. - Херсон, 1997. - С. 3-8.

Филипьев И.Д., Криштопа В.И. Баланс азота в зернокормовом севообороте в зависимости от норм азотных удобрений // Орошаемое земледелие, 1985. - Вып. 30. - С. 24-26.

Гамаюнова В.В., Філіп'єв І.Д., Сидякіна О.В. Сучасний стан, проблеми та перспективи застосування добрив у зрошуваному землеробстві південної зони України // Вісник Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва. Серія "Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство". - Харків, 2004. - № 1. - С. 181-186.

Медведєв В.В. Деградація ґрунтів - пріоритетна проблема // Вісник аграрної науки. - 2001. - № 9. - С. 82-84.

Носко Б.С. Еволюція родючості ґрунтів в сучасних умовах // Агрохімія і ґрунтознавство. Спец. вип. - Х., 1998. - Ч. І. - С. 5-8.

Березюк С.В. Мінеральні добрива - основа підвищення урожаю // Вісник аграрної