ГОЛОВЧЕНКО О.В., головний інженер-грунтознавець МИХАЙЛОВА С.Р., завідуюча лабораторією м. Запоріжжя, Запорізький центр "Облдержродючість"

РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТІВ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ - МИНУЛЕ І СЬОГОДЕННЯ

Узагальнено результати динаміки гумусу, встановлено причини, які привели до дефіцитного балансу гумусу і поживних речовин. Визначені основні пріоритети в галузі охорони родючості ґрунтів області і шляхи їх подолання.

It was generalized the results of humus dynamics, ascertained the reasons wich had led to the deficiency of the humus balance and the balance of nutrients. They defined the main priorities in the branch of the soil protection in Zaporizka region and the ways of their overcoming.

Одним із важливих елементів охорони природних ресурсів, поряд з боротьбою проти техногенного впливу на навколишнє середовище, є охорона родючості земель, основним компонентом якої поряд з мінеральними формами живлення рослин є гумус - особлива, тільки ґрунту притаманна речовина, що забезпечує нормальне формування виробничих і продовольчих ресурсів усього рослинного і тваринного світу.

Бережливе, раціональне використання родючості ґрунтів, у тому числі й органічної речовини (гумусу) ґрунту - запорука успішного розвитку не тільки сільськогосподарської галузі, а й усієї економіки в цілому. Збіднюється земля, знижуються врожаї вирощуваних культур - бідніє і суспільство в цілому.

Відомо, що в непорушеному природному середовищі запаси гумусу не зменшуються, бо рослини, використовуючи грунт як середовище проживання, залишають йому багатий відмерлий рослинний матеріал для подальшого формування органічної речовини. При формуванні своєї біологічної маси з ґрунту вони використовують лише 10 % мінеральної і органічної речовини, решту 90 % - беруть з повітря (у формі діоксиду вуглецю СО2).

Таким чином, у звичайних природних умовах в необроблюваному ґрунті накопичується достатня кількість органічного матеріалу, спроможного природним шляхом поповнювати кількість розкладеного гумусу - основного постачальника елементів живлення рослин і в першу чергу - азоту, фосфору та калію.

В умовах інтенсивного сільськогосподарського виробництва процес одержання людиною біологічного матеріалу набуває незворотного процесу, - 80-85 % біологічної маси, вкрай необхідної ґрунту для формування поживних речовин у вигляді гумусу, відчужується з поля, що врешті- решт призводить до збіднення ґрунтів на цю важливу речовину, яка є основним резервом мінеральних елементів живлення. В таких умовах іде некомпенсований розбалансований процес позитивної єдності руйнування і утворення родючості земель та полів.

І мудрість землероба полягає в тому, щоб стримати процес руйнування родючості, привести його хоч би частково в рівноважну взаємодію.

Недостатнє використання органічних і мінеральних добрив, фінансова скрута та застаріла техніко-економічна забезпеченість значною мірою позначились на використанні природної потенційної родючості полів більшості сільгоспвиробників області.

Близько 85-90 % урожаю сільськогосподарських культур на полях у сучасних умовах формується з накопиченої природної родючості ґрунтів та завдяки післядії внесених у минулому органічних та мінеральних добрив.

У 1980-1991 роках господарства області щорічно вносили 140-145 тисяч тонн мінеральних (у діючій речовині) і 9-10 млн. тонн органічних добрив, що сумарно складало 250-280 кг діючої речовини на 1 гектар. Це забезпечувало одержання валу с.-г. продукції щорічно в 2,8-3,2 млн. тонн зернових одиниць.

Останні 2-3 роки на 1 гектар посівної площі в області вносять близько 20 кг діючої речовини та 0,2-0,4 т органіки, тобто внесення міндобрив зменшилось у 6-7 разів, органіки - в 16 разів. Це призвело до зниження валових зборів на 700800 тис. тонн умовних зернових одиниць.

Відзначається зменшення вмісту гумусу в ґрунтах України та області.

Так, у ґрунтах Степу України в 1882 році вміст гумусу був 4,49 %, у 1961 році - 3,96 %, а в 1981 році - 3,63 %, тобто за сторіччя зменшення склало 0,86 %.

Порівняно з даними ґрунтознавця Федоровсь- кого, з 1910 року в чорноземах звичайних Михайлівського району Запорізької області вміст гумусу зменшився з 5,5 % до 3,63 %, в чорноземах південних Мелітопольського, Веселівського, Василівського і К-Дніпровського районів - з 4,5 до 3 %.

У 1980-1991 роках середній вміст гумусу в ґрунтах складав від 2,74 % до 4,42 % (від 115 до 150 т на 1 га в орному шарі), останніми роками - від 2,51 % до 4,34 % (92-140 т/га).

Внаслідок інтенсивного використання землі чорноземи області втратили значну кількість гумусу - лише за останні десять-п'ятнадцять років від 0,06 % до 0,18 %.

Розрахунки показують, що завдяки потенційній родючості ґрунтів (без повернення ґрунтові винесених урожаями поживних речовин), при щорічному одержанні врожаю 30 ц/га умовних зернових одиниць запасів гумусу вистачить на 35 років.

Який же баланс гумусу і поживних речовин у ґрунтах області?

Розглянемо це на прикладі 2006 року - відносно сприятливого щодо врожайності всіх культур.

У цілому по області склався від'ємний баланс гумусу. Розрахунок його балансу ґрунтується на порівнянні двох статей: витрат і надходження. Нагромадження гумусу відбувається завдяки поживно-кореневим залишкам та внесенню органічних добрив.

На 1 гектарі вирощуваних культур утворилося 494 кг гумусу, в тому числі завдяки рослинним решткам - 480 кг, органічним добривах - лише 14 кг.

Через мінералізацію і розвиток вітрової та водної ерозії кожен гектар втратив 1220 кг гумусу. Таким чином, від'ємний баланс гумусу склав 726 кг на кожному гектарі (1220-494).

Втрата гумусу під окремими культурами виглядає так:

На парових полях втрата гумусу сягає 2000 кг/га.

Подолання від'ємного балансу гумусу в 726 кг/га можливе при внесенні на 1