УДК: 332.2:631.4

Кузьменко О.Б.

СУЧАСНІ НАПРЯМИ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

У статті розглянуто сучасні напрями екологізації землекористування. Проаналізовано дослідження розвитку біологічних технологій збереження природної родючості ґрунту в країнах Західної Європи і США. Представлені первинні результати модельно-імітаційного експерименту щодо визначення оптимального мікробіологічного препарату для відтворення природної родючості ґрунтів Миколаївської області.

Ключові слова: екологобезпечне землекористування; проміжні, ущільнені, сидеральні посіви; модельно-імітаційне дослідження; біологічне землеробство; органічне землеробство; стратегія екологізації землекористування.

В статье рассмотрено современные направления экологизации землепользования. Проанализировано исследование развития биологических технологий сохранения природного плодородия земли в странах Западной Европы и США. Представлены первичные результаты модельно-иммитационного эксперимента по поводу определения оптимального микробиологического препарата для воссоздания природного плодородия земли Николаевской области.

Ключевые слова: экологобезопасное землепользование; промежуточные, уплотненные, сидеральные посевы; модельно-имитационное исследование; биологическое земледелие; органическое земледелие; стратегия экологизации землепользования.

Modern directions of ecological land using are considered in this article. The research of the development of biotechnology, which provides preservation of grounds nature fertility in Europe countries and USA is analyzed. The primary results of the model - imitational experiments about the determination of the optimal microbiological preparations for reproduction of grounds nature fertility of Mykolaiv region are introduced.

Key words: ecologically secure lanl's usage; intermediate, packed down, sideral sowing; model-imitatetive research; biological farming; organic farming; strategy of land's usage ecologization

Екологобезпечне землекористування є частиною системи раціонального землекористування, яке, в свою чергу, являє собою систему земельних і суспільно виробничих відносин, за якої досягається оптимальне співвідношення між економічно доцільними й екологічно безпечними видами використання земель і забезпечується економічне зростання та задоволення матеріальних і духовних потреб населення.

Економіка екологобезпечного землекористування - це специфічна галузь економічної науки, що вивчає виробничі відносини в сфері раціонального використання і охорони земель, розробляє принципи і методи економічної і екологічної оцінки комплексу ґрунтозахисних технологій.

Дослідження з економіки екологобезпечного землекористування зосереджені на вирішенні основних проблем: визначенні економічного збитку, що заподіюється втратою ґрунтів природної родючості; економічній і економічно-екологічній оцінці ґрунтозахисних технологій, сівозмін; розробці пропозицій щодо відповідальності землекористувачів за зберігання та відтворення земельних ресурсів, стимулюванні ґрунтозахисної діяльності.

У цих напрямках проведені дослідження відомими вітчизняними вченими: В.В. Горлачуком,

Д.С. Добряком, А.Г. Тараріко, А.Г. Тихоновим, М.М. Федоровим та ін. [1, 2, 3, 6, 8]. Але на сучасному етапі розвитку аграрної науки з'явилося багато інноваційних біотехнологій, які дозволяють посилити еколого-економічний ефект, надати новий поштовх екологобезпечному землекористуванню. Проблемі доповнення і розвитку традиційних технологій новітніми досягненнями і присвячена дана робота.

Загалом екологобезпечне землекористування забезпечується системою агротехнічних, організаційних та економічних заходів.

Основними елементами агротехнічного комплексу є системи обробітку ґрунту, організація сівозмін, упорядкування території агроландшафту.

Якщо втрати ґрунту у чорному пару прирівняти до 100 %, то за вирощування кукурудзи за загальноприйнятими технологіями з механічним обробітком вони становитимуть 60 %, а за технологіями з мінімальним обробітком знижуються до 10 %.

Водночас за вирощування багаторічних трав короткочасного використання вони становлять 2 %, а при тривалому залуженні - 0,4 % [3].

Таким чином, позитивний вплив сівозмінного фактора у стримуванні ерозії значно вагоміший, ніж обробіток ґрунту.

Упорядкування території агроландшафту дає позитивний ефект за будь-яких систем землеробства та сівозмінах і є, по суті, допоміжними елементами агротехнічного комплексу.

В Україні була розроблена і наприкінці 80-х років почала застосовуватися контурно-меліоративна система землеробства (КМЗ), яка об'єднувала всі три вищевказаних елементи. Вона передбачає розподіл земель господарств на три еколого- технологічні групи (ЕТГ) за характером рельєфу і рівнем еродованості. Для першої і другої ЕТГ земель розроблені сівозміни з різним набором культур відповідно до ґрунтозахисних властивостей. Третя ЕТГ земель відводилася під природні кормові та культурні лісо-чагарникові рекреації угіддя. Разом з простим меліоративним облаштуванням така система дає стабільний захист земель від ерозії, підвищує їхню продуктивність. Ринкові перетворення в землекористуванні призупинили процес реалізації у виробництво проектів контурно- меліоративної організації території внаслідок зміни власників земельних масивів, їх парцеляції, нових границь території сільськогосподарських підприємств.

Підсилити систему КМЗ, доповнити її новим змістом дають можливість біологічні засоби захисту земель від ерозії й інших видів деградації (без гербіцидів) шляхом проміжних, ущільнених і сидеральних посівів, із використанням бобових і хрестоцвітних культур, використанням органічних добрив. Одночасно це дозволяє одержати екологічно чисту продукцію землеробства.

Органічні добрива - солома, рештки стебла, ботва або інша нетоварна частина врожаю - мають значні запаси речовин, що відновлюють родючість ґрунту.

Солома стерні висотою 10 см після збирання врожаю має вагу 500-800 кг на гектар. Солома вміщує до 0,5 % азоту, 0,25 % фосфору, 0,8 % калію, 35-40 % вуглероду, а також мікроелементи. Приорювання соломи повертає в ґрунт 30 % азоту, 80 % калію і близько 20 % фосфору винесеного рослинами з врожаєм. Суттєво посилює ці процеси обробка органічних добрив мікробіологічними препаратами.

Для оптимізації препаратів було проведене модельно-імітаційне дослідження вченими Миколаївського проектно-технологічного центру «Облдержродючість» спільно з ЧДУ ім. Петра Могили (Макарова Г.А., Троїцький М.О., Кузьменко О.Б.) на компостах, складених з типового ґрунту Миколаївської області (чорнозем південний) та соломи пшениці озимої. Компости були оброблені мікробіологічними препаратами: Байкал ЕМ1, Сіяння 1, Сіяння 2, ЕМ - А. Дослідження показало збільшення на 23-26 % коефіцієнта гуміфікації решток соломи з препаратом Байкал ЕМ1, який виявися найбільш ефективним для ґрунтів області порівняно з іншими. Це,