У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





закону, його відповідності загальнодержавним програмам і спеціально встановленим вимогам (економічним, фінансовим, екологічним, національної безпеки тощо).

Наукова експертиза проектів законів з питань визначення обов'язків, прав, свобод і законних інтересів громадян, міжнародних зобов'язань держави, зовнішньої торгівлі, національної безпеки, фінансів і бюджету є обов'язковою. Така експертиза може провадитись як до подання проекту закону на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи, так і до початку розгляду його в першому читанні або за результатами першого читання. Рішення щодо здійснення наукової експертизи проекту закону приймається Верховною Радою України, комітетом Верховної Ради України, до відання якого належить супроводження розгляду проекту у Верховній Раді, або за ініціативою розробників проекту. При цьому до наукової експертизи не можуть залучатися установи, організації чи особи, які брали участь у розробці проекту закону. У разі наявності альтернативних проектів закону наукова експертиза кожного з них має провадитися одними і тими ж експертами. До експертизи можуть залучатися установи, організації, науковці та фахівці іноземних держав. Порядок призначення, здійснення та забезпечення наукової експертизи, повноваження експертів визначаються відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу". Висновки її повинні бути оголошені при обговоренні проекту закону Верховною Радою України, проте вони не є обов'язковими. Висновки наукової експертизи щодо проектів законів, які виносяться на всеукраїнський референдум або на загальнодержавне обговорення, публікуються в офіційному виданні Верховної Ради України - газеті "Голос України".

Крім суто правової та комплексної — наукової експертизи існують експертизи, які пропонуємо віднести до спеціальних. Серед них лінгвістична експертиза законопроектів, під час якої перевіряють й оцінюють засоби мовного вираження основних нормативних понять; структуру і граматичну правильність термінологічних словосполучень; доцільність нормативних дефініцій; дотримання синтаксичних норм побудови речень та логіки їх зв'язку тощо [48]. На думку Н. Калі- ніної, на технологічному етапі лінгвістичної експертизи виявляється не лише текстова структура законопроектів, а й відсутність необхідної системності у формуванні змістовних пластів законодавства, що розробляється [69]. У Державній думі Російської Федерації створено відділ з антикорупційної експертизи законопроектів [229].

Вдосконалення проведення і правового регулювання наукової експертизи. Керівник Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України професор А. Мацюк вважає, що потрібно рішучіше практикувати часткову галузеву або адміністративно обмежену апробацію деяких законодавчих ініціатив, спільний з депутатським корпусом поглиблений аналіз ефективності пропонованих законопроектів [114]. Потрібно терміново визначити юридичний статус, юридичну силу правової експертизи. В. Нагребель- ний зазначає, що розробники проектів законів та інших законодав- чих актів передають їх на висновок чи візу і до державних органів, наукових установ, навчальних закладів. У цьому разі, на його думку, експертиза здійснюється формально і є малоефективною [118].

В юридичній літературі дедалі частіше порушується також питання про створення громадських рад чи інших неурядових структур для попередньої експертизи законопроектів. На думку К. Матвієнка, головного консультанта Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, це реальний шлях забезпечення прозорості розгляду законопроектів [113]. Способи взаємодії громадських об'єднань з депутатами і комітетами Державної Думи розглядаються в Російській Федерації [68]. Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова вважає за необхідне у майбутньому Законі України "Про Регламент Верховної Ради України" передбачити:

• обов'язковість попередньої експертизи законопроекту в Головному науково-експертному управлінні Апарату Верховної Ради України на предмет його відповідності визначеним у Законі України "Про закони і законодавчу діяльність" стандартам;

• неможливість реєстрації законопроекту у Верховній Раді України без позитивного висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України про його відповідність зазначеним у Законі України "Про закони і законодавчу діяльність" стандартам;

• обов'язковість наявності висновків профільного комітету Верховної Ради України, Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України для винесення законопроекту на перше читання;

• можливість залучення профільним комітетом незалежних експертів для здійснення експертизи законопроектів перед винесенням їх на перше читання та оприлюднення висновків експертизи під час розгляду законопроекту у пленарному режимі;

• гарантований виступ представника Головного науково-експертного управління при розгляді законопроектів у всіх читаннях [89].

Як вважає К. Манжул, необхідна також координація експертної діяльності різних суб'єктів законодавчого процесу. Крім того, для кожного законопроекту має бути визначена провідна експертна організація, яка б координувала експертні дії, супроводжувала його від початку роботи над ним до прийняття рішення. Це безпосередньо пов'язано з необхідністю підвищення ефективності спеціальної підготовки експертів. У вищих та середніх професійних закладах з юридичних та економічних дисциплін слід запровадити спецкурс "Правова експертиза", а спеціально підготовлений фахівець повинен мати відповідний сертифікат [110].

Здійснення експертного висновку як етап технології підготовки регуляторних актів. Цей етап є надзвичайно важливим. Йдеться про експертний висновок щодо регуляторного впливу проектів регуляторних актів, внесених на розгляд Кабінету Міністрів України, а по суті — про оцінку очікуваної їх ефективності. На жаль, регламентації цього етапу не приділено достатньої уваги, що, на наш погляд, спричинено не недооцінкою його важливості, а надзвичайною складністю здійснення.

Кожен проект регуляторного акта, внесений на розгляд до Кабінету Міністрів України, подається, як зазначено в ст. 24 Закону України від 11 вересня 2003 р. "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", для підготовки експертного висновку щодо регуляторного впливу до структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, на який рішенням Кабінету Міністрів України покладено відповідну функцію. Порядок і терміни підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу проектів регуляторних актів, внесених на розгляд Кабінету Міністрів України, встановлюються Регламентом Кабінету Міністрів.

На засідання урядового комітету разом із проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу, яким супроводжується цей проект, та експертний висновок щодо регуляторного впливу відповідного проекту регуляторного акта. Проте щодо процедур, методів, які можуть бути використані при здійсненні цього етапу, нічого не сказано, що спричинено, на наш погляд, як зазначено вище, складністю завдання. Постановою колегії Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р. № 41 схвалено Методичні рекомендації щодо здійснення правової експертизи проектів нормативно-правових актів. Правова експертиза за цими рекомендаціями може бути здійснена щодо проектів законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, постанов Національного банку України, а також наказу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. Проте завданнями правової експертизи, як випливає з ч. 3 Загальних положень, є дослідження поданого на розгляд експертів проекту лише щодо предмета експертизи, виходячи із загальносуспільних і загальнодержавних інтересів, засад побудови правової системи. За рекомендаціями предметом правової експертизи проекту нормативно-правового акта є такі питання: відповідність проекту загальним принципам побудови правової системи; відповідність положень проекту нормам Конституції України, а також законам з відповідної галузі права; відповідність змісту проекту ступеню його юридичної сили; відповідність змісту проекту соціально-економічним відносинам, що становлять предмет його регулювання, тощо. Це регламент лише правової експертизи на досить поверховому рівні.

Методичне розроблення виконання цього складного етапу — оцінки регуляторного впливу проектів правових актів — могло б бути виконане на базі розробленого нами підходу, викладеного у попередніх публікаціях, зокрема в роботі "Измерение и регулирование эффективного механизма материальной ответственности в управлении" [207, 13-18]. Суть нашого підходу полягає в обчисленні фактичних або очікуваних значень оцінки впливу проектів регуляторних актів із застосуванням математичного інструментарію кореляційно- регресійного аналізу. Ідея в тому, щоб протягом певного часу (або стосовно декількох об'єктів) оцінити вплив дії правового акта. Для цього слід виявити весь спектр чинників, які впливають на об'єкт, і дослідити його поводження в умовах їх сталої дії.

Визначення змін в об'єкті, спричинених усталеними чинниками без впливу регуляторного акта та з його впливом, дає змогу вирізнити ті, які скориговані дією регуляторного акта. Здійснення в межах запропонованого підходу експериментальних розрахунків на базі оцінки впливу пакету правових актів у галузі господарської діяльності свідчить про можливість його використання як реального та надійного механізму оцінки дії правового регулювання і в інших сферах життєдіяльності.

У законі України від 11 вересня 2003 р. визначено також випадки, коли регуляторний акт не може бути прийнятий. Так, у ст. 25 вказано, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади чи його посадовою особою за наявності хоча б однієї з таких обставин:

• відсутність аналізу регуляторного впливу;

• проект регуляторного акта не був оприлюднений;

• проект регуляторного акта не був поданий на погодження із спеціально уповноваженим органом або його відповідним територіальним органом;

• щодо проекту регуляторного акта спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні;

• урядовим комітетом або апеляційною регуляторною комісією не прийнято рішення стосовно поданої розробником проекту регуляторного акта скарги щодо відмови в погодженні цього проекту спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом;

• розробником проекту регуляторного акта не виконано рішення урядового комітету або апеляційної регуляторної комісії стосовно скарги щодо відмови в погодженні цього проекту спеціально


Сторінки: 1 2 3 4