будинків. Вагомим залишається місце місіонерської допомоги в благодійницьких та культурних заходах, а також у сфері підготовки благовісників. Зниження зацікавленості українськими духовними реаліями з боку міжнародних протестантських організацій обумовлено їх переорієнтацією на ті регіони світу, де християнство перебуває під забороною або демократичні перетворення лише починаються. Мова йде, перш за все, про мусульманський світ та Китай. Важливою причиною помітного послаблення діяльності іноземців став стрімкий розвиток вітчизняного пізньопротестантського руху, що робить його самодостатнім, незалежним від зовнішньої допомоги. Крім цього, поступове наповнення й навіть перенасиченість вітчизняної релігійної мережі відчутно звужує поле діяльності закордонних місіонерів.
Разом з тим, Україна стала важливим місіонерським форпостом для проведення євангелізаційної роботи у країнах пострадянського простору й окремих південно-західних країнах Європи. Так, понад 400 українських баптистських місіонерів працюють у Середній Азії, Прибалтиці, на Кавказі й Балканах [21, с. 7]. Особливою активністю у цьому напрямку відзначається п'ятидесятницька місія «Голос надії», що нараховує близько 300 місіонерів, з них біля 100 поза межами України. Представниками цієї місії створено понад 150 церков у різних регіонах Російської Федерації, а також Болгарії й Польщі [22]. Подібну діяльність у менших масштабах здійснюють місії «Добрий самарянин» та «Можливість». Планується розширення місіонерської діяльності українців шляхом відкриття нових євангелізаційних центрів в Туреччині, Греції й навіть країнах Західної Європи.
Загалом здійснення євангелізаційно-місіонерської діяльності вітчизняних пізньопротестантських конфесій у досліджуваний період відповідало логіці суспільно-духовних трансформацій. Поступове охолодження у ставленні суспільства до євангелізаційних потуг пізніх протестантів, що може розглядатися як закономірний процес наповненості релігійної сфери, послабив приріст громад, змусивши вітчизняних протестантів шукати нові засоби ефективного благовістя. За рідким винятком, пізньопротестантські євангелізаційні інституції виявилися доволі гнучкими у сприйнятті оточуючої реальності, розширюючи та поглиблюючи форми власної діяльності. Відчутно окреслюється тенденція переходу від короткострокових слаборозвинутих програм благовістя до масштабних світоглядних проектів так званого «наукового євангелізму», покликаного розумово довести унікальність Благої Звістки та поглибити зацікавленість у ній обивателя.
Все це віруючим дає привід говорити про наступне духовне пробудження, що буде значно потужнішим, ніж в період кінця 80-х - початку 90-х рр., а науковцям - вказувати на зміни у вітчизняній релігійній мережі у напрямку посилення протестантського анклаву.
Джерела та література
Джексон П. Р. Доктрины и устройство баптистских церквей. - Одеса, 1993.
Йорк Д. Миссиология в век Духа / Пер. с англ. - Минск, 2002.
Неволин И. Раскол евангельско-баптистского движения в СССР (1959-1963). - СПб., 2005.
Заватски В. Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны. - М., 1995.
Історія релігії в Україні: В 10 т. / Ред. кол.: А. Колодний та ін. - Т. 10: Релігія і церква років незалежності / За ред. А. Колодного. - К.; Дрогобич, 2003.
Духонченко Я. К. До цього місця допоміг нам Господь // Християнське життя. - Газета об'єднання церков євангельських-християн баптистів України. - 1990. - № 2.
Парасей О., Жукалюк Н. Бедная, бросаемая бурею. К 110-летнему юбилею Церкви АСД в Украине. - К., 1997.
Жукалюк М. Церква АСД та духовне відродження України // Церква і національне відродження. - К., 1993.
Боннке Р. Евангелизация огнем. - Б.м., 2000.
Маринович М. Релігійна свобода: місцеві церкви і закордонні місіонери // Людина і світ. - 1997. - № 5/6.
Гладун К. Депутати виступили проти сектантства // Спасите наши души. - 2002. - № 3.
Закон України «Про внесення доповнень і змін до Закону Української РСР "Про свободу совісті та релігійні організації"». - Голос України. - 1994. - 12 січня. - № 5(755).
Державний архів Запорізької області. - Ф. Р.-4548. - Оп. 1. - Спр. 71 - Інформації щодо усунення загроз, які створює діяльність закордонних організацій в Запорізькій області за 1995 р.
Алдрих Д. Когда святые выходят в мир // Духовные источники. - Журнал для христианских лидеров и пасторов. - 1999. - Осень.
Решетинский В. Церковь без стен // Антиохийский призыв. - Христианский бюллетень. - 2005. - № 3.
Евангелизм / Ученичество: Учебное пособие. - Б.м., 1990.
Інтерв'ю з виконуючим директором Євро-Азійської акредитаційної асоціації С. В. Санніковим. Записане 19.01.2006. м. Одеса. Тривалість бесіди 2 год. 20 хв.
Колодний А. М. Стан і прогнози релігійних процесів в Україні // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2005. - Вип. 19.
Протоколи обласних звітніх конференцій церков ХВЄ Дніпропетровської області. - Б/м, 2005.
Головин С. Библейская стратегия благовестия для постатеистического общества. Семинар для благовесников. - Симферополь, 2003.
Яроцький П. Протестантизм в Україні: динаміка змін. Порівняльний аналіз інституалізації братства євангельських християн-баптистів і організації Свідків Єгови // Людина і світ. - 2004. - № 7.
Інтерв'ю з першим заступником Єпископа Церкви християн віри євангельської України М. П. Синюком. Записане 12.01. 2006 р. м. Київ. Тривалість бесіди 1 год
