Певний поштовх розвитку музейної та науково-дослідницької справи з вивчення краю дав після початку будівельних робіт Запорізького індустріального комплексу. Питання археологічних досліджень зони майбутнього будівництва було порушене у 1925 році. У наступному році в кошторисі української науки для організації і роботи експедиції було виділено перші 2,1 тис. карбованців. Затверджені 52 тис. карбованців у 1927 році дали можливість розпочати дослідження [14.-С.45].

Протягом 1927 - 1932 років у зоні майбутнього затоплення земель під керівництвом Д.І. Яворницького працювала Дніпрогесівська археологічна експедиція Народного комісаріату освіти УСРР, до складу якої входили провідні наукові кадри в галузі археології та етнографії: С. Гамченко - віце-президент Всеукраїнського археологічного комітету Академії наук і голова археологічного відділу комітету, А. Добровольський - завідувач відділу первісних культур Херсонського музею, П. Матвієвський - науковець Дніпропетровського історико-археологічного музею, Е.Федорович - фотограф-художник та інші. Тільки на Кічкаському будівельному майданчику знаходилося 16 груп пам'яток матеріальної культури, які нараховували більше 150 об'єктів (могили, землянки тощо) [15.- С.161]. Етнографічний матеріал (пісні, казки, легенди, приказки, прислів'я тощо) передбачалося досліджувати серед місцевого населення і грабарів Дніпробуду.

На початковому етапі роботи експедиції спостерігалася неузгодженість між керівництвом будівництва і науковцями у проведенні робіт. Інтенсивний хід робіт, що здійснювалися на великій площі одночасно, примушував досліджувати в першу чергу ті пам'ятки, яким загрожувало знищення, і науковці не завжди встигали за будівельниками. Під час прокладання нової залізничної колії на правому березі Дніпра були частково зруйновані п'ять великих курганів, знайдені амфори було розбито, а бронзова посудина у формі таза зникла. Пошуки не дали позитивних результатів, вважали, що знахідку через нестачу посуду використали будівельники для приготування їжі [16]. Більша частина дніпробудівців вбачала в археологічних роботах "шукання грошових та цінних скарбів".

Маючи за мету всебічно охопити науковими дослідженнями територію, яка буде затоплятися Дніпровським будівництвом, керівництво експедиції звернулося до адміністрації Дніпробуду з проханням надати допомогу у роз'ясненні серед будівельників необхідності проведення археологічних розвідок, а також виділяти людей для виконання земляних робіт. За період існування Дніпробудівської археологічної експедиції тільки Дніпропетровський історичний музей поповнився майже 40 тис. пам'яток [17.-С.134].

У 1929 році на об'єднаному Дніпровському будівництві була створена ініціативна група, яка поставила перед собою завдання створити науково-історичний музей на Дніпробуді. Головою було затверджено слюсаря І. Пузняка, членами призначено П. Роттерта - заступника головного інженера, В. Михайлова - першого заступника начальника будівництва, а також представників партійних та громадських організацій будівництва. Передбачалося, що на 3-х тисячах квадратних метрів майбутнього музею будуть розташовані такі відділи: природознавчий, соціально-побутовий, художній, економічний, будівництва Дніпрельстану, промислового комбінату, Великого Запоріжжя, сільськогосподарський та допоміжних установ. Приблизна вартість споруди визначалася у 400 тис. карбованців і 50 тис. для обладнання [18].

12 червня 1930 року Рада народних комісарів УСРР прийняла рішення про створення музею Дніпровського будівництва [19.-С.37]. Відсутність в ініціативної групи досвіду по створенню музейних науково-дослідних установ призвело до того, що майже до кінця року ніякі роботи не проводилися. І тільки з призначенням у кінці 1930 року директором музею відомого в Україні літератора, художника і краєзнавця Миколи Філянського починається практична робота по створенню музею. Наступний етап облаштування музею був пов'язаний із Харковом. Тут формувалися загальні організаційні питання - отримали остаточне затвердження, цільові установки закладу, були визначені його завдання, розроблявся структурний план побудови музею, створювалася група наукових працівників, визначалися форми і засоби збирання матеріалів тощо.

До завершення будівництва музейної споруди науковцям доводилося працювати то у будинку- блоці шостого селища, то у клубі ім. Красіна на острові Хортиця, то у приміщенні школи-десятирічки на Кічкасі. У бесіді з кореспондентом газети "Червоне Запоріжжя" директор музею М. Філянський зазначав, що "слід знову і знову говорити про умови, в яких музею доводиться працювати... і досі тулимося у чужому приміщенні - невеличкій кімнаті 4-ї школи, з якої нас вже намагалися виселити" [20]. Брак приміщень не дозволив прийняти 100 тисяч експонатів з історії Запоріжжя.

Але незважаючи на незручності, проводилася активна екскурсійна, пошукова та наукова робота. Щоденно музей відвідували десятки і сотні екскурсантів з усіх кінців країни. Тільки за період з 1 травня до 1 серпня 1936 року з експозицією музею Дніпробуду ознайомилося понад 7 тисяч відвідувачів [21]. У книзі відгуків залишилися десятки записів з подякою науковим працівникам музею.

Із створенням у січні 1939 року Запорізької області музей Дніпробуду отримав статус обласного краєзнавчого музею [22].

На другу половину 30-х років припадають інтенсивні археологічні дослідження в околицях міста Запоріжжя. Науковими пошуками займалися експедиції Інституту археології Академії наук України, Київського історичного музею, Запорізька археологічна експедиція, посильну допомогу надавали учні-краєзнавці навчальних закладів міста. Головним чином досліджувалися береги озера Леніна, острови Мала та Велика Хортиця, місця розташування Запорозьких Січей та інші історичні місця.

Музей Дніпробуду організував експедицію для дослідження берегів озера Леніна, щоб виявити пам' ятки матеріальної культури - могильники, кургани, стоянки - і визначити ступінь загрози їм від дії природи - хвиль Дніпра. Дослідницька група під керівництвом археолога М. Мушкета склала детальну карту розташування пам'яток і виявила майже 20 окремих об'єктів, які негайно треба було дослідити [23].

Спільна археологічна експедиція Київського