Журналістської практики Дмитро Паліїв набув у громадсько-політичному часописі "Заграва", що був друкованим органом Української партії національної роботи. Цей орган проіснував як місячник трохи більше року. Відкрив його 1 квітня 1923 р. передовицею "Наші цілі" Д.Паліїв. До кожного числа "Заграви" він давав ідеологічні й тематично актуальні статті, де порушував світоглядні, фінансово-економічні питання, справу фізичного виховання молоді, проблеми українського університету, питання журналістської етики у професійній діяльності. Деяких статей не підписував, а окремі підписані псевдонімом "Д.Веснянський".

Наступний блок його праць присвячений формуванню праворадикального табору національно- визвольного руху, зокрема політичним передумовам створення та ідеологічним засадам діяльності Фронту національної єдності (ФНЄ). Ініціаторами створення нової політичної партії були Дмитро Паліїв та Володимир Кохан. Для поширення серед населення Галичини й Волині суспільно-політичних ідеалів нової організації заснували видавничу кооперативу "Батьківщина". У 15-ту річницю Листопадового Зриву, 1-го листопада 1933 р., вийшло перше число журналу "Перемога", що і вважається датою заснування ФНЄ [7, с.117]. В редакційній передовій було сказано: "Куємо новий світогляд! Доля нації залежить від нас самих!" [8, с.1]. Д.Паліїв прагнув, щоб новий журнал насамперед читала нечисленна українська інтелігенція - вчителі, священики, кооператори. Спочатку це був двотижневик, потім місячник, згодом - квартальник. Виходив журнал від 1933 р. по 1936 р. включно.

Дмитро Паліїв уважно спостерігав за політичним процесом над членами "Спілки визволення України", критикуючи сталінський режим за переслідування національно-патріотичної інтелігенції. Він вважав, що "інтелігент не повинен заломлюватися під тиском рафінованих дій ворога" [8, с.1].

Д.Паліїв прагнув також узагальнити західноєвропейську філософську думку ідеалістичного спрямування другої половини ХІХ ст., до чого він заохочував редакцію [9, с.113].

15 листопада 1935 р. Д.Паліїв засновує щоденник ФНЄ "Українські Вісті", стає його редактором. З ним співпрацювали також М.Іванейко, д-р Іван Гладилович, Володимир Дзісь, Роман Антонович, Зенон Тар- навський. Щоденник мав інформативний і політично-полемічний характер. Так, після арешту польською владою Степана Бандери закликав адвокатів боронити його, друкував полемічні статті з критикою деяких методів діяльності УНДО, засуджував прорадянські настрої в Галичині та на Волині [10, с.45]. Інформував про громадські організації, зокрема про діяльність Союзу українок у Галичині. Дмитро Паліїв ініціював також низку публікацій про наукові археологічні відкриття доби Галицько-Волинської держави, зокрема Я.Пастернака в Крилосі [11, с.2]. Напередодні вибуху Другої світової війни 31 серпня 1939 р. з'явився останній випуск "Українських Вістей".

Окремо треба сказати про погляди Дмитра Палієва щодо початку Другої світової війни. Коли розпочалась радянсько-німецька війна, він стояв на тому, що українці повинні взяти в ній участь, і то не як партизани, розбиті на різні групи, а як вишколена військова одиниця [12, с.107]. Зрозуміло, що на громадських засадах було важко сформувати таку мілітарну структуру. Тому Паліїв підтримав ту частину мельниківсь- кого проводу ОУН, яка наполягала на створенні регулярної частини у складі німецького війська. Він узяв активну участь в організації Дивізії та встановленні складу Військової управи. Д.Паліїв не тільки закликав здатних до військової служби українців зголошуватися до Дивізії, але й сам вступив до неї. Як він розумів роль Дивізії, бачимо з його реферату "Історичні досвіди", виголошеного перед старшинами-українцями у червні 1944 р. [12, с.108]. Він вважав безрезультатною боротьбу розрізнених партизанських відділів УПА проти добре зорганізованої і озброєної більшовицької армії. Однак ця теза Палива є дискусійною, бо народжену 1942 р. на Волині УПА масово підтримувало українське населення.

Військово-політичний досвід та історичні традиції української державності 1917 - 1920 рр. залишилися, на думку Д.Палієва, недооціненими і, значною мірою, недослідженими, хоча їх вистачило б, щоб виховати цілі покоління державно мислячих, творчих особистостей. Цей досвід так і не ввійшов до скарбниці політичної культури народу, а без нього неможливо сформувати громадянське суспільство. Власне ідеї національно-політичної культури, висновки щодо необхідності підготовки фахових військових діячів на традиціях княжої та козацької доби лягли в основу військово-політичної концепції Д.Палієва. Основною умовою відродження української державності він вважав соборно-територіальну і політичну єдність суспільства. Спираючись на історичний досвід 20 - 30-х рр. ХХ ст., Д.Паліїв робить висновок: здійснення стратегічної мети - відродження незалежної соборної України - залежатиме, в першу чергу, від геополітичної ситуації в Європі, а також стосунків із сусідами і великими державам и [13, с.2]. Із цим висновком військо- вика-політика важко не погодитися.

Отже, політичний досвід та творчий доробок Дмитра Палієва мають велике значення для становлення багатопартійності й загалом громадянського суспільства в незалежній державі, вдосконалення військово-патріотичного вишколу у сучасних Збройних силах України.

Перспективним напрямком дослідження теми є вивчення та аналіз посольських виступів Дмитра Палієва у сеймі Польщі у міжвоєнний період.

Джерела та література

Паліїв Д. Двадцять п'ять літ. (Спомини) // Календар "Батьківщина" на 1939 рік. - Львів, 1938.

Паліїв Д. УСС на розстайній дорозі. Спомини з-перед 20 літ // Календар "Батьківщина" на 1937 рік. - Львів, 1936.

Паліїв Д. Листопадова Революція: З моїх споминів. - Львів, 1929.

Литвин М. Українсько-польська війна 1918 - 1919 рр. - Львів, 1998.

Паліїв Д. Жмут споминів: За генералами // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 рік. - Львів, 1934.

Паліїв Д. На чисту