1947-1948 рр. характеризувались подальшою біполяризацією світового співтовариства. У ці роки СРСР дедалі більше втягував в орбіту свого впливу країни Центральної та Південно-Східної Європи, перетворюючи їх на своїх військово-політичних союзників. Так поступово до соціалістичного табору (союзників СРСР) було втягнуто Польщу, Румунію, Болгарію, Угорщину, Чехословаччину, на деякий час Югославію (радянсько-югославський конфлікт 1947-1948 рр., конфлікт між Сталіним і Тіто, призвів до розриву у відносинах, який проіснував до 1955 р-). СРСР відновив свою політику зв'язків та підтримки компартій світу, створивши у вересні 1947 р. Комінформбюро (наступник Комінтерну). На новий щабель конфронтацію між СРСР та колишніми союзниками підняли події, пов'язані з окупованою Німеччиною: провал Лондонської конференції з питань про долю Німеччини (листопад - грудень 1948 р.); створення радянською стороною блокади Західного Берліну; рішення західних держав провести вибори до західнонімецьких установчих зборів та випуск західнонімецької грошової одиниці; введення радянською стороною у своїй зоні грошової одиниці; утворення в трьох зонах окупації ФРН; скликання за ініціативою радянської сторони та її прихильників у Східному Берліні Народних зборів і проголошення НДР (7 жовтня 1949 р.), керівництву якої СРСР передав усі повноваження.
РАДЯНСЬКО-ЮГОСЛАВСЬКИЙ КОНФЛІКТ.
Радянсько-югославські відносини, що розвивались на основі Договору про дружбу та взаємодопомогу 1945 р., з кінця 1947 р. стали погіршуватись. Основною причиною цього погіршення було невдоволення Сталіна незалежністю дій югославського лідера И.Б. Тіто. Приводом до розриву відносин між СРСР і його союзниками по соціалістичному табору, з одного боку, та Югославією, з другого, стала відмова югославського керівництва від сталінської моделі Балканської федерації. Повне відлучення Югославії відбулося після прийняття Комінформбюро у червні 1948 р. резолюції, в якій у гострій формі югославське керівництво звинувачувалось в антирадянщині, ворожнечі щодо СРСР, троцькізмі. Спроба внести розкол у керівництво Югославії з боку радянської партійної верхівки зазнала краху. Югослави підтримали свого національного героя та його політичний курс. У 1949 р. Сталін денонсував радянсько-югославський мирний договір, розірвавши дипломатичні відносини з СФРЮ.
НАРОСТАННЯ КОНФРОНТАЦІЇ ІЗ ЗАХОДОМ. 1949 1950 рр. стали справжньою кульмінацією "холодної війни". Ці роки характеризувались організаційним оформленням двох воєнно-політичних блоків: Організації Північноатлантичного договору - НАТО (квітень 1949 р.) в складі 12 країн та Варшавського договору (травень 1955 р.) в складі 8 країн; згортанням економічних, політичних і науково-культурних зв'язків між країнами соціалістичного табору на чолі із СРСР та країнами Заходу на чолі а США; посиленням гонки озброєнь, наростанням можливості нової (тепер уже ядерної) війни;
відмовою СРСР підписати мирний договір з Японією (який так і не було підписано за всю післявоєнну радянську історію); посиленням впливу СРСР в Азії, зокрема в Китаї; виникненням регіональних конфліктів, в яких протистояли США та СРСР зі своїми союзниками. Найгострішим зіткненням двох сил на початку 50-х рр. став Корейський конфлікт, в який було втягнуто США, СРСР та КНР. Угоду про перемир'я було підписано лише після смерті Сталіна.
НАСЛІДКАМИ "ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ" було протистоян ня двох воєнно-політичних блоків, розгортання в США антикомуністичної істерії, а в СРСР - створення атмосфери постійної готовності до можливої нової війни "з акулами імперіалізму", атмосфери підозрілості до іноземців, обмеження контактів з країнами Заходу, пропаганда аг ресивності країн Заходу щодо Країни Рад. Почалося роз-кручення маховика гонки озброєнь, особливо ядерних.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА СРСР В УМОВАХ "ВІДЛИГИ". Нове радянське керівництво, яке прийшло до влади після смерті Сталіна, продемонструвало прагнення до динамізму зовнішньої політики. В 1953-1956 рр. радянська зовнішня політика характеризувалась налагодженням доброзичливих стосунків з Югославією та Китаєм; встановленням дружніх відносин з Індією в результаті візитів
143
вищих урядових делегацій до СРСР та Індії. Намітилися зрушення і у відносинах Радянського Союзу з країнами Заходу: у липні 1955 р. відбулася зустріч глав чотирьох держав (СРСР, США, Франції, Великої Британії) у Же неві - через 10 років після Потсдаму, й хоча реальдих результатів вона не принесла, але "дух Женеви" полишив після себе прагнення до більш тісного співробітництва; у вересні 1955 р. було встановлено дипломатичні відносини між СРСР та ФРН; у травні 1955 р. СРСР вивів свої війська з Австрії. Нову стратегію радянської зовнішньої політики визначив XX з'їзд КПРС, у резолюціях якого йшлося про можливість відвернення світової війни, мирне співіснування країн з протилежними політико-економічними системами. Період 1956-1964 рр. характеризувався активізацією зовнішньополітичної діяльності Радянського Союзу, яка визначалась трьома головними напрямками: 1) відносини з країнами соціалістичного табору; 2) відносини з країнами Заходу; 3) відносини з країнами "третього світу". У відносинах зі своїми союзниками хрущовське керівництво продовжувало курс на гегемонію СРСР. Це мало негативні наслідки і призвело до ряду кризових ситуацій: події 1956 р. в Польщі, Угорщині, погіршення радянсько-югославських та радянсько-китайських відносин (хоча у погіршенні останніх доля вини лежить і на китайському керівництві на чолі з Мао Цзедуцом). Першочерговим завданням зовнішньої політики оадянське керівництво вважало поліпшення радянсько-американських відносин. Історичне значення у цьому онтексті мав візит у 1959 р. радянської делегації на чолі з М. Хрущовим до СІЛА, його переговори з президентом США А. Ейзенхауером протягом 12 днів. Зустріч М. Хрущова з лідером США Дж. Кеннеді (у червні 1961 року) завершилася безрезультатно. Восени 1960 р. М. Хрущов відвідав США як глава радянської делегації на сесії Генеральної Асамблеї 00Н. Більш як три тижні пробув радянський лідер у Нью-Йорку. Від імені СРСР він запропонував у якнайкоротший строк завершити процес деколонізації. Було внесено пропозицію про загальне і повне роззброєння (приклад таких дій Радянський
