Важливою подією у зовнішній політиці СРСР було відновлення радянсько-японських дипломатичних відносин та підписання торговельного договору з Японією, але подальшого поліпшення відносин з Японією не відбулося.

Радянський Союз досить активно підтримував національно-визвольні рухи в країнах "третього світу", прагнучи поширити свій вплив на ці країни, привернувши їх на шлях радянської моделі розвитку. Однак ця політика так і не принесла бажаних результатів. Так, восени 1956 р. СРСР виступив з ультиматумом проти троїстої агресії Великої Британії, Франції, Ізраїлю проти Єгипту (хоча згодом, після падіння Насера, радянсько-єгипетські відносини погіршилися); Радянський Союз надав кредит в 100 млн. доларів на будівництво Асуанської греблі в Об'єднаній Арабській Республіці (але переслідування комуністів в цій країні продовжувались). Радянському керівництву не вдалось встановити цілковитий вплив на Ірак (незважаючи на мільйонні кредити, матеріально-технічну та військову допомогу), на Конго (на захист якої і стукав своїм черевиком М. Хрущов на засіданні 00Н). За оцінкою журналу "Комуніст" (що виходив в СРСР і був органом ЦК КПРС), лише 5 країн відповідало критеріям радянської моделі розвитку: Куба, Гвінея, Гана, Малі, Індонезія.

КРИЗИ 1961-1964 рр. Наростаючий культ М. Хрущова всередині країни мав своїм наслідком прояви волюнтаризму у зовнішній політиці СРСР, Так, в 1961 р. загострилося німецьке питання, розв'язання якого радянське керівництво знайшло у спорудженні протягом однієї ночі (12 серпня 1961 р.) стіни, що Відгородила Західний Берлін від Східного. (Проте причини невирішеності німецького питання слід вбачати не тільки у політиці СРСР, а й у політиці США та його союзників). Особливо небезпечною для миру у всьому світі стала Карибська криза (вересень-жовтень 1962 р.), коли Радянський Союз на провокаційні дії з боку США щодо Куби розмістив на "острові Свободи" ракети середнього радіусу дії, здатні нести ядерні заряди. Лідери СРСР та США в критичний момент виявили здоровий глузд:

Радянський Союз зобов'язався вивезти ракети, а США, зі свого боку, гарантували безпеку Кубі. Вихід з Карибської кризи дав на деякий час поштовх процесові обмеження та скорочення ядерних озброєнь: 5 серпня 1963 р. у Москві відбулося підписання Договору про заборону випробування ядерної зброї в трьох сферах -атмосфері, космосі, під водою.

Однією з причин відставки Хрущова була його політика у стосунках з країнами соціалістичного табору, що в 1963-1964 рр. призвела до кризи в радянсько-румунських, радянсько-китайських,

144

радянсько-албанських та радянсько-югославських відносинах, поставивши табір соціалістичної співдружності перед небезпекою дезорганізації та розпаду.

СРСР ТА ЙОГО СОЮЗНИКИ: ТРАГІЧНІ 60-80-ті рр. Протягом другої половини 50-х - середини 60-х рр. радянському керівництву вдалося дещо стабілізувати ситуацію в Східній Європі. Але невдовзі радянська модель розвитку, що була нав'язана цим країнам, почала зазнавати криз. 1968 р. у Чехословаччині нове партійне керівництво взяло курс на оновлення суспільного життя, спробувало виробити власну модель розвитку. СРСР, побоюючись втрати стратегічного союзника, 21 серпня 1968 р. разом з НДР, Польщею, Угорщиною та Болгарією окупували Чехословаччину. Криза радянської моделі яскраво виявилась також у Польщі протягом 1970 - 1980 рр. Радянське керівництво досить чутливо реагувало на всі події у прикордонній Польщі. І хоча тут на цей раз обійшлося без введення військ (вони перебували у країні з 1945 р.). Радянський Союз продовжував досить активно втручатись у внутрішні справи ПНР, контролювати всі дії нового польського керівництва. Усе це підривало міжнародний авторитет Країни Рад, а в подальші десятиріччя призводило до криз у її відносинах з країнами Східної Європи.

МІЖНАРОДНА РОЗРЯДКА. ЇЇ МЕЖІ. Відносини між країнами Заходу в 70-ті роки характеризувались курсом, що згодом здобув назву політики розрядки та боротьби за збереження миру. Результатом переходу від "холодної війни" до міжнародної розрядки було підписання СРСР, США та Великою Британією Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.). Договору про заборону розміщення ядерної зброї на дні морів, океанів та в їхніх надрах. Договору між СРСР та СПІА по обмеженню стратегічних наступальних озброєнь (СНО-І), Угоди про відвернення ядерної війни; укладення канцлером ФРН В. Бранд-том договорів про дружбу та співробітництво з СРСР, Польщею, НДР, Чехословаччиною; укладення чотиристоронньої угоди (СРСР, США, Велика Британія, Франція) про статус Західного Берліну. В 60-70-ті рр. було укладено комплекс угод щодо розширення економічного, торговельного, науково-культурного співробітництва (тільки за першу половину 70-х рр. обсяг радянсько-американської торгівлі зріс у 8 разів). Розрядка міжнародної напруженості була закріплена історично важливим документом: І серпня 1975 р. країни Європи, США, Канади підписали у Гельсінкі Заключний акт Конференції з питань безпеки та співробітництва в Європі, яким визнавався територіальний розподіл, що склався в Європі після другої світової війни, а також визначались принципи міждержавних відносин. На жаль, у подальшому радянське керівництво не завжди дотримувалось цих принципів у своїй політиці -як внутрішній, так і зовнішній, - що підривало довір'я де СРСР, його численних миролюбних пропозицій. Одночасно партійно-державне керівництво СРСР продовжувало курс на розширення сфер впливу в Азії, Африці, Латинській Америці, на Близькому Сході- Так, Радянський Союз підтримав кубинську інтервенцію в Анголі, допомагав у боротьбі Народному фронту по визволенню Мозамбіка, втрутився у конфлікт в районі Африканського Рогу -спо чатку на боці Сомалі, а потім - Ефіопії (генерал Менгісту), яку підтримав у війні в Огадені. СРСР демонстрував