Терор був і реакцією з боку скинутих класів, адже вони були позбавлені громадянських та політичних прав. Заборонялась діяльність опозиційних партій, не могли видаватись опозиційні газети. В країні була відсутня легальна опозиція. На цю тему Бухарін одного разу пожартував, сказавши, що у нас можуть бути лише дві партії - одна при владі, інша -У в'язниці. Духом насильства була пройнята вся суспільно-політична атмосфера революційної Росії. Ось чому навряд чи виправдані пошуки того, хто першим розв'язав терор. Ні антибільшовицькі сили, ні партія більшовиків не заперечували насильства, а терор - не що інше, як насильство. Заклики до громадянської війни лунали з обох сторін, а в країні, подібної до Росії, протиборство класів неминуче повинно було прийняти крайні форми.

Жахи білого терору супроводжували 16-денний заколот піднятий під керівництвом "Союзу захисту батьківщини та свободи" в Ярославлі. Більше 200 радянських робітників були поміщені на баржу, що стояла серед Волги, і приречені на голод та муки.

В липні 1918 року в Єкатеринбурзі більшовиками були розстріляні Микола П та члени царської сім'ї, в тому числі діти царя. Розстріляли також велику княгиню Єлизавету Федорівну, що довгий час займалась благодійництвом.

Влітку 1918 року есери та народні соціалісти вбили В. Володарського, М. Урицького, вчинили напад на М. Подвойсь-кого.

ЗО серпня Ф. Каплан тяжко поранила В. Леніна. 5 вересня 1918 Раднарком прийняв постанову про червоний терор. У вересні було розстріляно не менше 500 заручників. Похорон Урицького вилився в маніфестацію під гаслом: "Вони вбивають особистості, ми вб'ємо класи!", "За кожного нашого вождя -тисячі ваших голів!" Зінов'єв навіть пропонував надати робітникам право самосуду.

Голова ВЧК східного фронту Лаціс давав такі накази: "Не шукайте в справі звинувачуючих доказів:

чи повстав він проти Рад зі зброєю чи на словах. Першим обов'язком ви повинні його запитати, до якого класу він належить, якого він походження, яка у нього освіта і яка його професія". Це була повсякденна практика. В країні створювались концтабори. В газетах друкували списки заручників. Частіше за все до них потрапляли офіцери, студенти, поміщики, священики, інженери, члени есерівської, кадетської партій.

Головна мета терору - зламати волю до опору у супротивника.

До кінця року громадянська війна розгорілась з надзвичайною силою.

39

Білий рух

Під якими гаслами боролись червоні та білі? З одного боку барикад - "Хай живе світова революція!", "Смерть світовому капіталу!", "Мир хатинам! Війна палацам!", з іншого "Повернемо Батьківщину!", "Вітчизна або смерть!", "Краще смерть, ніж загибель Росії!"

Революція для Росії чи Росія для революції? Це питання ставили і по-різному на нього відповідали по обидва боки барикад.

Білий табір був неоднорідним. Там були монархісти та ліберали-республіканці, прибічники пронімецької та про-англійської орієнтації, прибічники Установчих зборів та відкритої військової диктатури, люди без певних політичних поглядів, люди, які прагнули не допустити розколу Росії. В рядах білого руху опинилась значна частина інтелігенції.

Більшість білих генералів віддали перевагу конституційній монархії.

В силу різних політичних поглядів у білих не було загальновизнаного лідера. Провідні політичні діячі Росії чи емігрували, чи не знаходили спільної мови з офіцерами, чи заплямували себе зв'язками з німцями, чи зразу ж зійшли з політичної арени. При всій різнорідності білого руху його прибічників об'єднувала ненависть до комуністів, які хотіли на їх думку, зруйнувати Росію, "й державність та культуру.

Програма білого руху була складена в штабі Добровольчої армії Денікіна. Вона містила такі положення:

- знищення більшовицької анархії і наведення в країні правового порядку;

- встановлення могутньої і неподільної Росії;

- скликання народних зборів на основі загального виборчого права;

- проведення децентралізації влади шляхом встановлення обласної автономії і широкого місцевого самоврядування;

- гарантія громадянських свобод і свободи віросповідання;

- здійснення земельної реформи;

- введення робітничого законодавства-, захист робітників від експлуатації державою і капіталом.

Значну частину білого руху складали люди, особисто не зв'язані з інтересами власників. Трагедія цих людей полягала в тому, що їх інтереси об'єктивно співпадали з інтересами експлуататорських верств, з намаганням повернути стару Росію з звичним для них устроєм життя, який заперечувався народними масами. Головна хибність білих полягала не в військовій, а в політичній галузі.

Один з авторів програми білого руху В. Шульгін писав про білий рух, що початий "майже святими" він потрапив до рук "майже бандитів".

Бої на Східному фронті у 1918-1919 рр. Влітку 1918 року Радянський уряд вважав серйозною загрозою для долі революції заколот чеського корпусу. Ще в березні 1918 року уряд дав дозвіл на переміщення 60-тисячного чеського корпусу, що складався з військовополонених австро-угорської армії, через Далекий Схід у Францію. Корпус був озброєний. Командування Антанти планувало використати ці війська на Західному фронті проти німців.

Корпус розтягнувся по залізниці від Пензи до Владивостоку. Приводом до заколоту корпусу проти Радянського уряду були чутки, їдо після укладення Брестського миру всіх збираються ув'язнити в концтаборах. Чехи вирішили пробиватись до Владивостоку.

На шляху пересування корпусу в Пензі, Самарі, Сизрані, Златоусті, Челябінську, Омську, Новомиколаєвську, Владивостоці була скинута Радянська влада. Він розпочав наступ на Захід до Волги, тим самим відрізавши Сибір від центральної Росії. В таких умовах різні антибільшовицькі