Наступ здійснювався силами двох розрізнених фронтів: Південно-Західного на Львів і Західного на Варшаву. Це був серйозний стратегічний прорахунок. Війська, пройшовши 500 км, відірвались від своїх резервів і тилів.

Трапилось непередбачене - польські робітники і селяни не тільки не підтримали Червону Армію, але вчинили їй жорстокий опір. На це розраховував і Пілсудський, який вважав, що "ставка на спалах польської революції могла серйозно братися в -розрахунок тільки в політичних канцеляріях, так і то досить віддалених від фронту... Ми е дуже близькими сусідами Росії, щоб легко могли зважитись на наслідування." На підступах до Варшави радянські війська зупинились Під загрозою оточення вони змушені були з великими втратами відступити з території не тільки Польщі, але й Західно; України та Західної Білорусії. Польський уряд погодився підписати мирний договір, згідно з яким до Польщі відходила територія з населенням 15 млн. чоловік; західний кордон Радянської Росії проліг в ЗО км від Мінська. Польща також закріпила за собою Західну Україну. Поразка Врангеля

У квітні 1920 року Денікін передав владу генералу Врангелю, який до початку червня зумів реорганізувати залишки Добровольчої армії і перейшов у наступ у Північному Причорномор'ї. Проти нього був утворений Південний фронт. Всі спроби Врангеля розвинути успіх і вийти на Дон, Кубань, Правобережну Україну не мали успіху. Наступ його було зупинено і Червона Армія перейшла у контрнаступ. Залишки військ Врангеля відступили в Крим, за Перекопські укріплення турецький вал:

висота 8 метрів, ширина - 15, перед ним рів глибиною 10 метрів і шириною - ЗО; перед укріпленнями була рівна місцевість.)

Командування Червоної Армії розробило план взяття цих укріплень: частина військ наступала в лоб, а інша здійснювала обхідний маневр через затоку Сиваш. Вирішальні бої розгорнулися 11 листопада. Укріплення були взяті. Червона Армія розгорнула наступ на Керч і Севастополь. Залишки армії Врангеля (145 тисяч чоловік) і Чорноморський флот були евакуйовані в Туреччину. 15 тис. офіцерів, які потрапили в полон, були розстріляні більшовиками. Війна на Далекому Сході

До весни 1920 року з інтервенціоністських військ на Далекому Сході залишились тільки японці. "Вести війну з Японією ми не можемо і повинні робити все для того, щоб намагатися не тільки віддалити війну з японцем, але і, якщо можна, обійтись без неї", - відзначав Ленін.

З цією метою було прийнято рішення про утворення Далекосхідної республіки (ДСР).

Тим часом у тилу японських військ йшла справжня партизанська війна. Нею керував комуніст Сергій Лазо, який був схоплений і страчений японцями. У травні 1921 року У ^имор'ї при підтримці японських військ до влади прийшов дорий уряд. У відповідь комуністами створюється військова ддда ДСР. Головнокомандуючим військами був призначений Блюхер. Розпочались запеклі бої. В кінці 1921 року білогвардійці і японці захопили Хабаровськ. Тоді ДСР спільно з РРФСР почали боротьбу проти японських інтервентів і білогвардійців. Вирішальні бої розгорнулись у лютому 1922 року під Волочаевкою. Червона Армія заволоділа Хабаровськом і згодом вступила у Владивосток. Японія змушена була вивести свої війська з ДСР. Білогвардійці відступили в Манчжурію. У жовтні 1922 року ДСР об'єдналась з РРФСР. Громадянська війна закінчилася.

Ведучи боротьбу з японцями і залишками білогвардійців. Червона Армія вступила у Зовнішню Монголію, яка знаходилась під зверхністю Китаю, але користувалась автономними правами після російсько-китайської угоди 1912 р. Тут, на територій Зовнішньої Монголії, було проголошено

42

Монгольську Народну Республіку.

Агресія Радянської Росії в Закавказзі В умовах початку громадянської війни влада в Закавказзі перейшла до рук Азербайджанської націоналістичної партії "Мусават" (рівність), "Вірменського революційного Дашнак-цутюна" і Грузинської соціал-демократичної партії меншовиків.

Партія "Мусават" намагалась перетворити Азербайджан на велику мусульманську незалежну державу, або об'єднатися з Туреччиною.

Вірменська партія "Дашнакцутюн" грунтувала свою політику на національних гаслах. Вірменській державі весь час доводилось вести запеклу боротьбу з Туреччиною. За період 1915-1918 рр. загинуло 2 млн. вірмен.

Меншовики Грузії, що прийшли до влади, опинились у складному становищі. У внутрішні справи цієї країни постійно втручались Туреччина, Німеччина і згодом держави Антанти. Умови, які вони поставили за "допомогу" грузинському уряду, були надзвичайно тяжкими. Грузія стала центром так званої Малої Антанти. З цього приводу один з грузинських меншовиків говорив: "Як бачите, шляхи Грузії і Росії розійшлись. Наш шлях веде в Європу, шлях Росії - в Азію..."

Після розгрому основних сил білогвардійців Радянська Росія приступила до реалізації планів світової революції Жертвами цієї політики стали новоутворені держави Закавказзя.

У квітні 1920 року більшовики підняли повстання робітників і матросів в Баку. Слідом за цим в країну вдерлась Червона Армія. В результаті була проголошена Азербайджанська Радянська Соціалістична Республіка. В листопаді 1920 року місцеві більшовики при підтримці Червоної Армії скинули владу дашнаків і проголосили Вірменську Радянську Соціалістичну Республіку. В лютому 1921 року більшовики Тбілісі, скинувши при активній участі Червоної Армії меншовицьке керівництво, проголосили Грузинську Радянську Соціалістичну Республіку. А потім всі три Закавказькі республіки уклали воєнно-політичний союз з Росією. Вирішальну роль у встановленні радянської влади відіграли частини Червоної Армії, які під приводом допомоги здійснювали агресію проти незалежних держав.

Встановлення Радянської влади в Середній Азії Пір, час розгрому основних сил Колчака Червона Армія приступила до встановлення Радянської влади в Казахстані та Середній Азії. Там діяли білогвардійці і різни групи під національними і релігійними