У середині 1920 року в Киргизії була встановлена Радянська влада, і утворилась Киргизька автономна Радянська Соціалістична Республіка в складі РРФСР.

В цілому ж Туркестанський край (сучасна Середня Азія) опинився надовго відрізаним від Центральної Росії. Тут склалося своєрідне становище. Поряд з незалежними ханствами Хіва і Бухара, тут існували уряди більшовиків (Ташкент) і білогвардійців. Місцеві органи влади навіть друкували власні гроші, використовуючи для цього обгортковий папір і малярські фарби.

У Туркестані становище ускладнювалось тим, що тут діяли загони інтервентів (англійці прагнули розширити свої колоніальні володіння за рахунок Середньої Азії) і місцевих противників Радянської влади. В середині 1919 року Східний фронт був розділений на дві частини: Східний і Туркестанській. Командуючим Туркестанським фронтом був затверджений Фрунзе.

Війська Фрунзе розбили козачі частини отаманів Дугова та Аненкова. Для боротьби з місцевими противниками радянської влади (басмачами) створювались так звані летючі загони червоної кінноти. Крім того, укладалися угоди з окремими керівниками повстанських загонів, які виявили бажання визнати радянську владу. Проте боротьба з басмачами тривала до 1932 р.

У лютому 1920 року радянські війська оволоділи опорним пунктом білогвардійців в Середній Азії -Красноводськом. Після чого білі були витіснені за межі Середньої Азії. ЇХ з'їзд Рад Туркестану прийняв Конституцію, в якій проголошувалось утворення Туркестанської Радянської Соціалістичної Республіки.

Кульмінацією боротьби в Туркестані стало повстання в Бухарі, підтримане Червоною Армією. Режим бухарського еміра, який спирався на допомогу англійців, впав влітку 1920 р. Того ж року була скинута влада хівінського хана. Радянське керівництво визнало Бухарську і Хорезмську (колишнє Хівінське ханство) народні республіки. Народи Середньої Азії залишились в сфері впливу Росії, правда, вже радянської. Причини перемоги більшовиків у громадянській війні: - політичні прорахунки їх противників щодо

43

селянства, розкол сил опозиції, терор проти населення;

- прорахунки опозиції у національному питанні, відмова у підтримці національних рухів;

- неузгодженість дій сил опозиції, амбіційність їх лідерів, спроба спиратися на сили інтервентів, вузькість соціальної бази руху опозиції;

- стратегічно вигідне розміщення частин Червоної Армії в центрі Росії, що давало можливість використовувати всі економічні та стратегічні переваги при організації військових Дій, залучення до служби в Червону Армію талановитих офіцерів царської армії з бойовим досвідом;

- широка більшовицька пропаганда серед населення Радикальної програми перетворень у суспільстві;

- моральна втома населення безвладдям та його збайдужі-лість до подій в країні (соціально-політична апатія).

Революційні події 1918-1923рр. в Європі. Угорщина.

Національно-визвольна революція Поразка у першій світовій війні привела до розпаду Австро-Угорщини. 25 жовтня 1918 р. у Будапешті відбулись демонстрації і мітинги, на яких населення вимагало негайно укласти мир, відділитися від Австрії і проголосити Угорську республіку.

У ніч з ЗО на ЗІ жовтня у Будапешті і Відні одночасно відбулись революції, в результаті яких в Австро-Угорщині було повалено монархію Габсбургів. 12 листопада було проголошено утворення Австрійської республіки, а 16 листопада - Угорської.

Перший угорський уряд очолив граф М. Карої, який в дні революції очолював Національну раду. Економічне і політичне становище молодої республіки було важким. Народне господарство було зруйноване війною, значна кількість підприємств була закрита, швидко росла інфляція. Уряд Карої оголосив про проведення цілого ряду реформ:

- вводилось загальне виборче право;

- прийнято закон про свободу союзів і зборів, створення політичних організацій;

- запроваджувався 8-годинний робочий день;

- було заявлено про надання автономії національним меншинам, але на ділі це не реалізовувалось;

- уряд розробив закон про земельну реформу, на підставі якого держава могла експропріювати поміщицькі маєтки розміром від 200 до 500 хольдів (хольд - 0,57 га). Передбачалося розділити ці землі між селянами на ділянки по 5-20 хольдів які передавались на умовах вічної оренди, або викупу через 50 років. Проте закон не був прийнятий. Міжнародне становище молодої республіки було вкрай важким. Після підписання перемир'я Угорщина мусила демобілізувати свої збройні сили, залишивши тільки 8 дивізій. Спроби зберегти за собою Словаччину та деякі інші території що входили до складу угорської корони, не увінчалися успіхом. Територіальні претензії до Угорщини висували різні держави, підтримувані Антантою. Внутрішнє становище в самій країні на весну 1919р. загострилося:

багато підприємств були закриті, зростала інфляція, безробіття. У країні назрівала криза.

В Угорщині сильний вплив мала комуністична партія, яка в основному складалася з військовополоненних угорців, які повернулися з Росії. Очолив її Бела Кун. Комуністи закликали до соціалістичної революції і активно працювали по розширенню свого впливу в Радах, які створювались по всій країні. Вирішальним у приході комуністів до влади став, як це не парадоксально, ультиматум країн Антанти створити у східній частині країни так звану "нейтральну зону" між Угорщиною та Румунією. Уряд Карої не наважився взяти на себе відповідальність за прийняття цієї вимоги. Карої запропонував соціал-демократам створити однопартійний уряд.

Соціал-демократи звернулись до комуністів з пропозицією об'єднати свої зусилля. Вранці 21 березня 1919 р. у пересильній тюрмі, де перебували Б.Кун та інші керівники КПУ, почалися переговори. Б.Кун зажадав від соціал-демократів беззастережного прийняття платформи КПУ і погодитися на створення єдиної партії. Соціал-демократи без дискусій прийняли ці вимоги. В угоді, яку підписали керівники КПУ і СДПУ, визнавалося, що вони "спільно візьмуть участь у керівництві об'єднаною партією та управлінні державою". Партія, яка почала називатися Соціалістичною партією Угорщини (СПУ), заявила, що від імені пролетаріату вона негайно бере всю повноту влади у свої руки.

"Пролетаріат здійснює свою диктатуру через Ради робітників, солдатів і селян... Для забезпечення панування пролетаріату і проти імперіалізму Антанти необхідно