До початку другої світової війни економіку Німеччини було кардинально змінено. При збереженні приватної власності була суттєво обмежена свобода підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці були замінені державною регламентацією. Практично перестала функціонувати ринкова економіка. Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. В 1935 р. вона досягла докризового рівня виробництва, а до 1939 року значно перевищувала його. Скоротилося безробіття: в 1933 році воно складало б млн. чоловік, в 1938 році - 429,5 тис. Але в самому виході з кризи не було нічого феноменального, з 1933 року всі країни Заходу вступили в смугу економічного пожвавлення. Потрібно мати на увазі, що більш високі темпи відновлення в Німеччині були в значній мірі зумовлені мілітаризацією її економіки. Ціною цих успіхів стала повна ліквідація прав і свобод громадян, створена в країні атмосфера примусового однодумства, шовіністичного розгулу і загальної підозріливості. Масове насильство. Репресії

Життя у фашистській Німеччині було далеким від тих омріяних картин, які були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Тільки до початку 1935 року було вбито більше 4200 противників нацизму, арештовано 515 тис. людей. До початку 1939 року в ув'язненні знаходилось більше 300 тисяч чоловік. Сотні тисяч німців емігрували, в їх числі цвіт творчої інтелігенції - фізик Альберт Енштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Ліон Фейхтвангер, Бертольд Брехт, композитори Ган Уйснер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт.

Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави. Вже з весни 1933 року почався організований владою бойкот всіх установ, що належали євреям. В 1935 році була прийнята серія законів, що позбавила євреїв німецького громадянства і заборонила їм займати посади в державному апараті. Змішані шлюби були заборонені. З 1939 року євреїв почали виселяти в спеціально відведені будинки і квартали (гетто), їм було заборонено з'являтися в громадських місцях, займатися багатьма видами діяльності, вони були зобов'язані постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку. В ніч з 9-го на 10-е листопада 1939 року влада організувала єврейський погром, жертвами якого стали десятки тисяч чоловік. Так було підготовлено грунт для винищення євреїв у Німеччині, що масово почався в роки війни, б млн. євреїв стали жертвою расового безумства нацистів.

Фашизм прагнув установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації - друк, радіо - залежали від міністра пропаганди Йозефа Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизму: художники, поети, композитори повинні були прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків. Велич Німеччини повинні були уособлювати циклопічні споруди.

Контроль над масовою свідомістю здійснювався і через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями і політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт об'єднував 23 млн. чоловік, до молодіжної організації "Гітлер-югенд" належало більше 8 млн. Членство в них було обов'язковим. Крім того, існували різні націонал-соціалістські союзи, що об'єднували людей за

49

професіями, нахилами, захопленнями тощо. Всі вони повинні були відвідувати мітинги і збори, брати участь у масових заходах. Відхилення від всього цього було доказом незгоди і дозволяло цілеспрямовано боротися з його проявами. Зовнішня політика нацистів

Зовнішньополітична програма нацистів була спочатку зорієнтована на перегляд Версальського договору. Цього ж добивалась і дипломатія Веймарської республіки. Перед приходом фашистів до влади Німеччина вже не платила репарації, була учасником Локарнських угод, що гарантують стабільність в Європі, стала членом Ліги Націй. Але Гітлер зрештою надав перевагу одностороннім діям. Для нього, ліквідація Версальського договору була лише одним кроком на шляху до світового панування. В 1933 році Німеччина вийшла з Ліпи Націй. Наступного року було прийнято рішення про створення військової авіації СС "люфтваффе"). В 1935 році в Німеччині введено загальну військову повинність. В 1936 році вермахт вступив на територію демілітаризованої Рейнської зони. Все це було прямим порушенням Версальського договору: Гітлер розтоптав його, так і не зустрівши рішучого опору Англії і Франції.

З 1938 року, підготувавшись, Гітлер приступає до другого етапу своєї зовнішньополітичної програми - перегляду кордонів з метою включення до складу Німеччини всіх населених німцями регіонів. Першою жертвою вже відкритої агресії стала Австрія - батьківщина Гітлера. Навесні 1938 року відбувся "аншлюс", й приєднання до Німеччини. Слідом за цим Гітлер висунув претензії до Чехословаччини, вимагаючи приєднання * до Німеччини Судетської області, населеної в основному німцями. Однак Чехословаччина виявилась більш твердим горішком. Вона мала одну з кращих армій в Європі і договори про співробітництво з Францією та СРСР. Тому Гітлер вирішив домогтись відділення Судет, організувавши тиск на Чехословаччину зі сторони Англії і Франції, шантажуючи їх загрозою нової війни. Англія і Франція пішли на це. Підписана в 1938 році в Мюнхені угода, яка зобов'язала Чехословаччину передати Судети Німеччині, стала апогеєм політики умиротворення і забезпечила Гітлеру сприятливі умови для початкового етапу реалізації своїх амбіційних планів. Вже навесні 1939 року, не задовольнившись