Німеччина до того часу добилась формального закріплення союзу держав, що прагнули до переділу світу. В 1936 році Німеччина і Японія підписали угоду про спільну боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу (Антикомінтернівський пакт), фактично спрямований проти СРСР. В 1937 році до нього приєдналась Італія. Хоча ця угода і не включала військових статей, але зафіксувала співпадіння позицій цих трьох держав.

Особливо динамічно розвивались німецько-італійські відносини. В 1936 році сторони домовилися про розподіл сфер впливу на Балканах і в Дунайському басейні, а в 1939 році підписали договір про військовий союз, так званий "сталевий пакт".

До того часу Німеччина стала найсильнішою європейською державою. Разом з приєднаними територіями вона давала 15% світового промислового виробництва, випереджаючи Англію і Францію. На початку 1939 року Німеччина мала найсильнішу армію в Західній Європі, чисельністю 2,75 млн. чоловік з 10 тис. гармат, 3,2 тисячами танків і більше 4 тисяч літаків. Фашистська Німеччина була готова до початку великої війни

Утворення основ повоєнного світу. Версальсько-Вашінгтонська система.

Створення Версальської системи

Комп'енське перемир'я і скликання Паризької мирної конференції

П листопада 1918 р. було підписано Комп'єнське перемир'я - перша світова війна завершилася. Згідно з умовами перемир'я Німеччина повинна була залишити всі захоплені нею території на заході, а її армії повинні були відійти за Рейн. Із Східної Європи і Росії вона повинна була виводити свої війська поступово в міру прибуття туди військ Антанти. Всі військовополонені і військове майно передавалися

50

союзникам.

Дня підготовки мирних_договорів з переможеними краї-нами було прийнято рішення про скликання мирної конференції. Франція домоглась проведення її у своїй столиці.

18 січня 1919р. роботу Паризької мирної конференції відкрив прем'єр-міністр Франції Ж.Клемансо. У конференції брали участь представники 27 країн, але домінуючу роль відігравали Франція, Великобританія і США. На конференцію не були запрошені представники переможених країн і Росії, в якій йшла громадянська війна.

Основні питання на конференції вирішувалися в ході вузьких нарад: спочатку на "раді 9", а з березня 1919 року на "раді 4".

Позиції' основних учасників конференції Обговорення мирних договорів з переможеними країнами виявило всі протиріччя між основними учасниками переговорів. Які ж були плани і наміри великих держав?

Для США перша світова війна означала кардинальну :шіну її становища у світі. Із боржника США перетворились у кредитора. Економічна могутність в роки війни зросла (національне багатство у 1914 р. складало - 192 млрд. дол. в 1920 р. - 489 млрд. дол.), країна обзавелась могутньою армією і флотом. Але в середині країни точилась гостра дискусія стосовно мети американської зовнішньої політики між прихильниками ізоляціонізму і прихильниками активної зовнішньої політики.

Ізоляціоністи дотримувались заповіту першого президента США Дж. Вашингтона, який застерігав американців від втручання у справи Європи. Події першої світової війни -тотальна підводна війна, оголошена Німеччиною, яка порушувала принцип вільного судноплавства, загибель мирних американських громадян на потоплених цивільних кораблях - схилили громадську думку до участі США у війні і, відповідно, до більш рішучої зовнішньої політики.

Президент країни Вільсон вважав, що зміна ролі США в світі дає їм шанс стати рятувальниками світу і принести у міждержавні стосунки нові принципи. Своє бачення цих принципів він висловив у "14 пунктах", які були оприлюднені 8 січня 1918 р. Ними передбачалося:

1) відкриті мирні договори;

2) свобода судноплавства;

3) усунення економічних бар'єрів у торгівлі;

4) встановлення гарантій, що могли б забезпечити скорочення озброєнь;

5) справедливе врегулювання колоніальних питань;

6) визволення від німецької окупації російських територій, а також надання Росії безперешкодної можливості визначати свій політичний розвиток і національну політику, вступ у "співтовариство вільних націй";

7) визволення і відновлення Бельгії;

8) повернення Франції Ельзасу й Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції;

9) уточнення кордонів Італії у відповідності з національними ознаками;

10) надання автономії народам Австро-Угорщини;

11) визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря;

12) самостійне існування турецьких і автономія інонаціональних частин Османської імперії;

ІЗ) створення польської держави;

14) утворення Ліги Націй.

Пропозиції Вільсона були близькими тим, хто хотів створити більш справедливий і демократичний порядок, який включав би повторення світової війни. Але авторитет Вільсона в середині країни був сильно підірваний, коли більшовики оприлюднили таємні угоди країн Антанти, про існування яких Вільсон нічого не знав. В очах американців виходило так, що їх солдати воювали за корисливі інтереси європейських держав. Це відразу призвело до зміни в настроях американців і на виборах до конгресу 1918 р. республіканці, дотримувались ізоляціоністського напряму зовнішньої політики, здобули перемогу. А це означало, що конгрес не ратифікує жоден з мирних договорів, укладених президентом.

Великобританія ще до початку мирної конференції досягла головної своєї мети у війні. Німецький флот перестав існувати. . До того ж англійські домініони встановили контроль над німецькими колоніями, а сама Англія над частиною Османської імперії. Завданням англійської делегації на чолі з прем'єр-міністром Ллойд Джорджем було закріпити вже досягнуте. Поряд із цим Англія виступила за

51

повернення Франції Ельзасу і Лотарингії. А при визначенні кордонів післявоєнної Європи, на думку Л.Джорджа, потрібно було виходити з принципу національності і самовизначення. Головна умова післявоєнного устрою - забезпечення