Так, нарком національностей Й, Сталін висунув ідею утворення радянської спільності на засадах автономії. Такий варіант об'єднання здобув назву проекту "автономізації", але він був розкритикований українськими та грузинськими більшовиками. В умовах наростаючого конфлікту між московським

54

центром та більшовиками національних республік у полеміку втрутився Ленін, який запропонував створити радянську спільність на засадах федерації (у федерацію об'єднувались рівноправні республіки, а не підпорядковані РРФСР). Ця пропозиція була схвалена представниками всіх республік.

Протягом 1922 р. відбулися з'їзди Рад України, Білорусії, Закавказзя, Російської Федерації, які прийняли рішення про необхідність утворення федеративного рівноправного союзу націй. В кінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників національних республік, яка затвердила проекти декларацій про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.

І з'їзд Рад СРСР відбувся ЗО грудня 1922 р.. Основним доповідачем на з'їзді був Й. Сталін. Він ознайомив учасників з'їзду з проектами документів і вніс пропозицію затвердити їх. Відкриваючи обговорення, представник УРСР М. Фрунзе запропонував доопрацювати документи, а вже після цього схвалити їх на П з'їзді Рад. З'їзд підтримав цю пропозицію і утворив комісію для підготовки остаточного варіанту документів. На з'їзді було проголошено СРСР і обрано Центральний Виконавчий комітет. Президію Союзу РСР, а також чотири Голови Президії ЦВК Союзу РСР, що мали головувати по черзі на засіданнях: від РРФСР - Калінін, від УРСР -Петровський, від БРСР - Черв'яков, від ЗРФСР -Наріманов.

Але союзний договір так ніколи і не був доопрацьований і підписаний. "Комісія ІЗ" по доопрацюванню договору було ліквідована. В січні 1923 р. ЦВК СРСР утворив Конституційну комісію, яка підготувала проект конституції СРСР. Його було затверджено на П зїзді Рад у січні 1924 року. Конституція містила Декларацію та Договір про утворення СРСР, який не мав нічого спільного з проектом договору 1922 р- З'їзд рекомендував союзним республікам ратифікувати текст конституції, що й було зроблено. Так відбулося конституційне оформлення СРСР, про створення якого було оголо-шено ЦВК СРСР від у липні 1923 р. у "Зверненні до народів та урядів світу".

Таким чином, завдяки маніпуляціям Сталіна союзний договір, який мав стати міжнароднм договором між суверенними державами, був замінений Конституцією, яка є внутрішньодержавним документом. Це ще раз довело імперський харктер московського керівництва. Політична боротьба в середині більшовицької партії і встановлення диктатури Сталіна Протягом травня 1922 р. та березня 1923 р. стан здоров'я радянського лідера, вождя більшовиків Ульянова (Леніна) значно погіршився. Він переніс три приступи, що призвели до втрати фізичної можливості повноцінно працювати. У зв'язку з хворобою його було повністю усунуто від політичної діяльності. Незважаючи на це, у моменти покращення стану здоров'я, Ленін продиктував ряд статей та листів, звернутих до своїх соратників-лідерів партії більшовиків, в яких висловив свою незгоду з багатьох питань внутрішньої політики, яку проводив Сталін та його прихильники, а також запропонував * здійснити реформу управління в державному та партійному апаратах. У своїх листах Ленін дав оцінку особистим якостям юоїх близьких соратників, вказавши на небезпеку суперництва їж Сталіним і Троцьким для єдності та стабільності у партії, н пропонував усунути Сталіна від партійного керівництва реорганізувати державний і партійний апарат таким чином, і він забезпечив умови для колегіальних рішень.

В останні роки життя Леніна також турбувало питання перспектив російської соціалістичної революції. Вказуючи на те, що дана революція відбулася в країні, де для неї ще не визріли економічні, соціальні, культурні передумови, Ленін говорив про необхідність здійснення культурної революції, яка б ліквідувала "напівазіатське невігластво мас" і відкрила шлях до соціалістичного суспільства. 21 січня 1924 року Ленін помирає. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за владу, боротьби за лідерство у партії, яка розгорнулась ще в останні роки його життя.

Основними суперниками у цій боротьбі виступали Сталін і Троцький. Ще в 1923 р. в РКП(б) оформилась "ліва опозиція" на чолі з Троцьким, яка різко критикувала бюрократизацію партійного апарату та спроби Сталіна зосередити всю повноту влади у своїх руках.

Старі соратники Леніна, остерігаючись диктаторських амбіцій і прагнень Троцького узурпувати владу, не дооцінив-ши властолюбство самого Сталіна, підтримали його у боротьбі з опозицією Троцького. Сталіну та його соратникам вдалося усунути Троцького від державних справ, обмежити вплив його в партії, а в 1929 р. і вислати з країни.

На цьому боротьба за лідерство не завершилась. У 1925 р. оформилась "нова опозиція", яку очолили Каменєв та Зінов'єв. Опозиція спиралась на підтримку Ленінградської партійної організації.

55

"Нова опозиція" виступила проти монополізації Сталіним права на "ленінську спадщину", його гасло про можливість будівництва соціалізму в окремо взятій країні та при відсутності світової соціалістичної революції- Представники опозиції виступили проти політики, яка проводилась у сільському господарстві.

Сталін на цей час вже зосередив у своїх руках всі важелі партійного та державного управління, особливо у питанні підбору кадрів. Лідерів опозиції було усунуто від партійного, державного управління, керівництва Комінтерном.

Спроба групи Каменєва-Зінов'єва взяти реванш у 1926 р. в боротьбі за владу успіху не мала, Останній виступ опозиції відбувся в 1927 році - "платформа 83". Основними вимогами опозиції було виконання "Політичного заповіту" Леніна. Але час було згаяно. Рік 1929 став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі з ленінськими соратниками за владу.

Він же став роком початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.

Причинами встановлення режиму особистої влади Сталіна в СРСР були:

- відсутність традицій політичної демократії в країні;

- нюький рівень громадянської політичної