65

до влади співпав з економічною стабілізацією у країні, що дало можливість закріпитись встановленому режиму. Режим "санації" базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не давало опозиції чітко організуватись. Режим "санації" - авторитарний режим на чолі з Пілсудським, який був встановлений в умовах кризи парламентської системи і польської державності.

Економічна криза 1929-1933 рр. привела до еволюції режиму вправо. Щоб утриматись при владі, Пілсудський розпочинає репресії проти своїх противників і обмежує права парламенту. У 1935 р. була прийнята нова конституція, яка закріпила режим особистої влади. У травні 1935 р. Пілсудський помирає. Після його смерті розгорілась боротьба між генеральним інспектором збройних сил генералом Е.Ридз-Смігли та президентом 1. Мосцицьким, яка завершилась компромісом і поділом влади.

Період 1935-1939 рр. у внутрішньому стані був відносно стабільним. Основні події, пов'язані з Польщею, розвивались на зовнішньополітичній арені.

Польща, яка опинилась між двома своїми головними ворогами - Німеччиною і СРСР - відчувала своє небезпечне становище, яке посилилось після приходу Гітлера до влади у Німеччині. Між Польщею і СРСР у 1932 р., а Німеччиною у 1934 р. були укладені угоди про ненапад.

В умовах наближення збройного світового конфлікту Польща опинилась перед вибором, до якого угруповання держав приєднатися. Будучи союзницею Франції і членом Малої Антанти, вона категорично відмовлялась йти на співробітництво з СРСР, на чому наполягала Франція. Цим скористалась Німеччина, яка залучила Польщу до розчленування Чехословаччини, Німеччину і Польщу зближувала спільна антирадянська позиція. Після ліквідації Чехословаччини Німеччина пред'явила територіальні претензії і до Польщі, вимагаючи передачі "польського коридора".

Але і перед загрозою війни польський уряд не побажав відмовитися від свого негативного ставлення до встановлення дружніх взаємин з СРСР. Отже, Польща опинилась один на один з Німеччиною і СРСР, які уклали договір про розподіл.

Створення Чехословаччини

В умовах початку розпаду Австро-У горської імперії 6 січня 1918 р. збори чеських депутатів австрійського рейхстагу і земських сеймів прийняли декларацію, в якій, посилаючись на принцип національного самовизначення, зажадали утворення суверенної, демократичної і соціальне справедливої дер. жави "у межах історичних чеських земель і своєї словацької парості".

Влітку 1918 р. Чехословацький національний комітет у Парижі був визнаний Францією, а потім Великобританією і СІЛА як "першооснова майбутнього чехословацького уряду". Зв'язок з цим комітетом встановив Національний комітет у Празі, який об'єднав усі чеські політичні партії. Під керівництвом празького Національного комітету діяла утворена у вересні Соціалістична рада, у якій об'єдналися соціал-демократи й Чеська соціалістична партія. Наприкінці вересня Національний комітет був утворений і в Словаччині, Таким чином, з'явилися структури, які у сприятливий момент проголосили б утворення Чехословацької республіки.

Восени 1918 р. правлячі кола Австро-Угорщини, передбачаючи свою поразку, почали вивозити з чеських земель продовольчі товари, промислове устаткування, транспортні засоби. Це пограбування зачіпало інтереси всього населення. Національний комітет доручив Соціалістичній раді провести одноденний страйк протесту. Його учасники вступали в сутички з військами та поліцією, проголошували гасло "Хай живе Чехословацька республіка!", але Соціалістична рада не взяла на себе ініціативу створення Чехословацької держави, вважаючи це справою Національного комітету. Лише 28 жовтня 1918 р., коли стало очевидним, що монархія Габсбургів припиняє своє існування, Національний комітет проголосив створення Чехословацької держави. ЗО жовтня Словацька рада заявила про відділення Словаччини від Угорщини і визначила право словацького народу вирішувати свою долю на основі повної незалежності.

Перший уряд республіки сформувався на основі "всенародної коаліції" чеських і словацьких буржуазних партій і соціал-демократів- Він обіцяв провести "соціалізацію" промисловості, запровадити 8-годинний робочий день, визнати право на страйки. В умовах піднесення селянського руху Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, що встановив максимум земельного володіння у 250 га або 150 га ріллі.

Конституція, прийнята Національними зборами 20 лютого 1920 р., закріпила утворення ЧСР як демократичної республіки. В її основу був закладений принцип захисту приватної власності. Всі

66

громадяни одержали рівні права. Вищим законодавчим органом ставали двопалатні національні збори, вибори до яких здійснювалися на основі загального виборчого права. Національні збори обирали президента на 7 років. Він давав широкі повноваження. Виходячи з тези про єдину "чехословацьку націю", конституція відкидала самобутність словаків рівноправність націй трактувалася лише як мовно-культурна. Таким чином, Чехословаччина стала унітарною державою, що у подальшому і стало причиною розгортання сепаратистських рухів, адже серед 13,5 млн. населення чехи складали 7 млн., німці - 3 млн., словаки - 2 млн., угорці -750 тис., поляки - 100 тис., українці (русини) - 450 тис.

У квітні 1920 року в Чехословаччині відбулися перші парламентські вибори, на яких перемогли соціал-демократи та соціалісти. Президентом обрали Т.Масарика.

Кордони республіки були визначені повоєнними (1919-1920 рр.) мирними договорами країн Антанти з Німеччиною, Австрією та Угорщиною. До складу нової держави за Сен-Жерменським договором була включена й Карпатська Україна (на правах автономії, але реалізовано було це право лише у 1938 р.).

У квітні 1919 р. чехословацькі війська з дозволу Антанти перейшли кордон Угорщини з метою приєднати частину її земель. Проте угорська армія відкинула противника і в червні вступила на його територію. Під впливом революційних подій в Угорщині в Пряшеві 16 червня 1919 р. була проголошена Словацька радянська республіка. Але проіснувала вона лише до 7 липня. Словацький уряд запровадив 8-годинний робочий день, націоналізував промислові й торговельні підприємства, банки, транспорт, конфіскував поміщицькі маєтки й землі церкви розміром більше