12 травня 1942 р. розпочався наступ радянських військ на Харків, який призвів до катастрофічних наслідків. Після кривавих боїв дивізії трьох армій, а також кількох інших з'єднань потрапили в оточення. Невдало завершився наступ і на північно-західній ділянці радянсько-німецького фронту, де командуючий 2-ю ударною армією генерал Власов здався в полон і згодом очолив "Русскую освободительную армию" (РОА), яка воювала на боці Німеччини.

Таким чином, навесні 1942 р. південний фланг радянського фронту був значно ослаблений. В червні 1942 р. розпочався генеральний наступ вермахту до Волги та Північного Кавказу. Він був настільки стрімким, що 28 липня 1942 р. радянське командування видало наказ № 227 "Ні кроку назад!". У ньому вперше була сказана сувора правда про становище на фронті. Запроваджувались жорстокі репресії проти тих, хто відступав без наказу. Позаду найменш стійких частин ставились загороджувальні загони. Але ворог просувався вперед і досяг Сталін-граду і передгір'я Кавказу.

Розпочалась битва за Сталінград. 23 серпня німецькі війська вийшли до Волги, однак захопити місто не змогли. В оборонних боях радянські війська утримали частину міста і знекровили ворога. Одночасно тривала битва за Кавказ, в якій радянські війська зуміли зупинити німецькі війська на кавказьких перевалах.

Створення антигітлерівської коаліції У червні-липні 1941 р. керівники США та Великобританії заявили про свою підтримку СРСР у війні проти фашистської Німеччини. В Москві відбулася конференція представників СРСР, Великобританії та США, на якій, зокрема, йшлося про взаємні поставки зброї, військових матеріалів і сировини. Конференція заклала підвалини антигітлерівської коаліції.

І січня 1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США і Великобританія підписали Декларацію Об'єднаних Націй Вони зобов'язалися використати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співробітничати у війні і не укладати сепаратного миру.

У травні 1942 р. в Лондоні було підписано договір між СРСР і Великобританією про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її сателітів у Європі. Договір передбачав співробітництво і надання взаємної допомоги після війни. У Вашингтоні відбулися радянсько-американські переговори, які завершилися підписанням угоди про взаємодопомогу у веденні війни проти агресорів. Обидві сторони зобов'язалися постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію, розвивати торгівлю та здійснювати економічне співробітництво.

Війна виявила збіг корінних національних інтересів держав, яким загрожували німецький фашизм і японський мілітаризм. В інтересах збереження своїх країн американський та англійський уряди змушені були піти на співробітництво з Радянським Союзом, Дедалі більше людей в Америці й Великобританії розуміли, що перед смертельною небезпекою з боку агресорів вистояти і перемогти можна лише в союзі з СРСР. Антифашистська коаліція держав стала і коаліцією народів, що сприяло її міцності.

У ході радянсько-англійських і радянсько-американських переговорів було досягнуто домовленості про відкриття другого фронту в Європі в 1942 р. Напад Японії на Пірл-Харбор і початок війни на Тихому океані

Тим часом, як в Європі точились жорстокі бої, дві з великих держав — США і Японія — не брали участі у воєнних діях. Вважаючи, що перемога Німеччини в Європі забезпечена, Японія вирішила

84

вступити у боротьбу з США за панування на Тихому океані. Японський флот непоміченим підійшов до Гавайських островів і 7 грудня 1941 р. атакував 350 літаками з авіаносців американську військово-морську базу Пірл-Харбор. Американці втратили 19 військових кораблів, 272 літаки і понад З тис. військовослужбовців. 8 грудня США і Великобританія оголосили війну Японії. Німеччина і Італія заявили про свій намір воювати з Сполученими Штатами. Таким чином, наприкінці 1941 р. всі великі держави були втягнуті у другу світову війну.

Японські війська здійснили широкий наступ у Південно-Східній Азії. До травня 1942 р. були захоплені Малайя, Бірма, острівні Індонезія та Філіппіни. Японія оволоділа англійськими військово-морськими базами — Сингапуром і Гонконгом, окупувала численні острови на Тихому океані, які належали Великобританії та США, вторглася в Східну Індію. Таким чином, було загарбано величезну територію з населенням 150 млн. чоловік.

Союзники втратили тільки сухопутних військ понад 300 тис- чол., Японія — 20 тис. чол.

Наприкінці весни 1942 р. на Тихоокеанському театрі бойових дій стався перелом. У травні в Кораловому морі і біля берегів Австралії, а в червні — біля атолу Мідуей японський флот потерпів поразку від американського флоту. Японія втратила половину своїх авіаносців і вимушена була перейти до стратегічної оборони. Війна у Північній Африці

Воєнні дії розгорталися не лише в Європі та на Далекому Сході, а й на півночі Африки. В серпні 1940 р. італійські фашисти захопили британське Сомалі, частину території Кенії й Судану, в середині вересня вдерлися з Лівії в Єгипет, намагаючись пробитися до Суецького каналу. Проте незабаром їх було зупинено, а в грудні розбито англійськими військами. Спроба італійців розвинути наступ у Греції була теж невдалою. В січні-травні 1941 р. англійські війська вигнали італійців з британського Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії та інших країн.

Корінний перелом в ході війни з фашистською Німеччиною (1942-1943рр). Розгром німецьких військ під Ствлінградом і Курськом Сталінградська битва — одна з найбільших і найважливіших операцій другої світової війни. Умовно її можна поділити на дві частини. Перша — це наступ німецьких військ влітку 1942 р. і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ. Друга — контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італійсько-румунсько-угорського угруповання на Волзі

Наступ німецьких військ на Сталінград розпочався на далеких до нього підступах, коли п'ять добре озброєних