За 50 днів безперервних боїв німецька армія втратила ЗО дивізій, 1,5 тис. танків, 3 тис. гармат, 3,7 тис. літаків.

Розвиваючи наступ, радянські війська до кінця вересня 1943 р. вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування створило так званий "Східний вал". В результаті героїчного форсування Дніпра, ціною значних втрат, радянські війська 14 жовтня звільнили Запоріжжя, 25 жовтня — Дніпропетровськ, 6 листопада — Київ.

86

Капітуляція Італії

Значні втрати в людській силі та техніці, що їх зазнали держави "осі" в Тунісі, сприяли успішному десанту союзних військ на острів Сицилію. Він розпочався у липні 1943 р. висадкою парашутистів і морської піхоти. Слідом на транспортних суднах прибували дивізії 7-ї американської та 8-ї англійської армій. Загальне керівництво операцією по захопленню Сицилії здійснював Д. Ейзенхауер. Після тривалих боїв, що велися з перемінним успіхом, залишки німецьких частин евакуювалися на Алпенінський півострів, а солдати Монт-гомері та Паттона очистили останній рубіж оборони німців на Сицилії — порт Мессіну.

Паттон прийняв капітуляцію міста, не дочекавшись прибуття туди англійського представника. Цим він викликав незадоволення союзника й серйозно ускладнив стосунки з англійським командуванням.

25 липня в Італії відбувся державний переворот за участю короля Віктора Еммануїла й маршала Бадольйо. Муссоліні було заарештовано. Король був проголошений головнокомандуючим, а Бадольйо очолив уряд і став міністром закордонних справ. 8 вересня 1943 р. новий уряд підписав перемир'я з союзниками.

Приблизно через півтора місяці після ув'язнення Муссоліні на віллі в скелях Абруцьких гір туди за спеціальною вказівкою фюрера прибув загін есесівців під командою О.Скорцені і звільнив деморалізованого дуче.

Через зволікання Ейзенхауера, що не налагодив швидкої висадки військ на носок італійського "чобота" і все вимагав від Бадольйо беззастережної капітуляції, союзники не змогли скористатися сприятливими умовами. Гітлер віддав наказ фельдмаршалу Кессельрінгу рушити дивізії на південь і окупувати італійський півострів. Союзним військам довелося долати сильний опір німців в районі Салерно, Неаполя й інших південних італійських міст. Операції тут набули затяжного характеру. Північну частину Італії утримували фашистські війська під командуванням Роммеля. Туди ж було доставлено й визволеного дуче. Він очолив маріонетковий режим, який тримався лише на німецьких багнетах.

У. Черчілль підганяв генерала Г.Александера, що очолив італійську кампанію після Ейзенхауера, щоб той якомога швидше узяв Рим. Але Кессельрінг, хоч і був авіаційним генералом, вміло налагодив оборону. 4 червня 1944 р. Рим було все-таки взято союзними військами. Далі вони просунутися не могли. Оборона стратегічного чотирикутника Італії Турін — Мілан — Генуя — Болонья з його могутнім військово-промисловим комплексом продовжувалася до квітня 1945 р.

Операції в Італії, не відіграючи серйозної стратегічної ролі в перебігу другої світової війни, відкладали початок висадки союзних військ, а отже й закінчення війни у Європі, Тегеранська конференція

Важливе значення у зміцненні антифашистської коаліції мала Тегеранська конференція 28 листопада — 1 грудня 1943 р. На ній вперше відбулась зустріч лідерів "великої трійки" — СРСР, СІЛА та Англії. На конференції, де розглядались питання узгодження планів воєнних дій на майбутній рік, було вирішено відкрити другий фронт у Західній Європі у травні 1944 р. СРСР мав забезпечити висадку союзників активним наступом на Сході. На конференції обговорювались проблеми післявоєнного устрою, зокрема Німеччини, польські кордони. СРСР взяв на себе зобов'язання вступити у війну з Японією після перемоги над Німеччиною.

Витрати на війну становили 25 млрд. фунтів стерлінгів. Щоб хоч частково покрити ці витрати, Англія залучила приблизно третину своїх закордонних капіталовкладень, особливо з колоніальних країн — Індії, Канади, Австралії, ГПвденно-Африканського Союзу, а також з Латинської Америки й СПІА. Державний борг збільшився за роки війни втроє. В багатьох районах, що вважалися раніше сферою впливу Англії, наприклад, країнах Арабського Союзу і Південно-Східної Азії, закріпився американський капітал, який посилено проникав в англійські домініони і колонії.

Тягар війни в першу чергу позначився на трудящих: жорстокість карткової системи, розгортання стихійних сил "чорного ринку", спекуляція і знецінення грошей, збільшення тривалості робочого дня, погіршення житлових умов. Податки в розрахунку на душу населення зросли втроє, вартість життя — на 72%. В той же час війна стала джерелом збагачення монополій, які нажили на воєнних поставках великі прибутки.

Війна і окупація завдали Франції значних збитків, що оцінювались у 1,44 трлн. довоєнних франків. Людські жертви становили 1,1 млн. чоловік. Промислове виробництво скоротилося до 30% щодо рівня

87

1938 р,, продукція сільського господарства — вдвоє. Франція залишилась без військового і торгового флотів. Закордонні капіталовкладення країни до 1945 р. зменшилися наполовину. До того ж Франція втратила свої колонії: Індокитай, Сирію, Ліван, які добилися не-іалеж-ності.

Сполучені Штати Америки не брали участі на початковому етапі війни, але займали чітко виражені антинімецькі позиції. Вступ США у війну проти Японії та Німеччини змусив американський уряд переорієнтувати господарство на військовий лад.

США, ще не вступивши у війну, надавали в позику чи в оренду озброєння, боєприпаси, стратегічну сировину, продовольство та інші матеріальні ресурси країнам-союзницям по антигітлерівській коаліції. Ленд-ліз став одним із найбільших джерел збагачення американських монополій. Він забезпечив масовий збут американських товарів на зовнішньому ринку, що сприяло підтриманню високого рівня виробництва в США. Американські витрати на проведення операцій по ленд-лізу перевищували 45 млрд.дол.

Надаючи допомогу Великобританії, США прагнули встановити контроль над англійською економікою шляхом проникнення в