Раптовою атакою на російські кораблі у Порт-Артурі 27 січня 1904 р. Японія розпочала війну. План Японії був розрахований на наступальні дії й передбачав домогтися панування на морі, оволодіти Кореєю, висадити десант у Маньчжурії, захопити Порт-Артур, розгромити головні сили росіян у районі Ляояна. Росія ж не мала загального плану військових Дій. Військові дії росіян, як на морі, так 1 на суходолі складались невдало для російської армії. Висадка у лютому-квітні 1904 р. японських військ у Кореї та на Ляодунському півострові, успішні бойові дії проти росіян забезпечили їм взяття в облогу Порт-Артуру і розгортання бойових дій у Маньчжурії.

З серпня по грудень 1904 р. тривала облога Порт-Артуру. Захисники фортеці витримали, б штурмів;

лише зрадницькі дії генерала Стесселя привели до капітуляції Порт-Артуру. Протягом 1905 р. Росія потерпіла ще дві великі поразки: у лютому під Мукденом та в травні біля. острова Цусіма. Сил для

10

подальшої боротьби у воюючих сторін не вистачало. За посередництвом США Росія та Японія розпочали переговори. За мирною угодою підписаною у Портсмуті (США) 23 серпня 1905 р., Росія визнала Корею сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини Ляодунського півострова з Порт-Артуром та південну частину Сахаліну.

Поразка царської Росії у війні Японією серйозно вплинула на розстановку сил не тільки на Далекому Сході, ті й в Європі. Разом з тим вона прискорила розвиток революційних подій у Росії.

Революція 1905-1907рр.

КРИВАВА НЕДІЛЯ. Прологом першої російської революції став страйк робітників Путиловського заводу, у Петербурзі, що розпочався 3 січня 1903 р. А вже 8 січня страйк охопив всі заводи та фабрики столиці. Тодішня профспілкова організація робітників міста «Збори російських фабрично-заводських робітників», яку очолював священик Гапон, за Ідеєю свого літера вирішила звернутись з проханням до царя. Під петицією під писалось 150 тис чол. Вранці 9 січня 1905 р. народний похід «похід до царя на чолі з Галоном закінчився розстрілом беззбройних робітників. Понад тисячу вбитих .і п'ять тисяч поранених — таким був результат наївної віри у «доброго царя-заступника». Галону вдалося утекти, але згодом за вироком робітників його було схоплено і повішено у березні 1906 р. у передмісті Петербурга.

Події «кривавої неділі» приголомшили російську громадськість і викликали бурю протесту по всій країні. В Росії розпочалась революція. 25-літні спроби царського уряду врятувати країну від революції, розв'язавши протиріччя її розвитку шляхом реформ, зазнали невдачі,

ЗАВДАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ полягали:—

у вирішенні аграрного питання (ліквідації поміщицького землеволодіння, викупних платежів 1861 р., общини та кругової поруки: забезпечення правових норм щодо селянства);—

у встановленні, конституційно-демократичного устрою в Росії (ліквідації самодержавства, демократизації суспільного життя, проголошення та юридичне закріплення прав та свобод громадян);—

у розв'язанні назрілих проблем соціального характеру (встановлення 8-годинного робочого дня, встановлення мінімального розміру заробітної плати, виплати пенсій, системи соціального захисту);—

у забезпеченні вирішення національного питання (реалізації прав народів та національностей на самовизначення).

РУШІЙНІ СИЛИ РЕВОЛЮЦІЇ складались з усіх верств та станів російського суспільства —це Інтелігенція власне російська та національних меншин, підприємці (великі, середні, дрібні селянство, .робітники, учнівство та студентство, армія.

У РОЗВИТКУ РЕВОЛЮЦІЇ виділяють такі ПЕРІОДИ: з січня 1905 р. по осінь 1905 р. — період наростання революції; жовтень—грудень 1905 р —кульмінація революції; з січня 1906 по липень 1907 р. —спад революції, поразка.

ОСНОВНИМИ ПОДІЯМИ розвитку російської революції весною влітку 1905 р. буяй:—

Хвиля масових страйків протягом січня—лютого 1903 року, в ній взяли участь 440 тисяч робітників: :—

влітку 1905 р. революція вступила у нову фазу свого розвитку (страйки почали носити не тільки економічний характер, а й все більше ставали політичними виступами, які переростали часто у збройні сутички з регулярними частинами та жандармерією);—

виникають органи влади революції — Ради (перші виникли в Івано-Вознесенську) уповноважених депутатів, які майбутньому Росії відіграли велику роль. .!

Утворення. Рад вітали меншовики, які відразу ж взяли участь у їх діяльності, більшовики ж спочатку поставились до Рад з насторогою. Лінію після статті їх лідера В. Ульянова (Леніна) —«Дві тактики соціал-демократії у демократичній революції» відвели Радам роль організаторів збройного повстання; Відбулося повстання панцерника «Потьомкін» (червень 1905 р.), яке продемонструвало готовність армії взяти, участь у революції.

Революційна хвиля захопила і російську селянство (1/5 частина повітів європейської частини імперії була охоплена селянськими виступами).

Розвиток революції, її масштабність примусили самодержавство піти на поступки: у серпні 1905 р. Микола П підписав Маніфест, у якому пообіцяв скликати Державну Думу — дорадчий законодавчий орган при самодержці. Вибори до неї мали проходити по складній системі, що передбачала урахування як майнового, так і станового цензу. Ця спроба царського уряду прихилити на свою сторону частину

п

поміркованої опозиції . викликала незадоволення останньої Вибори у Думу передбачалось провести у січні 1906 р. Уряд виграв в одному — він розколов лави опозиції з питання чи брати участь у виборах, чи бойкотувати їх.

Напруга літа переросла у нове підвищення революційної активності мас восени 1905 р. — у жовтні відбувся загальноросійський політичний страйк, участь в якому взяли 2 млн. чоловік. За пропозицією С. Вітте цар підписав підготовлений ним Маніфест (17 жовтня), який згодом було названо «Маніфестом свобод». Зміст цього документу складався по суті з трьох груп обіцянок:

а) дарувати народові громадянські права та свободи;

б) забезпечити вибори до Державної Думи на основі загально-виборчого права;

в) забезпечити правило, що жоден закон не може вступити в силу без згоди Думи.

Маніфест