Друга світова війна внесла свої корективи у механізм міжнародних валютних відносин. Розподіл запасів золота в розвинутих країнах набрав ще більш нерівномірного характеру, ніж у довоєнні роки. В той час, як у США за чотири роки (1938-1941) запаси золота з 14,5 млрд. дол. зросли до 22,7 млрд., в Англії вони, навпаки, скоротилися. В ряді країн зросла державна заборгованість,

Завершення війни: вигнання фашистських окупантів за межі СРСР. Війна з Японією.

Кримська конференція

11 лютого 1945 р. "велика трійка" зібралась в Ялті у тому ж складі, що і в Тегерані. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталіним, Рузвельтом і Черчіл-лем. Атмосфера майбутньої перемоги мов би відсувала на другий план розбіжності і прагнення кожної із сторін зміцнити своє становище у післявоєнному світі. З багатьох питань вдалося досягти реальних домовленостей. Серед них — погодження принципів беззастережної капітуляції гітлерівської Німеччини: ліквідація таких її інститутів, як нацистська партія, репресивний апарат гітлерівського режиму, розпуск збройних сил, встановлення контролю над німецькою військовою промисловістю, покарання воєнних злочинців.

У прийнятій конференцією "Декларації про визволену Європу" передбачалось проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах, повне викорінення в них наслідків фашизму, підтримка демократичних установ, допомога визволеним народам,

Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати Організацію Об'єднаних Націй. Для прийняття статуту 00Н сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско. Вирішено було питання і про участь Радянського Союзу у війні з Японією. Рузвельт вважав, що це необхідно для якнайшвидшого закінчення війни на Далекому Сході. Саме тому він не заперечував проти пропозиції Сталіна зафіксувати у спеціальному документі повернення СРСР після перемоги над Японією Південного Сахаліну, Курильських островів, відновлення права на Порт-Арт^р як військово-морської бази СРСР, забезпечення інтересів Радянського Союзу в порту Дайрен на території Китаю. Було погоджено й інші далекосхідні проблеми.

Відбувалися і гострі дискусії. Не було до кінця погоджено питання про післявоєнні зони окупації Німеччини, про репарації на користь переможців. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою — одночасним вилученням устаткування підприємств, суден, рухомого складу залізниць, товарними поставками протягом десяти років. У цьому питанні Сталіна підтримав Рузвельт, який підкреслював необхідність задовольнити вимоги СРСР. Черчілль, говорячи про складності компенсації Радянському Союзові його величезних втрат, фактично гальмував вирішення цієї проблеми. Та все ж вдалося домовитись про створення репараційної комісії.

Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщі з СРСР було в принципі вирішено — кордон повинен проходити по "лінії Керзона" з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі:

"Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі і на заході". Питання, з яким польським

88

урядом мати справу, остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації "Про Польщу" говорилось, що "діючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути... реорганізований на більш широкій демократичній основі з включенням демократичних діячів із самої Польщі і поляків із-за кордону".

Битва за Берлін. Капітуляція Німеччини Настав квітень 1945 р. Червона армія стояла біля стін Берліна. Керівники СРСР вважали, що зволікання може призвести до розвалу німцями фронту на Заході, укладення сепаратного миру. Не виключалась і можливість того, що англо-американські частини опиняться в Берліні раніше.

Тим часом гітлерівське командування робило все для реалізації гасла: "Берлін залишиться німецьким!" Мобілі-зовувалося все населення, здатне тримати в руках зброю. Формувалися загони винищувачів танків з "гітлерюгенда", житлові квартали перетворювались на фортеці. На оборонних роботах працювали близько 400 тис. чоловік. З боєздатних частин створювались армійські групи для нанесення удару по флангах радянських військ. Відмова Гітлера від капітуляції, його розрахунки на чвари серед союзників затягували кінець кривавої війни, призводили до непотрібних жертв.

У Берлінській операції брали участь війська трьох фронтів: 2-го Білоруського, 1-го Білоруського і 1-го Українського. Ними командували відповідно К.К. Рокоссовський, Г.К. Жуков і 1.С. Конєв, — видатні полководці другої світової війни.

Битва почалась 16 квітня. О 3-ій годині ранку за берлінським часом при світлі прожекторів в атаку пішли танки і піхота. Війська під командуванням Жукова наступали через так звані Зеєловські висоти. Лінію оборони противника перед висотами було подолано досить швидко, далі почались ускладнення. Бій тривав увесь день і не затихав навіть уночі. Лише на ранок 18 квітня рубіж було взято. Зав'язалися бої на околицях Берліна. Ще через чотири дні фронти Жукова і Конєва зімкнули кільце навколо міста.

Гітлер приймає рішення не втікати на південь, а особисто керувати боротьбою за Берлін,

25 квітня невелике місто Торгау на березі Ельби стало відоме всьому світові. У цей день тут зустрілись передові частини 1-го Українського фронту і підрозділи американської армії. Тим часом в Берліні бої йшли вже в центрі міста. Всі спроби деблокувати місто з боку гітлерівських військ були марними. З обох сторін наростала запеклість боїв. Майже кожен будинок доводилось брати штурмом. "На третій день боїв у Берліні,— згадував Жуков, — спеціально розширеною колією Сілезького вокзалу було подано фортечні гармати, які відкрили вогонь по центру міста. Вага кожного снаряду становила півтонни. Оборона Берліна розліталась у пух і