- проведення Пленуму ЦК ВКП(б), присвяченого питанням розвитку аграрного комплексу країни в післявоєнні роки;

- відбудова Сталінградського та Харківського тракторних заводів;

-збільшення виробництва сільськогосподарських машин на Алтайському та Володимирському тракторних заводах;

- зростання виробництва нової техніки - зернових комбайнів, самохідних косилок, дизельних тракторів; - відбудова зруйнованих і будівництво нових МТС;

- розробка плану електрифікації села;

- здійснення процесу укрупнення малих колгоспних господарств, в результаті чого кількість колгоспів і радгоспів повинна була скоротитись на 50%;

107

- проведення колективізації в Прибалтиці, Молдавії, Західній Україні та Білорусії. У фінансовій галузі передбачалися такі заходи: - проведення регулярних державних позичок у населення;

- здійснення грошової реформи 1947 р., за якою проводився обмін старих грошей на нові за курсом:

10 старих крб. до 1 крб. нового; на ощадних книжках: з 3 тисяч -один до одного, більше 10 тисяч - два до одного. Обмін проводився за місцем роботи, тому в умовах репресій та підозрілості населення побоювалось обмінювати всі наявні гроші; як наслідок, маса грошей лишилась без обміну на руках.

основні підсумки відбудови та економічного розвитку в роки 4-ї п'ятр^іки.

Офіційна пропаганда твердила про дострокове виконання завдань п'ятирічки до 1948 р., фактично ж відбудову було завершено на початку 50-х рр. Було відбудовано і побудовано нових 6200 промислових підприємств, нові гіганти індустрії будувались на Уралі, в Західному Сибіру, Казах стані; житлове будівництво склало 100 млн. кв. м площі. Однак рівень виробництва у сільському господарстві лишався на рівні середини 20-х рр., посилились диспропорції у розвитку промисловості:

випереджаючими тем пами розвивались галузі важкої промисловості, хронічно відставали галузі легкої та харчової промисловості, що пояснювалось меншими капіталовкладеннями в ці галузі та відставанням сільського господарства, яке постачало для них сировину. Продовжував залишатись низьким життєвий рівень населення: зарплата робітника та службовця в середньому становила 70 крб., колгоспника -17 крб. на місяць, тоді як ціни зросли в 3 рази порівняно з 1940 роком. Ліквідація карткової системи істотно не вплинула на життєвий рівень трудящих. Лише невелика частина суспільства - партійно-державна номенклатура, яка обслуговувалась цілою системою спецмагазинів, -мала високий рівень достатку.

СМЕРТЬ СТАЛІНА. КРАХ БЕРИ. ЗМІНИ В ПОЛІТИЧНОМУ КЕРІВНИЦТВІ КРАЇНИ. У жовтні 1952 р., після ІЗ річної перерви, зібрався черговий партійний форум -XIX з'їзд, який перейменував ВКП(б) у КПРС. Зі звітною доповіддю виступив Г. Маленков. З доповіддю про зміни в Статуті партії виступив М. Хрущов. Хворобливий старець Сталін виступив з 7-хвилинним заключним словом. Згодом, після з'їзду, за ініціативою самого Сталіна були проведені заходи щодо зміни політичних структур у верхівці політичного керівництва. На чолі КПРС стала Президія ЦК в складі 36 членів (II з них - на правах кандидатів у члени Президії ЦК). Було також збільшено чисельність Секретаріату ЦК КПРС -35 до 10 членів. Чисельність самого ЦК зросла удвічі і складала 232 чоловіки. Збільшивши кількість членів Політбюро, Сталін прагнув зменшити вплив старої гвардії на управління країною. В останній період свого життя вождь віддалив від себе своїх старих соратників - Молотова, Мікояна; у немилість потрапив навіть Ворошилов; під загрозою арешту опинився "великий мегрел" Л. Берія. В останні місяці життя вождя було розпочато нову справу, яка мала перерости у нову хвилю терору в країні, "справу"вождя народів" Й.В. Сталіна відвернула "друге видання" "великого терору". Похорони радянського диктатора відбулися 9 березня 1953 року, а напередодні, в дні траурного прощання, тисячі людей пройшли повз труну "батька народів", сотні загинули в результаті незорганізованості у дні похорону. На офіційній церемонії на Красній площі з прощальними промовами виступили Молотов, Берія, Маленков. Тіло Сталіна було поміщено у Мавзолей поряд з саркофагом Леніна.

Напередодні похорону Сталіна у Кремлі відбулася нарада членів найближчого оточення диктатора. Учасники наради прийняли рішення, які, на їхню думку, мали забезпечити наступність влади: Головою Ради Міністрів став Маленков, на чолі об'єднаних МДБ та МВС став Берія, Головою Президії Верховної Ради став Ворошилов, посада Першого секретаря ЦК КПРС не запропоновувалась. але Хрущов, як єдиний секретар ЦК, що входив до скла ду Президії, фактично взяв під свій контроль кадри партійного апарату. Таким чином, найвпливовішими фігура

ми у політичному радянському керівництві після смерті Сталіна були Берія, Маленков, Хрущов. Рівновага була вкрай нестійкою. Берія, який контролював органи безпеки та внутрішніх справ, військові частини НКВС та МДБ, готував державний переворот з метою захоплення влади та встановлення власного диктаторського режиму. Людиною, що взяла на себе ініціативу знешкодження Берії, був Микита Сергійович Хрущов. Йому вдалося різними засобами згуртувати на акцію проти Берії членів вищого радянського керівництва. В середині липня 1953 р. на одному з засідань Політбюро ЦК Берію було заарештовано. Військовою стороною цієї акції керував маршал Г. Жуков. Усунення Берії та його головних помічників, а потім суд над ними (проведений таємно) та їх страта врятували країну від нової кривавої диктатури, що була б неминучою в разі приходу їх до влади.

У вересні 1953 р. Хрущова було обрано Першим секретарем ЦК КПРС.

108

«Відлига»: Хрущовське десятиріччя в СРСР (1953-19б4рр.)

ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА: НАРОДЖЕННЯ ХРУЩОВСЬКИХ РЕФОРМ. Після усунення Берії став назрівати конфлікт між Маленковим та Хрущовим, які по різному бачили розв'язання двох основних питань життя країни: а) розвитку економіки; б) ролі суспільства в здійснюваних партією перетвореннях. Так, Маленков виступав за розвиток легкої промисловості та зниження цін на товари широкого вжитку; Хрущов пропонував здійснювати політику "союзу сільського господарства та